Вступ

Дошкільна освіта є фундаментом, на якому будується подальший освітній шлях дитини. Саме в цей період формуються базові навички, цінності, світогляд, а також емоційне та соціальне середовище, яке супроводжуватиме людину впродовж усього життя. Однак доступ до якісної дошкільної освіти в Україні, як і в багатьох інших країнах, все ще залишається нерівномірним і нерідко залежить від місця проживання, соціального статусу, стану здоров’я дитини, а також наявності інфраструктури.

Ця книга присвячена осмисленню та аналізу ключових викликів, з якими стикаються батьки, діти, педагоги та управлінці у сфері дошкільної освіти. Ми звертаємо увагу на такі питання, як інклюзія, фінансування, кадрове забезпечення, доступність закладів у сільській місцевості, а також ролі державної політики у подоланні освітніх бар’єрів.

Мета книги — не лише окреслити існуючі проблеми, а й запропонувати реальні, практичні шляхи їх подолання. Ми спираємося на сучасні дослідження, міжнародний досвід, історії з життя та приклади успішних рішень, які можуть бути адаптовані до українських реалій.

Сподіваємося, що ця книга стане корисною як для освітян, науковців та управлінців, так і для батьків та громадських активістів, які не байдужі до питань справедливості, інклюзивності та рівного доступу до освіти для всіх дітей — незалежно від їхніх обставин.

Дошкільна освіта, як перша сходинка в системі безперервного навчання, відіграє вирішальну роль у становленні особистості дитини та її підготовці до майбутнього життя. Тож забезпечення якісної та доступної дошкільної освіти вимагає об’єднання зусиль не лише педагогічних колективів закладів дошкільної освіти, але й активної взаємодії з батьківською спільнотою, місцевими громадами та представниками бізнесу.

Хмельниччина має багатий досвід у налагодженні такого партнерства, де кожен учасник освітнього процесу відіграє важливу роль у створенні сприятливого середовища для розвитку дітей. У цьому розділі ми розглянемо успішні практики співпраці ЗДО Хмельниччини з батьками вихованців, територіальними громадами та бізнес-структурами, спрямовані на розширення можливостей для дошкільної освіти, підвищення її якості та забезпечення рівного доступу для кожної дитини.

Ми проаналізуємо конкретні приклади ефективної взаємодії, висвітлимо ключові чинники успіху та визначимо потенційні напрямки для подальшого розвитку партнерських відносин, що сприятимуть сталому розвитку дошкільної освіти в регіоні. Досвід Хмельниччини є цінним надбанням, яке може бути корисним для інших областей України у розбудові дієвої системи партнерства в сфері дошкільної освіти.

«Партнерство заради розвитку» – успішна взаємодія ЗДО з батьками, місцевими громадами та бізнесом для покращення доступності дошкільної освіти 

Авторка: Наталія КРИСЬКОВА

Директор Дунаєвецького ЗДО №5 «Усмішка»

          Внаслідок пандемії, викликів воєнного стану, в системі освіти Дунаєвецької міської ТГ виникла потреба у залученні додаткових фінансових ресурсів для розвитку матеріально-технічної бази закладів освіти.  Один із стратегічних пріоритетів Дунаєвецької міської територіальної громади, задекларованих в Стратегії розвитку громади до 2027 року – залучення грантових коштів на розвиток освітньої діяльності. Створена міжсекторальна група для роботи із проєктами. Якщо проєкт передбачає співфінансування із місцевого бюджету, то управлінням освіти після отримання підтвердження про перемогу проєкту в конкурсному відборі: 

• готується проєкт відповідного рішення; 
• проводиться розгляд проєкту рішення на засіданнях сесії міської ради;
• здійснюється оприлюднення проєкту рішення щодо виділення співфінансування;
• проєкт рішення виноситься на розгляд депутатів. 

Важливою складовою будь-якого проекту є звітування перед грантодавцем. 

 В нашому Дунаєвецькому закладі дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької бласті  в 2024 році завдяки ГО «Асоціація жінок Дунаєвеччини» було реалізовано проєкт «Безпечне місце у небезпечному місті», спрямований на облаштування безпечного простору в дошкільному навчальному закладі.

Метою проєкту було створення безпечного та комфортного укриття для вихованців та працівників, забезпечення укриття необхідними ресурсами для тривалого перебування, підтримка психологічного комфорту та розвиток дітей у безпечному середовищі.

В рамках проєкту було проведено інформаційні семінари, майстер-класи.

Результат виконання проекту:   придбання необхідного обладнання, дитячих іграшок, меблів, засобів додаткового освітлення та живлення для забезпечення комфортного та безпечного перебування дітей у разі надзвичайних ситуацій (6 ламп на акумуляторних батареях та зарядний пристрій для мобільних телефонів),  

аптечки  першої допомоги, тонометра, кулера для питної води, мікрохвильовки,  4 диванів для відпочинку, 2 столів та 15 стільців для організації простору, 8 крісел-груша,   2 комплекти дитячих столиків та стільчиків, дитячі іграшки та розвиваючі матеріали, матеріали для творчості.

Авторка: Cавіцька Алла Анатоліївна, директор 

Зеленокуриловецького ЗДО “Промінчик” 

Кам’янець-Подільського району Хмельницької області 

Партнерство-заради розвитку щодо успішної взаємодії ЗДО з батьками, місцевими громадами та бізнесом для покращення доступності освіти

Існують десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт. Але є найбільш універсальна, найблагородніша робота, єдина для всіх і в той же час своєрідна й неповторна в кожній родині – це створення людини

 Сім’я- перша школа людських взаємин, де діти з ранніх років засвоюють систему моральних цінностей, норм поведінки, культурних традицій. Саме в ранньому дитинстві, залежно від умов життя, у дитини виховується довірливе ставлення до світу, або ж постійне очікування прикростей від усього, що її оточує. Адже почуття, сформовані в дитинстві нерідко супроводжують людину все її життя, надаючи стосункам з іншими людьми особливого стилю і емоційного забарвлення: спрямованість на спілкування або бажання його уникнути, прагнення до співпраці або конфліктність, довірливість або замкненість, агресивність. У наш час виникла потреба підвищувати культуру сімейного виховання і водночас збагатити можливості громадського виховання.

Для цього колектив нашого закладу чітко визначив свої завдання у співробітництві з сім’єю.

Саме об’єктивний аналіз потреб сім’ї дає справжні орієнтири для визначення напрямків розвитку суспільного дошкільного виховання. Взаємини працівників дитячого садка і батьків на сучасному етапі одна із найскладніших проблем. Існують різні погляди батьків на співпрацю закладу і родини. Багато з батьків вважає що виховувати їхніх дітей повинен садочок. Є категорія батьків, які нехтують порадами педагогів. Окремі батьки вважають, що їх завдання полягає лише в тому, щоб дитина була сита, одягнена, а єдине заняття вдома- перегляд мультфільмів і прогулянка. Тому взаємодія ЗДО і батьків є однією з важливіших умов формування особистості дитини позитивних результатів у вихованні якого можна досягти при узгодженості дій та за умови розвитку інтересу батьків до питання виховання та навчання.

В. Сухомлинський підкреслював, що завдання виховання і розвитку можуть бути успішно вирішеними тільки в тому випадку, якщо дитячий сад буде підтримувати зв’язок з родиною і залучати її у свою роботу.

Пріоритетними напрямками роботи педагогічного колективу з батьками є:

• Сприяння підвищенню психологічної та педагогічної компетентностей батьків щодо розуміння закономірностей розвитку дитини, а також питань виховання та навчання дошкільнят;
• Залучення батьків до співпраці у створенні належних умов для життєдіяльності та розвитку дітей;
• Всебічне вивчення родини та моделі взаємодії з ними для здійснення диференційованого підходу;

• Залучення батьків до активної участі в заходах, що проводяться в дошкільному закладі, формування в них почуття приналежності до колективу дитячого садка як однодумців і спільників;
• Формування усвідомленого розуміння батьками своєї відповідальності за максимальне забезпечення дитині повноцінного життя в майбутньому.
• Важливим напрямком своєї діяльності педагогічний колектив  вбачає у збагаченні знань  про сімейне виховання, поглибленні педагогічних знань батьків, досягненні єдності виховного впливу на дитину в сім’ї і в дошкільному закладі, удосконалювати роботу з батьками.                           У разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою. Процес удосконалення довготривалий та безперервний, його дошкільний заклад здійснює в різних напрямках:
• Гуманізація змісту і форм роботи з сім’єю;
• Гармонізація взаємин педагогів та батьків;
• Підвищення ефективності застосовуваних вихователем прийомів та засобів впливу на батьків.

Однією з найголовніших тем бесід нашого колективу з батьками є тема виховання провідних властивостей особистості: працелюбності, самостійності, допитливості, самолюбства, розсудливості, організованості, креативності, цілеспрямованості та ін. Батькам надається можливість бути присутніми під час виконання малюками завдань певної складності. Усвідомлення батьками своєї визначальної ролі в становленні самостійної чи залежної поведінки дитини – необхідна умова оптимізації сімейного виховання.

У роботі з батьками використовуються різні форми, що зближують педагога і батьків, наближають сім’ю до дитсадка, допомагають визначити оптимальні шляхи виховного впливу на дитину. Однією з таких форм роботи є дискусія, анкетування батьків.

