Творчість моїх учнів

Коптілова Владислава, переможець обласних етапів Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури (3 місце у 2016 р., 2 місце у 2017 р., 3 місце у 2018 р., 1 місце у 2019 р.), переможець обласних етапів (2016-2019) Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, учасник Літньої літературної школи в Карпатах (2018-2020), студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, навчається за освітньою програмою «Шведська філологія та переклад, англійська мова та третя германська мова». Творча, цілеспрямована та непередбачувана. Мріє написати роман, яким би зачитувалися у всьому світі. Її проза та поезія потребує інтелектуального читача.

Йду до Вифлеєму

О лихоліття слів зарозумілих,
Покинутих на вітер у степу,
Ти б знало: те мовчання знавісніле
Не видасть мою дику таїну.
Крізь темний ліс в одвічній самотині
Бреду собі, тихесенько бреду.
Молюся віднайти дорогу нині,
Бо далі, може, зовсім пропаду.
Химерний ліс, пусти мене на волю
Людей покірних малювать сліди!
Хіба не бачиш ти страшного болю,
Що раною ятриться у воді?
У той воді з невпинного потоку,
Який жбурля каміння з висоти
У душу, де нема вже й місця стоку,
У душу, що шукає чистоти.
Містичний ліс, в полоні я твоєму
Юртитися з гріхом не буду більш.
Ослаб лещата: йду до Вифлеєму
Очиститись. А ти мене залиш.

Турська Юлія, учасниця та переможець обласних етапів Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури (3 місце у 2016 р., 1 місце у 2017 р., 3 місце у 2018 р.), переможець Всеукраїнського поетичного конкурсу «Зерна доброти» (2 місце у 2017 р., диплом «За оригінальність» у 2018 р.). Зараз студентка 3 курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка,  навчається   за спеціальністю «Літературна творчість»

Роздум

Смак медовий чаю, запах кави,
Сміх дитини і весняний грім,
Промінь сонця серед хмар лукавий,
Шум дощу, батьківський рідний дім.

Дотик пальців рідної людини,
Тепла ковдра у зимову ніч,
Мережковий теплий спів пташини,
Печиво, що його гріла піч.

Чому люди помічають зорі,
Лиш коли віщують зорепад?
Чом лимон смакує одиницям,
Коли всі так люблять лимонад?

Може, й мало в цих словах ідеї.
Де ж тут філософія однак?
Ми ж так звикли у віршах до неї,
А тут просто, у простих думках.

Треба і мораль би написати,
Чи чогось повчити читача.
Всі і так розумні, не вгадати,
Кого яка правда науча.

Злотим словом я кувать не стану,
Наче мудрий я усім поет,
Та й не хочу вас ввести в оману,
Але розкажу один секрет.

Не шукати нам легкої долі,
Не тримати нам її в руках.
Пізнавать життя можна й поволі:
Справжнє щастя –  у простих речах.

Хоменко Владислав, переможець обласного етапу Всеукраїнської олімпіади зі світової літератури (3 місце у 2017 р., 2 місце у 2018 р.), переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої» (2 місце у 2018 р.), учасник Всеукраїнського поетичного конкурсу «Зерна доброти» (диплом «За оригінальність» у 2018 р.), один із авторів поетичної збірки «Палієва осінь» (Фастів). Наразі студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, навчається за спеціальністю «Літературна творчість». Роботи Хоменка Владислава вже надруковані в газеті «Літературна Україна».

Пісня

Хай буде Вкраїні скрізь вічная шана,

І сила, і щастя у наших людей.

Хай завжди цвіте Батьківщина кохана,

Прославлена в подвигах власних дітей.

Хай радує око краса неймовірна

України нашої чистих ланів.

Лунає хай пісня гучна, життєдійна

Під спів солов’я і дзюрчання струмків.

Хай квітне й буяє наш рід незотлінно,

І воля, і правда панує над всім.

Незламний наш край хай стоїть монолітно,

Та горе й нещастя зникають зовсім.

Руїни хай дух землю рідну покине,

Й зіллються усі в сильний, єдиний народ.

Козацькая кров невмируща не згине,

Не скласти ніколи Вкраїни клейнод.

Хай кожен свою Батьківщину плекає,

Вона ж бо у світі така лиш одна.

На кобзі й бандурі музика хай грає,

І зцілює душу чарівна струна.

Хай грізно литаври все зло відлякають

Та тризуб свободи піднімуть вгорі.

До руху нас завжди нехай закликають

Ревучії води, що плинуть в Дніпрі.

Хай завш в Україні добробут панує

І щит миротворчий її захистить.

Усі перешкоди народ наш зруйнує

Під стягом, що гордо між хмар майорить.