Swimmers

Спорти́вне пла́вання — вид спорту, в якому метою є якнайшвидше проплисти зазначену відстань, не порушуючи при цьому техніки способу плавання, який використовується. Спортивне плавання почало набувати популярності ще в XIX столітті. Плавання з 1896 року є олімпійським видом спорту

Способи спортивного плавання (стилі плавання)[ред. | ред. код]

• Кроль — стиль плавання на животі (животом вниз), при якому руки здійснюють гребки поперемінно, а ноги здійснюють поперемінне безперервне підняття/опускання, залишаючись при цьому під розгорненим кутом до тулуба. Найшвидший стиль плавання. Через це, в принципі, і називається вільним стилем: якщо стиль плавання не визначений, всі вибирають кроль як найшвидший стиль плавання.
• Батерфляй — стиль плавання на животі, при якому ліва і права частини тіла повинні здійснювати симетричні і одночасні рухи. Руки здійснюють одночасний могутній гребок певної траєкторії, який помітно підводить корпус плавця над водою, а ноги здійснюють одночасний хвилеподібний рух. Найважчий і енерговитратний стиль плавання. Нетренованому плавцеві зазвичай буває важко навіть просто здійснювати рухи, що не порушують правила стилю. Цей стиль вважається другим за швидкістю після кроля.

• Брас — стиль плавання на животі, в якому руки подаються одночасно вперед від грудей. Ноги здійснюють одночасний поштовх, під час якого вони згинаються в колінах, проводиться поштовх і в кінці випрямляються. Найповільніший спосіб плавання (оскільки поворотні рухи руками виконуються переважно під водою, а рухи ногами виконуються з перериванням), що при цьому одночасно є найскладнішим з технічної точки зору. Брас має велике прикладне значення: можливість проплисти найбільшу відстань з найменшими енерговитратами, безшумне плавання, плавання під водою.
• Кроль на спині (якщо говорять про «плавання на спині», то мають на увазі саме цей стиль) — стиль плавання на спині, який візуально схожий на кроль (руки здійснюють гребки поперемінно, а ноги здійснюють поперемінне безперервне підняття/опускання), але має такі відмінності: людина пливе на спині, а не на животі, і пронос над водою виконується прямою рукою, а не зігнутою, як в кролі. Третій за швидкістю плавання стиль. Особливістю цього способу є те, що людині не треба видихати у воду, оскільки обличчя знаходиться на поверхні.

Зародження:
Вчені з’ясували, що ще в давнину зародилося плавання. Як вид спорту або як необхідність — невідомо. Були знайдені малюнки на стінах печер, які відносяться приблизно до 5000 років до н. е. Древні люди помітили, що багато тварин здатні пересуватися по воді, і перейняли цю здатність. Як неважко здогадатися, першим стилем став спосіб плавання «по-собачому». Він проіснував досить довгий час, поки його не змінив брас. І той став основою для всіх наступних нововведень. У стародавніх цивілізаціях плавання почало набувати особливу популярність. Перша письмова згадка відноситься до 2000 року до н. е. Також відомо, що в Древньому Римі плавання стало основою підготовки спортсменів, у тому числі тих, хто брав участь в Олімпійських іграх. А ось історія плавання як виду спорту бере свій початок з рубежу XV-XVI століть. Саме тоді почали проводитися перші змагання

Зародження:
Вчені з’ясували, що ще в давнину зародилося плавання. Як вид спорту або як необхідність — невідомо. Були знайдені малюнки на стінах печер, які відносяться приблизно до 5000 років до н. е. Древні люди помітили, що багато тварин здатні пересуватися по воді, і перейняли цю здатність. Як неважко здогадатися, першим стилем став спосіб плавання «по-собачому». Він проіснував досить довгий час, поки його не змінив брас. І той став основою для всіх наступних нововведень. У стародавніх цивілізаціях плавання почало набувати особливу популярність. Перша письмова згадка відноситься до 2000 року до н. е. Також відомо, що в Древньому Римі плавання стало основою підготовки спортсменів, у тому числі тих, хто брав участь в Олімпійських іграх. А ось історія плавання як виду спорту бере свій початок з рубежу XV-XVI століть. Саме тоді почали проводитися перші змагання

Після падіння Риму в 476 р європейська культура на кілька століть прийшла в занепад. У середні століття плавання вважалося гріховним заняттям. Людство дорого заплатило за тривале відлучення від води. Епідемії тифу, холери, чуми нещадно знищували цілі міста. Однак, здоровий глузд поступово брав верх, і в романських і німецьких країнах плавання стало входити в систему фізичного виховання дітей дворян – майбутніх воїнів.

Середньовічні воїни-Феодат чудово розуміли значення плавання. У “Дзеркалі лицаря”, де перераховувалися головні якості, необхідні лицареві, вказувалося, що він “повинен вміти плавати в броні на животі і на спині”. Правда, багато лицарі плавати не вміли. Звичайно, окремі хороші плавці були і в середні віки. Так, єзуїт Афанасій Кірхнер повідомляє про відомого плавця і нирців XIV в. якомусь Миколі з Сицилії, який проводив більшу частину свого життя в воді і прозвав за своє рідкісне на той час вміння Микола-риба. Його загибель відображена в баладі “Кубок”, перекладеної В. Жуковським.

У 1782 р було вперше опубліковано, а в 1809 р перевидано керівництво з навчання плаванню Г. Тевенота. Воно мало велике назву “Мистецтво плавати з міркуванням, в якому відкривається знання стародавніх в мистецтві плавання, важливість корисного цього вправи і користь лазні як в здоровому, так і в хворобливому стані. Пізніше виходили інші керівництва і посібники таких авторів, як Гейнц, Паулі, П. Плахов, Л. Конкін, Полторацький, Шеманскій і ін.