Поліграфічні терміни

Книжка

1) Те, що виходить друком (зазвичай, великим накладом): наукові праці, літературні твори,
поезії, підручники, посі́бники, дові́дники тощо.
2) Також слово книжка використовується в назвах документів (трудова, ощадна, членська,
розрахункова тощо).

Книга

1) Речі вищого штибу (Книга Буття, Книга Пошани), часто рукописні, проваджені здебільшого
в одному примірнику.
2) Багатосторінкова друкована продукція спеціального призначення (книга відгуків, на скарги,
бухгалтерська, головна, касова, домова тощо).
3) Том (книга перша, книга друга).

Вида́ння

1) Окремий друкований твір, випущений у світ;
2) Сукупність тотожних примірників книжки, виданих одночасно (наклад).

Примі́рник

Кожна самостійна одиниця вида́ння.

На́клад

Загальна кількість примірників одного вида́ння (тираж);
Сукупність тотожних примірників книжки, виданих одночасно (вида́ння).

Формат видання

Розмір готового видання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання у
міліметрах чи шириною і довжиною аркуша паперу видання в сантиметрах із зазначенням
частини, яку займає на ньому сторінка видання. Наприклад, книжка формата А5 позначається
як 60х84/16.

Обкла́динка

Зовнішнє покриття вида́ння, що з’єднується з книжковим блоком без фо́рзаців.

Палітурка

Зовнішнє покриття вида́ння, що з’єднується з книжковим блоком за допомогою двох фо́рзаців
і, можливо, корінцевого матеріалу.

Фо́рзац

Подвійний аркуш цупкого паперу, що з’єднує блок з палітуркою. Може бути частиною
оформлення книжки.

Початкова сторінка

Перша сторінка видання чи його рубрики.

Кінцева сторінка

Остання сторінка видання чи його рубрики.

Шпа́льта

Частина сторінки вида́ння, відокремлена від іншої шпальти по вертикалі проміжками чи
лініями. Рядки, розташовані один під одним так, що вони становлять вертикальну смугу на сторінці.

Гарнітура шрифта

Комплект однакових за рисунком, але різних за накресленням і кеглем шрифтів.

Кегель шрифта

Розмір шрифта в друкарській системі вимірювання, що визначається відстанню між верхньою
і нижньою стінками літери

Більше про поліграфічні терміни: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/29248/1/V_SHPAK_SSPTKR_19_IZH.pdf

Модульна сітка: призначення та види.

Модульна сітка- система горизонтальних, вертикальних, діагональних ліній, які дають змогу
гармонійно розташувати між собою елементи видань.
Призначення: прискорення роботи, забезпечення балансу і пропорційності, одноманітність
верстки. Її використовують найчастіше в газетах, журналах, альбомах.

Види:

 Одношпальтна модульна сітка. Такі прості сітки застосовуються для книжок , документів. У
них дизайн зображень та заголовків не надто різноманітний, але застосування графічних
елементів, ініціалів, ліній, проміжків дає можливість акцентувати й пожвавлювати сторінки.
 Двошпальтна. Сторінка має більш витончений вигляд, застосовується для брошур, журналів,
бюлетенів, довідників, словників, каталогів. Важливе значення тут має ширина середника.
Вузькі шпальти дають можливість зменшити текстовий кегль при збереженні зручності
читання. Вузькі поля можуть мати привабливий вигляд завдяки невеликому формату сторінки,
великому інтерліньяжу і простору навколо блоків тексту та заголовків. Зображення у
двошпальтних макетах можуть бути розміщені посеред шпальт з обтіканням текстом. При
цьому висота зображень може бути довільною.
 Тришпальтний макет найбільш поширений. Його застосовують у журналах, бюлетенях,
каталогах. Така популярність обумовлена тим, що забезпечується значна свобода модифікації
сторінки, розміщення текстів, зображень, заголовків, рекламних оголошень на одну-три
шпальти. При цьому матеріал можна розбивати на невеликі фрагменти чи модулі,
застосовувати різноманітні графічні засоби для позначення важливості розділів і демонстрації
звязків між ними. Щоб ефективно розмістити текст у коротких рядках, застосовують досить
дрібний кегль, який легко читається завдяки збільшенню інтерліньяжу. На трьох шпальтах
зручно розміщувати як маленькі, так і великі зображення.
За основою: квадратна, складена з квадратів; прямокутна.

Робота з модульною сіткою:https://biketet.ru/moda-ta-stil/12240-shho-take-modulna-sitka-jak-zrobiti-modulnu-sitku.html

Шпальта

Шпа́льта, в поліграфії — скомпонована частина набірної форми, що включає в себе
заголовки, кліше, колонцифри, формули та інші елементи, що дає на папері відбиток сторінки
видання — газети, журналу, книги; часто під шпальтою розуміють сторінку видання.
Після 90-х років XX ст. верстається в основному на комп’ютері за допомогою відповідного
програмного забезпечення.

