Особиста гігієна

Засоби громадської гігієни не досягнуть визначеної мети, якщо людина сама не намагатиметься зберегти і зміцнити своє здоров’я. У багатьох випадках людина сама може запобігти виникненню низки захворювань, зокрема серцево-судинної системи, нервово-психічних, інфекцій­них, неепідемічних та інших, а також може подовжити період активного життя. Усі оздоровчі заходи входять в обсяг особистої гігієни, яка вивчає питання збереження і зміцнення здоров’я людини шляхом дотримання гігієніч­ного режиму у своєму житті і у повсякденній діяльності.

Особиста гігієна включає раціональний режим особис­того життя, побуту, праці та відпочинку людини, що є не­обхідною умовою для відновлення її сил і працездатності. Вона включає гігієну тіла, гігієну одягу та взуття. Велике значення мають також загартовування та фізична культура, що є основним засобом фізичного виховання людини.

Таким чином, здоров’я людини залежить перш за все від ступеня використання засад особистої гігієни в умо­вах побуту і професійної діяльності.

ГІГІЄНА ТІЛА ЛЮДИНИ

У комплексі питань щодо гігієни тіла людини на перший план висувається догляд за шкірою. Шкіра має складну анатомічну будову. Вона здатна захищати орга­нізм від шкідливого впливу навколишнього середовища, бере участь в обмінних процесах, що відбуваються в ор­ганізмі, здатна утворювати пігмент, тісно пов’язана з ін­шими органами і безперервно відновлюється та звільняє­ться від сторонніх частинок та мікроорганізмів. Основними функціями шкіри є наступні.

Будучи органом чуття, шкіра має особливі скупчення чутливих клітин, які пов’язані з доцентровими нервовими волокнами і які сприймають лише певний вид подраз­нення, а саме: біль, тепло, холод, дотик і тиск. На цілій шкірній поверхні є приблизно 500 тис. рецепторів, які сприймають дотик і тиск, і 280 тис. рецепторів, які сприймають тепло і холод.

Важливою є терморегуляторна функція шкіри За тем­ператури шкіри +32 °С людина не відчуває ні тепла, ні хо­лоду Трохи вище цього рівня людина відчуває тепло, а ни­жче — холод. Розширення судин і капілярів шкіри сприяє віддачі тепла, а звуження судин зумовлює зменшену віддачу тепла. Віддача тепла, що відбувається шляхом виділення поту потовими залозами за підвищеної температури навко­лишнього середовища, відбувається досить інтенсивно. У середньому потові залози шкіри виділяють протягом доби 0,5 л поту, а в особливих, екстремальних, умовах випарову­вання може досягати 10 л за добу. У таких випадках людина виділяє одночасно розчинені у воді натрію хлорид, сечову кислоту, луги, аміак та інші речовини

Шкіра має сальні залози, що виділяють шкірне сало, до складу якого входять вода, гліцериновий жир, мило, холестерин, білок, жирні кислоти. Упродовж тижня шкі­ра людини виділяє 100—300 г шкірного сала, що зумов­лює Гі еластичність і захищає від вологи та висушування.

Шкіра здатна всмоктувати різноманітні хімічні речови­ни, поглинає кисень і виділяє вуглекислоту, депонує уведену в організм воду, бере активну участь у загальному обміні ре­човин організму Вона віддзеркалює загальний стан організму і дуже тонко реагує на всі зміни, які в ньому відбуваються. У разі потрапляння на шкіру мікроорганізмів, пилу, інших забруднень можуть виникати різноманітні захворювання, зокрема фурункули, бешиха, дерматити, сверблячка, екзе­ма, гноячкові, грибкові захворювання, шкірний рак тощо.

