Освіта, наука, література та мистецтво в радянській Україні

Зміст:

1. Особливості культурно-освітнього процесу доби (ст. 3-4)

2. Розвиток освіти (ст. 5-7)

2.1. Розвиток вищих навчальних закладів (ст. 8-11)

3. Особливості літературного процесу 1920-1930-х рр. ”Розстріляне відродження” (ст. 12-14)

4. Розвиток музичного, театрального мистецтва та кіно

(ст. 15-19)

1.Особливості культурно-освітнього процесу доби

Культурні пріоритети в державі визначалися відповідно до ідеології виховання мас у дусі комуністичних ідей. Партія контролювала зміст національно-культурного процесу й вимагала щоб культурне життя було національним за формою і соціалістичним за змістом. Метою радянської влади було формування в суспільній свідомості певних стереотипів, які зробили б поведінку широких мас населення прогнозованою. У березні 1927 р. в наркомат освіти УСРР прийшов М. Скрипник, який впровадив українізацію у сферу освіти, науки і культури.

Також з’явилися піонери.

Піонери – члени масової дитячої комуністичної організації, що об’єднувала радянських школярів віком від 9 до
14 років. Метою організації було виховання дітей у дусі відданості комуністичній партії та радянській державі.

Колона піонерів на демонстрації в день 10-річчя оголошення Першої світової війни. Київ. 1924.

2. Розвиток освіти

Позитивні результати мали заходи з ліквідації неписьменності серед дорослих. У 1921 р. Раднарком УСРР зобов’язав усе неписьменне населення віком від 8 до 50 років навчатися грамоти.Тих, хто працював, змушували відвідувати заняття в школах грамоти в позаробочий час.

На початку 1936 р. було підбито перші підсумки багаторічної кампанії лікнепу. ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалили рішення завершити її до кінця другої п’ятирічки.

З 1924 р. почалася підготовка до запровадження чотирирічного обов’язкового початкового навчання дітей.У липні 1930 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «Про загальне обов’язкове навчання». У травні 1934 р. у країні запровадили єдину структуру загальноосвітньої
школи трьох типів: початкова (чотирирічне навчання), неповна середня (семирічне) і середня (десятирічне).

чне) і середня (десятирічне).
У 1931 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову, у якій ішлося про те, що початкова та середня школа «повинна виховати покоління, здатне остаточно встановити комунізм». Учитель мав дотримуватися навчальних програм і текстів підручників. Особливо контролювалося викладання історії.

Розвиток освіти

Здійснюючи курс на коренізацію, нарком освіти М. Скрипник дбав про національну школу, навчання у якій здійснювалося мовою місцевого населення. На початок другої п’ятирічки в україномовних школах навчалося понад 80 % учнів. Це відповідало частці українців у складі населення республіки.

У неросійських школах з 1938/39 навчального року запровадили обов’язкове вивчення російської мови. Передбачалося вивчати її з 2-го до 10-го класу. Оскільки
планувалося 4–5 уроків з мови на тиждень, саме російська мова ставала основною навчальною дисципліною. Так почалася русифікація української школи.

Мітинг із нагоди відкриття

чотирирічної трудової

школи в хуторі Романівський

на Донбасі 1928 р.

Урок малювання в дитячому

будинку на Сирці. Київ. 1924 р.

2.1. Розвиток вищих навчальних закладів

Після ліквідації університетів наукові дослідження зосередилися переважно в установах Української академії наук. У червні 1921 р. вона була названа Всеукраїнською (ВУАН).ВУАН працювала у1920-х рр. у складі трьох відділів: історико-філологічного, фізико-математичного й соціально-економічного. З 1930 р. у ВУАН основним осередком наукової роботи стали інститути.

М. Крилов та його учень М. Боголюбов створили нову наукову галузь – нелінійну механіку. Світового визнання набули фундаментальні праці математиків М. Кравчука, М.Крейна, Г. Пфейффера. Праці Л. Ландау, Є. Ліфшиця та інших науковців інституту свідчили про народження в Україні центру теоретичної фізики світового рівня.

Євген Лівшиця    та       Лев Ландау

Микола Боголюбов  та  Микола Крилов

Розвиток вищих навчальних закладів

Від середини 30-х рр. у ВУАН прискорився розвиток досліджень у галузі техніки. Праці Є. Патона та його учнів підвели наукове підґрунтя під теорію зварювання і вивчення міцності зварних конструкцій. У 1934 р. було створено інститути електрозварювання та гірничої механіки.

Академічні кафедри і комісії, очолювані Д. Багалієм, М. Василенком, М. Грушевським, М. Слабченком, плідно працювали над проблемами історії України. Літературознавство розвивали М. Возняк, C. Єфремов, вагомим внеском у мовознавчу науку були праці А.Кримського.

У 1936 р. під час затвердження нового статуту ВУАН було перейменовано на Академію наук УРСР. Кількість вищих навчальних закладів в Україні збільшилася з 19 в 1914/15 навчальному році до 129 в 1938/39, а чисельність студентів у них – відповідно з 27 до 124 тис. У 1933 р. відновилася діяльність університетів у Києві, Дніпропетровську, Одесі й Харкові.

