ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

ВГО «КОНСОРЦІУМ ЗАКЛАДІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ»

УКРАЇНСЬКИЙ ВІДКРИТИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ДВНЗ «УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

ЛАБОРАТОРІЯ СИСТЕМА ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ

ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 В ЗАКЛАДАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

 З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

Київ – 201 7

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..5

І.  Методологічні підходи до організації освітнього процесу у закладах післядипломної педагогічної освіти з використанням електронних технологій навчання…………………………………………………………………………7

• Аналіз освітнього процесу у закладах післядипломної педагогічної освіти з використанням електронних технологій навчання (С. П. Касьян)……………………………………………………………………7
• Поняття електронних технологій навчання в післядипломній педагогічній освіті та їх класифікація (Л. Л. Ляхоцька)………………………19
• Організація мережевої взаємодії в інформаційно-освітньому середовищі системи післядипломної педагогічної освіти (Н. А. Басараба)………………………………………………………………………28
• Методика організації та проведення Масових відкритих онлайн курсів (Л. В. Калачова)…………………………………………………………45
• Організація роботи з учителями природничо-математичних дисциплін за допомогою блогу кафедри (С. В. Каплун)……………………56
• Організація самостійної роботи керівників ЗНЗ в міжкурсовий період з використанням елементів дистанційних технологій (Н. М. Ткачук).68

ІІ. Підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів освіти на основі електронних технологій навчання……………………………………………68

• Робочі навчальні плани навчальних спецкурсів навчального модуля «Відкрита освіта та дистанційне навчання» (Л. Л. Ляхоцька, Л. В. Калачова)…………………………………………………………………………80

2.2.Використання он-лайн ресурсу у підвищенні кваліфікації вчителів хімії (Г. С. Юзбашева, С. В. Чхало) …………………………………………..80

2.3. Блог як середовище неперервного професійного розвитку вчителя географії та економіки (З. В. Філончук, О. В. Кохановська)…………………132

Одним із перспективних шляхів подолання цих проблем є забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними здібностями, потребами на основі навчання протягом життя; впровадження у відкриту систему ППО інноваційних технологій навчання.

Організація освітнього процесу у закладах післядипломної педагогічної освіти з використанням електронних технологій навчання є результатом першого етапу науково-дослідної теми  «Теоретичні та методичні основи застосування технологій навчання в системі відкритої післядипломної освіти» (реєстраційний номер 0116U004868). В умовах тотальної комп’ютеризації життєдіяльності людини висуваються нові вимоги до освіти. Питання впровадження електронних технологій навчання в систему освіти особливо актуально в процесі викладання на курсах підвищення кваліфікації у закладах післядипломної освіти взагалі, післядипломної педагогічної освіти,  зокрема. Електронні технології навчання є важливим доповненням до традиційних способів підвищення кваліфікації у закладах ППО. На сучасному етапі розвитку освітнього процесу в закладах післядипломної освіти науково-педагогічні працівники активно  використовують на етапі керованої самостійної роботи для слухачів курсів підвищення кваліфікації електронні технології навчання. А це потребує відповідної організації і дидактичного забезпечення. На нашу думку, запропоноване методичне видання допоможе керівникам освіти, освітянам-практикам, науковцям, науково-педагогічним працівникам і слухачам курсів підвищення кваліфікації закладів післядипломної педагогічної освіти,  майбутнім учителям інноваційно підходити до організації освітнього процесу, використовуючи  технології електронного навчання.

Ляхоцька Лариса Леонідівна, кандидат педагогічних наук, завідувачка лабораторії систем відкритої освіти Українського відкритого університету післядипломної освіти

Слід також ураховувати, що заклади післядипломної педагогічної освіти (ЗППО)навчають дорослих, які вже мають відповідну вищу освіту, досвід практичної діяльності за фахом [7].

ЗППО є специфічними навчальнимизакладами системи освіти України, які мають усі суттєві ідентифікатори навчального закладу, що належать до системи вищої освіти, але зважаючи на особливості своєї діяльності, що полягає у підвищенні кваліфікації, зокрема, і науково-педагогічних працівників, мають свої характерні властивості і завдання.

ЗППО можна віднести до відкритої соціально-педагогічної системи, яка складається із взаємопов’язаних між собою підсистем і компонентів з різними багатоступінчастими рівнями управління [3]. ЗППО є складовою частиною національної системи освіти, що функціонує відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про загальну середню освіту», Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року та інших нормативно-правових актів державного та регіонального рівнів, що забезпечують підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Система післядипломної педагогічної освіти в Україні діє на основі таких принципів:

• науковості, гуманізації, демократизації, єдності, комплексності, диференціації, інтеграції, безперервності, модульності, індивідуалізації, наскрізності;
• зв’язку з процесами ринкових перетворень, різних форм власності і господарювання;
• орієнтації на актуальні та перспективні сфери трудової діяльності, згідно з попитом на ринку праці;
• відповідності державним вимогам та освітнім стандартам [4].

ЗППО забезпечують виконання таких завдань:

• задоволення потреб навчальних закладів у кваліфікованих кадрах та гнучке реагування на зміни, що відбуваються в суспільстві;

забезпечення умов для постійного підвищення кваліфікації фахівців, безперервного розвитку потенціалу кожного спеціаліста, його

вдосконалення учителів, працівників методичних служб та керівних кадрів освіти.

Для здійснення стабільного розвитку системи освіти за останні роки закладами післядипломної педагогічної освіти було забезпечено:

• створення умов для реалізації різноманітних освітніх моделей, форм та засобів здобуття освіти;
• запровадження і широке використання кредитно-модульної технології організації навчального процесу, спрямованої на забезпеченни навчанни слухач за індивідуальний навчальний план іза урахуваен варіативної частини освітего-професійної прогр, що формується на основі вимогли замовник той побажани слухач і сприяє їхнього саморозвитка;
• науково-методичний супровід модернізації регіональної системи освіти, прогнозвання тенденцій інноваційного розвитку системи освіти з використанням результатовій моніторингових досліджень;
• створення дієвого механізму щодо ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та учнівської молоді;
• змістове наповнення формування здоров’язбережувального середовища, валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу;
• забезпечення національного та регіонального моніторингу якості освіти;
• створення сучасного психолого-педагогічного та науково-методичного супроводу навчально-виховного процесу;
• реалізацію державних та регіональних програм стосовно освітнього контенту;
• розширення участі навчальних закладів, педагогів, науковців, учнів у різних проектах, програмах національних та міжнародних організацій, співтовариств;

програмою,відповідноїкомпетенціями конкретного фахівця, останнім часом в освітній процес ЗППО широко впроваджуються інформаційно-комунікаційних технологій.

Зважаючи на це ЗППО все активніше використовують дистанційну форму навчанняабо її поєднання із заочною. Дистанційне навчання у реаліях сьогодення – це електронненавчання(e-Learning) що маєпереваги відносно денної й заочної форм навчання. Враховуючи вимоги часу щодо безперервності навчання, дистанційна форма забезпечує надання освітніх послуг, незалежно від місця і часу,що дає можливість використовувати інтерактивні форми взаємодії слухача і педагога, а також дистанційні видиконтролю.

Проаналізувавши використання електронних технологій навчання, ми з’ясували, що Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (ЛОІППО) основну увагу зосереджує на модернізації системи освіти дорослих. Для цього в інституті розробленостратегічні напрями діяльності, серед яких важливе значення мають розроблення, апробація та впровадження інноваційних технологій розвитку навчальних закладів системи загальної середньої освіти.

Система підвищення кваліфікації в ЛОІППО складається з трьох форм навчання: денної, заочної, дистанційної. Щороку розробляються понад 130 варіантів навчальних планів курсів підвищення кваліфікації, упроваджуються інноваційні технології післядипломної педагогічної освіти.

В інституті розроблено та використовуються інноваційні технології, а саме:

• «Технопарк для освітян» – технологія запровадження інновацій;
• опорний конспект – технологія навчання дорослих з опорою на практичний досвід, структурування інформації та інтерактивність;
• проект професійного розвитку – технологія взаємодії з методичними кабінетами та методичними об’єднаннями в міжкурсовий період;

Інститутом активно проводиться робота з удосконалення технології забезпечення відкритості освіти (зокрема, засобами ІКТ та активізації роботи дистанційних консалтингів), супроводу самостійної роботи слухачів; розробляється інструментарій моніторингу якості підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

УДОІППО діє відкритий університет інноваційної педагогіки як творча школа професійного зростання найкращих, найталановитіших, найпрогресивніших освітян Донеччини. Діяльність відкритого університету інноваційної педагогіки спрямовано на підготовку фундаторів освітніх інновацій шляхом поєднання теорії та нових технологій, мотивації до дослідно-експериментальної діяльності на засадах компетентнісного та акмеологічного підходів.

