Друга світова війна

Дру́га світова́ війна́ — глобальний збройний конфлікт, що тривав від 1 вересня 1939 до 2 вересня 1945 року. У війні взяло участь понад 60 країн, зокрема всі великі держави, які утворили два протилежні військові табори: блок країн Осі та антигітлерівську коаліцію («союзники»). Безпосередню участь у бойових діях брали понад 100 мільйонів осіб. Супротивні держави кинули всі економічні, промислові та наукові можливості на потреби фронту, стираючи різницю між цивільними та військовими ресурсами. Загальні людські втрати коливаються між 50 й 80 мільйонами осіб, більшість із яких були мешканцями Радянського Союзу та Китаю.

Українське питання напередодні Другої світової війни

Англія, Франція, США – збереження існуючих кордонів,

визначених Версальсько Вашингтонськими домовленостями

Німеччина – Україна як сировинна база

CPCP – об’єднання всіх Українських земель

Драматизм ситуації полягав у тому, що український народ

самостійно не міг вирішити власну долю. Все залежало від великих держав та співвідношення сил.

Пакт Молотова-Ріббентропа

Територіальний розподіл Польщі (1939 р.). Доля західноукраїнських земель

За таємним протоколом до Договору про ненапад між СРСР і Німеччиною (23 серпня 1939 р.)

• Межа сфер інтересів Німеччини та СРСР приблизно пролягатиме вздовж річок Нарев, Вісла, Сян.

У результаті цього розподілу всі західноукраїнські землі опинилися у сфері впливу СРСР (крім Закарпаття і Північної Буковини)

1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу,

17 вересня-СРСР.

Договір про дружбу та кордон 

28.09.1939

Приєднані до СРСР землі у 1939-1940рр.(темний колір)

Радянізація західних областей України

1.Безкоштовна медична допомога, освіта; Соціальне забезпечення; Ліквідація неписьменності, розвиток науки, літератури, мистецтва

2. Заборона всіх політичних партій та громадських організацій; арешти та заслання членів політичних партій

3. Колективізація, націоналізація, індустріалізація

4. Формування органів влади за зразком органів влади СРСР; арешти та заслання колишніх чиновників.

План «Барбаросса» 22 червня 1941 року

План «Барбаросса» передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом Червоної Армії та захопленням європейської частини СРСР по лінії Волга — Архангельськ (т. зв. лінія А—А). Незважаючи на початковий успіх німецьких військ, завершити операцію у встановлені терміни Вермахту не вдалось, війна переросла в широкомасштабну та довготривалу.

Танкова битва в районы Рівне-Дубно-Луцьк-Броди 23-29 червня 1941 року

Перша велика танкова битва Другої світової війни, в якій з обох сторін взяли участь близько 4 тис. танків (понад 3 тис. радянських і 800 німецьких).

Хоча просування ворога затрималось На тиждень, це було досягнуто дорогою ціною: із 4201 танка на Південно-Західному фронті залишилось лише 737. Ворог втратив декілька сот. Удар механізованих корпусів зірвав спобу ворога сходу оволодіти Києвом і дав можливість підготувати оборонні рубежі на підступах до міста. Примусив ворога передчасно ввести в бій резерви.

Окупація України Німеччиною та її союзниками (1941-1944 рр.)

Складові нового порядку:

Система масового знищення людей

Система пограбування

Система експлуатації людських і матеріальних ресурсів

Голокост

Планомірне і організоване знищення Єврейського населення в роки Другої світової війни.Жертвами голокосту стали

6 млн. євреїв (в Україні -1,4 млн.).

Це складало близько 63% європейського і 36 % світового еврейства.

Не існує єдиної точки зору щодо періодизації

Голокосту. Одні дослідники вказують на період 1933 – 1945 рр., інші на 1941 – 1945pp. -тобто період масового систематичного знищення.

Бабин Яр

Під час німецької окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв і циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації українських націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших.

Остарбайтер

Німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій під час Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини (2-3 млн. осіб, переважно молодь).

