Якось пори року завели розмову – хто з них гарніше та веселіше.

– Я найгарніша, – сказала Зима. – Я прикрашаю дерева та будинки красивим сніговим вбранням. Люди, а особливо діти, люблять мене за веселі розваги, що я їм дарую. Їм так подобається кататися на санчатах, лижах та ковзанах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків! І Новорічне свято та Різдво також взимку.

– Гарно розповідаєш! – посміхнулася Весна. – Але зізнайся: коли ти через свій поганий настрій лютуєш морозами, багатьом це не подобається.

– Ну, є у мене такий каприз, – зізналася Зима.

Весна похитала головою:

– Ось бачиш! А ось я – найгарніша пора року. Я вкриваю землю запашною квітковою ковдрою, одягаю дерева в ніжні різнокольорові сукні. Пташки співають, гріє лагідне сонечко, і люди та звірятка багато часу проводять на прогулянці.

– Воно-то так, Веснонько, – відгукнулося Літо. – Але зізнайся, що ти часто до себе в гості запрошуєш Зиму. А вона з порожніми руками не ходить – то снігу з собою принесе, то вітру холодного. Після такого гостювання не до веселих прогулянок!

– Так, є у мене такий каприз, – відповіла Весна.

Літо посміхнулося та відповіло:

– Отож! А ось я дійсно найгарніша та найвеселіша пора року. Я вдягаю природу в яскраві зелені наряди, поспівають смачні фрукти та ягоди. Людям подобається плескатися у теплій річці, ніжитися на сонечку. Влітку день довгий, а ніч коротка, тому гуляти на вулиці можна довше.

Тут підключилася до розмови Осінь:

– Правду кажеш, Літо. Але ж ти забуло розказати, як часом так захоплюєшся забавами, що сонечко в тебе стає надто гарячим і пекучим. І людям треба ховатися від нього, бо воно небезпечне для здоров’я.

– Так, є в мене такий каприз, – зізналося Літо.

– Виходить, що я найгарніша та найвеселіша пора року, – почала вихвалятися Осінь. – Коли ще можна побачити в природі таке різнобарв’я жовтих, зелених, жовтогарячих та червоних відтінків? Сонечко зі мною поводить себе гарно – зігріває, але не пече. А скільки ягід, овочів, фруктів, грибів та горіхів я дарую людям та звіряткам!

– Це так, – в один голос відповіли Зима, Весна та Літо. Але зізнайся, Осінь, що коли ти не в настрої, то добряче поливаєш землю дощами. А буває, і градом, і снігом посипаєш. До речі, настрій у тебе дуже легко псується, як ми знаємо!

– Так, буває в мене такий каприз, – відповіла Осінь. – Виходить, на кожну пору року люди можуть нарікати через наші капризи.

Цю розмову почув Вітерець, і йому захотілося відповісти. Адже він завжди поруч з усіма порами року, і бачить, як люди до них ставляться. Тому Вітерець сказав:

– Милі пори року, у природи не буває поганої погоди! Ви всі по-своєму гарні та веселі, хоча в кожної з вас є капризи. Ті люди, які на вас нарікають, просто ще не навчилися бачити прекрасне у кожній з вас. Недаремно люди вигадали розділити 12 місяців у році на чотири пори року – по три місяці для Зими, Весни, Літа та Осені. Це щоб кожна з вас встигла порадувати своєю красою та гарним настроєм!

Завдання:

1. Про що сперечалися Пори року?

2. Що сказала Зима?

3. Що сказала Весна?

4. Що сказала Осінь?

5. Що сказало Літо?

6. Хто розсудив пори року?

7. Що їм сказав Вітерець?

Знайди відмінності

Цікава інформація про пори року

http://cikave.org.ua/statti/heohrafiya/chomu-isnuyut-pory-roku/

Чому наступають зима, весна, літо, осінь?

http://allforchildren.com.ua/why52.php-c=all.htm