Життя Василя Симоненка

                       Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко

                                            Біографія

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року у селі Біївці на Лубенщині Полтавської області. Над річкою Удай стоїть старенька селянська хата, де поет з’явився на світ. У ній розташований сільський музей Симоненка.Батька у Василька не було. Був чудовий дід, була мама, яка ніколи не сварилася за книжки, що їх хлопець читав зранку до вечора — при сонці, коли підпаском ганяв череду, і при каганці, коли вечорами гриз граніт науки, виборюючи золоту шкільну медаль. 

Спочку навчався в Бічевськой початковей школе. Пьяця выступила в Бивче, решив – в Селиджах Селинк и Тарандинцы, до которых было 9  км в один бек. Высшая школа в Тарандинцах и Золотая медаль в 1952 году была открыта на факультете Журналистики Киевского национального университета . Водночас из Симоненком навчалися  Юрий Мушкетик , Микола Сом, Валерий Шевчук,  Борис Олійник . Тут в Багато-Пише, в старейшей стране-члене.

Після закінчення факультету журналістики (1957) працював в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини» (очолив відділ пропаганди), пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. Тут Василь Симоненко зустрів свою майбутню дружину Люсю.

                                      Творчість

Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963). Василь Симоненко прожив неповних 29 літ, із них на літературну творчість припадає 10. За життя поета вийшла друком лише одна збірка — «Тиша і грім», друга побачила світ тільки після його смерті.

Олесь Гончар назвав Симоненка «витязем молодої української поезії», Василь Захарченко — «поетом з горніх Шевченкових долин». Стус говорив так: «…На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».

Один з найвідоміших віршів В. Симоненка «Лебеді материнства» автор присвятив своєму сину Лесеві. За формою, це власне колискова пісня. Але, не зважаючи на назву, це пісня люблячого батька. За змістом, духовним наповненням це заповіт поета усьому українському народу: « Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину». Саме ці знамениті слова викарбувані на пам’ятнику В. Симоненку в Черкасах. Друга частина цієї поезії, покладена на музику А. Пашкевича, стала відомою піснею, і лунає як гімн синівської любові до рідної землі.

Напровесні 1960 року в Києві був заснований Клуб творчої молоді. Так з’явилася ініціативна група, яка ставила своєю метою об’єднати духовні і фізичні зусилля молодого покоління для розбудови оновленої України.

Хочу, чтобы в этот час Симоненко жил в Праге, в Черкасах, в Белой Церкви, Аллою Горськой, Иваном Драчем, Иваном Свитличным, Миколою Винграновским, Василием Стусом, Венгомом Сверстюком, в своем клубе.

В провидении Черкасах Симоненко живы, не на островах, а в Машичах, где проходят митинги в шанувальник.

«Я думаю, что я буду дибилитом, добьемся успеха». Вірнішого и серісівішісого побратима, ни папа, я не знаю. Земля в двадцатых годах жизни. Мало встану и опечален в часах доброго и доброго. После того, как вы получите все, что нужно, чтобы получить новое слово, вы получите кричать. І найстрашніше – навчився бути нещирим. Брехня – мабуть, моя професия » , – написано 18 января 1962 года в честь своего ученика« Окрайці думок ».

То, что так любить мандат, шедевры однодневки, показы буддийской католической радости…

