МОДУЛЬНО-КОМПЕТЕНТІСНИЙ ПІДХІД ДО ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ НА УРОКАХ СПЕЦДИСЦИПЛІН
by Peleh Oksana
Artwork: Пелех Оксана Богданівна викладач спецдисциплін вищої категорії ДНЗ Погірцівське ВПУ
- Joined Jan 2024
- Published Books 1
Copyright © 2025
У посібнику здійснено теоретико-методичне обґрунтування нової системи професійної підготовки кваліфікованих робітників на засадах модульно-компетентісного підходу,розкрито сутнісні характеристики модульно-компетентісного навчання, охарактеризовано його модель на прикладі підготовки кваліфікованих робітників, описано технологічні аспекти формування професійної компетентності учнів на умовах модульного оволодіння професійною діяльністю в умовах професійно-технічного навчального закладу.
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………..7
I Компетентісний підхід підготовки кваліфікованих робітників на уроках спецдисциплін…………………………..10
1.Компетентісний підхід в державних стандартах освіти….18
2.Ключові компетенції якими повинен володіти учень…….25
II Теоретичні основи модульно-компетентісного підходу робітників…………………………………………………………….37
III Концептуальні засади модульно-компетентісного підходу робітників……………………………………………………………45
IV Теоретико-методичні основи підготовки кваліфікованих робітників з використанням модульно-компетентісного підходу……………………………………………………………….65
Висновки……………………………………………………………..80
Список використаних джерел………………………………….102
Додатки
Компетентності компетенції…………………………………….103
Проект “Біосфера 2″……………………………………………..104
Під ковпаком……………………………………………………….105
На сучасному етапі становлення України потреби її розвитку вимагають від навчальних закладів всіх рівнів освіти підготовки висококваліфікованих фахівців, які відповідають сучасним вимогам, соціально-економічній ситуації на ринку праці, де безумовно попит мають спеціалісти здатні до управління на різних рівнях і в різних сферах, яким притаманні такі якості як компетентність, ініціативність, комунікабельність, толерантність, працездатність, адаптованість та інші.
Метою роботи є розгляд формування професійної компетентності, що має здійснюватися у процесі підготовки кваліфікованого робітника у професійно технічному навчальному закладі з позиції сучасного практичного підходу.
Майбутні робітники повинні бути налаштовані на постійне оновлення своїх знань, професійних умінь і навичок, збагачення досвіду пізнавальної та практичної діяльності, що підкріплюється відповідними ціннісними орієнтаціями.
Отже, майбутній спеціаліст повинен сформуватися як творча особистість ще під час навчання у професійно – технічних навчальних закладах.
Реалізація творчого потенціалу людини як суб’єкта професійної діяльності забезпечує формування її професіоналізму від кваліфікації до компетентності.
У Національній стратегії розвитку освіти в Україні
до 2021 р. задекларовані нові вимоги до підготовки фахівців в Україні, які обумовлюють необхідність
модернізації, оновлення всіх структурних ланок освітньої діяльності, і, у першу чергу, навчального процесу.
У зв’язку з цим має змінитися й сам підхід до підготовки майбутніх кваліфікованих робітників-аграрників, оволодіння ними професійними знаннями, уміннями та навичками.
Сьогодні пріоритети роботодавців схиляються до випускника професійно-технічного навчального закладу, який вже з перших днів роботи за фахом здатний компетентно, ефективно й відповідально виконувати складні виробничі завдання, готового до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності, відповідально виконувати складні виробничі завдання, готового до постійного професійного зростання.З огляду на це в професійно-технічній освіті на перший план висувається завдання створення умов, які забезпечують усебічний розвиток творчого потенціалу особистості
учня
.Одним із таких підходів підвищення якості підготовки кваліфікованих робітників є організація цього процесу на засадах модульно-компетентнісної концепції, в основі якої – інтегрований підхід до модульної побудови змісту професійної освіти й навчання за конкретною професією, зорієнтований на результати навчання – набуття особою необхідних компетентностей для виконання трудової діяльності.
Довгий час техніка та наука йшли паралельними шляхами, і науці більше приділяли уваги.
За період розвитку людства створювались різноманітні види шкіл з різними формами та видами підготовки. До XVIII століття школи приділяли увагу розвитку особистості, при підготовці якої перевагу надавали таким наук як філософія, історія, письмо та фізична підготовка.
Навчання в закладах проводили мислителі, філософи, викладачі,які були визнанні далеко за їх межами. їхні методи підготовки та розвитку мали прихильників та противників в різних країнах світу. Чим більше школа мала відомих викладачів, тим більш значущою була її репутація.
Запрошення закладами до викладання у них відомих людей і є найпершим застосуванням компетентнісного підходу.
В другій половині XIX століття відбулася подія, яка змінила життя всього людства.Цією подією є промислова революція, що спричинила розвиток науково-технічного прогресу. Саме в цей період, коли розпочалась бурхлива індустріалізація та виготовлення продукції у великих кількостях, постала проблема про недостатню кількість кваліфікованих робітників.Почалось створення професійних навчальних закладів. Цей період і об’єднав науку та техніку у єдине ціле, які раніше рухалось паралельно, і тільки інколи перетинались між собою.
Підготовка кваліфікованого робітника в наш час вимагає багато фізичних, інтелектуальних та матеріальних затрат.
Основна задача професійних навчальних закладів підготовка конкурентоспроможного спеціаліста на сучасному ринку праці.
Для цього потрібно майбутнього фахівця озброїти теоретичними знаннями та практичними вміннями та навичками, які йдуть в ногу з розвитком новітніх технологій, в нашому випадку у відповідності кваліфікаційного розряду.