Рух опору на окупованій території України

Teчiï Pyxy Oпopy

Радянська течія

Партизанський рух (1942 р. – створення Українського штабу партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем; діяльність в Україні партизанських загонів на чолі з О. Сабуровим, М. Наумовим, С. Ковпаком та ін.)

Форми боротьби:

Диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, доріг, мостів

Збір розвідувальних даних

Визволення військовополонених та порятунок людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини

Розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо

Розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів

Рейди в тил ворога

Національна течія

Оунівський рух, у якому в 1940 р. відбувся розкол на ОУН(М) на чолі з А. Мельником та ОУН(Б) на чолі з С. Бандерою. Члени ОУН не зійшлися в поглядах на методи досягнення мети – створення незалежної України: бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі надії на Німеччину.

30 червня 1941 р. – прийняття у Львові «Акта проголошення відновлення Української держави» та формування уряду на чолі з Я. Стецьком (Гітлер виступив проти самостійної Української держави; новостворений уряд був розігнаний, С. Бандера та Я. Стецько заарештовані).

Створення УПА

У серпні 1941 р. Тарас Бульба-Боровець оголосив себе головним отаманом України й організував нерегулярне формування української міліції – УПА-«Поліська Січ», що діяла на території Полісся і Волині як самооборона.

14 жовтня 1942 р. – створення УПА (Української повстанської армії проводу ОУН), яка вела боротьбу як проти німців, так і проти радянської влади. Керівником УПА з 1943 р. став Роман Шухевич.

Головні битви та їх значення

Курська битва (5 липня 23 серпня 1943 р.)

Створення плацдарму для вигнання німців та їх союзників з України.

Остаточне вигнання нацистів та їх союзників з українських земель

Битва за Київ 6 листопада 1943 р.

Вигнання нацистів з Києва

Львівсько-Сандомирська операція 13 липня 1944 р. – 29 серпня 1944 р.

Радянські війська зайняли Західну Україну та частину Польщі. Група німецьких армій «Північна Україна» зазнала значних втрат і пізніше була реорганізована.

Яссько-Кишинівська операція

Знищена група німецьких армій “Південна Україна”, радянські війська зайшли в Молдову та Ізмаїльську область.

20-29 серпня 1944 р.

Карпатсько- Ужгородська 9 вересня – 28 жовтня 1944 р.

Завершилось вигнання нацистів з території України.

Правобережна Україна

Корсунь-Шевченківська операція (“Другий Сталінград”) 24 січня – 7 лютого 1944 р.

Вигнання нацистів з Правобережної України і частини західноукраїнських земель. Ослаблення і деморалізація німецьких військ

Остаточне вигнання нацистів та їх союзників з українських земель

Битва за Київ 6 листопада 1943 р.

Вигнання нацистів з Києва

Львівсько-Сандомирська операція 13 липня 1944 р. – 29 серпня 1944 р.

Радянські війська зайняли Західну Україну та частину Польщі. Група німецьких армій «Північна Україна» зазнала значних втрат і пізніше була реорганізована.

Яссько-Кишинівська операція 20-29 серпня 1944 р.

Знищена група німецьких армій “Південна Україна”, радянські війська зайшли в Молдову та Ізмаїльську область.

Карпатсько- Ужгородська 9 вересня – 28 жовтня 1944 р.

Завершилось вигнання нацистів з території України.

У ніч на 1 травня 1945, уродженець Сумщини, лейтенант Олексій Берест разом з М. Єгоровим і М. Кантарія встановили прапор Перемоги над рейхстагом.

Наслідки Другої світової війни для України

Політичні

Одним із важливих наслідків перемоги було продовження об’єднання українських земель, що підтвердили Тегеранська (1943 р.), Кримська (1945 р.) та Потсдамська конференції глав держав антигітлерівської коаліції.

Україна увійшла до складу ООН як країна-засновниця у квітні 1945 року.

