Фізичні та природні явища

 Гало

Зазвичай гало виникають при підвищенні вологості або лютого морозу – раніше гало вважалося явищем згори, і люди чекали чогось незвичайного. Але гало, це тільки ще один оптичний феномен. Він являє собою сяюче кільце навколо об’єкта – джерела світла. Існує безліч типів гало, але викликаються вони переважно крижаними кришталями в перистих хмарах на висоті 5-10 км у верхніх шарах тропосфери. Вигляд кожного конкретного гало залежить від форми і розташування кристалів.

Гало зазвичай з’являється навколо Сонця чи Місяця, іноді навколо інших потужних джерел світла, таких як вуличні вогні. Відбите і закриті крижаними кришталями світло нерідко розкладається в спектрі, що робить гало схоже на веселку. Інколи в морозному погоді гало утворюється кристалами дуже близько до земної поверхні. У цьому випадку кристали нагадують сяючі коштовні камені.

 Місячна веселка

Ми майже звикли до звичайної веселки. Але нічна веселка набагато більш рідкісне явище, ніж веселка денна. Вона може з’явитися тільки тоді, коли Місяць повний або майже повний – саме в цей час він буває найяскравішим. І все-таки його яскравості недостатньо – місячна веселка значно блідіша за звичайну. Це пояснюється тим, що Місяць відбиває від Сонця менше світла, ніж випромінює саме Сонце.

Для появи місячної веселки, за винятком тих, які викликані водоспадом, місяць повинен знаходитись невисоко в небі (менше 42 градусів і бажано ще нижче), і небо має бути темним. І, звичайно ж, навпроти Місяця має йти дощ. Пошук місячної веселки потрібно на протилежну від місяця стороні неба.

Феномен місячної веселки спостерігається лише в кількох місцях у світі. Наприклад, на території Йосемітського національного парку (США) знаходиться велика кількість водоспадів, тому тут можна спостерігати місячні веселки, особливо при весняному підвищенні рівня води від тального снігу. Але, ймовірно, при достатньо сильному тумані та ясному погоді, нічна веселка може спостерігати на будь-яких широтах.

Пояс Венери

Цікаве оптичне явище, що виникає при запіленій атмосфері – незвичайний «пояс» між небом і горизонтом. Виглядає пояс Венери, як смуга від рожевого до оранжевого кольору між темним нічним небом внизу та блакитним небом вгорі. З’являється він перед сходом або після заходу у місці, протилежному Сонцю.

Пояс Венери можна спостерігати будь-де, але потрібно, щоб небо біля горизонту було чистим. Власне, в поясі Венери атмосфера розсіює сонячне світло, яке під час світанків та заходів Сонця виглядає більш червоним, тому й виходить рожевий колір, а не синій.

 Полярне сяйво

Загадкове полярне сяйво – це люмінесценція (світіння) верхніх шарів атмосфер всіх планет, які мають магнітосферу, внаслідок їх взаємодії з зарядженими частинками сонячного вітру. У нас на Землі полярні сяйва спостерігаються переважно у високих широтах обох півкуль в овальних зонах-поясах, які оточують магнітні полюси планети – авроральних овалах. Полярні сяйва навесні та восени виникають помітно частіше, ніж взимку чи влітку. Пік частотності доводиться на періоди, найближчі до весняного і осіннього рівнодення.

У спектрі полярних сяйв Землі найбільш інтенсивне випромінювання основних компонентів атмосфери – азоту та кисню. Світіння кисню дає зелений і червоний колір, азоту – фіолетовий і зелений. При спостереженні з поверхні Землі полярне сяйво проявляється у вигляді мінливого світла неба або рухомих променів, смуг, корон, «завісу». Тривалість полярних сяйв становить від десятків хвилин до кількох днів.