Основні поняття в поліграфії

Кегль, або розмір шрифту, визначається його висотою, виміряною в типографських пунктах:
12 пунктів = 1 піці або 4,23 мм, 6 пік = 1 дюйму або 25.4 мм. Оскільки поняття кегля склалося
в епоху металічного набору, кеглем вважається величина площадки, на якій розміщується
буква. Наприклад, кегль 10 пунктів становить 3,76 мм, але сам розмір букви трошки менший,
бо необхідно передбачити місце для підрядкових і надрядкових елементів.
Шпація – величина пробілу між словами при ви ключці рядків, в абзацних відступах, при
виділенні тексту розрядкою та ін.. Шпації можуть мати товщину від 1 до 20 пунктів. Кругла
шпація, напівкругла шпація, тонка шпація дорівнюють ширині великих букв M, N і маленької
букви t відповідно.
Інтерліньяж – відстань між базовими лініями сусідніх рядків. Звичайно інтерліньяж
становить 120% від кегля. Символи в рядку розташовані в межах заданої лінії (базова лінія), а
самі рядки можуть бути вирівняні вліво, вправо або центровані. Таке вирівнювання
називається виключка. Таким чином, виключка буває по правому краю, по лівому краю, по
формату, повна і по центру.

Кернінг – процес зміни відстані між окремими парами букв з невеликим кроком, величина
якого залежить від кегля шрифту. Звичайно кернінг роблять в бік зменшення пробілу таким
чином, що частини однієї букви, що виступають, заходять в простір другої букви. В результаті
розміщення символів стає більш рівномірним в зоровому сприйнятті. Кернінг є одним із
самих ефективних способів підвищити якість тексту.
Трекінг – відстань між буквами, використовується для зміни густини текстового блоку. Чим
більша розрядка між буквами, тим світліший текст. Зменшення трекінгу підвищує густину
тексту і робить публікацію більш темною.

Насиченість шрифту визначається відношенням товщини основного штриха знаків до висоти
великих букв. Наприклад, для світлих штрихів 10-го кегля це відношення має бути не більше
23%.
Густина шрифту визначається відношенням ширини знаків типу «н», «п», «и» великих до їх
висоти у відсотках. Для нормальних шрифтів десятого кегля це відношення становить від 60%
до 85%

Комп’ютерні шрифти

Шрифт – це набір символів певного розміру і написання.
Гарнітура – це набір символів одного малюнку всіх розмірів, насиченості і написання.
Елементи шрифту – складові частини малюнка буква, цифр і знаків шрифту, які визначають
його призначення для окремих видів літератури і роль у виданні (текст, заголовок та ін..).
Кожний елемент шрифту полегшує його процес його упізнання, сприяє прискоренню та
покращенню умов читання.
Елементи буквених знаків – основні і з’єднувальні штрихи, висота великих та маленьких
знаків, засічки, над- і підбуквенні знаки, елементи, що звисають та виступають, внутрі і
міжбуквенні просвіти, лінія шрифту та ін.
Засічка (серіф) – поперечний елемент на кінці основного штриха букви (знаку). Засічка може
мати форму трикутника, трапеції або лінії різної товщини.

Типи шрифтів

1. Шрифти з засічками або антиквенні, бо такі елементи букв вперше застосували
стародавні римляни. Величина засічок по відношенню до основного штриха буки може
змінюватися.
2. Шрифти без засічок або рублені не містять завершу вальних елементів на кінцях штрихів.
3. Рукописні шрифти імітують текст написаний від руки і служать для декоративних цілей.
4. Декоративними називають ті шрифти, які не входять в жодну з перерахованих вище груп.
Їх використовують для надання незвичайності, індивідуальності.

Накреслення

Гарнітура складається з декількох шрифтів. Ці шрифти мають загальні особливості дизайну,
що відрізняють їх від шрифтів іншої гарнітури. Однак самі вони також розрізняються — за
товщиною штрихів, нахилом, співвідношенням ширини й висоти. Ці параметри
визначаються накресленням.
 Накреслення — це параметр шрифту в гарнітурі. Воно однозначно визначає вид
шрифту. Найбільш розповсюджені накреслення — Bold (Напівжирний) і Italic
(Курсив). Основне накреслення гарнітури часто називають Normal (Звичайний).
Накреслення містить у собі різні характеристики.
 Пропорційність — відносна ширина знаків шрифту. Гарнітура може включати
звичайне, широке, вузьке накреслення (condensed) (рисунок 3.3). Зустрічається й більш
тонкий розподіл шрифтів за пропорційністю.
 Насиченість — відносна товщина штрихів символів. Чим більш насичений шрифт,
тим темніше буде виглядати текст ним набраний. Накреслення можуть бути світлими,
напівжирними, жирними, звичайними.

