Воля чи смерть

Вступ І

Указом Президента України з 2015 року встановлене щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, котрі віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Минули роки від тих страшних подій, які назавжди закарбувалися в історичній пам’яті українського народу, які, по суті, стали переломним етапом у новітній історії нашої держави й змінили країну та кожного українця. Вони залишили в минулому мирне, спокійне життя.

22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

30 листопада в Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на протест. Десятки протестувальників були по звірячому побиті та у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох із них невідома й до сьогодні.

Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.
Небесна сотня . Ким були? До чого прагнули? Звичайні люди, мирні громадяни, які вийшли на так званий Євромайдан, щоб відстояти своє право на мрію.

Учителі, студенти, підприємці та журналісти, вчені та академіки, художники та музиканти, громадські діячі та прості робітники.Усі ці люди – жителі різних куточків України. Такі, здавалося, різні…Але – ні! Вони були дуже схожими між собою серцями, у яких, на перекір безвір’ю, безнадії та ненависті, що нав’язуються над духом цього світу, жили віра, надія та любов. Віра – у перемогу добра над злом, правди – над неправдою та кривдою. Надія – на краще майбутнє для своєї країни, своїх дітей. Любов – до України, справжніми синами якої вони були, є і будуть.

Їх назвали «небесною сотнею» тому, що вони загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним.

Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Героїчний приклад героїв Небесної сотні став ще однією вежею патріотичного виховання молоді. У знак пам’ять загиблим ми вирішили зібрати прози і поезії українських поетів та поеток, присвячені Революції Гідності.

Твори про Героїв Небесної Сотні

***

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)

Автор — Юрко Журавель

Автор — Євгенія Гайдамака

***

Зачинившись на сто замків
Від народу — чи від тюрми? —
Через спини силовиків
Розкажи, за який ти мир.

Вже вмирають — і ще помруть
В найкрасивішому із міст?
Вимиваючи кров із рук,
Розкажи нам про компроміс.

Ти собі себе залишив.
Зупиняєш війну? Якби ж.
А під запах горілих шин
Ти, напевне, спокійно спиш?

Не пече тобі та межа,
Що розділює нас — і «їх»?
Ми не чуєм, як тобі жаль,
Бо відспівуємо своїх.

Ріки крові уже течуть.
На країні — вогненний шов.
Дзвони дзвонять — щоб ти почув.
Дзвони дзвонять — щоб ти пішов.

Тетяна Власова (19.02.2014)

***

Казав чоловік: мені не бачити сонця,
І дітей зустріну лиш біля могили.
У тілі моєму — свинець і стронцій¸
Але смерть мене не зупинила

Його питали: якого чорта?!
Чому тобі не сиділось вдома?
Ти ж ніби людина другого сорту,
Тебе ж роками борола втома?

А він на це: страх пече і душить,
І від безсилля мене все боліло.
Крім зброї, у нас є мрії і душі.
Людина складається не тільки з тіла.

Режим стріляє в потилиці й спини,
Убивають людей мисливські гвинтівки.
А все, що ми можем — палити шини.
Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,
Тріпочуть на вітрі криваві знамена,
Вогонь облизує трупи і рани.
Україна бере початок із мене.

І знов питали: як снайпер поцілив,
Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?
Він відповідав: Я приїхав із Сміли.
В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,
Але пульс зупинився від пострілу ката.
Навіть мертвим я не покину битву,
Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
Не може тривати вічно облога!
Нас не зупинить жодна міліція,
Єдиний наш вихід — це перемога!

Андрій Любка (20.02.14)

***

Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів — плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава — вписано у серці.

Мар’яна Савка (22.02.2014)

***

Майдан… з Героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить.
Для когось на землі вона передостання,
А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…
Живого сина в світі більше вже нема…
Прийшли у путь останню проводжати
Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…
Покотились сльозі по щоках і обороні…
Сотники, що полягни,- не встануть з сну,
Не посивіють у майбутньому вже скроні…

Не побачить дівчина ще юна і кохана
Героя свого на яву, а тільки в сні…
А когось вже не побачать діти й мама…
Когось дружина не побачить… ні…

Не збудуться мрії заповітні та бажання…
Хтось одружитися хотів, а хтось дітей,
Розбили вщент усі надії й сподівання,
Кулі, що були вийняті з голів й грудей

Назар Гузій (21.02.2014)

виставка дитячих малюнків

***

Ми варта нічна, ми не віримо вже у дива.
І чай обпікає вуста, але гояться рани.
Казали, чекати морозів опісля Різдва,
Та нас і до того добряче трусило під ранок.

