Медіація

Медіація є одним із найпоширеніших у світі альтернативних способів регулювання конфліктів (спорів). Запровадження медіацій в Україні сьогодні є одним із актуальних напрямків реформування системи доступу громадян до справедливого правосуддя та ефективним засобом зниження конфліктного потенціалу суспільства в цілому.

У зв’язку із цим кожен професійний юрист має володіти знаннями про медіацію, уміннями й навичками роботи із цим інструментом альтернативного вирішення конфліктів (спорів).

У літературі існують різні думки щодо походження поняття
«медіація»:
від латинського «mediatio» — здійснювати посередництво, або «mediare» — бути посередником;

від грецького «medos» — нейтральний, незалежний від сторони.

Медіація — структурована добровільна та конфіденційна процедура позасудового врегулювання спору (конфлікту), в якій медіатор (посередник) допомагає сторонам у розумінні їхніх інтересів та пошуку ефективних шляхів досягнення взаємоприйнятного рішення.

Медіація має суттєві відмінності від інших альтернативних
способів урегулювання конфліктів, зокрема від переговорів та арбітражу.

Основними характерними рисами медіації є:

медіація є особливим видом переговорів, що мають певну
структуру;
обов’язкова участь медіатора;
медіатор не є представником жодної зі сторін;

медіатор сприяє сторонам у проведенні переговорів і досягненні взаємоприйнятного рішення;

медіатор не досліджує докази і не встановлює факти;

медіатор не примушує сторони до прийняття певного рішення та не надає поради щодо можливих варіантів рішень;

медіатор не виносить обов’язкового для сторін рішення;
активна роль самих сторін у переговорах щодо самостійного
пошуку можливих рішень.