В останні роки у багатьох країнах підготовка кадрів,
орієнтована на розвиток компетентності, є найбільш розповсюдженою концепцією, в якій підкреслюється,
що поняття «компетентність» ширше, ніж поняття
«кваліфікація».
Воно означає не лише професійні знання, навички і досвід у даній спеціальності, але й відношення до справи, визначені (позитивні) схильності, інтереси і прагнення, а також здатність ефективно використовувати знання й уміння, особистісні якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці в даній ситуації.
За визначенням Б.Д. Ельконіна
«Компетентність — це кваліфікаційна характеристика індивіда, що береться в момент його включення в діяльність.Оскільки, у будь-якій дії існує два аспекти: ресурсний і продуктивний, то саме розвиток компетентностей визначає перетворення ресурсів у продукт»
Поняття компетентності доцільно співвіднести з традиційними для педагогіки останніх років поняттями, що характеризують ціль і результат навчання,а саме: набуті знання, уміння, навики, здібності, здатності.
У цьому зв’язку під компетентністю розуміють «комплекс знань, умінь і навичок та досвіду застосування їх для здійснення діяльності, метою якої є досягнення певних цілей, ставлення до процесу та результатів виконання цієї діяльності».
Часто в педагогічній літературі поняття компетентності намагаються замінити поняттями «комплекс умінь», «готовність»,«здатність», «вмотивованість», «стан адекватного виконання завдання»,«поглиблене знання» тощо, але зміст поняття «компетентності» в таких випадках не відображуються в повній мірі.
В останні роки у багатьох країнах підготовка кадрів,
орієнтована на розвиток компетентності, є найбільш розповсюдженою концепцією, в якій підкреслюється,
що поняття «компетентність» ширше, ніж поняття
«кваліфікація».
Воно означає не лише професійні знання, навички і досвід у даній спеціальності, але й відношення до справи, визначені (позитивні) схильності, інтереси і прагнення, а також здатність ефективно використовувати знання й уміння, особистісні якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці в даній ситуації.
Застосування компетентнісного підходу під час підготовки кваліфікованого робітника є запорукою конкурентоздатності на ринку праці
Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень».
Під поняттям компетентнісний підхід розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базовихосновних,надпредметних) і предметних компетентностей особистості.
Серед визначених педагогами ключових компетентностей основними є такі: навчальна – (вміння здобувати інформацію з різноманітних джерел різними способами, виділяти головне, аналізувати, оцінювати,використовувати на практиці;складати алгоритм навчальної діяльності;
здійснювати навчальну діяльність у взаємодії;
прогнозувати результат такої діяльності, докладати зусилля до його досягнення;
формулювати, висловлювати, доводити власну думку;
здатність навчатися протягом усього життя, підвищувати професійний рівень);
– здоров’язберігаюча компетентність
(здатність зберігати фізичне, соціальне, психічне та духовне здоров’я – своє та інших людей);
– соціальна компетентність
(здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій;уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин;
підтримувати взаємини;
розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях);
– компетентність щодо інформаційних і комунікативних технологій
(уміння використовувати джерела інформації, зокрема ІКТ, для власного розвитку, технічна компетентність, уміння раціонально використовувати комп’ютер для пошуку, опрацювання й систематизації, зберігання й передавання інформації, оперувати технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства);
– громадянська компетентність
(здатність орієнтуватися в проблемах суспільно- політичного життя, здійснювати захист своїх громадянських прав та інтересів; взаємодіяти з органами державної влади на користь собі й суспільству);
– загальнокультурна компетентність
(спроможність аналізувати й оцінювати досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному й духовному контексті сучасного суспільства; знати рідну й іноземні мови, інтерактивно їх використовувати; опановувати моделі толерантної поведінки, створювати умови для конструктивної співпраці в умовах культурних, мовних і релігійних відмінностей між людьми та народами; застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему загальнолюдських цінностей);
– підприємницька компетентність
(співвідносити власні економічні інтереси з наявними матеріальними, трудовими й природними ресурсами, інтересами інших людей та суспільства; бути готовим активно діяти, організовувати власну трудову й підприємницьку діяльність і працю колективу; змінюватись і пристосовуватись до нових потреб ринку праці; оцінювати власні професійні можливості та здібності; складати й реалізувати плани підприємницької діяльності, приймати економічно обґрунтовані рішення; презентувати інформацію про результати власної економічної діяльності).
Розглядаючи професійні компетенції більшість дослідників виділяють:
1. Прості базові компетенції, що формуються на основі знань, умінь, здібностей, легко фіксуються, проявляються в певних видах діяльності.
2. Ключові – надзвичайно складні для обліку і вимірювання,проявляються в усіх видах діяльності, відносинах особистості зі світом, відображають духовний світ особистості і сенс її діяльності.
Серед усіх компетенцій виділимо лише ключові, якими повинен володіти учень:
-комунікативні компетенції;
-інформаційно-технологічні компетенції;
-організаційні компетенції (створення розвиваючого середовища);
проектно-дослідницькі компетенції.
Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування.
Вона передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для партнера по спілкуванню.
Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми.
Такий досвід набувається не лише в процесі безпосередньої взаємодії, а й опосередкованої, в тому числі, з літератури, театру, кіно, з яких людина отримуєінформацію про характер комунікативних ситуацій, особливості міжособистісної взаємодії і засоби їх вирішень.
У процесі опанування комунікативної сфери людина запозичає з культурного середовища засоби аналізу комунікативних ситуацій у вигляді словесних і візуальних форм.
Основну роль у формуванні комунікативної компетентності відіграють викладачі, майстри виробничого навчання.
Інформаційно-технологічні компетенції полягають у використанні інформаційно-комунікаційних технологій.