Для забезпечення реалізації завдань електронних технологій навчання в інституті створеновідділ інформаційного забезпечення освіти, завданнями якого є:

• вивчення стану інформаційного забезпечення освіти;
• навчальна, методична, організаційна діяльність з питань інформаційного забезпечення освіти; організаційний та науково-методичний супровід апробації електронних засобів навчального призначення в загальноосвітніх навчальних закладах Донецької області;
• створення банку перспективного педагогічного досвіду вчителів області;
• створення банку освітніх ресурсів.

Створено відділ дистанційного навчання, який відповідає за таке:

1. Реалізацію програми Створення єдиного освітнього інформаційного простору:

• дослідження та аналіз стану підключення до мережі Інтернету навчальних закладів області;
• формування єдиного освітнього інформаційного простору регіону на основі інформаційної мережі;

адміністраторів і слухачів в одну надійну, безпечну й інтегровану систему для створення персоналізованого навчального середовища.

У складі Комунального вищого навчального закладу «Харківська академія неперервної освіти» (ХАНО) діє секція інформатизації та дистанційної освіти. Робота цієї секції полягає у розробці організаційно-педагогічних умов формування інформаційно-комунікаційної компетентності сучасного педагога. Основними завданнядіяльності секції є: розроблення та модернізаціянавчальних програм кваліфікації зметою поглиблення рівнянауково-теоретичних знань тапрактичних навичок у галузі ІКТ педагогічних працівників усіхкатегорій; упровадження технологійдистанційного навчання у системупіслядипломної педагогічної освіти на базі системи управління дистанційним навчанням Moodle.

Тематичними напрямами навчання є:

1.Основні положеннявикористання електроннихзасобів навчального призначеннята оцінка їхзмістово-методичної значущості.

2.Особливостізастосування комп’ютернихтестових оболонокта оболонок длядіагностування рівня знань та умінь учнів.

3.Організаційні, психологічні, управлінські,санітарно-гігієнічніумови проведеннянавчальних занять з використанням засобівІКТ.

Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (ЗОІППО) в освітній діяльності широко використовує електронні технології навчання. Головним структурним підрозділом інституту що займається розробленням та використанням електронних технологій навчання, є кафедра інформатики та інформаційних технологій в освіті.

Метою роботи кафедри є забезпечення якісної післядипломної освіти працівників освіти в галузі інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій, науково-методичний супровід процесу інформатизації освіти Запорізької області та медіаосвіти.

Основним завданнямдіяльності кафедри є: розбудова єдиного інформаційного освітнього простору Запорізької області з метою

Здійснивши аналіз засобів організації дистанційного навчання в ЗППО, було виявлено, що із п’яти ЗППО три використовують систему управління дистанційним навчанням відкритого типу Moodlе. Інші два навчальні заклади використовують інші платформи для розміщення освітнього контенту, які не є системами управління, а використовуються для обміну навчальних матеріалів.

Тобто основною платформою для управління дистанційним навчанням у ЗППО є Moodlе, який використовується 90% ЗППО і є безкоштовним для навчальних закладів, що повністю задовольняє потреби системи післядипломної педагогічної освіти в організації дистанційної форми навчання або використання її технологій.

Список використаної літератури:

1. Верховна Рада України. Закон України / «Про вищу освіту» / Верховна Рада України. – Київ, 2014. – (газета «Голос України»).
2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С.  У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 366 с.
3. Єльникова Г. В. Адаптивне управління: сутність, характеристика, моніторингові системи: кол. монографія /Г.В.Єльникова, Т.А.Борова, О. М. Касьянова та ін, за заг. ред. Г.В.Єльникової.— Чернівці: Технодрук, 2009.— 572 с.
4. Лунячек В. Е. Державне управління освітою / Вадим Едуардович Лунячек. – X. : Гімназія, 2010. – 286 с.
5. Крисюк С. В. Становлення та розвиток післядипломної освіти педагогічних кадрів України (1917–1995 pp.) : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01, 13.00.04 / С. В. Крисюк. – K., 1996. – 429 с.

використання ІКТ у вищій освіті» подібна статистика в європейських країнах не ведеться, європейські викладачі дивляться на Інтернет-технології навчання скептично, «від швидкого впровадження електронного навчання у європейських викладачів виникає розчарування» [7].

Як зазначає С.  Семеріков [8, 103 – 105], розвиток електронного навчання відбувався на трьох етапах. Перший етап (20 – 50-ті роки ХХ століття) охоплює період з моменту появи електромеханічних комп’ютерів до широкого впровадження електронних комп’ютерів. Цей етап характеризується застосуванням різних механічних, електромеханічних та електронних індивідуалізованих пристроїв, за допомогою яких подавався навчальний матеріал та виконувався контроль і самоконтроль знань із технології програмованого навчання).

Другий етап охоплює період 50 – 80-х років минулого століття та пов’язаний з широким впровадженням ЕОМ у практику. Ключовими термінами цього періоду стали інтелектуальні навчальні системи, комп’ютерно орієнтовані системи навчання, комп’ютерна підтримка навчального процесу, комп’ютерні системи контролю знань. В цей період була створена велика кількість спеціалізованого програмного забезпечення – автоматизованих навчальних систем PLATO, Coursewriter, Tutor та інші. Цьому сприяли очевидні переваги електронних комп’ютерів над електромеханічними – наявність пам’яті для зберігання навчальних матеріалів, висока швидкість опрацювання та розрахунків, поширені засоби для перегляду навчальних матеріалів та багато інших. Головним недоліком розробок цього періоду була їх стаціонарність та автономність, пов’язана з використанням «великих» обчислювальних машин або, в кращому випадку, зв’язаних з ними терміналів. Також було важко реалізувати обмін освітніми ресурсами та послугами між великою кількістю користувачів.

Третій етап (з 80-х років минулого століття) розпочався з появою комп’ютерних мереж і персональних комп’ютерів. Виключно потужний імпульс у розвитку освітніх технологій пов’язаний з використанням глобальної мережі Інтернет. Використання спільних та розподілених ресурсів, Web-технологій, віддалений доступ до навчальних матеріалів забезпечив суттєве підвищення ефективності професійної підготовки, її доступності та масовості. Мережні технології, висока якість та підвищення

За В. Биковим,  електронне дистанційне навчання  – це різновид дистанційного навчання, за яким учасники і організатори навчального процесу здійснюють переважно індивідуалізовану взаємодію як асинхронно , так і синхронно у часі, переважно і принципово використовуючи електронні транспортні системи доставки засобів навчання та інших інформаційних об’єктів , комп» ютерні мережі Інтернет / Інтранет, медіа-навчальні засоби и інформаційно-комунікаційні технології [3].

На думку С. Семерікова [8, 109-110],  електронне навчання  є інноваційною технологією, спрямованою на професіоналізацію и підвищення мобільності тих, хто навчається, і на сучасному етапі розвитку ІКТ воно може розглядатися як технологічна основа фундаменталізації вищої освіти.

Останнім часом все більшого поширення набуває термін електронного навчання 2.0. Термін електронного навчання 2.0 відображає тенденції у сфері організації електронного навчання, повізані з використанням технологій Веб 2.0. На відміну від електронного навчання, що припускає використання дистанційны курсів, які пропоручающяя студентам з методам проведенного процесса навчання, електронне навчання 2.0 припускає використання засобів Веб 2.0: блоги, вікі, підкасти, соціальні мережі тощо [4].

Спираючись на зазначені характерні риси і принципию побуди електронного навчання, В. Кухаренко вказує такі його специфічні  якісні властивості  [3]:

1)  гнучкість і адаптивність  навчального процессау до потребления і можливостей студентів, які, в основному не відвідують регулярный занять, а працюють у зручний (як для викладача, так і для студента) для такої роботи час у зрука місці й зрументальный темпі;

2)  модульність побудовив  навчальних програм;

3)  нова роль викладача : викладач координує навчально-пізнавальний процесс, куръє курс, який викладає, керує навчальними проектами, перевіряє поточні завдання, консультує під час складання індивідуального навчального плану, управляет навчальними групами взаємопідтримки;

4)  спеціалізовані формиконтроля яконі  навчальних досягнень: традиційні формы контроля якості освіти и дистанциии (співбесіди,

стандарті SCORM. Сервером у цьому випадку є LMS – Learning Management System – Система Управління Навчанням.

У контексті SCORM широко використовуються LMS програми. SCORM зосереджується на інтерфейсі, що використовується в освітньому контенті та LMS, але не стосується особливостей внутрішньої реалізації LMS. В SCORM, термін LMS означає середу сервера. Іншими словами, згідно зі специфікацією стандарту SCORM, LMS визначає, яку інформацію і куди треба надати, і відстежує роботу користувача з матеріалом.

Під час використання моделі SCORM можливе створення електронних курсів, незалежних від самої системи, що легко переносяться і багаторазово використовуються в інших системах управління навчанням [6].

Тепер електронне навчання є невід’ємною частиною освітнього процесу. До його складу можна віднести електронні курси, електронні бібліотеки, нові програми та системи навчання.