Шкіра відіграє величезну роль у формуванні здоров’я людини, оскільки вона захищає організм від несприятливих метеорологічних, механічних і хімічних чинників навко­лишнього середовища. У процесі життєдіяльності людини шкіра поступово забруднюється, а органічні речовини, які при цьому розкладаються, виділяють гази з неприєм­ним запахом. Закупорені пори шкіри утруднюють обмін речовин, і відбувається порушення усіх її функцій

Догляд за шкірою є необхідною умовою для збере­ження її чистоти і нормальної функції. Гігієна шкіри пе­редбачає підтримання її в чистоті Вода, яка добре змиває з поверхні шкіри всі сторонні домішки, не є для неї ін­диферентною, оскільки різні хімічні речовини, які вхо­дять до її складу, можуть мати подразнювальні властиво­сті. Найкращою для миття є м’яка дощова або снігова вода, в якій відсутні солі кальцію. Воду можна пом’якши­ти за допомогою кип’ятіння або додавання до неї питної соди, гліцерину, мигдалевих висівок тощо.

Залежно від характеру шкіри для її миття слід засто­совувати гарячу та холодну воду. Жирна шкіра частіше потребує миття гарячою і теплою водою, а суха — теплою і холодною. Індиферентною для шкіри здорової дорослої людини є вода, температура якої становить +34 °С Хо­лодна вода температури до +20 °С не тільки очищує шкі­ру, але й тонізує і зміцнює її. Таку воду використовують для загартовування у вигляді холодних обтирань, чергу­вання короткочасної дії холодної і теплої води. Загальна холодна ванна за температури води +30…+31 °С має три­вати від декількох секунд до 1 хв. Звичайно, після проце­дур із застосуванням холодної води тіло розтирають і швидко витирають сухим простирадлом. Рекомендується вмиватися перед сном прохолодною водою температури +17…+20 °С. Загальними водними процедурами, які збу­джують судинну та нервову системи, підвищують опір­ність шкіри і всього організму до несприятливих впливів навколишнього середовища, є річкові та морські купан­ня Вони підтримують чистоту тіла і загартовують орга­нізм. Гаряча вода температури понад +38 °С зумовлює рефлекторне розширення судин шкіри і приплив крові до периферії її застосовують для ванн, душів, обливань та обтирань Така вода значно ефективніше очищує шкіру. Позитивно впливають на організм теплі водні ванни, особливо у поєднанні з натираннями, масажами, миль­ними втираннями Вони добре очищують шкіру, але надмірне знежирювання шкіри внаслідок розчинення жирних речовин, а також застій крові у судинах шкіри можуть призвести до зниження опірності організму От­же, для систематичного миття обличчя, тіла, кінцівок найкраще застосовувати комбінацію води різних темпе­ратур залежно від індивідуальних властивостей шкіри з наступним витиранням шкіри насухо Душ має ті пере­ваги, що внаслідок його застосування не тільки усувається забруднення, але й загартовується шкіра. Приймати душ чи ванну потрібно 1—2 рази на тиждень Температура води для ванни не повинна бути вищою ніж +34 +36 °С, а тривалість процедури має становити 10—15 хв. Гаряча ванна температури +50 +52 °С застосовується частіше після важкої фізичної праці і рекомендується лише здо­ровим людям Ванна температури +38 .+40 °С може бути дозволена також лише здоровим людям Перед сном ре­комендується приймати індиферентні ванни температури води в межах +32 +35 °С Після ванни рекомендується відпочити протягом 20—ЗО хв. Велике значення для особистої гігієни мають лазні, які за призначенням поділяють на туалетні, пропускні і змішаного типу. Найпоширенішими є туалетні лазні для миття тіла, тобто для підтримання чистоти шкіри та її нормального фізіологічного стану. Вони можуть бути ду­шовими або змішаними. Завдяки миттю шкіри теплою водою з милом у лазнях з її поверхні усуваються забруд­нення мікроорганізмами, відновлюється нормальна фізіо­логічна функція шкіри, її судинного, секреторного, м’язо­вого апаратів, досягається запобігання шкірним захво­рюванням інфекційного та грибкового походження. Мит­тя в лазні часто має терапевтичне значення. Воно поля­гає в тому, що висока температура повітря в лазні, поси­лене потіння можна використовувати для лікування ревматизму, захворювань нирок, подагри, багатьох не­врозів та інших захворювань. Врешті, лазні є також необ­хідним елементом і показником культури населення та його гігієнічного виховання.

