ВІДКРИТА ТА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА:

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Збірник матеріалів

ІІ Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції

28–30 листопада  2017р.

Київ – 2017

ПЕРЕДМОВА

28–30 жовтня 2017 р. на базі ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Києві) проведено ІІ Всеукраїнську електронну науково-практичну конференцію «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики». Організаторами її виступили: Національна академія педагогічних наук України, ВГО «Консорціум закладів післядипломної освіти», Український відкритий університет післядипломної освіти, ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, кафедра відкритих систем освіти та інформаційно-комунікаційних технологій, лабораторія систем відкритої освіти. Електронна конференція проводилася з метою наукової комунікації провідних науковців, молодих дослідників і практиків-освітян, для ознайомлення їх із вітчизняними й зарубіжними теоретичними напрацюваннями та практичним досвідом щодо тенденцій упровадження й подальшого розвитку відкритої післядипломної педагогічної освіти; спрямування результатів наукових досліджень на модернізацію освітньої діяльності навчальних закладів; сприяння систематизації та поширенню сучасних галузевих і міждисциплінарних знань, оволодінню новітніми досягненнями наукової методології. Учасники конференції виступили з онлайн- та оффлайн- доповідями відповідно до її проблемного поля: теорія і практика відкритої та дистанційної освіти; теоретичні орієнтири й актуальні проблеми відкритого інформаційного середовища навчального закладу; педагогіка і психологія відкритої та дистанційної освіти; дистанційні технології навчання у закладах освіти; технології формування ІТ-компетенцій у педагогічних працівників; упровадження й перспективи відкритої післядипломної педагогічної освіти; організація освітньої діяльності навчального закладу на основі хмарних технологій. Запропоновані форми участі в конференції (стаття, тези, відеовиступ, презентація, онлайн-виступ) надали можливість 120 особам серед яких керівники, педагогічні, науково-педагогічні працівники, студенти, аспіранти закладів освіти (загальносередні заклади освіти, заклади вищої освіти,  заклади післядипломної педагогічної освіти) ознайомитись з теоретичними напрацюваннями та практичним досвідом щодо тенденцій впровадження та подальшого розвитку відкритої післядипломної освіти та дистанційного навчання; спрямування результатів наукових досліджень на виконання завдань Нової української школи та нового Закону України «Про освіту» (2017).

Серед учасників конференції мають наукову ступінь доктора наук 4 особи, вчене звання професор 5 осіб; вчене звання доцент 23 особи та 9 осіб мають ступінь кандидата наук.

Всеукраїнський рівень конференції підтвердило географічне розташування її учасників: м. Київ, Дніпропетровська, Вінницька, Запорізька, Київська, Рівненська, Сумська, Миколаївська області.

ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики» проводилася відповідно до її програми та порядку роботи.

• листопада 2017 р. була проведена панельна дискусія (оффлайн) : https://www.yammer.com/umo.edu.ua/#/threads/inGroup?type=in_group&feedId=11568923&view=all з запропонованими проблемами для обговорення:

1. Чи є дистанційна освіта в Україні?
2. Сучасні технології організації навчання за дистанційною формую. Теорія та досвід.

ПРОГРАМА ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОННОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

«ВІДКРИТА ТА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ»

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України,

28-30 листопада 2017 р., м. Київ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ

педагогічних працівників навчальних закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації –проведення .

14.30. – тестове підключення до он-лайн трансляції (контрольна перевірка зв’язку)

15.00. – 16.30. – Офіційне відкриття е-конференції, ключові доповіді.

16.30. – 16.45. – підведення підсумків, прийняття резолюції

Регламент виступів: до 10 хв.

Робочі мови: українська, англійська.

Технічні засоби для доповідачів: обладнання відеоконференц-зали  навчального закладу, персональний комп’ютер, колонки, мікрофон, відеокамера учасника конференції.

Місце проведення:

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-а, корп. 3, каб. 2.9.)

Ляхоцька Лариса Леонідівна – кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри відкритих освітніх систем та ІКТ Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Тема:  Моделі впровадження технологій змішаного навчання в освітній процес підвищення кваліфікації педагогічних кадрів

Озерян Ольга Леонідівна – директор наукової бібліотеки ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Тема: Наукові видання з проблем відкритої освіти та дистанційного навчання

Киричук Валерій Олександрович – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри психології управління Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Тема:  Сервіс управління навчальним процесом «Універсал»

СПІВДОПОВІДІ

Алексєєва О. І., викладач КВНЗ КОР “Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж”

ПСИХОЛОГІЧНА  ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ  ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНОЗНАТНОСТІ

Андрос М. Є., старший викладач кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

ПРАКТИКА  ВИКОРИСТАННЯ СЕРВІСУ «ФОРМС» MS OFFICE 365 ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО ТЕСТУВАННЯ СЛУХАЧІВ КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Антоненко О. М., кандидат педагогічних наук, доцент, викладач  Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ПРОГРАМ ТА РЕДАКТОРІВ В РОБОТІ КЕРІВНИКА МИСТЕЦЬКОГО ГУРТКА

Бовсунівський В. М., кандидат педагогічних наук, методист Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МИСТЕЦТВА

Бондаренко Л. В., кандидат педагогічних наук,  старший викладач кафедри інформаційних систем  і технологій Миколаївського національного аграрного університету

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Бонднарчук В. О., кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри баяна, декан диригентського та вокального факультету НМАУ імені П.Чайковського

МИСТЕЦЬКА ТА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

Борисова Т. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музичного мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ В ПРОЦЕСІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Бородійчук Г. П., викладач української мови і літератури КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Валківський М. В., старший викладач кафедри спортивних дисциплін, ігор та туризму, заступник декана педагогічного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ  ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Васенко В. В., доцент кафедри педагогіки, теорії та методики початкової освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

 ІННОВАЦІЙНІ  ПІДХОДИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Васенко В. В., доцент кафедри теорії і методики технологічної освіти та комп’ютерної графіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ВИКОРИСТАННЯ МУЗИЧНИХ ПРОГРАМ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ УРОКІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН НА ОСНОВІ ВИМОГ ДО ЗМІСТУ  ОСВІТИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Голубєва Р. Ю., Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (м. Слов’янськ)

ВПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

Гончаров Ю. В., викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровськоі академії музики імені М.Глінки

РОЗВИТОК Я-КОНЦЕПЦІЇ ТА ВИХОВАННЯ У ВІДКРИТІЙ ОСВІТІ

Гришечкін І. В., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

МУЛЬТИМЕДІЙНІ  ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ

Гришечкіна О. В., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ

Гущина Н. І., старший викладач кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

МОБІЛЬНИЙ ПРОСТІР СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Даценко А. С., кандидат історичних наук, в.о. завідувача кафедри технологій навчання, охорони праці та дизайну Білоцерківського Інституту неперервної педагогічної освіти Університету менеджменту освіти, м. Біла Церква

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО- КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПНЗ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

Демидова О. В., заступник директора Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ У УМОВАХ ГІМНАЗІЇ

ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ГІМНАЗІЇ

Карпенко А. П., старший викладач кафедри мистецьких дисциплін ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ПРАКТИЧНА РОБОТА З ХОРОМ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК СКЛАДОВА В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Ковальова С. В., кандидат педагогічних наук, доцент, КВНЗ КОР «Академія неперевної освіти»

ОСОБЛИВОСТІ, ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ МИСТЕЦТЬКИХ ДИСЦИПЛІН В УМОВАХ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Ковтун О. А., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ В ОСВІТНЬОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

Ковтун О. В., кандидат педагогічних наук, доцент ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ОСВІТІ

  Ковтун Н. І., кандидат педагогічних наук, доцент ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ПЕРСОНАЛЬНИЙ ВЕБ-РЕСУРС ВИКЛАДАЧА УНІВЕРСИТЕТУ

Кондратенко Д. П., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ ТА МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ

Кондратова Л. Г., кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, м. Київ

ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ФІЛЬМУ, РОЛИКУ

ВИКОРИСТАННЯ СТАЦІОНАРНИХ ТА ОНЛАЙН АУДІО- РЕДАКТОРІВ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Лапшин А. Л., кандидат фіз.-мат. наук, доцент кафедри відкритих освітніх систем та ІКТ Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України м. Київ

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕСТУВАННЯ В ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ

Литвин О. П., викладач КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

СУЧАСНІ ПРОГРАМИ І РЕДАКТОРИ ВІДЕО В РОБОТІ ВИКЛАДАЧА КОЛЕДЖУ

Лисенко Я. О., кандидат мистецтвознавства доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, декан музичного факультету Дніпропетровської академії музики імені М.Глінки

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ

Лялька В. С., аспірант, викладач кафедри теорії та методики початкової освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Ляшко М. П., канд. наук, доцент кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦЯІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Мазур М. П., доктор технічних наук, професор, керівник навчального центру заочно-дистанційної освіти Хмельницького національного університету

           ПРО ПРОЕКТ НОРМ ЧАСУ ДЛЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Мартинюк А. К., кандидат мистецтвонавства, доценту ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

Петраш Ж. О., викладач КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

ПЕРСОНАЛЬНІИЙ ВЕБ-РЕСУРС ВИКЛАДАЧА ЯК УМОВА ОРГАНІЗАЦІЇ  ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕДЖІ

Петрик Г. Ю., викладач Академії сучасної освіти

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ АКАДЕМІЇ ОСВІТИ

Пислиця А. В., кандидат психологічних наук, доцент, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВНЗ

Полохливий В. В.,  викладач  ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ

Пуглій В. В., викладач  ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА ОСНОВІ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Рєзанова М. І., вчитель Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ВПРОВАДЖЕННЯ ІКТ В РОБОТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

Рудик О. Б., заступник директора Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ У ВИХОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ЗАКЛДАДУ ОСВІТИ

Ружицький В. А., кандидат педагогічних наук, директор КЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

Скрипник М. І., кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри філософії і освіти дорослих ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

ЗМІСТ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТОЗДАТНОГО НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Стеценко В.І., викладач ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ОСОБЛИВОСТІ  ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В ДИСТАЦІЙНОМУ НАВЧАННІ ВНЗ

          Стотика І. Г., кандидат пед. наук, доцент кафедри інструментального виконавства та музичного мистецтва естради Мелітопольського державного  педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

        КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА МІСІЯ ВИКЛАДАЧА ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКИХ ДИСЦИПЛІН У ФОРМУВАННІ КЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ВІДКРИТІЙ ОСВІТІ

Сова М. О., доктор педагогічних наук, професор КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Слуцька Н. О., викладач Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Білоцерківського гуманітарно-педагогічного коледжу»

САМОСТІЙНА ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Счаслива О. Д. викладач КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ  У ВИХОВНІЙ РОБОТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

    Танана С. М., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної  освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТУРИСТИЧНОГО ТА РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЕМ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Хоренко Т. О., заступник директора КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Чень Люсін аспірант Південноукраїнського національного педагогічного університету  імені К.Д.Ушинського

ОСОБЛИВОСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ВІДКРИТІЙ ОСВІТІ

Чугай Л. В., директор Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

РОЗРОБКА ПЕРСОНАЛЬНОГО ВЕБ-РЕСУРСУ ВИКЛАДАЧА

Шкарапута І. В., Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти»

  ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА

Швень Я. Л., кандидат психологічних наук, доцент кафедри філософії і освіти дорослих ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України м. Київ

КОГНІТИВНИЙ СТИЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА: АКТУАЛЬНІСТЬ І МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ

Шевчук І. О., заступник директора Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ІНСТРУМЕНТИ GOOGLE В УПРАВЛІННІ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Шевчук О. В., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

НОВІТНІ ІКТ В РОЗВИТКУ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Щоголев Я. Ю., ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

3. Захлюпаний В.М. Роль комп’ютерних технологій у вивченні потреб клієнтів загальноосвітнього навчального закладу. Інформаційно-методичний збірник. – Ірпінь, 2009. – 24 с.
4. Тестові технології у навчальному закладі: Метод, посібник/Л. І. Паращенко, В. Д. Леонський, Г. І. Леонська. — К.:ТОВ «Майстерня книги», 2006. – 217 с.
5. Холод Е.Г., Савчук Л.Н., Ризун Н.О., Ярмоленко Л.И. Инновационние технологии контроля знания студентов в высших учебных заведениях. – Вестник ХГТУ №1(7), 2000.
6. Шишкіна М.П. Тенденції розвитку та використання інформаційних технологій в контексті формування освітнього середовища / Шишкіна М.П. // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2006. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em1/emg.html.