1. Семеріков виділяє елементи системи електронного навчання у ВНЗ, що є спільними з дистанційним[8, 91 – 92]:

– змістові об’єкти: навчальний матеріал поділений на модулі, що містять об’єкти різної природи – текст, графіку, зображення, аудіо, анімацію, відео тощо. Як правило, вони зберігаються в базі даних і доступні в залежності від потреб суб’єктів навчання. Результатом є індивідуалізація навчання – студенти отримують лише те, що їм потрібно, засвоюючи знання у бажаному темпі;

• спільноти: студенти можуть створювати Інтернет-спільноти для взаємодопомоги й обміну повідомленнями;
• експертна онлайн-допомога: викладачі або експерти (інструктори з курсу) доступні в мережі для проведення консультацій, відповіді на питання, організації обговорення;
• можливості для співпраці: за допомогою відповідного програмного забезпечення можна організувати онлайн-конференції, спільну роботу над проектом студентів, географічно віддалених один від одного;
• мультимедіа: сучасні аудіо- та відеотехнології подання навчальних матеріалів з метою стимулювання прагнення студентів до набуття знань і підвищення ефективності навчання.

До недоліків навчання, що проводиться з використанням технологій електронного навчання, слід віднести [4]:

1. Складність внесення оперативних змін у випадку якщо навчання вже почалося.
2. Потреба формування додаткової мотивації у слухачів навчання, що проводиться з використанням технологій електронного навчання, порівняно з іншими формами навчання.
3. Необхідність високих інвестицій під час побудови середовища електронного навчання.
4. Висока залежність від технічної інфраструктури. Збій в інфраструктурі може привести до зниження ефективності чи взагалі зриву навчання.
5. Відсутність достатньої кількості фахівців у сфері технологій електронного навчання.
6. Високі інвестиції на внесення змін у навчальний контент.

Швидкий розвиток принципово нового напряму в освітній сфері неминуче привів до появи великої кількості проблем. Швидкість подальшого розвитку технологій електронного навчання багато в чому залежить від того, наскільки успішно  вирішуватимуться наявні проблеми. Можна виділити такі  основні проблеми у сфері технологій електронного навчання:

• проблема визначення еквівалентності дистанційних курсів і визнання дистанційної освіти на рівні з традиційною очною освітою;
• мовна проблема при імпорті (експорті) освіти. Дистанційні курси розроблено на одній мові, зажадають значних інвестицій для їх перекладу на іншу мову, з врахуванням соціальних, культурологічних та інших особливостей регіону, де проводитиметься навчання з використанням технологій дистанційного навчання;
• нерівномірний розвиток інформаційних технологій, особливо в частині каналів передачі даних. Недостатня пропускна спроможність каналів передачі даних серйозно обмежує можливість застосування засобів електронного навчання;
• відсутність достатньої кількості фахівців у сфері технологій електронного навчання, що володіють необхідним рівнем компетенції;

Rosenberg M. Beyond E-Learning: New Approaches to Managing and Delivering Organizational Knowledge / Marc J. Rosenberg, Ph. D. // ASTD International Conference – June 3 – Atlanta, 2007.

6. Sharable Content Object Reference Model (SCORM) Version 1.2 / Advanced Distributed Learning, 2001. – 55 p.
7. TrenholmS. Long-Term Experiences in Mathematics E-Learning in Europe and the USA / Sven Trenholm, Angel A.Juan, Jorge Simosa, Amilcar Oliveira, Teresa Oliveira // Teaching Mathematics Online: Emergent Technologies and Methodologies – USA: Information Science Reference, 2012. – P.238-257.
8. СемеріковС.О. Теоретико-методичні основи фундаменталізації навчання інформатичних дисциплін у вищих навчальних закладах : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.02 – теорія та методика навчання (інформатика) / С. О. Семеріков; Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2009. – 536 с.
9. Стандарт SCORM и его применение [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cccp.ifmo.ru/scorm/index.html.
10. ШляхтинаС. Перспективы развития дистанционного обучения в мире и в России / С. Шляхтина [Электронный ресурс] // КомпьютерПресс. – 2006. – № 1. – Режим доступа к журналу : http://www.compress.ru/article.aspx? id=14659&iid=695.

• Організація мережевої взаємодії в інформаційно-освітньому середовищі системи післядипломної педагогічної освіти

Басараба Н. А.

На сучасному етапі розвитку освіти відбуваються важливі зміни, що вимагають нових підходів до управління навчальними закладами та установами освіти. Одним із пріоритетних серед таких підходів є впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, мета яких – забезпечення ефективності навчально-виховного процесу й удосконалення підготовки юного покоління до життя та професійної діяльності в сучасному інформаційному суспільстві. Наскрізне застосування інформацій­но-комунікаційних технологій в освіт­ньому процесі, управлінні заклада­ми

• забезпечувати вільний доступ до засобів інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційних ресурсів, особливо в сільській місцевості та важкодоступних населених пунктах;
• забезпечити розвиток національної науково-освітньої інформаційної мережі та інформаційних ресурсів з дотриманням державних стандартів освіти.

Упровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій сприяє подальшому вдосконаленню навчально-виховного процесу, доступності й ефективності освіти, підготовці учнів до життєдіяльності в інформаційному суспільстві; розв’язанню проблеми щодо їх якісного впливу на зміст, методи та організаційні форми навчання.

Сьогодні, мабуть, жоден учитель, який провчився у виші й отримав диплом, не може впевнено стверджувати, що на цьому його навчання завершено. Усе професійне педагогічне життя – це шлях саморозвитку та самовдосконалення.

Комп’ютерна мережа, мережа документів та програмне забезпечення поєднують в єдине ціле не лише комп’ютери і документи, а й людей, які користуються цими засобами. Сьогодні набуває популярності самоосвіта вчителя і підвищення його професійної кваліфікації через мережеву співпрацю. Організація мережевої співпраці і використання ресурсів Інтернету формує в педагога специфічну логіку мислення, розвиває вміння відбору, аналізу, систематизації і роботи зі значними і різноманітними обсягами інформації.

Сучасна стратегія модернізації освіти визначає оновлення освітнього процесу, висуває нові вимоги до якості освіти, які поки що не спроможні забезпечити окремо взятий навчальний заклад. Саме мережева взаємодія забезпечує якісний науково-методичний супровід функціонування системи освіти регіону. Вона здійснюється за допомогою усіх наявних доступних ресурсів із метою урізноманітнення форм і видів освітніх послуг.

діяльності різних верств педагогічних, методичних та управлінських спільнот.

У цьому контексті набуває неабиякого значення ІК-підтримка інформаційно-комунікаційного, методичного, документального середовища, навчального контенту для підвищення кваліфікації педагога та ефективної роботи на уроці, що покликані задовольняти основний попит на інформацію педагога, управлінця та методиста, розглядати веб-портал як багатофункціональний мережевий інструмент для всіх учасників навчально-виховного процесу: управлінців, методистів, учителів, вихователів, класних керівників, практичних психологів, соціальних педагогів загальноосвітніх, дошкільних, професійно-технічних, позашкільних навчальних закладів, а в подальшому – учнів та їх батьків. Інформаційно-освітнє середовище побудоване на принципах відкритості, демократичності, варіативності, комунікативності, незалежності, неперервності підвищення кваліфікації.

Із 2012 року у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти активно діє та постійно вдосконалюється веб-портал «Освіта Рівненщини», на базі якого формується інформаційно-комунікаційне освітнє середовище Рівненщини.

Рис. 1. Структура інформаційно-комунікаційного

освітнього середовища Рівненщини

Відмінністю такого веб-порталу від сайту чи блогу є те, що він – трикомпонентний, адже складається з:

• контенту загального характеру, що призначений для усіх користувачів та гостей порталу;
• контенту, пов’язаного з інформуванням, методичним супроводом та навчанням учасників порталу;
• особистого контенту зареєстрованих на порталі учасників.

Основними контентами системних складових веб-порталу можуть бути:

• інформаційний контент;
• контент нормативно-правового забезпечення;
• контент підвищення кваліфікації;
• комунікаційний контент;
• контент календарного планування;
• персональний контент «Мій віртуальний кабінет»;
• контент внутрішнього листування.

Рис.2. Структура веб-порталу «Освіта Рівненщини»

Інформаційний контент включає новини, оголошення, опитування; доступ до сайтів відділів, управлінь освіти області; дошку пошани; віртуальний огляд шкільних музеїв, що мають звання «народний» чи «зразковий»; електронні газети «Освіта Рівненщини» й «Тримай хвилю» (учнівська). Газета розміщена у форматі pdf, що робить її зручною для перегляду, копіювання, друку. Зважаючи на необхідність у постійному доступі до інформації, розділи інформаційного та нормативно-правового контентів відкриті для всіх бажаючих.

Створенням інформаційного контенту займаються 22 адміністратори, відповідно по одному в управлінні освіти і науки, обласному інституті післядипломної педагогічної освіти та у відділах освіти усіх адміністративних одиниць області, які пройшли спеціальну підготовку. Це дає можливість суттєво (у 20-40 разів) збільшити інформованість про освітянські події області.

