Марина Павленко, цікава і незабутня

Марина Павле́нко  — українська поетеса, письменниця, художниця, науковець, педагог. Найвідоміші твори: “Як дожити до ста”, “Півтора бажання”, “Домовичок із палітрою”, “Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських”.

Народилася 30 березня 1973 року у селі Старичі Яворівського району Львівської області в родині вчителів. Незабаром родина переїхала на Черкащину. Саме завдяки батьку (вчителю української мови та літератури) Марина і почала писати перші твори. З відзнакою закінчила Уманський державний педінститут (нині університет) імені П.Г. Тичини. По закінченню вузу працює вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року Марина Степанівна – викладач кафедри української літератури й українознавства рідного університету. Вона — кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків», монографії про П. Тичину. Член національної спілки письменників України. Автор збірок поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Час-папороть», «Душа осики», романів для підлітків «Русалонька із 7-В…», книги казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», повістей-казок «Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається», повістей «Миколчині історії», «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?».

Як художниця, Марина Павленко проілюструвала чимало збірок (у т.ч. й власні). Як художник-ілюстратор Марина Павленка стала відома завдяки оформленню видань своїх поетичних творів: «Чар-папороть» (2002 р.), «Душа осики» (2006 р.). За монографію «Тичининська формула українського патріотизму» Марина Степанівна Павленко удостоєна літературної премії «Благовіст». Викладає сучасну українську літературу на кафедрі української літератури та народознавства Уманського державного педагогічного університету. Член НСПУ з 1997 року.

Марина Павленко — переможець і лауреат літературних конкурсів:

• «Гранослов» (1996 р. — поезія, 2002 р. — проза)
• «Привітання життя» (Львів, 1996)
• Літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (2000, 2001, 2002)^[1]
• «Коронація слова» (Київ, 2004)
• Української бібліотеки у Філадельфії (США, 1998)
• конкурсу на найкращу поему, присвячену річниці незалежності України (США, 2000)
• Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) (2005)
• «Дитячий портал»(2005)
• Всеукраїнського конкурсу сучасної новели імені Валеріана Підмогильного (2006)
• Міжнародна недержавна українсько-німецька премія імені Олеся Гончара за збірку «Як дожити до ста»
• літературна премія «Благовіст» за монографію «Тичининська формула українського патріотизму».