В процесі дискусії за круглим столом «Здоров’я дитини в наших руках» разом з батьками можна обговорити питання залучення дітей до здорового способу життя, організації спортивного дозвілля, спортивного гуртка в дитячому саду. Варто дати рекомендації по обладнанню спортивного куточка вдома. До уваги батьків представити фрагмент роботи з дітьми.

Анкетування батьків «Чи Знаєте ви свою дитину?», «Які ви батьки?», «Вплив сімейної атмосфери на розвиток дитини» сприятиме отриманню інформації про тих проблемах з якими батьки стикаються в повсякденному житті, виявити їх бажання та сподівання щодо майбутнього дитини.

Дієвою формою педагогічної пропаганди є спеціально підготовлене відвідування дитячого саду батьками.

День відкритих дверей дає можливість познайомити батьків з дошкільним закладом, його правилами, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавити нею й залучити до участі. Проводиться екскурсія по дошкільній установі з відвідуванням , де виховуються діти батьків, які прийшли. Показується фрагмент роботи дошкільної установи (колективна праця дітей, збори на прогулянку й ін.). Після екскурсії й перегляду  вихователь розмовляє з батьками, з’ясовують їхнє враження, відповідають на питання, які виникають. Цікавою формою налагодження довірчих відносин і взаєморозуміння ЗДО з сім’єю є виставки спільної творчості дітей, батьків та вихователів на різні теми. Проведення таких виставок, як: «Осінні фантазії», «Зимонька – зима», «Прихід весни», «Ах, літо, літо!» стало стимулом розвитку естетичних почуттів наших вихованців, стимулом до спільної діяльності дітей і батьків.

Систематична організація фотовиставок типу «Добре у нас в садочку» знайомить батьків з життям закладу, діяльністю їх дітей.

У родинному вихованні батьки і педагоги як партнери взаємодоповнюють одне одного, співпрацюють, намагаються скоригувати недоліки, прорахунки у вихованні. Наша співпраця – це взаємна довіра, повага і доброзичливість. Педагоги допомагають родинам не лише у випадках, коли батьки відчувають труднощі й потребують кваліфікованих порад. Вони підтримують доброзичливі стосунки з дітьми та їхніми батьками при постійному спілкуванні; вихователь дає батькам певні знання з народної педагогіки, народознавства; навчає застосовувати набуті навички у вихованні дітей.

Основні завдання ЗДО

1. Налагодити тісний зв’язок закладу з батьками.
2.  Активізувати роботу батьківського сектора щодо роз’яснення законодавства України з питань освіти.
3. Виявити причини байдужого ставлення батьків до виховання та розвитку власних дітей ознайомлювати родину зі специфікою розвитку виховання й навчання дошкільнят;
4. Пропагувати педагогічні знання, що зумовлять підвищення педагогічної грамотності батьків.
5. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома
6. Допомагати батькам усвідомлювати важливість періоду дошкільного дитинства та їх першочергову роль у вихованні дітей;
7. Розкрити роль дошкільного навчального закладу у всебічному розвитку;
8. Залучати батьків до активної участі у створенні розвиваючого середовища в дошкільному закладі та вдома;
9. Формувати у батьків відчуття належності до колективу дитячого садка, як однодумців і спільників

Авторка Любов Бойко, Песецький ЗДО “Сонечко”

Дошкільна освіта, як перша сходинка в системі безперервного навчання, відіграє вирішальну роль у становленні особистості дитини та її підготовці до майбутнього життя.

Дошкільна освіта є невідємним складником та першим рівнем у системі освіти, стартовою платформою особистісного розвитку дитини.

Удосконалення змісту дошкільної освіти передбачає запровадження принципу педагогіки партнерства, що грунтується на співпраці дитини, вихователя і батьків або осіб, які їх замінюють.

Упровадження  зазначеного підходу до організації освітнього процесу передбачає пріоритет щасливого проживання дитиною сьогодення. Це і є передумовою її повноцінного подальшого життя, визначення самоцінності дошкільного дитинства, його особливої ролі в розвитку особистості.

Але розвиток дитини відбувається не лише у стінах ЗДО, сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Відвідування ЗДО  не звільняє батьків або осіб, які їх замінюють від розвитку їх дитини.

Це чудово розуміють всі  учасники освітнього процесу Песецького закладу дошкільної освіти «Сонечко» Новоушицької ОТГ. У нашому садочку працює пять працівників, троє з яких педагогічні працівники. ЗДО відвідує 17 дітей, функціонує різновікова група. Також діє інклюзивна група, яку відвідує дитина з порушенням аутичного спектру. У нашому закладі велику роль у розвитку дитини, її вихованні, а також навчанні відіграє партнерство, адже партнерство між ЗДО і сімєю – це більші можливості досягти розвитку дитини, її знань, умінь, навичок.

Участь батьків у розвитку компетентностей дитини, залучення сімей до освітнього процесу ЗДО утверджує позиції про те, що кожен з батьків є відповідальним за розвиток дитини, за збереження її життя, зміцнення її здоровя та  усвідомленого ставлення до до здорового способу життя, формування почуття людської гідності.

Також у садочку було проведено спільне свято з батьками «Розвиваємось разом» до якого був оголошений конкурс на виготовлення гри-розвивалки. Головною умовою було створення гри спільно з дітками.

Щорічно практикується проведення з батьками «Дня Здоровя».

Співпраця батьків і педагогів-запорука успіху у розвитку дошкільнят. Для покращення умов перебування на свіжому повітрі ,що є запорукою фізичного розвитку дітей,колектив спільно з батьками обдаднав ігровий майданчик з підручних матеріалів. Обладнано гойданку для найменших, спортивні східці для підіймання вверх,вниз. Із покришок «ромашку» для стрибків, «класики», пісочницю з накриттям, бігову доріжку.

У груповій кімнаті завдяки батькам створили умови для ігор з піском та водою, елементи гірського водопаду у куточку природи.

У Песецькому ЗДО «Сонечко» працює вихователь з багаторічним стажем роботи, яка знає всі тонкощі підходу до навчання та виховання дітей. Тетяна Василівна залюбки ділиться своїми знаннями із молодими батьками під час індивідуальних консультацій, під час проведення круглих столів.

У нашому садочку практикується залучення батьків до освітнього процесу,а саме:

на початку навчального року та в кінці ми проводимо відкриті заняття, на які запрошуємо батьків, вчителя молодших класів;

протягом року батьки мають змогу відвідувати щоденні заняття, особливо це практикується з батьками ,діти яких мають погану звуковимову.

На території нашої громади функціонують такі агрофірми, як «Промінь Поділля» та фермерське господарство «Астра Плюс», діяльність яких відіграє дуже велику роль у покращенні доступності освіти, зміцненні матеріально-технічної бази нашого садка. Керівники агроформувань ніколи не стоять осторонь наших проблем. Завдяки старості села, розумінню керівника АФ “Промінь Поділля» для фізичного розвитку дошкільнят, для занять у приміщення було придбано» Дитячий спортивний комплекс». Територіальна громада  забезпечила ЗДО “Дитячим майданчиком» для ігор на вулиці.

Для покращення розвивального середовища АФ “Промінь Поділля» придбала дитячі стінки для сюжетно-рольових ігр «Дитяча кухня», «Перукарня».

Харчування дітей також є невідємною складовою повсякденного життя садочка та відіграє  велику роль у розвитку дитячого організму. Для дотримання санітарно-гігієнічних вимог під час приготування їжі АФ “Промінь Поділля» закупила столовий посуд,морозильну камеру.

Для комфортного перебування дітей в ЗДО ФГ “Астра Плюс» у 2024 році придбало в ігрову та спальну кімнату вертикальні жалюзі, лавочки в роздягальню.

Ми живемо у час нових компютерних технологій. І дуже важливо навчати і ознайомлювати дітей із цим. АФ “Промінь Поділля» придбала для нас ноутбук і кольоровий принтер, що значно допомагає вихователю у підготовці та проведенні занять, а також веденні ділової документації. Садочок у свою чергу запрошує працівників агроформувань на святкові ранки, вітає їх з професійними святами (день працівника сільського господарства, обжинки)

Під час проведення «Тижня безпеки» вихованці ЗДО відвідують пожежне депо,яке знаходиться на території агрофірми,знайомляться з роботою пожежників і пожежної машини.

Партнерство-це узгоджені, злагоджені дії учасників спільної справи.Це взаємні відносини,основані на рівноправності,співпраці сторін,від якої виграють усі.

Директор Песецького ЗДО «Сонечко» Любов БОЙКО

Авторка: Бровчук Ірина Федорівна,

 директорка ЗДО №6 “Ромашка” Красилівської міської ради
 

СТАТТЯ

«Партнерство заради розвитку» –  щодо успішної взаємодії закладу дошкільної освіти №6 «Ромашка» Красилівської міської ради з батьками, місцевими громадами та бізнесом для покращення доступності освіти

В умовах воєнної агресії  в  Україні, як ніколи, дітям потрібна стабільність і єдність у підходах до виховання від батьків та педагогів. Дошкільнята мають бачити модель здорових соціальних стосунків, аби не втратити базову довіру до світу. Для цього батьки, педагоги й громадськість мають навчитися вести діалог і будувати співпрацю на основі партнерства. 