реалізується через педагогічні, методичні, управлінські та тематичні мережеві спільноти. На кінець 2016 року у веб-порталі «Освіта Рівненщини» діяло 260 управлінських, методичних, обласних та районних мережевих спільнот, тимчасових спільнот творчих груп, авторських творчих майстерень тощо.

Об’єднання педагогів у постійно діючі та тимчасові мережеві спільноти відбувається з метою організації спільної діяльності, розробки проектів, вирішення педагогічних ситуацій, для обміну думками, розповсюдження та доведення до відома актуальної нормативної документації, розробок та впровадження в педагогічну практику сучасних інноваційних технологій навчання, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій.

Сьогодні мережевим спільнотам веб-порталу підвладні відстані і стіни навчальних закладів. Вони розв’язують ряд важливих завдань, вирішення яких раніше було можливим лише при безпосередній зустрічі та обміні інформацією через пошту чи електронні носії. Це – нова форма організації професійної діяльності в мережі, група професіоналів, які працюють в одній предметній або проблемній професійній діяльності в мережі. Ми розглядаємо мережеву активність педагогів та інших учасників освітнього процесу як одну з найактуальніших тем, пов’язаних із процесами інформатизації в системі освіти.

Рис.3. Інструментарій мережевої взаємодії

в інформаційно-комунікаційному освітньому середовищі Рівненщини

класним керівником, членом творчої групи, експериментальної лабораторії району чи області тощо, має можливість узгоджувати календарне планування, що суттєво поліпшує організацію його роботи.

Персональний контент «Мій кабінет» – це «віртуальний» робочий стіл кожного учасника веб-порталу, анонсоване «вікно» в інформаційне поле освіти області. Через власний віртуальний кабінет користувач одночасно бачить усі нові події, що відбуваються в інформаційно-освітньому середовищі Рівненщини (власне листування, завдання, останні новини, оголошення, опитування, останні надходження міністерських документів, найближчі події, що є в календарі) й обговорюються на форумах та блогах; в яких спільнотах користувач бере участь тощо. На персональній сторінці («віртуальному робочому столі») є можливість зберігати документи різних форматів, аналогічні – на персональному комп’ютері. При цьому в рази зростає виробнича мобільність, доступність інформації, оперативність дій.

Контент внутрішнього листування передбачає міжособистісне, групове, міжгрупове, консультативне листування. Інструментами функціоналу листування передбачено посилання на електронні ресурси, вкладення файлів текстових документів, зображень, відео, мультимедійних презентацій та ін.

Ще одним інтеграційним інструментом мережевої взаємодії в інформаційно-освітньому середовищі Рівненщини є Рівненський регіональний центр дистанційної науково-методичної підтримки педагогічних працівників навчальних закладів у міжатестаційний період.

Рис. 5. Зображення вікна «Рівненський регіональний центр

дистанційної науково-методичної підтримки педагогічних працівників навчальних закладів у міжатестаційний період»

Метою діяльності Центру дистанційної науково-методичної підтримки є здійснення науково-методичного супроводу педагогічних працівників системи дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, популяризація інноваційних педагогічних технологій та всебічне впровадження їх у практику діяльності навчальних закладів регіону, пропаганда новаторського досвіду для підвищення професійного рівня педагогічних працівників і розвиток їх творчої ініціативи у міжатестаційний період; ознайомлення із сучасним науковим і навчально-методичним забезпеченням системи дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.

Робота Центру науково-методичної підтримки здійснюється за такими напрямами:

• науково-методичне забезпечення системи дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти;

• інтерактивного обговорення певного питання чи напряму діяльності в мережі Інтернет, підтримувати зворотний зв’язок із педагогічною спільнотою регіону. Інтернет-конференції можна проводити в онлайн- та офлайн-режимах. Інтернет-конференції в онлайн-режимі проводяться у форматі відеоконференції – телекомунікаційна технологія, що забезпечує одночасну двосторонню передачу, опрацювання, перетворення та представлення інтерактивної інформації на відстані в режимі реального часу за допомогою апаратно-програмних засобів у короткі чітко визначені терміни (1 – 2 дні). Інтернет-конференції в офлайн-режимі проводяться упродовж кількох днів (до 10) та передбачають збір і розміщення матеріалів конференції в інформаційно-освітньому середовищі регіону та подальше постерне обговорення з використанням тематичних форумів.
• Інтернет-форум – інтернет-ресурс, що допомагає організовувати дискусії на заздалегідь обумовлені теми.
• Інтернет-презентація – спеціально організоване в інформаційно-освітньому середовищі представлення досвіду, напрацювань, досягнень педагогічних та науково-педагогічних працівників, навчальних закладів, установ освіти.
• Відеолекція – варіант лекції, на якому педагоги отримують електронні лекційні матеріали, аудіовізуальну інформацію лекційного матеріалу через засоби телекомунікаційного зв’язку як у синхронному режимі, коли вони мають можливість одержувати інформацію від викладача і ставити йому запитання у реальному часі, так і в асинхронному, коли є можливість отримати аудіовізуальні записи лекційного матеріалу чи електронні лекційні матеріали.
• Онлайн-нарада – спільне обговорення важливих питань і ухвалення рішень в усіх сферах професійної педагогічної діяльності з використанням інтернет-інструментарію. Залежно від мети і завдань онлайн-наради поділяються на: інформаційні, інструктивні, оперативні, проблемні, методичні та ін.

Під час мережевої взаємодії відбувається постійна самоосвітня діяльність не лише педагогів, а й педагогічних та науково-педагогічних працівників закладу післядипломної педагогічної освіти, підвищення рівня їхньої майстерності, вдосконалення професійних та особистісних компетентностей. Під час підготовки і безпосередньої роботи в мережі поглиблюються науково-методичні, психологічні й професійні знання, підвищується рівень методичної підготовленості працівників ОІППО з метою якісного проведення всіх видів заходів із професійної підготовки, формування навичок управління колективною та індивідуальною навчальною діяльністю, на основі вдосконалення умінь налагоджуються педагогічно доцільні стосунки з учителями та враховуються їхні індивідуальні здібності, будується та вдосконалюється особистісна траєкторія професійного розвитку.

Отже, організація мережевої взаємодії між інститутом післядипломної педагогічної освіти, районною методичною службою та навчальним закладом сприяє реалізації основних принципів компетентнісно спрямованої та практико орієнтованої освіти. Такий підхід забезпечує вибір учасниками освітнього процесу індивідуальної освітньої траєкторії, сприяє формуванню індивідуального комплексу знань, диференційованих відповідно до професійних функцій, освітніх потреб і запитів, високого рівня знань, умінь і навичок щодо розробки інтернет-ресурсів і використання засобів інтернет-технологій загального призначення, моделюванню інформаційних процесів, проектуванню функціонально орієнтованих компонентів освітньої діяльності з метою ухвалення оптимального професійного рішення тощо.

Список використаної літератури:

Веліховська А. Б. Мережева взаємодія методичних служб і педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти / А. Б. Веліховська // Упровадження

забезпечення, і як наслідок, проблема надшвидкого застарівання знань, зменшення періоду напіврозпаду компетентності зумовлюють потребу у вдосконаленні системи освіти, зокрема у пошуку нових шляхів здобуття знань. Останнім часом з’явилася тенденція до появи у вищих навчальних закладах масових відкритих онлайн-курсів, які сприяють рівному доступу до освіти будь-кого, без аналізу попереднього рівня освіти, незалежно від регіону проживання.

Термін «масовий відкритий онлайн-курс» (МВОК) або MOOC (massive open online course) був запропонований учасниками курсу «Сonnectivism & Connective knowledgе»  Брайаном Олександром та Дейвом Кормьє у 2008 році за виокремленими ними його специфічними особливостями.

Серед ознак МВОК відповідно до назви виділяють такі основні: масовий – велика кількість учасників;  відкритий – безкоштовний, доступний будь-кому в будь-який момент, незалежно від дати початку і завершення; такий, що використовує відкриті ресурси, тобто відкрите  програмне забезпечення та безкоштовні сервіси мережі Інтернет; онлайн – розміщений в мережі Інтернет, результати роботи в курсі доступні всім користувачам мережі, навіть після його завершення;  має ознаки курсу – чітко структурований, має правила спільної роботи, мету, завдання тощо.

Одна із перших в Україні платформ, що пропонує слухачам  МВОК різних напрямів, є освітній проект Prometheus  (http://prometheus.org.ua). Цей проект об’єднує курси, створені викладачами Київського політехнічного інституту, Київського національного унівесрситету та Києво-Могилянської академії, які були активно апробовані протягом 2015 року. У 2016 році співзасновники проекту провели конференцію «Як створити успішний онлайн-курс», присвячену практичним питанням створення масових відкритих онлайн-курсів, тим самим не тільки дали можливість отримувати доступ до навчальних матеріалів, а й поділилися досвідом створення МВОК.

