Лебеді у всій красі, мов сніжинки у руці.

Красень лебідь на воді
Зранку в всій своїй красі.
Крила в небо підіймає,
Ритуал свій починає.

Мов долоньки він стулив,
В Бога миру попросив.
Щоб теплом його зігрів,
Щоб сім’ю він захистив.

А круги навколо нього
По воді ідуть, ідуть –
То молитвинне є коло,
В ньому рибки воду п’ють.

Оченятами на небо
Теж уставились вони.
Трошки Сонця, трошки неба.
Їм не страшні холоди.

В очереті його люба на воді мов не жива,
Поряд молодь лебена рясно-рясно розцвіла.
Не такі вони красиві…
Біло-сірі, сіро-білі, мало ще в них білизни.

Аж три літа не хватає їм до справжньої краси,
Бездоганності в природі
Білосніжної пори, ось такі вони малі .
Лебідь крутить головою

З боку в бік немов весною.
В позах танцю завмирає,
Свою любу виглядає.
Вчить малих лебеденят

На весні як соблазнять,
Кола життя як наповнять,
Пару як їм підбирать,
Як з води до зір сягать.

Так красиво, справжнє диво!
Бездоганно білий птах.
Відчуває він крилом Сонечка тепло й добро,
Відганяє злих людей від малих своїх дітей.

Заворожує, кружляє, спокій в нас завжди вселяє.
Диво дивне, чудо птах,
Радує в цю мить всіх нас.
Стою зараз над водою та любуюся тобою.