“Ромео і Джульєтта”

Гімн торжествуючої любові.

Любов, що перемагає смерть

Трагедія великої пристрасті.

Тільки такі визначення здатні в короткій формі втілити зміст, вкладений Шекспіром у його трагедію. Вона присвячена прекраснейшему й цілком земному почуттю, але сила любові піднімає юних героїв над рівнем повсякденності. Люди люблять по-різному. Шекспір зобразив вищий ступінь цього великого почуття – любов безмежну й беззавітну. Він створив зразок ідеальної любові

Атмосфера пекучого півдня панує в трагедії, що розігрується в середовищі народу, схильного до бурхливих страстей, гарячого й безстрашного. Майже всі учасники подій схильні діяти імпульсивно, корячись миттєво, що спалахують настроям, і почуттям. Є тут, щоправда, і люди спокійні, розумні, але тверезість думки й розважливість неспроможні проти вулканічних спалахів як любові, так і ненависті

Юні герої виросли й живуть в обстановці віковічної ворожнечі їхніх сімейств. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі П’єса трагедія Ромео й Джульетта. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п’єс, віршів) Монтекки й Капулетти вже забули, із чого почалася між ними боротьба, але вони фанатично воюють один з одним, і все життя міста-держави Верони проходить під знаком нелюдської різни

У середовищі, просоченим отрутною злістю, де будь-яка дрібниця є приводом для кривавих сутичок, зненацька виростає чудесна квітка юної любові, що знехтувала багаторічну родову ворожнечу

Два табори з’являються перед нами в трагедії. Це, з одного боку, люди непримиренно ворожі, Монтекки й Капулетти. І ті й інші живуть за законом родової помсти – око за око, зуб за зуб, кров за кров. Цієї нелюдської «моралі» дотримуються не тільки старі. Самий лютий послідовник принципу кревної помсти молодий Тибальт, що палає ненавистю до всім Монтекки, навіть якщо вони не заподіяли йому ніякої шкоди, він їхній ворог просто за те, що вони належать до ворожого сімейства. Саме Тибальт, навіть більшою мірою, чим старший Капулетти, дотримується закону кревної місця

Лаючи група персонажів трагедії вже хоче жити за іншими законами. Таке бажання виникає не як теоретичний принцип, а як природне живе почуття. Так раптово спалахує взаємна любов молодого Монтекки і юної Капулетти. Обоє легко забувають про ворожнечу їхніх сімейств, тому що почуття, що опанувало ними обома, миттєво ламає стіну ворожнечі й відчуженості, що розділяла їхньої родини. Джульетта, полюбивши Ромео, мудро міркує про те, що його приналежність до ворожого роду не має  ніякого значення. У свою чергу й Ромео готовий легко відмовитися від родового ім’я, якщо воно виявляється перешкодою його любові до Джульетте. Друг Ромео Меркуцио теж не схильний підтримувати міжусобицю, що роздирає Верону на два непримиренних табори. Він, до речі сказати, родич герцога, а той увесь час намагається образумить ворогуючих, загрожуючи карами за порушення миру й спокою Ввероне.

Супротивником ворожнечі є й чернець Лоренцо. Він, береться допомагати Ромео й Джульетте, сподіваючись, що їхній шлюб послужить початком примирення пологів

Таким чином, послідовникам закону кревної помсти протистоять люди, що бажають жити інакше – корячись почуттям любові й дружби

Такий один конфлікт. Іншої відбувається в родині Капулетти. За звичаєм того часу, вибір партнера при вступі в шлюб сина або дочки робили батьки, незважаючи на почуття дітей. Так це відбувається в родині Капулетти. Батько вибрав у чоловіки Джульетте графа Париса, не запитуючи її згоди. Джульетта намагається пручатися вибору батька. Як знає читач, вона прагне уникнути цього шлюбу за допомогою хитромудрого плану, придуманого ченцем Лоренцо.