УДК: 378.046.4:001

С.В. Антощук,

кандидат  педагогічних наук

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»

м. Київ

ТЕМАТИЧНІ АВТОРСЬКІ КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

Активною складовою системи післядипломної педагогічної освіти безперечно є неперервне підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних кадрів освіти, а головною фігурою в ній – педагог. Підготовка якого має відповідати викликам сучасного суспільства та будуватися на основі нової освітньої парадигми, що спирається на принципи відкритості, випередження та неперервності[1].

Тому на сучасному етапі розвитку, модернізації та адаптації до викликів інформатизації та глобалізації постіндустріального суспільства система ППО має формувати та розвивати керівника і педагога нової формації з інноваційним типом мислення та культури. Отже, сучасний педагог – це, насамперед, особистість з високим інтелектуальним потенціалом, активною суспільною позицією, яка володіє інноваційними технологіями, навичками креативного і критичного мислення та вміє їх використовувати якісно та ефективно. Для підготовки та, насамперед, підвищення кваліфікації вже працюючих сьогодні в системі освіти працівників необхідно використовувати європейські підходи, інноваційні технології та нові стандарти освіти.

Ключове поняття відкритої освіти – це «свобода вибору»[2]. І ця свобода має бути надана кожному, хто планує підвищити свою кваліфікацію. Реалізації права здобувачів освіти і напрями «свободи вибору» чітко приписані у Законі України «Про освіту» (ст. 53): «Здобувачі освіти мають право на: … індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання; …»[3].

Для реалізації «свободи вибору» та європейських підходів у підвищенні кваліфікації керівних, науково-педагогічних та педагогічних працівників освіти необхідно забезпечити

[1] Олійник В. В. Відкрита післядипломна педагогічна освіта: нові моделі та форми професійного розвитку / Освіта дорослих у перспективі змін: інновації, технології, прогнози: колективна монографія / За ред.. А. Василюк, А. Стоговського. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2017. – 248 с. [С. 93-108].

[2] Олійник В. В. Відкрита післядипломна педагогічна освіта: стан та перспективи розвитку / В.В.Олійник // Післядипломна освіта в Україні. – 2017, № 1. – С. 3–11.

[3] Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року // Урядовий кур’єр. – № 186 від 04.10.2017.

слухачів за місцем їхньої роботи, без відриву від виробництва» [1].

Зміст, навчальний та робочі навчальні плани авторського тематичного курсу «Система відкритої освіти та технології дистанційного навчання» спрямовані на опанування й вдосконалення компетентностей, затребуваних вимогами ринку праці та запитами здобувачів освіти. Кожна з трьох запланованих на 2018 рік навчальних груп буде спеціалізуватися за певною тематикою. Тому плани містять окремі специфічні навчальні модулі, такі як: «Віртуальний музейний простір», «ІКТ в роботі з обдарованими дітьми» та «Віртуальна фізична студія».

Водночас, в освітньому процесі цих експериментальних груп заплановано застосовувати технологій змішаного навчання. Експеримент має на меті підтвердити гіпотезу про те, що запровадження таких технологій забезпечить «посилення ролі самостійної роботи слухачів в освітньому процесі, перегляд принципів її організації, змісту та забезпечення»[2] і позитивно вплине на результативність та якість підвищення кваліфікації, задоволення потреб і запитів здобувачів освіти, конкурентоспроможність, особистісний та професійний розвиток фахівців галузі освіти.

Технології змішаного навчання будуть впроваджуватися як до форм і методів організації освітнього процесу, так і навчальних занять.

Змішане навчання дозволяє органічно та вибірково поєднувати окремі елементи різних технологій (он-лайн заняття, перевернуте навчання, геймифікацію, мультимедія, старт-технології, інтерактивні технології, ейдетика, «рафт», веб-квест тощо) в єдину цілісну структуру.

Застосування в навчанні змішаних технологій можна розглядати як етап переходу від технології нижчого порядку до вищого. Так, поступово насичуючи «кейс»-технологію елементами мережевої, ми тим самим забезпечуємо її розвиток[3].

УДК 378.046-021.68:37.014.6

В. В. Байло,

заступник директора з навчально-методичної роботи гімназії імені Пантелеймона Куліша м. Борзна

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Актуальність. Сьогодні в освіті  здійснюються складні трансформаційні процеси, пов’язані з реформуванням усіх ланок педагогічної діяльності, що відбуваються в закладах різних типів і форм власності. Тенденції демократизації суспільства та певний рівень свободи передбачають творчі пошуки вчителів і керівників закладів освіти. Упровадження нових інформаційних технологій є однією з найважливіших проблем освітньої галузі.

[1] Положення про організацію освітнього процесу у ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», затверджене Вченою радою ДВНЗ УМО НАПН України (Протокол № 8 від 18 листопада 2015р.)

[2] Олійник В. В. Відкрита післядипломна педагогічна освіта: нові моделі та форми професійного розвитку / Освіта дорослих у перспективі змін: інновації, технології, прогнози: колективна монографія / За ред. А. Василюк, А. Стоговського. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2017. – 248 с. [С. 93-108].

[3] Жевакіна Н. Дистанційне навчання – нова форма підготовки фахівців з соціальної роботи / Н.Жевакіна // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – №2. – С.60-63.

Інтернет. Дистанційне навчання забезпечує індивідуальний підхід і дає можливість кожному учню навчатися в певному темпі, який відповідає його здібностям, можливостям.

Тьютори-наставники для роботи використовують конструктор Weeble.com, сервіси Googl, Інтернет-портали та веб-ресурси: Освітянська мережа України – http://galanet.at.ua/dir/36-1-0-120, Всеукраїнський центр олімпіад школярів в Інтернеті-http://www.olymp.vinnica.ua, Географічний портал – http://geosite.com.ua, Портал Знань-http://www.znannya.org, Острів знань –  http://ostriv.in.ua,  Освітній портал – http://www.osvita.org.ua, Всеукраїнський шкільний портал – http://www.school.ed.net.ua та інші.

Про ефективність роботи дистанційного центру свідчать результати обласного етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та конкурсів.

Створення єдиного інформаційного середовища як частини освітнього інформаційного простору сприяє підвищенню якості освіти, переходу до нового рівня на основі інформаційних технологій, індивідуалізації та диференціації навчання, реалізації індивідуальної освітньої траєкторії кожного гімназиста.

Звичайно, дистанційне навчання – нова й ефективна форма роботи з учнями.

Сучасний заклад освіти потребує компетентного творчого педагога. На розв’язання цих завдань спрямована управлінська діяльність адміністрації, що забезпечує цілеспрямованість і результативність науково-методичної роботи, навчально-консультативний характер контролю, використання інноваційних підходів до процесу росту професійного рівня педагогічних кадрів. З цією метою здійснюємо ряд взаємопов’язаних дій та заходів, спрямованих на всебічне підвищення фахової майстерності вчителя та творчого потенціалу педагогічного колективу в цілому. Інтерактивні методи управління допомагають працівникові брати участь у процесі, бути зацікавленим, ініціативним.

Упровадження віртуальних форм роботи створює реальні можливості побудови відкритої системи безперервної освіти, а оптимальний доступ до необхідної інформації в будь-який час робить пізнавальну діяльність учителів більш ефективною. Використання он-лайн взаємодії дозволяє організувати науково-методичний простір для педагогів, створює оптимальний доступ до необхідної інформації, оперативно забезпечує необхідну методичну допомогу молодим учителям,  дає можливість досвідченим  поділитися досвідом роботи.

Інформаційно-комунікаційні технології відкривають величезні можливості для комунікації в рамках он-лайн взаємодії.

Творча особистість педагога, ріст його фахової майстерності найбільш проявляється під час участі в конкурсах. Байло В. В. та Граб О. М. брали участь у відкритому он-лайн уроці «З Україною в серці» (http://openclassua.blogspot.com/p/blog-page_11.html), у Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогічні ідеї Софії Русової в контексті сучасної освіти».

Таким чином, використання інтерактивних методів у роботі педагогів допомагає реалізовувати мудру пораду В. О. Сухомлинського: «Пробудити в учителів інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи».

Середовищем для підвищення  кваліфікації педагогічних працівників є Web-сайт гімназії (http://borzna-gimnazy.at.ua/), який поступово стає інформаційно-освітнім ресурсом, що інформує педагогів про досягнення й перспективи розвитку педагогічної науки, сучасні інноваційні та інформаційні технології.

Отже, дистанційне навчання виступає ефективним доповненням традиційних форм освіти, засобом часткового вирішення її нагальних проблем, зокрема, надає можливість одночасно з гнучким за часом і високопрофесійним вивченням різних предметних розділів знань, формуванням умінь і навичок роботи з багатьох навчальних дисциплін забезпечити інтенсивне практичне застосування. Упровадження  дистанційної форми навчання є

Характерною ознакою сьогодення є зростання темпів зміни сучасного суспільства та його інформатизації. Комп’ютери та інформаційні технології (ІТ) розвиваються для того, щоб допомагати людям мислити, діяти та ефективно навчатися. Вони розширюють можливості професійної діяльності та вимагають опанування новими знаннями та навичками.

Різноманітні аспекти впровадження ІТ, а саме інтернет-технологій, у освітній процес закладу освіти та пов’язані з цим формування та розвиток відповідних компетентностей у педагогічних працівників є актуальними у світлі сучасного реформування освіти. У «Концепції нової української школи» зазначено: «Організація нового освітнього середовища потребує широкого використання  ІТ-технологій, нових мультимедійних засобів навчання, оновлення лабораторної бази для вивчення предметів природничо-математичного циклу. Запровадження ІКТ в освітній галузі перейде від одноразової акції, до системного процесу, який охоплює усі види діяльності. ІКТ суттєво розширять можливості педагога, оптимізують управлінські процеси, таким чином формуючи в учня важливі для нашого сторіччя технологічні компетенстності». Сучасний конкурентоспроможний успішний спеціаліст зобов’язаний володіти стійкими навичками використання ІТ, критичного мислення, стратегічного планування та здатність реагувати на зміни потреби суспільства.

До ІТ належать інтернет-технології, які відповідають основним принципам: зручність виконання операцій для користувача, мінімальні витрати ручної праці для обробки інформації, можливість перевірки повноти та коректності розрахунків, мінімальність втрати часу на поновлення інформації в разі її втрати, забезпечення захисту інформації від небажаного доступу. Останнім часом їх активно розвивають та впроваджують у освітній процес  закладів освіти. «Інтернет-технології – це різноманітні технології та сервіси, які дозволяють та забезпечують діяльність у комп’ютерній мережі Інтернет». Характерними ознаками інтернет-технологій є розвиток інформаційних ресурсі суспільства та спрощення способі доступу та обміну інформацією між людьми. Сучасні інтернет-технології стають органічною частиною навчальних технологій, їхніми інструментами, а саме педагогічної технології візуалізації навчальної інформації, технологій збереження навчальної інформації, технології передачі знань, умінь та навичок, технології представлення навчальної інформації.

До поля уваги педагогічних працівників потрапляють інтернет-технології, що забезпечують різноманітні дії з інформацією (пошук, поширення, розміщення, редагування тощо), які виконують користувачі в мережі Інтернет, а саме:

• інтернет-сервіси (електронна пошта, хмарні офіси, чати, сервіси для обробки зображень, календарі, інтернет-карти тощо);
• інтернет-ресурси (портали, сайти, блоги тощо);
• інтернет-системи, що допомагають працювати в Інтернеті (пошукові системи, браузери тощо).

