ВІДКРИТА ТА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА:

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Збірник матеріалів

ІІ Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції

28–30 листопада  2017р.

Київ – 2017

ЗМІСТ

Передмова…………………………………………………………………………………………………………………….. 5

Програма Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики»…………………………………………………………….. 7

Тези доповідей………………………………………………………………………………………………………… 27

Резолюція Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики»…………………………………………………………….. 124

Відеовиступи і презентації………………………………………………………………………………………. 125

ПЕРЕДМОВА

28–30 жовтня 2017 р. на базі ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Києві) проведено ІІ Всеукраїнську електронну науково-практичну конференцію «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики». Організаторами її виступили: Національна академія педагогічних наук України, ВГО «Консорціум закладів післядипломної освіти», Український відкритий університет післядипломної освіти, ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, кафедра відкритих систем освіти та інформаційно-комунікаційних технологій, лабораторія систем відкритої освіти. Електронна конференція проводилася з метою наукової комунікації провідних науковців, молодих дослідників і практиків-освітян, для ознайомлення їх із вітчизняними й зарубіжними теоретичними напрацюваннями та практичним досвідом щодо тенденцій упровадження й подальшого розвитку відкритої післядипломної педагогічної освіти; спрямування результатів наукових досліджень на модернізацію освітньої діяльності навчальних закладів; сприяння систематизації та поширенню сучасних галузевих і міждисциплінарних знань, оволодінню новітніми досягненнями наукової методології. Учасники конференції виступили з онлайн- та оффлайн- доповідями відповідно до її проблемного поля: теорія і практика відкритої та дистанційної освіти; теоретичні орієнтири й актуальні проблеми відкритого інформаційного середовища навчального закладу; педагогіка і психологія відкритої та дистанційної освіти; дистанційні технології навчання у закладах освіти; технології формування ІТ-компетенцій у педагогічних працівників; упровадження й перспективи відкритої післядипломної педагогічної освіти; організація освітньої діяльності навчального закладу на основі хмарних технологій. Запропоновані форми участі в конференції (стаття, тези, відеовиступ, презентація, онлайн-виступ) надали можливість 120 особам серед яких керівники, педагогічні, науково-педагогічні працівники, студенти, аспіранти закладів освіти (загальносередні заклади освіти, заклади вищої освіти,  заклади післядипломної педагогічної освіти) ознайомитись з теоретичними напрацюваннями та практичним досвідом щодо тенденцій впровадження та подальшого розвитку відкритої післядипломної освіти та дистанційного навчання; спрямування результатів наукових досліджень на виконання завдань Нової української школи та нового Закону України «Про освіту» (2017).

Серед учасників конференції мають наукову ступінь доктора наук 4 особи, вчене звання професор 5 осіб; вчене звання доцент 23 особи та 9 осіб мають ступінь кандидата наук.

Всеукраїнський рівень конференції підтвердило географічне розташування її учасників: м. Київ, Дніпропетровська, Вінницька, Запорізька, Київська, Рівненська, Сумська, Миколаївська області.

ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики» проводилася відповідно до її програми та порядку роботи.

• листопада 2017 р. була проведена панельна дискусія (оффлайн) : https://www.yammer.com/umo.edu.ua/#/threads/inGroup?type=in_group&feedId=11568923&view=all з запропонованими проблемами для обговорення:

1. Чи є дистанційна освіта в Україні?
2. Сучасні технології організації навчання за дистанційною формую. Теорія та досвід.

29 листопада 2017 р. для керівників освіти, педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації проведено майстер-клас «Мобільний простір учителя Нової української школи» у форматі он-лайн вебінару з прямою трансляцією через платформу e-Front.

30 листопада 2017 р. в режимі он-лайн відбулося відкриття ІІ Всеукраїнської науково-практичної електронної конференції «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики». Відкриття конференції, пленарне засідання, основні доповіді  (у форматі вебінару з прямою трансляцією через Skype for Business), ухвала резолюції конференції.

З вітальним словом до учасників конференції від керівництва ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України виступив Кириченко Микола Олексійович – доктор філософії, доцент, в.о. ректора ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України.

Підсумком роботи ІІ Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики» стало ухвалення резолюції конференції.

ПРОГРАМА ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОННОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

«ВІДКРИТА ТА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ»

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України,

28-30 листопада 2017 р., м. Київ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ

Мета конференції: наукова комунікація провідних науковців, молодих дослідників та практиків-освітян щодо ознайомлення із вітчизняними та зарубіжними теоретичними напрацюваннями та практичним досвідом щодо тенденцій впровадження та подальшого розвитку відкритої післядипломної освіти та дистанційного навчання; спрямування результатів наукових досліджень на виконання завдань Нової української школи та нового Закону України «Про освіту» (2017); сприяння систематизації та розповсюдженню сучасних галузевих та міждисциплінарних знань, оволодінню новітніми досягненнями наукової методології та педагогічними технологіями.

Цільова аудиторія: керівники та викладачі навчальних закладів, наукові співробітники, докторанти, аспіранти, здобувачі, автори дистанційних курсів, тьютори.

Проблемне поле конференції:

• нові підходи до впровадження інформаційно-комунікаційних технологій  в умовах Нової української школи;
• теоретичні аспекти використання хмарних технологій для створення єдиного інформаційного простору навчального закладу;
• теоретичні орієнтири та актуальні проблеми відкритого інформаційного середовища навчального закладу;
• педагогіка і психологія відкритої та дистанційної освіти;
• змішані технології навчання у закладах освіти;
• дидактика дистанційного навчання в мережевій освіті;
• управління навчальними закладами на основі хмарних технологій;
• організація дистанційної освітньої діяльності навчального закладу.

Форми участі у конференції: стаття, тези, відеовиступ, презентація, он-лайн виступ тощо.

Супровід конференції забезпечує сайт за адресою: http://umo.edu.ua/konferenciji

Порядок роботи електронної конференції:

28 листопада 2017 р. – проведення панельної дискусії (оффлайн)  з запропонованими проблемами для обговорення:

1. Чи є дистанційна освіта в Україні?
2. Сучасні технології організації навчання за дистанційною формую. Теорія та досвід.

29 листопада 2017 р. о 15.00. – проведення майстер-класу «Мобільний простір учителя Нової української школи» (ОНЛАЙН) Кондратової Л. Г., кандидата педагогічних наук, доцента, доцента кафедри відкритих освітніх систем та ІКТ ЦІППО ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, Гущиної Н. І., старшого викладача кафедри відкритих освітніх систем та ІКТ ЦІППО ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України.

   30 листопада 2017 р. відкриття конференції, пленарне засідання, основні доповіді  (у форматі вебінару з прямою трансляцією через Skype for Business) (участь очно за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-а, ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, каб. 2.9.) для керівників освіти, педагогічних та науково-

педагогічних працівників навчальних закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації –проведення .

14.30. – тестове підключення до он-лайн трансляції (контрольна перевірка зв’язку)

15.00. – 16.30. – Офіційне відкриття е-конференції, ключові доповіді.

16.30. – 16.45. – підведення підсумків, прийняття резолюції

Регламент виступів: до 10 хв.

Робочі мови: українська, англійська.

Технічні засоби для доповідачів: обладнання відеоконференц-зали  навчального закладу, персональний комп’ютер, колонки, мікрофон, відеокамера учасника конференції.

Місце проведення:

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-а, корп. 3, каб. 2.9.)

ВІДКРИТТЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В РЕЖИМІ ОН-ЛАЙН

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО УЧАСНИКАМ Е-КОНФЕРЕНЦІЇ

Кириченко Микола Олексійович – доктор філософії, доцент, в.о. ректора ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Тема: Роль освітньої парадигми у формуванні  ідеології інформаційного суспільства

ОСНОВНІ ДОПОВІДІ

Касьян Сергій Петрович – кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри відкритих освітніх систем та ІКТ Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Тема: Сутність відкритої освіти та перспективи її застосування в системі освіти України

Карташова Любов Андріївна – доктор педагогічних наук, професор, генеральний директор ТОВ «Акцент» (м. Київ)

Тема: Проблема доступності якісної освіти для всіх і кожного: вирішується вже сьогодні

Мазур Микола Петрович – доктор технічних наук, професор, керівник Навчального Центру заочно-дистанційної освіти

Тема: Норми часу для планування й обліку навчальної роботи науково-педагогічних (педагогічних) працівників вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, що здійснюється за дистанційною формою навчання

Косик Вікторія Миколаївна – начальник відділу цифрової освіти та ІКТ ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України

Тема: Електронні освітні ресурси для Нової української школи

Ляхоцька Лариса Леонідівна – кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри відкритих освітніх систем та ІКТ Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Тема:  Моделі впровадження технологій змішаного навчання в освітній процес підвищення кваліфікації педагогічних кадрів

Озерян Ольга Леонідівна – директор наукової бібліотеки ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Тема: Наукові видання з проблем відкритої освіти та дистанційного навчання

Киричук Валерій Олександрович – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри психології управління Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Тема:  Сервіс управління навчальним процесом «Універсал»

СПІВДОПОВІДІ

Алексєєва О. І., викладач КВНЗ КОР “Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж”

ПСИХОЛОГІЧНА  ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ  ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНОЗНАТНОСТІ

Андрос М. Є., старший викладач кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

ПРАКТИКА  ВИКОРИСТАННЯ СЕРВІСУ «ФОРМС» MS OFFICE 365 ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО ТЕСТУВАННЯ СЛУХАЧІВ КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Антоненко О. М., кандидат педагогічних наук, доцент, викладач  Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ПРОГРАМ ТА РЕДАКТОРІВ В РОБОТІ КЕРІВНИКА МИСТЕЦЬКОГО ГУРТКА

Антощук С. В.,  кандидат педагогічних наук, доцент кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

АВТОРСЬКІ ТЕМАТИЧНІ КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ СЛУХАЧІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

Ануфрієва О. Л., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри економіки підприємництва та менеджменту ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВІДКРИТОЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

             Аліксійчук О. С., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музичного мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

         ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІВ ПРОВЕДЕННЯ МИСТЕЦЬКИХ ПРОЕКТІВ ОНЛАЙН

           Антошко М. О., кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри загального та спеціалізованого фортепіано НМАУ імені П.Чайковського

МУЗИЧНА РЕГІОНІКА, МУЗМИЧНА ПЕДАГОГІКА ТА ВІДКРИТА ОСВІТА

Асрян О. Л., старший викладач, вчитель-методист СШ №2 м. Мелітополь

ВІДКРИТІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ У САМООСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Байло  В. В., заступник директора з навчально-методичної роботи гімназії імені Пантелеймона Куліша м. Борзна

ВИКОРИСТАННЯ  ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Басараба Н. А., завідувач кабінету інформаційно-комунікаційних технологій РОІППО

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТ-СЕРВІСІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТА УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Баньковська О. Г., директор Запорізького Класичного ліцею, м. Запоріжжя

УПРОВАДЖЕННЯ  ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Бовсунівський В. М., кандидат педагогічних наук, методист Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МИСТЕЦТВА

Бондаренко Л. В., кандидат педагогічних наук,  старший викладач кафедри інформаційних систем  і технологій Миколаївського національного аграрного університету

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Бонднарчук В. О., кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри баяна, декан диригентського та вокального факультету НМАУ імені П.Чайковського

МИСТЕЦЬКА ТА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

Борисова Т. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музичного мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ В ПРОЦЕСІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Бородійчук Г. П., викладач української мови і літератури КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Валківський М. В., старший викладач кафедри спортивних дисциплін, ігор та туризму, заступник декана педагогічного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ  ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Васенко В. В., доцент кафедри педагогіки, теорії та методики початкової освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

 ІННОВАЦІЙНІ  ПІДХОДИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Васенко В. В., доцент кафедри теорії і методики технологічної освіти та комп’ютерної графіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ГРАФІЧНА ОСВІТА І СУЧАСНІ РИНКОВІ ВИКЛИКИ

Васенко О. В., доцент кафедри математики, інформатики та методики навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ОСНОВИ ПРОГРАМУВАННЯ – ЗАСІБ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Виноградова В. Г., викладач КЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У РОБОТІ ІЗ СТУДЕНТАМИ ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ

Власенко Е. А.,  старший викладач кафедри інструментального виконавства та музичного мистецтва естради, заступник директора Навчально-наукового інституту соціально-педагогічної та мистецької освіти з навчально-виховної роботи,  Мелітопольського державного  педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.

ТВОРЧА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА У КОНТЕКСТІ  КОМПЕТЕНТІСНОЇ ОСВІТНЬОЇ СТАРТЕГІЇ

Власова Т. Д., викладач методики трудового навчання з практикумом, викладач-методист Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

 ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ – ШЛЯХ НА ЯКІСНО НОВИЙ РІВЕНЬ ОСВІТИ

Гайкова А. В., студентка магістратури Навчально-наукового інституту соціально-педагогічної та мистецької освіти Мелітопольського державного  педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.

