Історична розминка:  

(QR – коди: Поняття по темі “ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ)

Будителі
“Русалка Дністровая”

«Руська трійця»
Головна Руська Рада

Галицько руська матиця

1.  Яку політику провадили Російський та Австрійський уряд на українських землях? Як вона могла вплинути на культурний розвиток в Україні

2. Які політичні та соціально-економічні процеси відбувалися в Україні в пер. пол. ХІХ ст.? Як вони впливали на розвиток культури?

3. Чи позначився національний рух на розвитку    української культури?

Робота з історичним джерелом

1. Проаналізуйте документ і визначте, якою була урядова політика в освітній сфері.

2. Чому царський уряд так боявся освіченості українського народу?

Із висловлювання Міністра народної освіти О. С. Шишкова «…Наставлять земледельческого сына в риторике было бы приуготовлять его быть худым и бесполезным или еще вредным гражданином. Но правила и наставления в христианских добродетелях, в доброй нравственности нужны всякому, не выводят никого из определенного ему судьбою места и во всех состояниях и случаях делают его и почтенным, и кротким, и довольным, и благополучным.

Научить грамоте весь народ… имело бы больше вреда, чем пользы».

Фактори, які впливали на розвиток української культури

• Українські землі були поділені між двома державами: Росією та Австрією.

• Антиукраїнська політика Російської та Австрійської імперій гальмувала культурний розвиток України.

• Російський уряд ввів цензуру на видання літератури українською мовою.

• Українська культура розвивалася як єдине ціле, як культура українського народу.

• Із середовища народу вийшли талановиті вчені, які працювали в різних галузях науки і мистецтва.

• З народу вийшов відомий діяч культури Т. Г. Шевченко, який підніс українську мову і літературу до найвищого рівня досконалості.

• Об’єктом критики стала українська мова, поширювалися думки, що вона є діалектом російської або польської мов.

• Ряд українських учених вважали українську мову самобутньою, рівноправною серед інших слов’янських мов.

• Парафіяльні школи призначалися для людей «найнижчих станів»,

• повітові училища – для дітей дворян, купців, урядових службовців, ремісників та інших заможних жителів міст,

• гімназії, ліцеї та університети – головним чином для дітей дворян.

У 1856 р. в Україні діяло 1320 парафіяльних та повітових шкіл і училищ

Першою в Україні в 1804 р. відкрилася Одеська комерційна гімназія, яка мала давати водночас середню загальну і спеціальну освіту. Протягом першої поло-
вини 19 ст. в Україні було відкрито 19 гімназій

Вища освіта на українських землях була представлена Києво-Могилянським колегіумом (від 1632 р.) та Львівським університетом (від 1661 р.). Києво-Могилянський колегіум за організа­ційною структурою відповідав вищим навчальним закладам Західної Європи. Після тривалих клопо­тань у 1694 р. колегіум одержав царську грамоту на самоврядування. За грамотою Петра І від 1701 р. він був перетворений на академію як вищий нав­чальний заклад. У 1709 р. тут навчалося близько 2 тис. студентів. Проте вже за декілька років їх кількість зменшилася до 165 осіб.Були тут студенти з Білорусі, Росії, Молдови та південнослов’янських країн.

У Харкові зусиллями Василя Каразіна й коштом місцевого дворянства, купецтва та міщанства у 1805 р. засновано університет.

У 1834 р. відкрито університет у Києві (з офіційною назвою «Університет св. Володимира») у складі філософського та юридичного факультетів з чотирирічним строком навчання, перший з яких мав двоє відділень: історико-філологічне і фізико-математичне. Першим ректором університету став професор Михайло Максимович. Більшість перших викладачів і професорів університету були переведені з Волинського ліцею.

У першій чверті 19 ст. в Україні з’явилися вищі навчальні заклади, що об’єднували гімназійний та університетський курси:

1805 р. — Волинський ліцей у Кременці,

1817 р. — Рішельєвський ліцей в Одесі.

Рішельєвський ліцей мав чотири відділи: фізико-математичний, камеральний, юридичний і загальних предметів. У 1828–1855 рр. при ньому існував Інститут східних мов (арабської, турецької і перської), який готував перекладачів для військових і адміністративних установ. Згодом Рішельєвський ліцей реорганізовано в Новоросійський університет (1865 р.)

1820 р. — Гімназія вищих наук у Ніжині.