Інтернет-сервіси – це застосунки та служби, що дають користувачеві, в нашому випадку керівним та педагогічним працівникам ЗНЗ, отримувати, обробляти та обмінюватися інформацією у мережі Інтернет чи з її допомогою. До них відносяться веб-сервіси першого (Веб 1.0) та другого (Веб 2.0) поколінь. Веб-технології першого покоління орієнтовані  на пасивного користувача готового контенту, що розміщений на статичних сайтах. Веб 1.0. – це інтернет-середовища переважно анонімне та орієнтоване на пасивних читачів з обмеженими можливостями. Веб 2.0 характеризують інші ознаки: кожний користувач має можливість створювати власний контент; необмежена кількість користувачів мають доступ до  контенту для спільної роботи з ним; можливість створення гібридного контенту, що поєднує різні формати подання даних. Використання сервісів Веб 2.0 стало поштовхом до виникнення  поняття «мережева педагогіка». Це напрям у педагогіці, що виник, існує та розвивається тільки в інтернет-середовищі, завдяки сервісам Веб 2.0., має як позитивні так і негативні риси, класифікує інструменти, які використовують у навчанні. Вони стають могутнім інструментом, рушійною силою нової освітньої системи.

інформацію, дискутувати, вести переговори, переконувати і відстоювати свою точку зору [4, с. 39].

У реаліях Нової української школи особливий інтерес становлять інформаційно-комунікаційні технології, метою яких є створення сприятливих умов навчання, за яких студент відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. ІКТ забезпечують оптимізацію моделей поведінки учасників освітнього процесу, які виступають не лише слухачами, але й беруть активну участь у тому, що відбувається. У ході заняття студенти отримують нові знання активно взаємодіючи, організовуючи корпоративну діяльність від співпраці однієї-двох осіб до різнопланової групової роботи. Педагог при цьому виконує функції помічника, консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації. Водночас студент і викладач виступають як рівноправні суб’єкти освітнього процесу.

Викладання дисциплін філологічного спрямування сьогодні важко уявити без використання сучасних технічних засобів. Через персональний комп’ютер реалізується найважливіший дидактичний принцип зворотного зв’язку, що дозволяє використовувати цей засіб не тільки для забезпечення навчальною інформацією, але й для управління навчальною діяльністю [5,с. 63].

Використання ІКТ робить можливим створення та обробку текстів різної складності за допомогою спеціальних програм (наприклад, Microsoft Word), обробку інформації шляхом здійснення різних перетворень (класифікація за ознакою, сортування, упорядкування, тощо), а також створення власних мультимедійних презентацій (наприклад, у Microsoft PowerPoint).

Мультимедійні засоби дозволяють задіяти майже всі органи чуття студентів, поєднуючи друкований текст, графічне зображення, рухоме відео, статичні фотографії та аудіоматеріали. Доведено, що застосування засобів інноваційних технологій скорочує час навчання майже втричі, а рівень запам’ятовування через одночасне використання зображення, звуку, тексту зростає на 30-40 відсотків.

Окрім того, використання вищезгаданих технологій уможливлює наступні освітні дії: сприйняття й аналіз друкованої інформації; здійснення супроводу навчальної діяльності студента; надання навчальної інформації в зоровій (текст, графіка, малюнок, відео) та звуковій (мова, музика) формах; забезпечення можливості багаторазового повторення навчального матеріалу, вправ і тренувань у різних видах навчальної діяльності.

Завдяки  мережі Інтернет з’явилися суттєві можливості для спілкування. Студент, як і викладач, отримує доступ до міжнародних інформаційних центрів, бібліотек різних навчальних закладів, банків наукової  та навчальної інформації. Усе це є надзвичайно важливим для студентів, які займаються науковими дослідженнями.

Організація дистанційного навчання дисциплін філологічного циклу, за якої студенти та викладачі досягають освітніх цілей, здійснюючи навчальну взаємодію переважно на відстані, також базується на використанні сучасних інформаційних засобів комунікації. Освітній процес проходить під постійним кваліфікованим супроводом викладача.

Дистанційні освітні технології (кейс-технології, мережеві технології) ґрунтуються на принципах відкритого навчання з широким використанням комп’ютерних навчальних програм різного призначення та створюють за допомогою сучасних комунікацій інформаційне освітнє середовище для передачі навчального матеріалу та спілкування, що суттєво покращує якість самостійної роботи студентів та навчання за індивідуальним планом.

Принагідно слід зауважити, що засоби ІКТ є винятково важливими у оволодіння орфографічною компетентністю під час вивчення рідної мови. Адже саме вона виконує дві першорядні дидактичні функції: є об’єктом пізнання та засобом оволодіння іншими предметами. У парадигмі реального спілкування та подальшої професійної діяльності знання правил орфографії та орфографічні навички є тими чинниками, які формують комунікативну компетентність, котра є важливою складовою фахового іміджу педагога.

Природно, що набуття орфографічної компетентності для сучасних студентів є винятково актуальним також з огляду на те, що в реаліях сучасного світу електронні ґаджети

 м. Миколаїв

Сучасні засоби візуалізації навчального матеріалу

Засоби наочності завжди були однією із важливих тем досліджень у педагогічній літературі, адже вони підвищують ефективність сприйняття навчального матеріалу в порівнянні з друкованими чи словесними засобами навчання. Розвиток візуального мислення дозволяє інтенсифікувати навчання, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів  освіти, за допомогою образів пришвидшити передачу знань. Серед сучасних засобів візуалізації більш детально розглянемо скетчноутинг та скрайбінг, які можуть бути ефективно використовувані в освітній діяльності як викладачами, так і здобувачами освіти.

Ідея скетчноутингу та скрайбінгу звичайно не нова, а лише набула сьогоденної інтерпретації ідеї візуального мислення засобами скетчів, скрайбів. Подібні ідеї були відомі ще у минулому столітті, зокрема, мова йде про видатні досягнення використання опорних сигналів донецьким педагогом В. Ф. Шаталовим. Проте головна відмінність скетчноутингу від опорних сигналів – самостійне створення скетча здобувачем освіти в ході сприйняття навчального матеріалу. Ідея скрайбінгу відрізняється синхронністю створення скрайбів із викладом матеріалу, технічними можливостями створення та подальшого використання комп’ютерної скрайб-презентації.

Скетчноутинг детально описано у одній із найвідоміших книг у цій галузі Майка Роуді «Посібник із візуалізації ідей». Продовжують дослідження проблеми у вітчизняній науці В. Кисельова, І. Фещук, Н. Невінчана, Я. Левченко та ін. Серед найбільш вичерпних доробків у вивченні скрайбінгу є  книга  «Скрайбінг. Пояснити легко» (П. Петровський, Н. Любецький, М. Кутузова). Відеоробота Кена Робінсона щодо зміни освітньої парадигми є  яскравим прикладом скрайбінгу в дії. Використання скрайбінгу в освіті досліджене у працях Л. Білоусової, Л. Гайдай, Н. Житєньової, М. Орєшко, Т. Сороки та ін.

Основу скетчноутингу та скрайбінгу складає так звана теорія подвійного кодування. Саме за рахунок того, що мозок обробляє ідеї у вербальному та візуальному режимах, застосовуючи одночасно зір та слух, інформація запам’ятовується легше.

Скетчноутинг (від англ. scetch – ескіз, замальовка і note – занотовувати, робити примітки)  –  це можливість коротко та швидко фіксувати ідеї, поєднувати їх, а потім презентувати візуально. Фактично, на відміну від звичних нам схем і конспектів, скетчі дозволяють більш ємко описати головну думку певного виступу чи статті і легше пригадати її за необхідності. й надійніше.

Скетч – це нотатка, що об’єднує малюнок (схему чи графічний елемент) і текст [3]. Так як скетчі створюються найчастіше в процесі лекції, виступу чи наради, то сама по собі технологія сприяє залученню до активного слухання, фокусування на доповідачеві, концентрації уваги на тому, що він говорить, опрацюванні цієї інформації та її графічній інтерпретації.

Скрайбінг (від англ. scribe – креслити, робити замальовки) – це мистецтво візуального мислення та графічного способу спілкування із аудиторією, яка полягає у створенні ряду невеликих, нескладних, але зрозумілих малюнків безпосередньо під час пояснення певного матеріалу [2] .

Для того, щоб створювати скетчі чи скрайби важливе не вміння малювати, а практика створення простих схематичних малюнків, що відображають певні образи, властивості, явища тощо. В такому випадку інформація проходить декілька етапів: слухове сприйняття, її синтез, засвоєння ідеї та її відображення на папері. Маючи певну практику, будь який малюнок легко створити за допомогою всього п’яти базових елементів: кола, квадрату, трикутника, лінії та точки.  Серед усіх візуальних елементів, що замальовуються на папері найчастіше зустрічаються заголовки, діаграми, рисунки, написи від руки, друковані шрифти, різноманітні розділювачі (рамки, підкреслювання, лінії тощо), стрілки, маркери для списків.

Скетчноутинг в освітньому процесі може використовуватись як для індивідуальних потреб викладача чи здобувача освіти (конспектування матеріалів, що є найбільш

встановлюються взаємозв’язки між певними поняттями та явищами, кольори допомагають у виділенні певних думок, встановленні пріоритетів, крім того, серед позитивних чинників [1]: залученість та увага аудиторії; універсальність та доступність технології; якісне та зручне засвоєння інформації та запам’ятовування ключових моментів; візуалізація розвиває критичне мислення (вербальна та візуальна інформація допомагає відновлювати в пам’яті отриману інформацію, оскільки презентація складається із простих образів, символів та предметів, які легко запам’ятовуються); нестандартна форма подання інформації залучає до сприйняття, робить його більш емоційним; задіяння декількох аналізаторів при сприйнятті матеріалу за рахунок паралельної ілюстрації словесного викладу матеріалу; можливість використання апаратно-програмного забезпечення для створення ескізів (Бондаренко).

Розглядаючи можливості скетчноутингу та скрайбінгу в освіті звернемо увагу, що кожен автор скетчу чи скрайбу вкладає у свій малюнок власний зміст, трактування замальовок іншого автора може суттєво відрізнятися від першоджерела, адже важливо розуміти, який саме образ вкладався у малюнок. Під час створення скрайбу викладачем для певної аудиторії вона чує пояснення до візуальних нотаток, таким чином до них формується певний образ, який актуалізуватиметься при наступному показі здобувачам освіти для повторення пройденого матеріалу, звернення до набутих раніше знань для розгляду нового явища чи поняття. Переглядаючи скетчі різних здобувачів освіти, що прослухати одну й ту саму лекцію, ми отримаємо велику кількість досить різних малюнків, образів в залежності від здатності до узагальнення їх авторів. Перегляд скетчів різних авторів до однієї теми може також мати корисний ефект – як з позиції запозичення візуальних образів, так і для розвитку креативності, творчого пошуку в рамках заданої теми.

Таким чином, ми розглянули особливості використання технологій скрайбінгу та скетчноутингу в освітньому процесі, виокремивши їх переваги та недоліки.

