УКРАЇНСЬКА МОВА. ПРАКТИЧНА РИТОРИКА

Рито́рика, рідше красномовство — це мистецтво якісного висловлювання думок з метою переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Це мистецтво вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.

Риторика є однією з найдавніших наук, її виникнення припадає на античні часи. Вона була засобом захисту і звинувачення на судовому процесі. Батьківщиною риторики називають Сіракузи, а її «винахідником» — демагога Коракса.^[1] Засвоєння риторики вважалося необхідною підготовкою в Стародавній Греції та Римі. Громадяни Давньої Греції могли самі себе захищати в суді, а щоб захист вийшов вдалим, вони зверталися до фахівців, чиїм ремеслом було складання промов. Ораторське мистецтво розвивалося й у Давньому Римі. Відомий давньогрецький оратор Арістотель розрізняв три способи переконання:

• логічний
• емоційний
• етичний.

Найвидатнішим римським оратором був Цицерон, він досягнув високої майстерності у складанні й виголошенні промов, став автором трактатів про ораторське мистецтво.

Рито́рика є однією з найдавніших наук, її виникнення припадає на античні часи. Вона була засобом захисту і звинувачення на судовому процесі. Громадяни Давньої Греції могли самі захищати себе в суді, а щоб захист вийшов вдалим, вони зверталися до фахівців, чиїм ремеслом було складання промов. Розвиток ораторського мистецтва продовжується й у Давньому Римі. Найвидатнішим римським оратором був Цицерон, він досягнув високої майстерності в складанні й виголошенні промов, став автором трактатів про ораторське мистецтво. У середньовічній Європі риторика була перш за все мистецтвом християнської проповіді. На землях Київської Русі ораторське мистецтво розвивалося під впливом візантійського красномовства. У XVI — XVIII ст. на українських землях риторика набула найбільшого розвитку. У XIX столітті риторика в Україні переживала занепад через утиски українського слова. На сучасному етапі розвитку риторики відбувається піднесення всіх її жанрів, створюється багато посібників із ораторського мистецтва.

Концепція шкільної риторики як навчального предмета реалізована в навчальних посібниках для 1-11 класів Т. А. Ладиженської. Основна мета шкільної риторики — навчання успішному спілкуванню. Так само, основи риторики вивчають у вишах, в основному на філософських, педагогічних та інших гуманітарних факультетах. Для тих, хто потребує вивчення техніки публічних виступів в більш старшому віці, ринок освітніх послуг України пропонує велику кількість тренінгових програм і курсів з риторики . Навчальні курси з вивчення прийомів риторики можуть бути державними: Московський педагогічний державний університет (Москва); державний університет ім. Н. І. Лобачевського (Нижній Новгород) ; інститут підготовки кадрів — курси публічних виступів (Київ), а також комерційними (університет риторики та ораторської майстерності, школа красномовства, навчальний центр « Синтон», школа жорсткої риторики тощо). Відвідуючи подібного роду курси та тренінги з риторики, можливо освоїти основні правила і техніки публічних виступів, позбутися страху перед аудиторією, якісно поліпшити дикцію і вимову, відпрацювати основні засоби захисту від диверсій і прийомів «чорної» риторики. Також, на курсах і тренінгах навчають аргументувати, переконувати і відстоювати свою позицію, контролювати своє невербальне повідомлення, тримати паузи, запалювати й надихати слухачів тощо.

ЖАНРИ ПРАКТИЧНОЇ РИТОРИКИ

Сучасна риторика

На зламі XX сторіччя відродження риторичної думки позначилося заснуванням факультетів риторики у навчальних закладах, а також формуванням національних та міжнародних риторичних професійних організацій. Теоретики загалом погоджуються, що вивчення цієї науки відродилося значною мірою завдяки поновленому визнанню важливості мови й уміння переконувати в дедалі більш насиченому засобами масового зв’язку XX столітті. З початком панування реклами та мас-медіа, як-от фотографія, телеграфія, кіно, радіо й телебачення, зросла роль риторики в житті людей.

Викладання риторики в Західній Європі і у США поновилося з кінця 50-х років XX сторіччя. А з появою таких шкіл, як група «µ» («Мю») у Бельгії та Франції, риторику взагалі почали вважати одним із найцікавіших, найактуальніших і найперспективніших напрямів функціонально-комунікативного підходу до вивчення мови.

