Поезія французького символізму. Поль Марі Верлен. Жан Ніколя Артюр Рембо

Символізм

• одна із течій модернізму, в основі естетичної системи якої – символ, що відтворює певне явище, конкретний художній образ наповнює багатозначністю.
• символізм став однією із важливих течій модернізму, що сформулювався у французькій поезії 70-80-х років ХІХ століття і розвивався до початку ХХ століття, справивши величезний вплив на всю світову літературу.
• термін “символізм” запропонував французький поет Жан Мореас (1856-1910) у статті “Літературний маніфест. Символізм” ( 1886)
• символізм будувався на сформульованій Шарлем Бодлером “системи відповідностей”, за якою всі предмети і явища, всі відчуття і почуття взаємопов’язані між собою і створюють певну цілість, відповідно і завданням митця стає побачити ці зв’язки і показати таємничу залежність усіх елементів світу.
• Літературні знахідки французького символізму: митці, проголосивши існування кількох світів:реального, духовного та ідеального, спрямували свої твори на пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії. 
• Уперше в повний голос заявляє про себе місто-мегаполіс.
• Одним із найважливіших естетичних принципів французької поезії була сугестія. Поети надавали читачам можливість самим “домислити і завершити написане”
• Прагнення створити нову поетичну мову, для якої характерний синтез слова і музики, змісту і ритму, слова і кольору, широке використання контрасту й антитези. “Поезія – це водночас Слово і Музика.Словом вона говорить і міркує, Музикою співає і мріє,”– стверджував поет Стюарт Мервіль

Поль Марі Верлен

(1844-1896)

1. Дата народження: 30 березня 1844 м. Мец (Франція)
2. Навчання. У 1851 році Верлен навчався в Парижі, у приватному пансіоні Ландрі. Згодом Верлен продовжив навчання в паризькому ліцеї Бонапарта.У 1862 р. він закінчив ліцей і вступив на юридичний факультет університету. Але захоплення юриспруденцією швидко минуло, до того ж матеріальний статок сім’ї з виходом батька у відставку похитнувся. Верлен отримав ступінь бакалавра словесності (з відзнакою по латині) і записався в Школу права, він займається арифметикою, сподіваючись здати іспит у Міністерство фінансів.
3. Захоплення групою “Парнас”. Перший надрукований сонет “Пан Прюдом”(1863). У другій пол.60-х рр приєднався до групи “Парнас”
4. Перші збірки: “Сатурнічні пісні” (1866) і “Вишукані свята” (1868)
5. Одруження. У 1870р одружився з Матільдою Моте. Збірка поезій “Добра пісня” – весільний подарунок нареченій
6. Політична діяльність та її наслідки. Байдужий до політики, Верлен підпав під вплив Комуни, до якої і приєднався у 1871р. і брав участь у роботі бюро комунарської преси в революційному уряді.У 1872 р., рятуючись від переслідувань за участь у Паризькій Комуні, Верлен покинув домівку, дружину, сина Жоржа Верлена
7. Знайомство з Артюром Рембо. У лютому 1871 р. Поль Верлен одержав листа з маленького провінційного містечка Шарлевіль від тоді ще незнаного 18-річного А.Рембо з кількома його віршами. Сила, з якою вони були написані, викликала захоплення, і в листі-відповіді він запросив юнака до Парижа. 