Література

1. Бондаренко Л.В. Скрайбінг як сучасний засіб візуалізації навчального матеріалу / Л В. Бондаренко // матер. наук.-практ. семінару «Практичні можливості та перспективи використання в освітньому процесі сучасних інформаційних технологій», 11 травня 2017 р., м. Миколаїв / Міністерство освіти і науки України; Миколаївський національний аграрний університет. – Миколаїв : МНАУ, 2017. – 75 с. – С. 11-13.
2. Бондаренко Л. В. Скрайбінг як інструмент презентації / Л. В. Бондаренко, А.В. Кириленко // Матеріали 29-ї студентської науково-теоретичної конференції «Участь молоді у розбудові агропромислового комплексу країни», 22-24 березня 2017 р., м. Миколаїв. – Миколаїв : МНАУ, 2017. – 319 с. – С. 289-291.
3. Роде М. Скетчноутинг. Посібник із візуалізації ідей. К.: Клуб сімейного дозвілля. – 2016. – 224 С.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

В. Г. Виноградова,

викладач КЗ КОР «Білоцерківський

гуманітарно-педагогічний коледж»

м.Біла Церква

ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У РОБОТІ ІЗ СТУДЕНТАМИ ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ

сервісних служб і інформаційних ресурсів, що забезпечують навчальний процес в окремому навчальному закладі.

Навчальне середовище закладу – інформаційно-освітній простір сучасного педагогічного коледжу є спеціалізованим і цілеспрямованим підпростором глобального освітнього простору, підсистемою єдиного інформаційного простору систем освіти, засоби й технології останнього формуються навчальними закладами й підпорядковані цілям навчання та виховання певного контингенту тих, хто навчається, з урахуванням наявних обмежень навчального закладу щодо ресурсного забезпечення навчально-виховного процесу [4,47 ].

Дистанційний курс – це комплекс інформаційних навчально-методичних матеріалів та освітніх послуг, створених у віртуальному навчальному середовищі для організації дистанційного навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій для реалізації моделі дистанційного навчання.

Дистанційний курс, розміщений у віртуальному навчальному середовищі  Moodle забезпечує управління навчальним процесом та адміністрування, надання знань, самоконтроль, формування навичок і вмінь на основі отриманих знань, закріплення матеріалу, спільну діяльність студентів у малих групах, синхронне та асинхронне спілкування, контроль за засвоєнням теоретичного матеріалу й виконання практичних завдань та їх контроль.

При вивченні дисципліни студентів просять ставити питання, а потім відповідати на них. Потім студентів навчають, як шукати та ідентифікувати відповідну інформацію, аналізувати її у сенсі побудови відповіді на питання. Викладачі повинні проводити практичні вправи з метою прищеплення навичок формування питань студентами, а потім спрямовувати конструктивний зворотний зв‘язок на те, щоб залучати студентів до процесу формування питань.

Залежно від методики навчання для кожної навчальної групи можуть створюватися (відкриватися) електронні аудиторії або форуми як засоби колективної роботи студентів. При цьому навчальне середовище закладу навчального закладу само формує необхідні для ведення навчального процесу навчальні і адміністративні ресурси, так звані виробничі модулі, які використовуються в процесі навчання по тій або іншій дисципліні і створюються по мірі необхідності. До таких модулів можна віднести:

–   ЧАТ навчальної групи по окремих дисциплінах (on-line аудиторії – семінари і консультації);

• телеконференції (форуми) по дисциплінах (off-line аудиторії – семінари і консультації);
• дошки оголошень;
• листи розсилки;
• система індивідуальних консультацій.

При вивченні дисципліни «Природознавство» на дистанційному етапі викладачу слід продумати лекційні та практичні завдання, які допоможуть студентові самостійно вивчати окремі теми курсу та досліджувати природні явища. Окремого значення набувають тести, при виконанні яких студент може самостійно оцінити рівень власних навчальних досягнень та визначити слабкі сторони опанування інформації.

Отже, електронні освітні ресурси є найбільш значущою складовою дистанційної освіти. Саме в освітніх ресурсах концентрується змістовна складова навчального процесу. Значення електронних ресурсів у навчальному процесі значно більше, ніж звичайних паперових посібників, оскільки нові інформаційні технології припускають скорочення персональних контактів викладача й студента зі збільшенням частки самостійної підготовки. Тому електронні

Актуальність проблеми дослідження. Швидкість зміни інформації у сучасному світі висока, тому гостро постає питання формування в учня оптимальних комплексів знань і способів діяльності, інформаційної компетентності, що забезпечить універсальність її освіти. У розв’язанні цих проблем важливе місце займає комп’ютерне програмне забезпечення освітнього процесу, інформаційні технології та їх вплив на зміст освіти.

Стан розроблення проблеми в практиці. Колектив Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» активно реалізує державну політику у сфері освіти,  науково-технічної та інноваційної діяльності в умовах Нової української школи.

Для цього в коледжі створені належні умови. Інтернет-мережа підключена до кожного навчального кабінету, читацької зали бібліотеки.

Підготовлені викладачами матеріали для електронного навчання розміщуються на платформі «Moodle».

Виклад матеріалу здійснюється відповідно до державного стандарту освітнього рівня студентів. У підборі навчального матеріалу використовуються веб-ресурси, відеоролики, мультимедіа, онлайн-тестування, анімація тощо.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій дає великий простір для творчої діяльності викладача.

Активна робота з електронними засобами інформації дозволяє крокувати в ногу з часом, удосконалювати педагогічну майстерність. Студентам, котрі з різних причин пропустили заняття – це шлях до самостійного опрацювання інформації з мережі Інтернет, доступ до якісної освіти, набувати вміння аналізувати  та опрацьовувати інформацію, отримувати консультації від педагога через інтернет-спілкування, проводити онлайн-тестування своїх знань тощо.

Для успішного здійснення процесу навчання з допомогою інформаційно-комунікаційних технологій ми намагаємося постійно вдосконалювати аспекти організації освітньої діяльності студентів у коледжі, використовуємо різні прийоми роботи у форумі, чаті, веб-конференціях, а також з електронною поштою та іншими комунікаційними засобами.

Матеріал викладається у цікавій формі, що впливає на мотивацію навчання. Поруч з навчально-пізнавальними готуються завдання практичного спрямування та завдання на перевірку знань.

Студент працює у зручний для нього час. Він самостійно працює над теоретичними питаннями та практичними завданнями, питаннями на рефлексію. Має можливість перевірити отримані знання за допомогою системи тестових завдань. Викладач слідкує за виконанням завдань, вносить корективи, надає консультацію.

Висновки дослідження. Така форма навчання корисна і необхідна, вона вирішує ряд завдань, а саме:

• забезпечує доступність до різноманітних навчальних ресурсів.
• залучає студентів до систематичної навчальної діяльності;
• сприяє їх саморозвитку й творчої самореалізації;
• відкриває нові можливості до самовдосконалення;
• дає можливість набувати професійні компетентності майбутнього фахівця.

МОБІЛЬНИЙ ПРОСТІР СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

В останні десятиріччя із широким використанням мобільних пристроїв з’явився новий вид освіти – мобільне навчання. В поєднанні з іншими інформаційними та комунікаційними технологіями мобільне навчання передбачає використання мобільних технологій через використання мобільних пристроїв. Мобільне навчання дозволяє сучасному вчителю в будь-який час і в будь-якому місті  продовжувати самоосвітню діяльність, здійснювати спілкування, обмін інформацією, робити нотатки, фотографії та відео тощо. За рішенням ЮНЕСКО мобільні пристрої, що мають доступ до Інтернету, вважаються цифровими та є окремою галуззю ІКТ у сфері освіти [1].

Зростаюча кількість світових проектів доводить, що мобільні технології допомагають створити середовище для розширення можливостей якісного навчання, а використання унікальних можливостей мобільних пристроїв дозволяють упроваджувати в освітній процес різноманітні новітні форми навчання.[2]

В таблиці 1 наведено приклади застосування мобільних додатків в навчальній та самоосвітній діяльності вчителя.

Приклади застосування мобільних додатків

в навчальній та самоосвітній діяльності вчителя

Таблиця 1

Всі додатки, які описані в статті є безкоштовними,  Для їх встановлення на смартфон потрібно скористайтесь таким алгоритмом:

1.Відкрийте на смартфоні додаток Google Play Маркет.

2.Пошукайте або перегляньте вміст.

3.Виберіть продукт.

4.Торкніться опції «установити»

5. Дотримуйтеся вказівок на екрані, щоб завершити трансакцію та завантажити вміст.

Додатки в магазині Google Play можуть бути несумісні з деякими пристроями. У більшості випадків додатки з Google Play не можна завантажувати на комп’ютери з ОС Windows і Mac. Однак їх можна завантажувати на підтримувані пристрої Android і комп’ютери Chromebook.

Коли здійснюється пошук чи перегляд  додатків в Google Play Маркеті видно лише продукти, сумісні з пристроєм,яким користується вчитель. Якщо пристрій несумісний із додатком, який вчитель намагається встановити, він буде неактивний на веб-сайті Google Play. Зазвичай це трапляється, коли додаток недоступний у певній країні або не підтримує розмір екрана чи версію Android мобільного пристрою. Сумісність додатка може змінюватися з часом.

Отже, мобільні додатки активно впроваджуються в практичну діяльність вчителів, роблячи його роботу мобільною, зручною та ефективною. Мобільні технології перетворюють фантазії на реальність і стають невід’ємною складовою сучасного життя. Нові види смартфонів та щорічне збільшення додатків на пристроях користувачів спонукатимуть до створення безмежної кількості навчальних матеріалів та дидактичних матеріалів для навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Крол А. Инфографика: 5 трендов в образовании, которые формируют будущее [Електронний ресурс] / Алексей Крол – Режим доступу до ресурсу: https://goo.gl/SLHXgZ.
2. Матеріали ЮНЕСКО UNESCO policy guidelines for mobile learning [online] / Edited by Rebecca Kraut. – Paris : UNESCO, 2013. – 41 p. режим доступу http://unesdoc.unesco.org/images/0021/002196/219641E.pd
3. Матеріали сайтів про мобільні додатки Google, режим доступу: https://www.google.com.ua/mobile/android/, https://www.imena.ua/blog/2016-apps/, https://uk.wikipedia.org/wiki/Google_Art_Project, https://play.google.com/store/apps/details?id=com.google.android.keep&hl=uk, https://uk.wikipedia.org/wiki/Google.
4. Google Play Довідка [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://support.google.com/googleplay/topic/3365058?hl=uk&ref_topic=3364260.

УДК 377.3:69.007.05

А. С. Даценко,

 кандидат історичних наук, в.о. завідувача кафедри

технологій навчання, охорони праці та дизайну

Білоцерківського Інституту неперервної педагогічної освіти

Університету менеджменту освіти

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПНЗ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

В нинішній час в освіті України зростає роль інформатизації навчального процесу. Це стосується як загальноосвітніх закладів, так і ПНЗ. Без використання інформаційно-комунікаційних технологій неможливо зараз уявити уроки виробничого навчання в професійних навчальних закладах.

Биков В.Ю. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій єдиного інформаційного простору системи освіти України: монографія / [В. В. Лапінський, А. Ю. Пилипчук, М. П. Шишкіна та ін.]; за наук. ред. проф. В. Ю. Бикова – К.: Педагогічна думка, 2010. – 160 с.

3.Беспалько, В.П. Основы теории педагогических систем (Проблемы и методы психолого-педагогического обеспечения технических обучающих систем) [Текст] / В.П.Беспалько. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1997. – 304 с.

4. 4. Кремень В.Г. (ред.) Феномен інновації: освіта, суспільство, культура. Монографія. — К.: Педагогічна думка, 2008. — 472 с.
5. Олійник В.В. Підвищення кваліфікації кадрів професійно-технічних навчальних закладів за дистанційною формою навчання: навч. посіб. / В. В. Олійник, В.Ю. Биков, В.О. Гравіт; НАПН України, Ун–т менедж. освіти. – К., 2010. – 235 с.

Олійник В. В. Теоретичні та методичні засади розвитку системи підвищення кваліфікації працівників профтехосвіти на основі дистанційних технологій: навч. посіб. / В. В. Олійник; НАПН України, Ун-т менедж. освіти. – К., 2010. – 268 с.

6.Верлань А.Ф. Комп’ютерне моделювання в задачах динаміки електромеханічних систем: монографія / А.Ф. Верлань, В.А. Федорчук, В.А. Іванюк; Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. – 204 с.