Економічні

Друга світова війна завдала Україні масштабних економічних витрат. За підрахунками радянських вчених тільки прямі збитки склали 285 млрд. крб. у діючих на той час цінах. У 1945 році промисловість виробила лише чверть від довоєнних обсягів виробництва, а сільське господарство — лише 40 %

Цілком чи частково було зруйновано понад 714 великих і малих міст, більше 28 тис. сіл, перетворено на руїни 200 тис. промислово-виробничих споруд, 40 % житлових будинків, внаслідок чого без житла залишилося близько 10 млн осіб. Оскільки війна завдала Україні більше руйнувань, ніж будь-якій іншій країні Європи, втрати в економіці сягали приголомшуючих масштабів. Цілковите чи часткове знищення понад 16 тис. промислових підприємств означало втрату великої частини того, що Україна здобула великою ціною у роки форсованої індустріалізації, суцільної колективізації та масових репресій. Було зруйновано 9 магістральних залізничних шляхів, 5600 залізничних мостів, 50 тис. км шосейних шляхів, 132 портових господарства. Підраховано, що загальні збитки економіці України сягали 40%. Було порушено та пограбовано близько 30 тис. колгоспів та радгоспів, 1300 машино-тракторних станцій, вивезено до Німеччини 56 тис. тракторів, 24 тис. комбайнів, 7,6 млн голів крупної рогатої худоби, 9,3 млн свиней, 7,3 млн овець та кіз, 3,3 млн голів коней. Було зруйновано десятки тисяч лікувальних та освітніх закладів, бібліотек та ін..

З міст найбільше постраждали великі промислові міста та столиця країни. Загалом протягом воєнних років у Києві було зруйновано 940 будинків державних і громадських установ площею понад 1 млн м², 1742 комунальних будинків житловою площею понад 1 млн м², 3,6 тис. приватних будинків площею до півмільйона м²; знищені всі мости через р. Дніпро, виведені з ладу водогін, каналізація, транспортне господарство та ін. Нацистські загарбники зруйнували Голосіївське навчальне містечко столиці України, індустріальний, педагогічний та інші інститути. Збитки, завдані сільськогосподарським вузам Києва, перевищували 70 млн. руб., технологічному інституту харчової промисловості — 24 млн. карбованців.

Демографічні

Щонайменше 5,4 млн. осіб, або один із шести мешканців України загинув у війні, 2,3 млн. осіб було вивезено для примусової праці до Німеччини.

С. Кульчицький вважає, що про масштаб втрат свідчить зниження чисельності населення УРСР на 14 275 тис. осіб. Значна частина з них – безповоротні втрати. Фронтові втрати — понад 3 млн. військовослужбовців; втрати радянських та антирадянських партизанів у боротьбі між собою й з окупантами; втрати цивільного населення під час бойових дій, через виснаження та хвороби, від терору окупантів.

У східні регіони СРСР було евакуйовано 3,5 млн. осіб, вивезено до Німеччини – 2,4 млн. осіб, з яких тільки частина повернулася на Батьківщину. За абсолютною й відносною кількістю втрат у цій війні Україна перебуває на другому місці: 8 млн. осіб, 19,1% до всього передвоєнного населення, або кожний п’ятий житель республіки. Україна поступається за абсолютною кількістю втрат Росії, а за відносною — Польщі (19,6%). Третє місце за абсолютною кількістю втрат посідає Німеччина (6,5 млн. осіб, 9,1%).

У 1945 р. в країні нараховувалося 125 тис. сиріт, з яких 21 тис. були безпритульними. Більшість з них мешкала в підвалах будинків, на вокзалах або мандрувала з міста у місто.

За роки війни на визволеній території залишилося лише 17% робітників порівняно з довоєнною чисельністю. Наприклад, коксохімічні і металургійні заводи Наркомату чорної металургії в лютому 1944 р. були забезпечені робочою силою лише на 38,3% і 24,5% відповідно. Подібна ситуація спостерігалася на всіх промислових об’єктах.