Трагічний абсурд життя

1. Мандри. Поль Верлен разом з другом подався в мандри — до Англії, Бельгії. Блукаючи по Європі, обидва поети шукали своє місце в мистецтві.
2. Ув’язнення й розлучення, духовна криза. 1873 р. У Брюсселі між друзями спалахнула сварка. Верлен стріляв у Рембо й поранив його. За замах на життя Рембо, Верлена було затримано і 8 серпня 1873 року засуджено на 2 роки тюремного ув’язнення. У в’язниці відбулася та глибока метаморфоза Верлена, яка свідчила про те, що він позбавився від внутрішнього неспокою. Перш за все на допомогу прийшла заборона пити. Єдина людина, з ким було дозволено бачитися поету, це священик.  У тюрмі Верлен переживав глибоку духовну кризу. Тут він знову повернувся до католицької віри, віри його дитинства. Там же він написав поезії, які увійшли до його збірки «Романси без слів» (1874). Цю збірку віршів літературознавці оцінюють як вершину творчості Поля Верлена. У в’язниці поет дізнався, що дружина подала на розлучення. Коли 16 січня 1875 р. він вийшов з тюрми, ніхто не зустрічав його біля воріт, окрім старенької матері.
3. Картезіанський монастир. Верлен відправляється в Париж, щоб помиритися з дружиною або хоча б відстояти своє право бачитися із сином, але його навіть не пустили на поріг. У розгубленості поет шукає притулку в Картезіанському монастирі.  Йому відкривається світло істини. Верлен хоче забути ганебне минуле, почати нове, чисте життя. Релігійні настрої позначилися на збірці «Мудрість» (1881). Вихід цієї книги майже не зацікавив ні читачів, ні літераторів, ні віруючих, і поступово алкоголь знову вимив із творів Верлена всю набожність.

Душе моя убога,

Відкіль цей тужний біль

І смертна ця тривога,

Коли жада зусиль

Від тебе доля строга?

                                     із збірки “Мудрість” пер. М.Лукаша

1. Остання зустріч. Відчуваючи самотність, не знаючи, що робити, він знову шукав підтримки з боку А.Рембо, з яким листувався, не дивлячись на все, що трапилося. Старі друзі зустрічалися в Штутгарті. Та їхня зустріч виявилася останньою: повертаючись додому в нетверезому стані, вони посварились і вчинили бійку. Два найвидатніших поета Франції билися палицями. Рембо вдарив Верлена по голові і залишив скривавленого товариша.  Більше вони не бачились.
2. Всиновлення.У 1875–1877 роках поет живе переважно в Англії, працює вчителем латині та французької мови. Після повернення у Францію поет влаштовується викладачем у католицький коледж в Ретеле. Тут він познайомився з  Люсьєном Летінуа та всиновив молодого хлопця. Верлен не зміг позбутися своєї звички до пияцтва і у 1879 р. змушений знову покинути Францію. Разом з Летінуа він деякий час живе в Лондоні.
3. Смерть Люсьєна Летінуа. У 1880 р. Верлен повернувся з Люсьєном у Францію і купив ферму в Жюнівілі на ім’я батьків Летінуа. Він оселився поруч з ними і займався сільським господарством.  Але невдовзі ферму продали через борги і Верлен повертається в Париж. Важким ударом для поета стала смерть Люсьєна Летінуа від тифу (1883). Він присвятив йому 25 віршів у збірці «Любов».

Останні роки життя

1. Ув’язнення, розрив з матір’ю: Стара мати знову спробувала врятувати його: у 1885 р. вона купила ділянку землі, щоб розпочати там із сином усамітнене життя, однак Верлен, людина безвольна, продовжував пити в сільських кабачках і напідпитку вчинив свій останній ганебний вчинок — нагрубіянив 75-літній матері, погрожував їй побоями. Суд Вузьє засудив його до місяця ув’язнення «за грубість та небезпечні погрози». Коли цього разу він вийшов з в’язниці, то мати вже його не чекала, вона просто втомилася від свого неспокійного сина. Через рік вона померла.
2. Збірки останнього періоду. Після смерті матері життя поета пішло шкереберть, він втратив останню підтримку. Єдине, що у нього залишилося, це література.У 1884 р. вийшла збірка «Колись і недавно» і книга критично-літературних статей «Прокляті поети», куди увійшли нариси про шістьох поетів, у тому числі про А.Рембо, С. Малларме та самого себе. Естетичні принципи П.Верлена отримали довершену форму в його збірках останнього періоду: «Любов» (1888), «Щастя» і «Пісні для неї» (1891
3. “Король поетів”. На традиційній церемонії обрання «короля поетів» (1891), по смерті Леонта де Ліля, найбільше голосів було подано за П.Верлена
4. Смерть поета. Талановитий поет злидарював і майже постійно змушений був перебувати в лікарнях. 8 січня 1896 р. він помер від запалення легень. Натовп літераторів і шанувальників його таланту супроводжував труну з тілом поета від церкви Сент-Етьєн дю Мон на цвинтар Батіньйоль.