Відповідно до Закону  України «Про дошкільну освіту»  засадами державної політики та принципами освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти є пріоритет сімейного виховання дитини, педагогічне партнерство сім’ї та закладу дошкільної освіти.

Партнерства досягти не так важко, важливо прагнути стати однодумцями, навчитися поважати думки і прагнення інших, довіряти, при цьому бути самому відповідальним. Прагнути до позитиву, бачити і будувати красиве, створювати навколо себе гармонію.

Змінюється суспільство, змінюється садочок і відповідно змінюються погляди батьків на освіту і виховання дітей. Їх мало цікавить нудні зустрічі, а більше цікавить розвиток їх дітей. Для реалізації цієї потреби педагоги нашого садочка  застосовують технологію «включення батьків в освітній процес».

І  реалізовується ця технологія  завдяки  проєкту «Дошкільний заклад – сім’я»

Мета проєкту: підвищити авторитет і роль сім’ї у вихованні і соціалізації дітей дошкільного віку, формувати сучасну педагогічну культуру батьків.

Завдання:

– забезпечити участь батьків у формуванні освітньої політики ЗДО,

– підвищувати рівень професійної компетентності педагогічних працівників із   питань організації взаємодії закладу і сім’ї,

– підвищувати рівень педагогічної культури батьків,

– реалізовувати освітню роботу з дітьми на підставі особистісної та соціально орієнтованої моделі спілкування у тріаді «педагог – дитина – батьки».

Пріоритети:

– піднесення на якісно новий рівень роботи педагогічного колективу закладу дошкільної освіти з батьками вихованців.

Очікувані результати:

– піднесена на якісно новий рівень робота педагогічного колективу з батьками вихованців,

– належний рівень педагогічної культури батьків,

– зорієнтованість батьків на виховання і розвиток дитини,

– наявність доброзичливої атмосфери між працівниками закладу дошкільної освіти і батьками.

Заходи з реалізації проєкту:

– «Ефективне спілкування батьків з дітьми» психологічні тренінги,

– участь батьків у святах, розвагах,

– батьківська конференція «Готовність сім’ї та дитини до навчання в школі»,

– акція «Плекаємо сад» оформлення ландшафтного дизайну території закладу,  

– «Клуб сімейного дозвілля».   

– «Ефективне спілкування батьків з дітьми» спортивні активності,  

–  діяльність консультативного центру  «Світ дитинства»: майстер-класи, круглі столи, практикуми, тренінги, консультації,

– «Батьківські родзинки для кожної дитинки» робота родинної майстерні,

– залучення батьків до створення музею «Українська світлиця»,

–  спільні конкурси, виставки, акції.

В умовах сьогодення, головною метою освітнього процесу стало не лише надання освітніх послуг, але і психологічна підтримка дітей і батьків. Щоб допомогти дітям та їхнім батькам знизити рівень стресу, впоратися з емоційним навантаженням  ми запропонували батькам осучаснити розвивальне середовище нашого закладу дошкільної освіти завдяки створення фотозон.  

Будь-яке свято у садочку супроводжується гарними фотографіями, враженнями і теплими спогадами. І все це може дати одна красива фотозона. Вона занурює в абсолютно новий чудовий світ, народжує політ фантазії і дарує справжній вибух емоцій! Фотозона стає центром тяжіння гостей і задає тон всьому заходу.

Фотозона з доповненою реальністю ‒ це справжній WOW-ефект, порція радості і пам’ятного відео з фотографіями, яке отримують батьки та діти після заходу.

Кожний садочок  хоч і працює за програмою, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту»,  Базового компонента дошкільної освіти, все ж має своє обличчя, свій внутрішній устрій і, звичайно, свої традиції. Одні досить консервативні, а інші оригінальні і надсучасні. Але будь хто: креативщик, педагог-експериментатор чи постановник скаже, що іноді для нової геніальної ідеї потрібен просто «апгрейд» якоїсь нової концепції.

Останнім часом у моду ввійшло все те, що іменують хенд-мейдом (від англ. hand made – ручна робота), ось цю ідею ми застосовуємо у створенні фотозони, а батьки нам  у цьому допомагають.

Більшість фотозон робляться з підручних матеріалів без використання специфічного обладнання. Приклавши неабияке зусилля ми отримуємо прекрасне рішення для створення креативних фотографій на різні свята.

З метою  формування позитивного іміджу, який викликає інтерес до всього, що відбувається в стінах садочка, ми створюємо відкриті арт-майданчики, де всі учасники освітнього процесу, гості  можуть об’єднатися і створити якісний фотопродукт, який залишиться на пам’ять про той чи інший захід.

Фотозона може бути встановлена у приміщенні або на вулиці, та оформлена за різними темами або ідеями.

Фотозона може мати одну ідею, але змінювати тематику, завдяки елементам (наприклад: дерево прикрашають відповідно до пори року).   

Для оформлення фотозони елементи можуть використовуватись  кілька разів, але в різних інтерпретаціях (зображення овочів в корзині, овочі в одязі, зміна фону, тощо…)

Фотозони можна створювати за допомогою фотографій, малюнків, які намалювали батьки з дітьми, виробів з природнього матеріалу, квіткових композицій.  

Зони  для фотографування створюють затишок в нашому садочку. Вони ж слугують свого роду оформленням частини садківської рекреації до важливої події в житті  закладу дошкільної освіти.

Наявність таких змінних фотозон робить перебування в закладі більш комфортним. А фотозона, створена власноруч, значно цікавіша і може стати справжньою родзинкою будь-якого заходу.

Ми створюємо фотозони для дітей використовуючи лише свій талант, фантазію і творчість!

БРОВЧУК Ірина Федорівна

директор 

Інклюзивний простір ЗДО: створюємо комфортні умови для кожної дитини

Сучасна освітня парадигма ґрунтується на принципах інклюзії, визнаючи право кожної дитини, незалежно від її індивідуальних особливостей та потреб, на якісну та доступну освіту. Особливого значення набуває створення інклюзивного простору в закладах дошкільної освіти (ЗДО), адже саме в ранньому віці закладаються основи соціальної інтеграції, толерантності та взаєморозуміння.

Розділ «Інклюзивний простір ЗДО» присвячений актуальним питанням створення комфортних та сприятливих умов для розвитку і навчання дітей з особливими освітніми потребами. Ми розглянемо ключові аспекти організації інклюзивного середовища, починаючи від архітектурної доступності та адаптації освітнього процесу, і закінчуючи психолого-педагогічним супроводом та налагодженням ефективної взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу: педагогами, батьками та фахівцями.

У цьому розділі буде представлено теоретичні засади інклюзивної освіти, практичний досвід ЗДО щодо створення універсального дизайну навчання, використання спеціальних навчальних матеріалів та обладнання, а також стратегії формування позитивного мікроклімату в колективі, де кожна дитина почувається цінною та прийнятою. Метою цього розділу є надання практичних рекомендацій та натхнення для педагогів та адміністрацій ЗДО у їхній важливій місії – забезпеченні рівних можливостей для розвитку кожної дитини, формуванні інклюзивної культури та побудові дійсно відкритого та доброзичливого освітнього простору.

Салюк Світлана Іванівна, вихователь дошкільного підрозділу Крачанівської гімназії Грицівської селищної ради.

Презентація доступна за покликанням: https://docs.google.com/presentation/d/1plxsCMDhm37ED8_5vs1ZCmE916pmHuvZ/edit?usp=drivesdk&ouid=109852366438940284185&rtpof=true&sd=true

Дунаєвецький Центр розвитку дитини «Пролісок» ДМР вихователь-методист Алла Завальська

СТАТТЯ

Ресурсна кімната в закладі дошкільної освіти – крок назустріч дитині з особливими освітніми потребами

Анотація: у статті розкрито роль ресурсної кімнати в організації корекційно-розвиткового та навчально-виховного процесу для дітей з особливими освітніми потребами.
Ключові слова: інклюзивне навчання, ресурсна кімната
Головна мета інклюзивного навчання – реалізація права дітей з особливими освітніми потребами на отримання освіти у відповідності з їх можливостями і здібностями за місцем проживання, їх соціальна адаптація та інтеграція в суспільство, підвищенні ролі сім’ї у вихованні і розвитку дитини.
Інклюзивне навчання в закладах дошкільної освіти вимагає створення відповідних умов з метою забезпечення виконання корекційно-розвиткового та навчально-виховного процесів дітей з особливими потребами [1].
Батьки чи опікуни дитини мають право обирати дошкільний заклад, який розташований найближче до місця проживання. Рішення про відвідування ЗДО приймають батьки на основі висновку ІРЦ. На підставі заяви, відповідних документів та попереднього погодження з керівником закладу створюється інклюзивна група.
Створення таких груп – це крок назустріч дитині через новий підхід до виховання та навчання. Важливим є те, щоб не дитина підлаштовувалась під систему, а щоб система враховувала її потреби. Перш за все, потрібно правильно облаштувати простір в інклюзивній групі, забезпечити рівні умови перебування для всіх дітей та виконання корекційно-розвиткового та навчально-виховного процесів, організувати психолого-педагогічний супровід.
Тож для якісного впровадження інклюзивної освіти необхідно облаштувати ресурсну кімнату. Ресурсна кімната – це спеціально обладнаний освітній простір, спрямований на гармонійний емоційний, психічний та фізичний розвиток, що дає змогу кожній дитині реалізувати своє право на освіту, максимально розкрити освітній і особистісний потенціал та подолати
бар’єри соціалізації. Це додатковий інструмент для адаптації психологічного та фізичного здоров’я дітей з ООП, що дозволяє емоційно розвантажити дитину, зняти нервове напруження, знизити рівень тривожності, активізувати мозкову діяльність, займатися зі спеціалістом в індивідуальному порядку. 

