Провайдери та служби мережі Інтернет

Постачальник послуг Інтернету (англ. Internet Service Provider, ISP), також провайдер послуг Інтернету, надавач послуг Інтернету, Інтернет-провайдер (від англ. to provide — забезпечувати, надавати доступ) — організація, яка надає послуги доступу та передачі (інформації) певними інформаційними каналами.

Мета

Подібні організації часто надають комплексне рішення доступу та користування інтернетом. До числа послуг, які надають провайдери можуть входити:

• доступ до інтернету по комутованим лініям надійного зв’язку
• надання дискового простору для зберігання та забезпечення роботи сайтів (хостинг);
• підтримка сервісів електронних поштових скриньок чи віртуального поштового сервера;
• розташування обладнання клієнтів на власних технічних потужностях та лініях зв’язку (колокація);
• оренда відокремлених та віртуальних серверів, резервування даних тощо.

Різновиди

Інтернет-провайдерів можна поділити на певні типи, відповідно до послуг, які вони надають:

• провайдери доступу;
• хостинг-провайдери;
• магістральні (backbone) провайдери;
• канальні провайдери;
• провайдери «останньої милі» тощо.

З юридичного боку, інтернет-провайдер — це оператор зв’язку, що має ліцензію на надання однієї з нижченаведених послуг:

• послуги зв’язку по наданню каналів зв’язку;
• послуги зв’язку в мережах передачі даних, за винятком передачі голосової інформації;
• послуги зв’язку з передавання голосової інформації в мережах передачі даних;
• телематичні послуги зв’язку.

World Wide Web – це глобальна система поширення гіпертекстовоі інформації, яка використовує для транспортування канали Інтернет.

Термін гіпертекст було введено задовго до появи Інтернету. Аналогом гіпертексту може бути звичайна енциклопедія, її том складається з невеликих статей на певні теми, а у кожній з них можуть міститися посилання на інші статті. Якщо вас зацікавила стаття, вказана у посиланні, ви можете згідно з ним звер­нутися до потрібного тому.

Гіпертекст– це спосіб організації тексту, графіки й інших даних, у якому елементи даних пов’язані між собою. Пов’язані можуть бути як елементи одного документа, так і різних документів. Гіпертекстова структура є основою World Wide Web.

Зв’язки (links) в гіпертекстовій структурі здійснюються за допомогою посилань.Керуючись ними, користувач може з одного документа викли­кати інший, з нього – наступний і т.д.

Гіпертекстові документи у WWW подаються у вигляді Web-сторінок(або, інакше кажучи, Web-документів). Web-сторінка звичайно містить різноманітну інформацію: текст, графіку, звуки і навіть відео.

Web-сторінки об’єднанні однією темою називаються Web-сайтом.

Портал– це своєрідні «відправні точки» для подорожей в Інтернеті. Вони дають доступ не лише до пошукових серверів і веб-каталогів, але й до електронної пошти, чатів, новин, інформації про погоду, фінансових індексів тощо.(http://osvita.org.ua, www.ukr.net, www.yandex.ru)

Програми, які відображають документи Web на екрані, називаються броузерами(або браузерами). Броузєри дають змогу мандрувати по WWW у “онлайновому” режимі. Наприклад, Internet Explorer, Opera та інші.

Електронна пошта (e-mail) — найпоширеніший сервіс Інтернету, оскільки вона є історично першою інформаційною послугою комп’ютерних мереж і не вимагає обов’язкової наявності високошвидкісних і якісних ліній зв’язку.

Широку популярність електронна пошта завоювала тому, що має декілька серйозних переваг перед звичайною поштою. Найважливіше з них — це швидкість пересилки повідомлень. Інша перевага полягає в тому, що електронний лист може містити не тільки текстове повідомлення, але і вкладені файли (програми, графіку, звук і ін.). Проте не рекомендується пересилати поштою дуже великі файли, оскільки це уповільнює роботу мережі. Для того, щоб цього не відбувалося, на деяких поштових серверах вводяться обмеження на розмір пересилаються.

• посилати повідомлення відразу декільком абонентам;

• пересилати листи на інші адреси;

• включити автовідповідач, на листи, що все приходять, автоматично відсилатиметься відповідь;

• створити правила для виконання певних дій з однотипними повідомленнями (наприклад, видаляти рекламні повідомлення, що приходять від певних адрес) і так далі.

