Матеріали та вироби з деревини в екстер’єрі

Дерев’яний будинок – краса та екологічність

Основні переваги і недоліки застосування дерева для облицювання будівлі

Дерев’яні панелі зазвичай кріплять до обрешітки, залишаючи вентиляційні зазори, щоб запобігти появі конденсату. Перевага дерева полягає в його екологічній чистоті, дерево дозволяє будинку «дихати». Дерев’яний сайдинг надійно захистить будинок від сильних поривів вітру та від дощів. До всього іншого дерев’яна конструкція володіє довговічністю, міцністю і легкістю.

Однак обробка будинку деревом зобов’язує його власників до регулярного правильного догляду за цим натуральним матеріалом. Процедуру забарвлення слід повторювати не рідше ніж один раз на рік. Виняток становлять тропічні і модифіковані породи дерева, які не потребують частого забарвлення. При ретельному дотриманні технології робіт і при регулярному догляді дерев’яний каркас прослужить довгі роки. Дерев’яне облицювання додасть дому елегантності і респектабельності.

Види дерев’яного облицювання:

1. Дерев’яні панелі – надають будинку сучасний вигляд і піклуються про його хорошу вентиляцію.
2. Блок-хаус – дуже поширений матеріал для обробки фасадів. Зовнішня сторона матеріалу має вигляд колоди, а внутрішня (що примикає до стіни) – плоска. Блок-хаус дозволяє додати будь-якому будинку вид дерев’яного зрубу.
3. Дранка – гарантує надійний захист будинку від самих несприятливих погодних умов. Дранка істотно продовжує термін служби несучих стін і надає будівлі індивідуальність і неповторність.
4. Дерев’яний сайдинг – найбільш поширений варіант при обробці будинку деревом.

Дерев’яні панелі «блок-хаус» – найсучасніші матеріали, що використовують для зовнішнього оздоблення будинку. Такі панелі  виготовляють із деревини хвойних та листяних порід, які завдяки спеціальній обробці здатні протистояти пересиханню; ширина – 90; 130; 160 і 180мм, довжина – 3-6м. Використовують для оздоблення як зовнішньої,  так і внутрішньої частини будинку.

Оздоблення будинку зовні блок-хаусом

Дерев’яні панелі блок-хауса перед установкою необхідно потримати при вуличній температурі 2-3 дня, захистивши при цьому їх від впливу вологи. Це потрібно зробити для того, щоб блок-хаус придбав необхідну вологість і температуру. В іншому випадку облицювання після установки може деформуватися.

Інструменти і матеріали, необхідні при установці блок-хауса:

1. Дриль.
2. Дерев’яні доски.
3. Молоток, цвяхи.
4. Цементний розчин.
5. Шпатель.
6. Поліетиленова плівка.
7. Схил.
8. Косинець.
9. Будівельний рівень.
10. Саморізи і захисні капелюшки для них.
11. Рулетка, маркер.

Технологія установки блок-хауса

1. До початку проведення робіт слід підготувати стіни: вони повинні бути рівними, не мати відколів і вибоїн. Це необхідно зробити для того, що в негоду в тріщини потраплятиме вода, і, замерзаючи, вона почне руйнувати стіну. Всі нерівності закладаються розчином з піску та цементу.
2. Перш ніж почати обшивати будинок, стіни обробляються ґрунтовкою і очищаються від цвілі. Якщо стіни з дерева, то їх обробляють оліфою. Поверхня стін ізолюється від вологи. Бетонні і цегляні стіни слід покрити шаром поліетиленової плівки.
3. Після цього слід встановити обрешітку. Встановлювати її треба строго вертикально, з кроком 50 см. За допомогою схилу, кутника і будівельного рівня перевіряється правильність установки.
4. Подібна обшивка вимагає наявності отворів для кріплення в дошках оздоблювального матеріалу. Кріплення здійснюється за допомогою саморізів. Після установки блок-хауса капелюшки саморізів необхідно залити спеціальним водовідштовхувальним клеєм або встановити на них спеціальні накладки, які можна купити там же, де і матеріал. Замкові кріплення дозволяють дуже швидко виконати обробку стін.