Наразі існує декілька найпопулярніших платформ, що містять добірки МВОК, створених у єдиному форматі: у США – edX (https://www.edx.org/),

cMOOC (connective MOOC)  – конективістські курси, в яких подані матеріали, що є основою для дискусій, обговорення, творчих пошуків. На таких курсах викладач виступає в ролі куратора навчального контенту, допомагає зорієнтуватись у різноманітті матеріалів, модерує діяльність учасника курсу,  стимулює обговорення тощо. При цьому кожен із слухачів курсу проявляє активність стосовно інших, бере участь в обговореннях, дискусіях, але має персональне навчальне середовище, яке формується із зручних для нього інструментів. Водночас слід звернути увагу, що сМООС більше задовольнить самостійних та цілеспрямованих слухачів, які здатні працювати з великими масивами інформації і раціонально організовувати власну діяльність. Отже, найкраще їх використовувати для неперервного навчання чи підвищення кваліфікації.

Недоліком cMOOC є відсутність контролю із боку викладача та можливості його безпосереднього впливу на активність учасника курсу; надто велика кількість інформації, необхідність відбору коректної, що потребує від учасника курсу високого ступеня самоорганізованості у вивченні і узагальненні матеріалів, а також може знижувати мотивацію до самостійного навчання. Кожен учасник має свою мету проходження курсу і, відповідно, у всіх учасників будуть різні результати діяльності, що не можна об’єктивно оцінити. Для участі в курсі потрібне персональне навчальне середовище і навички володінння різноманітними веб-сервісами, що полегшить опрацювання та засвоєння великих обсягів матеріалу.

хMOOC – характерні для вищих навчальних закладів, використовують в основі класичну систему навчання;  побудовані навколо викладача чи експерта у певній галузі та конкретного навчального плану дисципліни, мають встановлений графік навчання та визначені завдання для учасників. Слухач курсу може пройти його програму за мінімальної взаємодії із іншими учасниками, просто виконуючи заздалегідь сплановані види активності, які передбачають автоматизований контроль. Їх перевагами є чітке подання

• поспілкуватися із кожним, тому велику роль відіграють обговорення, консультації з іншими учасниками курсу;
• документ про проходження курсу не є офіційним, бо не обов’язковий для визнання освітніми установами та роботодавцями, бо задовольняє потребам неформальної освіти, тоді як дуже важливим є інтеграція масових відкритих курсів в систему освіти як вищої, так і післядипломної;
• ідентифікація особистості – оскільки весь процес проходження курсу відбувається дистанційно, викладач не може бути впевненим, що відповіді дає саме зареєстрований студент, що перевірка знань відбувається без звернення до додаткових джерел чи сторонньої допомоги. Наразі ця проблема частково вирішується деякими закладами за допомогою екзаменів із ідентифікацією особистості під наглядом, які можна здавати у країні проживання у сертифікованих центрах (наприклад, TOEFL, GMAT, GPE та ін.).

Як зазначає професор В. Кухаренко, який має досвід проведення відкритих онлайн-курсів із 2001 року [3], МВОК викликають зацікавлення з боку учнів, студентів, але їм більш цікаві тестові завдання, ніж розгорнуті відповіді чи дискусії.  Для викладачів курсів, що не мають досвіду розроблення дистанційних курсів, створення та проведення МВОК виявилося складним, але цікавим. Таким чином, з’ясовано, що найкраще створювати МВОК власне викладачам із досвідом роботи на дистанційних курсах, а початківцям брати участь у них і залучати учасників (учнів, студентів). Ще однією проблемою МВОК є втрата її слухачів. Оскільки такий курс не є обов’язковим, то досить часто спостерігається зменшення кількості учасників до завершення курсу. У зв’язку із можливістю лише віртуального спілкування тьютора із учасниками курсу виникає потреба створення локальних груп (наприклад, з одного навчального закладу) та призначення їм окремих тьюторів чи кураторів, які б стимулювали активність.

вивчаються вдома, а практичні – виконуються в аудиторії); як МВОК може сприяти налагодженню комунікації (як з іншими навчальними закладами, так і з громадськими організаціями); яким чином МВОК може розкрити потенціал ВНЗ для потенційних абітурієнтів (показати переваги, продемонструвати найкреативніший педагогічний досвід тощо); як МВОК інших ВНЗ впливають на конкурентоздатність, що є на ринку освітніх послуг.

МВОК можуть бути застосовані на різних етапах освіти. У загальноосвітніх навчальних закладах – для розвитку талановитої молоді, профілізації навчання. На рівні ВНЗ – для підготовки абітурієнтів до зовнішнього незалежного оцінювання; вступу у певний навчальний заклад; профорієнтаційної роботи з абітурієнтами; розширення фахових знань за рахунок збагачення їх досвідом інших ВНЗ, світового досвіду. На рівні післядипломної освіти – для перепідготовки або підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, вивченні передового досвіду, неперервної освіти фахівця тощо.

Існує кілька видів участі слухача у курсі: активний учасник,  вибіркове вивчення курсу (учасник кількох тем, дискусій) і спостерігач (читач). Роль слухача залежить від його мети у певному курсі, тому дуже часто не всі зареєстровані слухачі отримують свідоцтва про завершення курсу, тобто виконують програму курсу повністю. Деякі учасники можуть пройти всього лише декілька модулів, які їх цікавили і залишити курс, не втрачаючи часу на виконання тих завдань, які не принесуть їм нових навичок.

Крім того, слід звернути увагу, що МВОК мають трохи інакшу організацію порівняно з класичним розумінням освітнього процесу. Все більше змінюється роль викладача, він стає здебільшого тьютором, тим, хто надає шляхи отримання й аналізу інформації, сприяє обміну досвідом та ідеями, скеровує в процесі навчання, але при цьому не виступає єдиним джерелом інформації, а допомагає зорієнтуватись у її різноманітті. Ця особливість впливає і на роль того, хто навчається, зумовлює стійку

бажано подавати частинами по 10-15 хвилин), потім виконати невелике поточне тестування, після завершення вивчення теми можна надати більш складне практичне завдання, виконання якого допоможе перевірити точність засвоєння теоретичного матеріалу. Деякі викладачі використовують відеолекції із інтерактивними вставками, невеличкими завданнями чи тестуванням, вірне виконання яких дає змогу перейти до теоретичного матеріалу, а невірне – повертає до вивчення певного етапу лекції. Не всі слухачі однаково добре сприймають відеоматеріал, тому треба подбати про текстові, графічні та інші варіанти представлення теорії. Важливим елементом МВОК є форуми, які виконують функцію не тільки спілкування учасників між собою, а й допомагають з’ясувати деякі складні питання курсу. У форумах найчастіше можна отримати набагато швидше і ґрунтовніше пояснення від групи експертів, інших слухачів курсу, ніж чекати поки відповідь надасть викладач чи куратор курсу, яким доводиться опрацьовувати велику кількість повідомлень слухачів масового курсу.

Перевагою створення МВОК із методичного погляду є можливість швидкого отримання статистичних даних, які допоможуть покращити якість курсу не по його завершенні, а на початку роботи слухачів (наприклад, перегляд статистики виконання певних завдань може вказати на неточності у формулюванні самого завдання чи неповноту розкриття матеріалу лекції тощо).

Для опрацювання теоретичних матеріалів курсу і отримання певних навичок роботи слухачам курсу слід сформувати персональне навчальне середовище, обравши найзручніші для цього інструменти.

Персональне навчальне середовище (ПНС) побудоване на хмарних технологіях і допомагає учаснику МВОК відібрати для себе найзручніші інструменти для здійснення навчальної діяльності [7]. На відміну від LMS, яку обирає викладач чи навчальний заклад на свій розсуд (з позиції вартості обслуговування системи, універсальності для всіх дисциплін тощо), ПНС містить усі зручні інструменти для діяльності саме того, хто навчається.

1. Педагогічні аспекти відкритого дистанційного навчання / За ред. О. О. Андрєєва, В. М. Кухаренка. – Харків: Міськдрук, 2013. – 212 с. – С. 149-
2. Gregor Kennedy. MOOCs: learning about online learning, one click at a time // The Conversation. – URL: https://theconversation.com/moocs-learning-about-online-learning-one-click-at-a-time-30782
3. Robert McGuire 5 Tactical Questions Higher Ed Administrators Should Be Asking About MOOCs // MOOC: news & reviews. – URL: http://moocnewsandreviews.com/5-tactical-questions-higher-ed-administrators-should-be-asking-about-moocs/
4. Кухаренко В.М. Массовый открытый дистанционный курс // Портал электронного обучения. – URL: http://www.e-learning.by/Article/Massovyj-otkrytyj-distancionnyj-kurs/ELearning.html
5. Mintz Steven. The Future of MOOCs // Inside higher ED. – URL: https://www.insidehighered.com/blogs/higher-ed-beta/future-moocs

• Організація роботи з учителями природничо-математичних дисциплін за допомогою блогу кафедри

Каплун С. В.

