НАЙКРАЩА ШКОЛА

Батьки обрали для свого сина найкращого вчителя. Зранку дід повів онука до найближчої школи.

Була перерва між уроками. Дід став випитувати в учнів, як їм тут навчається. Але діти нічого не відповідали, а тільки бігали навколо.

Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.

–Ура, я не піду до школи, – зрадів хлопчина.

–Підеш, але не в цю,- сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Дідусь відвів онука в свій дім, доручив його піклуванням бабусі, а сам пішов шукати кращу школу та кращіх вчителів. Побачивши яку-небудь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. В деяких школах діти не помічали старого, а в інших – дражнили його. Дід одразу ж йшов геть.

Нарешті він увійшов у крихітне подвір’я маленької школи і стомившись притулився до огорожі. Задзвенів дзвоник, і діти висипались у двір.

– Дідусю, вам погано, принести води? – почувся голосочок.

– У нашому дворі є лава,сідайте, будь ласка,- запропонував один хлопчина.

– Можливо покликати вчителя? – запитав інший.

Незабаром в двір вийшов молодий вчитель. Дід привітався і сказав:

– Нарешті я знайшов найкращу школу для мого онука.

– Ви помиляєтесь, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.

Старий не став сперечатись, але домовився про навчання свого онука.

Ввечері мама хлопчика запитала діда:

– Батьку, Ви ж неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли найкращу школу?

– По учням дізнаються про вчителів, – відповів дід.

ПРИТЧА

ПРО ЗАЧИНЕНІ ДВЕРІ 

Один мудрець шукав здатного і талановитого помічника, який володів би достатніми навичками і вміннями, щоб передати йому свої знання, коли помре.

Він зібрав усіх учнів і сказав їм:

– У мене виникла проблема і я хочу знати, хто з вас зможе її вирішити. Бачите – в стіні позаду мене знаходиться найбільші, важкі і масивні двері в місті. Хто з вас зможе відкрити їх без сторонньої допомоги?

Деякі просто опустили голову: проблема здавалася нерозв’язною. Інші досліджували двері більш ретельно, обговорили можливість використання важеля і особливості матеріалу, і прийшли до висновку, що виконати це завдання неможливо. Всі погодилися, що зробити те, що просив мудрець, не можна.

Тільки один учень підійшов до дверей і піддав її ретельному дослідженню. Він простукав її поверхню, намагаючись оцінити товщину і щільність матеріалу, зазначив, з чого зроблена двері і наскільки надійно змащені петлі. Він ретельно перевірив її, використовуючи свої очі і руки. Стукав по ній, натискав, тиснув на певні ділянки.

Всі припускали, що двері закриті або її заклинило. А насправді вона була лише злегка прикрита. Учень глибоко зітхнув, зосередився і м’яко штовхнув двері. Та з легкістю і без найменшого опору відкрилася.

Вона була розроблена і сконструйована так бездоганно, що досить найлегшого поштовху, щоб вона відкрилася.

Так мудрець знайшов собі наступника. Він повернувся до решти учнів і сказав такі слова:

– Успіх в житті і роботі залежить від декількох ключових факторів, і сьогодні ви могли спостерігати їх у дії.

По-перше, дозвольте своїм почуттям повністю дослідити і зрозуміти реальність, яка вас оточує.

По-друге, не робіть поспішних і тому неправильних висновків.

По-третє, будьте досить сміливі, щоб прийняти рішення.

По-четверте, прийнявши його, дійте впевнено і без сумнівів.

По-п’яте, зосередьтеся і вкладіть в цю дію всю вашу силу і енергію.

І, нарешті, не бійтеся зробити помилку.

ПРИТЧА

ПРО МОВЧАННЯ

Жив мудрий чоловік. Але були у нього і заздрісники. Так ось зібрались кілька таких людей, та почали підчіплювати і навіть ображати чоловіка.

Чоловік слухав їх дуже спокійно. Через цей спокій їм стало, якось, не по собі. Виникло незручне почуття: вони ображають чоловіка, а він слухає їх слова як музику. Тут щось не так.

Один з них звернувся до мудрого:

– В чому річ? Ти що, не розумієш, що ми говоримо про тебе?

– Як же? Розумію! Але саме при розумінні, можливе таке глибоке мовчання, – відповів чоловік. Та додав:

 – Це ваш вибір – вирішувати, ображати мене чи ні. Але приймати ваші дурниці чи ні – в цьому моя воля. Я від них відмовляюсь; вони того не варті. Можете забрати їх собі. Я їх не приймаю. В той же час, я не можу заборонити вам ображати мене. Це ваша воля  і ваше право.