Наша Леся

Леся Українка (1871–1913) – українська письменниця перекладачка, культурна діячка.

Про Лесю Українку в нас написано та говорили багато. До 150-річного ювілею ще чимало до цього додається. Геніальну письменницьку діяльність представляють та представляють у різних іпостасях – у радянських годинах створюється соціалістична, революційна демократія, зараз говорять про її модернізм, неоромантизм, фемінізм, навіть містицизм …

Ми спробували просто читати ії вірші … Думати самі … Чути самі … Вирішувати самі …

https://drive.google.com/file/d/1O55p92BOkPixzv21k9MeT8H3IMmCnTAS/view?usp=sharing

Письменник Лесю Українку (Ларису Петрівну Косач) знає весь світ. Багато творів написала вона для дорослих. Але не забула для дітей, але дуже їх любила. Зросла Леся у великій, дружній і працьовитий сім’ї. Мала двох братів і три сестри. Та не лише для рідних письменників Леся Українка казки, вірші й поеми. Вона дбала, щоб Усі діти мали, що читають …

Вірш «Надія» Леся написала у Луцьку 1880 року. Під заголовком «Пісня заволоки» від вперше опублікований у львівській «Зорі» (1887 р., № 24). Автограф не зберігся. «Поезія», подарованого доньці Оленою Пчілкою, у рукописному відділі Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН України в Києві, копія рукопису в обробці термінового вінка – символу необхідного, тернистого шляху Лесі Українки як поїздка, міць, експонується в Колодяжному художньому мистецтві. Лесі Українки.

«На зеленому горбочку…» вперше надруковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887

https://drive.google.com/file/d/1K4fMjINjfkJp-krpQbhDCNJC2vpnx_Ow/view?usp=sharing

Спеціально Леся Українка любила весну як повідомлення про відродження, оновлення, надії. Тому лірична героїня співала пісні про любов, молодість, радощі й мрії. Прекрасна пейзажно-інтимна поезія покладена на музику.

Сьогодні зимовий день. На вулиці ще лежить сніг… Хочеться весні: тепла, сонцю, нових вражень…

Аналіз вірша «Тиша морська» 

Рід літератури:  лірика

Жанр:  вірш

Тема:  зображення морського пейзажу, гармонії у природі

Ідея:  захоплення від краси та гармонії морського краю

Головна думка : “не страшні для мене вітри …. в краю вічного проміння” (душевна радість породжує гармонію в довжині)

Художні засоби

Епітети:  ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, злотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перліста, стежечка злотиста, щире золото, золоте порі, підводне каміння, вічне проміння

Метафора:  час гарячого, з радіусу … золото разом, країна світу і злочинність блакитів, рине хвилячка, попплісти, доступ стежечка злотиста, в край вічного проміння

Персоніфікація:  колихає море хвилі, пропонуючи сонце

Повтори (тавтологія):  ледве-ледве; ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце; поплисти … попливла.

Повтори (анафора, єдинопочаток) : ”  Певне, се …  Певне, тут …”, “Правити когось малим човенцем …”

Зменшувально-пестливі суфікси : віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка, з весельця.

Риторичні окліки:  “… бува його у світі!”, “… через поплісти!”

Інверсія : “Рине хвилечка перліста”, “В’ється стежечка злотиста”

Антитеза (протиставлення) : “від сходу до заходу”,  “…  весла підходить, …  золото додає “

Заперечення:  ” Не страшні для мене вітри.  Ні підводення каміння … не згадала”

Кількість строф : вісім

Рими:  Віконце – Сонець, блакиті  – світа, Хвілі  – білі, перліст – Злочинець  , Підходить  – додає, сісті  – попліті, захід – вода  , каміння  – промінне 

https://drive.google.com/file/d/1XAhd0JsuciJlhupqR-Qx7keXwlS_9lEB/view?usp=sharing

Аналіз вірша «Вечірня рік»

Вірш присвячений Олені Пчілці («Коханій мамі»).