Трагедія Шекспіра в плані моральних-моральній-моральний-моральнім-історико-моральному має важливе значення. У ній зображений опір дочки волі батька. Капулетти виходить із практичного розрахунку: Парис – родич герцога Верони й шлюб Джульетти з ним вигідний для піднесення родини. Джульетта бореться за право на шлюб по любові. Зіткнення цих двох принципів відбивало ламання в особистих і сімейних відносинах, що відбувалися в епоху Відродження. Реально в ту пору право на шлюб по любові ще далеко не восторжествувало. Але Шекспір протиставив його шлюбу з волі батьків і з розрахунку, викликаючи в глядачів свого театру явне співчуття гуманістичній ідеї волі вибору дітьми того, з ким вони хочуть зв’язати своє життя,

«Ромео й Джульетта» – не просто гарна історія трагічної любові. Твір Шекспіра затверджує передові для того часу життєві принципи гуманізму в суспільному й особистому житті. Припинення феодальних розбратів, мир і порядок у державі, очолюваній мудрим і справедливим правителем,- така соціальна основа трагедії. Твердження любові як основи сімейного життя – така моральна ідея, затверджуване Шекспіром.

Художня сила трагедії визначається майстерніістю, що Шекспір виявила в окресленні характерів. Як би мала не була роль того, або іншого персонажа, Шекспір хоча б швидкими рисами відрізняє його від інших. Так, у характері старшого Монтекки трохи зненацька звучать поетичні слова про те, як проводить час його тужний син. Чи зовсім випадкова ця особливість? Скоріше можна допустити, що в батька Ромео були задатки, що одержали більший розвиток у поетичній особистості молодого Монтекки. Але звичайно, не другорядні, а головні характери трагедії залучають до себе увага завдяки виразному окресленню їх Шекспіром

Скільки життєвої правди й скільки справжньої поетичності в образі юної Джульетти! Незважаючи на її юність,- а їй усього тринадцять років,- Джульетта має найбагатший духовний мир. Вона розумна не по літам, її серце відкрите для великого почуття. Вона безпосередня, як це природно для дівчинки. Звичайно, вона випробовує зніяковілість, коли довідається, що Ромео почув її мови про любов до нього. Але, переконавшись у тім, що він відповідає їй таким же почуттям, вона перша запитує, коли вони сполучаються шлюбом. Джульетта сміла й рішуча. З них двох вона більше активна, чим Ромео. Та й обставини складаються так, що їй потрібно знайти вихід з положення, у якому вона виявилася, коли батько категорично зажадав її згоди на шлюб Спарисом.

Шекспір дивно тонко показав, що Джульетте аж ніяк не байдужно питання сімейної честі. Коли вона з безглуздої розповіді годувальниці довідається, що її кузен Тибальт убитий Ромео, її перше почуття – гнів на молодого Монтекки. Але потім вона сама ж корить себе за те, що майже відразу після вінчання вже здатна дорікати свого чоловіка

Мужність Джульетти особливо проявляється в тій фатальній сцені, коли вона, за порадою ченця, випиває снотворний напій. Як естествен страх юної героїні, коли вона міркує про страшне видовище, що їй має бути побачити, коли ока прокинеться у фамільному склепі серед трупів. Проте, переборовши страх, вона випиває напій, тому що, тільки пройшовши через це випробування, вона зможе з’єднатися слюбимим.

Рішучість, властива Джульетте, проявляється й тоді, коли вона, прокинувшись у склепі, бачить мертвого Ромео. Недовго роздумуючи, вона кінчає із собою, тому що жити без Ромео вона не може. Як просто, без помилкової патетики поводиться Джульетта в годину останнього вибору

Разюче цільний героїчний образ Джульетти – живе втілення юної любові, що не знає компромісів, любові, що перемагає небезпеці й страхи. Її любов дійсно сильніше смерті

Гідним такої любові є Ромео. Йому років сімнадцять, але, хоча він старше Джульетти, душа його так само чиста. Любов неждано опанувала Джульеттой. Ромео був ледве досвідченіше її. Він уже знав, що є на світі таке прекрасне почуття, ще до того, як зустрів Джульетту. Його душу вже жадала любові, була відкрита для сприйняття її. До зустрічі із Джульеттой Ромео вже обрав предмет для обожнювання. Те була, до речі сказати, дівчина теж із клану Капулетти – Розалина. Ромео зітхає про неї, але ця любов умоглядна. До того ж Розалина зовсім не жадає любові. Ми довідаємося про неї, що вона холодна, як Діана, богиня-покровителька незайманих