Фізіологічні зміни, що виникають в організмі під час миття в лазнях, відновлюються відносно швидко, зокре­ма частота дихання відновлюється через 15—20 хв. відпо­чинку, температура тіла і пульс — через ЗО хв. — 1 год. і почуття втоми також через 1 год. Для доброго самопочут­тя температура повітря в мийних має становити прибли­зно +30 °С, а відносна вологість не повинна перевищува­ти 80%. У роздягальнях температура повітря повинна бути в межах +23…+25 °С при відносній вологості 40— 60%, а температура повітря в парильні не повинна переви­щувати +40 °С. З метою створення сприятливого мікро­клімату в лазнях необхідно влаштовувати відповідну при­пливно-витяжну вентиляцію.

У різних парильнях і саунах вологість повітря досягає 70—75%, а температура +45…+50 °С і вище (мал. 63;

табл. 49). За таких умов в організмі людини відбуваються значні зміни, зокрема виникають дуже інтенсивне роз­ширення судин шкіри, посилений приплив крові до них із внутрішніх органів, активна діяльність потових залоз, дихальної, серцево-судинної систем, нирок та інших ор­ганів значно збільшується. Після парильні доцільно при­йняти теплий, а потім прохолодний душ. Така лазня ко­рисна для людей, котрі хворіють на артроз, ожиріння, атонію. Одначе необхідно пам’ятати, що перебування в лазні є великим навантаженням для організму, тому пе­ред тим слід порадитися з лікарем, особливо за наявності захворювань серцево-судинної системи.

У боротьбі з епідемічними спалахами паразитарних тифів та інших захворювань лазні набувають ще проти­епідемічного значення, коли необхідною стає санітарна обробка людей поряд з ранньою діагностикою та ізоляці­єю хворого. У такому разі пропускна спроможність лазні, тобто кількість людей, котрі можуть одночасно митися в ній, повинна становити одне місце на 100—150 мешкан­ців. Санітарна обробка населення включає миття, обст­ригання волосся, дезінсекцію, дезінфекцію білизни та одягу. Такі лазні мають потоковий принцип планування приміщень, тобто людина роздягається в одному примі­щенні (у брудній його частині), там вона віддає свої речі в дезінфекційну камеру, а сама переходить у мийну і з неї в одягальню, тобто в чисту частину, де отримує одяг, що пройшов дезінфекцію.

Звичайно в лазнях є відповідний набір приміщень:

гардероб, кімната для очікування, що служить одночасно і кімнатою відпочинку після миття, перукарня, вбираль­ні, роздягальня з розрахунку 1,4 м² на людину, мийна з розрахунку 2,25 м² на людину і парильня.

Слід зазначити, що в мийній стіни і підлога мають бути з водонепроникного матеріалу, лавки гладенькі, площа з розрахунку 1 м² на людину. Температура повітря тут має бути в межах +25…+30 °С при відносній вологості 80%.

Щоб уникнути захворювання на епідермофітію, необ­хідно старанно мити підлогу і щоденно її дезінфікувати 0,01% розчином хлорного вапна.

Криті плавальні басейни, які використовуються цілорічно, повинні наповнюватися нагрітою до +22 °С водо­провідною водою. Вони призначені тільки для здорових людей. Для збереження чистої води басейни будують проточними або воду безперервно пропускають через очисні споруди з відповідним її знезаражуванням. У та­кому разі воду потрібно повністю замінювати не рідше, ніж один раз на місяць.