УДК 371.14.016:33:004.9

В.В. Дивак, 

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри відкритих освітніх систем

 та інформаційно-комунікаційних технологій

ЦІППО УМО «НАПН» України м. Київ

РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИРЕКТОРІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Актуальність проблеми дослідження зумовлена новими економічними умовами, що формуються в Україні, де особливої ваги набуває знання принципів і закономірностей економічного розвитку суспільства, економічна освіта. Одним із пріоритетних напрямків Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2016 рік є оптимізація обсягів підготовки та перепідготовки кадрів з вищою освітою в контексті інноваційного розвитку національної економіки; надання державної підтримки для підготовки фахівців за напрямами, що стимулюють розвиток пріоритетних базових галузей економіки у форматі «наука-освіта-технології».

Керівники загальноосвітніх навчальних закладів, гімназій, ліцеїв на сучасному етапі розвитку освіти зацікавлені в отриманні знань з господарських, фінансових та маркетингових питань в освіті, оскільки вони самі стають менеджерами, управляють педагогічною системою школи, її розвитком, організовують і стимулюють професійну діяльність педагогічних працівників, вивчають попит на освітні послуги та забезпечують їх якісне надання, займаються господарською діяльністю, намагаючись дотримуватися відповідності

Рамського, О. Самойленка, А. Єршова та ін.

Основна ідея. Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій дасть можливість директорам ЗНЗ професійно адаптуватися, успішно розв’язувати складні завдання фінансово-господарської діяльності та навчально-виховного процесу, свідомо аналізувати та корегувати результати професійної діяльності.

Теоретичний та практичний аспекти розвитку економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів ще недостатньо розроблені. У результаті теоретичного аналізу науково-педагогічної літератури з’ясовано, що питання економічної компетентності директорів ЗНЗ предметно не розглядалося.

Причинами, які стримують розвиток економічної компетентності директорів ЗНЗ, є відсутність у переважної більшості директорів ЗНЗ фахової підготовки, відсутність моделі розвитку економічної компетентності директора ЗНЗ, недосконалість використанням засобів ІКТ у процесі підвищення кваліфікації цієї категорії працівників та недостатня визначеність організаційно-педагогічних умов навчання.

На основі аналізу понять «компетентність», «управлінська компетентність», «професійна компетентність», «професійна діяльність директорів ЗНЗ», освітньо-кваліфікаційної характеристики керівника загальноосвітнього навчального закладу, ми визначили економічну компетентність директора ЗНЗ як систему фінансових, матеріальних і господарських знань та вмінь, що окреслюють цілісну суть створення, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ, формування економічного мислення вчителів і учнів з метою забезпечення ефективної діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

Умовою розвитку економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів є забезпечення єдності і взаємодоповнюваності змісту економічного  навчання  на  очному  і  дистанційному  етапах,  що   досягається шляхом розробки і впровадження навчального курсу «Розвиток економічної компетентності директорів ЗНЗ» у процес підвищення кваліфікації.

Мета спеціалізованого навчального курсу (спецкурсу) – підвищення рівня економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів, оволодіння основами фінансування системи загальної середньої освіти, вміння визначати нову економічну стратегію управління навчальними закладами; ефективного управління матеріальними, фінансовими та людськими ресурсами.

Висновки дослідження. Сучасною формою навчання у системі підвищення кваліфікації є очно-дистанційна. Проведення підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх навчальних закладів буде ефективним при застосуванні технології розвитку економічної компетентності засобами ІКТ, як сукупності змісту, форм і методів навчання та технічних і програмних засобів, що забезпечують збирання, передачу, обробку, відображення і зберігання інформації, необхідної для підвищення ефективності різних видів економічної діяльності.

Розроблення спецкурсу «Розвиток економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів,» на основі моделі професійної компетентності директорів ЗНЗ дало змогу визначити зміст економічного навчання директорів ЗНЗ.

Впровадження технології розвитку економічної компетентності директорів ЗНЗ засобами ІКТ сприяло розвитку економічного мислення, мотивувало директорів до здійснення ефективного управління економічною діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечило підвищення рівня економічної компетентності.

Література

Позитивно зарекомендувала себе технологія «перевернутого класу» при вивченні точних наук, адже їх можна добре проілюструвати. Це, звичайно, вимагає додаткового часу на підготовку до занять, однак, якщо викладач досить винахідливий і може ефективно здійснювати пошук потрібного відеоматеріалу в мережі Інтернет, може самостійно записати відеоурок, то підготовка належного навчально-інформаційного забезпечення дисципліни не викликає особливих труднощів.

Як показало експериментальне впровадження технології «перевернутого класу» під час вивчення нового матеріалу, мотивація студентів до оволодіння новим матеріалом підвищується, адже засвоєння значної частини навчальної інформації відбувається вдома, а на заняттях в аудиторії при співробітництві із викладачем студенти обмінюються своїми знаннями, створюючи при цьому «дискусійне поле». У такому випадку ефективність навчальних занять підвищується при одночасному зростанні ролі студента як суб’єкта освітнього процесу.

Варто відмітити, що у процесі засвоєння нового матеріалу у студентів можуть виникати труднощі, проте створені усі передумови для самостійного пошуку відповідей на конкретні запитання в підручниках, навчальних посібниках, на відкритих ресурсах (мережі Інтернет), що в свою чергу не лише сприяє реалізації переваг проблемного навчання, але й забезпечує формування здатностей студентів аналізувати навчальну інформацію з її подальшим структуруванням і коректуванням для практичного використання. А рівень активності студентів під час занять в аудиторії дозволяє визначати рівень їхньої підготовки.

Нова роль викладача в процесі використання запропонованої технології полягає в організації процесу колективного вирішення навчальних проблем під час заняття.

Отже, актуальна проблема підвищення ефективності навчально-виховного процесу засобами технології «перевернутого класу» дає підстави рекомендувати її впроваджувати при вивченні нового матеріалу.

Аналіз наукових джерел з даної проблеми дозволяє виділити такі особливості «перевернутого» навчання:

• зміна ролі викладача, який перетворюється в наставника. Роль викладача все-таки залишається провідною, але його діяльність спрямована на координацію навчання студентів, здійснення консультування, надання допомоги й створення навчально-проблемної ситуації для організації пізнавально-дослідницької діяльності;
• використання електронних освітніх ресурсів. Завдяки сучасним технологіям педагогами накопичена велика база різних матеріалів: відео-, аудіо-матеріали, інтерактивні завдання, електронні навчальні матеріали, тестові завдання для самоконтролю і самоконтролю тощо. У сучасному світі книга перестала бути єдиним джерелом інформації, а викладач – єдиним джерелом знань. Кожен, хто має доступ до мережі Інтернет, може одержати якісний електронний освітній контент у зручний для нього час;
• посилення вимог до навчальної діяльності студентів. Теоретична частина навчального матеріалу повинна формувати у студентів базові поняття й підтримувати навчання, а не посідати центральне місце. Зміст навчання вже не є самоціллю, а стає відправною крапкою поглиблення знань. Здійснюється зсув акценту на процес пізнавальної діяльності студентів, у ході якої вони відкривають для себе нові знання;

вирішення різнопланових проблем навчання в обговореннях і дискусіях. Технологія «перевернутого» навчання сприяє реалізації індивідуального підходу в навчанні, оскільки обдаровані студенти отримують більше можливостей для навчання у власному

МОДИФІКОВАНИЙ SWOT-АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА: СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Вимоги сучасного суспільства продукують переорієнтацію від матеріальних носіїв до інформаційних пріоритетів та домінанти знань у всіх сферах суспільного життя. У зв’язку зі змінами смислових компонентів суспільства відбуваються зміни й у змісті освіти. Так, в умовах реформування вітчизняної системи освіти, освітній процес у закладі вищої освіти (далі − ЗВО) має відображати реальний характер суспільного життя, сприяти реалізації запитів сучасного суспільства в мірі, достатній для самореалізації особистості у глобальному просторі. Одним із шляхів створення умов для розвитку фахівця, здатного до ефективного існування у XXI столітті, є формування інноваційного освітнього середовища в умовах ЗВО, використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, зокрема хмарних технологій. Однак, незважаючи на зростання доступності дедалі більшої кількості освітніх інструментів і ресурсів, ми ризикуємо випустити з уваги інноваційні можливості останніх [4]. Професійна діяльність сучасного педагога ЗВО в умовах Lifelong Learning повинна відображати її прогностичний і випереджувальний характер. Це, у свою чергу, потребує формування готовності педагога до практичного застосування інноваційних освітніх технологій.

На сьогодні в галузі вищої освіти накопичено значні напрацювання, які охоплюють зазначені вище аспекти проблеми: функціонування ЗВО в умовах конкурентного ринкового середовища та формування стратегій їх розвитку (В. Олійник, З. Рябова, А. Сбруєва, О. Козлова та ін.); формування конкурентних стратегій (М. Портер, М. Акулюшина та ін.); розробка та впровадження хмарних технологій в освітній процес (В. Биков, О. Самойленко, В. Кухаренко, М. Кадемія, Т. Архіпова, Т. Литвинова та ін.).

У складних умовах трансформаційних освітніх перетворень однією з головних проблем є визначення можливостей реалізації інноваційних проектів (упровадження хмарних технологій в освітній процес) з урахуванням факторів середовища їх розвитку в ЗВО. Далі окреслимо напрями інноваційної діяльності сучасного педагога на основі застосування модифікованого SWOT-аналізу в рамках передпланового дослідження упровадження хмарних технологій в освітній процес ЗВО (на прикладі Політехнічного технікуму КІСумДУ). SWOT-аналіз позиціонується нами як основний інструмент визначення вектора спрямованого розвитку ЗВО в існуючих умовах [2, 5].

Попереднє опитування 84 викладачів Політехнічного технікуму Конотопського інституту Сумського державного університету (далі – ПТ КІСумДУ) дало змогу виявити, що впровадження хмарних технологій в освітній процес закладу перебуває на етапі формування попиту та акумулювання первинного досвіду їх споживання останніми. Так, лише 18% опитаних викладачів (15 чол.) вважають свою обізнаність про хмарні технології достатньою, 30% (25 чол.) − поверхневою, а 52% (44 чол.) − не знайомі з хмарними сервісами.

Використання методу SWOT-аналізу в ході реалізації передпланової оцінки ефективності впровадження хмарних технологій в освітнє середовище ПТ КІСумДУ відбувалося у три етапи: 1-й − аналіз зовнішнього середовища: погроз та можливостей та визначення їх кількості; 2-й − аналіз внутрішнього середовища: сильних та слабких сторін та визначення їх кількості; 3-й − оцінка впливу зовнішнього середовища на внутрішнього середовища ЗВО, визначення потенційного напряму розвитку інноваційного середовища ПТ КІСумДУ залежно від ступеня їх впливу [1].

Основний перелік факторів зовнішнього середовища (можливостей та погроз) для ПТ КІСумДУ з точки зору реалізації упровадження хмарних технологій та їх оцінка представлена у табл. 1. Оцінка факторів внутрішнього середовища, підсумкові результати представлені у табл. 2.

Таблиця 1 − Фактори SWOT-аналізу зовнішнього середовища ПТ КІСумДУ щодо упровадження хмарних технологій в освітній процес

Визначаємо вектор спрямованості розвитку ПТ КІСумДУ щодо запровадження хмарних технологій в освітній процес. Для цього: 1) визначаємо середню оцінку для всіх категорій середовища SWOT та вектор при умові, що вісь Х – це зовнішнє середовище, вісь Y − внутрішнє. Тоді сума середньої оцінки «Можливості» та «Погрози» визначатиме Х-координату вектору розвитку, а сума середніх оцінок «Сильних» та «Слабких» сторін − Y-координату; 2) будуємо графік вектору спрямованості розвитку (рис. 1) та визначаємо до якого квадранту матриці він відноситься [1]. Це дає змогу оцінити перспективність упровадження хмарних технологій в освітній процес ПТ КІСумДУ для стейкхолдерів. Усі розрахунки зведені в табл. 3.