Дерев’яний сайдинг – вид облицювання фасаду будівлі, для якого використовуються панелі з деревини, покриті спеціальними покриттями, що частково накладаються одне на одне.  Сайдинг – міцний матеріал із низькою теплопровідністю; здатний приховувати нерівності і шорсткості робочої зони, мастикувати відкоси; стійкий до впливу атмосферних факторів та ультрафіолетових променів.

Технологія обробки стін дерев’яним сайдингом схожа з технологією обробки стін “блок-хаусом”, але більш проста. Не варто забувати в зазор між сайдингом і стіною прокладати водостійкі плити. Якщо ж ви хочете додати фасаду будинку найбільш ефектний вигляд, то варто вибрати дранку. Дранка забезпечить поліпшений захист від комах і несприятливих погодних умов, значно збільшить термін служби споруди. Технологія її установки складна для початківців, тому вимагає присутності фахівців, які мають досвід роботи з нею.

Дерев’яні фасадні панелі використовують для влаштування вентильованого фасаду: із зовнішнього боку несучих конструкцій на основу (із залізобетону, бетонних блоків або цегли) кріплять несучий каркас, на який навішують дерев’яні панелі, просочені спеціальними речовинами, а між панеллю і основою розміщують шар утеплювача, залишаючи повітряний зазор 40-80мм.

Такий фасад застосовують при будівництві та реконструкції житлових, адміністративних, громадських і промислових будівель для підвищення їх архітектурної виразності. Для заміни архітектурного вигляду будівлі використовують вентильований фасад без утеплювача.

Оздоблення будинку зовні дерев’яними панелями

Дерев’яні панелі виготовляють з різних порід дерева. При виборі слід враховувати особливості кожної породи. Дерев’яні панелі з сосни мають щільну і тверду структуру, їх легко склеювати, але вони погано піддаються фарбуванню. Дерев’яні панелі з ялини мають легку і м’яку структуру, легко проклеюються, але схильні до гниття. Дерев’яні панелі з вільхи та осики мають м’яку і легку структуру, їх легко обробляти, але вони також схильні до гниття в несприятливих умовах. Дубові панелі найбільш міцні, що не загнивають, не коробляться, легко піддаються обробці, але мають високу вартість. Букові панелі мають гарну якість, але також схильні до гниття. Дерев’яні панелі з ясена легко сплутати з дубовими панелями (схожа текстура), але вони набагато легше дубових і легко загнивають. Панелі можуть бути різних видів. Найбільш популярні панелі, які набрані з рейок і листові. Деякі виробники випускають панелі, що поєднують в собі кілька порід деревини.

Інструменти і матеріали, необхідні для установки панелей:

1. Молоток, цвяхи.
2. Саморізи.
3. Дерев’яні рейки.
4. Будівельний рівень.
5. Кисть або валик, фарба.
6. Рулетка, маркер.

Технологія установки дерев’яних панелей

Головне правило полягає в тому, що при з’єднанні панелей типу паз-шип панель кріпиться шипом вгору. Таким чином, паз захищається від попадання води і бруду. Перед початком робіт встановлюється решетування. Між брусами має бути відстань від 0,5 до 1 м (в залежності від того, якої товщини обрані панелі).

Установка панелей проводиться зверху вниз. Перша дошка встановлюється за рівнем строго горизонтально. Панелі кріплять до обрешітки за допомогою кляймера. Кляймер закріплюється за допомогою цвяхів або саморізів. Використання кляймера дозволить панелям вільно збільшуватися при перепадах температури. Щоб поліпшити вентиляцію, знизу і зверху слід залишити зазори в 1-2 см. Після установки панелі покривають спеціальним захисним складом.

Дерев’яна черепиця – покрівельний і фасадний матеріал, виготовлений із порід деревини, які мають велику кількість річних кілець. Часто використовують у вигляді гонту (шинделя)– невеликих дощок, які мають клиноподібний переріз. Виготовляють гонт із добірної деревини різних порід. Характеризується високими естетичними властивостями, легкістю, морозостійкістю, простотою монтажу, терміном експлуатації до 100років. Застосовується при влаштуванні  покрівлі дахів будинків, котеджів, лазень, альтанок, а також інколи як фасадний матеріал.