У ресурсній кімнаті мають бути навчально-пізнавальна та побутово-практична зона. В умовах нашого ЗДО, який був побудований раніше, складно було знайти приміщення, яке за розмірами відповідає вимогам Наказу Міністерства освіти і науки України No 414 від 23.04.2018 [2]. То ж, виходячи з наявних приміщень, у ресурсній кімнаті ми облаштували лише навчально-пізнавальну зону, а побутово-практичні навички діти набувають перебуваючи у груповій кімнаті.
У ресурсній кімнаті облаштовано робоче місце педагога, індивідуальні місця для навчання, сенсорний куточок, ігровий осередок, осередок відпочинку.
Робоче місце педагога обладнано демонстраційним оснащенням, меблями, допоміжними засобами та матеріалами.
Індивідуальні місця вихованців – столи, стільці, які регулюються за висотою;
Ігрова зона або зона відпочинку є однією з важливих ланок для збереження психологічного здоров’я. Вона поділена на декілька центрів діяльності: пізнавальний, художньо-творчий, ігровий.
Підбір дидактичних й розвиваючих іграшок та ігор здійснюємо з урахуванням індивідуальних та особливих освітніх потреб дітей.
Місце для ігор обладнується відповідними стелажами, килимком, мольбертами, магнітними дошками. Передбачили умови для пісочної терапії, сухий басейн, пуфи різних розмірів та кольорів.
Сенсорний куточок наповнили матеріалами для розвитку візуального сприймання, формування навичок сортування за кольорами та формами, візуального зіставлення за зразком, формування цілісного зображення з частин (різнокольорові контейнери, ідентичні предмети за формою, кольором, рамки – вкладиші, пазли, розрізані картки із зображенням тощо); матеріали для розвитку збережених аналізаторів, вміння діяти на
полісенсорній основі, формування обстежуваних дій (набори предметів з різною фактурою поверхні, природними матеріалами, тактильними дощечками, звуковими предметами тощо).
Доречними є ігри, які сприяють розвитку дрібної моторики, координації рухів, логічного мислення, мовлення, пам’яті, уваги, посидючості, комунікативних та соціальних навичок, обладнання й атрибути для рольових творчих ігор, моделі предметів навколишнього світу, конструкторсько-будівельні іграшки, іграшковий транспорт, атрибути, м’яконабивні іграшки різного розміру і виду, іграшкові інструменти, обладнання для театралізованої діяльності, демонстраційний та роздатковий матеріал. 

Правильна організація простору ресурсної кімнати та її комплектація якісним обладнанням сприяє ефективним заняттям та забезпечує позитивну психологічну атмосферу для дітей і педагогічного колективу [3].
В інклюзивних групах діти з особливими освітніми потребами залучені до навчального процесу. Вони спілкуються з однолітками, знаходять друзів, стають відкритими та почуваються впевненіше. Долучаються до спільних ігор та занять. Діти з типовим розвитком навчаються телерантності, вмінню співчувати, допомагати, підтримувати. Педагоги та фахівці краще розуміють потреби та особливості дітей, отримують новий досвід, оволодівають різними педагогічними методиками.

Список використаних джерел
1. Про дошкільну освіту: Закон України від 11.07.2001 р. No2628-III:
станом на 2 квіт. 2022 р.
2. Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від
23 квітня 2018 року No 414: Наказ МОН України від 16.10.2020 р. No1281.
3. Калінчук А. Б. Ресурсна кімната – крок для пізнання себе і гармонізації
свого “Я”.

Краща практика адаптації дітей ВПО в ЗДО: шлях до успішної інтеграції та підтримки

Війна в Україні спричинила безпрецедентну хвилю внутрішнього переміщення населення. Серед тих, хто вимушено покинув свої домівки, опинилася велика кількість дітей дошкільного віку. Заклади дошкільної освіти стали одним із перших безпечних просторів, де ці діти можуть знайти підтримку, відновити відчуття стабільності та продовжити свій розвиток.

Розділ «Краща практика адаптації дітей ВПО в ЗДО» присвячений висвітленню ефективних підходів, стратегій та методик, які успішно застосовуються в закладах дошкільної освіти для забезпечення плавної інтеграції та всебічної підтримки дітей, які мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Ми розглянемо ключові аспекти цього процесу, починаючи від створення безпечного та прийнятного середовища і закінчуючи налагодженням емоційного зв’язку, наданням психологічної допомоги та залученням батьків до освітнього процесу.

У цьому розділі буде представлено практичний досвід педагогічних колективів, які проявили особливу чуйність та професіоналізм у роботі з дітьми ВПО, враховуючи їхні травматичні переживання та індивідуальні потреби. Ми проаналізуємо конкретні приклади успішної адаптації, поділимося дієвими інструментами та рекомендаціями, які можуть бути корисними для інших ЗДО, що приймають у свої стіни дітей, які пережили складні життєві обставини. Метою цього розділу є узагальнення кращого досвіду та надання практичного посібника для створення максимально сприятливих умов для розвитку та інтеграції кожної дитини ВПО в освітній простір ЗДО.

Використання парціальної програми  “Про себе треба знати, про себе треба дбати” з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку для роботи серед здобувачів освіти з ООП, що постраждали від війни.

З досвіду роботи Ізяславського ЗДО (ясла-садок) № 1 «Струмочок»

• Директор Альона ШАПОВАЛ  та практичний психолог Наталя БАТЮК

Презентація доступна за покликанням:

https://docs.google.com/presentation/d/1sYubfQoDb7CN9KY38WJTTYIFKsCvDQnq/edit#slide=id.p15

Ситуація, яка склалася останнім часом в Україні – анексія Криму, а зараз і повноцінна військова агресія, спричинили появу величезної кількості дітей – вимушених переселенців, біженців із зони бойових дій. Ці діти пережили психотравмуючі події, наслідки яких ще довго будуть відбиватися на їхньому психічному здоров’ї, поведінці, здатності будувати конструктивні соціальні зв’язки. 

        Особливо вразливими до наслідків війни є діти з особливими освітніми потребами. Їхні реакції на вимушену зміну місця проживання та звичного оточення, на зміни у житті, які пов’язані з війною, вцілому вкрай негативно впливають на життя, здоров’я та розвиток малюка.

        Емоційні розлади дітей та дорослих, що психологічно постраждали в наслідок війни, характеризуються такими аномальними емоційними станами, як страх, фобія, тривога, стрес, переживання. Ці стани тісно пов’язані між собою. Вони порушують психоемоційне благополуччя та адаптаційні можливості дитини і, з часом, можуть призводити до  емоційної нестабільності, до переживання таких станів, як надмірна тривожність, постійне напруження,  дратівливість, агресивність, нав’язливість, депресія та ін.

Основними напрямами роботи з програмою “Про себе треба знати, про себе треба дбати”  є:

• оздоровчо-профілактична робота; 

• інтеграція завдань валеологічного виховання і безпеки життєдіяльності в педагогічний процес; 

• формування спільно з родиною цілісності здоров’я особистості в дошкільному віці. 

Мета створення програми – формування у дітей знань про основи здоров’я та безпеку життєдіяльності, вмінь і навичок раціональної поведінки щодо збереження здоров’я, життя та безпеку особистості в середовищі проживання.

Дана програма визначає складники комплексного поняття        “здоров’я” та “безпека”:

Поняття “здоров’я”:

• Фізичне здоров’я. 

• Психічне здоров’я.

• Психологічне здоров’я.

• Моральне здоров’я.

• Соціальне здоров’я.

    Поняття “безпека”:

• Безпека життєдіяльності.

• Фізична безпека.

• Соціальна безпека.

• Психологічна безпека.

Відповідно до розділів програми діти отримують нові знання: 

• Про своє тіло;

• Про особисту та соціальну гігієну;

• Про збереження та зміцнення фізичного здоров’я;

• Про збереження та зміцнення ментального здоров’я та психологічного благополуччя;

• Про особисту безпечну поведінку та соціально сприятливу, безпечну поведінку у соціумі.

Розділи програми “Про себе треба знати, про себе треба дбати”:

• Власне тіло я вивчаю і його оберігаю. 

• З чистотою назавжди буду я рости. 

• Хворобам запобігаю і здоров’я маю. 

• Сонце, повітря, вода – мої супутники життя. 

• Здоров’я плекати допомагають мама й тато. 

• Вдома і в садку за розпорядком я живу. 

• Я в гармонії зростаю й небезпеки уникаю. 

Програма “Про себе треба знати, про себе треба дбати” повністю відповідає викликам, які ставить перед сучасною освітою війна, є актуальною для ефективної роботи педагога з дітьми ООП та ВПО в умовах війни. 