ОСВІТНІЙ  ПОТЕНЦІАЛ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ГРІ НА ФОРТЕПІАНО ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ  ІКТ

Герасімчук С. В., викладач Коростишівського педагогічного коледжу

ОСОБЛИВОСТІ  ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВНЗ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

   Гловацький С. В., методист Черкаського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ВИКОРИСТАННЯ МУЗИЧНИХ ПРОГРАМ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ УРОКІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН НА ОСНОВІ ВИМОГ ДО ЗМІСТУ  ОСВІТИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Голубєва Р. Ю., Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (м. Слов’янськ)

ВПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

Гончаров Ю. В., викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровськоі академії музики імені М.Глінки

РОЗВИТОК Я-КОНЦЕПЦІЇ ТА ВИХОВАННЯ У ВІДКРИТІЙ ОСВІТІ

Гришечкін І. В., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

МУЛЬТИМЕДІЙНІ  ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ

Гришечкіна О. В., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ

Гущина Н. І., старший викладач кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

МОБІЛЬНИЙ ПРОСТІР СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Даценко А. С., кандидат історичних наук, в.о. завідувача кафедри технологій навчання, охорони праці та дизайну Білоцерківського Інституту неперервної педагогічної освіти Університету менеджменту освіти, м. Біла Церква

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО- КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПНЗ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

Демидова О. В., заступник директора Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ У УМОВАХ ГІМНАЗІЇ

Дивак В. В., кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, м. Київ

 РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИРЕКТОРІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Дубровіна І. В., кандидат педагогічних наук, викладач КВНЗ КОР “Академія неперевної освіти”

САМООСВІТНЯ  ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Журавська Н. М., викладач математичних дисциплін КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ЗМІШАНІ ТЕХНОЛОГІЇ  НАВЧАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ МАТЕМАТИКИ

Зможенко С. А., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Іващенко  М. М., викладач Політехнічного технікуму КІ СумДУ, м. Конотоп

МОДИФІКОВАНИЙ SWOT-АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА: СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ігнатенко Н. В., кандидат педагогічних наук, професор, декан педагогічного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Ігнатенко М. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ІКТ ТА СУЧАСНА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

Камінська О. Г., вчитель Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ГІМНАЗІЇ

Карпенко А. П., старший викладач кафедри мистецьких дисциплін ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ПРАКТИЧНА РОБОТА З ХОРОМ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК СКЛАДОВА В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Ковальова С. В., кандидат педагогічних наук, доцент, КВНЗ КОР «Академія неперевної освіти»

ОСОБЛИВОСТІ, ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ МИСТЕЦТЬКИХ ДИСЦИПЛІН В УМОВАХ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Ковтун О. А., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ В ОСВІТНЬОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

Ковтун О. В., кандидат педагогічних наук, доцент ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ОСВІТІ

  Ковтун Н. І., кандидат педагогічних наук, доцент ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ПЕРСОНАЛЬНИЙ ВЕБ-РЕСУРС ВИКЛАДАЧА УНІВЕРСИТЕТУ

Кондратенко Д. П., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ ТА МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ

Кондратова Л. Г., кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, м. Київ

ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ФІЛЬМУ, РОЛИКУ

Конфедрат Ю. Ю., Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти»

ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГІВ ЩОДО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ,  ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ БЕЗПЕЧНИМ І ВІДПОВІДАЛЬНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ ТА СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

Колос Н. В., вчитель Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ВПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Колос М. Г., доцент кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

СУЧАСНА МИСТЕЦЬКА ОСВІТА ТА ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

Кочетков В. Є., викладач Дніпропетровської академії музики імені М. Глінки

МИСТЕЦЬКА ТА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

Киричук В.О., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології управління Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, м. Київ

СЕРВІС УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ «УНІВЕРСАЛ»

Крамська С.Г., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри хорового диригування, вокалу й методики музичної освіти Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренко

            ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ

Корчинська Н. Ю., викладач КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В САМОСТІЙНІЙ РОБОТІ СТУДЕНТІВ

Лавринець А. П., аспірант ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, м. Запоріжжя

ВИКОРИСТАННЯ СТАЦІОНАРНИХ ТА ОНЛАЙН АУДІО- РЕДАКТОРІВ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Лапшин А. Л., кандидат фіз.-мат. наук, доцент кафедри відкритих освітніх систем та ІКТ Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України м. Київ

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕСТУВАННЯ В ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ

Литвин О. П., викладач КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

СУЧАСНІ ПРОГРАМИ І РЕДАКТОРИ ВІДЕО В РОБОТІ ВИКЛАДАЧА КОЛЕДЖУ

Лисенко Я. О., кандидат мистецтвознавства доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, декан музичного факультету Дніпропетровської академії музики імені М.Глінки

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ

Лялька В. С., аспірант, викладач кафедри теорії та методики початкової освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Ляшко М. П., канд. наук, доцент кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦЯІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Мазур М. П., доктор технічних наук, професор, керівник навчального центру заочно-дистанційної освіти Хмельницького національного університету

           ПРО ПРОЕКТ НОРМ ЧАСУ ДЛЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Мартинюк А. К., кандидат мистецтвонавства, доценту ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

Мартинюк Т. В., доктор мистецтвознавства, професор ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ТЕХНОЛОГІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ  КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Матяш Л. А., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ ТА МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ

Матяш Л. А., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ – СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРАКТИКА

Мілюкова Н. П., вчитель музичного мистецтва Мелітопольської загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів № 1 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ

Молоткіна Ю. О.,  ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

УПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ПРАКТИКУ ДІЯЛЬНОСТІ ВНЗ

Олефіренко Л. Л., вчитель художньої культури Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ІЗ ІНТЕРАКТИВНИМ НАВЧАННЯМ

Овсієнко О. В., заступник директора Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ

Овсієнко Я. М., кандидат педагогічних наук, директор КЗ «Малобілозерська спеціалізована естетична школа-інтернат «Дивосвіт» Запорізької обласної ради, м. Мала Білозерка

САМОРОЗВИТОК ВЧИТЕЛЯ В СИСТЕМІ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ

Петраш Ж. О., викладач КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

ПЕРСОНАЛЬНІИЙ ВЕБ-РЕСУРС ВИКЛАДАЧА ЯК УМОВА ОРГАНІЗАЦІЇ  ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕДЖІ

Петрик Г. Ю., викладач Академії сучасної освіти

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ АКАДЕМІЇ ОСВІТИ

Пислиця А. В., кандидат психологічних наук, доцент, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВНЗ

Полохливий В. В.,  викладач  ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ

Пуглій В. В., викладач  ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА ОСНОВІ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Рєзанова М. І., вчитель Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ВПРОВАДЖЕННЯ ІКТ В РОБОТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

Рудик О. Б., заступник директора Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ ІКТ У ВИХОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ЗАКЛДАДУ ОСВІТИ

Ружицький В. А., кандидат педагогічних наук, директор КЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

Рубленко В. М., вчитель історії комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Маріупольської міської ради Донецької області», м. Маріуполь

ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДМЕТНО-ТЕМАТИЧНИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

             Рябуха С. А., студент спеціалізації «Академічний спів» Дніпропетровської академії музики імені М.Глінки

РОЗВИТОК НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ ВІДКРИТИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ

Сайтаріфова Е. Е., вчитель Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

ВПРОВАДЖЕННЯ ІКТ НА УРОКАХ МИСТЕЦЬКОГО ЦИКЛУ

Самойленко О. Ю., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ОСВІТНІ СУЧАСНІ ТРЕНДИ

Сахно О. В., кандидат сільськогосподарських наук, доцент, доцент кафедри ТНОП та Д, Білоцерківський інститут неперервної професійної освіти, м. Біла Церква

ДО ПИТАНЬ ВОЛОДІННЯ КОМП’ЮТЕРНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Сидоренко В. В., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри філософії і освіти дорослих Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, м. Київ

 РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ ЗА ДВОХЕТАПНОЮ ДИСТАНЦІЙНО-ОЧНОЮ ФОРМОЮ НАВЧАННЯ

Сидоркін А. В., вчитель інформатики Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

Скрипник М. І., кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри філософії і освіти дорослих ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

ЗМІСТ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТОЗДАТНОГО НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Стеценко В.І., викладач ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ОСОБЛИВОСТІ  ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В ДИСТАЦІЙНОМУ НАВЧАННІ ВНЗ

          Стотика І. Г., кандидат пед. наук, доцент кафедри інструментального виконавства та музичного мистецтва естради Мелітопольського державного  педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

        КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА МІСІЯ ВИКЛАДАЧА ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКИХ ДИСЦИПЛІН У ФОРМУВАННІ КЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ВІДКРИТІЙ ОСВІТІ

Сова М. О., доктор педагогічних наук, професор КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Слуцька Н. О., викладач Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Білоцерківського гуманітарно-педагогічного коледжу»

САМОСТІЙНА ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Счаслива О. Д. викладач КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ  У ВИХОВНІЙ РОБОТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

    Танана С. М., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної  освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТУРИСТИЧНОГО ТА РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Тимченко О. В., викладач природничих дисциплін КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ «ВЕБ-КВЕСТ» ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Толочко О. А., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ВПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ У  НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Туманова Ю. В., завідувач навчально-методичного кабінету ПТ КІСумДУ, м. Конотоп

ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

           Форостюк В. О., аспірант кафедри педагогіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

РОЗВИТОК  ТВОРЧОЇ  АКТИВНОСТІ  СТУДЕНТІВ У ДИСТАНЦІЙНІЙ ОСВІТІ

        Форостюк Т. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки, теорії і методики початкової освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТККОВІЙ ШКОЛІ

Фрасінюк О. В., студент магістратури, спеціальність «Музичне мистецтво» кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ІНТЕГРАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙЕНОЇ ТА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Фесенко М. О., студент магістратури, спеціальність «Музичне мистецтво» кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

МИСТЕЦЬКА ПЕДАГОГІКА ТА ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

Хищенко О. О.,  старший викладач кафедри Теорії і методики технологічної освіти та комп’ютерної графіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЕМ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Хоренко Т. О., заступник директора КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Чень Люсін аспірант Південноукраїнського національного педагогічного університету  імені К.Д.Ушинського

ОСОБЛИВОСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ВІДКРИТІЙ ОСВІТІ

Чугай Л. В., директор Мелітопольської гімназії № 9 Мелітопольської міської ради Запорізької області

РОЗРОБКА ПЕРСОНАЛЬНОГО ВЕБ-РЕСУРСУ ВИКЛАДАЧА

Шкарапута І. В., Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти»

  ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА

Швень Я. Л., кандидат психологічних наук, доцент кафедри філософії і освіти дорослих ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України м. Київ

КОГНІТИВНИЙ СТИЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА: АКТУАЛЬНІСТЬ І МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ

Шевчук І. О., заступник директора Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

ІНСТРУМЕНТИ GOOGLE В УПРАВЛІННІ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Шевчук О. В., вчитель Комунального закладу «Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради

СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

НОВІТНІ ІКТ В РОЗВИТКУ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Щоголев Я. Ю., ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ

УДК 378.046.4:004.77

М.Є. Андрос,

старший викладач кафедри відкритих освітніх систем

та інформаційно-комунікаційних технологій

ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

Практика Використання сервісу «Формс» MS Office 365 для проведення дистанційного тестування слухачів курсів підвищення кваліфікації

Постановка проблеми. Використання Інтернет-технологій для проведення такої форми контролю та оцінювання рівня знань як тестування стає все більш поширеним явищем. Стрімкий розвиток дистанційних систем тестування зумовлений введенням ЗНО та вступом вищих навчальних закладів України до Болонської системи вищої освіти. Об’єктивність результатів, отриманих за допомогою комп’ютерних (дистанційних) систем тестування, залежить від двох чинників: професійно складених тестових завдань та якості функціонування системи дистанційного тестування, що використовується. Відсутність єдиних вимог до Інтернет-ресурсів (web-ресурсів) тестування освітніх досягнень призвела до появи великої кількості програм, багато з яких не відповідають сучасним потребам. Тому є актуальною розробка якісних систем он-лайн тестування.

Метою даної статті є висвітлення практичних аспектів організації контролю та перевірки знань із застосуванням веб-сервісу «Формс» платформи MS Office 365 в системі післядипломної педагогічної освіти.

Основна частина. Необхідно зазначити, що в сучасному Інтернет-просторі представлені ресурси для забезпечення проведення дистанційного тестування як із, так званим, «закритим», так і «відкритим» кодом застосування тестів. Зазначене вище означає: в першому випадку, – здобувач освіти користується веб-ресурсом, що містить в собі перелік тестів за різними напрямками діяльності, створених модератором даного ресурсу без можливості внесення змін до контенту тесту; в другому випадку, – веб-ресурс виступає для авторизованого користувача як конструктор самостійного створення тесту та тестового наповнення безпосередньо в он-лайн режимі.

Досить часто в українському Інтернет-просторі зустрічаються веб-ресурси дистанційного тестування змішаного типу, що містять в собі як перелік тестів із «закритим кодом», так і виступають як платформа для створення власних тестів (як приклад, Майстер-тест, Online Test Pad).