У сучасній освіті комп’ютерна техніка стала могутнім засобом навчання в складі автоматизованих систем різного ступеня інтелектуальності. Діалоговий спосіб спілкування людини з ЕОМ відкрив зовсім нові можливості як у різноманітних сферах людської діяльності, так і в сфері освіти. В освіті все частіше застосовуються автоматизовані системи навчання, системи контролю знань і керування навчальним процесом.
Особливе значення для формування учнем стійких знань наділяють використання на уроках інформаційно-комунікативних технологій.
Організаційні компетенції-полягають у формуванні в учнів знань та вмінь організації трудової діяльності, організації роботи в урочний та позаурочний час, прийнятті участі у організаційних роботах по підготовці різних конкурсів та заходів.
Проектно-дослідницькі компетенції – використання проектної та дослідницької діяльності учнів.
Дослідницька діяльність — це діяльність учнів, пов’язана з вирішенням учнями творчого, дослідницького завдання із заздалегідь невідомим вирішенням, що передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері, нормовану – виходячи з прийнятих в науці традицій: постановку проблеми, вивчення теорії, присвячений даній проблематиці, підбір методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки. Такий ланцюжок є невід’ємною приналежністю дослідницької діяльності, нормою її проведення.
Проектна діяльність — це спільна учбово-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів, що має спільну мету, погоджені методи, способи діяльності, направлена на досягнення спільного результату діяльності.
Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність заздалегідь вироблених уявлень про кінцевий продукт діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення цілей і завдань проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану програм і організація діяльності по реалізації проекту) і реалізації проекту, включаючи його осмислення і рефлексію результатів діяльності, що є реалізацією в подальшій трудовій діяльності.
Важливим фактором є впровадження технологій співпраці „учень-викладач”.
Як зрозуміло, з вище сказаного,
компетентнісний підхід підготовки кваліфікованого робітника – це сукупність різних форм та методів діяльності учня під час навчання.
І основну роль у підготовці відіграє не тільки викладач спеидисциплін та майстер виробничого навчання, а педагогічний колектив загалом.
Тому для реалізації компетентнісного підходу потрібна повна взаємодія між усіма педагогічними працівниками.
Про те, викладач не зможе зацікавити та реалізувати цей компонент, якщо він не буде постійно вдосконалюватися, займатися самоосвітою, використовувати новітні технології на уроках.
Враховуючи стрімкий розвиток технічного прогресу, вдосконалення технологічних процесів, винайдення та застосування нового обладнання та матеріалів, викладачі спецдисциплін та майстри виробничого навчання повинні постійно проходити стажування на підприємствах та черпати інформацію з різних інформаційних джерел.
Загальною ознакою різних технологій модульного навчання є модулярізація – дидактичний прийом, заснований на розбитті курсу на невеликі частини або модулі. Дидактична модель пройшла значну еволюцію від обґрунтування змістового модуля до багатовимірних модульних систем організації навчального процесу в різних системах освіти; модуль стала методичною основою модульної системи навчання.
Особливого значення набуває аналіз і систематизація, як сучасної технології і концепції професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників та конкретизація поняття «модуль» у системі викладання спеціальних дисциплін для них, що безпосередньо пов’язано з реалізацією принципу модульності у професійній підготовці майбутніх кваліфікованих робітників.
Поняттєво-термінологічний апарат модульного
компетентнісного підходу є найбільш адекватним для опису результатів набуття особою професійної освіти.
Провідним поняттям компетентнісного підходу стає «навчальний модуль», а професійна компетентність випускника системи ПТО у тій чи іншій професійній сфері є сукупністю таких модулів, кожен з яких формує певну здатність до майбутньої професійної діяльності.
Таким чином у професійній педагогіці компетентнісний підхід трансформується в модульно-компетентнісний, основним принципом якого в професійній підготовці майбутніх фахівців є орієнтація на такі цілі, які є суттєвими як для самого випускника, так і для сфери праці.
Теоретичний аналіз публікацій з проблеми модульно-компетентнісного підходу в професійній освіті, результати наших досліджень дозволили визначити модульно-компетентнісний підхід як комплексний підхід до модульної побудови змісту професійної підготовки майбутніх кваліфікованих працівників , зорієнтованого на позитивні результати професійного навчання – набуття учнями, як майбутніми суб’єктами професійної діяльності, професійної компетентності для виконання трудової діяльності
Поняття «компетенція», «компетентність» і
«компетентний» в логічному, змістовному і смисловому аспектах взаємозумовлені, оскільки взаємопов’язані і безпосередньо між собою змістовно корелюються.
Первинним тут є поняття «компетенція», яке безвідносне, не має якісних характеристик, оскільки існує відносно певної посади, наприклад, токаря. Всі інші поняття, які походять від цього поняття «компетентність» і«компетентний» – мають якісні характеристики і, відповідно, формуються в
процесі отримання майбутнім токарем загальної та професійної освіти іактуалізуються, розвиваються та удосконалюються в процесі його
професійної діяльності.
Професійна компетентність – це інтегральне
професійне, психологічне та суб’єктне утворення фахівця як суб’єкта професійної діяльності, здобуте (а не вроджене) ним в процесі формальної,
неформальної та інформальної освіти, яке виражає єдність його теоретичних і практичних професійних знань, практичної підготовленості (практичні
навички, уміння та здатності до професійної діяльності), ставлення до професійної діяльності, мотиваційної, особистісної та професійної готовності
до неї.