” Не можна підходити до цього поета з тією самою міркою, з якою підходять до людей розсудливих. Він володів правами, яких у нас немає”, – сказав про Верлена французький письменник і літературний критик Анатоль Франс.

Ненависть, Зависть і Нужда –

Всі добрі гончі! Мов орда

На мене суне…Це триває

Не день, не місяць і не рік.

На згубу хтось мене прирік-

П’ю горе, лихом запиваю.

                              із збірки “Паралельно” пер. М.Лукаша

Він щиросердно грішив і каявся, каявся і грішив…

Жан Ніколя Артюр Рембо

(1854-1891)

В історії французької літератури немає жодного випадку такої дивовижної творчої долі, як у Артюра Рембо. Він писав вірші протягом неповних чотирьох років, але його творчість визначила подальші пошуки багатьох поетів не тільки Франції, а й інших країн світу

Дитинство поета:

Жан-Нікола-Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року в провінційному містечку Шарлевіль, в Арденнах, на північному сході Франції. Це місто він назвав «найідіотськішим з усіх провінційних міст»

Його батько, Фредерік Рембо, був військовим, служив в Алжирі, який із корисливих міркувань одружився із заможною селянською дівчиною Марі-Катрін-Віталі Кліф. У подружжя було четверо дітей (дві дочки і два сини). Коли хлопчикові виповнилося чотири роки, батько покинув сім’ю.

Мати присвятила своє життя дітям і виховувала їх так, як вона це розуміла: головним для неї було виховання покори й ощадливості. За найменшу провину їх карали домашнім арештом і тримали на хлібі і воді. Взаємини Артюра з нею були напруженими: вона не схвалювала його прагнення стати поетом, хотіла бачити в ньому звичайного селянина-фермера.  Головним у житті для неї були гроші: поетичними спробами сина вона зацікавилася лише тоді, коли дізналася, що вони можуть принести певний прибуток. Проте вона завжди чекала на повернення свого сина, голодного й обірваного, коли він повертався додому з мандрів.

Навчання:

Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії: був богобоязливим, слухняним, блискуче вчився. Здібності Рембо всіх вражали. Вчитель Жорж Ізамбар підтримував перші спроби юного поета. Із шести-семи років Артюр почав писати прозу, а потім вірші.

У школі ним надзвичайно пишалися, вірш -«Новорічні подарунки сиріт»-, який він написав у п’ятнадцять років, розпочинає майже всі його збірки. Директор колежу пророча сказав: «Рано чи пізно цей хлопчик примусить про себе говорити, це буде або геній добра, або геній зла».

У п’ятнадцять років написав вірш «Сенсація», опублікований без відома автора в одному з паризьких журналів на початку 1869-го. Цього ж року надрукував кілька віршів латинською мовою. У цей час Рембо багато читає, захоплюється творами Рабле і Гюґо, а також поезією «парнасців». Віршами «Офелія», «Бал повішених», «Зло», «Сплячий у долині» поет заявив про себе як символіст.    В. Гюґо, високо поцінував талант молодого Рембо, назвав його «дитям Шекспіра».

Творча діяльність:

У поезії Рембо починав так, як і Верлен: з учнівської відданості тодішнім авторитетам — В. Гюґо, поетам «Парнасу», Ш. Бодлеру. Але вимір його генія був іншим: за півтора роки він ніби повторив у власному творчому шляху етапи розвитку французького романтизму. І прийшов до заперечення усіх авторитетів.

Перші твори Рембо були написані ще під час навчання в ліцеї, в 1862–1863 роках. У 1869 році йому вдалося опублікувати три вірші латинською мовою.

У серпні 1871-го, повернувшись до Шарлевіля, він посилає свої вірші Полю Верлену. Хлопець із провінційного містечка своїми рядками зачарував відомого поета, і той запрошує його до себе в Париж.