Крім цього, веб-ресурси по створенню дистанційного тестування, можуть входити як складова частина (як специфічний сервіс) до платформ дистанційного навчання, або іншими словами – відкритих систем управління навчанням (як приклад Moodle, EFront, WebTutor). Також веб-ресурси по створенню дистанційних тестів можуть бути складовими «хмарних» платформ для створення освітнього середовища (як приклад, сервіс Google Forms, або Office 365 Forms). На останньому сервісі зупинимось детальніше.

Зазначений сервіс було використано під час проведення дистанційної форми курсів підвищення кваліфікації, що відбулися на базі Борзнянського районного відділу освіти Чернігівської області. Була застосована можливість анкетування (на початковому етапі навчання) та тестування на завершальному етапі проведення курсів підвищення кваліфікації. На початковому етапі доцільно проводити так зване «вхідне» опитування, що має наступний інтерфейс:

Так зване «проміжне» та «підсумкове» дистанційне тестування застосовується після проведення певної он-лайн лекції чи практичного заняття та має наступний вигляд:

Статистичні результати відображаються майже миттєво та зручні у користуванні та інтерпретації результатів:

Підсумком он-лайн опитування «Рівень інформаційно-комунікаційної компетентності педагогічних працівників» стала матриця ключових показників інформаційно-комунікаційної компетентності педагогічних працівників. На рівні освітнього процесу контроль стратегічної діяльності здійснюється через ключові показники компетентності, що виступають вимірниками досяжності цілей, а також характеристиками ефективності освітніх процесів і роботи кожного окремого педагогічного працівника. Як засвідчило опитування, рівень сформованості інформаційно-комунікаційної компетентності даної категорії педагогічних працівників знаходиться на середньому рівні, за виключенням показника «Розробка: технологій удосконалення використання ІКТ у певній предметній області, участь у проведенні експертизи сучасних ІКТ для удосконалення навчально-виховного процесу», що перебуває у зоні розвитку, тобто потребує особливої уваги з точки зору його удосконалення та проведення відповідного навчання.

Практичне використання веб-сервісу Office 365 Forms  засвідчило його як достатньо надійний та ефективний ресурс для створення простих у використанні тестів контролю та перевірки знань (або анкетувань, опитувань з різних питань). Його недоліками можна вважати лише обмежену варіативність  використання варіантів та форм надання відповідей.

Висновки. Можна виділити принцип, специфічний для навчання в системі післядипломної освіти – це випереджальний принцип. Слухачі, які навчаються в системі післядипломної педагогічної освіті, як правило, вже мають вищу освіту, є фахівцями у своєї галузі, але потребують удосконалення своїх професійних компетенцій (в тому числі інформаційно-комунікаційної компетентності), що мають відповідати вимогам сучасності. Тому випереджальний принцип дозволяє будувати зміст, форми й методи навчання таким чином, щоб вони не тільки задовольняли, а й випереджали вимоги сучасних техніки, технологій та суспільства в цілому. Саме ці вимоги може забезпечити використання он-лайн тестування як одна із основних складових ефективності застосування дистанційної форми навчання.

Література.

1. Болюбаш Я.Я., Булах І.Є., Мруга М.Р., Філончук І.В. Педагогічне оцінювання і тестування: правила, стандарти, відповідальність: наук. вид. / Я.Я.Болюбаш, І.Є.Булах, М.Р.Мруга, І.В.Філончук. – К.: Майстер-клас, 2007. – 272 с.
2. Жалдак М.І., Лапінський В.В., Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики, інформатики: Посібник для вчителів // Вкладка газети «Інформатика». – 2004. – С. 41-48 (281-288). 5

3. Захлюпаний В.М. Роль комп’ютерних технологій у вивченні потреб клієнтів загальноосвітнього навчального закладу. Інформаційно-методичний збірник. – Ірпінь, 2009. – 24 с.
4. Тестові технології у навчальному закладі: Метод, посібник/Л. І. Паращенко, В. Д. Леонський, Г. І. Леонська. — К.:ТОВ «Майстерня книги», 2006. – 217 с.
5. Холод Е.Г., Савчук Л.Н., Ризун Н.О., Ярмоленко Л.И. Инновационние технологии контроля знания студентов в высших учебных заведениях. – Вестник ХГТУ №1(7), 2000.
6. Шишкіна М.П. Тенденції розвитку та використання інформаційних технологій в контексті формування освітнього середовища / Шишкіна М.П. // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2006. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em1/emg.html.

УДК: 378.046.4:001

С.В. Антощук,

кандидат  педагогічних наук

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»

м. Київ

ТЕМАТИЧНІ АВТОРСЬКІ КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

Активною складовою системи післядипломної педагогічної освіти безперечно є неперервне підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних кадрів освіти, а головною фігурою в ній – педагог. Підготовка якого має відповідати викликам сучасного суспільства та будуватися на основі нової освітньої парадигми, що спирається на принципи відкритості, випередження та неперервності[1].

Тому на сучасному етапі розвитку, модернізації та адаптації до викликів інформатизації та глобалізації постіндустріального суспільства система ППО має формувати та розвивати керівника і педагога нової формації з інноваційним типом мислення та культури. Отже, сучасний педагог – це, насамперед, особистість з високим інтелектуальним потенціалом, активною суспільною позицією, яка володіє інноваційними технологіями, навичками креативного і критичного мислення та вміє їх використовувати якісно та ефективно. Для підготовки та, насамперед, підвищення кваліфікації вже працюючих сьогодні в системі освіти працівників необхідно використовувати європейські підходи, інноваційні технології та нові стандарти освіти.

Ключове поняття відкритої освіти – це «свобода вибору»[2]. І ця свобода має бути надана кожному, хто планує підвищити свою кваліфікацію. Реалізації права здобувачів освіти і напрями «свободи вибору» чітко приписані у Законі України «Про освіту» (ст. 53): «Здобувачі освіти мають право на: … індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання; …»[3].

Для реалізації «свободи вибору» та європейських підходів у підвищенні кваліфікації керівних, науково-педагогічних та педагогічних працівників освіти необхідно забезпечити

[1] Олійник В. В. Відкрита післядипломна педагогічна освіта: нові моделі та форми професійного розвитку / Освіта дорослих у перспективі змін: інновації, технології, прогнози: колективна монографія / За ред.. А. Василюк, А. Стоговського. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2017. – 248 с. [С. 93-108].

[2] Олійник В. В. Відкрита післядипломна педагогічна освіта: стан та перспективи розвитку / В.В.Олійник // Післядипломна освіта в Україні. – 2017, № 1. – С. 3–11.

[3] Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року // Урядовий кур’єр. – № 186 від 04.10.2017.

реальну, а не декларовану індивідуалізацію, як відбору кандидатів на підвищення кваліфікації, так і безпосередньо самого освітнього процесу.

У статті «Ремонтуємо наявну або будуємо принципово нову систему післядипломної педагогічної освіти»[1] детально проаналізовано інноваційний алгоритм процедури відбору кандидатів на підвищення кваліфікації – здобувачів освіти, що базується на реалізації принципів індивідуального підходу.

Новий здобувач освіти (слухач) обумовлює необхідність корінних змін в організації, змісті та забезпеченні освітнього процесу. Для задоволення «свободи вибору» щодо індивідуальної освітньої траєкторії, навчальних програм і модулів, рівня їх складності, методів і засобів навчання на кафедрі відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій на 2018 навчальний рік було запропоновано:

• низку авторських тематичних курсів;
• використання технології змішаного навчання у авторських тематичних курсах для окремим категорій слухачів відповідно до програми експерименту.

Такі новації мають насамперед задовольнити потреби, побажання та індивідуальні запити здобувачів освіти щодо вдосконалення, розширення й поглиблення знань і вмінь; їхнього професійного розвитку за самостійно обраними модулями, курсами або спецкурсами.

Як зазначає В.В.Олійник необхідно спрямовувати зусилля на «формування бази освітніх програм для післядипломної освіти та підвищення кваліфікації фахівців, які мають випереджувальний характер і потрібні для реалізації освітньої реформи»[2]. Для вирішення цього питання кафедрою пропонувалися на вибір здобувачам освіти (слухачам курсів підвищення кваліфікації) такі авторські тематичні курси:

• Новітні технології та електронні засоби в освітньому процесі
• Система відкритої освіти та технології дистанційного навчання;
• Веб-ресурси та медіа-технології в педагогічній практиці;
• Інтерактивні технології у ВНЗ.

У розробці кожного авторського тематичного курсу брала участь група авторів, кожен з яких розробляв окремий модуль або декілька. Так, курс «Новітні технології та електронні засоби в освітньому процесі» складається з п’яти авторських модулів та залучаються до співпраці інші кафедри ЦІППО (рис. 1).

[1] Гравіт В.О. Ремонтуємо наявну або будуємо принципово нову систему післядипломної педагогічної освіти / В.О. Гравіт, С.В. Антощук // Післядипломна освіта в Україні. – 2016. – № 1. – С. 46–50.

[2] Олійник В. В. Відкрита післядипломна педагогічна освіта: нові моделі та форми професійного розвитку / Освіта дорослих у перспективі змін: інновації, технології, прогнози: колективна монографія / За ред. А. Василюк, А. Стоговського. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2017. – 248 с. [С. 93-108].

Рис. 1. Структура авторського тематичного курсу «Новітні технології та електронні засоби в освітньому процесі»

Курс «Веб-ресурси та медіа-технології в педагогічній практиці» складається з трьох основних модулів (рис. 2).

Рис. 2. Структура авторського тематичного курсу «Веб-ресурси та медіа-технології в педагогічній практиці»

Заслуговує уваги також авторський тематичний курс «Система відкритої освіти та технології дистанційного навчання», розробкою якого опікувалися проф. Л.Л.Ляхоцька, доц. С.В.Антощук та ст. викл. М.Є.Андрос. Даний курс було створено на запит слухачів експериментальних навчальних закладів на підвищення кваліфікації (Лист-заявка на ім’я ректора ДВНЗ «Університет менеджменту освіти») в рамках дослідно-експериментальної роботи за темою «Впровадження технологій змішаного навчання в систему відкритої післядипломної освіти педагогічного експерименту» відповідно до Технічного завдання науково-дослідної роботи кафедри за темою: «Теоретичні та методичні основи впровадження технологій змішаного навчання в систему відкритої післядипломної освіти» (державний реєстраційний номер 17U002382). Враховуючи побажання замовника та відповідно до Положення про організацію освітнього процесу у ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» курс було розроблено: як «курси підвищення кваліфікації «Організація, яка навчається», що передбачає розроблення навчального плану на запит організації за конкретною проблемою, та водночас як виїзні курси підвищення кваліфікації для задоволення освітніх потреб

слухачів за місцем їхньої роботи, без відриву від виробництва» [1].

Зміст, навчальний та робочі навчальні плани авторського тематичного курсу «Система відкритої освіти та технології дистанційного навчання» спрямовані на опанування й вдосконалення компетентностей, затребуваних вимогами ринку праці та запитами здобувачів освіти. Кожна з трьох запланованих на 2018 рік навчальних груп буде спеціалізуватися за певною тематикою. Тому плани містять окремі специфічні навчальні модулі, такі як: «Віртуальний музейний простір», «ІКТ в роботі з обдарованими дітьми» та «Віртуальна фізична студія».

Водночас, в освітньому процесі цих експериментальних груп заплановано застосовувати технологій змішаного навчання. Експеримент має на меті підтвердити гіпотезу про те, що запровадження таких технологій забезпечить «посилення ролі самостійної роботи слухачів в освітньому процесі, перегляд принципів її організації, змісту та забезпечення»[2] і позитивно вплине на результативність та якість підвищення кваліфікації, задоволення потреб і запитів здобувачів освіти, конкурентоспроможність, особистісний та професійний розвиток фахівців галузі освіти.

Технології змішаного навчання будуть впроваджуватися як до форм і методів організації освітнього процесу, так і навчальних занять.

Змішане навчання дозволяє органічно та вибірково поєднувати окремі елементи різних технологій (он-лайн заняття, перевернуте навчання, геймифікацію, мультимедія, старт-технології, інтерактивні технології, ейдетика, «рафт», веб-квест тощо) в єдину цілісну структуру.

Застосування в навчанні змішаних технологій можна розглядати як етап переходу від технології нижчого порядку до вищого. Так, поступово насичуючи «кейс»-технологію елементами мережевої, ми тим самим забезпечуємо її розвиток[3].

УДК 378.046-021.68:37.014.6

В. В. Байло,

заступник директора з навчально-методичної роботи гімназії імені Пантелеймона Куліша м. Борзна

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Актуальність. Сьогодні в освіті  здійснюються складні трансформаційні процеси, пов’язані з реформуванням усіх ланок педагогічної діяльності, що відбуваються в закладах різних типів і форм власності. Тенденції демократизації суспільства та певний рівень свободи передбачають творчі пошуки вчителів і керівників закладів освіти. Упровадження нових інформаційних технологій є однією з найважливіших проблем освітньої галузі.

[1] Положення про організацію освітнього процесу у ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», затверджене Вченою радою ДВНЗ УМО НАПН України (Протокол № 8 від 18 листопада 2015р.)