Намети, хоч де ти, ця справа давно не нова:
І можна прикинутись хворим, сліпим і безногим
І можна відсидітись вдома, де рідний диван,
Та ти ризикуєш потому сидіти без нього.

І поки ти дивишся шоу: оффлайн чи онлайн
І поки сидиш у зручній комунальній коробці
Це все не про тебе, але про всяк випадок знай:
Що поки ти тиснеш на мишку, тут тиснуть на хлопців

Димлять барикади. І йдуть тисячі громадян
На диво-ялинку, в свята по-спартанськи убрану.
Майдан вимерзає, але не вмирає Майдан.
Скажи, чи чекати тебе на граніті Майдану?

Палають серця і стоїть над Грушевського чад
І стяг український під небом тремтить переможно.
А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,
Навіки герої, яких забувати не можна.

Як речі звичайні по-іншому бачаться тут.
І слово просте набуває подвійного змісту.
Вогненні півонії в бочках ночами цвітуть
І чуєш, як грають Шопена твої екстремісти.

За правду, свободу, за чесні і рівні права
Виходь у життя і нехай Україна повстане.
Це більше не гра у ретвіти, репости й слова.
Виходь на майдан, за майдан і заради майдану!

І буде штормити, та нас ці вітри не знесуть.
І сніг у мішках, хай би що, до весни не розтане.
Є правда єдина, неписана істинна суть:
Ти крапля, що може зробити нас всіх океаном.

Усе неможливе сьогодні перейде межу.
І доля ще буде до мене і зла, і ласкава.
Але я виходжу на площу, але я кажу:
Слава Україні — Героям слава!

Оксана Боровець (19.02.2014)

***

Все летить шкереберть,
вкотре «воля чи смерть» —
терезів безупинне гойдання.
Захлинається кат
в океані проклять,
що на нього летять
із Майдану.

Воля кров’ю стіка,
впізнається рука
двоголової птахо-
потвори.
Скільки крові іще
(вже наповнена вщерть),
щоби луснула плоть її хвора?

Сто життів — нанівець,
швидше б кату — кінець
і початок новий Україні.
Без вагань і прикрас
хтось вмирає за нас,
а точніше — за наше прозріння.

Там, де мир і тепло,
їм би краще було,
але доля героїв така є:
вмить усе — шкереберть,
перемога чи смерть.
Бо ж —
до раю рабів не пускають.

Анна Багряна (21.02.2014)

МАЙДАН

Я знаю гаразд, якою буває вкраїнська зима,

коли виривається крик з крижаного потоку —

із куль і вогню — й незглибима стає глибина

очей, яких вбили, коли брость набиралася соку;

забути навідліг про ніжність і горло зірвати на хрип,

герої у трунах лежать — з сивиною в волоссі,

безстрашні сини України йшли смерті наздиб,

зерно суходолів ржавіло в тяжкім суголоссі;

о Боже, просякнуте запахом диму небо вмерза

у те, що ховаєш в душі, що колись відігріє сльоза.

Закривавлений прапор — це і вирок і поводир,

де Київ шалений обростає вздовж ран сивиною,

вода безшелесна з гідрантів жбурляла у вир

розп’ятої вулиці, й серця вирували війною;

і шпальти газет пахли цинком друкованих слів,

на площі кінь зорив на все схарапудженим оком, —

так вмирають поети зі швами зашитих ротів,

так кінь кам’яний гарцює пожвавленим скоком,

і шикуються в шерег солдати, і лунає останній звук

урочого вірша, що звільняє душу од мук.

Народжені вмерти — залишаться жити в віках,

надвечір — поволі крижаніє оскліле галуззя,

довічним назавше стає місто в померлих очах:

серця вчились вірити в сон і химерне безглуздя;

та скупі мої вірші, як гортань, що дарує слова,

як життя, що підкорене силі тяжіння, як мідне

биття крові у сплутаних жилах, яке зберігає нова

мелодія пісні звитяжної чи гасло, гучне і побідне;

неважливо про що говорити, мовчання — це дар,

нечутно крізь пробиті покрівлі стікає сумирна вода.

