Механічний рух

Механічний рух — зміна взаємного розташування тіл або їх частин у просторі з плином часу. Розділ фізики, що вивчає закономірності механічного руху, називається механікою. Здебільшого під механікою розуміють класичну механіку, в якій вивчають рух макроскопічних тіл, що рухаються зі швидкостями, які в багато раз менші за швидкість світла у вакуумі. В основі класичної механіки лежать закони Ньютона. Тому її часто називають ньютонівською механікою. Закономірності руху тіл зі швидкістю близькою до швидкості світла у вакуумі вивчає релятивістська механіка, а закономірності руху мікрочастинок (наприклад: електронів, атомів, молекул, та інше) — квантова механіка.

Координатний спосіб[ред. | ред. код]

Якщо в нас є точка А, система відліку і зв’язана з нею система координат, тоді рух частинки можна подати як залежність кожної координати точки від часу. Наприклад для прямокутної декартової системи координат:

{displaystyle {begin{cases}x=x(t)y=y(t)z=z(t)end{cases}}}

Механічним рухом у механіці називається зміна положення  тіла або його частин у просторі (відносно інших тіл) з часом. 

Для опису руху тіл необхідно попередньо вибрати систему відліку, тобто вибрати одне або кілька тіл, які умовно приймаються за нерухомі, і з ними зв’язати яку-небудь координатну систему й годинник: (тіло відліку, система координат та годинник).

Абсолютно твердим тілом називається сукупність жорстко з’єднаних між собою матеріальних точок.

Відстань між будь-якими двома точками абсолютно твердого тіла не змінюється при будь-яких взаємодіях.

Тіло, відносно якого розглядається рух інших тіл, називається тілом відліку.

Найчастіше використовується прямокутна, декартова система координат, утворена трьома взаємно перпендикулярними осями X, Y, Z.