Основні завдання, які реалізує Програма:

• Забезпечення охорони життя і зміцнення та збереження здоров’я дітей.
• Формування у дошкільників уявлення про будову тіла, основне призначення, функції та дію органів, потребу збереження власного здоров’я. 
• Виховання навичок громадської та особистої гігієни. 
• Формування уявлень про ознаки здоров’я і хвороби та шляхи запобігання їй. 
• Культивування бажання до загартовування вдома та в дошкільному навчальному закладі. 
• Підвищення рівня опірності дитячого організму до впливу несприятливих чинників навколишнього середовища. 
• Ознайомлення з правилами безпечної поведінки у довкіллі та в екстрених ситуаціях, розвиток усвідомлення їх дотримання. 
• Пояснення закономірностей вікових змін в організмі, його розвитку, впливу різних чинників на тривалість і якість життя. 
• Формування навичок життєдіяльності за природними ритмами (режимом дня) та основ культури поведінки. 
• Ознайомлення з помічниками і друзями здоров’я – природними і соціальними чинниками, які допомагають, а які можуть і зашкодити життю та здоров’ю. 
• Виховання позитивного ставлення до антропометрії, медичних обстежень, профілактичних щеплень. 
• Забезпечення стабільності особистісного зростання дітей, їхніх соціальних та індивідуальних потреб, комфортних умов. 
• Розвиток доброзичливих взаємин з однолітками у процесі спільної діяльності. 
• Формування позитивних емоцій, почуттів, моральних і вольових рис характеру. 
• Ознайомлення зі значенням здорового способу життя та формування поведінкових реакцій, спрямованих на безпечне поводження у навколишньому.

У сучасній освітній практиці парціальна програма “Про себе треба знати, про себе треба дбати” з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку є однією з найбільш актуальних для практичного використання у роботі з дітьми, що постраждали від наслідків війни. 

У європейському просторі саме українські психологи та педагоги мають найбільший досвід з використання інноваційних освітніх програм з лікувальною, корекційною та розвиваючою метою для психологічного відновлення та профілактики проблем ментального, фізичного та соціального здоров’я.

Шановні колеги! Тема мого виступу — «Адаптація внутрішньо переміщених дітей до умов закладу дошкільної освіти». У теперішніх умовах війни тисячі родин були змушені покинути домівки. Діти втрачають знайоме оточення, друзів, звичний ритм життя. Саме заклади дошкільної освіти можуть стати для таких дітей простором безпеки, розвитку та відновлення. Наше завдання — створити умови для м’якої адаптації кожної дитини до нових обставин.

Актуальність теми
– Велика кількість ВПО в Україні
– Важливість стабільного середовища для дитини
– Роль ЗДО у формуванні безпеки та довіри
Кількість внутрішньо переміщених дітей постійно зростає. Більшість із них мають досвід втрати, розлуки, травм. ЗДО — це перше соціальне середовище після родини, яке може стати для дитини стабільною опорою. Педагоги мають бути готовими до нових викликів і працювати в тісному контакті з родиною та психологами.

Мета та завдання
-Мета: створити умови для успішної адаптації дітей ВПО до ЗДО
Забезпечення емоційного комфорту
– Соціалізація дітей у новому колективі
– Робота з батьками
– Підготовка педагогів
Мета нашої роботи — створення психологічно комфортного, доброзичливого середовища, що сприятиме адаптації дитини. Серед основних завдань: забезпечення емоційної підтримки, соціалізація, адаптація до режиму, співпраця з батьками та професійний розвиток педагогів.

Етапи адаптації
– Попередній: знайомство з дитиною та родиною
– Початковий: перші тижні в ЗДО
– Активний: поступова інтеграція в колектив
– Стабілізація: повноцінна участь у житті садочка
Адаптація відбувається у кілька етапів. Спершу — знайомство з дитиною і родиною. Далі — перші дні перебування в новому колективі. Активна фаза включає залучення до ігор, спілкування. На етапі стабілізації дитина почувається впевнено, розкриває свої інтереси та таланти.

Психологічні особливості дітей ВПО
– Тривожність, страх розлуки
– Можливі порушення сну, поведінки
– Гіперактивність або замкненість
– Потреба у підвищеній увазі
– Проблеми пов’язані зі спілкуванням
– Порушення взаємовідносин у сім’ї
ВПО-діти можуть бути дуже різними: дехто — замкнутий і тривожний, інші — навпаки, збуджені, непосидючі. Часто вони пережили стрес або втрати. Тому важливо з розумінням ставитися до будь-яких проявів емоцій і не змушувати їх швидко пристосовуватись.

Проблеми дезаптації дітей переселенців

– Психологічна інкапсуляція
– Сімейна групова ізоляція
– Соціальна дезорієнтація

Практичні методи підтримки
– Арт-терапія (малювання, ліплення)
– Казкотерапія
– Ігри на довіру
– Сталі ритуали, режим дня
Практика показує: арттерапія, казкотерапія, пісочна терапія — дієві засоби налагодження контакту з дитиною. Також добре працюють ігри на знайомство, колективні завдання, ритуали привітання, сталий режим дня.

Роль педагога
– Джерело стабільності для дитини
– Позитивне емоційне тло
– Спостереження за станом дитини
– Співпраця з родиною
Педагог — це приклад для дитини. Спокій, відкритість, щирість вихователя допомагають дитині розслабитися. Потрібно вміти аналізувати поведінку дитини, помічати її потреби, створювати атмосферу довіри. Важливо не забувати про власний емоційний ресурс.

Співпраця з родиною
– Зустрічі та бесіди з батьками
– Анкетування та спільні заходи
– Поради для адаптації вдома
– Створення довіри
Батьки — наші союзники. Вони теж пережили стрес, тому потребують підтримки й порад. Анкетування, індивідуальні консультації, спільні свята та зустрічі — усе це допомагає сформувати довіру та спільно працювати на користь дитини.

Висновки та рекомендації
– Адаптація — процес тривалий і тонкий
– Терпіння, розуміння, підтримка
– Спільна робота педагогів і батьків — ключ до успіху
Адаптація — це процес, що вимагає часу. Ми не можемо змусити дитину адаптуватися, але можемо створити умови для цього. Терпіння, розуміння, системна робота з родиною — ось запорука успіху. Дякую за увагу!

Наталя БАТЮК

 практичний психолог Ізяславського ЗДО 

                                                  (ясла-садок) № 1 «Струмочок»

Профілактика і корекція дезадаптації, попередження формування дитячих страхів та фобій у дітей ВПО в ЗДО в умовах воєнного часу

Анотація: у статті висвітлюється питання профілактики та корекції дезадаптації, попередження формування дитячих страхів та фобій у дошкільників як одного з основних напрямків психолого-педагогічної роботи з дитиною, що пережила/переживає психотравмуючі події в умовах воєнного часу.

Ключові слова: діти ВПО, дезадаптація, психотравмуючі події, стрес, посттравматичні стресові розлади, корекція, профілактична робота, дитячі страхи, фобії, військова агресія, психолого-педагогічна робота в умовах воєнного часу.

  Надходження дитини до ясельної групи дитячого освітнього закладу зазвичай викликає у молодих батьків і членів родини малюка певну стурбованість. Для малюка починається період перших складнощів у житті: період звикання, пристосування до нових життєвих умов, тобто, адаптація. Потрібно врахувати, що маленька дитина повинна звикнути і пристосуватись одразу до багатьох змін: 

• до необхідності довгий час перебувати у дитячому садочку без батьків;
• до нових дорослих людей у своєму житті та необхідності побудувати з ними близькі, приязні стосунки; 
• до великої кількості однолітків навколо себе та все тієї ж необхідності порозумітись з ними, взаємодіяти, поладнати. 

Навіть однієї з цих складових, у мирний час, вже багато для дитини 2-4 років, яка до цього дня перебувала у родинному колі. Ситуація, яка склалася останнім часом в Україні – анексія Криму, а зараз і повноцінна військова агресія, спричинили появу величезної кількості дітей – вимушених переселенців (ВПО), біженців із зони бойових дій. Ці діти пережили психотравмуючі події, наслідки яких ще довго будуть відбиватися на їхньому психічному здоров’ї, поведінці, здатності будувати конструктивні соціальні зв’язки. Також збільшилась кількість дітей, які виховуються у сім’ях, де чоловіки приймають участь у захисті рідної держави від воєнних дій, довгий час перебуваючи за межами родини.  

Змінюється сам формат розуміння терміну «неповна сім’я». Теоретично така сім’я вважається повною, але фактично – мати виховує малюка самостійно, ще й перебуваючи у стані пролонгованого стресу, у тривозі за життя та здоров’я свого чоловіка. Маленька дитина завжди дуже чутливо реагує на усі процеси, які відбуваються у родині, особливо на ті, що пов’язані з мамою і татом. Тому багато малюків потребують особливого піклування, допомоги з боку дорослих, розуміння однолітків. Завдання із забезпечення комфортного перебування таких дітей в умовах дитячого садочка покладається в першу чергу на вихователя та практичного  психолога. 