Важливим засобом для підтримання чистоти тіла є мило. Воно являє собою сполуку жирних кислот та лугів і виготовляється з тваринних та рослинних жирів. Шля­хом додавання ароматичних речовин і барвників досяга­ються приємні запах і колір мила. У воді мило емульгує жири зі шкіри, волосся і тканин. Унаслідок гідролізу ми­ла звільняється луг, який розчиняє емульговані жири, і вони добре змиваються водою. Мило має бути доброякі­сним, давати багато піни, бути жирним, з приємним за­пахом. З огляду на те, що мило може бути лужним, нейтральним і перенасиченим жиром, під час його вибору слід звертати увагу на індивідуальні особливості шкіри. Якщо шкіра ніжна, краще рідше вживати мило, а за на­явності жирної шкіри — навпаки. Застосування стандар­тного лікувального мила утруднене, оскільки не дає мож­ливості дозувати ліки і може подразнювати шкіру.

Широке використання синтетичних миючих засобів для догляду за шкірою у вигляді порошків, паст, шампу­нів і твердих форм виправдане тим, що вони можуть да­вати нейтральну або кислу реакцію, що наближується до реакції шкіри. Ці речовини більше знежирюють шкіру, ніж мило, але можуть зумовити появу алергічних реакцій у людей з підвищеною чутливістю шкіри.

Доцільно звернути особливу увагу на догляд за шкі­рою обличчя, оскільки воно більше підлягає впливові чинників навколишнього середовища. Шкіра обличчя відрізняється індивідуальними особливостями, і тому це завжди слід брати до уваги. Дія холодної води на шкіру обличчя полягає в тому, що відбувається звуження судин і зменшення припливу крові. При цьому скорочується діяльність потових і сальних залоз, а також знижується виділення сала і поту на поверхню шкіри. Це, в свою чергу, веде до появи сухості шкіри з одночасною втратою її еластичності. Дія гарячої води, поряд із добрим очис­ним ефектом, проявляється у тому, що поверхневі кро­воносні судини розширюються, шкіра червоніє, м’язи шкіри розслаблюються і вона стає м’якою. Найсприятли­вішою для шкіри обличчя є м’яка вода кімнатної темпе­ратури. Рекомендується також мити нормальну шкіру об­личчя почергово теплою і холодною водою.

Обличчя слід мити перед сном з метою очищення ви­відних отворів шкірних залоз від різноманітних забруд­нень. Суху шкіру треба змащувати на ніч жиром. В особ­ливих випадках замість мила для очищення шкіри обличчя застосовують мигдалеву пасту, крем, що робить її еластичною, запобігає зайвому випаровуванню з її по­верхні і утруднює проникнення патогенних мікрооргані­змів. Креми мають властивість живити шкіру та сприяти її регенерації.

Суха шкіра обличчя чутливіша до навколишніх впли­вів, і тому замість вмивання милом її змащують мигдале­вою, соняшниковою олією, ланоліном або бархатним кремом і пудрять. Зміцнюють і пом’якшують суху шкіру також за допомогою різноманітних масок з меду, жовтків яєць і сметани. Не рекомендується застосовувати спиртові розчини та одеколони і використовувати лише жирну пудру. З гігієнічної точки зору необхідно раціонально харчуватися. Це збагачує організм жирами та вітамінами.

Жирна шкіра також вимагає особливого гігієнічного режиму. Для миття жирної шкіри доцільнішою є гаряча вода і добре нейтральне мило. На ніч шкіру слід проти­рати саліциловим спиртом, 2% розчином оцтової кислоти або одеколоном із застосуванням після цього туалетної пудри.

Для жирної шкіри рекомендують парафінові, білкові, дріжджові маски. Протягом дня слід використовувати ло­сьйони. Туалетна вода або лосьйон характеризуються тим, що вони не лише очищають шкіру, але і висушують її та іонізують. Лосьйони також дезінфікують шкіру та стягують пори. За наявності дуже жирної шкіри та вугрів використовують мильний крем, що містить настругане у гарячу воду туалетне мило з камфорним спиртом, пере­кисом водню і борною кислотою. Пігментні плями усу­вають розчинами саліцилової, лимонної, оцтової кислот тощо. Ластовиння, або веснянки, вимагають застосування фотозахисних кремів, засобів, що відбілюють, наприклад, протирання шкіри молочнокислими продуктами. Сприя­тливо діють на шкіру обличчя щоденні маски з кремів, які містять жиророзчинні вітаміни тощо. Сприятливо ді­ють на шкіру живильні маски з овочів, ягід, городини.