Але от Ромео побачив Джульетту, і від його пасивної мрійності не залишається сліду. Він сміло підступає до Джульетте, зриває з її губ поцілунок. Хоча їхня зустріч на балі коротка, обоє відразу переймаються пристрастю друг до друга. Відтепер Ромео бажає в житті тільки одного – щасливого з’єднання із Джульеттой. Перешкоди приводять його в розпач, і ченцеві Лоренцо коштує чимало сил привести його в нормальний стан

Любов Ромео до Джульетте так сильна, що він неї й мертву не уступає Парису. У житті й смерті вона повинна належати йому одному. Подібно тому як Джульетта не може жити без нього, так звістка про її смерть відразу викликає в Poicieo бажання піти з життя разом снею.

Смерть Ромео й Джульетти робить таке враження на їхніх батьків, що вони примиряються й кладуть кінець ворожнечі. Так любов двох юних героїв робить реальний вплив. Те, чого не міг домогтися герцог своїми погрозами й карами, відбувається під впливом страшного кінця юних героїв, чия смерть – трагічний урок, що змушує батьків зрозуміти всю жорстоку безглуздість їхньої ворожнечі. Любов Ромео й Джульетти здобула перемогу над нелюдським звичаєм кревної помсти. Але ціна, сплачена за це, велика. Трагедія й полягає в тому, що тільки жертовність юних героїв могла зупинити мечі, готові без кінця проливати кров.

Ромео й Джульетта – ідеальні поетичні образи. Їх оточує ряд інших персонажів не менш життєво яскравих. Такий, у першу чергу, друг Ромео Меркуцио. Його відрізняє більша зрілість розуму й більший життєвий досвід. Меркуцио – скептик. Він нездатний на любов-пристрасть, яка володіє Ромео. Жартівник і веселун, він, однак, має високе почуття честі. Меркуцио розуміє безглуздість ворожнечі Монтекки й Капулетти, сміється над задирами, готовими в будь-яку мить ввязаться в бійку. Але коли, як йому представляється, зачеплена честь його друга, він не роздумуючи кидає виклик Тибальту. Якщо Ромео весь відданий влади свого почуття до Джульетте, то Меркуцио й Бенволио – втілена відданість вдружбе.

Незвичайна фігура ченця Лоренцо. Сам, що відмовився від радостей мирського життя, він аж ніяк не належить до числа тих святенників, які готові були б заборонити всім людям любов і насолода. Лоренцо любить і тонко розуміє природу. Але він не тільки збирає рослини, йому так само доступно глибоке розуміння людського серця. Недарма й Ромео й Джульетта у важкі мінути йдуть саме до нього за допомогою й радою, тому що знають його доброту й бажання полегшити людям життя

Лоренцо придумує складний план порятунку любові Ромео й Джульетти. Однак всіх превратностей долі він не зміг заздалегідь урахувати. Несподівана обставина – епідемія чуми (явище часте в ті часи) – перешкодило йому попередити Ромео, що смерть Джульетти є мнимої, і із цього моменту події прийняли трагічний оборот

Незвичайно ‘колоритна фігура Годувальниці Джульетти. Шекспір майстерно вмів створювати такі типи, вихоплені із самої гущавини народного життя. Добра, нескінченно віддана Джульетте, вона, однак, не в змозі зрозуміти виняткову природу страсті її вихованки. Вона хоче щастя Джульетте, але їй здається байдужним, хто саме буде супутником життя її улюблениці. На її погляд, Парис не гірше Ромео. Важливо, щоб був чоловік, а інше, думає вона, прикладеться. Як можна догадатися, мати Джульетти погодилася на шлюб з Капулетти без усякої любові. Він женився на ній уже в зрілі роки, встигши пожити собі на втіху. Шлюб батьків Джульетти – приклад традиційного шлюбу, не заснованого на любові

Шекспір створив у трагедії багато образів і ситуацій, що підкреслюють сміливість юних героїв, що прагнуть улаштувати своє життя по-новому, не так, як жили їхні батьки й предки

Мало схожий на юних героїв молодий претендент на руку Джульетти Парис. Немає підстав уважати його нещирим. Він, очевидно, полюбив Джульетту настільки сильно, що в ім’я свого почуття теж готовий піти на смерть. Однак від Ромео його відрізняє те, що відповідного почуття дівчини він не домагається, цілком покладаючись на те, що воля батька віддасть її під нього подружню владу

Вдумливий розгляд трагедії відкриває читачеві те, що Шекспір показав кілька різних понять про любов і шлюб, починаючи із примітивно вульгарного розуміння відносин між чоловіком і жінкою в Годувальниці й аж до ідеального відношення до любові й шлюбу в Ромео й Джульетти.

