“Янголятка, що в небо піднялись”

by fiofiolent

Artwork: "Янголятка, що в небо піднялись"

This free e-book was created with
Ourboox.com

Create your own amazing e-book!
It's simple and free.

Start now

“Янголятка, що в небо піднялись”

by

Artwork: "Янголятка, що в небо піднялись"

  • Joined Apr 2023
  • Published Books 3

День пам’яті встановила Верховна Рада України у 2021 році. Дата 4 червня обрана не випадково – цього дня у світі відзначають Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії.

19 серпня 1982 на своїй надзвичайній спеціальній сесії з питання про Палестину Генеральна Асамблея, «будучи приголомшеною величезною кількістю безневинних палестинських і ліванських дітей – жертв актів агресії Ізраїлю», постановила відзначати 4 червня кожного року як Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії.

2
“Янголятка, що в небо піднялись” by fiofiolent - Illustrated by "Янголятка, що в небо піднялись"  - Ourboox.com

Дівчатам, закатованим у Бучі.

Дівчинко…

Ти проростеш у полі диво-квіткою.

Червоною, мабÿть. Милішою з усіх.

Лялечко…

Ніхто не вкриє тобі голову наміткою.

І тільки вітру ти довірила свій сміх.

Кралечко…

Тобі б коралі на тендітну шию, лакові.

Хустину в квітах. І гніздечко для сім’ї.

Пташечко…

Не заспіваєш. А як жити мамі й татові?

Листів від тебе не приносять журавлі.

Дівчинко…

Твій біль пече. Та не тебе. Вже відболіло.

В очах зелених, може карих, згаснув світ.

Квіточко…

Війна зірвала. Затоптала. Ти й не жúла.

І юну душу поселила в маків цвіт…

23.05.2022

Людмила Галінська

4
“Янголятка, що в небо піднялись” by fiofiolent - Illustrated by "Янголятка, що в небо піднялись"  - Ourboox.com

Відлітають… Тихенько і не попередивши.

Відлітають…

Тихенько і не попередивши.

Хтось сам, хтось цілими сім’ями, а хтось навіть захвативши свого песика.

Вони вже нарешті вдома.

Там, звідки ми всі сюди прийшли.

Там, де була така величезна черга, щоб прилетіти на Землю і прожити людське життя.

Вони всі мали мрії, плани та бажання.

Вони вчилися, розвивалися, працювали і намагалися стати краще.

Дехто взагалі ще тільки прийшов на Землю і мав розпочати знайомство зі світом.

Дехто почав зустрічати старість і збирався няньчити онуків.

Хтось збирав гроші і хотів поїхати в омріяну подорож.

Хтось мав стати відомим музикантом.

Дехто чекав на поповнення в родині і готувався до пологів.

Дехто збирався одружитися і створити сім`ю.

Хтось мав стати вченим та зробити великі відкриття.

Дехто купив новий будинок і недавно завершив ремонт.

А хтось мав розпочати свою власну справу і просто хотів працювати.

Вони всі з різними долями та з різним життєвим шляхом, але в них було одне спільне бажання: всі вони просто хотіли жити.

ЖИТИ! ВЧИТИСЯ! ПОДОРОЖУВАТИ! ОБІЙМАТИ! МРІЯТИ! СМІЯТИСЯ! ВІДЧУВАТИ! ЛЮБИТИ!

Їх вже десятки. Сотні. Тисячі.

І тепер вони просто ДУШІ.

Невинні душі, які пережили страшну насильницьку смерть.

Душі, які полетіли у вічність, так і не проживши призначеного їм життя.

Душі, які зараз стали нашими ангелами і боронять Україну з неба.

І як писала наша велика письменниця Ліна Костенко:

“Десь може там зустрінемося ми. Не буде рук – обнімемось крильми”.

💔

Текст Oksana Nazimok

6
“Янголятка, що в небо піднялись” by fiofiolent - Illustrated by "Янголятка, що в небо піднялись"  - Ourboox.com

Ангели є. Вони серед нас.

Ангели є. Вони серед нас.

Ми просто їх не можем розпізнати.

Але приходить день той і час

Й вони дають про себе знати.

Схиляться над тобою в лікарняній палаті.

Прихистять із дітьми десь на чужині.

Сплять в окопі на сході в маскхалаті.

Передають на передову гостинці смачні.

Ангели є. Вони серед нас.

Ходять поруч одними стежками.

Але настає день той і час

Й вони розгортають крила над нами…

8
“Янголятка, що в небо піднялись” by fiofiolent - Illustrated by "Янголятка, що в небо піднялись"  - Ourboox.com

РАЗГОВОР НА ОБЛАКАХ

РАЗГОВОР НА ОБЛАКАХ

– Привет, ты откуда? Я из Ленинграда. А ты?

– Мариуполь.

– Ой, тоже из ада…

Я здесь из-за голода, с сорок второго.