Рік написання – 1889 рік

Збірка – «На крилах пісень» (1893)

Настрій: веселий, бадьорій.

Жанр: вірш Вид лірики: пейзажна.

Тема: зображення краси українського села в місяць, зоряну ніч.

Ідея: уславлення рідного краю – Волині, краса якого – неповторна.

Головна думка – любов до мами, розміщення рідної оселі Поетичні образи та картини: у вірші постають картини українського села з білими хатками, пішними садами. Дані картини вимальовуються за допомогою поетичних зорових образів сонця, місяця, зір, слухових – соловейка, вітру.

“Вечірня рік” художні засоби

епітети: біленькі хатки, рідна Волинь, вітрець весняний; порівняння: «Ніч обгорнула біленькі хати, немов маленьких діточок мати»;

метафора: сонце скотилось, заглянув місяць, заснуло горе, вітрець дише.
https://drive.google.com/file/d/1MUHOixF78BfWW_ISQks-SnRL21LonUFG/view?usp=sharing

Аналіз вірша “Як дитиною бувало”

Рік написання – 1897 рік

Жанр – вірш

Тема “Як дитиною бувало”: болючі переживання поетеси із введення власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві.

Ідея “Як дитиною бувало”: уславлення сили волі, терпімості, наполегливості дівчаток у боротьбі зі своєю хворобою.

Основна думка: лише сильний дух людини, яка містить вміст будь-яких вагітних.

Художні засоби “Як дитиною бувало”

• риторичне запитання: «Що болить?»;

• метафори: «біль доходив», «зірватись має… епіграма», «зброя сміху… піддаватись»;

• епітети: «злий жарт», «епіграма гостра, злобна», «мала гірда», «вставала тихо», «безпощадна зброя»; “Давню гордість”.

• повтори: от-от.

• антитеза: «щоб не плакати, я смілась», «плачу я, щоб не смітитись».

Леся Українка майже все життя змагається із сильною хворобою, тема болю та водночас чоловічої статі проходить у всіх її віршах вірш “як дитиною бувало …” яскравий цей підручник. Вже з раннього дитинства до навчальної роботи письменник не повинен бути лише чоловіком у боротьбі з життєвими проблемами, але в горді не дивлячись ні на що вона продовжує відмовлятися – Нехай Всім думає, що в ній все чує, хоч це було далеко не так. Нібі глузливий дитячий віршик розкриває проблему та мету всього життя української літератури.
https://drive.google.com/file/d/1DR3qKNHoYWgUXdB_clFbUdXjhJ9rhux7/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1sw8fXRMba1XUgoqK6KNnQiYfJxHhpSON/view?usp=sharing

Аналіз вірша «Хотіла б я піснею стати»

Рік написання – 1899 р.

Літературний рід – лірика.

Жанр – вірш.

Вид лірики – поєднання філософської та пейзажної. Тема: бажання ліричної героїної вірші стати піснею, яка була відома в усьому світі.

Ідея: повернення прагнення творити красу та дарувати всім щастям.

Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, прибуття життєвих вагітних.

Мотив – волелюбність і творчість; прагнення творити красу і дарувати всім щастям.

Віршовий розмір – тристопній амфібрахій. Римування – перехресне Художні засоби вірша «Хотіла б я піснею стати»

Епітети: «ясна хвиля,« ясні зорі »», «спів дзвінкий», «хвилі вікна», «море хібке», «щастя таємне»; Метафори: «вітер розносив луну», «поминути співом», «упасти на хвилі», «лунамі мрії»; Повтори: «ясніші… яснії», «гучніше… гучне», «мої…», «моє…»; Порівняння: «Ясніші, ніж зорі яснії»; «Гучніші, ніж море гучне».