До визначних теоретиків сучасної риторики належать Хаїм Перельман, Генрі Джонстоун, Ллойд Бітцер, Кеннет Берк, Маршалл Маклуен та І. В. Річардс.

Риторика з напівсхоластичної науки про пишне мовлення (так її витлумачували в середньовіччі) стає наукою про ефективне спілкування у всіх можливих життєвих комунікаціях. Сприйняття риторики в такому ключі обумовлює потребу її вивчення на всіх рівнях здобуття освіти. Шведський професор Хосе Луїс Рамірес, вважає риторику основою не лише освіти, а й громадянського суспільства.

У сучасній філософії та лінгвофілософії з’явився напрям комунікативної філософії. Його ідея — так звана ідеальна комунікація, або трансцедентна прагматика і трансцедентна риторика. Представники цього напряму (Юрґен Габермас, Вітторіо Гесле та інші) стверджують, що гармонійне суспільство може існувати тільки тоді, коли воно послуговується ідеальною риторикою. Ідея риторики ефективного спілкування та трансцедентної прагматики полягає в тому, щоб якнайбільше членів суспільства були озброєні риторичними знаннями і, спілкуючись між собою, доводили це суспільство до гармонії. Тобто комунікація між різноманітними суспільними осередками, організаціями, установами має бути не конфронтативною, а толерантною та ефективною. Ідея толерантності спілкування ґрунтується на багатьох чинниках, найважливішим серед яких є засвоєння риторичних умінь і навичок.^[2].

Нині дуже мало уваги приділяється риториці. Це, можливо, одна з причин того, що в нашій країні немає стійкої і виваженої політики демократії. Сучасна риторика — це теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки, що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практичні можливості використання їх задля того, щоб створити ефективне висловлювання. Ефективність мовлення визначається втратами в процесі передавання ним від мовця до слухача інформації всіх трьох типів, притаманних мовленню: поняттєво-логічного, оцінного (+ або -) й емоційного. Доцільність мовлення — це його відповідність головній меті мовця, його мовленнєвому наміру. Впливовість мовлення — це його здатність розбудити розум і почуття, спонукати слухача спочатку прислухатися, прихильно та зацікавлено, а тоді прийняти те бачення навколишнього світу, яке йому запропонує мовець.

Закони риторики
I. Концептуальний закон — базовий закон риторики, який становить перший крок мовленнєвого циклу — винайдення задуму, ідеї (створення концепції). За своєю суттю цей закон передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета. Повноцінна, нормальна мисленнєво-мовленнєва діяльність людини починається з оволодіння нею концептуальним законом. Задум (концепцію) можна порівняти з образом людини на гірській вершині, з якої їй вдається побачити й осмислити те, що вона не спроможна зрозуміти, будучи «внизу» (на своїй галявині), бо не здатна охопити цю «галявину» (предмет, проблему) цілісно. Як же навчитися грамотно створювати задум — концепцію?

Концепція (в риториці) — це система знань про предмет, виражена у стислій, короткій формі. Вона — першооснова мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Процес розробки концепції складається з такої послідовності дій:

Своє бачення суб’єктом предмета (теми),
Аналіз теми (предмета), тобто вибір проблем для вивчення.
Прилучення до цінностей людського досвіду по вивченню обраної проблеми.
Пропускання чужого досвіду крізь призму свого бачення і навпаки (чуже + своє) і формування позицій.
При підготовці декотрих тем дуже рекомендується дещо прочитати, з’ясувати, що робили й говорили інші з того самого питання. Але не починайте читати раніше, ніж Ви не вичерпали власних думок. …Справжня підготовка полягає в тому, щоб видобути щось із себе, підібрати й скомпонувати власні думки й оформити власні переконання. Не робіть властивої майже всім помилки — не робіть спроби торкатися у невеликій промові надто великого кола питань! Візьміть один чи два аспекти теми й спробуйте висвітлити їх ґрунтовно.
Д. Карнегі
II. Закон моделювання аудиторії.                         Передбачає системне вивчення аудиторії, тобто тих, на кого розраховується викладення концепції. Важливий момент — оцінка лекційної ситуації з позиції оратора й аудиторії. Кожен з них прогнозує ситуацію, спираючись на свій досвід, тому ораторові слід знати існування своїх і чужих «зон небезпеки», вміти їх попередити, делікатно поводитися. …Аудиторія створюється не одразу і не швидко. Досвідчений оратор прагне тримати в полі зору свою аудиторію, особливо її небезпечні зони (острівки шуму, відволікання тощо). Для цього автор готує набір цікавих фактів, гумористичних історій, змінює тональність розмови, виключає або адаптує складний матеріал. При незбіганні оцінок з боку аудиторії та оратора слід зберегти здатність до вирівнювання психологічного клімату. Значимість закону моделювання аудиторії полягає не лише в тому, що на його основі можна створити цілісний психологічний портрет аудиторії, але і в тому, що цей закон відкриває можливість подальшої роботи з цим портретом (допомогти аудиторії оволодіти найбільш глибоким рівнем розуміння проблеми, створити умови для актуалізації в людини її позитивних якостей, зняти морально-дисциплінарний мотив і викликати емоційно-естетичний та пізнавальний мотиви, перевести байдужість, конфліктне ставлення у русло конструктивних стосунків). Закон моделювання аудиторії дозволяє побудувати наступний крок «запуску» концепції — виробити стратегію її реалізації.

III. Стратегічний закон. Стратегія (програма дій) становить собою варіант реалізації концепції та характеризується такими ознаками: динамічність, гнучкість, варіативність. З яких компонентів складається стратегія?

— визначення цільової установки;
— вичленування з концепції запитань, розрахованих на певну аудиторію та їх аналіз;
— формулювання тези (системи коротких відповідей суб’єкта на поставлені запитання).
Свої міркування на заключному етапі роботи з формування стратегії суб’єкт повинен побудувати у вигляді тези. Тезу ми розглядаємо як головну думку або згусток думок (стисле, лаконічне вираження роздумів суб’єкта з приводу обраних запитань), що розгортається суб’єктом у ході спілкування з аудиторією. Наявність тези дозволяє уникнути беззмістовного викладу концепції.

…Кожне поняття, кожне слово, кожна (думка) буква повинні йти до свого кінця, інакше вони будуть введені без причини, вони будуть зайвими, а все зайве є нестерпним.
М. М. Сперанський
IV. Тактичний закон передбачає систему дій з підготовки ефективної реалізації стратегій.                   До складових цього закону належать аргументація і активізація мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.

Аргументація — це засіб впливу одного суб’єкта на погляди та поведінку іншого. В основі лежить логічне обґрунтування тези шляхом доказу, переконання. Активізація передбачає таку послідовність дій:

— зацікавити аудиторію;
— викликати аудиторію на роздуми;
— вивести аудиторію на рівень обговорення.
Логіко-психологічний та психологічні прийоми на етапі обговорення повинні підкріплюватися аудіовізуальними прийомами (схеми, малюнки, графіки, відео-фрагменти тощо). Тактичний закон дозволяє суб’єкту знайти ефективні засоби впливу на аудиторію, завдяки чому здійснюється реалізація цільової установки. Розглянуті чотири закони риторики (концептуальний, закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний) спрямовані на розвиток інтелектуального центру, таких якостей, як самостійність, самокритичність, глибина, ерудиція, гнучкість, відкритість мислення. Знання й застосування цих законів сприяє розвиткові ефективного мислення. Отже, риторика перш за все вчить людину грамотно мислити.

Перш, ніж випустити слова з нижньої частини голови, пропусти їх спочатку через верхню частину
Цицерон
V. Мовленнєвий закон передбачає вираження думки в дійовій словесній формі (ДСФ).

ДСФ — система комунікативних якостей мовлення:

правильність,
виразність,
ясність,
точність,
ємність,
багатство,
образність,
стислість,
доцільність.

ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ

Виразність — якість, що впливає на емоції та почуття аудиторії.

Засоби виразності:

• художня образність,
• фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, дикція, темп мовлення),
• приказки,
• прислів’я,
• цитати,
• афоризми.

