Бісероплетіння

Історія виникнення  бісеру

Батьківщиною бісеру вважають Давній Єгипет. Давні єгиптяни прикрашали ним одяг і посуд. Вони робили браслети, сережки, намиста та інші прикраси з кольорових намистинок. Невдовзі це стало тенденцією. Навіть фараонам це було до вподоби. «Бісер» означає «штучні перлини» з арабської мови (бусра). Ці маленькі скарби виглядали приголомшливо, і не було потреби пірнати в небезпечні морські глибини, щоб їх отримати. Завдяки своїй практичності та яскравості, бісер швидко став популярним за межами Стародавнього Єгипту та Сирії.

Близько I-го століття до н.е. у Римській імперії почали виготовляти скляні вироби, у тому числі і бісер. Тоді було винайдено особливий метод надування скла. Майстер брав тонку трубку і надував нею різні скляні предмети. І так з’явився стеклярус – різновид бісеру у вигляді довгастих трубочок.

Найбільшого розвитку виготовлення виробів із бісеру набуло у Венеції у Х ст. Секрет виробництва тут прирівнювався до державної таємниці. За її розкриття, скляні майстри засуджувалися до смертної кари. У 1221 році виробництво скла перемістилося з міста Венеція на острів Мурано. Виготовлення скла стало дуже почесною та не кропіткою працею. Дочкам муранських майстрів було дозволено вийти заміж за аристократію, а їхні діти визнавалися як особи шляхетнго походження.

Проте вже з кінця XIII століття венеціанська монополія з виготовлення скла почала розпадатися, схоже на те, як це сталося з “Бітлз”. Багато майстрів роз’їхалися по різним італійським містам та відкрили свої майстерні по виготовленню бісеру та стеклярусу. У XV столітті такі майстерні вже з’являються у Німеччині та Франції.