Електронний підручник з бісероплетіння

За авторством

Дмитришиної Марії

Вступ

Бісероплетіння належить до числа найбільш захоплюючих народних мистецтв, яке має багатовікову історію існування. З бісеру плетуть прикраси, аксесуари, ним прикрашають одяг і вишивають картини.
Бісероплетіння – різновид декоративно-ужиткового мистецтва з використанням перлів — природного чи штучного походження. Використовувалося майстрами у Стародавньому Єгипті, в Південній Америці, Південій Африці, Індії.
Цей е-підручник розкаже вам основні методи бісероплетіння, їх переваги, недоліки і відмінності. Допоможе обрати якісні матеріали навчить як вирізнитися з товпи лише власними зусиллями.

Зміст

1. Історія бісероплетіння
2. Матеріали – які краще обрати
3. Основні методи бісероплетіння

Історія бісероплетіння

Плетіння з бісеру – це дуже давній вид творчості. Перші знахідки археологів говорять про бісерні прикраси вже у II тисячолітті до н.

Першими знахідками були намистинки з кісток тварин, металу, потім із різних порід дерева. Винахід скла справило революцію переважають у всіх сферах життя, зокрема й у творчості. Сьогодні найзатребуваніші намистини зі скла, пластику, металу та кераміки.

Спочатку плетіння бісером було досить складним заняттям: необхідно було витягнути нитку із скломаси і обвити нею мідний стрижень. Після цього стрижень виймали, а кожну намистину потрібно ще було обробити вручну.
В той час намистини були простими, безбарвними і непрозорими, і лише згодом, коли вже техніка виготовлення матеріалу для творчості вдосконалилася, люди змогли зробити намистини напівпрозорими, прозорими і кольоровими.
Історія бісероплетіння також пов’язана і з Давнім Римом, там бісер отримували методом видування скла з металевої трубки. З Римської Імперії це захоплююче заняття поширилося на територію Італії, Іспанії, Греції, Франції, Німеччини та Венеції.
Саме Венеція, починаючи з XIII століття, стає столицею виготовлення намистин для бісероплетіння, адже тут у той час було добре розвинене скляна майстерність. Незабаром конкуренцію Венеції склала Чехія, тоді відома як Богемія, де виробляли скло високої якості і чистоти.
Завдяки такому досягненню скляної майстерності в Чехії з скла і кришталя стали виробляти кольоровий богемський бісер і стеклярус.
Технологія виготовлення матеріалу охоронялася настільки ретельно, що до 1704 року не було жодної книги, в якій описувалися секрети цієї майстерності. Книга, яку тільки зараз побачив весь світ, нині зберігається в музеї Великобританії.
На початку XIX століття були винайдені машини, призначені для виробництва матеріалу, але, на жаль, таке нововведення не тільки знизило вартість намистин, але це вплинуло і на їх якість.
В Стародавній Русі також високо цінували склоробство, німецький і венеціанський бісер, але самі слов’яни активно почали займатися цією діяльністю після XVI століття. За часів правління Петра I в Росію були запрошені знамениті майстри-склярі з інших держав.
Крім того, молоді люди їздили в Італію з метою навчання правилам створення матеріалу для творчості і основам бісероплетіння.
З цього часу стрімко збільшився асортимент різноманітних бісерних виробів, такими декоративними елементами прикрашали не тільки предмети гардеробу, але також ікони і оббивку для меблів. Виготовлялися картини, панно, різні прикраси, аксесуари – сумочки, закладки для книг, чохли для парасольок, різноманітні предмети побуту.

Матеріали – які краще обрати

Основними матеріалами для плетіння бісером є сам бісер, нитки або волосінь і голки. Також для деяких методів плетіння існує спеціальний станок, щоб полегшити роботу.

Намистинки бісеру мають бути однакові за розміром, не мати сколів чи шорсткостей(якщо це не спеціальний бісер). Якщо в роботі будуть використані намистини кількох кольорів але однакового розміру, краще брати від одного виробника. В отвір намистини має вільно проходити голка для бісеру або нитка, складена вдвічі.

