Письменники Маньківщини

Літературний процес постійно розвивається, з’являються нові імена, течії, стилі не лише у великих містах, а й у селах.

Так у Маньківському районі нараховується              14 письменників. Це люди різні за віком, професією та соціальним станом, але їх об’єднує одне – любов до рідної мови, до живого народного слова.

Це А. Слободяник, Р. Ломачинська (Маньківка),     М. Заїка, Н. Ганжа, В. Жадько (Іваньки), В. Оберемок (Русалівка), Н. Діденко,   М. Хащевацький,   Ф. Білецький (Буки),   О. Мельник (Красноставка), Н. Каличян (Роги), М. Бабка, Ю. Макаренко, В. Дігтяр (Дзензелівка).

Твори деяких письменників давно друкуються на сторінках газет «Маньківські новини», «Сільські вісті», у літературних додатках «Нової доби». Крім цього, нам відомі прозові та поетичні збірки митців нашого краю. Так у 1992 році вийшла збірка віршів «Первоцвіт», у якій вміщено твори      А. Слободяника, М. Бабки, Н. Діденко, М. Заїки, Н. Каличян,   Ю. Макаренка.

Хащевацький Мойсей Ізраїльович – єврейський поет, який народився 30 січня      1897 року в с. Буки Маньківського району в сім’ї учителя.

У 1916 році закінчив комерційне училище в м. Умань. Після цього навчався в Петроградському університеті.

З 1918 року почав друкувати свої твори. Мойсей Ізраїльович працював у редакціях єврейських газет у Києві та Москві. У 30-х роках увійшов у літературу як єврейський радянський письменник. Писав єврейською мовою.

Окремими виданнями вийшли збірки віршів та поем «Сувора дійсність», «Героїка», «Ошер Шварцман», «З минулого і сучасного», вірші і балади про війну, п’єси «Тайга», «Фантазії». М. Хащевацький єврейською мовою перекладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, Т. Шевченка, П. Тичини,           В. Сосюри, М. Рильського, Дж. Байрона, Гете.

Постійним супутником   М. Хащевацького був «Кобзар» Т. Шевченка. Своєму знаменитому землякові він присвятив кілька поезій.

Мойсей Ізраїльович був учасником Великої Вітчизняної війни.

Загинув на фронті 17 лютого 1943 року.

Тематика поезій М. Хащевацького досить різноманітна.

Оскільки поет жив у воєнні роки, широко представлена у його творах тема війни:

Від куль ще стіни щерблені й діряві,

ще згарища задимлені й сумні,

та вже встають будівлі величаві

як вічне заперечення війні.

(переклад О. Довгого)

М. Хащевацький  любив свій  рідний  край:

                     О краю рідний, ти такий

Моєму серцю дорогий,

Що і на смерть піду за тебе!

                           (переклад А. Кацнельсона)

У віршовій мініатюрі «Шахи» звучить тема кохання:

Це було учора. Так, було учора.

З нею ми зіткнулись в шаховому герці.

В мене були білі. В неї були чорні.

Виграв пішака я, а програв їй … серце.

А вона ж на дошці так мене ганяє:

Наступ ну й навальний, витримка сталева.

В кут мене загнала. Загубив коня я

І кричу: – Здаюся… Браво, королево!

( переклад А. Кацнельсона)

Мельник Онисим Петрович народився 30 березня        1923 року в с. Красноставка Маньківського району в сім’ї селянина.

Навчався в Київському педагогічному інституті. У роки війни брав участь у боях проти гітлерівців на Південно-Західному фронті у 1941-1942 роках як заступник батареї протитанкових гармат.

Після Великої Вітчизняної війни працював журналістом, писав поетичні та прозові твори. Друкуватися почав з 1946 року.

У 1956 році вийшла в світ його перша збірка поезій «Гуцули сходять з гір», у 1961 році – «Ми зросли на вітрах».  Пізніше виходить цикл віршів, присвячених подіям війни під назвою «Уклін тобі, земле». Згодом Онисим Петрович пише повісті «Про що думаєш, сину?» ( 1963),    «Четверта не загине» ( 1970), роман «Не щеми, серце» ( 1956), оповідання, нариси.

12 вересня 1969 року письменник помер.