[2] Олійник В. В. Відкрита післядипломна педагогічна освіта: нові моделі та форми професійного розвитку / Освіта дорослих у перспективі змін: інновації, технології, прогнози: колективна монографія / За ред. А. Василюк, А. Стоговського. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2017. – 248 с. [С. 93-108].

[3] Жевакіна Н. Дистанційне навчання – нова форма підготовки фахівців з соціальної роботи / Н.Жевакіна // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – №2. – С.60-63.

На сучасному етапі розвитку освіти значне місце посідають розробки з педагогічного менеджменту та педагогічної інноватики, що охарактеризовані в працях В.І.Бондаря, Л.М. Ващенко, Л.І.Даниленко, Л.М.Калініної, Л.М.Карамушки, О.Г.Козлової, Н.Л. Коломінського, Ю.К.Конаржевського, В.В. Крижка, І.П.Лікарчука, В.І. Маслова, О.І. Мармази,  Є.М.Павлютенкова, В.Ф.Паламарчук, В.С.Пікельної, О.В.Попової, М.М.Поташника, О.Т. Шпака та ін. У них визначено сутність освітніх інновацій та їх класифікації, специфіку інноваційної діяльності вчителя, ґенезу інноваційних процесів у кінці ХХ ст., основи управління інноваційною діяльністю, сучасні принципи, функції та методи управління в ринкових умовах, наукові засади розвитку закладів освіти як відкритих соціально-педагогічних систем.

Основна частина. У ході теоретичного аналізу інноваційної освітньої та педагогічної діяльності як таких, що характеризують процеси внесення інновацій у навчання, виховання й управління, нами розмежовано поняття «управління інноваційною діяльністю в закладі освіти» та «інноваційна управлінська діяльність керівника закладу освіти».

До основних показників інноваційності закладу освіти нами віднесено: застосування інноваційних методик; створення авторських підручників і посібників; проектна, міжнародна та експериментальна діяльність; розробка і впровадження освітніх інновацій.

Метою інноваційної управлінської діяльності керівника є визначення головних перспективних напрямів розвитку закладу освіти, накопичення ресурсу та інноваційного потенціалу,  розробка і впровадження нового змісту й форм освітнього процесу, створення умов для розвитку нового педагогічного мислення. Основні завдання – це об’єднання колективу  навколо головної мети, здійснення постійного моніторингу результатів управлінської діяльності керівника, розробка різноманітних форм та видів педагогічної діяльності.

Отже, використання інновацій в управлінні закладу освіти сприяє зміні мети всієї  діяльності.

Як адміністрація, ми усвідомлюємо роль і значення вчителя як рушійної сили освітянських реформ, тому пріоритетним завданням нашого закладу стало визначення необхідності організації процесу підвищення його компетентності.

У гімназії формується база для створення єдиного інформаційного освітнього простору. Це стосується і вдосконалення технічного оснащення, і розвитку інформаційної культури педагогічних кадрів.

Запорукою успішного впровадження управлінських та педагогічних технологій передусім стало матеріально-технічне забезпечення комп’ютерною технікою та підключення до Інтернет мережі.

З 2014 року створено дистанційний центр «Інтелект» для школярів   Борзнянщини. Ним охоплено 170 учнів гімназії та шкіл району. До дистанційного центру входить 9 секцій: «Математика – 10-11 класи», «Математика  –  6-7   класи»   (Мала Г.  О.  [email protected]),  «Біологія»

(Кобець Н.М. [email protected]) , «Географія»,Талалай С. В. [email protected]), «Англійська  мова –11 клас»,  «Англійська  мова – 7-8  класи»  (Кривошей І.Ю. [email protected]), «Українська мова – 11 клас», «Фізика – 11 клас» (Єргалієва Н.В.  (097) [email protected]),   «Історія  –11  клас»  Граб О. М. (098) [email protected], учитель інформатики Довгаль О.М. (097) [email protected].

У роботі з вихованцями педагоги широко використовують комп’ютерні навчальні програми різного призначення та сучасні телекомунікації,  що створюються мережею

Інтернет. Дистанційне навчання забезпечує індивідуальний підхід і дає можливість кожному учню навчатися в певному темпі, який відповідає його здібностям, можливостям.

Тьютори-наставники для роботи використовують конструктор Weeble.com, сервіси Googl, Інтернет-портали та веб-ресурси: Освітянська мережа України – http://galanet.at.ua/dir/36-1-0-120, Всеукраїнський центр олімпіад школярів в Інтернеті-http://www.olymp.vinnica.ua, Географічний портал – http://geosite.com.ua, Портал Знань-http://www.znannya.org, Острів знань –  http://ostriv.in.ua,  Освітній портал – http://www.osvita.org.ua, Всеукраїнський шкільний портал – http://www.school.ed.net.ua та інші.

Про ефективність роботи дистанційного центру свідчать результати обласного етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та конкурсів.

Створення єдиного інформаційного середовища як частини освітнього інформаційного простору сприяє підвищенню якості освіти, переходу до нового рівня на основі інформаційних технологій, індивідуалізації та диференціації навчання, реалізації індивідуальної освітньої траєкторії кожного гімназиста.

Звичайно, дистанційне навчання – нова й ефективна форма роботи з учнями.

Сучасний заклад освіти потребує компетентного творчого педагога. На розв’язання цих завдань спрямована управлінська діяльність адміністрації, що забезпечує цілеспрямованість і результативність науково-методичної роботи, навчально-консультативний характер контролю, використання інноваційних підходів до процесу росту професійного рівня педагогічних кадрів. З цією метою здійснюємо ряд взаємопов’язаних дій та заходів, спрямованих на всебічне підвищення фахової майстерності вчителя та творчого потенціалу педагогічного колективу в цілому. Інтерактивні методи управління допомагають працівникові брати участь у процесі, бути зацікавленим, ініціативним.

Упровадження віртуальних форм роботи створює реальні можливості побудови відкритої системи безперервної освіти, а оптимальний доступ до необхідної інформації в будь-який час робить пізнавальну діяльність учителів більш ефективною. Використання он-лайн взаємодії дозволяє організувати науково-методичний простір для педагогів, створює оптимальний доступ до необхідної інформації, оперативно забезпечує необхідну методичну допомогу молодим учителям,  дає можливість досвідченим  поділитися досвідом роботи.

Інформаційно-комунікаційні технології відкривають величезні можливості для комунікації в рамках он-лайн взаємодії.

Творча особистість педагога, ріст його фахової майстерності найбільш проявляється під час участі в конкурсах. Байло В. В. та Граб О. М. брали участь у відкритому он-лайн уроці «З Україною в серці» (http://openclassua.blogspot.com/p/blog-page_11.html), у Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогічні ідеї Софії Русової в контексті сучасної освіти».

Таким чином, використання інтерактивних методів у роботі педагогів допомагає реалізовувати мудру пораду В. О. Сухомлинського: «Пробудити в учителів інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи».

Середовищем для підвищення  кваліфікації педагогічних працівників є Web-сайт гімназії (http://borzna-gimnazy.at.ua/), який поступово стає інформаційно-освітнім ресурсом, що інформує педагогів про досягнення й перспективи розвитку педагогічної науки, сучасні інноваційні та інформаційні технології.

Отже, дистанційне навчання виступає ефективним доповненням традиційних форм освіти, засобом часткового вирішення її нагальних проблем, зокрема, надає можливість одночасно з гнучким за часом і високопрофесійним вивченням різних предметних розділів знань, формуванням умінь і навичок роботи з багатьох навчальних дисциплін забезпечити інтенсивне практичне застосування. Упровадження  дистанційної форми навчання є

нагальною потребою часу та необхідною умовою для досягнення сучасного рівня якості освіти.

Висновки.       У процесі теоретичного обґрунтування педагогічних засад інноваційної управлінської діяльності керівника  закладу освіти  з’ясовано, що інноваційна управлінська діяльність – це сукупність специфічних управлінських принципів, функцій та технологій, у результаті застосування яких забезпечується підвищення його конкурентноспроможності й інноваційності, розвиток творчого потенціалу, професійного й особистісного зростання учнів і вчителів.

Ми переконані, що інформаційно-комунікаційні технології – це нова технологія управління, що впливає на всі сторони життя закладу освіти.

Література

1.Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: монографія / В. Ю. Биков. – К.: Атіка, 2009.– 684 с. – C. 45.

2. Бужиков Р. П. Дидактичний потенціал Інтернет-технологій у сучасній системі освіти / Р. П. Бужиков // Проблеми освіти. – 2011. – № 66. – С. 40–44.
3. Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: Монографія. – К.: Видавниче об’єднання «Тираж», 2005. – 380с.
4. Висоцька О. Є. Відкрита освіта як чинник випереджаючого розвитку суспільства [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.ua/ el gurnal/pages/vyp7/konf1/Vysocka.pdf
5. Даниленко Л.І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах: Монографія. – К.: Міленіум, 2004.–358 с.
6. Дистанційне навчання: психологічні засади: монографія /

[М.Л. Смульсон, Ю.І. Машбиць, М.І. Жалдак та ін.]; за ред. М.Л. Смульсон. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. – 240 с.

7. Дичківська І.Д. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав., 2004.–352 с.
8. Електронне фахове видання «Технології й засоби навчання» – Режим доступу: journal.iitta.gov.ua
9. Пінчук В.М. Інноваційні процеси: підґрунтя проектування нових освітніх технологій //Освіта й управління. – 1998.– №3. – С.88-97.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Н.А. Басараба,

завідувач кабінету інформаційно-комунікаційних

технологій РОІППО

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТ-СЕРВІСІВ  У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТА УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Характерною ознакою сьогодення є зростання темпів зміни сучасного суспільства та його інформатизації. Комп’ютери та інформаційні технології (ІТ) розвиваються для того, щоб допомагати людям мислити, діяти та ефективно навчатися. Вони розширюють можливості професійної діяльності та вимагають опанування новими знаннями та навичками.

Різноманітні аспекти впровадження ІТ, а саме інтернет-технологій, у освітній процес закладу освіти та пов’язані з цим формування та розвиток відповідних компетентностей у педагогічних працівників є актуальними у світлі сучасного реформування освіти. У «Концепції нової української школи» зазначено: «Організація нового освітнього середовища потребує широкого використання  ІТ-технологій, нових мультимедійних засобів навчання, оновлення лабораторної бази для вивчення предметів природничо-математичного циклу. Запровадження ІКТ в освітній галузі перейде від одноразової акції, до системного процесу, який охоплює усі види діяльності. ІКТ суттєво розширять можливості педагога, оптимізують управлінські процеси, таким чином формуючи в учня важливі для нашого сторіччя технологічні компетенстності». Сучасний конкурентоспроможний успішний спеціаліст зобов’язаний володіти стійкими навичками використання ІТ, критичного мислення, стратегічного планування та здатність реагувати на зміни потреби суспільства.

До ІТ належать інтернет-технології, які відповідають основним принципам: зручність виконання операцій для користувача, мінімальні витрати ручної праці для обробки інформації, можливість перевірки повноти та коректності розрахунків, мінімальність втрати часу на поновлення інформації в разі її втрати, забезпечення захисту інформації від небажаного доступу. Останнім часом їх активно розвивають та впроваджують у освітній процес  закладів освіти. «Інтернет-технології – це різноманітні технології та сервіси, які дозволяють та забезпечують діяльність у комп’ютерній мережі Інтернет». Характерними ознаками інтернет-технологій є розвиток інформаційних ресурсі суспільства та спрощення способі доступу та обміну інформацією між людьми. Сучасні інтернет-технології стають органічною частиною навчальних технологій, їхніми інструментами, а саме педагогічної технології візуалізації навчальної інформації, технологій збереження навчальної інформації, технології передачі знань, умінь та навичок, технології представлення навчальної інформації.

До поля уваги педагогічних працівників потрапляють інтернет-технології, що забезпечують різноманітні дії з інформацією (пошук, поширення, розміщення, редагування тощо), які виконують користувачі в мережі Інтернет, а саме:

• інтернет-сервіси (електронна пошта, хмарні офіси, чати, сервіси для обробки зображень, календарі, інтернет-карти тощо);
• інтернет-ресурси (портали, сайти, блоги тощо);
• інтернет-системи, що допомагають працювати в Інтернеті (пошукові системи, браузери тощо).

Інтернет-сервіси – це застосунки та служби, що дають користувачеві, в нашому випадку керівним та педагогічним працівникам ЗНЗ, отримувати, обробляти та обмінюватися інформацією у мережі Інтернет чи з її допомогою. До них відносяться веб-сервіси першого (Веб 1.0) та другого (Веб 2.0) поколінь. Веб-технології першого покоління орієнтовані  на пасивного користувача готового контенту, що розміщений на статичних сайтах. Веб 1.0. – це інтернет-середовища переважно анонімне та орієнтоване на пасивних читачів з обмеженими можливостями. Веб 2.0 характеризують інші ознаки: кожний користувач має можливість створювати власний контент; необмежена кількість користувачів мають доступ до  контенту для спільної роботи з ним; можливість створення гібридного контенту, що поєднує різні формати подання даних. Використання сервісів Веб 2.0 стало поштовхом до виникнення  поняття «мережева педагогіка». Це напрям у педагогіці, що виник, існує та розвивається тільки в інтернет-середовищі, завдяки сервісам Веб 2.0., має як позитивні так і негативні риси, класифікує інструменти, які використовують у навчанні. Вони стають могутнім інструментом, рушійною силою нової освітньої системи.