Слід відзначити, що посттравматичні стресові розлади зустрічаються у дітей і в благополучні мирні часи: є і завжди були діти, у яких процес звикання до відвідування дитячого садочка довший і складніший, ніж у інших. Це може бути викликано цією низкою причин. Але загальна картина адаптації дитини до відвідування дитячого освітнього закладу значно ускладнюється якщо до усього вище переліченого додаються проблеми сім’ї, яка змушена була покинути своє звичне рідне місто чи село: сім’ї переселенців із зони проведення активних бойових дій, біженців, або якщо малюк зовсім недавно втратив одного з близьких членів родини, чи коли мама або тато дитини отримали серйозну шкоду для здоров’я і  вже не можуть фізично приділяти  їй стільки ж уваги та догляду як приділяли раніше.  Діти переживають психологічну травму через смерть близьких, розлучення батьків, аварії, пожежі, землетруси та інші природні й соціальні катаклізми. Однак тільки війна, бойові дії травмують таку велику кількість дітей, які потребують допомоги широкого кола спеціалістів.

В основу корекційних програм практичного психолога покладено прогнозований результат: попередити прояви тривожності, стресу та формування фобій у дошкільників за умови своєчасної діагностики та їх профілактики/корекції у дітей протягом періоду перебування малюків у ясла-садку за допомогою різноманітних адаптаційних вправ. 

Запропоновані МОН України програми занять цікаві не тільки у ракурсі оптимізації особистісної взаємодії та результативності освітнього процесу, заняття за цією програмою сплановані за принципом багатопланової роботи, із залученням різних сфер діяльності заради розвитку дитини у різних напрямках і одночасної корекції її внутрішніх станів, позбавлення від внутрішньої напруги під  час переживання дитиною стресової ситуації – будь-то зміна звичних умов домашнього виховання на нові умови перебування та виховання у дитячому ясла-садку,  або більш широкого спектру негативного стресового впливу на малюка: якщо до усього вище переліченого додаються проблеми сім’ї, яка змушена була покинути своє звичне рідне місто чи село. 

Представлений також діагностичний інструментарій на оцінку рівня розвитку дитячих страхів та тривожності: анкети для батьків та вихователів, проективні, малюнкові методики для дітей (як для індивідуальної, так і для групової роботи), які дозволяють зрозуміти  відносини між дитиною та навколишніми людьми в найбільш складних чи психотравмуючих для дитини життєвих ситуаціях. 

Висвітлені найбільш ефективні методи психокорекційної роботи з дитячими страхами, зокрема метод казкотерапії, використання нетрадиційних технік малювання, основні завдання яких – зменшення дитячої тривожності, загальної боязливості, усунення страхів, профілактика формування фобій, підвищення впевненості в собі. Їх основу становлять різні прийоми, які дозволяють організувати ефективну та доцільну діяльність, розвивати необхідні здібності малюків, позитивні шляхи спілкування, комунікації.

Натомість у інших дослідженнях акцентується увага на необхідності здійснювати профілактику проявів афективного явища. Профілактична робота працівників психологічної служби – це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров’я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для розвитку особистості. Профілактична робота працівників психологічної служби спрямована на створення у закладі освіти таких умов навчання та виховання, які сприятимуть гармонійному психічному та особистісному розвитку здобувачів освіти. 

У своїй діяльності практичні психологи ЗДО застосовують значну кількість просвітницько-профілактичних програм, а саме: «Дорослішай на здоров’я», «Корисні звички», «Цікаво про корисне», «Безпечне середовище: як навчити дитину захищатись», «Вчимося жити разом», «Я вдосконалююсь, я розвиваюсь», «Розквіт», «Україна – моя Батьківщина», «Зерно любові», тощо [1]. Профілактична робота психолога має носити також комплексний характер [6] [7]. Питанням створення системи співпраці та взаємодії роботи фахівців освітнього закладу з цих питань має займатись, у першу чергу, психолог. Він розробляє заходи дій власне для дітей, для представників їх родини, а також для педагогічних працівників. Діяльність фахівця має бути урізноманітнено різними формами і методами, які несуть у собі психопрофілактичний потенціал, найбільш ефективний для певного контингенту учасників. Першочергові цілі, які мають бути досягнені – зняття напруженості та озброєння малюків ефективними тактиками дій у тих нестандартних ситуаціях, які вони переживають у період воєнного стану.

Українська освіта сьогодні переживає складні часи, пов’язані з багатьма чинниками. Найбільш руйнівною обставиною як для держави в цілому, так і для освітньої галузі є збройний конфлікт в Україні. У зв’язку з цим проблеми різного ступеню важкості мають і дорослі, і діти. Вони переживають і розв’язують їх по-різному. Справляються чи не справляються з ними. Але однаково потребують професійної допомоги психолога. Важливим складником роботи спеціаліста з дітьми, які пережили травматичні події, з внутрішньо переміщеними особами, які на собі відчули збройний конфлікт та його наслідки, є формування життєстійкості, інформаційної компетентності та командна робота психолога і педагога щодо профілактики і корекції дезадаптації, попередження формування дитячих страхів та фобій у дошкільників в умовах воєнного часу. Така робота має великий потенціал в сучасній складній ситуації в країні, та має бути спрямована і вже спрямовується на надання відповідей тим викликам, які ставить перед психологічною службою освітнього закладу суспільство і сьогодення.

Список використаних джерел та літератури:

1. Лист Міністерства освіти і науки України від 02.08.2022 № 1/8794-22.
2. Кононенко Л., Підберезня Я. «Соціально-педагогічна профілактика дитячих страхів у дошкільному віці»: навч. посібн. Полтава, 2018
3. Кононко О.Л, Навчаємо старших дошкільників відрізняти реальні страхи від уявних. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2016. №7. С. 25-31.
4. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості в дошкільному дитинстві: навч.посібн. Київ: Освіта, 1998. 255 с.

5. Пауль В.С. Психолого-педагогічна підтримка дітей, які пережили психотравматичні події: рекомендації для педагогів. Київ: Освіта, 1998. 251 с.

6. Томчук С.М. Генеза негативних психічних етапів молодших школярів та їх корекція: автореф. дис. канд. психол. наук. Нац. пед.у-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2006. 20 с. 7.Томчук С.М., Томчук М.І. Психологія тривоги, страху та агресії  особистості в освітньому процесі: монографія. Вінниця: КВНС «ВАНО», 2018. 200 с.

8. Храпова О.О. Дитячі страхи та їх профілактика в сім’ї та дошкільному закладі автореф. дис. канд. психол. наук. Нац. пед.у-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2006. 28 с.

Психологічна допомога учасникам освітнього процесу у профілактиці та подоланні депривіаційні кризи (кризових ситуацій)за допомогою копінг-стратегій.
З досвіду роботи практичного психолога Ізяславського ЗДО (ясла-садка) № 1 «Струмочок» Наталії БАТЮК

Презентація доступна за покликанням: https://docs.google.com/presentation/d/1LI0BfL9PDcN2l_qSrXTFdkQO9uDDcVi0/edit#slide=id.p2

У хвилини всепоглинаючого страху людина здатна полюбити кожного, хто розділить з нею цей страх.

Досить бути поруч. Хто б це не був.

(Януш Леон Вишневський)

Поняття «криза» та «критичний період»
Криза (від грецького kreses – рішення, поворотний пункт, результат) у психології визначається як важкий стан, викликаний будь-якою причиною або як різка зміна статусів персонального життя.
Синоніми поняття «криза» в психологічній літературі є «критичний період» (Т. Шибутані), «перелом», «перехід» (Г. Шихі), «поворотний етап життєвого шляху» (С. Рубінштейн), «розрив» (Л. Виготський), «критична ситуація » (Ф. Василюк).

Основні кризи, з якими стикається практично кожна людина протягом життя:
• кризи розвитку (вікові кризи);
• деприваційні кризи (кризи втрати і розлуки);
• травматичні кризи;
• кризи відносин;
• кризи сенсу життя;
• морально-етичні кризи.

Війна
Це той фактор, який викликає не просто стрес, а пролонгований стан постійного стресу, як свідомого, так і підсвідомого напруження не тільки для дорослих, які розуміють ситуацію, що склалася в державі, але й для дітей.
Відчуття небезпеки, тривоги, переривання звичних рутин, постійні зміни та рух — усе це може злякати дитину, викликати нерозуміння і дискомфорт. Адже діти сприймають небезпеку і світ через призму найближчих та найбільш значущих для них дорослих. А це для них, насамперед, батьки і у другу чергу — вихователі.

Перша психологічна допомога
Це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають емоційне напруження та страждання. Таку допомогу може надати не лише практичний психолог, а також вчитель(педагог), знайомий з правилами надання першої психологічної допомоги. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність.
(Лист МОН України від 19.08.2022 №1/9530-22 «Про інструктивно-методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу та викладання навчальних предметів/інтегрованих курсів у закладах загальної середньої освіти у 2022/2023 навчальному році» ( Додаток 1).

Тривога
– це реакція центральної нервової системи, яку людина не може контролювати самостійно. Ця психічна реакція є свого роду сигнальною системою, яка спрацьовує, коли мозок та нервова система реагують на загрозу чи небезпеку. Тривога це стан нерозуміння свого майбутнього, неможливості його спрогнозувати, зокрема, під час війни.
Особливо складними та найбільш поширеними у військовий період є депривіаційні кризи (кризи втрати і розлуки).

Депривація
(від лат. deprivatio – втрата, позбавлення) – психічний стан, який виникає у людей, які тривалий час відчувають недостатнє задоволення своїх потреб.
Прикладами деприваційної кризи є розлучення, нещасний випадок, втрата близької людини, домівки (звичного місця проживання та оточення).
П’ять стадій горювання (переживання людиною кризової ситуації) виділено Е.Кюблер-Росс (1969, 2005): заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття.