Значення риторики в житті людини

Уміння переконувати співрозмовника, уміння правильно й красиво говорити, привертати увагу й здобувати довіру слухачів потрібне нам в усіх сферах життя. Володіння мистецтвом слова — одна з умов для досягнення успіху в багатьох професіях. Уміння складати й виголошувати промови необхідне юристові (риторика й виникла як мистецтво складання судових промов). Політик, що говорить грамотно й переконливо, викликає повагу й довіру громадян, тоді як ті політичні діячі, які не надають ваги цьому вмінню, легко потрапляють у кумедні ситуації.

У навчальній діяльності студентів і школярів риторична майстерність незамінна, бо вона допомагає правильно написати й захистити реферат чи наукову роботу, цікаво побудувати усну відповідь на заняттях.

Ораторське мистецтво використовується й у галузі реклами, адже її завданням є переконати можливих покупців вибрати саме цей товар чи послугу. Навіть повсякденне спілкування у колі друзів і родичів потребує певної майстерності, адже саме мова є основним засобом встановлення контактів між людьми.

Призначення

Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них через промову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав риторику давньоримський оратор Цицерон.

Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.

Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв’язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилістика, орфоепія, синтаксис та інші.

Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва слова відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть досконало володіючи мовою, оратор перш за все повинен мати що сказати, вміти добирати інформацію. Недаремно риторика на ранніх етапах свого розвитку поєднувалася з філософією, тобто слово не відділялося від думки.

Види

До основних ви́дів публі́чних ви́ступів належать судове, академічне, політичне, церковне, суспільно-побутове та діалогічне красномовство.

Судове красномовство

Юридичне (судове) красномовство (судова риторика) — це ораторські виступи учасників судочинства в процесі розгляду судової справи в залі суду. У таких виступах аналізуються докази, висловлюються позиція сторін та доводи, які можуть бути враховані судом під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали. Зокрема, в судових дебатах учасники судових процесів (прокурор, адвокат, обвинувачений, потерпілий, позивач, відповідач, представник, тощо) підбивають підсумки судового розгляду справи^[2].

Академі́чне красномо́вство — це ораторські виступи науковців та викладачів, які доповідають про результати наукових досліджень, популяризують досягнення науки, проводять лекції з навчальною метою.

Основними жанрами академічного красномовства є наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція, захист реферату або виступ на семінарському занятті, публічна лекція, бесіда. Основними вимогами до наукового виступу є доказовість, логічність висновків, відсутність двозначності в термінології, знання наукового матеріалу.

Під час читання лекції викладачеві важливо встановити контакт з аудиторією, для чого доцільно використовувати запитання до слухачів, дискусії, приклади з життя.

Політи́чне красномо́вство — це виступи ораторів, що представляють певну політичну силу чи освітлюють суспільно–політичну ситуацію. Характерними рисами політичної промови є ідейність, конфліктність, урочистий стиль. Жанри політичного красномовства: політична промова, доповідь, виступ, огляд.

До церко́вного красномо́вства традиційно відносять риторичні твори, що використовуються в практиці різних християнських конфесій. Основним жанром церковного красномовства є проповідь, яка являє собою коментування біблійних текстів, проілюстроване прикладами сучасного проповіднику життя, які допомагають наблизити біблійні істини до життєвих проблем слухачів. Характерними рисами церковного красномовства є повчальність, увага до моральних цінностей.

Суспі́льно-побуто́ве красномо́вство — це влучне висловлювання в гострій чи цікавій ситуації, а також урочисте слово з нагоди якоїсь важливої події. Суспільно-побутове красномовство пов’язане із звичаями, з народними традиціями, які складалися століттями^[3]. До цього виду красномовства належать такі жанри, як ювілейна промова, вітальне слово, застільне слово, а також поминальна промова.

Діалогічне красномовство — це красномовство, спрямоване на переконання співбесідників еристичними прийомами, за допомогою мистецтва сперечатися у суперечці, полеміці, диспуті, бесіді, на “круглому столі”, нараді, симпозіумі, в інтерв’ю, на прес-конференції тощо, коли відбувається зіткнення різних думок, позицій, ідей та ідеологі

ВПРАВИ НА ЗАКРІПЛЕННЯ З ТЕМИ

Бесіда

1) Що є предметом вивчення риторики?