Вовек никому не желаю такого.

– Я тоже жила тихой жизнью у моря.

Училась, влюблялась, любила поспорить…

Пока рано утром вдруг не поседела,

Когда дом соседский осел под обстрелом…

По-подлому. В спину. И без объявлений.

– Ох, как мне знакомо такое явленье…

Нас тоже бомбили, стремясь уничтожить,

Стереть непокорных!

– Тебя, значит, тоже?..

– Ну да. Потому я тебя понимаю.

Сама очень долго ходила по краю.

Вовек не забуду, как добрый папуля

Закрыл меня с мамой от вражеской пули.

Мне мама потом весь свой хлеб отдавала,

А вскоре на улице прямо упала…

Чуть позже холодной и лютой зимою

Во сне меня голод увёл за собою…

– Со мной был братишка. Нигде не видала?

Мы вместе сидели в том жутком подвале.

Нам выход взрывною волной завалило.

Все живы остались, а маму убило…

Нет связи, воды. А потом мы не ели

Наверно с неделю. Нет, больше недели.

Когда он ушёл, я не сразу узнала,

Искала как выбраться из-под завала.

А так, как и ты, в ночь клубочком свернулась,

Пытаясь согреться. И здесь уж очнулась.

Тут новеньких много? Хочу без затеи

Своих отыскать и обнять поскорее!

– Недавно к нам прибыли девочки с Бучи.

Молчат, тихо плачут, все держатся в куче.

Глядят почему-то пустыми глазами…

За что же такое проделали с вами?

Вы ж в веке живёте уже двадцать первом,

А дети несут на могилы консервы…

– ОНИ утверждают, что в праведном деле

Господь их наводит на нужные цели,

Что правы, «по-братски» неся нам расплату,

Что с МИРОМ ракеты летят в наши хаты!

– Ты знаешь, мне эти мотивы знакомы.

ТЕ тоже кричали, что Богом ведомы.

Закончилось всё почему-то в Берлине.

Я думала, помнят о том и поныне.

Но хватит о грустном! Давай, полетели!

Поищем твоих уже, в самом-то деле!

18.04.2022 Юрий Маканов

10
“Янголятка, що в небо піднялись” by fiofiolent - Illustrated by "Янголятка, що в небо піднялись"  - Ourboox.com

Іде війна своїм кривавим кроком,
Ординці нищать села і міста,
Та у боях запеклих і жорстоких
Народ на захист Батьківщини встав.

Вже чаша горя повниться по вінця,
Не можна, люди, звикнути до втрат:
Болить душа за кожного вкраїнця,
Та смерть дітей болючіша стократ.

Вмирають діти… Як звучить це дико!
Кого тепер смерть їхня не пройме?!
І крикнуть хочеться нелюдським криком,
Щоб світ здригнувсь і в жалості завмер.

Вмирають діти, українські діти –
Дивитись на таке немає сил.
І вже із потойбіччя, з того світу
Ми чуєм їхні тихі голоси…

Вмирають діти – йдуть у небо димне,
Бо навіть сонце ворог їм закрив.
Летять у піднебессі клином дивним,
Махаючи руками замість крил.

Безгрішні душі, чисті, непорочні –
У рай небесний всі вони летять
І дивляться своїм убивцям в очі
Як судді, що нічого не простять…
Автор: Микола Савенець

12
“Янголятка, що в небо піднялись” by fiofiolent - Illustrated by "Янголятка, що в небо піднялись"  - Ourboox.com

Не мають діти бачити війни… Не мають чути вій сирени…

Не мають діти бачити війни…

Не мають чути вій сирени…

Їм мають снитися щасливі сни,

А не прокидатися, коли ще темно…

І діти мають замовляти на свята

Цукерки, іграшки, нове взуття,

А не просити у життя,

Лиш тільки б закінчилася війна!

Радіти мають оченята,

А не питати, де мій тато…

І має доноситися дитячій сміх,

А не лунати громи вибухів…

І мають дітки радісно носитися в сандалях,

А не ховатися у темному підвалі…

І мають їсти теплі пиріжки,

А не з водою гризти сухарі…

І не пробачимо ми вже ніколи

Тих нелюдів, які накоїли це горе,

І ті, хто завдали діткам страждання,

Отримають від Бога покарання!

А ми повернемо дитинство дітям,

І врешті решт закінчаться всі біди,

І Перемогою осяє вся країна,

І знов у мирі в ній зростатиме дитина!

Не мають діти бачити війни,

Їм мають снитися щасливі сни….

14
“Янголятка, що в небо піднялись” by fiofiolent - Illustrated by "Янголятка, що в небо піднялись"  - Ourboox.com
This free e-book was created with
Ourboox.com

Create your own amazing e-book!
It's simple and free.

Start now

Ad Remove Ads [X]
Skip to content