!!!!! Використовувати українську мову в усіх навчальних закладах Наддніпрянщини було заборонено!!!!!

Коло думок

В яких умовах могла б розвиватись освіта та наука на західноукраїнських землях?

На західноукраїнських землях зміни в системі освіти відбулися за реформ Марії Терезії та Йосифа II. У 1774 р. було прийнято закон про обов’язкову початкову освіту для дітей 5—12 років. Причому вони мали право навчатися своєю рідною «материнською» мовою. Згодом запровадили нову систему освіти, за якою навчальні заклади поділялися на гімназії різних типів.

Закінчення гімназій, у яких здобували середню освіту, давало можливість вступу до вищих навчальних закладів — академій та університетів. У всіх навчальних закладах, крім початкових, навчання здійснювалося німецькою мовою. Держава не фінансувала навчальні заклади, утримувалися вони коштом населення й місцевих громад.

Повну середню освіту на західноукраїнських землях давали гімназії. У 40—50-х рр. XIX ст. у східній Галичині діяло вісім гімназій, у Північній Буковині — одна, у Закарпатті — дев’ять. Закладами вищої освіти були Львівський університет (заснований у 1661 р., відновлений у 1784 р.), Реальна (торговельна) академія (1817 р.) і технічна академія (1844 р.). Викладання здійснювалося латинською й німецькою мовами. Однак при Львівському університеті для студентів-русинів у 1787— 1809 рр. діяв «Руський інститут», де науки викладалися церковнослов’янською мовою.

• 1802 р. — утворення шкільних округів у Східній Галичині

• 1805 р. — переведення університету зі Львова до Кракова

• 1816 р. — заснування освітнього товариства у Перемишлі

• 1817 р. — заснування торговельної академії у Львові

• 1815 р. — відновлення Львівського університету

• 1826 р. — відкриття ліцею у Чернівцях

• 1844 р. — відкриття Технічної академії у Львові

• 1847 р. — відкриття у Львові культурно-освітньої установи — інституту Оссолінських

• 1848-1849 pp. — заснування в Східній Галичині недільних шкіл

Найбільшим культурно-освітнім і науковим центром на західноукраїнських землях був «Оссолінеум» (Народний заклад ім. Оссолінських) у Львові, заснований польським істориком і громадським діячем Юзефом Оссолінським у 1817 р. У ньому зберігалися архіви польської шляхти, колекції зброї, картин, скульптур, археологічних пам’яток тощо. Зокрема, там були архіви українських міст, універсали козацьких гетьманів тощо. До складу «Оссолінеуму» входили також велика бібліотека, друкарня й музей.

У Східній Галичині русинам доводилося чинити опір спробам поляків зробити початкові школи польськими. Проте поляки домоглися від австрійської влади прийняття рішення в 1805 р. про передачу всіх початкових шкіл краю під контроль

римо-католицької церкви. Унаслідок цього посилилася полонізація початкової освіти в Галичині. Переважна більшість дітей селян-русинів через важке матеріальне становище батьків узагалі не відвідували школу. У 1841 р. в початкових школах Галичини навчалося лише 14 % дітей шкільного віку.

У Буковині відбувалася румунізація системи освіти. Навчання здійснювалося румунською й німецькою мовами, українська до шкіл не допускалася. У 1850 р. в краї діяло 55 шкіл.

У Закарпатті завдяки зусиллям греко-католицької церкви існувала найкраща в регіоні система народної початкової освіти. Наприкінці XVII — на початку XIX ст. тут діяло близько 300 шкіл, що утримувалися церковними громадами й викладання в яких здійснювалося русинською народною мовою. В усіх інших навчальних закладах краю використовували угорську мову, що перешкоджало навчанню в них дітей русинів. Угорський уряд наполегливо проводив мадяризацію Закарпаття. За законом 1844 р. в усіх видах шкіл краю запроваджувалася угорська мова.

Прийняте раніше рішення про обов’язкову початкову освіту в 1812 р. було скасовано. Однією з причин цього стало те, що селянство не мало грошей на утримання шкіл.

Революція 1848—1849 рр. спричинила деякі зміни в ситуації з освітою на західноукраїнських землях. У цей період тут почали відкриватися недільні школи для дорослих, де навчання здійснювалося українською мовою. У Галичині їх було 60, у Закарпатті — дев’ять. За рахунок збільшення терміну навчання в початкових трирічних школах було створено нижчі реальні школи, де учнів знайомили з основами сільськогосподарських знань — садівництвом, бджільництвом тощо.

