Цензура в журналістиці

Цензура в ЗМІ — це будь-яка вимога з боку органів державної влади або інших структур, спрямована, зокрема, до журналіста, власника, редактора або іншого працівника засобу масової інформації, узгоджувати певну інформацію перед її оприлюдненням, заборона її поширювати чи перешкоджання її тиражуванню і розповсюдженню в будь-який інший спосіб з метою забезпечення політичних, економічних чи інших інтересів цієї структури.

Таким чином, цензура в будь-якому разі є нічим іншим як методом захисту і контролю інформаційного простору з боку певних структур.

Законодавством України цензура заборонена.

Типи цензури

Державна цензура буває відкритою та прихованою. У першому випадку видаються спеціальні закони, які забороняють публікацію або оприлюднення певних ідей. Приклади — Китай, Австралія або Саудівська Аравія, де законом заборонено відвідування веб-сторінок певної тематики. В другому випадку йдеться про залякування, коли людям забороняють висловлювати або підтримувати певні ідеї під страхом втрати роботи, суспільної позиції, загрозою їх життю або життю близьких.

Пряма цензура у свою чергу поділяється на попередній і наступний контроль. Попередній контроль полягає у тому, що відповідний урядовець (цензор) переглядає друковані видання до їх виходу у світ та дозволяє або не дозволяє публікацію. Наступний контроль — це застосування санкцій, судові переслідування та інші дії щодо автора, видавця, ЗМІ як пост-фактум оприлюднення певної інформації.

Телекритика

“Телекритика”, яка проводить моніторинг новин телевізійних каналів, резюмує власне дослідження так: “Канали проводять дві паралельні кампанії: “хороша влада” і “погана опозиція”. Найбільше зусиль цензори докладають до пропаганди “успіхів” і “правильного курсу” “хорошої влади”.

Для цього активно висвітлюються внутрішньо- і зовнішньополітичні дії влади, озвучуються її позиції. Про справи опозиції, а тим більше про думки опозиції з ключових подій місяця канали не повідомляють. Про неї згадують лише в тих випадках, які ілюструють тезу про “подрібненість опозиції”. Вміло добираються або суто емоційні думки представників опозиції, або такі, що стосуються неважливих аспектів будь-якої теми.

Іншими словами, за допомогою цього простого прийому у глядачів має формуватися зневажливе ставлення до опозиції як до людей, що “самі не знають, чого хочуть”, “не вміють між собою домовитися” тощо…”

Статистично виявлені порушення стандартів професійної журналістики виглядають наступним чином:

Цензура в Інтернеті

Нещодавно Комітет Захисту Журналістів вирішив провести аналіз свободи слова в різних країнах. Наголос у цьому дослідженні було зроблено на країни Азії і Близького Сходу, хоча розглядалися й інші. Як з’ясувалося, у багатьох країнах інтернет взагалі заборонений, а якщо дозволений, то тільки в інтернет-кафе, які контролюються спеціальними державними службами. Журналісти склали список з 10 країн, де з інтернетом справи зовсім погані