Здобутись на відповідь, відновити порядок подій,

усе подолати, як латина колись — руйнацію Риму,

цибух у зубах — як прогірклий полинний удій,

на морді коня — протигаз і гнуздечки зжована линва;

і знову щоранку ратай долатиме свій суходіл,

складний і виснажливий, коли розривається думка

од болі та смутку, тому очей уночі не стулив,

під ралом гучав переліг по-зимовому — борзо і лунко,

щоб зі стебел трави, що проб’ється із жил навесні,

Свята Вероніка пошила знамена міцні!

В’ячеслав Гук

***

Моє холодне серце обливається сльозами,
Коли дивлюсь на фотографії дітей.
Вони ніколи вже не будуть з нами
Бо віддали життя за здійснення ідей.

Ідея – щоб звільнити нашу Україну
Від посягнення катів, насильства, зла.
Вона, як рідна мати в нас єдина,
Всім вистачає і любові і добра.

Хрещатик зараз в барикадах та руїнах,
На кожнім кроці кров його синів.
Вони загинули за Вільну Україну
Бо захищали і дітей і матерів.

І не загинули вони, а відлетіли в небо
Як ангел-голуб, що у вічність проводжав
Дорогою хреста пішли – так треба,
Який за всіх своє життя віддав.

Тож будем вічно ми їх пам’ятати
Хто за країну-неньку положив життя,
Нехай помолиться сьогодні кожна мати
За кожну душу, що пішла у майбуття.

Василь Старостенко (28.03.2014)

***

Вони не спали дні і ночі,
Вони в шоломах проти куль стояли.
Їх не питали хочуть чи не хочуть,
Вони самі пішли й Майдан обороняли.

Вони кололи голіруч бруківку,
Вони кидали «Молотова» в ворогів.
Вони покинули свою домівку
Й боротись вирішили до останніх днів.

Вони стояли ледве на ногах
І в них стріляли з автоматів.
Та все ж, вони тримали бити у руках.
Вони – це образ справжніх воїнів, солдатів.

Ніхто із них не повернувсь до хати.
Вони усі своє життя віддали
І гірко плаче кожна мати,
Що горе їх таке спіткало.

Вони жить прагнули в свободі
Натомість «Беркут» лютий їх чекав.
І не знайшовши з ними згоди,
Майдан у битві запалав.

Їх били і жорстоко катували
Та все ж вони були Єдині
І хоч вони на землю впали,
Вуста їх промовляли «Слава Україні!»

Їх подвиг ще згадають люди,
Дорога їм тепер у рай.
Їм всім летіла куля в груди,
Вони померли за свій край.

Тепер нема героїв з нами
Іх душі над Майданом пролітають.
За них горять свічки у храмі,
В останню путь їх проводжають.

Туди, де нема болю і журби,
Туди, де всі герої спочивають,
Туди, де вічної немає боротьби
Туди, де завжди сонце сяє.

І хоч ця битва ще триває
У цей скрутний для України час,
Одна надія серце зігріває –
Небесна Сотня молиться за нас.

14.06.2014р

***

Небесна сотня – це Господні діти
Послало небо в допомогу нам.
Це дуже важко – ніде правду діти
Протистояти нашим ворогам.

Небесна сотня – це посланці Бога
За нас віддали всі своє життя.
І в них біла лише одна дорога –
Пішли навіки в майбуття!

Народ їх буде пам’ятать віднині,
схиляти голову в журбі.
А вороги нехай загинуть!
Не буде горя хай тобі!

Хай процвітає наша Україна,
Підніме голову з руїн!
Бо хто на неї посягне віднині
Загине від меча і він!