Євген Патон та Сергій Єфремов

Виступ «Живої газети» з нагоди
25-річчя РКП(б). Київ. 1923 р.

3. Особливості літературного процесу 1920-1930-х рр.

Для української літератури 1920-ті рр. були періодом національного відродження. Зокрема, у Києві сформувалася група неокласиків, до якої ввійшли представники різних літературних стилів: О. Бурґгардт (Юрій Клен), М. Драй-Хмара, М. Рильський. Вони прагнули збагатити українську літературу найяскравішими здобутками західноєвропейської літератури. Їхнім ідейним натхненником був колишній університетський професор, літературний критик і
перекладач Микола Зеров.

Великим літературним центром була тодішня столиця УСРР – Харків. Тут сформувалися спілка селянських письменників «Плуг», літературна організація пролетарських письменників «Гарт». У середині 1920-х рр. М. Хвильовий і М. Яловий за снували «Вільну академію пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ), яка об’єднала понад два десятки талановитих письменників і поетів: М. Бажана,
О. Довженка, М. Куліша, Петра Панча, Ю. Смолича, В. Сосюру, П. Тичину, Ю. Яновського та ін. 1928 р. ВАПЛІТЕ самоліквідувалася. У 1925 р. розгорнулася дискусія про шляхи розвитку української літератури.

Члени Одеської організації Спілки

пролетарських письменників
«Гарт». 1926 р.

Микола Хвильовий

(псевдонім М. Фітільова)
(1893–1933)

Особливості літературного процесу 1920-1930-х рр.

На межі десятиліть ситуація змінилася. Було ліквідовано всі літературні об’єднання. За допомогою цих спілок влада прагнула уніфікувати зміст культурного процесу за ідеологічними стандартами так званого соціалістичного реалізму. Утвердилася жорстка система контролю над духовною творчістю, яка характеризувалася втручанням партійних чиновників у літературно-художнє життя.

І з’їзд письменників України розпочався в червні 1934 р. у Харкові, а після перенесення столиці продовжив роботу в Києві. На ньому було створено Спілку письменників України.

Ви вже знаєте, що репресії 1930-х рр. не оминули українських митців у галузі літератури, живопису, музики, театру. За приблизними підрахунками,
в УРСР у 1930-ті рр. ліквідували близько 80 % творчої інтелігенції. Літературно-мистецьке покоління 1920-х – початку 1930-х рр., яке було знищене більшовицькою владою, назвали «Розстріляним відродженням».

4. Розвиток музичного, театрального мистецтва та кіно

Змістовним було музичне життя, у якому провідну роль відiгравали Г. Верьовка, П. Козицький, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький. Капела «Думка», створена ще 1919 р., перетворилася на один із найкращих хорових колективів
Радянського Союзу.

Продовжували своє творче життя ветерани української театральної сцени М. Садовський і П. Саксаганський, молодші за віком А. Бучма, Н. Ужвій, Г. Юра.

Плідно працювали художники старшого покоління: М. Бойчук, І. Їжакевич, Ф. Кричевський, М. Самокиш, К. Трохименко, О. Шовкуненко.

Одним із найвидатніших українських художників був Федір Кричевський. Його оригінальний стиль органічно поєднував мистецькі надбання Європи і національного живопису.

Федір Коричевський

Життя “Триптих” (Любов.Сім’я.Повернення). 1925–1927 рр.

Розвиток музичного, театрального мистецтва та кіно

Миколу Самокиша вважають одним із основоположників історичного і батального українського живопису. Знаковим у його творчій біографії було звернення саме до історії України, зокрема історії козацтва.

Микола Самокиш. Бій Богуна з Чарнецьким під Монастирищем у 1653 р. 1931 р.

Розвиток кіно

У 1927 р. почалося будівництво найбільшої в Європі Київської кіностудії, обладнаної найсучаснішим устаткуванням. У 1928 р. вийшов на екрани перший фільм
Олександра Довженка «Звенигора». Після цього митець одразу здобув славу кінорежисера світового класу. Шедеврами світового кінематографа стали стрічки О. Довженка «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). У 1933 р. митець переїхав до Москви, поставив кінокартини «Аероград» (1935), «Щорс» (1939).

Найяскравішим здобутком українського театрального мистецтва 1920-х рр. стало мистецьке об’єднання «Березіль». Засновником та художнім керівником «Березоля» був режисер, актор, драматург Лесь Курбас. Від 1931 р. почалося цькування митця. 1933 р. його
заарештували, 1937 р. Курбаса розстріляли в урочищі Сандармох (Карелія).

Олександр Довженко    Лесь Курбас (1887-1937)

Олександр Довженко під час знімання

фільму «Аероград». 1935 р.

Використані джерела

– uk.wikipedia.org

– Підручник Історія України 10 клас профільний рівень В. С. Власов С. В. Кульчицький

Дякую за увагу!