Будь-який користувач Інтернету може одержати свій «поштову скриньку» на одному з поштових серверів Інтернету (звичайно на поштовому сервері провайдера), в якому зберігатимуться відправлені і одержувані електронні листи.

Для того, щоб електронний лист дійшов до адресата, воно, окрім самого повідомлення, обов’язково повинне містити адресу електронної пошти одержувача листа.

Адреса електронної пошти записується по певній формі і складається з двох частин: ім’я_користувача@ім’я_сервера

ім’я_користувача має довільний характер і задається самим користувачем;

iм’я_сервера жорстко пов’язане з вибором користувачем серверу, на якому він розмістив свій поштову скриньку.

Приклад, [email protected], [email protected].

Адреса електронної пошти записується тільки латинськими буквами і не повинен містити пропусків.

Служба передавання миттєвих повідомлень – призначена для пошуку в мережі певних користувачів, комп’ютери якиї під’єднані до Інтернету, і обміну з ними повідомленнями.ICQ – найпопулярніша програма, назва якої походить від англій­ського словосполучення «І seek you»— «Я шукаю тебе». Окрім текстових розмов, програма надає можливість пересилати файли, надсилати SMS-повідомлення, користуватися послугою чата.Skype— дає можливості вести безкоштовні розмови поміж користувачами мережі, а також платні розмови з власниками стаціонарних чи мобільних телефонів, користуватися обміном текстовими повідомленнями та відеоконференціями.

Телеконференції (групи новин, USENET) – це сервіс, що організований для обміну новинами та ведення дискусій, тобто спеціальні тематичні області (дискусійні групи), призначені для обміну інформацією між усіма бажаючими.

Чатиі форумиорганізовують для обговорення події чи документа. Однак форуми підтримують розгалужену систему обговорень, коли кожна тема розгортається в окрему гілку обговорень. У цьому випадку користувач і обирати цікаву для себе тему й далі рухатись за списком опублікованих у межах цієї теми повідомлень (http://mp3forum.com.ua)

Блог (мережевий журнал)— це набір записів, що поповнюється через веб-інтерфейс. Найчастіше блог використовують як середовище для записів подій власного наукового або особистого життя, яке може створюватися для себе, своєї сім’ї або друзів. Така форма спілкування зручніше, ніж розсилання масових повідомлень електронною поштою (http://googleblog.blogspot.com)

Крім тексту блог може містити зображення та гіперпосилання. Редагувати та вносити будь-які зміни до блогу може лише автор, всі решта, хто має до нього доступ, можуть вставляти коментарі за умови попередньої реєстрації на сайті, де розміщено відповідний блог. Блог може використовуватись не лише в індивідуальних цілях, а ще й як форум для співтовариства. Деякі блоги мають додаткові переваги перед форумами: легше ознайомлюватися з їхнім вмістом, можливість публікувати в тексті повідомлення, графічні зображення, мультимедійні та html-фрагменти, використовувати перехресні зв’язки між кількома гілками дискусій у форумах.

ВікіВікі— це набір взаємопов’язаних між собою записів, кожний з яких є гіпертекстом та може бути створений як окремою людиною, так і колективом авторів. Автор технології ВікіВікіВард Каннінгем спочатку назвав її середовищем для швидкої гіпертекстової взаємодії. Потім як назва прижився теріу ВікіВікі, що гавайською мовою означає «швидко-швидко».

У ВікіВікі реалізовано модель колективного гіпертексту, коли можливість створення й редагування будь-якого запису надається кожному з членів мережевого співтовариства. Ця особливість робить ВікіВікі найперспективнішим засобом для колективного написання гіпертекстів, сучасною електронною дошкою, на якій може писати ціла група. Веб-сайти, блоги та ВікіВікі мають багато спільного, але головна їх відмінність полягає у призначенні та використанні.

Флікр— соціальний сервіс, призначений для зберігання та подальшого особистого або спільного використання цифрових фотографій.

Служба доступу до файлівзабезпечує можливість копіювання файлів на відстані з одного комп’ютера на інший. Служба працює за протоколом FТР. Такі файли містяться на спеціальних серверах — FTP-серверах. Завдяки службі доступу до файлових архівів можна пересилати мережею файли будь-якого типу — програми, тексти, зображення, аудіо-файли тощо.