Волосінь краще брати не товсту 0,10-0,18 мм. Нитки – спеціальні для бісеру. Якщо виріб має тримати форму, але бути гнучким – краще обрати волосінь. Якщо він має бути гнучким – краще обрати нитки.

Основні методи бісероплетіння

Бісероплетіння включає в себе доволі багато способів плетіння. Основними можна назвати:

– Плоске паралельне плетіння
– французьке плетіння
– голчасте плетіння
– цегляний стібок
– мозаїчне плетіння
– монастирське плетіння

Детальніше вони будуть роглянуті далі.

Плоске паралельне плетіння

Головний принцип дії – звичайне нанизування, в якому працюють обидва кінчики нитки.

Перша бісеринка-фіксатор разом із першим рядом притягується до середини виробу.
Далі обидва кінчики нитки проходять через усі бісеринки наступних рядів назустріч один одному. Так виходить візуально цілісне щільне.
Техніка проста та доступна для навчання новачків. Безмежна можливість створювати різні форми та візерунки з бісеру.

Французьке плетіння

Це плетіння нагадує спосіб плетіння кошиків. Поступово обплітаються осі каркасу до отримання потрібної форми.

Французи почали використовувати цю техніку у флористиці. Розглянемо легку схему такого плетіння з бісеру.

Вироби мають згладжену круглу форму. Для цієї техніки потрібна тверда каркасна основа та дріт замість нитки.

1)Набираємо потрібну кількість намистин. Закріплюємо із двох сторін навколо основи. При цьому один кінець стає фіксатором, а другий робочим кінцем.
2)На кожен ряд послідовно набираємо наступний ряд та фіксуємо його навколо основи.
Розмір виробу визначається кількістю бісеринок, а форма кутом вигину дуги основи. Візерунок вплітається всередину конструкції бісером різних відтінків та кольорів.

Голчасте плетіння

Спосіб скріплення бісеринок між собою. Унікальний він тим, що дозволяє створювати деталі з гострими кінчиками, наприклад, пелюстки, геометричні фігури.

1)Набираємо на дріт 8 бісерин;
2)Через 7 намистин простягаємо дріт і затягуємо;
3)Знову набираємо 8 і пропускаємо через 7;
Так вийде бахрома, висюльки, сережки.

Цегляний стібок

Унікальність техніки полягає в тому, що можна створювати різні форми. Працюючи від центру, додаючи в ряди намистинки, виходить форма кола. А при роботі з кінця — утворюється джгут. Забираючи або додаючи число бісерин у рядах, виходять квадратні, кручені, ромбоподібні та інші види форм.

Мозаїчне плетіння

Пейот – священний кактус індіанців. На його честь названо техніку бісероплетіння. З бісеру ткали полотна для ритуальних свят на честь кактусу. Їх унікальність і барвистість справляло незабутнє враження. Техніку переймали різні племена і вироби розповсюджувалися континентом.

Мореплавці розвезли дивину по всьому світу, а умільці пристосували техніку до справи.

Досягається малюнок-мозаїка шляхом розташування бісерин у строгому порядку, з невеликим зміщенням один до одного. Це дуже щільне плетіння, тому бісер має бути якісно відкалібрований. Візерунок можна підібрати за допомогою звичайного зошита в клітинку, уявивши, що одна клітина це одна бісеринка.

1)Вдіньте волосінь в голку і закріпіть бісерину-фіксатор на відстані приблизно 15 см від краю волосіні.
2)Наберіть на волосінь ланцюжок із 8-ми бісерин. Для початку зручно використовувати бісер двох кольорів, чергуючи їх у ланцюжку.
3)Довжина ланцюжка має бути трохи меншою за ширину передбачуваного виробу, т.к. у процесі плетіння вона трохи стиснеться.
4)Наступний ряд продовжуємо у зворотному порядку, не забуваючи поступово підтягувати волосінь і розправляти плетіння.

Монастирське плетіння

Друга назва Хрестик. Один із найпростіших основних видів бісерного плетіння. Він складається з чотирьох бусинок. Візерунок можна повторювати до нескінченності, отримавши довгий ланцюжок, що складається з хрестиків.

Дякую за увагу!