Сучасний ринок будівельних матеріалів наповнений новими видами покрівельних покриттів, виготовлених за інноваційними технологіями і володіють унікальними властивостями і технічними характеристиками. Але застосування старих способів покриття даху залишається актуальним і в наші дні. Одним з таких способів є застосування дранки. Дизайнери використовують її для реконструкції старовинних будівель або для створення нових об’єктів в автентичному стилі. Виготовлення елементів покрівлі та її трудомісткий монтаж необхідно довіряти тільки досвідченим будівельникам, які мають високий професійний рівень.

Особливості матеріалу

Дранка – покрівельний матеріал, який має форму дерев’яних пластин, виконаних з різних порід дерев.

переваги:

• екологічна безпека;
• можливість уникнути фарбування покрівельного покриття;
• підвищена стійкість до перепадів температури, вологості і грибкових захворювань дранки з хвойних порід деревини;
• стійкість до процесів гниття;
• високі гідроізоляційні показники;
• можливість застосовувати в різних кліматичних умовах;
• відсутність відходів при проведенні монтажу;
• естетичний вигляд;
• невелика вага;
• гармонійне поєднання з навколишнім середовищем;
• відсутність конденсату під покрівельним покриття.

недоліки:

• вирубка лісових масивів для виготовлення покриття;
• висока вартість матеріалу та покрівельних робіт;
• монтаж покриття можливий тільки професійними будівельниками;
• високий відсоток відходів при розпилюванні;
• необхідність обробки матеріалу, зробленого з листяних порід, грунтовками і антисептиками;
• негерметичність покрівельного покриття
• неможливість створення мансардних конструкцій;
• деформація під дією вологи і сонячних променів;
• недовговічність;
• щорічний огляд покриття і ремонт пошкоджених ділянок;
• висока вартість робіт з відновлення деформованих ділянок дранки.

Термін експлуатації даного виду покриття залежить від особливостей обраного матеріалу, технології виробництва елементів і обробки заготовок. При дотриманні всіх правил і технологічних норм виробництва і експлуатації період служби дранки може тривати на кілька десятків років.

Сучасні дизайнери і декоратори застосовують унікальний будівельний матеріалз натурального дерева не тільки для покрівельних робіт, а й для оздоблення фасадів будинків, прикраси інтер’єру всередині приміщень. Проекти, виконані із застосуванням даного виду матеріалу, мають унікальну текстуру і неповторні форми.

Види і характеристики

Для виготовлення дерев’яної покрівлі застосовують кілька видів черепиці та її аналогів:

• дранка – дерев’яні дошки, покладені в шаховому порядку;
• шиндель – елементи різної форми, укладені різними способами;
• гонт – гонтові дощечки, виконані у вигляді різних фігур;
• леміш – черепиця у вигляді лопати;
• тес – покриття з сосни.

Найбільш поширені види покрівельного покриття – гонт і дранка. Розміри гонту перевищують елементи з дранки.

Дранка для покрівлі буває декількох видів:

• Колота. Міцний і довговічний матеріал. Для виробництва дощечок застосовується сокиру або спеціальний механічний інструмент. Спосіб різкого розколу дерева дозволяє виготовити елементи покрівлі з мінімальною кількістю дефектів.
• Пиляна. Виготовляється шляхом спилювання необхідних частин з дерев’яної заготовки. Виготовлені елементи мають низьку якість і велика кількість пошкоджень та дефектів. Щоб зменшити відсоток шорсткості, фахівці рекомендують проводити розпил строго уздовж волокон.
• Мозаїчна. Проводиться методом склеювання окремих частин, виготовлених різними способами. Це вид покриття має високу міцність і довговічністю і є самим затребуваним серед професійних будівельників.

Сучасні виробники обробляють матеріал спеціальними розчинами, які дозволяють надати покрівельного покриття необхідний колірний відтінок і захистити його від негативного впливу навколишнього середовища.

Вимоги до деревини

Для отримання якісного і довговічного будівельного матеріалу застосовують листяні породи дерев – осику, липу, кедр, дуб. Хвойна деревина має велику кількість сучків, що значно ускладнює процес виробництва і впливає на якісні характеристики матеріалу.