Леся Українка мала силу зброї – багату уяву, палке серце, величезний талант. Тоді й захотілося їй стати піснею, щоб вільно по світу літати, допомагати людям у горі та радіти з ними в радості. Ліричну героїню вабити стихії, їй хочеться вітром літати від ясних зір до глибокого моря. Має вона її свої таємниці, «щастя … таємне», яка засідає разом із нею ясніше ясної зорі й гучніше, ніж море. У вірші багато інверсій, епітетів, які увиразнюють основну думку.

https://drive.google.com/file/d/10pFKXv7RylzMt5PHQ17EXW92MsYjB6Kx/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1Ke9046ryf6iAmTVV5NUXWVffGs4Arvu-/view?usp=sharing

Аналіз віршу “Літо красне мінуло”

У вірші «Літо красне мінуло» майстерно описано зимову поразку та передано бажання дітей, щоб швидше прилинуло літо.

https://drive.google.com/file/d/1l2cXDjHVY5H4zR1ZzmZYPv9MX_e6_9WR/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1WJDWiptzcOb4xSYgwGmRY0ZykPrCCnjF/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1Qzyz8joSue4Nvel20yPwdAPUPBNBwb3n/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1z1mr76xd-Ojqx5V2JP9T7WX6DLVwACgr/view?usp=sharing

З 1879 року, відколи родина Косачів у повному складі відвідався в Луцьку, це місто в житті майбутньої письменниці визначило особливе місце знаходження. Її сестра Ольга Косач-Кривинюк писала, що «… там почали два найвизначніші в Лесиному життєвому процесі: там почала її творчість, яка піднесла її так високо, там почала страшна недуга, що занапастила її у розквіті творчості».

https://drive.google.com/file/d/1-JtHnrzEe9naiqeus6s6EJRcAh86IcLI/view?usp=sharing

Основні джерела творчості Лесі Українки стали її власні переживання. Завдяки їм в українській поезії з’явилися надзвичайно прекрасні для глибинної ліричності, духовний драматизм та психологізм творів.

Історія написання.

Вірш «Давня весна» Леся Українка написала в 1894 p. Він увійшов до другої збірки поети «Думи і мрії», цикл «Мелодії» (цикл створюється з 12 творів, більшість із яких має автобіографічний характер).

Рід літератури:  лірика.

Вид лірики:  інтимна та пейзажна.

Жанр : вірш.

Тема:  зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.

Ідея:  заклик бути оптимістом і жити в гармонії з природою.

Основна думка:  «Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала».

Основний мотив:  гармонійна єдність людини і природи, що затверджує оптимізм.

Композиція.

Експозиція : «була весна …».

Зав’язка:  буяння весняної природи та самотність хворої ліричної героїні.

Кульмінація:  заглянула «у вікно до мене» весняна краса.

Розв’язка:  «моя душа ніколи не забуде того дарунку».

Художні засоби.

Епітети:  «весна весела, щедра, мила», «летіла хутко», «співучії пташки», «зелений шум», «весела луна», «весна ясна», «радісна весна», «білесенькі квітки», «в тісній хатіні »,« Весняна воля »,« любий гай ».

Порівняння:  «летіла хутко, мов стокрила».

Персоніфікація:  «весна… зміцнення грала, сипала квітки,… летіла хутко», «усе загомоніло – зелений шум, весела луна», «весна… друзі всі несе…, дару не купіла, мене забула», «весна… не забула», «Заглянули… гілки», «заміготіло листячко», «вітер… заспівав», «прилінув пісні», «дай свій відгук з ним прислав», «душа … не забуде», «весна дала, … за вікном цвіла».

Риторичні окліки: 

«Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки! »

«Все ожило, усе загомоніло –

Зелений шум, весела луна! »

«Ні, не забула!»

Риторичне затвердження:  «Весні такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла».

Заперечення:  «Мене забула радісна весна» – «Ні, не забула!»; «Весни такої не було й не буде» – «Як та була»; «Дарунки всім несе» – «Для мене лише дару не купується».

Антитеза (протиставлення):

«Співало все, смілось і бриніло,

я лежала хвора і самотна ».

Синоніми:  ожило, загомоніло; співало, бриніло.

Пестливі слова:  листячко, білесенькі.

Художні образи:  весна (пробудження, молодість), природа (радість та краса), дарунки (приємність, сподівання), любий гай (рідна земля), весняна воля (заклик до активного життя), пісні (радіти життю), вікно моєї хатини ( привіт зі щасливого світу).