 Нахил. Якщо шрифт не має нахилу, він називається прямим. Похилий шрифт
утворюється нахилом символів звичайного накреслення
 Курсив — особливе накреслення, характерне для шрифтів із зарубками. Літери в
курсивному накресленні мають подібність із прямими за стилем, але рисунок їх зовсім
інший, і нагадує рукописний шрифт
 Капітель — це особлива зміна регістра тексту, при якому великі букви не змінюють
вигляд, а всі маленькі замінюються великими зменшеного кегля. Набір капітеллю
застосовується для заголовків, колонтитулів і текстових виділень.

Комп’ютерні шрифти

Для формування зображень літер тексту на дисплеї, принтері та інших пристроях
використовуються комп’ютерні шрифти.
Комп’ютерний шрифт – це програма, що може бути використана у всіх додатках
Windows/MacOS X. Шрифти входять у комплект системи. Вони розробляються виробниками
додатків (особливо графічних векторних програм) і поставляються разом із ними.
За способом подання літер шрифти розподіляються на три класи:
 растрові, в яких кожна літера являє собою зображення з точок, готове для друку на принтері
або відображення на екрані;
 векторні, в яких кожна літера подана набором команд для виконавчого механізму (пера,
друкуючої головки тощо) відповідного пристрою, які формують зображення елементів літер;
 контурні, які містять математичні описи форми контурів символів.

Про вибір шрифту:https://www.imena.ua/blog/suitable-font/

Правила композиції

Цілісність – у правильній композиції жоден з елементів не можна вилучити, додати або
пересунути без шкоди для цілого. Для знаходження цілісної композиції звичайно розглядають
майбутнє зображення як набір плям – силуетів окремих елементів, які компонують на

площині до досягнення необхідного ефекту. Всі елементи композиції повинні бути пов’язані
чим-небудь воєдино – стилем рисунка, вирівнюванням, кольорами, розмірами й т.д.
Виразність – неформалізована якість композиції, яка проявляється в тім, що зображення
швидко захоплює увагу глядача, ясно показує процеси, які дизайнер хотів відобразити.
Фактично – це відповідність ідеї й форми, знайденої для її вираження. Коли глядачі не
розуміють вашу ідею – швидше за все кульгає композиція, а не сприйняття глядача.
Виразність проявляється у вмілому використанні контрастів по кольорах, світлості, розмірах.
Наприклад, ефектно виглядають об’ємні фігури (контраст відблисків і тіні предмета).
Контраст тим виразніший, чим більше він відповідає ідеї зображення.
Зорове сприйняття починається з виділення загальних структурних особливостей об’єкта. У
першу чергу сприймається відношення предметів і простору. Потім освоюються відношення
між предметами, потім між деталями предметів. І створюється чітке уявлення про ціле. Ця
особливість зорового сприйняття враховується при композиційній побудові вебсторінки з
метою забезпечення впорядкованого його сприйняття.
Домірність. Усі елементи композиції сторінки повинні займати площу, розмірну з їхнім
значенням у композиції як єдиному цілому. Однаковість елементів по кольорах, розміру або
інших якостях викликає монотонність. Неначебто бразильські серіали. Подивившись дві серії,
можна впевнена сказати, що буде в третій. А дивитися нудно. Але іноді подібний повтор цілої
композиції використовується дуже вдало у вуличній рекламі, особливо політичній.
Багаторазовий повтор одного плаката створює певний ефект впливу.
Контрастність. Ефективний спосіб привернути увагу до одного певного елемента –
використати контрастні кольори, розмір або стиль. Наприклад, використати негатив (біле на
чорному), чорно-біле оголошення в червоній рамці або незвичайний стиль шрифту, що
контрастує зі звичним.
Послідовність. Мається на увазі стильовий взаємозв`язок даної композиції (сторінки) з усіма
сторінками сайта. Це досягається застосуванням одного й того ж формату, стилю, тональності,
постійного використання єдиних прийомів: логотипа, рисованого персонажа, помітного
девізу.
Єдність – це поєднання всіх елементів у єдине ціле. Незважаючи на те, що композиція
складається з багатьох різних частин, вони повинні бути так взаємозалежні, щоб композиція в
цілому робила гармонійне враження. Свій внесок у досягнення єдності можуть зробити
рівновага, переміщення, пропорційність, контраст і кольори. Крім цих, можуть бути
використані й інші прийоми.
Чіткість і простота. Будь-який елемент, від відсутності якого композиція не постраждає,
повинен бути прибраний. Перевантаженість різними стилями шрифту, занадто дрібними
буквами, негативами, ілюстраціями або непотрібним текстом, ускладнює й захаращує
композицію. Сторінка стає важкою для сприйняття, і її ефект знижується.
Пробіли – це частина оголошення, не зайнята іншими елементами. Ця назва зберігається,
навіть якщо ці частини зафарбовані чорним або іншим кольорами. Пробіли відіграють
важливу роль у створенні образу, тому що пауза в музиці – теж музика.