Необхідність широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчальному процесі сьогодні визнана практично всією освітянською спільнотою. Однак досить часто уявлення про те, яким має бути таке використання, є різними, про що, наприклад, свідчить аналіз поняття ІКТ [4]. Іноді лише застосування на заняттях простої комп’ютерної презентації вже вважається використанням ІКТ, але насправді це є демонстрацією наочного матеріалу за допомогою сучасних технічних засобів.

Як зазначено в монографії [3], оскільки діяльність сучасного викладача сьогодні реалізується в новому культурному полі, неможливо залишити поза увагою й інформаційну культуру викладача, яка є важливою складовою його

питань важливих  нормативних нововведень (з можливістю обговорення), повідомлення про заходи для вчителів та учнів, а також організація навчальної роботи учителів – слухачів курсів. Останнє, по-перше, допомагає здійсненню зручної підтримки аудиторних та дистанційно-заочних занять, а по-друге, демонструє вчителям можливості, які відкриваються при застосуванні  педагогічного Інтернет-ресурсу.

Блог будь-якого структурного підрозділу навчального закладу не повинен дублювати всю інформацію, яка розміщується на головному сайті цього закладу. Розміщення на блозі завеликої кількості нормативно-правової інформації теж буде повторювати відомі ресурси (наприклад, офіційні сайти МОН України, Департаменту освіти та науки, відомий ресурс зі структурованою інформацією Освіта.ua), тому й блок з цієї тематики має бути наповнений лише найактуальнішою інформацією та повідомленнями, спрямованими виключно на адресатів блогу. Оптимальною ми вважаємо кількість вкладок (сторінок) блогу близько 4-6. Не занадто великий  список корисних посилань допоможе відвідувачам блогу легко орієнтуватися в ньому та не полишати бажання знайти потрібний для себе ресурс.

Загальна структура роботи блогу кафедри природничо-математичної освіти (http://mpmokafedra2.blogspot.com) подана на рис.1, де виокремлено основні напрями: інформування та консультування учителів, супровід курсів підвищення кваліфікації та спецкурсів, а також підтримка дистанційно-заочного етапу навчання.

Розглянемо зміст кожного з цих напрямів більш докладно.

1. Консультування та інформування слухачів.

Як і будь який інформаційний ресурс, блог кафедри містить матеріали, що пов’язані з професійними та учнівськими заходами, відомості про обговорення нових програм і концепцій, повідомлення про відкриття, які обговорюються в науковій спільноті тощо.

групи. Зміст цих анкет щорічно (за потребою й частіше) оновлюється, удосконалюється, що допомогає отримувати більш точну й актуальну інформацію.

Окрім вхідної анкети, зміст якої присвячений в основному фаховим питанням, учителям пропонуються й анкети, направлені на виявлення проблем під застосування ними ІКТ.

По-перше, важливо з’ясувати, якою саме є реальна практика використання ІКТ, і це висвітлюється у відповідній формі опитування. Наприклад, учителі мають указати, чи працюють вони в соціальних мережах, чи є у них можливість працювати з комп’ютерною та мультимедійної технікою на уроці в своїй школі, яким є рівень їхнього володіння офісними додатками Microsoft Office, хто допомагає їм в оволодінні навичками роботи за комп’ютером, чи обізнані вони щодо наявності комп’ютерів у своїх учнів, чи ведуть вони власний сайт або блог тощо.

Окремо пропонується анкета «Самооцінка навичок володіння основними офісними додатками», де вчителі самі можуть за певною шкалою (0 – 2) оцінити власний рівень володіння конкретними навичками роботи з MS Word, MS PowerPoint, MS Exel, а також роботу в мережі Internet. Наприклад, потрібно вказати рівень власних умінь роботи з папками та файлами, роботи в Word (створення заданого тексту, робота зі шрифтами та різноманітне форматування тексту), роботи в Exel (робота з комірками, текстом та його форматування в комірках таблиць, виконання обчислень за формулами, побудова та форматування діаграм тощо), роботи в PowerPoint (створення слайдів, вставка та обробка різноманітних фігур та об’єктів, вибір дизайну та об’єктів WordArt тощо), елементарна робота в Інтернеті (робота з поштою, пошук зображень, прикріплення та відправка файлів тощо).

Відповідаючи на такі запитання, вчитель краще усвідомлює прогалини, які йому потрібно подолати, щоб вважати себе сучасним

Зараз, коли на сайті вже створено певний банк таких карт, учителі можуть порівняти свої результати з результатами роботи своїх колег з інших груп, відкрити для себе нові можливості, зробити висновки. Навіть сам пошук матеріалів сайту за тегами (мітками) повідомлень теж виконує навчальну функцію, демонструючи особливості структурування контенту сайту.

На цьому ж ресурсі розміщуються результати практичної роботи вчителів математики в середовищі «Динамічна геометрія», виконаної під час педагогічної практики. Важливою складовою цієї роботи є саме методична частина, де учителі стисло описують та обґрунтовують покрокові дії, що допомагають розв’язати певну задачу конструктивної геометрії. У перспективі це виросте у справжній банк динамічних моделей математики.

Вивішені результати практичної роботи обов’язково обговорюються, що спонукає вчителів до подальшого удосконалення навичок роботи з цим та аналогічними програмними засобами.

Сайт «ІКТ – учителю» використовується також для розміщення анотацій до корисних Інтернет-ресурсів, ознайомлення з цікавими порадами відомих фахівців щодо створення навчальних презентацій, інтерактивних вправ. а також для розміщення вчительських презентацій, тестів, анкет тощо.

Під час практичних занять в деяких групах доцільно організувати пошук і подальше розміщення певної інформації в коментарях на блозі. Вважаємо це важливою практикою, бо на відміну від соціальних мереж учителі часто не розуміють можливостей (технічних та змістових) професійного спілкування на освітянських блогах (сайтах).

Зрозуміло, що зворотній зв’язок з випускниками курсів підвищення кваліфікації надає додаткові можливості викладачам кафедри для удосконалення змісту та форм проведення занять. Тому важливого значення набуває підсумкове анкетування, яке вчителі проходять зазвичай

можливостями) додається робота зі створення інтерактивних вправ (наприклад, на LearningApps.org), анкет для учнів, батьків або колег (у Google Формах), складання тестів у програмі MyTestX, робота з інтерактивною дошкою, з віртуальними моделями (симуляціями) природних явищ тощо.

Цікавим результатом такої роботи учителів є зміна їхнього ставлення до своєї діяльності: після оприлюднення створеної інтерактивної вправи або анкети на сайті (блозі) учителі краще бачать, що саме потрібно виправити, скорегувати, а також як можна використати створений цифровий продукт у навчальному процесі в своїй школі.

Зауважимо, що часто вчительські роботи, які розміщено на сайті, не є досконалими саме з методичної та змістової точки зору. Проте ми вважаємо, що саме завдяки навчальному характеру такі спроби мають право на існування. Вони стають джерелом обговорення та рефлексії самого вчителя, в результаті чого ми досягаємо головної мети: спонукаємо педагога до самоосвіти та самовдосконалення.

Можливостями сервісів Веб 2.0 можна зацікавити вчителів за допомогою спеціальних завдань зі створення та/або коментування (редагування) певних документів, розміщених на Google Диску. Наприклад, нами організовано редагування (коментування) можливих схем самоаналізу уроку. Під час практичного заняття, де відбувається така групова робота, учителі формують власний досвід спільної роботи над документом, який стане основою організації подібної роботи зі своїми учнями (колегами). Особливо корисним це може стати для вчителів, які організують спільну проектну діяльність своїх учнів.

Під час курсових занять такі завдання зручно виконувати малими групами (парами) учителів у комп’ютерному класі; при цьому свої коментарі вони можуть робити, навіть не заходячі під Google-акаунтом. Як самостійне завдання вчителі можуть під час дистанційно-заочного етапу навчання на курсах створити та розмістити для коментування учнями

Список використаної літератури:

1. Лебедєва А.І. Андрагогічний підхід у післядипломній освіті вчителів математики / А.І. Лебедєва // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Педагогіка, психологія і соціологія. Вип. 2 (12) – 2012 – Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Npdntu_pps/2012_12/lebedeva.pdf
2. Лабудько С.П. Блог як засіб розвитку професійної компетентності вчителів // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2013. – №6. – С.9-12.
3. Педагогічні аспекти відкритого дистанційного навчання: монографія / О.О.  Андрєєв, К.Л.  Бугайчук, Н.О.  Каліненко та ін.; за ред. О.О. Андрєєва, В.М. Кухаренка. – Харків, 2013. – 212 с.
4. Фоміних Н.Ю. Сутність поняття «Інформаційно-комунікаційні технології» та їх значення на сучасному етапі модернізації освіти [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/9084/1/ped905_77.pdf

• Організація самостійної роботи керівників ЗНЗ в міжкурсовий період з використанням елементів дистанційних технологій

Ткачук Н. М.