Таблиця 3 − Визначення координат вектору спрямованості стратегії розвитку освітнього середовища ПТ КІСумДУ щодо впровадження хмарних технологій

Рис. 1 − Графічне визначення вектору спрямованості стратегії розвитку освітнього середовища ПТ КІСумДУ щодо впровадження хмарних технологій

Таким чином, як видно з представленого графіку впровадження хмарних технологій в освітній процес відповідно до SWOT-матриці є привабливим для потенційних стейкхолдерів (замовників освітніх послуг, керівників ЗВО) та може пропонуватись для подальшої розробки та просування у ПТ КІСумДУ, але при цьому необхідно врахувати фактори впливу зовнішнього середовища, а також досить малий рівень переваг внутрішнього середовища.

Стратегія SO: 1) розвиток різноманітних форм підвищення кваліфікації (семінар, коуч, індивідуальна консультація і т.д.) дозволить створити вільний доступ до отримання послуг із упровадження хмарних технологій в освітній процес закладу з урахуванням здібностей педагога та його потреб до самовдосконалення; 2) упровадження інноваційної діяльності з використанням хмарних технологій забезпечить підвищення якості надання освітніх послуг; 3) розширення партнерських зв’язків дозволить педагогам безпосередньо обмінюватися досвідом та якісно виконувати запити замовників; 4) створення єдиного інформаційного простору спонукатиме педагогів до роботи над собою, сприятиме підвищенню кваліфікаційного рівня та іміджу професії; 5) використання хмарних технологій створить умови для стимулювання подальшого самовдосконалення педагога та дозволить підтримувати його високий рейтинґ серед стейкхолдерів у вітчизняному освітньому середовищі.

Саме через реалізацію управлінських функцій здійснюється управління спеціальними функціями закладу освіти, перш за все організацією освітнього процесу.

Проблеми управління освітою та освітнім процесом висвітлювали у своїх працях М. Вачевський, Л. Даниленко, Н. Коломінський, О. Мармаза, С. Ніколаєнко, В. Олійник, О. Пометун, Л. Середяк, І. Сущенко, Г. Тимошко, О. Янушевич та інші. Разом з тим, незважаючи на значні успіхи вчених у цій галузі, управління закладами освіти в умовах динамічних змін в самій системі освіти є актуальною темою і вимагає постійного дослідження.

Використання інформаційно-комунікаційних технології можуть стати тим інструментом, який дасть змогу одночасно і покращити якість освіти, і стати середовищем, і забезпечити середовище, у якому розвиватиметься нова культура навчання. За цифрової доби основою самоорганізації спільнот є інтернет, який створює глобальну платформу, що величезною мірою розширює доступ до усіх ресурсів, зокрема і до традиційних, і нових навчальних матеріалів. Інтернет також сприяє розвиткові нової культури обміну, яка майже без обмежень допускає користування знаннями і участь у їх творенні.[10]

Вільний обмін освітнього контенту, що посилювався спільною участю, учасників освітнього процесу стала як ніколи реальною з розвитком інтернету який зародився в середовищі самих студентів. Такий висновок можна зробити на прикладах ігор з великою кількістю учасників та у навчальних групах, зокрема і тих, що працюють в інтернеті. Однак вільний доступ, обмін і участь обов’язково передбачає певний контент.

Вітчизняні науковці розглядають відкриту освіту з різних точок зору. Так, Б. Шуневич вважає, що термін відкрита освіта є синонімом поняттям «електронне навчання», «он-лайнове навчання», «віртуальне навчання». Б. Шуневич основними ознаками відкритої освіти вбачає в її інтерактивність і доступність освіти для всіх[11]. А. В. Хуторський відкриту освіту, співвідносить з так званою евристичною освітою, яка базується на технологіях мережі та використання тими хто навчається телекомунікаційних технологій для здобування знань та спілкування між учасниками освітнього процесу [12]. О. Орчаков визначає поняття «відкрита освіта» як слабкоформалізовану освітню систему, у якій доступ до освітніх ресурсів забезпечується кожному бажаючому без перевірки вхідних параметрів знань (вступних іспитів), в якій використовуються технології (в тому числі дистанційні), що максимально враховує бажання та можливості того, хто навчається [13].

За Л.Л. Ляхоцькою відкрита освіта це система навчання, яка доступна будь-кому із бажаючих, без аналізу його початкового рівня знань, яка використовує технології і методики дистанційного навчання і забезпечує навчання в ритмі, зручному для тих, хто навчається. Система відкритої освіти покликана стати адекватною інформаційному суспільству[14].

В.В. Олійник стверджує, що відкрита освіта створює пізнавальне середовище, центральною фігурою якого стає людина, здатна до самоорганізації, найповнішого розкриття власного творчого потенціалу й індивідуальних здібностей, що за сучасних умов можуть взагалі не проявитись. Специфікою такої системи освіти є не лише її здатність озброювати людину знаннями, а й, що дуже важливо, формувати у неї нову інформаційну культуру та потребу в неперервному самостійному опануванні знаннями. Система відкритої освіти, створюючи високоефективні й економічні умови щодо організації навчального процесу – зменшення фінансових витрат і часу, перетворює освіту у мобільну, максимально динамічну та керовану.

Стратегічна мета розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачає збільшення відкритості та доступності навчальних послуг і орієнтацію на індивідуальні потреби кожного слухача. Найважливішого значення набувають універсальні

. Жигірь В.І. Шляхи і напрями підготовки майбутніх менеджерів до педагогічної діяльності / В.І. Жигірь // Молодь і ринок. – №3 (62). – 2010. – С.48-52.

7. Жигірь В.І. Диференціація педагогіки, особливості становлення й розвитку професійної педагогіки // В.І. Жигірь / Молодь і ринок. – №4(63). – 2010. – С.69-73.
8. 8. Менеджемент. Навчальний посібник / М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, О.А. Стороженко. – К.: НАУ, 2006. – 656 с.
9. Ніколаєнко С.М. Управліення якістю вищої освіти: теорія, аналіз і тенденції розвитку: Монографія / С.М. Ніколаєнко. –К.: Нац. торг. екон. ун-т., 2000. – 519 с.
10. Ійосі Т. Відкрита освіта. Колективний розвиток освіти через відкриті технології, відкритий контент і відкрите знання / Т. Ійосі, В. Кумар, Д. Браун. – Київ: Наука, 2009. – 256 с. – (Наука).
11. Шуневич Б. Обґрунтування наукової термінології з дистанційного навчання / Б. Шуневич // Вісник Львівського Національного університету. – 2003. – № 490. – С. 95–104.
12. 12. Хуторской А. В. Концепция дистанционного образования [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/dopol/russia/conzep.html.
13. 13. Орчаков О. О. Открытое образование [Електронний ресурс] / О. О. Орчаков, А. А. Калмиков. – Режим доступу : http://www.dist.mnepu.ru/distkurs/hip_dic/do/sl/s26.htm.
14. Ляхоцька Л.Л. Організаційно-педагогічний аспект відкритої освіти / Л.Л. Ляхоцька // Вища освіта України: ризики, сподівання, успіхи: монограф. / редкол.: Євтух М. Б., Горяна Л. Г., Терентьєва Н. О. – К.: Інтерсервіс, 2015. – 420 с. [С. 200 – 232]

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Л.Г. Кондратова,

кандидат педагогічних наук, доцент 

ДВНЗ «Університет менеджменту

освіти» НАПН України, м.Київ

ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ФІЛЬМУ, РОЛИКУ

На початку нового тисячоліття тенденцією світового розвитку є поширення інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності людини.  Формування єдиного глобального інформаційного суспільства відбувається на базі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. На початку ХХІ століття, в період активного застосування інформаційно-комунікаційних технологій та реформування всіх ланок освіти, актуальні проблеми післядипломної педагогічної освіти вирішуються на основі активного застосування електронного, мобільного, змішаного, мережевого та дистанційного навчання. Актуальними питаннями стають проблеми створення науково-методичного супроводу щодо оволодіння педагогами новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями до яких відносяться

підписами або титрами. Фільм зберігається в HD-якості, у вигляді файлу, що має формат EXE. Можливості  програми  Фото ШОУ:

            Рис.1

• Створення мультимедійних альбомів;
• Складання унікальних музичних відеороликів, мультимедійних листівок, презентацій;
• Перетворення готового слайд-шоу у інші формати, призначені для публікації в Інтернеті, перегляду за допомогою мобільного телефону.
• Самостійний вибір формату збереження створеного файлу (EXE, відео або скрінсейвер);
• Допускається редагування готового слайда;
• Програма містить готові шаблони слайдів, фонових зображень, титрів.

Технологія створення навчального фільму та відео-ролику має декілька етапів. Для того, щоб розпочати з програмою слід встановити програму на комп’ютер та подвійним натисканням ярлика програми на робочому столі запустити програму.

     Перший етап – підготовчий. На цьому етапі автор навчального фільму або відео-ролику повинен зібрати в окрему папку необхідні ілюстрації, фотографії, уривки відео та музичний файл. Якщо майбутній фільм буде мати голосовий супровід слід заздалегідь записати голосовий супровід фільму. На цьому ж етапі розпочинається робота над створенням сценарію фільму, ролику, в якому автор визначає ключові кадри та послідовність встановлення ілюстрацій.

  Другий етап – основний. На цьому етапі розпочинається монтаж майбутнього фільму або ролику. Автору слід завантажити ілюстрації, відео та музичний файл в програму. На робочому полі програми за підготовленим сценарієм по черзі виставляються фото або ілюстрації чи відео фрагменти, під ними завантажується музичний супровід або голосовий супровід. Останнім кроком є додавання назви, титрів та надписів на слайдах майбутнього творчого продукту.(рис.2)

                        Рис.2

Третій етап – фінальний. На цьому етапі автору слід зберегти проект та розпочати конвертацію майбутнього творчого продукту та зберегти готовий фільм.

Отже, в період реформування освіти, появи новітніх засобів навчання саме електронних та аудіо-візуальних засобів навчання допомагають не тільки реалізувати місію наочності навчального процесу, але створюють умови до реалізації компетентнісного та особистісно-орієнтованого підходів у навчанні, умови для здійснення активного практичного застосування інтерактивних, дослідницьких форм навчання, впроваджування новітніх форм змішаного навчання. Саме тому, на післядипломну педагогічну освіту покладено велику місію щодо підготовки педагогічних працівників до здійснення навчання в нових інноваційних умовах , коли кожен викладач не тільки може застосовувати електронні та аудіовізуальні засоби під час лекційних та практичних занять, але і самостійно підготувати власні електронні підручники, навчальні фільми тощо. Подана класифікація новітніх електронних та аудіо-візуальних засобів навчання  у системі відкритої післядипломної педагогічної освіти визначає шляхи самореалізації та саморозвитку педагогічних працівників  усіх ланок вітчизняної освіти у напрямку візуалізації навчання.

Література

1. Аудіо-візуальні засоби навчання, режим доступу: http://ukrefs.com.ua/print:page,1,105568-Audiovizual-nye-sredstva-obucheniya.html
2. Вдовичин Т.Я. Навчання бакалаврів інформатики з використанням мережних технологій відкритих систем у педагогічному університетіISSN: 2076-8184. Інформаційні технології і засоби навчання, 2017, Том 58, №2.с.170
3. Міщенко О. А. Види мультимедійних засобів навчання/ Педагогічні науки / Стратегічні напрями реформи системи освіти. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Україна, http://www.rusnauka.com/25_DN_2008/Pedagogica/28714.doc.htm.