Приступаючи до виготовлення пластин, необхідно знати кілька вимог до вихідного матеріалу:

• відсутність сучків – вирубку слід проводити в густих насадженнях з обмеженим доступом сонячних променів;
• розпил тільки вологої деревини – з сухої сировини виходить покрівельний матеріал низької якості;
• застосування чурок однакового розміру, але не менше 45 см;
• відсутність деформованих і пошкоджених місць на стовбурах дерев;
• виключення застосування серцевини чурок;
• обробка вогнезахисними розчинами;
• для виробництва тріски застосовувати сокиру або механічний інструмент для розколу;
• заготівля сировини в будь-який час року, крім зимового періоду.

Виготовлення дерев’яної черепиці з різних порід дерев надає кожному виду свої унікальні властивості і характеристики. Деревина, привезена з країн з жорстким кліматом, має більш високу ціну і якість. Покрівля, виготовлена з модрини, з кожним роком стає більш світла і красива, дубові елементи з часом темніють і стають щільними і важкими. Матеріал, виготовлений з хвойних порід, володіє високими антисептичними властивостями, стійкий до вологи і перепадів температур, має найбільший період експлуатації.

Чим довше дранка знаходиться в експлуатації, тим вище її ступінь міцності і герметичності.

Як виготовити?

Для виготовлення тонких дощок дранки майстри застосовують спеціальні верстати. Ручний метод виробництва дозволить виготовити гонт або черепицю з дерева товщиною більше 10 мм.

Для розпилу пластин в домашніх майстерень будівельники застосовують два види верстатів.

• Набутий в спеціалізованих магазинах. Переваги – висока якість інструменту, відсутність дефектів і відхилень при заводській збірці. Недоліки – висока ціна, недоцільність придбання для разового виготовлення дранки.
• Виготовлені своїми руками. Переваги – низька ціна, можливість складання з матеріалу, що був у використанні. Недоліки – наявність досвіду в конструюванні металевих інструментів і побудови креслень, отримання деформованих і бракованих виробів.

Перед початком робіт необхідно придбати засоби індивідуального захисту і вивчити правила техніки безпеки при роботі на розпилювальних верстатах. Придбання сировини високої якості і відповідає всім нормативам і стандартам – запорука успішного виготовлення дранки з мінімальним відсотком відходів і дефектів.

Етапи виготовлення покрівельного матеріалу:

• підготовка інструментів до роботи, заточка всіх ріжучих елементів і мастило необхідних деталей;
• розкол великий заготовки на сектора необхідного розміру;
• вирівнювання заготовок по запланованим розмірами;
• очищення робочого місця від непотрібного матеріалу;
• розпил елементів дранки уздовж зрізу;
• шліфування поверхні;
• сортування виготовленого матеріалу;
• вирівнювання дранки необхідно робити невеликими партіями.

Початківцям майстрам необхідно взяти кілька уроків з виготовлення покрівельного матеріалу у досвідчених будівельників, при виконанні роботи використовувати їх рекомендації і поради – це дозволить зменшити відсоток дефектів і помилок і призведе до виготовлення покрівельного матеріалу високої якості.

Поради по монтажу

Покрівельне покриття з дранки володіє не тільки унікальними властивостями, але і має особливу технологію укладання. Укладання елементів, з’єднання вузлів і пристрій покрівельного покриття нагадує ялинову шишку. Дерев’яний матеріал зберігає властивості збільшувати розмір під дією опадів, що не дозволяє проникати волозі під дах. Під дією сонячних променів пластини піднімаються і дають можливість для випаровування вологи. Починаючи процес укладання покрівельного покриття з дерева, необхідно враховувати його властивості, особливості і технічні характеристики.

Перед початком монтажу дранки необхідно виконати обрешітку каркасної споруди з рейок з кроком 25 см. Кріплення елементів потрібно проводити сталевими нержавіючими цвяхами в середині поверхні, залишаючи нижній край незакріпленим. Цей спосіб підвищить герметичність покрівлі і запобіжить появу тріщин і відколів. Для попередження механічного пошкодження тонких і крихких деталей покрівлі необхідно застосовувати спеціальні пристосування для пересування.

Конструкція із застосуванням дранки складається з декількох видів матеріалів: пароізоляційні; гідроізоляційні; лати; дранка. Необхідні інструменти: домкрат; гостре лезо; шпатель; кернер. Монтаж проводиться без складання креслень. Будівельникам досить визначити кут нахилу і необхідну кількість рядів покрівлі. Схема укладання – перекриття попереднього ряду наступним.

