В умовах сьогодення виникає потреба постійного підвищення енергетичної автономії аграрних підприємств та поліпшення балансу гумусу за рахунок конверсії побічної продукції виробництва біогазової галузі. Саме ця необхідність зумовлює реальну потребу у впровадженні інноваційних енергозберігаючих технологій, орієнтованих на виробництво саме біогазу та органічних добрив, які можна отримати шляхом переробки органічних відходів

Біога́з — різновид біопалива — газ, який утворюється при мікробіологічному розкладанні метановим бродінням біомаси чи біовідходів, твердих і рідких органічних відходів.

Перші відомості про практичне використання європейцями біогазу, отриманого з сільськогосподарських відходів, відносяться до 1814 р., коли Гемфрі Дейві зібрав біогаз при дослідженні агрохімічних властивостей гною великої рогатої худоби.

Згодом Г. Дейві виявив метан у біогазі. Перша задокументована біогазова установка була побудована в Бомбеї, Індія 1859 року. У 1895 році біогаз застосовувався у Великій Британії для вуличного освітлення

Біогаз складається в основному з метану (вміст від 50 до 85%), вуглекислого газу (вміст від 15 до 50%) та інших газів в набагато меншому процентному співвідношенні.

Розкладання біомаси відбувається під впливом трьох видів бактерій: гідролізні бактерії, що виробляють їжу для кислотоутворюючих бактерій, які в свою чергу забезпечують їжею метаноутворюючі бактерії, що формують біогаз.

Отримати метан біогаз можна з таких видів сировини: -рослинний (трава, сіно, кукурудзяний силос, бурякова гичка);

-тваринний (відходи бойні, жир, прострочені продукти м’ясокомбінатів);

-калових (гній великої рогатої худоби, пташиний послід, свинячі, кінські фекалії)

Найефективнішим “заправних матеріалом” є відходи тваринного походження. З тонни жиру можна отримати до 1500 м³ біогазу з концентрацією метану 85%. У хід йдуть різні частини туш з боєнь, неліквід молочних заводів, прострочені продукти з м’ясних фабрик. Обов’язкова вимога – завантажувати в установку дрібно подрібнені частинки.

Бич сучасного тваринництва – антибіотики. Дуже часто їх додають в корм для худоби і птиці. Крім того, що такі “харчові добавки” можуть завдати шкоди людському здоров’ю, вони потрапляють в гній, пригнічують бактеріальне середовище і тим самим уповільнюють вироблення біометана. Також при обробці полів не слід захоплюватися засобами з великим вмістом фосфатів і нітратів.

Біогаз придатний для заміщення природного газу в багатьох випадках і широко застосовується для приготування їжі, опалення, виробництво пари, виробництво електричної та теплової енергії, в якості автомобільного палива та для подачі у газотранспортні мережі.

Біогазові установки можуть встановлюватися як очисні споруди на фермах, птахофабриках, спиртових заводах, цукрових заводах, м’ясокомбінатах. Біогазова установка може замінити ветеринарно-санітарний завод, тобто падаль може утилізуватися в біогаз замість виробництва м’ясо-кісткового борошна.

Найбільшими виробниками біогазу в Європейському Союзі є Німеччина, Чехія, Великобританія, Італія та Франція, причому завдяки виробництву половини загального обсягу виробництва біогазу в ЄС лідирує Німеччина.

В Азії лідируючу позицію щодо кількості побутових біогазових станцій займає Китай

Лідером встановлених потужностей біогазового виробництва у Латинській Америці є Бразилія, а саме 450 МВт.

Особисто для мене робота над цим проектом надала нових знань.

Я думаю, що отриманні знання можна використовувати на практиці, при побудові біогазових установок і виготовленні біозагу.