Трагедія Шекспіра в самому буквальному значенні наповнене поезією. Це помітив ще Пушкіна. В «Ромео й Джульетте», писав він, «відбилася Італія, сучасна поетові, з її кліматом, страстями, святами, млістю, сонетами, з її розкішною мовою, виконаною блиску й concetti». Трагедія написана чудовими віршами. Для того щоб передати красу почуттів юних героїв, Шекспір скористався величезним багатством поетичних засобів, яким розташовувала лірика його часу. У примітках до тексту відзначені різні форми поезії, використані Шекспіром в «Ромео й Джульетте». Тут обмежимося лише вказівкою на те, що багато мов персонажів являють собою закінчені ліричні вірші, що органічно сполучаються з дією трагедії. По стилі «Ромео й Джульетта» відрізняється від наступних трагедій Шекспіра. Тут царює поезія в її відомі тоді формах. Мови персонажів, у першу чергу самих Ромео й Джульетти, – це кансони, сонети, елегії, мадригали й інші форми лірики Відродження. У більше пізніх трагедіях таке пряме використання жанрів лірики вже майже не зустрічається, там мова персонажів більше близька до розмовної мови, але зберігає разом з тим затяту образність і метафоричность, від якої Шекспір ніколи не відмовлявся

У стилістичному відношенні «Ромео й Джульетта» і «Сонети» близькі. І тут і там безпосереднє звірення почуттів приймає виразну віршовану форму. У більше пізній творчості Шекспір більш органічно злила драму й поезію. В «Ромео й Джульетте» слово, поетична мова часом автономні, мають самостійне значення. В «Гамлеті» і «Королі Лірі» мова зливається з дією,” невіддільна від нього. Хоча ліричні місця ранньої трагедії обумовлені тим або іншому моменту дії, їх легко вилучити як окремі вірші. У більше пізніх трагедіях монологи героїв настільки сплетені із драматичною ситуацією й дією, що поза їх не можуть бути зрозумілі в повній мері

Це аж ніяк не означає, що «Ромео й Джульетта» у художнім відношенні уступає «Гамлетові» або «Королеві Ліру». При безсумнівній єдності – цих добутків, як створінь одного драматурга, вони різні по стилі. Поезія «Ромео й Джульетти» надає трагедії більше піднесений і ідеальний характер. Це драма-мрія, драма-легенда про велику й прекрасну любов. Шекспір був точний у виборі виразних засобів і створив добуток, що заслужено вважається прекраснейшей із трагедій любові.

“Ромео і Джульєтта” елементи сюжету Експозиція – зіткнення Монтеккі і Капулетті, бесіда Бенволыо і Ромео, підготовка до балу в будинку Капулетті; зав’язка – зустріч Ромео і Джульєтти на балу у Капулетті і зародження любові; кульмінація – сцена в склепі, коли кожен герой, вважаючи свого коханого померлим, приймає рішення піти з життя; розв’язка – розповідь брата Лоренцо і примирення сімей. Основна думка трагедії Шекспіра “Ромео і Джульєтта” – в тому, що для справжнього кохання немає нічого неможливого, не існує ніяких перешкод. Закоханим не можна було зустрічатися, їх сім’ї ворогували, але вони зустрічалися, вони кохали один одного. Трагедія закінчилася сумно – Ромео і Джульетта загинули через те, що їх ворогуючі сім’ї заважали їм бути разом, вони не розуміли, що існує щире, чисте кохання, не дивлячись ні на що.

МУЗИКАЛЬНИЙ СУПРОВІД

Ромео і Джульетта-Вальс