Травматичні кризи (психотравма)
Це реакція психіки людини на ситуацію, в якій є загроза її життю або здоров’ю. Психологічні травми порушують нормативну організацію психіки і можуть зумовити межові (тимчасове відчуття дискомфорту) або клінічні стани (зниження імунітету, втрата працездатності, порушення когнітивних процесів).

Найчастіші причини психотравми:
• фізична травма, що призвела до інвалідизації;
• хронічна невиліковна хвороба, раптова смерть близької людини;
• розрив значущих стосунків;
• приниження або глибоке розчарування в людях.
Психологічні симптоми психотравми: шок, заперечення, невіра, гнів, дратівливість, перепади настрою, почуття провини, сорому, самозвинувачення, сум, відчуття безнадійності, труднощі із концентрацією уваги, занепокоєння, страх, відокремлення від інших.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
Він виникає як відстрочена або тривала відповідь на стресову подію (коротку або тривалу) виключно загрозливого або катастрофічного характеру, яке може викликати глибокий стрес майже у кожної людини. Типові ознаки включають епізоди повторюваних переживань травмуючої події в нав’язливих спогадах («кадрах»), думках або жахах, що з’являються на стійкому тлі почуття заціпеніння, емоційної загальмованості, відчуженості від інших людей, уникнення дій і ситуацій, що нагадують про травму.

Копінг
(від англ. coping — справлятися) — те, що робить людина, щоб справитися (англ. to cope with) зі стресом. Поняття об’єднує когнітивні, емоційні та поведінкові стратегії, які використовуються, щоб впоратися із запитами буденного життя.
У психології копінг можна розуміти як розширення (збільшення) свідомого зусилля задля вирішення особистих та міжособистісних проблем і намагання опанувати, мінімізувати або переносити стрес або конфлікт.
Ефективність копінгових зусиль (копінгу) залежить від типу стресу і/або конфлікту, від індивідуальних особливостей кожної окремої людини, а також від обставин.

Удосконалена К. Glanz транзакційна модель стресу та копінгу Р.Лазаруса:
Поняття моделі
Визначення
Первинна оцінка
Оцінка значущості стресу чи проблемної ситуації.
Вторинна оцінка
Оцінка керованості стресу і ресурсів особистості, необхідних для подолання труднощів.
Копінги
Актуальні стратегії, які використовуються в якості посередника у первинному і вторинному оцінюванні.
Управління проблемами (копінги, фокусовані на проблемі)
Стратегії, спрямовані на зміну стресової ситуації.
Копінг, сфокусований на змісті
Стратегії копінгу, що зумовлюють виникнення позитивних емоцій навіть у найскладніших життєвих ситуаціях та полягають у тому, що попри проблеми, людина знаходить сенс свого існування, ставить перед собою нові життєві
цілі.
Результат копінгу
Емоційне благополуччя, гарний фізичний стан, здоровий спосіб життя.
Диспозиційні копінгові стилі
Узагальнені способи поведінки, які можуть вплинути емоційні та функціональні реакції людини на стресор, відносно стабільні у часі і ситуаціях.
Оптимізм
Схильність очікувати на позитивний перебіг різних ситуацій.
Пошук інформації
Уважність, активне втручання у ситуацію на противагу її уникненню і втечі від проблем.

R. H. Moos, J. A. Schaefer (1986) виділяють три стратегії:
• сфокусована на оцінці (встановлення для себе значення ситуації);
• сфокусована на проблемі (прийняття рішень та здійснення конкретних дій для подолання стресу);
• сфокусована на емоціях (управління почуттями і підтримку емоційної рівноваги).
L.I.Pearlin, C. Schooler (1976) пропонують аналогічну до запропонованої Р.Моосом і Дж. Шеффер класифікацію, виділяючи в ній три наступні стратегії:
• стратегія зміни способу бачення проблеми;
• стратегія зміни проблеми;
• стратегія управління емоційним дистресом.

«Коли світ на межі змін: стратегії адаптації. Психологічна підтримка вчителів та дітей у часи війни» – посібник для педагогів, розроблений Громадською організацією «GoGlobal» спільно з Центром «Розвиток КСВ» та експертною платформою Career Hub у рамках програми «Мріємо та діємо».
Це зручний і доступний ресурс для допомоги педагогам в опануванні інструментами психологічної підтримки та адаптації до нових умов у воєнний час.
Він стане у нагоді для використання в роботі педагога та практичного психолога як загальної, так і дошкільної освіти, зокрема у роботі з дітьми старшого дошкільного віку, вихователями та батьківською аудиторією.

ЗМІСТ
Частина 1.
Управління стресом та складними ситуаціями
Стрес в роботі вчителя
Розуміння дитячого стресу
Інструменти комунікації вчителів та дітей у стресових ситуаціях
Безпечні та відновлюючі форми роботи з дітьми
Менеджмент складних ситуацій: булінг
Менеджмент складних ситуацій: суїцидальна поведінка
Менеджмент складних ситуацій: сексуальне насилля
Частина 2
Вправи для саморегуляції, заземлення та пошуку ресурсу
8. Вправи для саморегуляції та заземлення
Вправи для пошуку ресурсу
Окремим компонентом посібника є Додаток, у якому розміщено інтерактивні ресурси, розроблені експертами ГО «GoGlobal» для таборової програми обміну UKRAINE is the CAPITAL of GREAT PEOPLE.

У розділах ви знайдете:
Правила стресостійкості та протидії емоційному вигоранню вчителів;
Розуміння дитячого стресу (реакція дитини на стрес під час війни);
Особливості переживання стресу війни (дорослим та дитиною);
Правила стресостійкості та протидії емоційному вигоранню вчителів (педагогів);
Iнструменти комунікації педагогів та дітей у стресових ситуаціях, зокрема, спричинених війною;
Алгоритм надання розвивального зворотного зв’язку (фідбек) та шерінгу дитині у проблемній ситуації;
Взнати більше про безпечні та відновлюючі форми роботи з дітьми;
Менеджмент складних ситуацій: булінг, суїцидальну поведінку, сексуальне насилля;
Вправи для саморегуляції, заземлення та пошуку ресурсу.

Перехід до нового закладу може викликати у дитини почуття страху та розгубленості. Дитина спочатку може почувати себе самотньою. Але поступово варто допомагати їй інтегруватися в дитячий колектив. Залучення до активного життя групи дасть можливість швидше адаптуватися та знайти друзів. Педагог є головним джерелом підтримки для дітей. Важливо не залишати дитину без допомоги. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині у відповідності до її віку, індивідуальних особливостей та рівня розвитку.

Психологічні особливості дітей ВПО:

   –  порушення когнітивних процесів ( погіршення пам`яті, труднощі концентрації уваги, розлади мислення);

   –  невротичні реакції ( стресове виснаження, фобічні реакції, порушення сну й апетиту);

   –  функціональні розлади ( регрес поведінки );

   – емоційні та поведінкові порушення ( реакції протесту, підвищена плаксивість, часті зміни настрою );

   – проблеми пов`язані зі спілкуванням: страх і недовіра або агресія і дратівливість стосовно оточення, можлива надмірна залежність від думок оточуючих ;

    – порушення взаємовідносин в сім`ї ( коли зміна соціальної ситуації та обов`язків у сім`ї часто змушує дітей «включатися» у дорослі проблеми, до яких вони ще не готові ).

Важливо: не карати, не критикувати, а проявляти терпіння.

Проблеми дезаптації дітей-переселенців:

• психологічна інкапсуляція (дитина повністю замикається в собі);
• сімейна, групова ізоляція (замикання в сім`ї або у групі однолітків);
• соціальна дезорієнтація (намагається включитися в життя колективу, але через неадекватне сприйняття соціальних норм не в змозі це зробити). 

Ольга СТАВНІЙЧУК, директор Струзького ЗДО «Малятко» Новоушицької селищної ради

Краща практика адаптації дітей  внутрішньо переміщених осіб

в Струзькому закладі дошкільної освіти «Малятко» 

Наша країна сьогодні переживає кризовий період, пов’язаний з воєнними діями. Фактично збройний конфлікт триває вже десять років і не можливо передбачити його завершення. З початком повномасштабного вторгнення велика кількість сімей вимушена була терміново змінити місце проживання з метою захисту, посилилися тривожні настрої в суспільстві, страх, розчарування, невпевненість в завтрашньому дні. Переміщеними виявилися дорослі, діти молодшого шкільного віку, підлітки та діти дошкільного віку.

Процес адаптації дітей переселенців в Струзькому ЗДО «Малятко» проходить в контексті розвитку особистості в цілому і розглядається з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей. Надаємо дітям змогу усвідомити ,осмислити та засвоїти загально людські цінності, такі як любов, дружба, прощення, толерантність. У процесі реабілітаційної роботи створюється безпечна атмосфера яка сприяє кращому самовираженню дітей та дає можливість ефективно реалізувати намічені завдання. Для забезпечення комфортного психологічного клімату у групі, ми використовуємо такі прийоми:

– виокремлюємо системи правил в іграх, у праці, в спілкуванні та інших видах діяльності, дотримуючись яких дитина вчиться відрізняти себе від інших, у неї формується почуття індивідуальності, самостійності, впевненості, власної повноцінності, що в сукупності зміцнює «Я» дитини;

– в  режим дня вводимо «час тиші» та «час можна», що сприяє психологічному розвантаженню дітей;

– використовуємо «Ранкове коло», що дає змогу відчути єдність групи дітей і свою причетність до неї;

–  ізольовуємо дитину від групи під час конфліктної ситуації. При
цьому дитину не виводять з групи, а пропонують побути наодинці, посидіти і поспостерігати за іншими дітьми.