Монтаж конструкції з дранки проводиться в кілька етапів:

• закріпити рейку, яка контролює кут схилу і рівень торців;
• прибити перший ряд, що складається з двох рівнів;
• закріпити наступний ряд елементів з шириною нахлестов не менше 30 мм і зазором між дранкою 7 мм;
• провести монтаж покрівельного покриття по ширині всього даху;
• виконати підрізування виступаючих деталей ручною пилкою.

Досвідчені будівельники радять звернути увагу на розташування волокон. Потоки води повинні стікати паралельно напрямку ниток.

Початківці будівельники можуть допустити помилки і неточності при монтажі:

• велика довжина обрешітки;
• неточний розрахунок необхідної будівельного матеріалу;
• невелику відстань нахлестів;
• застосування неякісних пластин;
• відсутність додаткових шарів.

Для дахів, що мають складні форми, досвідчені будівельники застосовують комбіновану покрівлю. Поєднання дранки з сучасним покрівельним матеріалом дозволяє побудувати і ввести в експлуатацію унікальні проекти дизайнерів, які мають покрівлю складної форми та конфігурації.

Покрівля, виконана з натурального матеріалу, вимагає спеціального догляду:

• видалення снігового покриву тільки дерев’яною мітлою;
• своєчасне очищення поверхні від листя, моху і гілок;
• щорічна перевірка на наявність пошкоджень і деформованих ділянок;
• обробка покриття спеціальними маслами для збереження унікальних властивостей і текстури;
• періодичне нанесення водовідштовхувальних розчинів, які втрачають свої властивості під негативним впливом навколишнього середовища.

Вдалі приклади

Унікальний матеріал, який використовується вже багато десятків років, знайшов своє застосування і в створенні сучасних проектів. Ексклюзивні дизайнерські проекти із застосуванням дранки користуються популярністю як у вітчизняних замовників, так і у жителів різних країн світу. Декоратори знайшли вдалі варіанти поєднання дерев’яної черепиці з різними матеріалами.

Сучасні дизайнери віддають перевагу новим технологіям і застосування славних форм в своїх проектах. Унікальні і неповторні проекти користуються попитом у молодих і сучасних замовників, які втомилися від стандартних приміщень і нудних дизайнів. Застосування дранки для фасадної обробки і декорування створить домашній комфорт і захистить будівлю від негативного впливу навколишнього середовища.

Літня альтанка, прикрашена дерев’яною черепицею, обов’язково стане прикрасою заміського ділянки, створить затишок і гармонійно впишеться в унікальну природу соснового лісу.

Гармонійне поєднання сірого даху і коричневого облицювання стін, виконаної з дерев’яних черепиці, підкреслить індивідуальність господарів будинку, а білі вікна і світлі кути зроблять акцент на складній конструкції будівлі.

Простота і уявна грубість матеріалу не заважають дранці гармонійно вписатися в сучасний інтер’єр заміського будинку. Красиве оздоблення напівкруглої горищної стелі стане яскравою плямою в дизайнерському проекті, виконаному в світлих і ніжних тонах.

Відпочинок в простому будинку, гармонійно вписаний в первозданну природу, наповнить життєвими силами і стане улюбленим місцем відпочинку від щоденної суєти великих міст.

Малі архітектурні форми з деревини для ландшафтного дизайну та садово-паркової архітектури – бесідки, трельяжі, перголи, пілястри, альтанки, садові лавки, шезлонги, колодязі, коромисла, млини, дитячі ігрові комплекси (гойдалки, гірки, пісочниці, будиночки) та предмети інтер’єру  (столи, стільці, стільниці, барні стійки).

Трельяж – решітчаста стінка, обсаджена декоративними ліанами. Дерев’яні трельяжі-стінки використовують не тільки на території парків, але й на вулицях, у місцях відпочинку.

Трельяж – це легка дерев’яна або металева опорна садово-паркова решітка для вертикального озеленення рослинами, що в’ються або спираються. Трельяжні щити можуть бути різноманітних форм – прямокутні, арочні та ін. Особливо в якості декоративних підійдуть легкі віялоподібні конструкції, на яких в’юнкі рослини дають оригінальний малюнок з спадаючих гірлянд. Решітка може бути пристінною або вільностоячою. Малюнок трельяжу можна підбирати найбільш скромний та простий, все одно навесні він неодмінно закриється листям рослин.