У зв’язку з цим мінімальними характеристиками професійної компетентності будь-якого випускника ПТНЗ є ціннісно-мотиваційна готовність і позитивне ставлення до обраного виду професійної діяльності;
інтелектуальна підготовленість до професійної діяльності; діяльнісна здатність до професійної діяльності; професійні та спеціальні здатності й якості, які необхідні для професійної діяльності; суб’єктні – це мислення,
поведінка та вчинки як професіонала.
| Принципи модульно-компетентнісного підходу, з
одного боку, взаємопов’язані та взаємозумовлені,
|
мають вплив на обґрунтування державних стандартів професійно-технічної освіти, формування навчальних
програм та їх реалізації, а з іншого – істотно
змінюють роль і функції педагогів професійно-технічної освіти, тому на перший план виходять їх виховна, розвивальна функції: головним стає не навчальна дисципліна, яку вони викладають, а особистість учня і його навчальна, соціальна і професійна суб’єктність, які формуються в процесі професійної
підготовки випускнику професійно-технічного навчального закладу бути витребуваним та успішним на ринку праці.
У дослідженні встановлено, що оновлення, модернізації потребують усі складові вітчизняної освіти, зокрема професійно-технічної.
У зв’язку з цим нині особливої актуальності набуває проблема управління формуванням якості трудового потенціалу, основними векторами діяльності якого є:
визначення напрямків розвитку професійної освіти з метою задоволення потреб народного господарства у працівниках певних професій та кваліфікації, що відповідають вимогам структурних змін в економіці та технічному рівню виробництва; організація підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації наявної робочої сили у зв’язку з її перерозподілом між галузями, регіонами та підприємствами; підготовка працівників за новими перспективнимими професіями тощо.
Доведено, що професійна компетентність – це інтегральне професійне, психологічне та суб’єктне утворення фахівця як суб’єкта професійної діяльності, здобуте (а не вроджене) їм в процесі формальної, неформальної та інформальної освіти, яке виражає єдність його теоретичних і практичних професійних знань, практичної підготовленості (практичні навички, уміння та здатності до професійної діяльності), ставлення до професійної діяльності, мотиваційної, особистісної та професійної готовності до неї.
У зв’язку з цим мінімальними характеристиками професійної компетентності будь-якого випускника ПТНЗ є ціннісно-мотиваційна готовність і позитивне ставлення до обраного виду професійної діяльності; інтелектуальна підготовленість до професійної діяльності; діяльнісна здатність до професійної діяльності; професійні та спеціальні здатності й якості, які необхідні для професійної діяльності; суб’єктні – це мислення, поведінка та вчинки як професіонала.
Доведено, що принципи модульно-компетентнісного підходу, зодного боку, взаємопов’язані та взаємозумовлені, мають вплив обґрунтування державних стандартів професійно-технічної освіти,формування навчальних програм та їх реалізації,
а з іншого – істотно змінюють роль і функції педагогів професійно-технічної освіти.
Тому на перший план виходять їх виховна, розвивальна функції: головним стає не навчальна дисципліна, яку вони викладають, а особистість учня і його
навчальна, соціальна і професійна суб’єктність, які формуються в процесі професійної підготовки випускнику професійно-технічного навчального закладу бути витребуваним та успішним на ринку праці.
У дослідженні встановлено, що оновлення, модернізації потребують усі складові вітчизняної освіти, зокрема професійно-технічної.
У зв’язку з цим нині особливої актуальності набуває проблема управління формуванням якості трудового потенціалу, основними векторами діяльності якого є:
визначення напрямків розвитку професійної освіти з метою задоволення потреб народного господарства у працівниках певних професій та кваліфікації, що відповідають вимогам структурних змін в економіці та технічному рівню виробництва; організація підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації наявної робочої сили у зв’язку з її перерозподілом між галузями, регіонами та підприємствами; підготовка працівників за новими перспективнимими професіями тощо.
Визначено, що кваліфікований робітник нової формації має бути професійно готовим створювати вироби, технологія виробництва яких вимагає творчого пошуку, самостійного вибору оптимального варіанту виконання.
Подальший розвиток професійно-технічної освіти України неможливий без зміни самої системи професійної підготовки – дидактичної категорії, що передбачає єдність змісту, методів, форм та засобів навчання, визначає структуру і послідовність оволодіння учнями необхідними професійними знаннями, уміннями, навичками за певними видами робіт, професією чи спеціальністю.
Історико-педагогічний аналіз систем професійного навчання на різних етапах розвитку вітчизняного виробництва переконує: кожна з розглянутих систем професійного навчання має як певні переваги, завдяки яким вони знаходили застосування, так і недоліки.
Отже,універсальної системи професійного навчання, яку можна було б застосувати незалежно від майбутньої про- фесійної діяльності учня, бути не може.
Пошук найбільш раціональних і ефективних систем професійного навчання, що відповідають сучасним соціальним запитам, буде невпинно продовжуватися. Стрімке наповнення педагогічного професійного поля ідеями компетентнісної концепції спонукає до обґрунтування нових методологічних підходів, нових систем професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників.
Створення вітчизняної Національної рамки кваліфікацій («кваліфікаційної конституції нації»), сумісної з європейськими метарамками кваліфікацій, є тим ключовим інструментом, що дозволяє ввійти в європейський простір. Із впровадженням НРК Україна намагається зробити кваліфікації більш актуальними та відповідними потребам ринку праці, забезпечити узгодженість між усіма рівнями освіти, а також сприяти цілісності й прозорості національної системи кваліфікацій в цілому. Аналіз дескрипторів НРК свідчить, що освітня і професійна кваліфікація випускника нинішнього професійно-технічного навчального закладу за своїми характеристиками (базовими компетентностями) мають відповідати 3 чи 4 кваліфікаційному рівню НРК.
Таким чином, випускник професійно- технічного навчального закладу за результатами навчання має продемонструвати здатність самостійно виконувати складні спеціалізовані виробничі завдання, зокрема в нестандартних ситуаціях.
