Вірші для дітей

Одного разу до людини
Прийшли знайомитись тварини.
Найпершим кінь почав просити:
“Іго-го! Я буду в полі все робити.”
“Му-му!” – корова буде всіх кормити.
“Гав-гав,”- собака хатку боронити.
“Бе-бе!” – а вівця шерсть вам віддавати –
У теплий одяг одягати.
“Ко-ко!” – нести яєчка курка обіцяла.
“А хто ж будити буде зранку нас? “– спитала.
“Куку-ріку! – озвався півень, – буду я!
Найперша пісенька моя!”
І з того часу ці тварини
Допомагають жить людині.

Анатолій Костецький
Моя кишеня
Це — я, а це — моя кишеня,
а в ній — усе, що є у мене.
Ось — олівець,
позичений на цілий день у тата.
Ось — папірець,
надірваний і трішечки прим’ятий:
я тут Юрка намалював,
та він побачив — і порвав.
А цього човника з кори
я вирізав години три,
щоб запускать, як буде дощик…
Але дощу нема ще й досі!
А в цій коробочці зеленій
жив цілий тиждень хрущ у мене,
та відпустив його я вчора,
бо він чомусь не їв нічого.
А це — я й сам не знаю що,
я у траві його знайшов…
Ну, от і все, що є у мене,
бо дуже вже мала кишеня!

Вікторія Остапчук. Пенькова дружба
Жив собі Пеньок в траві,
Доживав на самоті.
Захотілось Їжакові
Знадобитися Пенькові.
– Давай, – каже, – разом жити?
– Добре, – Пень відказує, – живи й ти.
– А давай будем дружити?!
– Добре, в дружбі краще жити.
Раптом підповзла Гадюка
І Пенькові в інше вухо
Шепотить: «Живи зі мною,
Буде добре нам з тобою».
– Добре, Пень відповідає, –
Місця поки вистачає.
Але якось сталось так
Що Гадюку з’їв Їжак.
– Що за шум? – Пеньок питає.
– Я Гадюку доїдаю.
– Добре, – відказав Пеньок.
Здивувавсь тут Їжачок:
– Ви ж колись разом жили?!
– Колись – так, а тепер – ні.
І така дружба буває,
Та чи хтось її бажає?!
Щоб один дружбу шукав,
Другий її зневажав.
Або один дружбу пропонує,
Інший її не шанує.