За результатами ознайомлення з наведеною інформацією, можна стверджувати, що інтернет-технології виконують кілька функцій для задоволення інформаційної, комунікаційної, технологічної та споживацької потреб сучасної особистості, а саме:

• це середовище для навчання та обміну знаннями;
• платформа для організації навчального процесу;
• інструмент навчання, який дає змогу швидко, ефективно та без зайвих труднощів розв’язувати завдання для досягнення освітньої мети.

Література

1. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12
2. Концепція «Нова українська школа». Ухвалено рішенням Колегії МОН України 27.10.2016 року. [Електронний ресурс] / МОН України. – Режим доступу : http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/
3. Носкова М.В. Формування готовності до використання інтернет-технологій у керівників загальноосвітніх навчальних закладів / М.В.Носкова // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки НАПН України за 2014 рік. – К. : Інститут педагогіки, 2014. С. 107-109.
4. Носкова М.В. Інтернет-технології у діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу : Монографія / М.В.Носкова. – Львів: Видавництво «Левада», 2017. – 220 с.
5. Горошко Є.І. Освіта 2.0 – це майбутнє вітчизняної освіти? / Є.І.Горошко // Інноваційні педагогічні технологій у вищій школі : зб. наук.-метод. праць / за ред. О. Г. Романовського, Ю. І. Панфілова. – Харків : НТУ «ХПІ», 2010. – С. 33-48.

УДК 378.147

Г.П. Бородійчук,

викладач української мови і літератури

КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»,

м. Біла Церква

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Стаття присвячена особливостям формування комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової ланки засобами інформаційно-комунікаційних технологій у процесі викладання дисциплін філологічного профілю.

Актуальність теми обумовлена сучасними тенденціями в освіті України. Оскільки сьогодні школа повинна отримати педагога, який буде спроможним забезпечити формування і розвиток особистості, здатної реалізувати себе у принципово нових суспільних умовах. Майбутні освітяни мають бути максимально адаптованими до соціального середовища, здатними приймати оптимальні рішення у нестандартних ситуаціях, уміти аналізувати і удосконалювати власну фахову діяльність – загалом бути успішними і сприяти розвитку українського суспільства. Саме такі виклики сьогодення на разі акцентують увагу на тому фактові, наскільки у сучасного студентства будуть сформовані загальні компетентності, у тому числі й комунікативна. Адже ця компетентність визначається умінням взаємодіяти з людьми у контексті різноманітних життєвих ситуацій: слухати, сприймати і відтворювати

інформацію, дискутувати, вести переговори, переконувати і відстоювати свою точку зору [4, с. 39].

У реаліях Нової української школи особливий інтерес становлять інформаційно-комунікаційні технології, метою яких є створення сприятливих умов навчання, за яких студент відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. ІКТ забезпечують оптимізацію моделей поведінки учасників освітнього процесу, які виступають не лише слухачами, але й беруть активну участь у тому, що відбувається. У ході заняття студенти отримують нові знання активно взаємодіючи, організовуючи корпоративну діяльність від співпраці однієї-двох осіб до різнопланової групової роботи. Педагог при цьому виконує функції помічника, консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації. Водночас студент і викладач виступають як рівноправні суб’єкти освітнього процесу.

Викладання дисциплін філологічного спрямування сьогодні важко уявити без використання сучасних технічних засобів. Через персональний комп’ютер реалізується найважливіший дидактичний принцип зворотного зв’язку, що дозволяє використовувати цей засіб не тільки для забезпечення навчальною інформацією, але й для управління навчальною діяльністю [5,с. 63].

Використання ІКТ робить можливим створення та обробку текстів різної складності за допомогою спеціальних програм (наприклад, Microsoft Word), обробку інформації шляхом здійснення різних перетворень (класифікація за ознакою, сортування, упорядкування, тощо), а також створення власних мультимедійних презентацій (наприклад, у Microsoft PowerPoint).

Мультимедійні засоби дозволяють задіяти майже всі органи чуття студентів, поєднуючи друкований текст, графічне зображення, рухоме відео, статичні фотографії та аудіоматеріали. Доведено, що застосування засобів інноваційних технологій скорочує час навчання майже втричі, а рівень запам’ятовування через одночасне використання зображення, звуку, тексту зростає на 30-40 відсотків.

Окрім того, використання вищезгаданих технологій уможливлює наступні освітні дії: сприйняття й аналіз друкованої інформації; здійснення супроводу навчальної діяльності студента; надання навчальної інформації в зоровій (текст, графіка, малюнок, відео) та звуковій (мова, музика) формах; забезпечення можливості багаторазового повторення навчального матеріалу, вправ і тренувань у різних видах навчальної діяльності.

Завдяки  мережі Інтернет з’явилися суттєві можливості для спілкування. Студент, як і викладач, отримує доступ до міжнародних інформаційних центрів, бібліотек різних навчальних закладів, банків наукової  та навчальної інформації. Усе це є надзвичайно важливим для студентів, які займаються науковими дослідженнями.

Організація дистанційного навчання дисциплін філологічного циклу, за якої студенти та викладачі досягають освітніх цілей, здійснюючи навчальну взаємодію переважно на відстані, також базується на використанні сучасних інформаційних засобів комунікації. Освітній процес проходить під постійним кваліфікованим супроводом викладача.

Дистанційні освітні технології (кейс-технології, мережеві технології) ґрунтуються на принципах відкритого навчання з широким використанням комп’ютерних навчальних програм різного призначення та створюють за допомогою сучасних комунікацій інформаційне освітнє середовище для передачі навчального матеріалу та спілкування, що суттєво покращує якість самостійної роботи студентів та навчання за індивідуальним планом.

Принагідно слід зауважити, що засоби ІКТ є винятково важливими у оволодіння орфографічною компетентністю під час вивчення рідної мови. Адже саме вона виконує дві першорядні дидактичні функції: є об’єктом пізнання та засобом оволодіння іншими предметами. У парадигмі реального спілкування та подальшої професійної діяльності знання правил орфографії та орфографічні навички є тими чинниками, які формують комунікативну компетентність, котра є важливою складовою фахового іміджу педагога.

Природно, що набуття орфографічної компетентності для сучасних студентів є винятково актуальним також з огляду на те, що в реаліях сучасного світу електронні ґаджети

дедалі частіше витісняють традиційні ручки та аркуші паперу, а в інтернет-спілкуванні молодь свідомо нехтує правописними нормами. Порушення правил орфографії створює труднощі під час писемного спілкування, при формулюванні думок, негативно впливає на культуру мовлення сучасного студентства і, як наслідок, на формування професійних якостей майбутніх педагогів [6, с. 3]. Майстерне володіння словом в усі часи було однією з найважливіших умов успішності соціальної та професійної реалізації особистості. Саме використання комп’ютерних навчальних програм дозволяє викладачу інтенсифікувати навчальну діяльність студентів, роблячи її більш насиченою, різноманітною та якісно унаочненою, сприяє покращенню їх орфографічної  пильності. Але слід зауважити, що комп’ютер не замінює педагога, а тільки оптимально доповнює його, бо викладач постійно консультує студентів та коригує їх роботу.

Саме тому на практичних заняттях викладачам доцільно застосовувати найефективніші методи та прийоми для вивчення рідної мови студентами. Серед них на особливу увагу заслуговує метод проектів, який дозволяє вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійних пізнавальних дій та провести презентацію цих результатів у вигляді конкретного продукту діяльності. Досвід свідчить, що до цієї роботи охоче залучаються навіть пасивні студенти із низькою мотивацією. Засоби ІКТ задіяні у реалізації даного методу мобілізують увагу та пам’ять молодих людей, а також мають помітне виховне значення, розвиваючи них у відповідальність, колективізм, самостійність та організованість.

Відтак можемо констатувати, що використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій під час вивчення української мови та літератури дає можливість студентам засвоїти більше матеріалу за коротший термін, активізує їхню навчальну діяльність, відкриває можливості для індивідуального навчання, забезпечує ефективне унаочнення освітнього процесу і тим самим сприяє формуванню у студентів комунікативної компетентності.

Література

1. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Н.М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 47-52.
2. Методичні рекомендації для викладачів з розробки електронного навчального курсу / Уклад. О.В.Майборода. – К.: ВидавництвоУніверситету «Україна», 20011. – 19 с.
3. Пометун О.І. Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн / О.І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О.В.Овчарук. – К. : «К.І.С.», 2004. – С. 16-25.
4. Симоненко Т. Лінгводидактичні засади формування професійної комунікативної компетенції студентів філологічних факультетів / Т. Симоненко // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 6. – С. 39-41.
5. Федоренко Ю. Комунікативна компетенція як найважливіший елемент успішного спілкування / Ю. Федоренко // Рідна школа. – 2002. – № 1 (864). – С. 63-65.
6. Хом’як І. Орфографічна компетентність як складник формування мовної особистості / І. Хом’як // Дивослово. – 2015. – №11. – С. 2-5.

УДК 371.672

Л.В. Бондаренко,

кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри інформаційних систем

 і технологій Миколаївського національного аграрного університету,

 м. Миколаїв

Сучасні засоби візуалізації навчального матеріалу

Засоби наочності завжди були однією із важливих тем досліджень у педагогічній літературі, адже вони підвищують ефективність сприйняття навчального матеріалу в порівнянні з друкованими чи словесними засобами навчання. Розвиток візуального мислення дозволяє інтенсифікувати навчання, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів  освіти, за допомогою образів пришвидшити передачу знань. Серед сучасних засобів візуалізації більш детально розглянемо скетчноутинг та скрайбінг, які можуть бути ефективно використовувані в освітній діяльності як викладачами, так і здобувачами освіти.

Ідея скетчноутингу та скрайбінгу звичайно не нова, а лише набула сьогоденної інтерпретації ідеї візуального мислення засобами скетчів, скрайбів. Подібні ідеї були відомі ще у минулому столітті, зокрема, мова йде про видатні досягнення використання опорних сигналів донецьким педагогом В. Ф. Шаталовим. Проте головна відмінність скетчноутингу від опорних сигналів – самостійне створення скетча здобувачем освіти в ході сприйняття навчального матеріалу. Ідея скрайбінгу відрізняється синхронністю створення скрайбів із викладом матеріалу, технічними можливостями створення та подальшого використання комп’ютерної скрайб-презентації.

Скетчноутинг детально описано у одній із найвідоміших книг у цій галузі Майка Роуді «Посібник із візуалізації ідей». Продовжують дослідження проблеми у вітчизняній науці В. Кисельова, І. Фещук, Н. Невінчана, Я. Левченко та ін. Серед найбільш вичерпних доробків у вивченні скрайбінгу є  книга  «Скрайбінг. Пояснити легко» (П. Петровський, Н. Любецький, М. Кутузова). Відеоробота Кена Робінсона щодо зміни освітньої парадигми є  яскравим прикладом скрайбінгу в дії. Використання скрайбінгу в освіті досліджене у працях Л. Білоусової, Л. Гайдай, Н. Житєньової, М. Орєшко, Т. Сороки та ін.

Основу скетчноутингу та скрайбінгу складає так звана теорія подвійного кодування. Саме за рахунок того, що мозок обробляє ідеї у вербальному та візуальному режимах, застосовуючи одночасно зір та слух, інформація запам’ятовується легше.

Скетчноутинг (від англ. scetch – ескіз, замальовка і note – занотовувати, робити примітки)  –  це можливість коротко та швидко фіксувати ідеї, поєднувати їх, а потім презентувати візуально. Фактично, на відміну від звичних нам схем і конспектів, скетчі дозволяють більш ємко описати головну думку певного виступу чи статті і легше пригадати її за необхідності. й надійніше.

Скетч – це нотатка, що об’єднує малюнок (схему чи графічний елемент) і текст [3]. Так як скетчі створюються найчастіше в процесі лекції, виступу чи наради, то сама по собі технологія сприяє залученню до активного слухання, фокусування на доповідачеві, концентрації уваги на тому, що він говорить, опрацюванні цієї інформації та її графічній інтерпретації.

Скрайбінг (від англ. scribe – креслити, робити замальовки) – це мистецтво візуального мислення та графічного способу спілкування із аудиторією, яка полягає у створенні ряду невеликих, нескладних, але зрозумілих малюнків безпосередньо під час пояснення певного матеріалу [2] .

