Поль Верлен “Осіння пісня”

Lessanglots longsDes violons

                              De l’automne

Blessent mon cœurD’une langueur

                                Monotone.

Tout suffocantEt blême, quand

                                Sonne l’heure,

Je me souviensDes jours anciens

                                 Et je pleure;

Et je m’en vaisAu vent mauvais

                                Qui m’emporte

Deçà, delà,Pareil à la

                                Feuille morte.

Осінь – час переоцінки того, що минуло, і підготовки до чогось нового, невідомого. 

Також присутній образ годин, які відраховують миті.

У віршах П. Верлена на першому місці знаходиться не відображення подій, а навіювання певного настрою. Тому його поезії – це не барви, а їх відтінки. Вірші дуже музикальні, і їх мелодія сильно впливає на читача: «Найперше – музика у слові!». «Щоб вірш твій завжди був крилатий, щоб душу поривав шукати нову блакить, нову любов». Для поетизації вірша Верлен створює нову будову строфи, незвичність римування.

Якщо музичність вірша передає настрій поета, то сюжети і образи – те, чого прагнула його душа. Поль Верлен використовує описи природи для відображення у ній відповідних своїх переживань. У вірші «Вже пройшла зима», присвяченому нареченій поета, відображається надія автора на земне щастя:

Це блакитне небо – лиш вінець лазурі,

Що в душі сміється світломолодій,

Це моя весна, це кінець зажурі,

Це велике свято здійснених надій.