Реалізація ідеології проектів концептуальних документів щодо реформування вітчизняної середньої освіти актуалізує питання самоменеджменту керівника навчального закладу, його компетентності, мотивації до самовдосконалення. Прогнозується, що нова українська школа в умовах децентралізації та автономії отримає додаткові адміністративні й навчально-методичні повноваження, що зумовить вищий рівень відповідальності закладу освіти, його керівника за результат і якість

особистості успішно зміцнює знання, ефективно підвищує освітній рівень суб’єкта навчання, розвиває пізнавальні здібності.

Залучення інформаційних технологій у процес навчання розглядається в роботах Л. Калініної, В. Кременя, Т. Лавриненко,                         Н. Морзе, Н. Ничкало, В. Олійника, О. Пєхоти та ін. Аналізуючи чинну систему навчання у ППО, її недоліки та пропонуючи можливі способи розв’язання проблем, учені акцентують увагу на потреби активнішого використання ІТ й Інтернету, упровадження дистанційних форм навчання, індивідуалізації процесу підвищення кваліфікації педагогічних кадрів тощо. Дослідники пропонують нові форми оптимізації самостійної роботи, методики планування, організації й контролю [6].

Аналіз наукових праць підтверджує, що самостійна робота слухача у структурі навчання на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період є обов’язковим і переважним видом навчальної роботи, що констатує актуальність теми та доцільність її більш детального вивчення.

Дослідження можливостей використання дистанційних технологій для організації самостійної роботи в умовах міжкурсового навчання у системі післядипломної педагогічної освіти поставило перед нами такі завдання:

• вивчити досвід використання дистанційних технологій для організації керованої самостійної роботи керівників шкіл в міжкурсовий період;
• дослідити специфіку організації керованої самостійної роботи в рамках інноваційного освітнього проекту.

Для нас важливим є розглянути сутність, специфіку керованої самостійної роботи керівників шкіл у міжкурсовий період та визначити ефективні види її організації засобами дистанційних технологій навчання.

Аналіз педагогічних досліджень проблеми свідчить про те, що поняття «керована самостійна робота» є новим, і щоб розкрити зміст самостійної роботи керівників шкіл у міжкурсовий період із

затребуваного для швидкого вирішення актуальних професійних завдань, якісного управління людськими ресурсами.

Важлива роль в організації самостійної роботи належить структурному підрозділу Інституту післядипломної педагогічної освіти, який планує й спрямовує, координує й контролює самостійну діяльність учасників, створює умови їхньої навчальної діяльності, активізує її, удосконалює інформаційно-методичне забезпечення. Адже впровадження будь-яких інноваційних технологій потребує вирішення низки питань, пов’язаних із налаштуванням і обслуговуванням апаратної та програмної частини, оновленням змісту програм тощо.

Наукове забезпечення керованої самостійної роботи керівників ЗНЗ у міжкурсовий період із використанням елементів дистанційних технологій у Волинському ІППО здійснюється в рамках ініціативної науково-дослідної роботи науково-дослідної лабораторії освітніх інновацій та координації діяльності РМК (ММК) за організаційно-технічної підтримки відділу навчально-методичного забезпечення та дистанційної освіти.

Основною складовою успішного впровадження та використання елементів технологій  дистанційного навчання є правильний добір моделі організації навчального процесу. Беручи до уваги особливості умов організації самостійної роботи (спосіб керівництва, місце та терміни виконання, оснащеність комп’ютерною технікою, доступ до Інтернету, властивості індивідуальності, досвід, мотивація, інтерес тощо) та враховуючи складність залучення до роботи керівників навчальних закладів під час навчального процесу в освітніх закладах, авторами ідеї зроблено акцент на виборі моделі проектної організації навчання, який передбачає очні сесії та керовану самостійну роботу в міжсесійний період.

Запропонований освітній проект «Лідер освітніх інновацій» укладено,  враховуючи запит такої цільової категорії, як керівники опорних шкіл, та ті проблеми, які зумовлені процесами децентралізації в освіті.

Розробляючи зміст модулів проекту, ми орієнтувалися на модель керівників навчальних закладів із позиції оновлених функцій управлінської діяльності:

Бачення стратегії (обізнаність із філософією освіти, законодавчою та нормативною базою, особливостями розвитку місцевих освітніх систем, уміння прогнозувати розвиток школи, використовувати надбання світової педагогічної думки, готовність до змін тощо).

Керівництво освітнім процесом та його моніторинг (обізнаність із методичними основами, теорією та практикою навчально-виховного процесу, уміння організувати роботу персоналу, спрямовану на досягнення поставленої мети, готовність ухвалювати управлінські рішення та здійснювати моніторинг якості управління навчальним закладом тощо).

Мотивація та управління персоналом (обізнаність із теоретичними основами, психолого-педагогічними особливостями, формами і методами роботи з персоналом, уміння використовувати ті чи інші стимули, розв’язувати конфліктні ситуації, готовність до виправданого ризику, здатність толерантно ставитися до опонентів, усвідомлення необхідності роботи з персоналом на демократичних засадах тощо).

Управління розвитком та фінансами (обізнаність з основами економіки й маркетингу та відповідною законодавчою і нормативною базою, уміння ефективно використовувати матеріальні та фінансові ресурси, здійснювати фандрайзинг і маркетинг, бути готовим до запровадження інновацій тощо).

Внутрішня та зовнішня комунікація (загальні знання про комунікаційні процеси, уміння організувати такі сучасні форми взаємодії, як робота в команді; готовність до управління навчальним закладом як відкритою педагогічною системою тощо).

Під час вибору завдань і форм дистанційного навчання було враховано, що чинниками, які можуть забезпечити успішне виконання самостійної роботи, є вмотивованість до навчальної задачі; чітке поставлення завдань

Реалізація запропонованого формату керованої самостійної роботи допоможе довести припущення науково-дослідної роботи про те, що поєднавши досвід підвищення кваліфікації з новими інформаційними технологіями, можна забезпечити:

• гнучкість навчального процесу за допомогою варіативності, зміни змісту і методів навчання, форм організації навчальних занять;
• варіативність у складності завдань, обсягу завдань та темпу їх виконання;
• активізацію навчально-пізнавальної діяльності слухачів за рахунок ігрового навчання, моделювання, нового типу візуалізації навчального матеріалу;
• посилення мотивації й пізнавального інтересу в навчанні за рахунок новизни його методів, можливості індивідуалізації навчання, реалізації технічних можливостей комп’ютера, забезпечення позитивного емоційного фону навчання;
• організацію гнучкого управління навчальним процесом на основі здійснення безперервного зворотного зв’язку, самооцінювання етапів навчання, надання діагностиці характеристик рефлексії й об’єктивності.

Очікувані результати виконання проекту:

1. Створення команди освітян-управлінців, лідерів змін в освітній галузі, які:

володіють професійним знаннями та компетенціями в управлінні інноваційною діяльністю та інноваційним розвитком навчального закладу;

знаннями щодо управління різними типами інновацій, оцінювання результатів та інноваційних ризиків;

уміють створювати креативні команди для роботи над інноваційними проектами; розробляти системи мотивації та проводити навчання персоналу; розробляти інноваційні стратегії, концепцію інноваційних проектів та визначати напрями розвитку навчального закладу

Список використаної літератури:

1. Азимов Э. Г. Массовые отркрытые онлайн-курсы современного образования / Э. Г. Азимов // Дистанционное и виртуальное обучение. – 2014. – № 12. – С. 4–12.
2. Василенко Н. В. Технологія організації самостійної роботи в системі безперервного навчанняпедагогічних працівників [ Електронний ресурс] / Н. В. Василенко. – Режим доступу :http:/narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=2880
3. Гулецька Я. Г. Організація самостійної роботи магістрів з використанням інформаційних технологій при вивченні іноземної мови [Електронний ресурс] / Я. Г. Гулецька. – Режим доступу :http:/nbuv.gov.ua/ old_jrn/natural/VKPI/FPP/2009-3-02_Gulecka.pdf
4. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; голов.ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
5. Концептуальні засади реформування середньої освіти «Нова українська школа» [ Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:/mon.gov.ua/Новини%202016/08/17/mon.pdf
6. Олійник В. В. Дистанційне навчання в післядипломній педагогічній освіті: організаційно-педагогічний аспект : навч. посібн. / В. В. Олійник. – К. : ЦІППО, 2001. – 148 с.
7. Пидкасистый П. И. Организация учебно-познавательной деятельности студентов : учеб. пособ. / П. И. Пидкасистый. – М. : Пед.  о-во России, 2004. – 112 с.

тих, хто вчить і тих, хто вчиться, що передбачає засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, зміцнення навичок самоосвіти відповідно до визначених завдань. Форми навчання. Освіта як  процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок.

Інноваційні педагогічні технології. Інноваційні тенденції розвитку освіти. Педагогічна інноватика в структурі нового знання. Сутність педагогічної інноватики. Класифікація педагогічних нововведень.

