Ко́смос (від грец. κόσμος — «порядок») — одне з ключових понять давньогрецької історії та культури. Вживалося на позначення встановленого Богом (богами, Божеством) Всесвітнього Ладу, Порядку — на противагу Хаосу — Всесвітньому Безладу[1]. Для греків у цьому понятті з’єднувалися дві функції — упоряджувальна і естетична.
У давньогрецькій космології Космос вважався обмеженим, в його центрі розташовувалася нерухома Земля, навколо якої оберталися всі небесні тіла, враховуючи Сонце. Зірки розташовувалися на периферії Космосу. Геоцентрична система світу, допрацьована в епоху еллінізму в рамках теорії епіциклів (Гіппарх, Птолемей та ін.) і панувала до XVI ст. — аж до поширення ідей Коперника.
Стоїки і неоплатоніки пізньої античності, схоласти і християнські богослови Середвіччя також включили в свої філософські концепції вчення про Космос. Філософи і вчені епохи Відродження і раннього нового часу (наприклад, Коперник і Кеплер) спиралися на принципи античної космології, тільки розміщуючи в центрі Всемвіту не Землю, а Сонце (геліоцентрична система світу).
У Новий час поняття «космос» витісняється з наукового вжитку, замінюючись поняттям «Всесвіт».
Юрій Гагарін
В космічній ракеті
З назвою «Схід»
Він першим на планеті
Піднятися до зірок зміг.
Співає про це пісні
Весняна крапель:
Навіки разом
Гагарін і квітень.
Автор: Ст. Степанов
День космонавтики
Злетів у ракеті російський хлопець,
Всю бачив землю з висоти.
Був першим у космосі Гагарін…
Яким за рахунком будеш ти?
Автор: Ст. Орлов
* * *
Долонею, заслонясь від світла,
Сидить хлопчисько.
Тиша.
І раптом чарівне:
– Ракета досягла станції Місяць.
І відірвавшись від зошитів,
Сказав з гідністю:
– Порядок. –
Ніби так і має бути.
Повинно бути так,
А не інакше.
І дивного немає,
Що це нами,
Нами розпочато
Штурм нерозгаданих планет.
Його за скупість не картайте:
Хлопчисько стриманий тому,
Що продовження відкриттів
Епоха вверила йому!
Автор: Л. Татьяничева
Повернення
Закінчився космічний політ,
Корабель спустився в заданому районі,
І ось вже цілиною пілот йде,
Щоб знову взяти землю в свої долоні…
І в космосі він думав лише про неї,
З-за неї літав в такі дали –
І лише про неї всі двісті довгих днів
Писав у своєму космічному журналі!
Автор: Ст. Орлов
Сузір’я
Зірки, зірки, з давніх пір
Прикували ви навіки
Людини жадібний погляд.
І у звіриній шкурі сидячи
Біля червоного багаття,
Невідривно у синій купол
Міг дивитися він до ранку.
І дивився в мовчання боргом
Людина в простір нічний –
То зі страхом,
То з захопленням,
То з неясною мрією.
І тоді з мрією разом
Казка визрівала на вустах:
Про загадкових созвездьях,
Про невідомих світах.
З тієї пори живуть на небі,
Як у нічному краю чудес, –
Водолій,
Стрілець і Лебідь,
Лев, Пегас і Геркулес.
Автор: Ю. Синіцин
* * *
Є в небі зірочка одна,
Яка – не скажу,
Але кожен вечір з вікна
Я на неї дивлюся.
Вона яскраво мерехтить так!
А море де-небудь
Зараз, напевно, моряк
По ній звіряє шлях.
Автор: Р. Гуртків
* * *
– Що там за родич Місяця,
Племінник або внучок,
Миготить між хмаринок?
– Так це супутник!
– Ось ті раз!
– Він супутник кожного з нас
І в цілому – всієї Землі.
Руками супутник створений,
А після на ракеті
Доставлений в дали ці.
Автор: Ю. Яковлєв
Безкрайність
Крик перших супутників
був зворушливо тонкий.
Так серед зоряної молодий крупи
Проклюнулась планета,
як курча,
З блакитний повітряної шкаралупи.
Як високо Росію піднесло!
Жорстокою космічну вночі
Я знаю, як неймовірно важко,
Захисну покинути оболонку
І за межу звичну ступнути,
Зустрічаючи грудьми безодню, жар і холод, –
Як перед незнайомцем розгорнути
раниму і трепетну душу.
На рубежі космічного століття
З’єдналися, тимчасовість круша,
Бунтівне сознанье людини
І космосу безмежна душа!
А зірок незборима сяйво
Знову сліпить очі земних дітей.
Все далі і небезпечніше відстань,
А люди нам все ближче і рідніше.
Автор: Ст. Багать
Варто було жити!
Ми дожили до цього!
Варто, варто було жити!
Чекати, сподіватися, думати, працювати, старатися,
Щоб перший з нас
Міг відважний прокласти шлях
Крізь космічний простір.
В цю область беззвездья, беззвучья,
таємничої темряви
Він вознісся вперше
Польотом нечуваної слави.
Самотній. Єдиний. Ні, не один:
з ним і ми,
Ми – рідні народи Великої Радянської держави.
У неразведанный світ, на неймовірну вись
Піднявся він, і світ йому буде століття вдячний.
Піднявся він, і ми з ним душею
заодно піднялися,
Заодно!
Душа в душу з тобою, товаришу Гагарін!
Автор: Н. Асєєв
Чудо – птица, горить хвіст Полетіла в стаю зір. ( Ракета.)
Він здалеку прилітає, Оболонку чорну має То його надійний щит. Звуть же як … ( Метеорит)
Має величезний зріст, Має голову і хвіст, Це не тигр і не ракета. Натякну вам по секрету ( Комета)
Голубий шатер увесь світ накрив.( Небо)
Сонця й зір це хатка-дім, Місяць теж живе на нім. У людей завжди потреба дотягнутися до… (неба)
Два стоять, два ходять, два між них години стережуть. (Небо і земля, сонце і місяць, день і ніч)
Коль ніч ясна — тоді ми небо бачимо … (В зірках)
З якого ковша не п’ють, не їдять, а тільки на нього дивляться? (Велика Ведмедиця)
Нехожена доріжка посипана горошком. (Чумацький Шлях)
По якому шляху не ходила ні одна людина (Чумацький шлях)
Через яку трубу можна побачити цілий всесвіт — зірки та планети? (Телескоп)
Там всі знаки зодіаку- Водолія, діви, раку. Світяться і вночі і вдень, Туди дивиться астроном. (Космос)
Published: Nov 6, 2017
Latest Revision: Nov 6, 2017
Ourboox Unique Identifier: OB-381048
Copyright © 2017