Жив-був пес

ЖИВ-БУВ ПЕС

Настав час, коли літній сторожовий Пес став нікому не потрібний, і господарі вирішують прогнати його з двору. Останньою краплею, що переповнила чашу їхнього терпіння, стало те, що під час крадіжки в будинку Пес спав і не підняв тривогу. На допомогу Псові, який поневірявся лісом і вже був ладен звести рахунки з життям, приходить колишній його недруг — Вовк. Лісовий хижак допомагає Псові продемонструвати колишнім господарям свою потрібність: він інсценує викрадення хазяйського немовляти, а Пес вдає, ніби переміг Вовка і рятує малюка. У нагороду за порятунок дитини Пса з почестями повертають на хутір, де він з тих пір займає положення почесного жителя. Відчуваючи себе в боргу перед Вовком, Пес знаходить спосіб віддячити товаришеві за добро: коли взимку господарі влаштовують весілля дочки, Пес заводить Вовка до хати і щедро годує його викраденими з хазяйського столу стравами. Розімлілий від рясного пригощання Вовк хоче співати. Якраз в цей час хтось з гостей заводить пісню, і Вовк починає голосно підвивати, чим видає себе. Весільні гості, зрозумівши, що під столом бозна-звідки узявся вовк, збираються розправитися з ним, але Пес «виганяє» Вовка з хати і таким чином рятує його. Вовк дякує Псу за частування, і друзі прощаються, після чого Вовк, ідучи з обійстя до лісу, черевом зніс на шляху частину хазяйської огорожі. І хоч як важко йому говорити, не забуває засвідчити добрі почуття до товариша, залежного від людської непевної вдачі: «Ти заходь, коли що…»