Суть цієї інтегрованої компетентності має бути засадовим концептом розроблення професійного стандарту і, на його основі, державного стандарту професійно- технічної освіти з конкретної професії.
Додам, що не менш важливими заходами є створення відповідних освітньо-професійних програм для здобуття певних кваліфікацій, системи забезпечення якості підготовки кваліфікованих робітників, створення діагностичного інструментарію щодо оцінювання набутих учнями компетентностей тощо.
Компетентнісний підхід, спрямований на досягнення освітніх результатів, є продуктивною, визнаною у світовому просторі освітньою концепцією, а компетентність – новою одиницею виміру підготовленості випускника професійно-технічного навчального закладу, де увага акцентується на результатах навчання, на уміннях і здатностях особистості діяти в різних нестандартних ситуаціях, навичках творчо застосовуючи набуті професійні знання в динамічних умовах сучасного соціуму. З позицій компетентнісного підходу, основним безпосереднім результатом освітньої діяльності професійно-технічного навчального закладу є цілеспрямоване формування професійної компетентності майбутнього кваліфікованого робітника.
Технологія модульного навчання при підготовці кваліфікованих робітників передбачає: поділ змісту навчального матеріалу на навчальні модулі; побудова модулів на основі об’єднання змісту тем декількох предметів; різнорівневий підхід до організації і оцінювання результатів навчальної діяльності учнів; розширення спектру методів організаційних форм, технологій навчання; формування відповідальності, ініціативи і самостійності учнів на основі диференціації й індивідуалізації навчання; орієнтація навчального процесу на досягнення практичних освітніх результатів, пошуково-творчі рівні самостійної навчально- професійної діяльності учнів;
розроблення і застосування системирізнорівневих професійно-орієнтованих завдань, що підвищують рівень практичної значущості і дієвості знань майбутніх кваліфікованих робітників. Модульна організація навчального процесу є тією перспективою, яка, у поєднанні з ідеями компетентнісної концепції, може суттєво зрушити існуючу професійно-технічну освітню традицію в напрямі утворення дієвої системи підготовки професійно-мобільних,
конкурентоздатних на ринку праці кваліфікованих робітників.
З’ясовано, ідеї компетентнісної освіти нерозривно пов’язані з проблемами інтеграції в освіті. Дослідники означених проблем доводять, що інтегроване навчання має принципово важливе значення як для формування професійної компетентності майбутнього кваліфікованого робітника, так і для його майбутньої професійної діяльності. Процесом інтеграції (від лат. integratio – з’єднання, відновлення) є об’єднання в єдине ціле раніше розрізнених частин і елементів системи на основі їх взаємозалежності і взаємодоповнення. Інтеграція є складним міждисциплінарним науковим поняттям, що вживається в багатьох гуманітарних науках – філософії, соціології, психології, педагогіці тощо.
Визначено, що найчастіше учені виокремлюють два підходи до розуміння суті поняття інтеграції. Перший пов’язаний зі структурними визначеннями, при якому фіксується взаємопроникнення структурних елементів різних галузей знань і зростання їх узагальненості та комплексності, ущільнення та організованості. Інший, функціональний підхід, ґрунтується на діяльнісному тлумаченні інтеграційних процесів.
У дослідженні доведено, що існуюча вітчизняна предметна система підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах чітко реалізує можливості класно-урочної форми навчання, забезпечує системне оволодіння учнями фундаментальними дисциплінами, вимагає порівняно простої, відпрацьованої роками методики навчання.
Проте усталена роками предметна організація оволодіння учнями професійною діяльністю має і суттєві недоліки, зокрема: низька диференційованість (а звідси, й індивідуалізація) навчання, орієнтування педагогічної громадськості на «середнього учня»; багатопредметність спричинює дублювання навчального матеріалу; не узгоджена навчальна інформація з різних предметів ускладнює її систематизацію учнями, утруднює формування цілісної картини світу; предметне оволодіння знаннями переважно має інформаційно-репродуктивний характер; реалізація міжпредметних зв’язків часто має формальний характер і більше зводиться до перерахунку споріднених тем при підготовці навчально-методичної документації; жорстка структура навчально-програмної документації спричинює зайву регламентацію навчального процесу, гальмує розвиток творчого потенціалу майбутніх кваліфікованих робітників.
Головним напрямом розв’язання означених суперечностей є обґрунтування та реалізація системи модульно-компетентнісної підготовки кваліфікованих робітників на засадах методології, що поєднує компетентністний, модульний, інтеграційний та системний підходи.
Педагогічними умовами проектування змісту професійно-технічної освіти є: забезпечення підпорядкованості різних форм педагогічного проектування змісту професійно-технічної освіти ієрархії комплексних цілей і завдань підготовки кваліфікованих робітників; відображення у змісті навчального матеріалу різного рівня засвоєння навчальної інформації; введення до усіх форм відображення зміступрофесійно-технічної освіти особистісного компоненту; урахування при проектуванні змісту професійно-технічної освіти її галузевого і міжгалузевого характеру та випереджувальної спрямованості.
Технологічна послідовність проектування основних форм відображення змісту підготовки кваліфікованих робітників на засадах модульно-компетентнісного підходу реалізується послідовністю таких кроків: розроблення освітнього кваліфікаційної характеристики випускника професійно-технічного навчального закладу; розроблення типового навчального плану професійної підготовки кваліфікованих робітників з конкретної професії; озроблення типових програм навчальних модулів; розроблення робочого навчального плану професійної підготовки кваліфікованих робітників з конкретної професії; розроблення робочих програм навчальних модулів; відбір та структурування змісту навчальних занять (урок, лабораторне, практичне заняття тощо); конструювання змісту індивідуальних навчальних виробничих завдань професіоналізму слухачів.