Зорові образи:  весна-дівчина сіпала квітки, співучі пташки, природа ожила, дарунки, яблуневі гілки, листячко зелене, вікно моєї хатини, гай, світ.

Образи кольорів:  зелений шум дерев, листячко зелене, білі квіти квітки.

Слухові образи:  співучії пташки, весела луна, усе загомоніло, зелений шум, співало все, смілось і бриніло, прилинув вітер… заспівав, пісні пташині.

Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». Коли Леся дуже любила свого дядька і захопила його, щоб вирішити, чому бути схожим на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчата були всі тринадцяти. Можливо, він був обраний на основі дитячої національності та палкої любові до дядька, протест в історії Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її було запропоновано називати у сім’ї, тому що не дивно, що тверда «Лариса» вона замінила на тендіт і нижче «Леся».

Рік написання – 8 грудня 1908 року в Євпаторії. Жанр: пейзажна лірика

Тема – Зображення мінливості морської хвилі; хвиля як алегорична картина людського життя.

Ідея – Життєве підтвердження для будь-якого засмучення – не втрачає оптимізм, уміти бачити в звичайному прекрасному, «розчинятися» в природі.

Художні засоби “Хвіля”:

епітети (хвиля смутна), порівняння (може, буде там покірно, мов рабіня, тихо, вірно),

метафори (хвиля йде). асонанс та алітерацію.

Віршовий розмір. Хорей.

Головна ідея вірша “Хвіля” Леся Українка описана в строфі:

Чи поліне межі сестри, межі мілі, вільні хвилі, розчечітися, розпливатися, знову силі наберетися,

потім зріне і гучна, і бучна,

переможно валом сплесне і воскресне?

Сюжет і композиція вірша “Хвіля”

I частина – «малюнок» переможного настання хвилі в прибережному «сухеє баговиння, на розсипане каміння», її удару в берег, утрату силі та зникнення у морі.

II частина – розгорнуте риторичне запитання –міркування ліричної героїні над тим, що чекає на хвилю на дні морському.

Образи вірша “Хвіля”

Лірична героїня – романтична і водночас замислена над долею хвилі (життєвою долею людини, яка завжди має право на вибір – скористатися чи «вступити в бій»). Образи-символи Море – символ свободи. Хвиля – дозволити вибір, заклик до руху. У творі переглядають почуття сумніву, але незалежною надії у світі майбутнього, через всю поезію Лесі Українки пронізують віру та сподівання.

Рід літератури «Лісова пісня»: драма.

Жанр «Лісова пісня»: драма-феєрія (твір, у якому реальне поєднується з фантастичним, діють казкові персонажі). Тема «Лісова пісня»: розкриття зв’язку людини і природи, безсмертя вічних людських цінностей, добра і зла, волі як основного джерела щастя людини, різниці між високим покликанням людської душі та дрібним буденним життям, яка призводить героя до трагедії.

Ідея «Лісова пісня»: нездоровість життя, невмирущості мрії людини: Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає. віра в те, що найвищі людські життєві цінності безсмертні: що більше таких цінностей має людина, щоб світліші її ідеали, глибша і чистіша людська сутність. Тобто Добро завжди перемагає Зло. Дійові особи «Лісова пісня»: головні персонажі: Мавка, Лукаш; другорядні персонажі: дядько Лев, Лукашева мати, Килина, діти Килини; міфічні персонажі: «Той, що греблі рве», Потерчата, Русалка, Водяник, Русалка Польова, Доля, Злідні, Перелесник, Пропасниця, Куць, Лісовік, «Той, що в скалі сидить».Композиція «Лісова пісня»: найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне переплетення життя двох світів – природи людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до народження та розвитку конфлікту,

https://drive.google.com/file/d/1qevN3njH4WdyfYIExhxD_U_efp7OlS1e/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1VK_fO-BxaU01x396_6YtHC79pPnHHboy/view?usp=sharing