Інтерв’ю у Гулівера

Інтерв’ю у Гулівера
Сьогодні ми будемо брати інтерв’ю у морського лікаря який потрапив в дві цікаві подорожі, які його дуже затримали, це в країні ліліпутів й великанів.
– Мені хочеться поцікавитися у тебе Гулівер. Тобі сподобалося у країні ліліпутів? Як тобі там жилося?
– Коли я туди потрапив мені спочатку було страшно й незвично тому, що я був гігантом а всі були дуже маленькі і я боявся, що я можу на когось наступити або травмувати.
Але потім я звик і обережно ходив, а жителі Ліліпутії привчилися ховатися, коли бачили мене. Я допоміг ліліпутам перемогти їх ворога, завдяки моєму зросту і силі.
Всі ліліпути почали любити мене і прославляти, але все ж я мріяв повернутися додому.
– Зрозуміло . А як тобі жилося в країні великанів?
– А в країні великанів я себе почував навпаки маленьким і беззахисним. Мені було незвично, що я такий маленький, а всі люди великі. Мене полюбили королева і король, в мене з’явилася своя домівка і господарка, яка постійно мене оберігала і допомагала.
-А як ти розумів, що великани говорять?
-Спочатку здогадувався і жестами показували один одному, до того ж вони так голосно розмовляють, що я ледь не оглох, потім звик. З часом я вивчив їх мову і міг вільно спілкуватися
-О, який ти молодець!
А, коли ти знаходився в країні великанів, чим ти займався?

-Я колекціонував цікаві речі, які потім забрав із собою, щоб розповісти всім про країну великанів. Але якщо чесно, то мені було важко там знаходитися, бо мене возили всюди і показували бажаючим великанам. Мені доводилося цілий день виступати перед ними, і це дуже втомлювало мене і забирало сили.                                                                   -Скажи будь-ласка, ти плануеш найближчим часом нові подорожі?                                                                           -Ні, поки що я хочу добре відпочити, побути з своєю родиною, серед  таких же, як я, за розміром людей, у звичній, рідній домівці.                                                       -Дякую тобі, за цікаву бесіду, і що погодився на наше інтерв’ю!                                                                              -Будь ласка, було приємно поспілкуватися.