З’ясовано, що базове поняття модульно-компетентнісного підходу- «навчальний модуль» – є сукупністю дидактичних одиниць (як теоретичної, так і практичної підготовки), що формують певну складову професійної компетентності, достатню для виходу робітника на ринок праці.
При цьому професійна компетентність робітника за певним кваліфікаційним рівнем професії в цілому формується сукупністю навчальних модулів.
Навчальний модуль є одиницею освітньо-професійного стандарту, у межах якого відбувається комплексне набуття знань, умінь, професійного досвіду, що забезпечує можливість виконання тим, хто навчався, певної трудової функції, визначеної вимогами ринку праці.
При цьому професійна компетентність робітника за певним кваліфікаційним рівнем професії в цілому формується сукупністю навчальних модулів. Навчальний
модуль є одиницею освітньо-професійного стандарту, у
межах якого відбувається комплексне набуття знань, умінь, професійного досвіду, що забезпечує можливість виконання тим, хто навчався, певної трудової функції, визначеної вимогами ринку праці.
Трудова функція складається із сукупності трудовий дій та операцій, які у свою чергу становлять основу для відбору дидактичних одиниць у межах навчального модуля.
Професія як ціле становить поєднання певної кількості трудових функцій, а отже, освітньо- професійний стандарт утворюється як система навчальних модулів, кожен з яких формує складову професійної компетентності, достатню для працевлаштування
Модель підготовки кваліфікованих робітників на засадах модульно-компетентнісного підходу, яка структурує два етапи.
На першому етапі навчання учень опановує базові професійні знання та уміння, притаманні професії або групі професії однієї галузі (напряму) економічної діяльності, без яких неможливе подальше оволодіння професією.
У межах базового навчального модуля в учнів формуються та розвиваються необхідні для ефективної соціалізації та працевлаштування соціально-психологічні, професійно важливі та ділові якості, зміст яких обумовлений змістом ключових коампетентностей професійного стандарту.Практично більшість навчальних дисциплін, нині віднесених до загальнопрофесійної підготовки, складатимуть базовий навчальний модуль. Строк навчання за цим модулем визначається відповідно до складності професії.
Після успішного завершення
навчання за базовим навчальним модулем учень має право опановувати будьякий навчальний модуль нижчого рівня. Другий етап професійної підготовки кваліфікованих робітників являє собою процес оволодіння сукупністю навчальних модулів, кожний з яких формуватиме або поглиблюватиме професійні компетентності у конкретній професії або групі професій. На цьому етапі можна набувати професійну компетентність за навчальними модулями, розташованими «горизонтально» та/або «вертикально». Структурування навчальних модулів «по горизонталі» має бути підпорядковане або чинним нині кваліфікаційним розрядам, або, як було визначено вище, рівням Національної чи галузевих рамок кваліфікацій
Слід зазначити, що рівень робіт, який дозволяється виконувати за певним кваліфікаційним розрядом, не завжди відповідатиме рівням робіт за рамками кваліфікацій.
У середині навчального модуля відбуватиметься відхід від предметоцентризму та відбуватиметься побудова інтегрованого навчального курсу, спрямованого на формування здатності виконувати певну трудову функцію, затребувану на ринку праці.
Визначено, що в навчальних модулях інтеграція дидактичних одиниць має бути підпорядкована як загальній меті навчання – формуванню професійної компетентності робітника, так і цілі конкретного модуля — формуванню здатності виконувати певний вид роботи, трудову функцію. Побудова ДСПТО як сукупності відносно самостійних навчальних модулів дозволяє здійснити матричне накладання їх на Міжнародну систему класифікації освіти (МСКО)
Досліджено можливість реалізації модульно-компетентнісного підходу засобами кредитно-модульного навчання.
Кредитно- модульна система дає змогу здійснювати перехід тих, хто навчається, в інші навчальні заклади у межах споріднених напряміКв підготовки, щовизначається спільністю змісту навчальних модулів, а також за умови, що різниця між обсягами навчальних модулів може бути засвоєна учнем у межах граничного часового відрізку.
Встановлено особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у професійно- технічну освіту, зокрема: відбір змісту навчального матеріалу здійснюється в результаті аналізу змісту видів робіт робітника, з урахуванням окремих дій та операцій; структура навчальної програми має відповідати структурі професійної діяльності робітника та складатиметься з окремих модулів, які являють собою закінчену частину роботи (вид роботи) з чітко визначеним початком і закінченням.
Для вивчення кожного навчального модуля як частини професійної діяльності розробляються відповідні методичні посібники, в які включені необхідна інформація для формування визначених знань і вмінь та система підсумкового контролю набутої за модулем складової професійної компетентності; за необхідності для кожного учня з урахуванням рівня початкової підготовки складають індивідуальний план навчання на основі результатів вхідного контролю; взаємодія педагога та учнів в навчальному процесі відбувається на принципово новій основі, де учень та педагог є рівнозначними суб’єктами навчального процесу.
Організація навчального процесу в ПТНЗ за кредитно-модульною системою має здійснюватися відповідно до робочого навчального плану з певної робітничої професії, розробленого як система навчальних модулів.
На підставі цього документа розробляється фонд кваліфікаційних завдань і методичні рекомендації для самостійної роботи учнів, які обов’язкові для організації навчального процесу за кредитно-модульною технологією. Решта навчально-методичних документів з навчальної дисципліни, які входять до її навчально-методичного комплексу, розробляється на загальних підставах, але із урахуванням особливостей кредитно-модульної системи.