23.02.14
виставка дитячих малюнків

Січень 2014

я довго пам’ятатиму цей січень
слова як набої дні наче гільзи
тих хто пішов у царство небесне
власні протести місто в прицілі

запах свободи щоб воскреснути
хоч цінна за волю провела лінії
з’явились нові герої і нові деспоти
ми прокинулись в іншій країні

і ніхто не скаже як усе закінчиться
ніколи не знаєш що буде завтра
чи смерть як змія вжалить у серце
чи випаде нова з колоди карта

колись про майдан запитають діти
я розповім їм усе що бачив і знаю
як летіли січневі кулі були морози
як судили поетів про присмак чаю

про те який справжній смак свободи
дим змішаний з кольором неба
закони що вивели людей на барикади
владу яка не чує і нічого не бачить

історія нас випробовує відчиняє двері
знаю не вистачить слів щоб усе сказати
передати смерть і життя на папері
сніг мете у спину розбирає нас на цитати

Автор: Богдан Боденюк

Дівча з Майдану

Присвята Ользі Бурій

По білому снігу пішли на барикади
Красиві, ясноокі, надії повні вщерть.
Пліч-о-пліч стали всі. Боялись тільки зради,
Бо зрада товариства страшніша, аніж смерть.

Ховалась снайперня. Сичали кулі: тю-гу!
Вогонь, вогонь під небо! Майдан горить, як сад.
Господь побачив сам це пекло, цю наругу,
Мене і побратимів покликав в небеса.

Вже юності пора усміхнена не снилась.
Лиш слово, що мені, прощаючись, сказав.
Я не прийду в той дім, де назавжди лишилась
Матусина надія і батькова сльоза.

Як жаль, що більше я на друзів не погляну,
Не пригощу в наметі їх чаєм залюбки.
Я в душу заберу усі пісні Майдану,
Їх простелю у небі, неначе рушники.

Автор – Неля Кінзерська
виставка дитячих малюнків

Вступ ІІ

Сьогодні ми в скорботі і з великою вдячністю згадуємо героїв Небесної сотні, адже їх подвиг – це ціна нашої свободи. Вони – перші, хто став на шлях боротьби, яка продовжується і сьогодні.

Але на превеликий жаль цією жертвою не закінчився біль і страждання України .Мужність і героїзм, відвагу і самопожертву, відчайдушність та бойове братство наші воїни демонструють кожного дня, кожної години, кожної миті!

Скоро ми знову на своїх календарях побачимо дату 24 лютого та згадаємо, як майже 365 днів тому на нашу рідну Україну вторглася країна-терорист…

Події в лютому 2014 , дуже подібні подіям , що сталися в лютому 2022, Україна як і в 2014 бориться за незалежність . Сьогодні українці об’єднані як ніколи — голими руками зупиняють танки та БТРи, виходять на мітинги в окупованих містах, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо.

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі ,ми розуміємо,що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.
В цій боротьбі народжуються вірші, які згодом стають піснями. На прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині створюють фільми, поеми.

Війна стерла усі хиткі насадженні конструкти, що вносили роз’єднання, усвідомлення української ідентичності невідворотно викристалізовується в кожному громадянині України. Війна змінила кожного!

Вже через декілька днів буде рік, як всі українці почули найстрашніші слова. За цей період, розвивалася українська культура, писалися вірші, пісні, щоб підтримувати український дух. Хочемо представити вірші про війну 2022 в яких описувалися всі події та вся біль , яку пережили українці.

Вірші про війну 2022-23

БУЧА

…Я хочу кричати… ви бачили Бучу?
Від болю ламає, в душі стільки дір…
Хай зникнуть із карти ті виродки сучі,
Які нам принесли “расєйський свій мір”.
Сивію від фото… німію крізь сльози…
За що цю жорстокість принесли кати?
Ця бісова свита, ця нечисть ворожа…
Які НЕ були нам ніколи брати,
Бо має народ наш і гідність, і душу,
А виродки ці — бодай гірше лаина!
расєя — це рак, що життя тільки рушить,
В той час, як гниє у болоті сама!
Раби та убивці — клеймо вам до скону!
Ви будете нести найвищу ціну!
За тих, кому небо тепер стало домом,
За цей геноцид і кроваву війну!

Леся Семенюк

ЦЕ НАША ЗЕМЛЯ!

