Санітарно-побутове забезпечення працівників є одним з визначальних чинників у процесі формування безпечної праці.
Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення згідно з чинними будівельними та санітарними нормами й правилами і нормами технологічного проектування. Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.

На підприємствах повинні бути створені умови для дезінфекції, знепилення, знешкодження та прання спецодягу. Доставляти забруднений спецодяг потрібно в закритій тарі. 

Туалетні, душові та умивальні не можна розміщувати над приміщеннями управлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для навчальних занять, громадського харчування, медпунктів, культурного обслуговування, громадських організацій, над приміщеннями для годування грудних дітей. Душові повинні розміщуватися поруч із гардеробними. При душових слід передбачати переддушові приміщення й приміщення для переодягання, обладнані лавками з розрахунку З місця на кожну душову сітку. 

Умивальні повинні розміщуватися поруч із гардеробними робочого одягу. В них повинні бути гачки для рушників і одягу; посуд для рідкого або полиці – для кускового мила. Кожний умивальник повинен бути обладнаний змішувачем із безперервною подачею гарячої і холодної води. Біля умивальника завжди мають бути мило, рушник (електрична сушарка). Кількість кранів в умивальних повинна визначатися, виходячи з кількості людей у найбільш чисельній зміні, від 7 до 20 чоловік на один кран, залежно від групи виробничих процесів.

Відстань від робочих місць, розміщених в приміщеннях, до убиралень, не повинна перевищувати 75 м, а від робочих місць на території підприємства – 150 м. При відсутності убиралень у приміщенні необхідно обладнати дворові убиральні з вигрібними ямами на відстані не ближче 25 м і не далі 200 м від приміщення.

Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі чи в неопалюваних приміщеннях із температурою повітря на робочих місцях нижче +10 °С, необхідно передбачати спеціальні приміщення для обігріву. Площа приміщень для обігріву працівників визначається з розрахунку 0,1 м² на одного працівника в найбільш чисельну зміну, але при цьому повинна бути не менше 18 м² і не більше 40 м². Приміщення забезпечуються лавками, столами, умивальниками та баками для гарячої й холодної кип’яченої води. Працівники забезпечуються доброякісною питною водою. Температура води має бути не вище 20 °С і не нижче 8 °С.

На підприємствах із кількістю працівників понад 300 осіб повинні передбачатися фельдшерські медпункти. Медпункти, як правило, розміщуються на першому поверсі. Вони повинні мати зручні під’їзди для санітарних автомобілів. 

Усі санітарно-побутові приміщення та інвентар, що в них знаходиться, повинні бути справними й утримуватися у належному санітарному стані.