Творчість Валентини Дігтяр

     Народилася Валентина Василівна 5 вересня 1932 року в селі Дзензелівці Маньківського району на Черкащині в сім’ї хліборобів. В сім’ї Дігтярів помер батько і мати самотужки виховувала четверо дітей.

    Перед війною Валентина пішла в перший клас, але через рік село було окуповано фашистами, сама школа згоріла, тому навчання продовжилось вже після визволення.

Для цього Валентина бралась за будь-яку роботу, щоб заробити гроші на навчання та підручники. Вона успішно закінчила десять класів.

      З 1952 року Валентина Дігтяр – студентка педагогічного інституту в Тернополі. В 1956 році вона успішно закінчила інститут і розпочала педагогічну діяльність. Пропрацювала майже 40 років, викладала російську мову та літературу згодом німецьку мову. З 1968 року Валентина Дігтяр мешкала в місті Умань, а з 1987 року – на пенсії.

В Умані життя звело Валентину Василівну з людиною трагічної долі – Надією Суровцевою, яка стала для поетеси мудрою наставницею. За цей зв’язок В.В.Дігтяр була звільнена з роботи в навчальному закладі і виключена з рядів КПРС. Саме через активну життєву позицію за часів Радянської влади багато творів поетеси не дійшло до широкого кола читачів.

А поезію В.Дігтяр любила з дитинства. У 1944 році в різних газетах друкувались її вірші, оповідання, казки.

Справжньою подією для всіх шанувальників таланту В.Дігтяр став вихід першої збірки творів «Дотик до душі» у 1998 році, до якої увійшли пісні, вірші, проза. Презентація книги проходила в актовій залі Уманського державного педагогічного інституту. Поезії збірки стали справжнім джерелом добра і краси, людяності. Вони розповідають і про особисте життя поетеси, яка поділяє його на три періоди. Перший – то пора юних літ, перше кохання , що надихало творити добро. Другим етапом стає сорокарічний щасливий шлюб. Третій період життя – «самобутність, яка гнітить і крає навпіл серце». Але , незважаючи на труднощі, цей період виявився найбільш плідним.

    Валентина Дігтяр підтримувала зв’язки з народною співачкою України Ніною Матвієнко, редактором і ведучою радіопрограми «Суботні зустрічі» Еммою Бабчук, ведучою програми для жінок Таїсою Косенко, уманською поетесою, композитором, співачкою Євгенією Сухиною. Щире й сердечне спілкування з такими людьми надавали їй наснаги, бажання творити добро.

     Вона, як ветеран педагогічної праці, добре знала різнобічні характери дітей. І наступна збірка «Живе джерельце» (2001р) має яскраво виражену дитячу тематику. Вона розлетілася по школах, бібліотеках Умані, сіл району та Черкащини. Твори Валентини Дігтяр лунали по національному радіо України, телебаченню.

Померла В.В.Дігтяр в 2002 році на сімдесятому році життя.

            Не знав

Йшов Іван Петрович в школу,

а йому  назустріч вмить

вибіг Петрик метеором,

не вітається, мовчить.

Вчитель зупинив хлопчину:

– Не вітаєшся чому?

Той у відповідь причини

перелічує йому…

Як не хитрував Петрусь,

а мусів зізнатись:

–  Я ж не знав, що в час канікул

треба теж вітатись…

30.08. 1988р., м. Умань

            Ваня на канікулах

Всі канікули провів Ваня у бабусі.

Там купався у ставку, їв яблука, груші,

пив козине молоко, їв борщик смачненький,

спав щоденно досхочу і зробивсь повненький.

За два місяці поправивсь на шість кілограмів,

І бабуся вирішила дати телеграму

в місто Умань, де батьки його проживають,

що вже Вані час до  школи, нехай забирають.

В час канікул Ваня звик добре їсти, спати,

забув букви, ледве вмів по складах читати.

Знову буде відставати по шкільній програмі,                 будуть батьки червоніти перед вчителями.

Неприємності у хлопця будуть вдома, в школі.

Серед вас такого Вані не було ніколи?

10.11.1996р., м. Умань

          Двійник

В школі – ввічливий і тихий,

знають всі його таким.

Вдома ж – завжди коїть лихо,

і сусідам горе з ним.

То по сходах дико скаче

так, що в голові гуде.

Всім тоді здається: наче

у під’їзді танк іде.

То під вікнами будинку

дуже пізно верещить.

Спокою ні на хвилинку:

як не свище, то кричить.

Зупинитись він не в силі:

завжди зло робити звик.

Серед вас, хлоп’ята милі,

не сидить такий двійник?

Для батьків – найкращий Ваня.

І ніхто з них не збагне:

плід такого виховання

хто посіє, той пожне.

08.08.1985р., м. Умань

Виправдавсь

В клас учителька зайшла

і каже до Діми:

– Ти ж – староста, а у класі

нема дисципліни.

Мовчки дивишся, як учні бігають без меж.

– Ні, я з ними галасую

і бігаю теж.

24.10.1996р., м. Умань