Це наша Земля!
Чи чуєш, сволото?
Це наша Весна —
З квітів, крові і плоті…
І нас не злякати,
Ординська навало,
І нас не зламати —
Пліч-о-пліч ми стали!!!
Душити ми будем,
Вбивати за волю!
“Помилуй” не буде —
НізАщо й нікому!
Тобі, сарана,
Не втямити й досі,
Що ЛЮД УКРАЇНСЬКИЙ
У силах, у змозі
За рідну сорочку
Повстати єдино,
Аби збувалась
суверенна УКРАЇНА!

Віра Юрчишин

ГЕРОЇ ІЗ АЗОВСТАЛІ

З якого ви, хлопці, металу?
З якої ви, хлопці, сталі?
Тримали ворожу навалу
Герої із Азовсталі.

Зламавши війни канони,
Тримали що було сили…
Азовського гарнізону
Відважні внуки Атілли.

Поклали і тіло й душу
Ви всі на вівтар свободи.
Де море впивається в сушу,
Проклали у вічність сходи.

Ваш подвиг в зеніті слави,
Ви — стражі людського роду.
З якого ви хлопці сплаву?
З якої міцної породи?

Вкраїни сторінка нова,
Історії нашої віха —
Мужні хлопці з “Азову”,
Незламні солдати — морпіхи!

Сергій Рубан

МИ ПЕРЕМОЖЕМО!

Тривожні й радісні ідуть новини,
Лунають безперервно із екрана,
З надією слідкує Україна
За тим, що діється, із вечора до рана.

Жовто-блакитний український стяг
Крилом укрив від ворога країну,
А той лютує! Села і міста
Перетворити хоче на руїну.

Не вдався план бліц-кріговський йому:
Не ждав такого спротиву народу!
Хай буде світло! Знищимо пітьму –
Ми  захищаєм  волю і свободу!

Як гордо майорить вкраїнський стяг
Над Києвом справіку і донині!
Звитяга наша житиме в віках!
Ми переможем! Слава Україні!

Людмила Добровольська

УКРАЇНСЬКИЙ СОЛДАТ

Не кажіть лише мамі, що тут по коліно води.
Не кажіть лише мамі, як холодно тут у окопі.
Ви скажіть їй лише — все нормально: здоровий-живий…
Український солдат наймужнішого війська в Європі…

Не кажіть лише мамі, як часто я згадую дім,
Теплу рідну домівку і мамині яблучні штрудлі.
Ви скажіть лише те, що я ситий, я сплю і я їм…
А про решту — не треба, бо справді не спав я добу вже…

Не кажіть лише мамі, що іноді просто боюсь,
Що навіки залишуся тут, у холоднім окопі.
Ви скажіть їй що виживу, просто скажіть, що молюсь…
Український солдат наймужнішого війська в Європі…

Світлана Гуцуляк-Федорович

Підсумки

Українська нація – нескорена і вільна! Небесна сотня виконала свою земну місію. Тепер наша черга. Ми змінилися самі і змінили країну. І нехай там, на небі, вони усміхнуться разом з нами. Ми все подолаємо.

Слава Україні — Героям слава!

ЗМІСТ

1. Вступ І – 1 ст.
2. Вірші про Героїв Небесної Сотні – 3 ст.
3. Вступ ІІ – 17 ст.
4. Вірші про війну 2022-23 – 19 ст.
5. Джерела – 25 ст.

ДЖЕРЕЛА

1. https://nebesnasotnya.com/proza-i-poeziya/page/9
2. https://sites.google.com/site/vilshlib/Home/scenariie/—-1
3. https://erudyt.net/vixovni-zaxodi/materialy-vidznachennya-podij-na-evromajdani/virshi-pro-herojiv-nebesnoji-sotni.html
4. https://kyivcity.gov.ua/photo/vistavka_dityachikh_malyunkiv_prisvyachena_dnyu_gerov_nebesno_sotni/
5. https://vsiknygy.net.ua/neformat/34345/
6. https://www.ukrmilitary.com/2022/07/russian-ukrainian-war.html
7. https://ecoaction.org.ua/vijna-shkodyt-shche-j-klimatu.html
8. https://mala.storinka.org/%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%83.html
9. https://mala.storinka.org/%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5-%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%83-2022-%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.html
10. https://glavcom.ua/world/world-politics/vijna-v-ukrajini-amerikanskij-heneral-peredbachiv-chija-armija-nastupatime-vzimku-887869.html