Наука

Робота в групах

За розповіддю учнів укласти таблицю про досягнення українських науковців.

Видатним організатором математичної освіти в першій половині 19 ст. був Тимофій Осиповський – професор Харківського університету, який відіграв велику роль у роз витку математики, фізики й астрономії. Він створив тритомний курс математики, який довгий час був основним вітчизняним підручником, виховав цілу плеяду математиків.

Вагомий внесок у розвиток математичної науки належить Михайлу Остроградському.

Михайло Остроградський (1801-1862) — видатний український математик, походив із козацько-старшинського роду Остроградських. Навчався в Харківському університеті. Працював переважно у Франції і Росії. Професор Петербурзького університету та Морського кадетського корпусу, член Петербурзької АН, Паризької, Римської й Туринської Академій наук. Автор 40 праць з математичного аналізу. Світ знає його дослідження з теорії чисел алгебри, теорії ймовірностей та варіаційного числення. Приятелював з Т. Шевченком. ЮНЕСКО у 2001 р. внесла М. Остроградського до переліку видатних математиків світу.

Василь Каразін (1773-1842) — український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у Східній Україні Харківського університету (1805), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства. Праці з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі.

У 1810 р. Василь Каразін висунув проект створення мережі метеорологічних стан цій і використання їх спостережень (передбачення посух, похолодань, бур тощо). У с. Кручик на Харківщині він створив першу в Україні метеорологічну станцію. Згодом, з ініціативи В. Кара-зіна в 1812—1830 рр. у Харкові, Києві, Миколаєві та Полтаві було створено метеорологічні станції, що започаткувало регулярні спостереження за погодними умовами.

Першим науковим центром у Наддніпрянщині стало засноване В. Каразіним на Харківщині Філотехнічне товариство (1811 —1818 рр.). У 1812—1829 рр. при Харківському університеті діяло Товариство наук. Основним напрямком діяльності Тимчасового комітету для розшуку старожитностей (1835— 1845 рр.), створеного в Києві, стали археологічні дослідження. Археологами-аматорами, які входили до його складу, було знайдено фундамент Десятинної церкви й руїни Золотих воріт у Києві.

Михайло Максимович (1804-1873) — український вчений-енциклопедист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду на Полтавщині. Перший ректор Київського університету. Максимович був ученим широкого діапазону — від ботаніки до історії. Його наукові праці в царині природознавства, зокрема, двотомна книга «Основи ботаніки», опубліковані в 1820-1830-х рр., не лише відповідали рівневі тогочасної науки, але й прокладали для неї методологічні шляхи.

М. Максимович переклав українською мовою «Слово о полку Ігоревім», склав три збірки українських народних пісень, проводив дослідження з історії Києва, Полтави, Переяслава та інших українських міст.

Значний поступ зробила історична наука. Справу Дмитра Бантиш-Каменського продовжив М. Маркевич – автор однієї з узагальнювальних праць з історії України, п’ятитомної «Історії Малоросії»,у якій історію України висвітлено від найдавніших часів до кінця 18 ст. Вона вийшла друком у 1842–1843 рр.

Чим уславився М. Костомаров можна дізнатись зі статті у Вікіпедії.

Костомаров Микола Іванович

Коло думок

Переглянути відеоролик й дати відповідь на запитання:

1. Які факти свідчать, що царизм гальмував розвиток освіти та науки в Україні?

2. Що нового ви дізнались по темі уроку?

Домашнє завдання

1.Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Випереджальне!!!

Створіть шість домашніх груп і виконайте випереджальне завдання до
наступного уроку: за підручником, додатковою літературою, а також використовуючи знання, отримані на уроках української і зарубіжної літератури, підготуйте
усну презентацію (можна в супроводі комп’ютерної наочної презентації) з обраної вашою групою теми:
1. Особливості розвитку української літератури наприкінці ХVІІІ — у першій
половині ХІХ ст.
2. Становлення сучасної української літературної мови. «Енеїда» Івана Котляревського.
3. Діяльність Григорія Квітки-Основ`яненка, Петра Гулака-Артемовського
та Євгена Гребінки.
4. Тарас Шевченко і його «Кобзар».
5. Пантелеймон Куліш і його творчість.
6. Микола Гоголь і Україна.

Українська культура XIX століття