Ріпка

В одном чудесном селении живут коли давно-предавно чоловик, внучку марушку, собаку жучку, кота мурчика.

Когда наступила теплая весна, все навскидки взросли, когда взорвались лопаты в деревне, собрались и приземлились зерна. Росла ріпка, росла, дід за нею доглядав.

Золото, ты поймешь. Обишешов кругом неї, а та та велика-превелика виросла, взор дзю-чи р-н тягне-тягне, а витягти не може.

Пішов дід кликати бабу.

– Йди, поможем мене ріпку витягти!

Пришла баба в город, взявшись за дипку, и баба за диду. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішла баба кликати на допомогу внучку Марушку.

– Я учу, не сиди, посмотри, поможем!

Прийшла Марушка на допомогу. Взявся дід за ріпку. Баба за день, внучка за бабу, тигнуть-тугнуть, а когда-то показывать не могу. Пішла внучка кликати собачку Жучку.

А я, Жучко, будем помогать нам витягти?

Прибігла собачка ріпку виривати. От взяла: дочка за ріпку, баба за діда, внучка за бабу, жучка за внучку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Побігла Жучка кликати кота Мурчика.

– А я, Мурчику, и мне все еще надо посмотреть!

Прибавьте к этому, взявшись за собачку, собачку за внучку, внучку за бабу, бабу за Диду, от отца за ріпку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішов Мурчик кликати на допомогу мишку. Прибывшая мишка, взявшаяся за кота, собравшаяся за собаку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, от ріпку

Тигнуть-тягнуть, та, которую я собираюсь дать, и увидеть больше. А мишка плиг піпку и заховалася. Вы в городе.

Я не хочу, чтобы я перевил.