Імпресіонізм сформувався у Франції у другій половині XIX ст., насамперед у живопису. 15 квітня 1874 року в Парижі відкрилася виставка художників, що увійшла в історію під назвою «виставка бунтівників» і засвідчила народження нової течії – імпресіонізму. Праці «бунтівників» не були прийняті офіційним журі на Салоні 1863 року – черговій щорічній виставці, де визначалися найкращі майстри пензля. На знак протесту художники влаштували свій Салон. Репортер Луї Леруа написав статтю про цей вернісаж під заголовком «Виставка імпресіоністів», іронічно обігравши назву виставленої тут картини Клода Моне «Імпресія. Схід сонця». Стаття привернула увагу публіки, виставка мала успіх, а термін, прийнятий самими художниками, став загальновизнаним.

Спочатку публіка не балувала імпресіоністів увагою. Їм докоряли у невмінні малювати і правильно сприймати колір. Дійсно, зблизька картини імпресіоністів здавались хаосом різнокольорових плям. Але на відстані мазки зливалися у живі зображення, і поверхня полотна оживала, здавалась тремтячою і хиткою. Тільки через декілька років публіка  оцінить, яке багатство кольору життєвих вражень розкрили перед нею майстри імпресіонізму.

  Імпресіоністи були дуже різними за творчою манерою і поглядами на мистецтво, але всіх їх об’єднували відчуття поезії миттєвостей, прагнення схопити і закарбувати свої враження, зобразити повітря та колір. Вони застосовували особливий тип малювання – плямами, завдяки чому контури фігур і предметів на їхніх полотнах начебто розливаються, розчиняються у повітрі, створюючи враження мінливості світу. Художники розкладали колір на основні кольори спектра, намагаючись не змішувати їх на палітрі, використовували оптичне сприйняття ока, яке на певній відстані зливає окремі мазки у загальний кольоровий образ. Митці компонували свої картини за принципом випадково зупиненого кадру, неначе втілюючи в життя одвічне бажання людини: «Зупинися, мить, ти прекрасна!» Вони прагнули передати натуру такою, якою сприймає її людина. А як відомо, люди бачать будь-який предмет в усій складності його взаємодії зі світлоповітряним середовищем.   Імпресіоністи відкрили дивовижну красу цього світу, змусивши глядачів подивитися на нього зовсім іншими очима. Звичайно, їхній світ був ідеалізованим, романтичним, бо вони скрізь шукали Красу. Це світ яскравий, святковий, безхмарний. З палітри художників цього напряму зникла чорна фарба, а разом з нею і темні сторони буття. Адже людська душа завжди жадала лише прекрасного! Саме ці прагнення і втілили в життя художники-імпресіоністи.

 У кожного із імпресіоністів була своя улюблена тема. Клоду Моне подобалось писати квітучі кущі, зелені галявини, зображати стан природи в різний час дня і за різної погоди. У нього є цілі серії картин-варіацій на один мотив, наприклад, види Руанського собору чи копа сіна в різний час дня.

  Улюбленим жанром   Огюста Ренуара були портрети.

  Каміля Пісарро можна назвати справжнім поетом Парижа.

  Едгар Дега був неперевершеним майстром малюнка. Гнучкою, яскравою лінією він безпомилково схоплював характер моделі, вигляд людей різних професій. Він по-своєму побачив світ театру, балету, де є місце не тільки оваціям і аплодисментам, але й виснажливій праці.

 Перевір себе:

Використані джерела:

Література:

• Програма «Мистецтво. 5−9 класи »(авт. Л. Масол, О. Коваленко, Г. Сотська, Г. Кузьменко, Ж. Марчук, О. Константинова, Л. Паньків, І. Гринчук, Н. Новикова, Н. Овіннікова)
• Гайдамака О. В. Мистецтво: підруч. для 9-го кл. загальноосвіт. навч. закладів / О. В. Гайдамака. – Київ: Генеза, 2017. – 168 с. : іл.

Інтернет-ресурси

– URL: https://www.youtube.com/watch?v=LXfuGFzOq1k

–  URL: https://www.youtube.com/watch?v=-bxdVhtfQI8

–  URL: https://www.youtube.com/watch?v=iAnBv5UBpBg

–  URL: https://www.youtube.com/watch?v=qAUhy1vEmPk

–  URL: https://www.youtube.com/watch?v=sxeLdE-zRdM