Система навчально-методичної документації і засобів навчання включає:
-навчальний план, типові навчальні програми, інтегровані навчальні програми, модульні програми;
-нормативи забезпечення навчальних майстерень та кабінетів;
-засоби для майстра-інструктора (навчально- методичні й методичні посібники, інструкції, методичні розробки та рекомендації);
-засоби для слухачів (навчальні посібники, довідники, рекомендації, пакети з дидактичних модулів);
дидактичні засоби навчання згідно з дидактичними елементами;
-тестові та практичні завдання;
-перелік видів комплексних робіт;
-критерії оцінювання навчальних досягнень.
Як складова компонента навчального процесу, засоби навчання повинні: відповідати модульній програмі навчання, рівню розвитку сучасної техніки й технології будівництва, основним дидактичним принципам, забезпечувати індивідуальний і диференційований підхід до навчання.
Розробляючи зміст навчальних планів і програм для курсового професійно-технічного навчання робітників за модульними технологіями, необхідно враховувати такі вимоги:
-забезпечення формування професійних знань та умінь згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик;
-урахування потреб ринку праці у висококваліфікованих конкурентоспроможних робітниках;
-забезпечення необхідного рівня знань щодо вимог охорони праці;
-відображення сучасного стану розвитку науки, техніки і технологій виробництва, науково-технічного прогресу та передового виробничого досвіду;
-забезпечення інтеграції професійних навичок;
=урахування міжпредметних зв’язків; визначення змісту професійних навичок.
У моєму дослідженні встановлено, що нині оновлення, модернізації потребують усі складові вітчизняної освіти, зокрема професійно-технічної. У зв’язку з цим нині особливої актуальності набуває проблема управління
формуванням якості трудового потенціалу, основними векторами діяльності якого є: визначення напрямків розвитку професійної освіти з метою задоволення потреб народного господарства у працівниках певних професій
та кваліфікації, що відповідають вимогам структурних змін в економіці та технічному рівню виробництва; організація підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації наявної робочої сили у зв’язку з її перерозподілом
між галузями, регіонами та підприємствами; підготовка працівників за новими перспективнимими професіями тощо
Отже , подальший розвиток професійно-технічної освіти України неможливий без зміни самої системи професійної підготовки – дидактичної категорії, що передбачає єдність змісту, методів, форм та засобів навчання, визначає структуру і послідовність оволодіння учнями необхідними професійними знаннями, уміннями, навичками за певними видами робіт, професією чи спеціальністю.
Історико-педагогічний аналіз систем професійного навчання на різних етапах розвитку вітчизняного виробництва переконує: кожна з розглянутих систем професійного навчання має як певні переваги, завдяки яким вони знаходили застосування, так і недоліки.
Універсальної системи професійного навчання, яку можна було б застосувати незалежно від майбутньої професійної діяльності учня, бути не може.
Пошук найбільш раціональних і ефективних систем професійного навчання, що відповідають сучасним соціальним запитам, буде невпинно продовжуватися.
Компетентнісний підхід, спрямований на досягнення освітніх результатів, є продуктивною, визнаною у світовому просторі освітньою концепцією, а компетентність – новою одиницею виміру підготовленості випускника професійно-технічного навчального закладу, де увага акцентується:
на результатах навчання, на уміннях і здатностях особистості діяти в різних нестандартних ситуаціях, навичках творчо застосовуючи набуті професійні знання в динамічних умовах сучасного соціуму.
Основним безпосереднім результатом освітньої діяльності професійно-технічного навчального закладу є цілеспрямоване формування професійної компетентності майбутнього кваліфікованого робітника.
Отже, модульна організація навчального процесу є тією перспективою, яка, у поєднанні з ідеями компетентнісної концепції, може суттєво зрушити існуючу професійно-технічну освітню традицію в напрямі утворення дієвої системи підготовки професійно-мобільних, конкурентоздатних на ринку праці кваліфікованих робітників. Ідеї компетентнісної освіти нерозривно пов’язані з проблемами інтеграції в освіті.
Найчастіше учені виокремлюють два підходи до розуміння суті поняття інтеграції. Перший пов’язаний зі структурними визначеннями, при якому фіксується взаємопроникнення структурних елементів різних галузей знань і зростання їх узагальненості та комплексності, ущільнення та організованості. Інший, функціональний підхід ґрунтується на діяльнісному тлумаченні інтеграційних процесів.
Існуюча вітчизняна предметна система підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах чітко реалізує можливості класно-урочної форми навчання, забезпечує системне оволодіння учнями фундаментальними дисциплінами, вимагає порівняно простої, відпрацьованої роками методики навчання.
Проте усталена роками предметна організація оволодіння учнями професійною діяльністю має і суттєві недоліки, зокрема:
-низька диференційованість (а звідси, і індивідуалізація) навчання, орієнтування педагогічної громадськості на «середнього учня»;
–багатопредметність спричинює дублювання навчального матеріалу тощо. Головним напрямом розв’язання означених суперечностей є обґрунтування та реалізація системи модульно- компетентнісної підготовки кваліфікованих робітників на засадах методології, що поєднує компетентністний, модульний, інтеграційний та системний підходи.
Педагогічними умовами проектування зміступрофесійно-технічної освіти є:
-забезпечення підпорядкованості різних форм педагогічного проектування змісту професійно-технічної освіти ієрархії комплексних цілей і завдань підготовки кваліфікованих робітників;
-відображення у змісті навчального матеріалу різного рівня засвоєння навчальної інформації;
-введення до усіх форм відображення змісту професійно-технічної освіти особистісного компоненту;
-урахування при проектуванні змісту професійно-технічної освіти її галузевого і міжгалузевого характеру та випереджувальної спрямованості.