УДК  371.124:78

А.П. Лавринець,

аспірант 

ДВНЗ «Університет менеджменту

освіти» НАПН України, м.Запоріжжя

ВИКОРИСТАННЯ СТАЦІОНАРНИХ ТА ОНЛАЙН АУДІО-РЕДАКТОРІВ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

В часи активного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій електронні освітні ресурси є важливою складовою інформаційного забезпечення навчального процесу. Електронні освітні ресурси дозволяють залучити до навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти викладання навчальних дисциплін, що відповідає вимогам часу. «Новітні комп’ютерні технології навчання дуже швидко з’являються і застарівають. Використання новітніх засобів та освітніх ресурсів, в тому числі і онлайн ресурсів в діяльності вчителя дозволяє органічно поєднувати дидактичні функції комп’ютера та традиційні прийомами й засобами навчання, значно доповнюють навчально-виховний процес новими формами роботи, які в свою чергу сприяють більш ефективному засвоєнню навчального матеріалу.

Однією з найбільш потужних віртуальних студій професійного рівня є програма Steinberg Cubase як універсальний секвенсор, за допомогою якого на базі стандартного комп’ютера можна створити замкнуту систему цифрового багатоканального запису, обробки та мікшування звуку. Особливостями Steinberg Cubase є унікальний спосіб редагування відтінків і нюансів музичного твору та зручна система управління параметрами [8, 19]. Програма здатна працювати з додатковими модулями віртуальних синтезаторів та аудіоефектів, які перетворюють цей секвенсор на гнучкий та універсальний інструмент для творчості. Автор підручника для користувачів Steinberg Cubase Р. Петелін зазначає, що для ефективного ви- користання програми необхідно володіти знаннями в галузі акустики, математичних методів синтезу та обробки звуку, теорії музики та програмування, а також навичками аранжування, оркестровки, гри на клавішному музичному інструменті [8, 15].

Найбільш розповсюдженими автоаранжуваль- никами є програми Visual Arranger, Jammer Pro, EasyKeys та Band-in-a-Box. У них застовуються елементи штучного інтелекту, що дозволяє зосередити увагу користувача на творчості та позбавляє його від рутинної роботи над музичним твором [5, 34].

Користими для вчителя є професійні нотні редактори (Finale, Sibelius, Encore, Toccata та інші) дозволяють набирати, редагувати й друкувати нотний текст різної складності: від одноголосних мелодій, вправ, фортепіанних п’єс або гітарних табулатур до симфонічних партитур і нотних видань. Зразком потужного нотного редактора є програма MuseScore, яка дозволяє використовувати нотний редактор та створювати музично-дидактичні матеріали, аранжування, перекладення для різноманітного складу хорів й інструментальних ансамблів тощо.

В останні десятиліття популярними редакторами звукових фалів стали онлайн-редактори. Онлайн редактори Аudioeditor, Аudioconverter, онлайн диктофон Voicerecorder, які представлені платформою Onlineaudiotools (https://tools.diktorov.net) дозволяють в режимі онлайн працювати над звуковими фалами. Так онлайн-редактор Аudioeditor дозволяє копіювати фрагменти, вставляти уривки файлу, вирізати фрагменти із звукових фалів. Онлайн-редактор Аudioconverter допомогає швидко змінювати формат фалів, а онлайн диктофон Voicerecorder дозволяє записувати голос та зберегти його в форматі WAV для подальшого використання у презентаціях, відео-фільмах тощо.

Отже, проведений аналіз можливостей сучасних програмних продуктів свідчить, що стаціонарні та онлайн редактори та конвертери звуку можуть значно полегшити діяльність вчителя та спрямовані на підготовки дидактичного матеріалу, а також є зручними для підготовки звукових файлів в різних видах педагогічної мистецької діяльності, що значно більше розкриває творчих потенціал особистості педагога. Використання сучасного музичного програмного забезпечення сприяє ефективній професійній діяльності вчителя музичного мистецтва. Опанування програм для роботи зі звуком дозволяє педагогам обробляти, конвертувати й зберігати музичну інформацію, створювати та аранжувати та власні композиції.

Література

1. Биков, В. Ю. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій єдиного інформаційного простору системи освіти України: монографія / В. В. Лапінський, А. Ю. Пи- липчук, М. П. Шишкіна та ін.; за наук. ред. В. Ю. Бикова. – К. : Педагогічна думка, 2010. – 160 с.
2. Бондаренко, А. І. Нотні редактори Finale та Sibelius. Досвід порівняння : зб. наук. пр. / А. І. Бон- даренко. – Мистецтвознавчі записки. – К.: Мілленіум, 2006.– С. 66–74.
3. М. Жалдак Система підготовки вчителя до використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі / М. І. Жалдак // Інформатика та інформаційні технології в навчальному закладі. – 2011. – № 4-5. – С. 76–82.

рекомендацій відносно змісту та форми запитань на основі математичних розрахунків є предметом цієї работи.  

Система дистанційної освіти базується на принципі інтерактивності, тобто відбувається інтерактивна взаємодія особи, що навчається з викладачем або з програмними засобами, в тому числі і шляхом тестування.

Тестування є основним елементом педагогічного контролю в сучасних електронно-освітніх навчальних комплексах. Автоматичне тестування є необхідною складовою в сучасних MOOC (масові відкриті онлайн курси).

Таким чином, проблеми якості тестування, побудова відповідних математичних моделей і оцінок ефективності тестування, як інструменту виявлення якості знань учнів, студентів і слухачів набувають актуальності і тому підлягають дослідженню.

Основними результатами роботи є числові оцінки зміщення результатів тестів по відношення до рівня знань для різних варіантів тестових питань, оцінка розкиду результатів в залежності від обсягу тестів, методика застосування кореляційного аналізу для створення рекомендацій по підвищенню якості тестування.

Література.

1. В.В.Олійник, В.О.Гравіт, Л.Л.Ляхоцька. Теорія і практика контролю успішності підвищення кваліфікації педагогічних працівників. // Післядипломна освіта в Україні. – 2009. – № 2. – С. 18-22. (0,81 др. Арк.)

2.Chadchadaporn Pukkaew  (2013). Assessment of the Effectiveness of Internet-Based Distance Learning through the VClass e-Education Platform.

The International Review of Research in Open and Distance Learning, Vol 14, No 4 (2013).

3. Pongvichai, S. (2011). Data analysis in statistics with computer: Emphasis on research. Bangkok, Thailand: Chulalongkorn University.

УДК 378.37.001.08

Л. Л. Ляхоцька,

кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Київ)

Наприклад, К. Крістенсен, М. Хорн, Х. Стейкер під ЗН розуміють формальну освітню програму, яка включає:

– навчання в стінах навчального закладу під керівництвом викладача;

– дистанційне електронне навчання з можливістю вибору зручного часу, місця, темпу навчання;

– методи, що поєднують, вище згадані, форми навчання, забезпечуючи інтегрований досвід^[1].

Е. Стейсі, Ф. Гербік визначають дане поняття як конвергенцію традиційного і дистанційного навчання, яка стала можлива в результаті розвитку ІКТ та викликана потребами в створенні більш гнучких навчальних середовищ^[2].

Ю. І. Капустін вважає, що ЗН – це цілеспрямований, організований, інтерактивний процес взаємодії учасників освітнього процесу між собою та з засобами навчання, при чому процес навчання, інваріантний до їх розташування в просторі та часі^[3].

С. Патрік, К. Кеннеді, Е. Пауел розглядають ЗН як методику реалізації фундаментального зсуву моделі освітнього процесу до персоналізованого навчання^[4].

Н. В. Рашевська під ЗН розуміє поєднання традиційних технологій навчання з інноваційними технологіями дистанційного, електронного та мобільного навчання^[5].

З огляду на проведений аналіз існуючих трактувань даного поняття, на нашу думку, змішане навчання (гібрідне) навчання в освітньому процесі підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти – освітній процес із використанням традиційних, інноваційних педагогічних технологій та інформаційно-комунікаційних технологій навчання (зокрема, електронного, дистанційного, мобільного навчання) за принципами взаємного доповнення з метою підвищення якості освіти.

Х. Стейкер і М. Хорн^[6] виділяють чотири моделі змішаного навчання (рис.1): ротаційна (Station Rotation), самостійного змішування (Self-blend model), гнучка (Flex model), віртуально-збагачена (Enriched-virtual model).

[1]Christensen M. Is K-12 Blended Learning Disruptive? An introduction to the theory of hybrids. [Electronic resourse] / C. Christensen, M. Horn, H. Staker – Clayton Christensen Institute. – 2013. – Mode of acces: http://www.christenseninstitute.org/wp-content/uploads/2014/06/Is-K-12-blended-learning-disruptive.pdf

[2]Stacey E. Effective Blended Learning Practices: Evidence-Based Perspectives in ICT-Facilitated Education / E. Stacey, P. Gerbic. – Hershey; New York: Information science reference, 2009. – 382 p.- P.24

[3]Капустин Ю. И. Педагогические и организационные условия эффективного сочетания очного обучения и применения технологий дистанционного обучения : автореф. дис. … д-ра. пед. наук / Ю. И. Капустин. – М., 2007. – 40 с. – Режим доступа : ismo.ioso.ru/dis/avtoref-kapustin.doc. – С. 17

[4]. Patrick S. Mean What You Say: Defining and Integrating Personalized, Blended and Competency Education [Electronic resourse] / S. Patrick, K. Kennedy, A. Powell. – iNACOL. – 2013. Mode of acces: http://www.inacol.org/resource/mean-what-you-say-defining-and-integrating-personalized-blended-and-competency-education/.

[5]Рашевська Н.В. Мобільні інформаційно-комунікаційні технології навчання вищої математики студентів вищих технічних навчальних закладів: дис. … к.пед.н.: 13.00.10 / Рашевська Наталя Василівна. – К., 2011. – 304 с.- С.81

[6]Staker H. Classifying K–12 Blended Learning [Electronic resourse] / H. Staker, M. Horn. – Innosight Institute. – 2012. – Mode of acces: http://www.christenseninstitute.org/wp-content/uploads/2013/04/ Classifying-K-12-blended-learning.pdf

Рис.1. Моделі змішаного навчання.

У моделі з чергуванням лабораторій процес виконання певного завдання, наприклад лабораторної роботи, поділяється на етапи, кожен із яких проходить в іншій навчальній аудиторії.

У моделі «Перевернутий клас» слухачі попередньо самостійно ознайомлюються та вивчають новий матеріал, що постачається в електронному вигляді, а на заняттях під керівництвом викладача відбувається закріплення отриманих знань.

У моделі з індивідуальним чергуванням видів освітньої діяльності кожен слухач самостійно визначає траєкторію та графік навчання. Дана модель передбачає чергування на власний розсуд робочих зон із різними видами освітньої діяльності.

У гнучкій моделі слухачі більшу частину часу навчаються дистанційно по індивідуальному графіку. Викладач здійснює підтримку слухача в процесі навчання, спілкуючись через Інтернет. Однак, дана модель може включати заняття в навчальній аудиторії.

У моделі самостійного змішування слухач, навчаючись у закладі післядипломної освіти за денною формою навчання, вибирає на власний розсуд один або декілька навчальних курсів, які вивчає дистанційно.

У віртуально-збагаченій моделі дистанційне навчання поєднується з очним навчанням. При цьому така форма організації навчання – це не методика вивчення певного навчального модуля, а модель роботи всього закладу освіти.

Моделі гнучка, віртуально-збагачена, ротаційна з індивідуальним чергуванням видів освітньої діяльності та самостійного змішування «руйнують» загальноприйняте розуміння процесу навчання і на даному етапі модернізації вищої освіти України не є оптимальним рішенням. Більш прийнятними для використання є моделі з чергуванням робочих зон, з

Висновки. Впровадження ЗН є одним з шляхів модернізації вищої освіти, ефективним поєднання інновацій та, вже існуючого, педагогічного досвіду. Результати реалізації ЗН в навчальних закладах США та країн Європи вказують на те, що змішані навчальні курси є більш дієвими, ніж традиційні, сприяють не тільки кращому освоєнню необхідних знань, виробленню вмінь та навичок відповідно до цілей навчання, а й розвивають в учнів та студентів/слухачів творчі здібності, комунікативні навички, самостійність, ініціативність, цілеспрямованість тощо.