2) Прокоментуйте вислів: «Поняття словесної наочності пов’язане з асоціаціями».

3) Які виражальні засоби забезпечують словесну наочність?

4) Що таке метафора?

5) Який різновид метафори вам відомий?

6) Яка роль метафори у публічному мовленні?

7) 3 якою метою оратори використовують протиставлення?

8) Що таке парадокс? Наведіть приклад.

9) Наведіть приклад гіперболи.

10) За якої умови стають ефективними застосовані у виступі заклики, зокрема гасла?

11) Яка роль цитування?

12) 3 якою метою оратори вживають риторичні фігури (риторичні запитання та звертання)? Наведіть приклади.

13) Від чого залежить сприйняття змісту промови?

14) Що таке темп мовлення?

15) Яка буває гучність мовлення?

16) Які темп і гучність є для виступу оптимальними?

17) Що таке інтонація? Покажіть, як за допомогою зміни інтонації можна передати почуття й переживання.

II. Виконання вправ на закріплення вивченого.

✵ Прочитати, звертаючи увагу на правильне інтонування, оптимальний темп та гучність.

Вказати вжиті в тексті виражальні засоби риторики.

Прочитати, звертаючи увагу на правильне інтонування, оптимальний темп та гучність.

Вказати вжиті в тексті виражальні засоби риторики.

                              НА СВЯТО ЖІНКИ

Ніколи не була вона ні царівною, ні принцесою, жінка моєї землі.

Далеким раннім сном прийшли з напівлегенди образи нашої першої християнки княгині Ольги та чайки-зигзиці Ярославни.

Тьмавим переказом здиміли постаті султанші Насті Лісовської, а з нею жінок, що руками козацьких полковників тримали перначі.

Зарання лиха історична доля поклала на українську жінку важкий хрест і вимагала від неї мужності. Під тяжкою цією ношею разом із чоловіком вона створила, передала дітям мову, пісню і пам’ять про чесний рід.

…Нині найстрашніше слово про жінку — це слово статистики. Виявилося, що не тільки в колгоспі вона велика сила. Найважчі й найдешевші роботи в місті теж виконує вона. Копає рови. Асфальтує дороги. Вивозить за місто сніг. Носить цеглу. На очах у перехожих чоловіків, що ніяково одвертаються. Знизують плечима… Дивляться звичними, байдужими очима…

Що зараз скажеш про рівність і право жінки? Вона має всі громадянські права, яких не відчуває за тягарем обов’язків. І все ще снить ідеалом лицарського кохання, мужнього захисту, домашнього достатку й затишку. Новому мінливому світові розхитаних норм вона нав’язує незмінну умову: старе поняття про порядність і стару серенаду про вірність. (За Є. Сверстюком)

✵ Попереджувальний диктант.

Вказати вжиті у реченнях виражальні засоби (порівняння, метафору, протиставлення, заклик, парадокс, риторичні запитання та звертання). Пояснити роль кожного в публічному мовленні.

Стрімка течія життя підхопила наш корабель і понесла. Команда розгубилася, бо за роки споживацького життя геть знікчемніла. Ми й не зчулися, як зблякли найвищі цінності. В інформаційний вакуум увірвався вітер часу — все завихрилося й перемішалося: правда, вигадка, почорнілі споруди напівправд. (Є. Сверстюк)

✵ Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).

У дужках позначити виділений у кожному з речень виражальний засіб.

Зразок.

Його слова на милицях шкандибають (Нар. творч.). (Метафора.)

Дрімають задумані фрески, ікони — в німім мовчанні, каплиця вкрилася мохом, ніде ніяких прочанів. Тиша — до самого неба! Канула в ніч свіча (І. Світличний).

Виконати інтерактивну вправу

https://learningapps.org/561704

Диску́сія — це форма колективного обговорення, мета якого — виявити істину або знайти правильний розв’язок порушеного питання через висловлення власних міркувань та зіставлення поглядів опонентів на проблему. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, озвучуються протилежні думки, а емоційно–інтелектуальний стимул підштовхує до активного мислення.

Виконати тематичне тестування

https://docs.google.com/forms/d/1lP1bTQgEIycLD93gscsdNWwXXT0W_thDx8LTX1BmEPk/edit