Технологічна послідовність проектування основних форм відображення змісту підготовки кваліфікованих робітників на засадах модульно-компетентнісного підходу реалізується послідовністю таких кроків:
-розроблення освітньо- кваліфікаційної характеристики випускника професійно-технічного навчального закладу; -розроблення типового навчального плану професійної підготовки кваліфікованих робітників з конкретної професії; -розроблення типових програм навчальних модулів; -розроблення робочого навчального плану професійної підготовки кваліфікованих робітників з конкретної професії; -розроблення робочих програм навчальних модулів;
-відбір та структурування змісту навчальних занять (урок, лабораторне, практичне заняття тощо);
-конструювання змісту індивідуальних навчальних (виробничих) завдань.
З’ясовано, що поняттєво-термінологічний апарат модульно-
компетентнісного підходу є найбільш адекватним для опису результатівнабуття особою професійної освіти.
Провідним поняттям компетентнісногопідходу стає «навчальний модуль» .
Професійна компетентність випускника системи ПТО у тій чи іншій професійній сфері є сукупністю таких модулів, кожен з яких формує певну здатність до майбутньої професійної діяльності.
Таким чином у професійній педагогіці компетентнісний підхід трансформується в модульно-компетентнісний, основним принципом якого в професійній підготовці майбутніх фахівців є орієнтація на такі цілі, які є суттєвими як для самого випускника, так і для сфери праці.
У дослідженні модульно-компетентнісний підхід визначено як комплексний підхід до модульної побудови змісту професійної підготовки майбутніх кваліфікованих працівників, зорієнтованого на позитивні результати професійного навчання – набуття учнями, як майбутніми суб’єктами професійної діяльності, професійної компетентності для виконання трудової діяльності.
Загальною ознакою різних технологій модульного навчання є модулярізація-дидактичний прийом, заснований на розбитті курсу на невеликі частини або модулі.
З’ясовано, що особливого значення набуває аналіз і систематизація модульного навчання, як сучасної технології і концепції професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників та конкретизація поняття «модуль» у системі викладання спеціальних дисциплін для них, що безпосередньо пов’язано з реалізацією принципу модульності у професійній підготовці майбутніх кваліфікованих робітників.
Поняття «компетенція», «компетентність» і «компетентний» в логічному, змістовному і смисловому аспектах взаємозумовлені, оскільки взаємопов’язані і безпосередньо між собою змістовно корелюються.
Професійна компетентність – це інтегральне професійне, психологічне та суб’єктне утворення фахівця як суб’єкта професійної діяльності, здобуте (а не вроджене) їм в процесі формальної, неформальної та інформальної освіти, яке виражає єдність його теоретичних і практичних професійних знань, практичної підготовленості (практичні навички, уміння та здатності до професійної діяльності), ставлення до професійної діяльності, мотиваційної, особистісної та професійної готовності до неї.
Отже , принципи модульно-компетентнісного підходу, з одного боку, взаємопов’язані та взаємозумовлені, мають вплив обґрунтування державних стандартів професійно-технічної освіти, формування навчальних програм та їх реалізації, а з іншого – істотно змінюють роль і функції педагогів професійно-технічної освіти, тому на перший план виходять їх виховна, розвивальна функції: головним стає не навчальна дисципліна, яку вони викладають, а особистість учня і його навчальна, соціальна і професійна суб’єктність, які формуються в процесі професійної підготовки.
З’ясовано, що базове поняття модульно-компетентнісного підходу- «навчальний модуль» – є сукупністю дидактичних одиниць (як теоретичної, так і практичної підготовки), що формують певну складову професійної компетентності, достатню для виходу робітника на ринок праці. Навчальний модуль є одиницею освітньо-професійного стандарту, у межах якого відбувається комплексне набуття знань, умінь, професійного досвіду, що забезпечує можливість виконання тим, хто навчався, певної трудової функції, визначеної вимогами ринку праці.
Обґрунтовано модель підготовки кваліфікованих робітників на засадах модульно-компетентнісного підходу,яка структурує два етапи.
На першому етапі навчання учень опановує базовими професійними знаннями та уміннями, притаманними професії або групі професії однієї галузі (напряму) економічної діяльності, без яких неможливе подальше оволодіння професією.У межах базового навчального модулю в учнів формуються та розвиваються необхідні для ефективної соціалізації та працевлаштування соціально- психологічні, професійно важливі та ділові якості, зміст яких обумовлений змістом ключових компетентностей професійного стандарту.
Другий етап професійної підготовки кваліфікованих робітників являє собою процес оволодіння сукупністю навчальних модулів, кожний з яких формуватиме або поглиблюватиме професійні компетентності у конкретній професії або групі професій.На цьому етапі можна набувати професійну компетентність за навчальними модулями, розташованими «горизонтально» та або вертикально».
Визначено, що у навчальних модулях інтеграція дидактич-
них одиниць має бути підпорядкована як загальній меті
навчання – формуванню професійної компетентності
робітника, так і меті конкретного модулю- формуванню
здатності виконувати певний вид роботи, трудову функцію.
Побудова ДСПТО як сукупності відносно самостійних навчальних модулів
дозволяє здійснити матричне накладання їх на Міжнародну систему класифікації освіти (МСКО).
Досліджено можливість реалізації модульно-
компетентнісного підходу засобами кредитно-модульного навчання.
Визначено, що кредитно- модульна система дає змогу здійснювати перехід тих, хто навчається в інші навчальні
заклади у межах споріднених напрямів підготовки,
що визначається спільністю змісту навчальних модулів,
а також за умови, що різниця між обсягами навчальних
модулів може бути засвоєна учнем у межах граничного
часового відрізку.
Published: Feb 3, 2025
Latest Revision: Feb 3, 2025
Ourboox Unique Identifier: OB-1542614
Copyright © 2025