Педагогіка в сучасних інформаційних освітніх середовищах. Інформаційна освітня середовище (ІОС) як педагогічна система нового рівня. Поняття ІОС. Педагогічна система як теоретичне ядро всього ІОС. Новий напрям педагогічної науки, що досліджує педагогічні процеси в цьому новоутворенні, званому ІОС – «Електронна педагогіка». Складові освітнього процесу в ІОС, на прикладі віртуального представництва (ВП) навчального закладу в мережі Інтернету. Електронна педагогіка як цілісне педагогічне явище. Психолого-педагогічні проблеми інтернет-навчання.

Тема 2. Упровадження дистанційного навчання в освітній процес навчального закладу

Наукові дослідження вчених і практиків щодо технології впровадження дистанційного навчання в освітній процес навчальних закладів (на прикладі провідних навчальних закладів України: Міжнародної Української Школи,  НТУ «Харківська політехніка», Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького, ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»). Поняття тьюторства. Онлайн компетенції тьютора за Салмоном Дж. Дидактичні основи дистанційного навчання. Сервіси Інтернет та технічні засоби для проведення онлайн занять. Організація навчального процесу у віртуальному середовищі. Аналітичний стан розвитку дистанційної форми навчання в структурі освітнього процесу навчального закладу. Аналіз

Тема 3.Професійні компетентності викладача-тьютора

1. Викладач/куратор-тьютор як суб’єкт дистанційного освітнього процесу.
2. Тьюторство як окремий вид викладацької та тренерської діяльності.
3. Формування професійної компетентності викладача/куратора-тьютора навчальної групи.

Самостійна робота слухачів

Питання і завдання для самостійної роботи слухачів:

1. Дайте визначення педагогічній категорії «освіта».
2. У чому полягає сутність педагогічної інноватики?
3. На прикладі віртуального представництва навчального закладу мережі Інтернет розкрийте складові освітнього процесу в інформаційному освітньому середовищі.
4. Назвіть психолого-педагогічні проблеми інтернет-навчання.
5. Назвіть навчальний заклад в Україні, який одним із перших запровадив нову форму навчання з використанням Інтернету.
6. Назвіть переваги дистанційної форми навчання над іншими формами, які застосовуються в українських вишах.
7. Яка типова технологія організації освітнього процесу у НЗ за дистанційною формою навчання?
8. Надайте Ваші пропозиції щодо удосконалення впровадження дистанційного навчання в НЗ.
9. Який навчальний заклад є лідером у впровадженні дистанційного навчання в післядипломну освіту і чому?
10. Чи можливо на сьогодні складання ЗНО/захист дипломних робіт учнів/студентів дистанційно?
11. Назвіть основні вимоги до освітньої діяльності викладача/куратора-тьютора.

Рекомендована література

1. Теория и практика дистанционного обучения: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений /Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина, М.В.Моисеева; под ред. Е.С.Полат. – М.: Изд. центр «Академия», 2004. — 416 с.
2. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології : навч. посібник / І. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 c.
3. Преподавание в сети Интернет / отв. ред. В.И. Солдаткин. – М.: Высшая шк., 2003. – 792 с.
4. Андреев А.А. Электронная педагогика: может она и существует. / А.А. Андреев. [Електронний ресурс].URL:

http://www.e-learning.by/Article/Elektronnaja-pedagogika-mozhet-ona-i-suschestvuet/ELearning.html

5. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: монографія. / В. Ю. Биков.– К. : Атіка, 2009. – 684 с.
6. Ляхоцька Л.Л. Формування професійної компетентності куратора-тьютора навчальної групи. / Л.Л. Ляхоцька // Післядипломна освіта в Україні. – № 1 (20), 2012. – С.71–74.
7. Сисоєва С. О., Осадчий В. В., Осадча К. П. Професійна підготовка викладча-тьютора : теорія і методика. – навч.-метод.посібник. / С. О. Сисоєва, В. В. Осадчий, К. П. Осадча – Київ; Мелітополь : ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2011. – 280 с.
8. Ляхоцька Л. Л. Куратор-тьютор навчальної групи вищого навчального закладу післядипломної педагогічної освіти / Л. Л. Ляхоцька // Сборник научых трудов. – Х. : «Міськдрук», 2011. – С. 257 – 260
9. Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г. Тьютор. / В.М. Кухаренко, Н.Г.  Сиротенко – К.: Мілленіум, 2004. – 106 с.
10. Рамкові рекомендації до структури ІКТ-компетентності освітян – «UNESCO ICT Competency for Teachers ( UNESCO ICT – CFT )» [Електронний ресурс]. – URL :http://www.microsoft.com/publicsector/ww/international-organizations/projects/Pages/ict-competency-framework.aspx

Бех І. Д. Компетентнісний підхід у сучасній освіті [Електронний ресурс] / І. Д. Бех. – [Електронний ресурс]. – URL : http//www.ipv.org.ua/component/ article/8-beh/56-2012-09-04-22-32-01html

1. Положення про дистанційне навчання / Наказ МОН № 466 від 25.04.13 року. [Електронний ресурс] URL : http://osvita.ua/legislation/Dist_osv/2999/print/
2. Вимоги до вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, наукових, освітньо-наукових установ, що надають освітні послуги за дистанційною формою навчання з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців за акредитованими напрямами і спеціальностями / Наказ Міністерства освіти і науки України 30.10.2013 № 1518. [Електронний ресурс] URL:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1857-13

Наочність до спецкурсу

Презентації

Відкрита освіта: організаційно-педагогічні аспекти – http://www.slideshare.net/Kalachova/ss-46145222

Теорія і практика дистанційного навчання – http://www.slideshare.net/Kalachova/ss-46145052

Організація і проведення навчальних занять в умовах ДН –  http://www.slideshare.net/Kalachova/distant-zan-lekc

Професійні компетентності викладача/куратора-тьютора – http://www.slideshare.net/Kalachova/tutor-kompet

Технологія впровадження дистанційної форми в навчальний процес –  http://www.slideshare.net/Kalachova/dn-tehnolog-1-30707331

Відеоматеріал

Робота тьютора в дистанційному режимі (онлайн) –

https://www.youtube.com/watch?v=NHW0scoc4qU&index=2&list=PLUIrnoUOo8A_8MUFz7F0fgdXt-t_6NSo9

Робота тьютора в дистанційному режимі – http://www.ex.ua/load/44479814

Теорія і практика дистанційного навчання – http://www.ex.ua/load/44475656

технологій в освітньому процесі (соціальні мережі, мобільні освітні додатки, месенджери). MLMS: задачі, вимоги, технічна реалізація. Проблеми впровадження мобільного навчання в освітній процес.

Тема 3. QR-коди у мобільному навчанні

Встановлення програмного забезпечення. Зчитування QR-кодів і можливості їх використання: квести, передача інформації, швидкий доступ, інтеграція друкованих видань із веб-ресурсами. Створення QR-кодів та їх розміщення на веб-ресурсах.

План лекції

Тема 1. Теоретичні аспекти мобільного навчання

1. Мобільні технології та мобільне навчання.
2. Поняття мобільного навчання та його принципи.
3. Форми організації мобільного навчання.
4. Навчальний контент для мобільних пристроїв (основні характеристики, можливості створення).

План  тренінгів

Тема 2. Можливості використання мобільного навчання в освітньому процесі

1. Переваги та недоліки мобільного навчання.
2. Аналіз технічної та психологічної готовності учасників освітнього процесу до впровадження технологій мобільного навчання.
3. Шляхи використання мобільних технологій в освітньому процесі (соціальні мережі, мобільні освітні додатки, месенджери).

Тема 3.QR-коди у мобільному навчанні

1. Встановлення програмного забезпечення.
2. Зчитування QR-кодів та можливості їх використання: квести, передача інформації, швидкий доступ, інтеграція друкованих видань із веб-ресурсами.

Рекомендована література

1. Бугайчук К. Л. Мобільне навчання: сутність і моделі впровадження в навчальний процес вищих навчальних закладів МВС України / К. Л. Бугайчук. // [Електронний ресурс] URL : http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/e-journals/ITZN/2012_1/619-1916-1-RV.pdf
2. From e-Learning to iPad: How to Adjust the User Interface [Електронний ресурс] URL : http://www.learningsolutionsmag.com/articles/606/from-elearning-to-ipad-how-to-adjust-the-user-interface.
3. Голицына И. Н. Мобильное обучение как новая технология в образовании / И. Н. Голицына. [Електронний ресурс] URL: http://ifets.ieee.org/russian/depository/v14_i1/html/1.htm.
4. Калуга Т. А. Мобильное обучение в дистанционном образовании / Т. А. Калуга // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2011. – № 12 (223), Ч. І. – С. 113–123.
5. Куклев В. А. Сущностные характеристики мобильного обучения как педагогической инновации / В. А. Куклев // Мир науки, культуры, образования. – 2008. – № 5(12). – С. 204–207
6. Семеріков С. О. Фундаменталізація навчання інформатичних дисциплін у вищій школі : монографія / С. О. Семеріков; наук. ред. М. І. Жалдак. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. – 340 с.