У перші дні перебування дітей – переселенців в дитячому садку ми
помітили як їм важко адаптуватися, вони постійно намагаються усамітнитися. Тривалий час не проявляють інтересу до спільної діяльності, колективних ігор,намагаються уникнути контактів з однолітками та вихователем. Тому залучаємо їх до спільної діяльності не примусово  бо це стає великою перешкодою у встановленні довірливих стосунків. Привертаємо  увагу дитини до чеснот, умінь, моральних якостей однолітків, щоб вона сама захотіла спілкуватися з ними. Щоб визначити соціалізованості дітей ВПО, ми звернулися до ігор, казок і дидактичних вправ, бо саме через гру можна вияснити міру соціалізації дітей, засвоєння ними відповідної системи цінностей.

У грі діти набувають соціального досвіду та оволодівають такими вміннями:

– контактувати з однолітками;

– висловлювати свою думку (оцінювати);

– висловлювати згоду (незгоду);

– відповідати на поставлене запитання;

– брати участь у спільній грі з іншими згідно домовленості дітей таку модель поведінки яка б не руйнувала ні навколишній світ, ні душу самої дитини. Свої переживання, емоції і почуття, які не вміють або не можуть розкрити в повсякденному житті , діти висловлюють за допомогою гри.

Гра вільна від тиску та нагляду дорослих. Під час гри діти не лише отримують задоволення, а й мають можливість подолати негативні емоції, засвоїти нові знання та навички. 

Отже наш заклад дошкільної освіти забезпечує педагогічно виважену адаптацію дітей, формує моделі поведінки, її цінності систему стосунків із соціальним довкіллям. Тому ми надаємо кожній дитині ВПО можливості для активного і творчого прояву себе у соціальному довкіллі, створюємо умови для реалізації її потреб, прояву активності, ініціативності та відповідальності.

Виділяємо кілька аспектів у переживанні ситуації вимушених переселенців:

– переживання негативних життєвих подій – втрат, поневірянь, змін, що
відбуваються до і під час переселення;

– переживання змін і культурних відмінностей. Події, які стали причиною вимушеного переселення, а також факт переїзду, ворожості, невизначеності ситуації, всі ці чинники впливають на перебіг та тривалість адаптації до нових умов. Інша культура змушує переселенця змінити звичний ритм життя, прийняти інші соціальні норми,
правила і способи поведінки. Цей процес має назву соціокультурна адаптація. 

Ознайомлюємо переселенців з особливостями нової культури,
допомогаємо виробити відповідні моделі поведінки, все це потрібно для
подолання та попередження виникнення тривожності, апатії. Робота нашого закладу дошкільної освіти з сім`ями вимушених переселенців полягає у встановленні позитивних стосунків між усіма учасниками освітнього процесу, наданні допомоги батькам у відновленні психічного здоров`я дітей та власного здоров`я, пошуку ефективних шляхів вирішення щоденних проблем , залучення батьків до активної участі в процесі адаптації дітей.

Впроваджуємо різні форми роботи ЗДО із сім`ями ВПО:

–  індивідуальні консультації за запитом;

– тренінгові заняття;

– розробка пам`яток та рекомендацій;

– залучення батьків до участі в спільних заходах.

Вступ до розділу: «Цифрові рішення для управління доступністю»: відкриваючи нові горизонти дошкільної освіти

У сучасному світі цифрові технології стрімко проникають у всі сфери нашого життя, не оминаючи й освітню галузь. Особливого значення набуває їхнє застосування для покращення доступності дошкільної освіти – першої та надзвичайно важливої ланки в системі безперервного навчання. Впровадження інноваційних цифрових інструментів відкриває нові можливості для ефективного управління процесами, оптимізації комунікації та забезпечення рівних можливостей для кожної дитини, незалежно від її місця проживання, фізичних особливостей чи соціального статусу.

Розділ «Цифрові рішення для управління доступністю» присвячений дослідженню та аналізу потенціалу цифрових технологій у розширенні доступу до якісної дошкільної освіти. Ми розглянемо широкий спектр цифрових інструментів та платформ, які можуть бути використані для оптимізації адміністративних процесів у закладах дошкільної освіти (ЗДО), покращення комунікації між педагогами, батьками та громадою, а також для надання освітніх послуг у дистанційному або комбінованому форматах.

У цьому розділі буде представлено приклади успішного впровадження цифрових рішень, які сприяють:

• Покращенню обліку та адміністрування: електронні черги, системи реєстрації та управління даними про дітей.
• Розширенню інформаційної доступності: веб-сайти ЗДО, онлайн-платформи для батьків, мобільні додатки.
• Забезпеченню інклюзивності: спеціалізоване програмне забезпечення, адаптивні навчальні матеріали, засоби комунікації для дітей з особливими освітніми потребами.
• Оптимізації логістики та ресурсів: системи навігації, платформи для обміну інформацією про наявність місць та можливості підвезення.

Метою цього розділу є не лише демонстрація існуючих цифрових інструментів, але й надання практичних рекомендацій щодо їхнього впровадження та ефективного використання для створення більш доступної, гнучкої та орієнтованої на потреби кожної дитини системи дошкільної освіти. Ми віримо, що розумне застосування цифрових технологій є ключем до подолання географічних, соціальних та фізичних бар’єрів на шляху до якісної дошкільної освіти для всіх.

Актуальність питання забезпечення доступності освіти 

Сьогодні Україна перебуває в умовах війни. Багато сімей змушені покинути свої домівки та рятувати своє життя,змінити місце та умови проживання в Україні, або взагалі покинути все, виїхати за кордони нашої держави.  

       Також актуальними залишаються питання навчання та виховання дітей в умовах карантинних обмежень. Необхідність надавати маленьким українцям державну освіту вимагає від педагогів пошуку нових форм роботи зі здобувачами освіти. 

Реакція на кризову ситуацію у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

• тривожність;

• перезбудження, або навпаки – емоційний ступор;

• недовіра до оточення;

• болісні реагування на критичні зауваження;

• емоційна байдужість (як захисна реакція);

• негативізм, спалахи гніву, агресії;

• уникання спілкування, місць, людей та навіть предметів, що нагадують про травмуючи подію;

• зниження уваги та концентрації;

• підвищена активність;

• роздратованість, скарги на самопочуття.

Співпраця ЗДО з батьками
(онлайн-комунікація):

• Сторінки сайту закладу дошкільної освіти;

•  Електронне листування;

•  Онлайн-спілкування у закритій групі в соціальних мережах;

• Проведення психологічної просвіти та профілактичної роботи у онлайн-форматі (лекції, бесіди, тренінги тощо);

• Проведення онлайн-консультацій (групових та індивідувальних);

•  Проведення онлайн-занять, розваг тощо;

•  Електронна пошта для батьків (з питань розвитку та психолого-педагогічного супроводу дітей). 

Дистанційне навчання:

• Найпоширенішою практикою є створення в соціальної мережі Viber групи для батьків та надання рекомендацій щодо здійснення освітньої роботи за окремими темами (фото-, аудіо-, відео-, письмово тощо) та отримання фотозвітів,

• Надсилання посилань на сторінки з розвиваючими завданнями, аудиоказками, піснями, поробками, фізичними вправами в мережі Інтернет,

• Надсилання відео-роликів за темами занять,

• Проведення конкурсів, марафонів, флешмобів,

• Он-лайн спілкування з дітьми,

• Відео-конференції з групою дітей,

• Створення та використання Ютуб-каналів.

• Освітню роботу в умовах дистанційного навчання здійснюють не лише вихователі. До цієї роботи долучаються вчителі-логопеди, інструктори з фізкультури, музичні керівники, практичні психологи тощо.

Алгоритм організації дистанційного навчання за допомогою інтернет-платформ:

1. Сплануйте роботу. Визначте навчальний кінцевий результат, якого хочете отримати від здобувачів освіти.
2. Створіть навчальні матеріали. У дитини повинні бути навчальні матеріали та завдання, посильні для його вікової групи. До навчальних матеріалів додавайте інструкції з використання, зазначайте час на виконання, рекомендації та підказки.
3. Розміщуйте мультимедійні матеріали – презентації, відеоролики, посилання, які допоможуть у вивченні зазначеної теми.
4. Надавайтє батькам перелік інтернет-джерел, які сприятимуть легшому засвоєнню матеріалу.
5. Враховуйте, що не всі вихованці однаково активно можуть бути залучені до освітньої діяльності. Потрібен індивідуальний підхід, це спрощує етап підготовки завдань й дозволяє розкрити творчий потенціал малюків.
6. Продумайте отримання зворотнього зв’язку. Для отримання зворотнього зв’язку радимо використовувати електронну пошту, онлайн-сервіси (наприклад освітню платформу Youtube, Viber, Skype, Whats App, Теlegram , ZOOM, тощо).