Видатні фізики України

От де, люде, наша слава,
Слава України!                

Тарас Шевченко

    Культура та наука кожної нації належать людству. Але обов’язок кожного з нас знати свою історію, своїх світочів науки і культури.
    Починаючи з XV століття вихідці з України брали участь у  формуванні системи  університетської освіти ряду країн Європи. У середні віки сотні наших земляків здобули вищу освіту в провідних університетах Італії, Польщі, Німеччини, Франції, Англії, десятки з них стали професорами та навіть ректорами. Були серед них і представники натурфілософії – науки, в колі  якої формувались елементи фізичних  знань (виділення фізики як окремої науки з натурфілософії припадає на початок XVII ст.). Українські вчені також зробили вагомий внесок у становлення фізики як окремої науки в класичний період її розвитку. За деякими даними майже 200 учених-українців наприкінці XIX – на початку ХХ ст. працювали за кордоном і користувалися неабияким авторитетом у науковому світі. 

Кожного дня в нашому домі спалахує екран телевізора і ми спостерігаємо за подіями всіх континентів Землі. Це чудо ми називаємо телебаченням. Нам здається, що воно було завжди. Над  ідеєю  дальнобачення  (так називалося телебачення) працювало багато учених і радіоентузіастів з усіх країн світу. Але створити повністю електронну систему передачі на відстань  рухомого зображення і  практичну трансляцію за цією схемою вперше в світі пощастило лише Борису Павловичу Грабовському – сину видатного українського поета – демократа Павла Арсенійовича Грабовського.

Борис Павлович  Грабовський (1901-1966) — український фізик, творець електронної системи передачі на відстань рухомого зображення.

    У 1924 році він винайшов катодний комутатор, що став основою побудови передавальної  телевізійної трубки, за що отримав премію.

    23 грудня 1963  року Бориса  Грабовського визнали як винахідника електронного телебачення.

    У 1965 році йому було  присвоєно звання заслуженого винахідника Узбекистану. А 1977 р. у Ташкенті засновано Музей електронного телебачення імені Б. Грабовського.

 Юрій Васильович Кондратюк
(1897-1942)

Бачив навколоземний космос, міжпланетний простір як поле мирної діяльності жителів Землі. Він розумів, що землянам доведеться створювати космічне виробництво, нові, можливі лише в умовах невагомості та глибокого вакууму, технології, освоювати території, природні багатства астероїдів, Місяця, планет Сонячної системи, максимально використовувати променеву енергію Сонця. Все, що робив Ю. В. Кондратюк, було оригінальним, нестандартним і дуже продуманим в інженерному плані. Але відомими в усьому світі стали його праці саме з теорії ракетно-космічного польоту.

   У праці “Завоювання міжпланетних просторів” (1929 р.) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступінчатих ракет… Розглянув проблеми створення проміжних міжпланетних баз, ідею використання гравітаційного поля небесних тіл…

Видатну знахідку Ю. В. Кондратюка – засіб досягнення поверхні космічних тіл, насамперед Місяця і Марса, – було застосовано у проєкті “Аполлон”, у конструкції американського місячного модуля.

О. Т. Гончар назвав Ю. Кондратюка “генієм в обмотках”.

 Сергій Павлович Корольов
(1907-1966)

Розвивав теорію ракетного польоту в стратосфері (1934 р.) Під його керівництвом створено численні балістичні та геофізичні ракети, ракети-носії і пілотовані космічні кораблі “Восток” та “Восход”, на яких вперше в історії здійснено космічні польоти людини та вихід людини в космічний простір. Під його керівництвом проводилися запуски штучних супутників Землі та Сонця, польоти міжпланетних автоматичних станцій до Місяця, Венери та Марса, вироблено м’яку посадку на поверхню Місяця, створено ряд серій штучних супутників Землі.

Головною рисою його характеру була цілеспрямована працьовитість. У праці, в постійному творенні він бачив сенс свого життя. Він входив з головою в ідею та інших умів за собою захопити до такої міри, що люди в творчому горінні забували про дні тижня і час доби. Про це говорила мати Сергія Павловича: “Наші предки – українські козаки, і син мій успадкував від них, як видно, дерзновенність, вміння, волю, ту волю, яка допомогла йому сягнути омріяної мети”.

Іван Павлович Пулюй
(1845-1918)

Другого лютого 1995 року Україна вперше й урочисто відсвяткувала 150-річчя від дня народження Івана Пулюя. До цього часу жителі України не знали хто він такий. А за кордоном вже давно шанували його як обдарованого фізика і електротехніка, людину твердих переконань, а також вірного сина українського народу. В одній з австрійських газет учений Вільгельм Форман писав: “Доктор Іван Пулюй належить до найцікавіших постатей науки кінця ХІХ і початку ХХ сторіч”. У галузі електротехніки учений удосконалив технологію виготовлення розжарювальних ниток для освітлювальних ламп, першим дослідив неонове світло. Об’єктом його уваги завжди були актуальні проблеми фізичної науки та технічного прогресу: молекулярна фізика, катодні промені… Досі залишається суперечливим питання про відкриття рентгенівських променів. Після того, як Рентген 23 січня 1896 р. виступив з лекцією про “Новий ряд променів”, Іван Пулюй 15 лютого 1896 р. виступив з публічною доповіддю “Про невидимі промені та фотографування невидимого”…

Олександр Теодорович Смакула
(1900-1983)

Програмовані, тонкоплівкові технології, гетеролазери, надчисті (“космічні”) кристали, однокристальні мікропроцесори, раді­аційна фізика твердотільних матеріалів, модерна сенсорика – аж не віриться, що всі ці сучасні, актуальні й перспективні напрями охоплювала одна людина, видатний український фізик професор Олександр Смакула.

Він блискуче освоїв основи квантової механіки, яка тільки-но створювалася, і застосував їх для розв’язання механізмів взаємодії електромагнітного випромінювання з кристалом. Вчений також використав поняття квантових осциляторів для опису та пояснення радіаційного забарвлення кристалів, вивів кількісне математичне співвідношення, відоме як формула Смакули. Він увійшов в історію науки як один із найвидатніших українських фізиків ХХ ст.,  є гордістю не лише українського народу, а й світової науки. Понад 40 років свого життя Олександр Смакула віддав науці за межами України. “Але своєї Батьківщини не забув і повік не забуду”, – писав він.

Рішенням ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 2000 рік було проголошено роком Олександра Смакули.

Борис Євгенович Патон

(1918 –  2020) 

Борис Патон – одноліток Національної академії наук України. Розробив перший у світі прилад для обробки металу в умовах космосу за допомогою пучка променів. Цей винахід здатний різати, зварювати, паяти й наносити металеве покриття. Під керівництвом Бориса Патона Інститут електрозварювання у співпраці з Інститутом хірургії і трансплантології імені Олександра Шалімова НАМН України  створили обладнання для електрозварю- вання живих тканин. Було проведено сотні експериментів, спочатку на видалених органах і на тваринах. За цей метод колектив авторів у 2004 році отримав Державну премію України в галузі науки й техніки.

   Один із мостів через Дніпро у Києві названий на честь батька вченого, Євгена Оскаровича Патона. Оскільки він був проєктувальником першого у світі суцільнозварного мосту завдовжки 1543 метри.

У 1982 році у Києві, перед будівлею Національної академії наук України, відкрили бронзовий бюст Борису Патону. Він став першим киянином, для якого встановили бюст при житті.