Для того, щоб створювати скетчі чи скрайби важливе не вміння малювати, а практика створення простих схематичних малюнків, що відображають певні образи, властивості, явища тощо. В такому випадку інформація проходить декілька етапів: слухове сприйняття, її синтез, засвоєння ідеї та її відображення на папері. Маючи певну практику, будь який малюнок легко створити за допомогою всього п’яти базових елементів: кола, квадрату, трикутника, лінії та точки.  Серед усіх візуальних елементів, що замальовуються на папері найчастіше зустрічаються заголовки, діаграми, рисунки, написи від руки, друковані шрифти, різноманітні розділювачі (рамки, підкреслювання, лінії тощо), стрілки, маркери для списків.

Скетчноутинг в освітньому процесі може використовуватись як для індивідуальних потреб викладача чи здобувача освіти (конспектування матеріалів, що є найбільш

поширеною практикою), так і для подання нового матеріалу чи поясненні певної ідеї певній групі слухачів.

Безумовною перевагою лектора буде вміння поєднувати технологію сторітелінгу із скретчами. Тоді у слухачів теоретичного матеріалу одразу виникатимуть певні візуальні образи, які будуть поєднуватися в цілісну історію не тільки логічно, а й візуально за допомогою малюнків. Крім того, використання скетчів викладачем сприятиме залученню слухачів, здобувачів освіти до використання такої технології для особистих нотаток.

Скетчноутинг є корисним не тільки для  конспектування навчальних матеріалів, а й з позиції тайм-менеджменту як для здобувачів освіти, слухачів, так і для професорсько-викладацького складу. Створена бібліотека стандартних скетчів, що матимуть символічне значення для планування (наприклад, важлива думка, захід, звіт, вільний час, матеріал для роздумів,  потребує уточнення, нарада тощо) допоможуть виділити в особистих записах необхідні акценти, впорядкувавши текстову інформацію.

Розглянемо більш детально технологію використання скрайбінгу в освітньому процесі.

Скрайбінг можна використовувати на різних видах занять та на різних їх етапах (наприклад, на лекції для пояснення нового матеріалу, виділення ключових моментів теми та встановлення логічних взаємозв’язків, на практичних та семінарських заняттях для ілюстрації складних явищ та процесів або для активного залучення здобувачів вищої освіти в процесі мозкового штурму,  в самостійній роботі для узагальнення та систематизації матеріалу, створення опорного конспекту тощо).

Технологію скрайбінгу можна використовувати не тільки викладачу для пояснення матеріалу, що активізує увагу здобувачів освіти, зробить виклад матеріалу більш цікавим та яскравим. Корисно залучати до створення скрайб-малюнків і самих здобувачів освіти. Це допоможе їм розвивати навички образного мислення, узагальнення та систематизації, виділення найхарактерніших рис, креативного мислення для візуального представлення інформації.  Освітні результати від власноруч створеного скрайбінгу за наданою темою буде навіть кращий, ніж при спогляданні скрайбу викладача (аналогічно до прийому експерта, консультанта, який попередньо вивчивши певне питання може навчати менш встигаючих здобувачів освіти із певної їх групи). Зокрема, створення яскравих скрайбів може значно підвищити інтерес до навчання, а готові плакати чи відео, створені на їх основі поповнять методичний доробок викладача і можуть бути повторно використані з іншими групами здобувачів освіти чи в подальшому для повторення, актуалізації попередньо вивченого матеріалу.

Для посилення ефекту від створення скрайбу можна використовувати групову роботу. Так в рамках проектної діяльності здобувачам освіти можна запропонувати розділитися на групи та створити власні скрайби. Конкуренція у створенні кращого скрайбу, що може мотивуватися додатковими балами чи зменшенням навчального навантаження за рахунок відміни певних рутинних завдань тощо, наданням певних привілегій може значно покращити кінцевий результат.

Разом з тим, для науково-педагогічного працівника може виникати ряд перешкод у використанні даної технології, зокрема, необхідні певні навички створення скрайб-презентації (як образного висловлювання своїх думок, так і вміння зображати за допомогою простих малюнків), володіння технічними та програмними засобами для створення різних її видів; суттєвими є також витрати часу на підготовку скрайбу, зокрема тестові замальовки, розрахунки таймінгу тощо.

Скрайбінг можна використати в освітньому процесі не тільки з метою наочності, а й мотивації навчальної діяльності. Його застосування для освітнього процесу робить вираження ідей більш чіткими, зрозумілими, передає їх цінність; відкриваються нові перспективи; мозкові штурми, дискусії стають більш ефективними, креативними, такими, що запам’ятовуються.

Переваги використання скетчноутингу та скрайбінгу полягають у тому, що краще засвоюється зміст промови, ідеї набирають матеріальних форм, за рахунок замальовування

встановлюються взаємозв’язки між певними поняттями та явищами, кольори допомагають у виділенні певних думок, встановленні пріоритетів, крім того, серед позитивних чинників [1]: залученість та увага аудиторії; універсальність та доступність технології; якісне та зручне засвоєння інформації та запам’ятовування ключових моментів; візуалізація розвиває критичне мислення (вербальна та візуальна інформація допомагає відновлювати в пам’яті отриману інформацію, оскільки презентація складається із простих образів, символів та предметів, які легко запам’ятовуються); нестандартна форма подання інформації залучає до сприйняття, робить його більш емоційним; задіяння декількох аналізаторів при сприйнятті матеріалу за рахунок паралельної ілюстрації словесного викладу матеріалу; можливість використання апаратно-програмного забезпечення для створення ескізів (Бондаренко).

Розглядаючи можливості скетчноутингу та скрайбінгу в освіті звернемо увагу, що кожен автор скетчу чи скрайбу вкладає у свій малюнок власний зміст, трактування замальовок іншого автора може суттєво відрізнятися від першоджерела, адже важливо розуміти, який саме образ вкладався у малюнок. Під час створення скрайбу викладачем для певної аудиторії вона чує пояснення до візуальних нотаток, таким чином до них формується певний образ, який актуалізуватиметься при наступному показі здобувачам освіти для повторення пройденого матеріалу, звернення до набутих раніше знань для розгляду нового явища чи поняття. Переглядаючи скетчі різних здобувачів освіти, що прослухати одну й ту саму лекцію, ми отримаємо велику кількість досить різних малюнків, образів в залежності від здатності до узагальнення їх авторів. Перегляд скетчів різних авторів до однієї теми може також мати корисний ефект – як з позиції запозичення візуальних образів, так і для розвитку креативності, творчого пошуку в рамках заданої теми.

Таким чином, ми розглянули особливості використання технологій скрайбінгу та скетчноутингу в освітньому процесі, виокремивши їх переваги та недоліки.

Література

1. Бондаренко Л.В. Скрайбінг як сучасний засіб візуалізації навчального матеріалу / Л В. Бондаренко // матер. наук.-практ. семінару «Практичні можливості та перспективи використання в освітньому процесі сучасних інформаційних технологій», 11 травня 2017 р., м. Миколаїв / Міністерство освіти і науки України; Миколаївський національний аграрний університет. – Миколаїв : МНАУ, 2017. – 75 с. – С. 11-13.
2. Бондаренко Л. В. Скрайбінг як інструмент презентації / Л. В. Бондаренко, А.В. Кириленко // Матеріали 29-ї студентської науково-теоретичної конференції «Участь молоді у розбудові агропромислового комплексу країни», 22-24 березня 2017 р., м. Миколаїв. – Миколаїв : МНАУ, 2017. – 319 с. – С. 289-291.
3. Роде М. Скетчноутинг. Посібник із візуалізації ідей. К.: Клуб сімейного дозвілля. – 2016. – 224 С.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

В. Г. Виноградова,

викладач КЗ КОР «Білоцерківський

гуманітарно-педагогічний коледж»

м.Біла Церква

ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У РОБОТІ ІЗ СТУДЕНТАМИ ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ

Серед найсучасніших освітніх технологій, що активно розвиваються і поширюються особливе місце займають дистанційні технології навчання, які

підтримують і забезпечують реалізацію відкритого освітнього процесу в навчальному середовищі, в якому він здійснюється.

Питаннями дистанційного навчання займались Биков В., Дорошенко Ю., Дмитренко П., Корсак К., Корсунська Н., Кухаренко В., Пасічник Ю., Стефаненко П., Шуневич Б.. Значних зусиль до формування системи дистанційного навчання доклали вчені С. Батишев, О. Кірсанов, Ч. Куписевич, І. Огородніков, О. Пєхота, Л. Романишина, П. Сікорський, І. Харламов; психологи Б. Ананьєв, Г. Балл, В. Виготський, М. Данилов та інші, у творчому доробку яких аналізується процес індивідуалізації особистісно орієнтованого навчання [1,23].

Зростання вимог до інформаційної діяльності фахівців, зумовлює необхідність впровадження інформаційних технологій з метою підвищення результативності, інтенсивності й інструментальності їхньої професійної діяльності. Інтенсивний розвиток дистанційної освіти в Європі і Америці розпочався в 70-і роки. В Україні дистанційна форма освіти запроваджується з 2000 року і регулюється Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні і Положенням про дистанційну освіту, в якій наведено визначення поняття «дистанційне навчання» як індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно- комунікаційних технологій.

Головною метою створення системи дистанційної освіти є забезпечення загальнонаціонального доступу до освітніх ресурсів шляхом використання сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж і створення умов для реалізації громадянами своїх прав на освіту.

Вивчення досвіду впровадження дистанційної форми навчання в системи освіти різних країн дозволило виділити основні мотиваційні причини, що спонукають навчальні заклади до організації системи дистанційного навчання: поліпшення якості навчання; переваги нових педагогічних технологій; зростаючий попит на нову форму навчання; отримання доходів; можливість постійної взаємодії викладачів і студентів; необхідність виживання в інформаційному суспільстві; можливість скорочення витрат на реорганізацію освіти [ 4,134].

За визначенням Є.С. Полат, дистанційне навчання – це взаємодія вчителя та учнів між собою на відстані, що висвітлює всі притаманні навчальному процесу компоненти (мета, зміст, методи, організаційні форми, засоби навчання) специфічними засобами Інтернет-технологій. Дистанційне навчання це керований викладачем діяльнісний процес, який використовує навчальну інформацію, надану для засвоєння й організовану у вигляді дистанційного курсу. Тобто,дистанційний курс – це запланована викладачем діяльність для засвоєння структурованої інформації [4,34].

Дистанційне навчання передбачає самостійне проходження студентом навчального курсу, шляхом дистанційного (за допомогою телефонного чи інтернет-зв’язку) керування з боку тьютора. Програми і умови вступу визначаються самими дистанційними навчальними закладами і зазвичай не відрізняються від традиційних. Дистанційну освіту переважно отримують як додаткову або паралельно з основною, традиційною ті студенти, які бажають суміщати навчання з роботою або з якихось причин не можуть регулярно відвідувати навчальний заклад.

Електронна платформа навчального закладу є взаємозв’язаним набором сервісних служб (програмних модулів), який забезпечує можливість підготовки і проведення навчального процесу і реалізації функціональних обов’язків будь-якої категорії користувачів, головними з яких є викладач і студент. При цьому склад і зміст інформаційних ресурсів визначається самим навчальним закладом, а набір сервісних служб – типовим програмним забезпеченням. Іншими словами, ВП – це програмний комплекс, що надає повний набір

сервісних служб і інформаційних ресурсів, що забезпечують навчальний процес в окремому навчальному закладі.

Навчальне середовище закладу – інформаційно-освітній простір сучасного педагогічного коледжу є спеціалізованим і цілеспрямованим підпростором глобального освітнього простору, підсистемою єдиного інформаційного простору систем освіти, засоби й технології останнього формуються навчальними закладами й підпорядковані цілям навчання та виховання певного контингенту тих, хто навчається, з урахуванням наявних обмежень навчального закладу щодо ресурсного забезпечення навчально-виховного процесу [4,47 ].

Дистанційний курс – це комплекс інформаційних навчально-методичних матеріалів та освітніх послуг, створених у віртуальному навчальному середовищі для організації дистанційного навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій для реалізації моделі дистанційного навчання.

Дистанційний курс, розміщений у віртуальному навчальному середовищі  Moodle забезпечує управління навчальним процесом та адміністрування, надання знань, самоконтроль, формування навичок і вмінь на основі отриманих знань, закріплення матеріалу, спільну діяльність студентів у малих групах, синхронне та асинхронне спілкування, контроль за засвоєнням теоретичного матеріалу й виконання практичних завдань та їх контроль.

При вивченні дисципліни студентів просять ставити питання, а потім відповідати на них. Потім студентів навчають, як шукати та ідентифікувати відповідну інформацію, аналізувати її у сенсі побудови відповіді на питання. Викладачі повинні проводити практичні вправи з метою прищеплення навичок формування питань студентами, а потім спрямовувати конструктивний зворотний зв‘язок на те, щоб залучати студентів до процесу формування питань.

Залежно від методики навчання для кожної навчальної групи можуть створюватися (відкриватися) електронні аудиторії або форуми як засоби колективної роботи студентів. При цьому навчальне середовище закладу навчального закладу само формує необхідні для ведення навчального процесу навчальні і адміністративні ресурси, так звані виробничі модулі, які використовуються в процесі навчання по тій або іншій дисципліні і створюються по мірі необхідності. До таких модулів можна віднести:

–   ЧАТ навчальної групи по окремих дисциплінах (on-line аудиторії – семінари і консультації);

• телеконференції (форуми) по дисциплінах (off-line аудиторії – семінари і консультації);
• дошки оголошень;
• листи розсилки;
• система індивідуальних консультацій.