Трельяжі – сітчасті конструкції з дерев’яних рейок або металевого пруту. Опори можуть бути з дерева, а також металевими або складеними із цегли стовпчиками. Рейки схрещують під кутом 60-90 градусів утворюючи малюнок з ромбів або квадратів. Окрім цього малюнок надає конструкції стійкості.

Декоративні решітки зазвичай встановлюють уздовж доріжок та майданчиків. Для вертикального озеленення стінок будівель та високих огорож використовують решітки з дерев’яних рейок січенням 25х25 мм, скріплених перпендикулярно між собою з осередками 40х40 та 50х50 см. Малюнок осередків визначають виходячи з розмірів вікон та дверей.

З таких решіток можна зробити тихий куточок на вашій ділянці для відпочинку, сховатися за ними від палкого сонця, відгородити ними господарські майданчики або прилади технічних служб, закрити зеленню маловиразні монотонні огорожі паркових територій або санітарні вузли (туалети) парку і т.п.

Рослини для трельяжів – дикий виноград, хміль, боби, а на опорних решітках  – запашний горошок, іпомея, клематіс, в’юнкі троянди та ін.

Дерев’яні альтанки – легкі криті споруди в саду або парку для відпочинку. Будують альтанки різної форми: круглі, трапецієподібні. Стіни альтанок виконують із тонких дерев’яних планок у вигляді трельяжів, які служать опорою для витких рослин.

Альтанки на дачній ділянці стають практично необхідним атрибутом. Часи, коли дача служила особистим підсобним господарством пройшли. Тепер це скоріше місце відпочинку. А де краще відпочинеш, як не на свіжому повітрі. Але з іншого боку – сидіти під пекельним сонцем – заняття дуже не з приємних, хочеться трохи тіні та комфорту. Тверда підлога, зручні меблі, деякі кухонно-столові зручності, освітлення вечорами.
У лісопарках та лугопарках альтанки можуть виконуватися з підручного матеріалу – колод, жердин, дощок.

Навіси розміщують у парках, скверах, садах, на пляжах, дитячих ігрових майданчиках та у місцях очікування громадського транспорту, де вони є місцем відпочинку, укриттям від сонця та дощу.

Архітектурне рішення цих споруд повинно відповідати їх основним функціональним призначенням, а їх зовнішня форма, матеріал виконання та колірне рішення повинні бути ув’язані з навколишнім середовищем – рослинністю, рельєфом, водою та іншими компонентами. Для виготовлення тіньових навісів можуть використовуватися найрізноманітніші матеріали – метал, дерево, бетон, залізобетон, каміння.

Перголи  – це тонкі грати з дахом, часто використовуються у поєднанні з садовими меблями. Вони можуть бути круглими, ламаної форми, криволінійного обрису.

Дерев’яна пергола – це хороший приклад того, що навіть ті речі, які були створені століття назад, можуть дійти до наших днів у своєму первозданному вигляді. Звісно, зараз існують і сучасні варіації пергол з металу, пластику та інших матеріалів. Але пергола з дерева, як і раніше, залишається лідером.

Дерев’яна пергола має цілий ряд переваг перед іншими навісами й арками:

1. Екологічність конструкції. Безсумнівно, в наші дні існує величезна кількість всіляких матеріалів, з яких можна було б зробити перголу. Але дерево досі вважається одним з кращих варіантів завдяки своєму природному походженню і екологічності: жодних алергічних реакцій у людини і ніякої шкоди для навколишнього середовища.

2. Міцність матеріалу. Для пергол зазвичай вибирають надійну і якісну деревину, яка здатна служити протягом десятиліть.

3. Стильний дизайн. Незважаючи на гадану простоту конструкції, дерев’яна пергола легко вписується у значну кількість архітектурних стилів, а в саду або на дачній ділянці взагалі виглядає абсолютно органічно. Тим більше, що до неї легко підібрати супутні меблі з дерева – столи, стільці, крісла, лавки. До речі, одним з цікавих проектних рішень можуть бути меблі, вбудовані прямо в перголу.

4. Невеликі терміни виготовлення та монтажу. Оскільки у дерев’яній перголі класичного типу не використовуються жодні механізми, то виробництво конструкції (при наявності матеріалів) не займає багато часу. Втім, бувають дійсно нестандартні проекти з численними нюансами, і тоді весь процес виготовлення виявиться більш тривалішим.