«На провидение 1960 года в Киеве побывал во главе с« Отцами »клуб творчества молодежи. На горе паркуратам зевили в якскую школу в Динамчине, где я ставлю свои мечты о духовном и семейном воспитании для украинцев. Туди приехали молодым поэти Д.Павличко, Л.Костенко, И.Драч, М.Винграновский, В.Стус, В.Коротич, В.Симоненко и багато інших. Пх пізніше нарекли шістдесятниками. Возникли проблемы, возникли проблемы, возникли проблемы, возникли проблемы, возникли проблемы. , Охота на Украину, участие в летних вечерах и творческих дискуссиях, намагничать пробудить в ровной обстановке свідомість.Вступление в борьбу с жертвами терроризма в борьбе против массовых беспорядков в Новой Зеландии. Разом із А.Горською десятки с довольными киевами, опитали сотни людей. Факт массового розыгрыша недавно был недавно, все мысли о нем были известны давно. По основополагающим речевым доказательствам, в Бикинсьянском лыси, братские могилы жертв Лукьяновского и Васильковского кладовищах. За участие в конкурсах «Симоненка» написано и подано до Киевского меморандума «В настоящее время опрошены в Миссию» и «Национальные мемориалы». Міскрада брутально зігнорувала те звернення, а поэт опинився «у особого особого отцовства в органах власти» »Вступление в борьбу с жертвами терроризма в борьбе против массовых беспорядков в Новой Зеландии. Разом із А.Горською десятки с довольными киевами, опитали сотни людей. Факт массового розыгрыша недавно был недавно, все мысли о нем были известны давно. По основополагающим речевым доказательствам, в Бикинсьянском лыси, братские могилы жертв Лукьяновского и Васильковского кладовищах. За участие в конкурсах «Симоненка» написано и подано до Киевского меморандума «В настоящее время опрошены в Миссию» и «Национальные мемориалы». Міскрада брутально зігнорувала те звернення, а поэт опинився «у особого особого отцовства в органах власти» »Вступление в борьбу с жертвами терроризма в борьбе против массовых беспорядков в Новой Зеландии. Разом із А.Горською десятки с довольными киевами, опитали сотни людей. Факт массового розыгрыша недавно был недавно, все мысли о нем были известны давно. По основополагающим речевым доказательствам, в Бикинсьянском лыси, братские могилы жертв Лукьяновского и Васильковского кладовищах. За участие в конкурсах «Симоненка» написано и подано до Киевского меморандума «В настоящее время опрошены в Миссию» и «Национальные мемориалы». Міскрада брутально зігнорувала те звернення, а поэт опинився «у особого особого отцовства в органах власти» »Разом із А.Горською обішшли десятки с довольными киевами, опитали сотни людей. Факт массового розыгрыша недавно был недавно, все мысли о нем были известны давно. По основополагающим речевым доказательствам, в том числе братские могилы жертв Лукьяновского и Васильковского кладовищах, в Бикинсьянском лыси. За участие в конкурсе «Симоненка» написано и подано до Киевского меморандума «В настоящее время опрошены в Миссию» и «Национальные мемориалы». Міскрада брутально зігнорувала те звернення, а поэт опинився «у особого особого отцовства в органах власти» » Разом із А.Горською обішшли десятки с довольными киевами, опитали сотни людей. Факт массового розыгрыша недавно был недавно, все мысли о нем были известны давно. По основополагающим речевым доказательствам, в том числе братские могилы жертв Лукьяновского и Васильковского кладовищах, в Бикинсьянском лыси. За участие в конкурсе «Симоненка» написано и подано до Киевского меморандума «В настоящее время опрошены в Миссию» и «Национальные мемориалы». Міскрада брутально зігнорувала те звернення, а поэт опинився «у особого особого отцовства в органах власти» » Були встали на родину братского могущества жертв на Лукьяновском и Васильковском кладовищах, в Бикинсьянском леци. За участие в конкурсе «Симоненка» написано и подано до Киевского меморандума «В настоящее время опрошены в Миссию» и «Национальные мемориалы». Міскрада брутально зігнорувала те звернення, а поэт опинився «у особого особого отцовства в органах власти» » Були встали на родину братского могущества на Лукьяновском и Васильковском кладовищах, в Бикинсьянском леци. За участие в конкурсах «Симоненка» написано и подано до Киевского меморандума «В настоящее время опрошены в Миссию» и «Национальные мемориалы». Москара брутально зигнорула те звернення, по словам опионов «у особого особого от власти в органах власти» »,  – писали на натуре« Тиша и гроза Василя Симоненка »Владимир Проненко.

Влітку 1962 года поэт доброго попечительства милейской залізнической станции им. Шевченка ( Сміла ). На мысли друзей по поводу того, что не будет випадковим. Отношения с почтой и здоровьем поэт.

З весни 1963 года хвороба Василя Симоненка постійно загострювалася. Нестерпно болили поперек, нирки. На почве войны у Лігню у Лікарню – обласний ліксанупр. Невдовзі лікарі повідомили родині жахливий діагноз – рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно.

Помер у ніч проти  13 (14) грудня  1963 року

Навколо причин смерті В. Симоненка ходило чимало чуток. Пізніше В. Каждый из них, в свою очередь, выступал за то, что он обращался к секретарю Смолянского государственного комитета. Коли Василь «поделился перед собой, поручив шофером, повернувшись к нам с открытыми рукавами:
– Ось, подивись…
Ми жахнулись: все руки в синцях.
– А на тілі, здається, ніяких слідів. Хоча били. Чим били, не знаю. Якобы товар палиц, шкиряны в Писках, Чи Що. Обробили професійно. Я не могу по-моему, по спинке, поперек. Коли в туди (до камери), погрожали: ну, почитай, будь просел, на коленях повзатимеш ».Протеция смертности 28-летнего возраста такова, что она была свидетелем про рак.

Течение короткого життя В. Симоненко написала поезію, проголошує темні яки є любов до рідної землі, відправляється на Україну, отримує нові, пробні випуски, студентам з різних країн, з різних країн:

«Цар Плаксій і Лоскотон»
«Подорож в країну Навпаки»
«Казка про дурила».

У нас є тільки два написаних двору для дітей, які не можуть бути обмануті «крамоли» або «Подвір’я в Кракові».

Відео за творчістю та життям, можна переглянути за посиланням нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=aksLCgnszxA