При вивченні дисципліни «Природознавство» на дистанційному етапі викладачу слід продумати лекційні та практичні завдання, які допоможуть студентові самостійно вивчати окремі теми курсу та досліджувати природні явища. Окремого значення набувають тести, при виконанні яких студент може самостійно оцінити рівень власних навчальних досягнень та визначити слабкі сторони опанування інформації.

Отже, електронні освітні ресурси є найбільш значущою складовою дистанційної освіти. Саме в освітніх ресурсах концентрується змістовна складова навчального процесу. Значення електронних ресурсів у навчальному процесі значно більше, ніж звичайних паперових посібників, оскільки нові інформаційні технології припускають скорочення персональних контактів викладача й студента зі збільшенням частки самостійної підготовки. Тому електронні

навчальні матеріали беруть на себе підтримку частини тих компонентів навчання, які в традиційному навчальному процесі забезпечуються безпосереднім спілкуванням викладача й студента.

Література

1.Биков В.Ю., Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Рибалко О.В., Богачков Ю.М. Технологія розробки дистанційного курсу За ред. Бикова В.Ю. та Кухаренка В.М., Київ, Міленіум 2008. 324 с.

2. Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: Монографія. К.: Атака, 2008. – 684 с.
3. Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація: Навчальний посібник — К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. – 400с 7

4.Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс. Навч.посібник / За ред. В.М. Кухаренка, 3-е вид. – Харків: НТУ”ХПІ”, “Торсінг”, 2002.– 320 с.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Т. Д. Власова,

викладач методики трудового навчання з практикумом,

викладач-методист Комунального вищого

навчального закладу

Київської обласної ради «Білоцерківський

гуманітарно-педагогічний коледж», м. Біла Церква

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ – ШЛЯХ НА ЯКІСНО НОВИЙ РІВЕНЬ ОСВІТИ

Економічні, політичні і соціальні зміни, які відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність реформування системи освіти, тому доцільно запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, використовувати нові системи інформаційного забезпечення освіти. Найбільш ефективним рішенням вказаних проблем є використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформаційне суспільство вносить суттєві якісні зміни в методологію та зміст сучасної освіти, яка набуває принципово нового значення в ньому і проявляється в переході системи освіти на якісно новий рівень.

Актуальність проблеми дослідження. Швидкість зміни інформації у сучасному світі висока, тому гостро постає питання формування в учня оптимальних комплексів знань і способів діяльності, інформаційної компетентності, що забезпечить універсальність її освіти. У розв’язанні цих проблем важливе місце займає комп’ютерне програмне забезпечення освітнього процесу, інформаційні технології та їх вплив на зміст освіти.

Стан розроблення проблеми в практиці. Колектив Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» активно реалізує державну політику у сфері освіти,  науково-технічної та інноваційної діяльності в умовах Нової української школи.

Для цього в коледжі створені належні умови. Інтернет-мережа підключена до кожного навчального кабінету, читацької зали бібліотеки.

Підготовлені викладачами матеріали для електронного навчання розміщуються на платформі «Moodle».

Виклад матеріалу здійснюється відповідно до державного стандарту освітнього рівня студентів. У підборі навчального матеріалу використовуються веб-ресурси, відеоролики, мультимедіа, онлайн-тестування, анімація тощо.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій дає великий простір для творчої діяльності викладача.

Активна робота з електронними засобами інформації дозволяє крокувати в ногу з часом, удосконалювати педагогічну майстерність. Студентам, котрі з різних причин пропустили заняття – це шлях до самостійного опрацювання інформації з мережі Інтернет, доступ до якісної освіти, набувати вміння аналізувати  та опрацьовувати інформацію, отримувати консультації від педагога через інтернет-спілкування, проводити онлайн-тестування своїх знань тощо.

Для успішного здійснення процесу навчання з допомогою інформаційно-комунікаційних технологій ми намагаємося постійно вдосконалювати аспекти організації освітньої діяльності студентів у коледжі, використовуємо різні прийоми роботи у форумі, чаті, веб-конференціях, а також з електронною поштою та іншими комунікаційними засобами.

Матеріал викладається у цікавій формі, що впливає на мотивацію навчання. Поруч з навчально-пізнавальними готуються завдання практичного спрямування та завдання на перевірку знань.

Студент працює у зручний для нього час. Він самостійно працює над теоретичними питаннями та практичними завданнями, питаннями на рефлексію. Має можливість перевірити отримані знання за допомогою системи тестових завдань. Викладач слідкує за виконанням завдань, вносить корективи, надає консультацію.

Висновки дослідження. Така форма навчання корисна і необхідна, вона вирішує ряд завдань, а саме:

• забезпечує доступність до різноманітних навчальних ресурсів.
• залучає студентів до систематичної навчальної діяльності;
• сприяє їх саморозвитку й творчої самореалізації;
• відкриває нові можливості до самовдосконалення;
• дає можливість набувати професійні компетентності майбутнього фахівця.

Інформаційні технології є важливим інструментом покращення якості освіти, оскільки дозволяють необмежено розширити доступ до інформації, урізноманітнюють технології.

Застосування інформаційних технологій докорінно змінює роль і місце викладача і студента в системі «викладач – ІКТ- студент». Це не просто зв’язна ланка між викладачем і студентом, вона сприяє особистісно зорієнтованому підходу у навчанні.

Навчання із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій є корисним, цікавим, результативним, але інколи виникають труднощі, серед яких:

• проблема ефективного керування навчальною діяльністю студентів із-за відсутності ефективного зворотного зв’язку;
• проблема психологічної непідготовленості студентів до самостійної роботи.

Отже, підводячи підсумки, слід ще раз визначити, що використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі допомагає вітчизняній освіті переходити на якісно новий рівень особливо в умовах Нової української школи.

Література

1. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/54258, вільний. Назва з екрану.
2. Лещук Р.М. Оптимізація навчально-виховного процесу за допомогою ІКТ. – Р.М. Лещук // Трудове навчання. – 2013. – №10(70). – С.4-10.
3. Лещук Р.М. Створення методичного забезпечення для формування практичних умінь та навичок засобами ІКТ. – Р.М. Лещук // Трудова підготовка в сучасній школі. – 2013. – №5. – С.38-45.
4. Снігур О.А. Інформаційно-методичне забезпечення навчального процесу / О.А. Снігур // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: збірник наукових праць. – Київ-Вінниця : ДОВ «Вінниця», 2010. – Вип.24.
5. Хворостенко І. Розвиток самоосвітньої компетентності як психолого-педагогічна проблема [Електронний ресурс] / І. Хворостенко // Нова педагогічна думка. – 2013. – №3. – С.137-141. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Npdpdf, вільний. Назва з екрану.
6. Шестакова Т.В. Формування готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення : автореф. дис.. канд.. пед.. наук: 13.00.04 / Т.В. Шестакова. – К., 2006. – 20 с.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Н. І. Гущина,

старший викладач кафедри

відкритих освітніх систем

 та інформаційно-комунікаційних технологій

ЦІППО УМО «НАПН» України м. Київ

МОБІЛЬНИЙ ПРОСТІР СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

В останні десятиріччя із широким використанням мобільних пристроїв з’явився новий вид освіти – мобільне навчання. В поєднанні з іншими інформаційними та комунікаційними технологіями мобільне навчання передбачає використання мобільних технологій через використання мобільних пристроїв. Мобільне навчання дозволяє сучасному вчителю в будь-який час і в будь-якому місті  продовжувати самоосвітню діяльність, здійснювати спілкування, обмін інформацією, робити нотатки, фотографії та відео тощо. За рішенням ЮНЕСКО мобільні пристрої, що мають доступ до Інтернету, вважаються цифровими та є окремою галуззю ІКТ у сфері освіти [1].

Зростаюча кількість світових проектів доводить, що мобільні технології допомагають створити середовище для розширення можливостей якісного навчання, а використання унікальних можливостей мобільних пристроїв дозволяють упроваджувати в освітній процес різноманітні новітні форми навчання.[2]

В таблиці 1 наведено приклади застосування мобільних додатків в навчальній та самоосвітній діяльності вчителя.

Приклади застосування мобільних додатків

в навчальній та самоосвітній діяльності вчителя

Таблиця 1

Всі додатки, які описані в статті є безкоштовними,  Для їх встановлення на смартфон потрібно скористайтесь таким алгоритмом:

1.Відкрийте на смартфоні додаток Google Play Маркет.

2.Пошукайте або перегляньте вміст.

3.Виберіть продукт.

4.Торкніться опції «установити»

5. Дотримуйтеся вказівок на екрані, щоб завершити трансакцію та завантажити вміст.

Додатки в магазині Google Play можуть бути несумісні з деякими пристроями. У більшості випадків додатки з Google Play не можна завантажувати на комп’ютери з ОС Windows і Mac. Однак їх можна завантажувати на підтримувані пристрої Android і комп’ютери Chromebook.

Коли здійснюється пошук чи перегляд  додатків в Google Play Маркеті видно лише продукти, сумісні з пристроєм,яким користується вчитель. Якщо пристрій несумісний із додатком, який вчитель намагається встановити, він буде неактивний на веб-сайті Google Play. Зазвичай це трапляється, коли додаток недоступний у певній країні або не підтримує розмір екрана чи версію Android мобільного пристрою. Сумісність додатка може змінюватися з часом.

Отже, мобільні додатки активно впроваджуються в практичну діяльність вчителів, роблячи його роботу мобільною, зручною та ефективною. Мобільні технології перетворюють фантазії на реальність і стають невід’ємною складовою сучасного життя. Нові види смартфонів та щорічне збільшення додатків на пристроях користувачів спонукатимуть до створення безмежної кількості навчальних матеріалів та дидактичних матеріалів для навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Крол А. Инфографика: 5 трендов в образовании, которые формируют будущее [Електронний ресурс] / Алексей Крол – Режим доступу до ресурсу: https://goo.gl/SLHXgZ.
2. Матеріали ЮНЕСКО UNESCO policy guidelines for mobile learning [online] / Edited by Rebecca Kraut. – Paris : UNESCO, 2013. – 41 p. режим доступу http://unesdoc.unesco.org/images/0021/002196/219641E.pd
3. Матеріали сайтів про мобільні додатки Google, режим доступу: https://www.google.com.ua/mobile/android/, https://www.imena.ua/blog/2016-apps/, https://uk.wikipedia.org/wiki/Google_Art_Project, https://play.google.com/store/apps/details?id=com.google.android.keep&hl=uk, https://uk.wikipedia.org/wiki/Google.
4. Google Play Довідка [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://support.google.com/googleplay/topic/3365058?hl=uk&ref_topic=3364260.

УДК 377.3:69.007.05

А. С. Даценко,

 кандидат історичних наук, в.о. завідувача кафедри

технологій навчання, охорони праці та дизайну

Білоцерківського Інституту неперервної педагогічної освіти

Університету менеджменту освіти

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПНЗ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

В нинішній час в освіті України зростає роль інформатизації навчального процесу. Це стосується як загальноосвітніх закладів, так і ПНЗ. Без використання інформаційно-комунікаційних технологій неможливо зараз уявити уроки виробничого навчання в професійних навчальних закладах.

Коли здійснюється пошук чи перегляд  додатків в Google Play Маркеті видно лише продукти, сумісні з пристроєм,яким користується вчитель. Якщо пристрій несумісний із додатком, який вчитель намагається встановити, він буде неактивний на веб-сайті Google Play. Зазвичай це трапляється, коли додаток недоступний у певній країні або не підтримує розмір екрана чи версію Android мобільного пристрою. Сумісність додатка може змінюватися з часом.

Отже, мобільні додатки активно впроваджуються в практичну діяльність вчителів, роблячи його роботу мобільною, зручною та ефективною. Мобільні технології перетворюють фантазії на реальність і стають невід’ємною складовою сучасного життя. Нові види смартфонів та щорічне збільшення додатків на пристроях користувачів спонукатимуть до створення безмежної кількості навчальних матеріалів та дидактичних матеріалів для навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Крол А. Инфографика: 5 трендов в образовании, которые формируют будущее [Електронний ресурс] / Алексей Крол – Режим доступу до ресурсу: https://goo.gl/SLHXgZ.
2. Матеріали ЮНЕСКО UNESCO policy guidelines for mobile learning [online] / Edited by Rebecca Kraut. – Paris : UNESCO, 2013. – 41 p. режим доступу http://unesdoc.unesco.org/images/0021/002196/219641E.pd
3. Матеріали сайтів про мобільні додатки Google, режим доступу: https://www.google.com.ua/mobile/android/, https://www.imena.ua/blog/2016-apps/, https://uk.wikipedia.org/wiki/Google_Art_Project, https://play.google.com/store/apps/details?id=com.google.android.keep&hl=uk, https://uk.wikipedia.org/wiki/Google.
4. Google Play Довідка [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://support.google.com/googleplay/topic/3365058?hl=uk&ref_topic=3364260.

