Кейс методів в навчальному процесі вивчення історії

Назва терміна «кейс-метод» походить від латинського casus – заплутаний незвичайний випадок, а також від англійського case – портфель, валіза. Кейс-метод виник на початку ХХ століття в Школі бізнесу Гарвардського університету (США), де в 1921 році видано перший збірник кейсів (The Case Methodаt the Harvard Business school).   Кейс-метод у світовій практиці освітнього процесу широко стали використовувати в 70–80 роках ХХ століття, в Україні – останніх два десятиліття в закладах вищої освіти (здебільшого), але значний інтерес до кейс-методу сьогодні спостерігається також у шкільній освіті. Суть методу полягає в тому, що учні отримують від учителя пакет документів, спеціально розроблених на основі фактичного матеріалу (кейс), вивчають, аналізують  його, виявляють проблему та визначають шляхи вирішення або виробляють варіанти виходу зі складної ситуації. У науковій літературі подано класифікації кейсів за різними ознаками: – за типом дослідницької стратегії (розвідувальні, спрямовані на визначення попередніх гіпотез, уточнення фокусів дослідження; описові,націлені на отримання інформації; пояснювальні,що передбачають з’ясування причинно-наслідкових зв’язків); – за наявністю сюжету (сюжетні, які містять розповідь про події, що відбулися, містять дії осіб та організацій; безсюжетні, які приховують сюжет,щоб не розкривати рішення проблемного питання(схеми, таблиці, діаграми, які мають допомогти відновити сюжет)); – за тимчасовою послідовністю матеріалу (кейси-спогади, в яких час прокручується назад; прогностичні кейси – опис подій недавнього минулого і сьогодення, що ставлять завдання виробити найкращий варіант (сценарій) розвитку ситуації); – за суб’єктом кейсу (особистісний, організаційно -інституційний, багатосуб’єктний); – за застосуванням (навчальні, призначені для підвищення ефективності освітньої діяльності, пояснення явищ, подій, процесів; практичні, що відображають реальні ситуації і зміст яких ілюструється документами, статистичними матеріали, історичними джерелами; дослідницькі, орієнтовані на залучення учасників до наукової роботи, розробки проектів); – за способом представлення матеріалу(стандартний (розповідь, есе, аналітична довідка, журналістське розслідування, нарис, сукупністьдокументів); кейс-презентація; кейс, результати роботи над яким буде представлено у форматі прес-конференції).

Ось деякі ключові аспекти методу кейсів у викладанні історії: Реалістичні сценарії: тематичні дослідження дозволяють студентам брати участь у сценаріях, які імітують реальні історичні ситуації або бізнес-кейси. Це може бути історична подія, яка вимагає прийняття рішення або аналізу наслідків. Залучення до дослідження: студенти повинні активно збирати та аналізувати інформацію для вирішення проблеми, яка виникла в контексті справи. Для цього необхідно використовувати різноманітні джерела – історичні документи, свідчення, статистичні дані тощо. Розвиток аналітичних навичок: кейси сприяють розвитку аналітичних навичок студентів. Вони повинні дослідити причини, наслідки, обставини подій і сформулювати власні висновки. Обговорення та обговорення: кейси заохочують взаємодію між студентами через обговорення та дебати. Учасники можуть представляти різні точки зору та аргументи відповідно до свого розуміння історії. Вирішення проблем: Основна мета методу кейсів — вирішити проблему або прийняти рішення. Учні повинні проаналізувати наявну інформацію та запропонувати власні варіанти дій. Порівняння історичних контекстів: тематичні дослідження дозволяють порівнювати різні історичні контексти та ситуації. Студенти можуть аналізувати, як події чи рішення впливають на різні країни, епохи чи групи людей. Практичність: кейс-метод розвиває навички прийняття рішень і критичного мислення, які можна використовувати в реальних життєвих ситуаціях.

Для заківлення учнів можна використати портфоліо і цим же перевірити їх рівень знань