Перебування в Парижі протягом 1871-1872 pp. надзвичайно вплинуло на творче зростання Рембо. Тоді він написав найкращі свої твори, зокрема вірш – «П’яний корабель» –  був написаний у 1869 p., коли Рембо було лише п’ятнадцять, а через два роки автор суттєво переробив цей твір. Поет сформулював теорію про роль поета в суспільстві. На його думку, справжній поет — це ясновидець, який володіє таємницею алхімії слова, це немов Прометей, викрадач вогню, що несе людству нову цивілізацію. Він намагається поєднати звук і колір, винайти нові ритми й образи.

Артюр Рембо і Поль Верлен:

Знайомство Рембо з Верленом переростає в дружбу. Вони вирушають з Парижа на пошуки нових вражень у Бельгію, а потім у Лондон. Цілий рік вони мандрували разом Європою. Їхні стосунки припиняються після 10 липня 1873 року, коли Верлен поранив свого друга пострілами з револьвера і потрапив на два роки до в’язниці. Поети зустрілись востаннє в 1875 році у Штудгарті, щоб розійтися назавжди. Збуджений полемікою про релігію, Рембо вдарив Верлена ломакою й продовжував лупцювати, допоки той знепритомнів.  Схвильований Рембо впадає наче в лихоманку. Криком душі, зойком людини, котра вже не розраховує на чиюсь допомогу і все ж кличе у всесвіті когось невідомого, стала книга «Сезон у пеклі» (1873), єдина збірка, видана за життя поета. Але невеличкий наклад (500 примірників) письменник не міг оплатити, і книжки так і залишилися на складі. Їх знайшли випадково через кілька десятків років, до того існувала легенда, начебто Рембо сам знищив увесь наклад.

Після того, як йому виповнилося двадцять років, він не написав жодного поетичного рядка. Відмовившись від мистецтва, Рембо блукав Англією, Німеччиною, Бельгією, торгував усілякими дрібницями на європейських базарах, наймався косити траву в голландських селах, був навіть солдатом голландських колоніальних військ на Суматрі. Рембо займається всім — від роботи в цирку до закупівлі рабів. Побував він у Єгипті, на Капрі, у Занзібарі. Рембо вивчав мову негрів Сомалі, освоював землі Африки, де не ступала нога цивілізованої людини, допомагав імператору Абіссінії готувати війну проти Італії. У 1882 році Артюр досліджував невідомі європейцям райони, написав про це доповідь і відіслав її в паризьке Географічне товариство. У 1888–1889 роках очолював факторію в Харарі. В останні роки працював у торговельній фірмі «Віанне, Барде і К°», яка продавала каву, слонові бивні, шкіру.

Смерть поета:

Короткий запис у реєстраційній книжці повідомляв, що 10 листопада о 10 годині у віці 37 років помер негоціант Рембо. В останню путь поета проводжали мати і сестра. Поховано поета в Шарлевілі. Молоді монмартрські поети тоді марили його «Голосівками» й намагалися творити нову поезію…

Незабаром після смерті поета С. Малларме написав про нього: «Він мов… метеор, спалахнув і погас». Проте промені його думки й творчості помітні й нині.

Я знайшов, знайшов!

Що? Вічну Жизнь.

Це моря шовк

І сонця бризь.

Тож держись завіту,

Вічная душе,

Хоть ніч без привіту

І день пече.  

                                               “Вічність” пер. М. Лукаша

Джерела:

1. О.О.Ісаєва, Зарубіжна література, підручник для 10 класу, Київ, Оріон, 2018
2. А.Химинець, Сайт А.Химинець ( Електронний ресурс) .Режим доступу http://svitliteraturu.com/
3. А.Химинець,Відеоролік до поезії П.Верлена “Осіння пісня”. (Електронний ресурс). Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=f5gBmg0OCts&t=74s&pbjreload=10
4. М.Пузик, Відеоурок “Поль Верлен”(Електронний ресурс). Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=0Wfya0vhOak&t=169s
5. Д.Лебедь, П.Верлен ” Поетичне мистецтво” читає В.Буколик (Електронний ресурс). Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=9OnW8kykyrU
6. П.Верлен і А.Рембо(Електронний ресурс) Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=6580ckZAqXw
7. А.Рембо ” Моя циганерія “( Електронний ресурс). Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=_xyOl-GLngo