Безробіття представляє собою макроекономічну проблему, що робить найбільш прямий і сильний вплив на кожну людину. Втрата роботи для більшості людей означає зниження життєвого рівня і завдає серйозну психологічну травму. Тому не дивно, що проблема безробіття часто є предметом політичних дискусій.

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону “Про зайнятість населення” законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.

Фрикційне безробіття пов’язане з добровільною зміною працівниками місця роботи. Воно стосується робітників, які шукають роботу або чекають отримання роботи в найближчому майбутньому. Цей вид безробіття вважається неминучим і до певної міри бажаним. Останнє пояснюється тим, що чимало робітників, які добровільно опинилися без роботи, переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вищеоплачувану і продуктивнішу роботу. Це обумовлює раціональніший розподіл трудових ресурсів, а отже, і збільшення реального обсягу національного продукту.

Люди з різних особистих причин прагнуть змінити місце проживання, переїхати в інше місто, уперше працевлаштуватися після служби в армії чи закінчення навчального закладу, а то й просто знайти для себе іншу роботу або фірму з більшою перспективою кар’єрного росту. Таке безробіття не лякає людей, ба більше, воно нерідко стає навіть бажаним, добровільним.

Структурне безробіття пов’язане зі змінами в технологіях, а також з тим, що ринок товарів і послуг постійно змінюється: з’являються нові товари, які витісняють старі, які не користуються попитом. У зв’язку з цим підприємства переглядають структуру своїх ресурсів і, зокрема, ресурсів праці. Як правило, впровадження нових технологій приводить або до звільнення частини робочої сили, або до перенавчання персоналу.

Таке розходження попиту і пропозиції на ринку праці пов’язане в основному із технологічними змінами у виробництві, наприклад, механізацією, автоматизацією, реорганізацією, а також із падінням чи зникненням попиту на якийсь товар чи вид послуг. Має пройти деякий час, щоб вивільнені внаслідок таких необхідних змін на підприємствах, перекваліфікувалися і знайшли собі нові робочі місця.

Циклічне безробіття властиве країнам, що переживають загальний економічний спад. У цьому випадку кризові явища виникають не на окремих, а практично на всіх товарних ринках. Труднощі переживає більшість фірм країни, а тому масові звільнення починаються майже одночасно і повсюдно. У підсумку загальна кількість вільних робочих місць в країні виявляється менше кількості безробітних.

Циклічне безробіття пов’язане з циклічністю економічної активності. Воно виникає в період економічних криз і депресій. Таке безробіття є вимушеним і часто масовим (масштабним). Воно найбільше лякає людей.

Наслідки безробіття

Закріплюємо