5. Функціональність. Хоча багато хто використовує дерев’яну перголу просто як прикрасу та архітектурне доповнення до інших будівель, насправді вона може бути абсолютно утилітарною і багатофункціональною.

Де і як застосовуються дерев’яні перголи

1. Перголи для дачі та саду. Мабуть, найчастіше перголу можна побачити саме тут. Садівники використовують її як опору для улюблених декоративних рослин, як альтанку, перегородку або просто прикрасу.

2. Перголи в парках і алеях – уздовж стежки або на вході в парк стоїть гарна дерев’яна конструкція з повторюваних дерев’яних елементів. Ось це – один з прикладів того, як перголи використовуються вже в громадських місцях.

3. Перголи біля будівель та у дворах будинків – це вже зовсім урбаністичні варіанти. У цих випадках пергола служить козирком, що прикриває ганок будівлі від сонця і дощу, або ж альтанкою, яка прикриває від сонця лавки або навіть колодязь з артезіанською водою. У затишних двориках великих міст  перголи раніше зустрічалися нерідко. Звичайно, вони мали досить спрощену конструкцію і найчастіше були повністю повиті виноградом.

Пергола – прибудова, навіс, довга опора для виноградної лози. На даний час пергола зовні видозмінилася у зв’язку із зміною функціонального призначення (організація місць відпочинку, створення тіні тощо) і представляє собою ажурну конструкцію з низки поставлених один за одним арок, рам або парних стовпів, пов’язаних між собою поверху зазвичай дерев’яними латами.

Перголи можуть мати різні обриси в плані: простої прямої лінії, що ламається під прямим кутом (у вигляді літер Г або П) або споруджуваної по кривій (овал, коло, півколо). А також перголи можуть бути більш складної конфігурації.

Дерев’яні паркани бувають традиційні та декоративні; вони є невід’ємною частиною садових ландшафтів.

Види дерев’яних парканів:

• класичний дерев’яний паркан з горизонтальними або вертикальними дошками, підігнані один до одного в різного ступеня щільності;

Дошки у класичного забору закруглені у верхній частині надання їй декоративності

• частокіл зі строго вертикальними кілками, вбитими в землю максимально близько один до одного;

Назва «частокіл» походить від злиття двох слів – «частий» і «кілки». Здавна це найбільш надійних спосіб захистити свій двір від чужинців

• у дерев’яному мощенні матеріал може бути укладений як вертикально, так і горизонтально, а для більш щільного прилягання колоди розпилюють на дві частини;

Паркан з колод виглядає максимально надійно

• штахетник – більш рідкісний і низький паркан, яким, однак, можна надати надійності самими різними способами;

Дерев’яний штахетник, посилений цегляними опорами

• «драбинка» – цікавий за зовнішнім виглядом варіант огорожі, коли горизонтальні дошки встановлюються щільно один до одного внахлест (нагадує монтаж сайдинга). Таким чином конструкція виходить непрозорою, але досить повітропроникною;

Ще один варіант, як поєднати цеглу з деревиною

• «жалюзі» мають схожий принцип, але тут дошки монтуються як горизонтально, так і вертикально;

Горизонтальний варіант розташування дощок в «жалюзийном» паркані

Вертикальний варіант розташування планок

• плетені паркани більше підходять для декоративного оформлення ділянки або для обгородження палісадників. Однак, можна зібрати його з тонких дощок, який цілком підійде для захисту ділянки;

Плетений дощатий паркан виглядає дуже оригінально

• «ранчо» – паркан, придуманий в Америці. Спочатку використовувався для огорожі пасовищ, а зараз може нести і декоративні функції, наприклад, зонування ділянки;

Ось так виглядає огорожа «ранчо»

• сітчастий паркан теж використовується більше як прикраса двору або палісадника.

Цей різновид огорожі має високі декоративні властивості

Це основні варіанти конструкцій огорож. Поєднуючи їх можна домогтися бажаного результату – обгородити ділянку міцною, красивою огорожею.

Для ландшафтного дизайну також використовують бесідки з бамбука, меблі з ротангу (ротангової тропічної пальми), садові столи та стільці та багато чого іншого.