Впроваджуючи технологію ЗН в освітній процес, викладач ЗППО має бути готовий до формування нового образу мислення, якого вимагає необхідність індивідуалізації навчання; переосмислення своєї ролі в процесі навчання; вироблення якостей, необхідних для успішного впровадження інновацій в освітній процес; розвитку технічних навичок для результативного використання ІКТ в процесі навчання.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Я.М. Овсієнко,

кандидат педагогічних наук,

директор КЗ «Малобілозерська спеціалізована

естетична школа-інтернат

«Дивосвіт» Запорізької обласної ради

м.Мала Білозерка

САМОРОЗВИТОК ВЧИТЕЛЯ В СИСТЕМІ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ

На сучасному етапі розбудови нової української школи виникла потреба суспільства в працівниках нового типу – освіченої, компетентної, творчої особистості, яка має вміння швидко і оперативно реагувати на зміни в професійному середовищі та самостійно навчатися протягом усього життя.

Сутність підготовки фахівця полягає у формуванні у нього системи знань і якостей особистості, необхідних для виконання різних функцій професійної діяльності. Адже професійний саморозвиток вчителя тісно пов‘язаний з особистісним розвитком. У цьому контексті актуальною є проблема створення умов для професійного саморозвитку вчителів закладів сільського типу.

Навчання і самовдосконалення справжнього професіонала – майстра своєї справи триває протягом усього життя. Воно не обмежується рамками навчального закладу чи займаною посадою. Реалії кожного дня і виклики майбутніх змін ставлять кожного із нас перед необхідністю їх передбачення і відповідної підготовки. Саморозвиток детермінується соціально-економічними чинниками, психофізіологічним потенціалом людини, цілеспрямованістю і, в першу чергу, характером та змістом праці. Зумовлюючими силами саморозвитку, є професійно- трудові, матеріальні, соціально-статусні й духовні потреби.[ 4,37  ]

Зміст саморозвитку є цілісним комплексом процесів і засобів поступу особистості, задоволенням її пізнавальних і духовних потреб, розкриттям і вдосконаленням природних задатків та здібностей.

навчання, розвивати в них потенціал креативності. Відкритість характеризує освіту як випереджаючий чинник суспільних змін. Застосування новітніх засобів і методів викладання і навчання дає змогу викладачам організувати ефективний навчальний процес у найбільш прийнятних для вчителів формах, у тому числі – забезпечити можливість повноцінного навчання без необхідності вносити значні зміни у поточну діяльність.

Для активного саморозвитку вчителів спеціалізованого закладу освіти сільського типу важливого значення набувають розбудова власних педагогічних програм професійного саморозвитку на основі відкритої освіти та сучасних інформаційних технологій. Педагогічна спільноти спеціалізованих закладів має впроваджувати новітні форми самоосвіти на відкритих освітніх ресурсах, проходження новітніх е-курсів та обмін педагогічним досвідом та участь у Інтернет-заходах, активне педагогічне спілкування на основі участі у вебінарах та експериментальній діяльності тощо.

Отже, сучасна відкрита освіта надає великі можливості для професійного зростання кожного вчителя та умотивовує педагогів до підвищення фахової професійної майстерності та професійного саморозвитку протягом всього життя.

Література

1. Биков В. Ю.Відкрита освіта в Єдиному інформаційному освітньому просторі / В. Ю. Биков // Педагогічний дискурс: зб. наукових праць, ХГПА. – 2010. – Вип. – С. 30-35.
2. Биков В. Ю. Інноваційний розвиток засобів і технологій систем відкритої освіти / В. Ю. Биков // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб.наук. праць: Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін. – Випуск 29. – Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. – С. 32-40.
3. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: монографія / В. Ю. Биков. – К.: Атіка, 2008. – 684 с.
4. Дубасенюк О. А. Методи формування професійної умілості майбутніх вчителів// Шлях освіти. – 1998. – № 3. – С. 37-40.
5. Сігаєва Л. Є. Проблема підготовки й підвищення кваліфікації вчителів у контексті неперервної освіти// Педагогіка і психологія. – 1999. – № 3. – С. 94-100.
6. Михайлова Н. С. Самообразовательная деятельность: сущность понятия, механизмы управления. – 2007, №1, стр. 28-37
7. Бужиков Р. П. Дидактичний потенціал Інтернет-технологій в сучасній системі освіти / Р. П. Бужиков // Проблеми освіти – 2011. – № 66. – С. 40-44.
8. Вдовичин Т.Я. Застосування технологій відкритої освіти для інформатизації навчального процесу / Т.Я. Вдовичин, А.В. Яцишин // Інформаційні технології в освіті: зб. наук. пр. – Вип. 16. – Херсон: ХДУ, 2013. – С. 134-140.
9. Висоцька О. Є. Відкрита освіта як чинник випереджаючого розвитку суспільства [Електронний ресурс] / О. Є. Висоцька // Веб-кафедра менеджменту освіти та психології. – Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.-ua/el_gurnal/pages.pdf. – 28.05.13.
10. Відкрита освіта: колективний розвиток освіти через відкриті технології, відкритий контент і відкрите знання / За ред. Торі Іійосі та М.С. Віджая Кумара; пер. з англ . А. Іщенко, А. Носика. – К.: Наука, 2009. – 256 c.
11. ЛещенкоМ.П. Відкрита освіта у категоріальному полі вітчизняних і зарубіжних учених [Електронний ресурс] / М.П. Лещенко, А.В. Яцишин // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2014. – №1 (39). – С. 1-16. Режимдоступу:http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/985#.VIWxVdKsX4U.

викладачем, що значно посилює мотивацію до навчання, поліпшує засвоєння матеріалу; діагностичність – більші можливості контролю якості навчання, які передбачають проведення дискусій, чатів, використання самоконтролю, відсутність психологічних бар’єрів; географічна необмеженість – відсутність географічних кордонів для здобуття освіти, різні курси можна вивчати в різних навчальних закладах світу [5,141].

Одна з основних ролей в організації навчального дистанційного процесу належить викладачу-тьютору. В. А. Лебсак, характеризуючи досвід підготовки тьюторів у Міжнародному інституті менеджменту, звертає увагу на те, що хороший тьютор повинен бути водночас і менеджером освітнього процесу, і традиційним викладачем, і управлінським консультантом, і досвідченим користувачем комп’ютерних інформаційних технологій. Викладач-тьютор (організатор) дистанційного навчання – це професіонал, який володіє сучасними інформаційними технологіями, загальною культурою, новими технологіями дистанційного навчання; гуманний, толерантний, поважає інших людей та їхню думку. Він повинен вміти розробляти дистанційні курси, надавати індивідуальні та групові консультації в системі дистанційного навчання, працювати з інформацією в мережах, обробляти її та використовувати в навчальному процесі.

Курс дистанційної освіти розробляється на модульній основі: кожний модуль – це стандартний навчальний продукт, що включає чітко позначений обсяг знань і вмінь, призначений для вивчення протягом певного часу, або  залікова одиниця, якість роботи з якої фіксується курсовими або контрольними роботами, заліковими і екзаменаційними засобами. Науково-методичне забезпечення дистанційного навчання включає: методичні (теоретичні та практичні) рекомендації щодо розроблення та використання педагогічно-психологічних та інформаційно-комунікаційних технологій дистанційного навчання; критерії, засоби і системи контролю якості дистанційного навчання; змістовне, дидактичне та методичне наповнення веб-ресурсів (дистанційних курсів) навчального плану/навчальної програми підготовки.

Платформа дистанційного навчання в педагогічному коледжі являє собою програмне забезпечення для підтримки дистанційного навчання, метою якого є створення та управління педагогічним змістом, індивідуалізоване навчання. Воно включає засоби, необхідні для трьох основних користувачів – викладача, студента, адміністратора. Тобто платформа дистанційного навчання – це центральний елемент, навколо якого збираються учасники дистанційної освіти. У цій системі, викладач створює загальний курс навчання, використовуючи мультимедійні педагогічні ресурси, індивідуалізує його до потреб та здібностей кожного студента, та здійснює підтримку діяльності студентів [8,31].

Курс дистанційного навчання є цілісним процесом, що включає пошук необхідної інформації в мережах, обмін листами, як з кураторам курсу, так і з іншими учнями, звернення до баз даних, періодичним інформаційних видань, які розповсюджуються через Інтернет. На початковій стадії тьютор вирішує завдання навчання слухачів роботи на комп’ютері – одну з головних вимог до дистанційних освітніх технологій. Важливо й те, що слухач на цій стадії звикає до програмного середовища і дізнається, як працювати за допомогою електронних засобів зв’язку з центром дистанційного навчання.

Навчальний процес за дистанційною формою навчання здійснюється у таких формах: самостійна робота, навчальні заняття, практична підготовка, -контрольні заходи.  Основною формою організації навчального процесу за дистанційною формою є самостійна робота.  Викладач тьютор повинен забезпечити наступні елементи дистанційного курсу як: створення матеріалів для реалізації різних видів занять (лекції, практичного, лабораторної) та консультації, відповіді на запитання, контроль та оцінювання виконання практичних завдань, вправ, тестів, проведення форумів, тематичних дискусій (семінарів, конференцій), перевірку та оцінювання робіт, проведення заліків тощо.

5.Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс. Навч.посібник / За ред. В.М. Кухаренка, 3-е вид. – Харків: НТУ”ХПІ”, “Торсінг”, 2002.– 320 с.

6.Луговой Н.Н. Модуль интерактивной познавательной деятельности в системе дистанционного обучения / Н.Н. Луговой, В.А. Любчак, Е.В. Собаева // Сборник научных трудов. – Вып. 7. – Х: УАДО, ХНУРЭ, 2003. – 296 с.

7.Технологія розробки дистанційного курсу : навч. посіб. / [ В. М. Кухаренко, Н. Г. Сиротинко, О. В. Рибалко, Ю. М. Богачков ] ; за ред. Бикова В. Ю. – К. : Міленіум, 2008. – 24 с.

8.Методичні рекомендації з питань дистанційної освіти[Електронний ресурс]// Система дистанційного навчанння ТНЕУ- Режим доступу до журн.: http://sdn.tneu.edu.ua/index.php?go=a_met_recom&printing=1

9.Положення про дистанційне навчання у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів [Електронний ресурс]// Центр дистанційного навчання.КОІПОПК- Режим доступу до журн.: http://kristti.com.ua/modules.php?name=Pages&go=page&pid=85

10.Технологія створення дистанційного курсу: навчальний посібник / за ред. В.Ю. Бикова та В.М. Кухарєнка. – К. :Міленіум, 2008. – 324 с.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

В. М. Рубленко,

вчитель історії,

             м. Маріуполь, Донецька обл.

комунальний заклад

«Маріупольська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів Маріупольської міської ради

Донецької області»

ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДМЕТНО-ТЕМАТИЧНИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Актуальність теми інновації. Використання предметно-тематичних освітніх ресурсів є ефективним засобом реалізації індивідуальної траєкторії навчання школяра при формуванні інформаційної компетентності, яка виявляється в умінні технологічно мислити і передбачає наявність аналітичних, проектних, прогностичних умінь в засвоєнні і застосуванні інформації. Інформаційна складова інформаційної компетентності при роботі з інформаційними ресурсами передбачає такі уміння, здібності на навички як:

1) уміння визначати інформаційну потребу та предмет дослідження;

2) уміння користуватися інформаційними ресурсами у навчальній діяльності та повсякденному житті;

3) знання юридичних, правових та економічних норм використання інформаційних ресурсів;

4) уміння знаходити потрібні відомості та використовувати для цього різні інформаційні джерела;

5) вміння проводити критичний аналіз та оцінку повідомлень.