ЗНАЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО

Іван Карпенко-Карий – один з корифеїв нового українського театру. Саме з ним пов’язують становлення реалістичного театру та започаткування жанру психологічної драми.

Розквіт творчості Івана Карпенка-Карого припадає на останні десятиліття 19 століття та на перші роки 20 століття. З 1883 до 1904 року (тобто за 21 рік) драматург створив 18 п’єс (найвідоміші: “Бурлака” (1883), “Розумний і дурень” (1885), “Мартин Боруля” (1886), “Сто тисяч” (1889), “Сава Чалий” (1899), “Хазяїн” (1900), “Суета” (1903), “Житейськеє море” (1904)), більшість з яких були поставлені й здобули визнання не тільки в Україні, а й за її межами – в США, Канаді, Європі. Літературні критики та літературознавці зазначають, що І. Карпенко-Карий оновив український театр.

Драматична творчість Карпенка-Карого — це найвище досягнення нашого класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для українських драматургів нового часу» (Р. Пилипчук). «Відгуки карпенківської драматургії чуємо ми і в комедіях та драмах Корнійчука, і в «Алмазному жорні» та «Феї гіркого мигдалю» Кочерги, і в усьому кращому, що маємо ми нині в радянському українському театрі» (М. Рильський). «Найважливіші ознаки таланту п. Карпенка-Карого,— констатував, згаданий критик,— це уміння підмітити особливості народного життя на даному етапі часу, яскраво представити його в художніх образах, змальовуючи їх не різкими, які осліплюють очі, мазками, а тонким штрихом; помітна і художня вмілість концепції, яка виявляється в тому, що між явами і діями існує внутрішній зв’язок та співмірність, накінець, всюди проведено вірний психологічний аналіз осіб» (С.А.І., сучасник драматурга). «Правдивість і простота. Мало є драматургів, до творчості  яких можна було б прикласти ці слова з таким правом, як до творчості Карпенка-Карого. Якщо додати до цього ще глибочезне знання життя, прекрасне розуміння законів сцени і великий талант скупим мазком малювати людські стосунки і людську психологію, то стане зрозумілим, чому твори Тобілевича держаться і будуть держатися на нашій сцені» (М.Рильський).

Головним жанром драматургії Карпенка-Карого є комедія. Саме з допомогою комедії, за думкою самого драматурга, можна якнайкраще вплинути на глядача. Цей жанр дає можливість навчити чогось через розвагу, містить іронію й сатиру, які опосредковано вказують на суспільні вади та недоліки. Іван Карпенко-Карий започаткував жанр “серйозної комедії” в українській літературі. Це сталося під впливом творчості драматурга Педро Кальдерона, філософа Дені Дідро, письменників О. Пушкіна, М. Гоголя, Т. Шевченка й О. Островського

Коме́дія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи тварини.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/tvorchist-ivana-karpenka-karoho