Одним з найефективніших заходів, спрямованих на поліпшення еластичності шкіри та згладжування змор­щок, є масаж обличчя. Масаж не тільки лікувальний і профілактичний засіб, а також один із засобів догляду за обличчям і тілом, що допомагає боротися зі старінням шкіри. Масаж сприяє розширенню кровоносних судин, прискорює рух крові та лімфи і поліпшує живлення тка­нин. При цьому посилюється венозний відтік, шкіра очищується, стає м’якою, еластичною, зменшуються наб­ряки, особливо під очима Поліпшується також діяль­ність серцево-судинної системи, підвищується апетит, нормалізується сон. Велике значення в цьому відношенні мають також правильний режим харчування, сонячні ванни, фізична культура.

Здоров’я шкірних покривів людини можна забезпечи­ти в першу чергу шляхом усунення шкідливих подразників навколишнього середовища, а також подразників, які надходять від внутрішніх органів.

Окремої уваги заслуговує гігієна рук і ніг. Руки треба мити з милом декілька разів на день, а з метою запобі­гання висушуванню шкіри в неї втирають жирні речови­ни, наприклад вазелін, ланолін, рослинні олії. Кожен по­винен мати окремий рушник або рушники одноразового користування. Особливо ретельно слід мити міжпальцьові проміжки, куди заносяться різноманітні хвороботворні гриби. Праця різними шкідливими речовинами потре­бує застосування гумових рукавичок. Довготривале кори­стування ними може спричинити подразнення шкіри. Оскільки нігті є місцем нагромадження пороху і мікро­організмів, які поширюються на інші частини тіла, їх слід щоденно добре мити щіткою з водою і милом, а ві­льний край слід частіше зрізати. Добре очищують нігті лимонний сік, розведена лимонна кислота, столовий оцет. Нігтям слід надати овальної форми, шкіру навколо нігтя треба зрізувати манікюрними ножицями і уникати порізів шкіри. Лакування нігтів утруднює їх нормальні функції, спричиняє збільшення крихкості, ламкості, ослаблення нігтів, і це вимагає спеціального догляду. На шкіру рук добре впливає їх масаж, змащування спеціаль­ними живильними кремами. Рекомендується також що­денне миття передпліч і плечей теплою водою з милом, розтирання їх рушником і змащування кремами.

Шкіра ніг, які постійно навантажені масою тіла, по­требує спеціального догляду. Від стану ніг багато в чому залежить працездатність людини, самопочуття та загаль­ний стан. Шкіра ніг на підошвах товстіша і має велику сітку потових залоз. Щоб зберегти ноги у чистоті, їх не­обхідно щоденно мити теплою водою з милом і добре витирати міжпальцьові складки. У противному разі піт розкладається з утворенням жирних кислот, які спричи­няють неприємний запах і роз’їдають шкіру. Суху шкіру ніг слід змащувати кремом. У разі інтенсивного потіння ніг їх слід протирати 10% розчином формаліну і приси­пати порошками, які висушують шкіру. У разі невеликого потіння шкіру ніг можна протирати спиртом або одеколоном і присипати присипками. Місця з грубою шкірою слід протирати пемзою. Нігті на ногах треба час­тіше зрізувати по прямій лінії таким чином, щоб лише вільний край був слабко закруглений і м’які частини па­льця не наростали на ніготь.

З метою усунення перевтоми ніг рекомендується ро­бити 15—20-хвилинні сольові і содові ванночки та ван­ночки з настоями різних трав, а відтак масаж. Масаж протипоказаний хворим на тромбофлебіт і варикозні розширення вен. Усунення мозолів проводиться шляхом зрізування їх або поступовим злущуванням рогових мас. Бородавки на ногах найкраще видаляти за допомогою електрокоагуляції.