УДК 377.3:69.007.05

А. С. Даценко,

 кандидат історичних наук, в.о. завідувача кафедри

технологій навчання, охорони праці та дизайну

Білоцерківського Інституту неперервної педагогічної освіти

Університету менеджменту освіти

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПНЗ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

В нинішній час в освіті України зростає роль інформатизації навчального процесу. Це стосується як загальноосвітніх закладів, так і ПНЗ. Без використання інформаційно-комунікаційних технологій неможливо зараз уявити уроки виробничого навчання в професійних навчальних закладах.

Майже 15% не володіють комп’ютерними технологіями, не бачать необхідності використання ІКТ в своїй роботі;

Майже 29% не використовують ІКТ в силу різних обставин, але розуміють їх необхідність;

Майже 9% володіють елементарними навиками роботи з ІКТ, але використовують епізодично;

Майже 53% систематично використовують ІКТ в своїй педагогічній діяльності;

88%  удосконалюють форми та методи роботи з використанням ІКТ;

12% відповіли, що володіють на високому рівні та навчають.

Отже, 85% майстрів володіє комп’ютерними технологіями, 61% використовує ІКТ з різною періодичністю на заняттях. Для такої категорії педагогічних працівників як майстри виробничого навчання ПНЗ це достатньо високі показники. Але при цьому ці дані показують необхідність подальшого навчання майстрів виробничого навчання в галузі інформаційно-комунікаційних технологій, в тому числі і на курсах з підвищення кваліфікації.

Згідно результатів обробки даних, отриманих в ході опитування рівень використання ІКТ виявився не пропорційним стажу, як і віку опитаних.

Це можна пояснити тим, що серед майстрів виробничого навчання ПНЗ з малим стажем роботи більше молоді, яка краще володіє інформаційно-комунікаційними технологіями, а серед майстрів виробничого навчання ПНЗ з великим стажем роботи більше тих, хто вдосконалює свої знання, вміння та навички в галузі роботи з ІКТ в процесі своєї трудової діяльності.

Варто звернути увагу на те, що велика кількість майстрів (60 з 284 опитаних) виробничого навчання відповіла, що не використовує ІКТ на уроках виробничого навчання. Але не треба забувати, що запитання стосувалося уроків виробничого навчання, а не професійно-теоретичної підготовки.

Майже всі майстри розуміють необхідність свого подальшого навчання в галузі інформаційно-комунікаційних технологій;

Існує необхідність подальшого навчання майстрів виробничого навчання в галузі інформаційно-комунікаційних технологій, в тому числі і на курсах з підвищення кваліфікації. Для цього потрібне вдосконалення програм навчання слухачів курсів підвищення кваліфікації в галузі ІКТ.

В подальших дослідженнях педагогічний колектив кафедри технологій навчання, охорони праці та дизайну БІНПО планує продовжити вивчення шляхів підвищення інформаційно-комунікаційної компетентності педагогічних працівників ПНЗ в межах виконання науково-дослідної теми кафедри.

Література

1.Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образования: Проблемы и перспективы. — М.: Педагогика, 1987. — 264с.

2. Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти / В. Ю. Биков // Монографія. – К. : Атіка, 2009. – 684 с. : іл.

Биков В.Ю. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій єдиного інформаційного простору системи освіти України: монографія / [В. В. Лапінський, А. Ю. Пилипчук, М. П. Шишкіна та ін.]; за наук. ред. проф. В. Ю. Бикова – К.: Педагогічна думка, 2010. – 160 с.

3.Беспалько, В.П. Основы теории педагогических систем (Проблемы и методы психолого-педагогического обеспечения технических обучающих систем) [Текст] / В.П.Беспалько. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1997. – 304 с.

4. 4. Кремень В.Г. (ред.) Феномен інновації: освіта, суспільство, культура. Монографія. — К.: Педагогічна думка, 2008. — 472 с.
5. Олійник В.В. Підвищення кваліфікації кадрів професійно-технічних навчальних закладів за дистанційною формою навчання: навч. посіб. / В. В. Олійник, В.Ю. Биков, В.О. Гравіт; НАПН України, Ун–т менедж. освіти. – К., 2010. – 235 с.

Олійник В. В. Теоретичні та методичні засади розвитку системи підвищення кваліфікації працівників профтехосвіти на основі дистанційних технологій: навч. посіб. / В. В. Олійник; НАПН України, Ун-т менедж. освіти. – К., 2010. – 268 с.

6.Верлань А.Ф. Комп’ютерне моделювання в задачах динаміки електромеханічних систем: монографія / А.Ф. Верлань, В.А. Федорчук, В.А. Іванюк; Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. – 204 с.

УДК 371.14.016:33:004.9

В.В. Дивак, 

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри відкритих освітніх систем

 та інформаційно-комунікаційних технологій

ЦІППО УМО «НАПН» України м. Київ

РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИРЕКТОРІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Актуальність проблеми дослідження зумовлена новими економічними умовами, що формуються в Україні, де особливої ваги набуває знання принципів і закономірностей економічного розвитку суспільства, економічна освіта. Одним із пріоритетних напрямків Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2016 рік є оптимізація обсягів підготовки та перепідготовки кадрів з вищою освітою в контексті інноваційного розвитку національної економіки; надання державної підтримки для підготовки фахівців за напрямами, що стимулюють розвиток пріоритетних базових галузей економіки у форматі «наука-освіта-технології».

Керівники загальноосвітніх навчальних закладів, гімназій, ліцеїв на сучасному етапі розвитку освіти зацікавлені в отриманні знань з господарських, фінансових та маркетингових питань в освіті, оскільки вони самі стають менеджерами, управляють педагогічною системою школи, її розвитком, організовують і стимулюють професійну діяльність педагогічних працівників, вивчають попит на освітні послуги та забезпечують їх якісне надання, займаються господарською діяльністю, намагаючись дотримуватися відповідності

показників роботи навчального закладу державним стандартам загальної середньої освіти, утримувати його конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг, мати достатній рівень професійної компетентності.

Неперервний розвиток професійної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів визначається соціальним замовленням на забезпечення професійного управління загальноосвітніми навчальними закладами. До недавнього часу професійну підготовку у системі вищої педагогічної освіти директори ЗНЗ не отримували. Віднедавна педагогічні працівники отримали можливість здобувати вищу професійну освіту за спеціальністю «Управління навчальним закладом». На даний час кількість дипломованих директорів загальноосвітніх навчальних закладів відносно невелика.

Стан розроблення проблеми в науці і практиці. Удосконалення професійної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів є однією із актуальних проблем, що досліджувалась вченими   Л. Ващенко,    В. Гуменюк,   І. Зязюном,   Є. Павлютенковим,     В. Олійником,   Л. Калініною,    В. Масловим,  Л. Пуховською,    Т. Сущенко,   Г. Єльниковою,   Г. Федоровим, А. Чмілем та ін. Важливою складовою професійної компетентності директорів ЗНЗ є економічна компетентність. За останні роки до сфери педагогіки увійшли такі економічні поняття, як освітні послуги, якість освіти, конкуренція між навчальними закладами та ін.

Питання економічної підготовки директорів ЗНЗ проаналізовані в роботах Г. Дмитренка, В. Куценко, А. Кітова, А. Нісімчука, В. Саюк, О. Шпака та ін. Але в цих роботах не в повній мірі відображено зміст, не розкриті складові, не розроблено модель розвитку економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів.

Покращити економічну компетентність директорів загальноосвітніх навчальних закладів можна в системі відкритої післядипломної освіти.

Питання змісту, форм і методів підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти    досліджували   Г. Єльникова,   В. Маслов,    В. Олійник,     Н. Протасова, Л. Пуховська, В. Пуцов, Т. Сорочан та ін.

На даний час основними формами підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів у навчальних закладах післядипломної педагогічної освіти є очна, очно-дистанційна і заочна.

Очно-дистанційна форма підвищення кваліфікації має переваги на сучасному етапі розвитку післядипломної педагогічної освіти через можливість проведення тривалого дистанційного етапу навчання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Основним завданням дистанційного етапу очно-дистанційного навчання є якісне забезпечення та супровід самостійної роботи слухачів з використанням технологій дистанційного навчання. Саме інформаційно-комунікаційні технології повинні відігравати провідну роль у проведені дистанційного навчання, у підготовці і поширенні масової інформації, у подальшому розвитку культури, освіти, науки, забезпеченні взаємодії людей.

Подолати суперечності між фактичним рівнем економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів і необхідними для сучасного управління економічними знаннями і вміннями в умовах інформаційного суспільства допоможуть інформаційно-комунікаційні технології.

Теоретичні основи підготовки керівних і педагогічних працівників до використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі обґрунтовано у роботах В. Бикова, М. Гриньової, Ю. Жука, М. Жалдака, Л. Забродської, Н. Морзе, В. Олійника, Ю.

Рамського, О. Самойленка, А. Єршова та ін.

Основна ідея. Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій дасть можливість директорам ЗНЗ професійно адаптуватися, успішно розв’язувати складні завдання фінансово-господарської діяльності та навчально-виховного процесу, свідомо аналізувати та корегувати результати професійної діяльності.

Теоретичний та практичний аспекти розвитку економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів ще недостатньо розроблені. У результаті теоретичного аналізу науково-педагогічної літератури з’ясовано, що питання економічної компетентності директорів ЗНЗ предметно не розглядалося.

Причинами, які стримують розвиток економічної компетентності директорів ЗНЗ, є відсутність у переважної більшості директорів ЗНЗ фахової підготовки, відсутність моделі розвитку економічної компетентності директора ЗНЗ, недосконалість використанням засобів ІКТ у процесі підвищення кваліфікації цієї категорії працівників та недостатня визначеність організаційно-педагогічних умов навчання.

На основі аналізу понять «компетентність», «управлінська компетентність», «професійна компетентність», «професійна діяльність директорів ЗНЗ», освітньо-кваліфікаційної характеристики керівника загальноосвітнього навчального закладу, ми визначили економічну компетентність директора ЗНЗ як систему фінансових, матеріальних і господарських знань та вмінь, що окреслюють цілісну суть створення, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ, формування економічного мислення вчителів і учнів з метою забезпечення ефективної діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

Умовою розвитку економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів є забезпечення єдності і взаємодоповнюваності змісту економічного  навчання  на  очному  і  дистанційному  етапах,  що   досягається шляхом розробки і впровадження навчального курсу «Розвиток економічної компетентності директорів ЗНЗ» у процес підвищення кваліфікації.

Мета спеціалізованого навчального курсу (спецкурсу) – підвищення рівня економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів, оволодіння основами фінансування системи загальної середньої освіти, вміння визначати нову економічну стратегію управління навчальними закладами; ефективного управління матеріальними, фінансовими та людськими ресурсами.

Висновки дослідження. Сучасною формою навчання у системі підвищення кваліфікації є очно-дистанційна. Проведення підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх навчальних закладів буде ефективним при застосуванні технології розвитку економічної компетентності засобами ІКТ, як сукупності змісту, форм і методів навчання та технічних і програмних засобів, що забезпечують збирання, передачу, обробку, відображення і зберігання інформації, необхідної для підвищення ефективності різних видів економічної діяльності.

Розроблення спецкурсу «Розвиток економічної компетентності директорів загальноосвітніх навчальних закладів,» на основі моделі професійної компетентності директорів ЗНЗ дало змогу визначити зміст економічного навчання директорів ЗНЗ.

Впровадження технології розвитку економічної компетентності директорів ЗНЗ засобами ІКТ сприяло розвитку економічного мислення, мотивувало директорів до здійснення ефективного управління економічною діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечило підвищення рівня економічної компетентності.

Література

1. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: [монографія] / В. Ю. Биков. – К. : Атіка, 2005. – 684 с.
2. Гуменюк В.В. Інформаційно-освітній простір та інформаційна культура керівника закладу освіти // Постметодика.- 2005.- № 1 (59).- С. 37-40.
3. Єльникова Г. Інформатизація управлінської діяльності керівників ЗНЗ / Г. Єльникова // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 5–6. – С. 99–105.
4. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.
5. Маслов В. І. Наукові основи та функції процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами : навч. посіб. / В. І. Маслов. – Тернопіль : Астон, 2007. – 150 с.
6. Олійник В. В. Впровадження нових освітніх технологій у закладах післядипломної педагогічної освіти / В. В. Олійник. // Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології: зб. наук. праць / за заг. ред. Н. Г. Ничкало. – Харків: НТУ «ХПІ», 2007. – С. 432-438.

УДК 378.147

Н. М. Журавська,

викладач  математичних дисциплін

КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

м. Біла Церква

ЗМІШАНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ МАТЕМАТИКИ

Ми позбавляємо дітей майбутнього,

якщо продовжуємо вчити сьогодні так,

як навчали цьому вчора

Джон Дьюи

Змішана модель навчання являє собою комплекс очного (аудиторного) і електронного навчання. Під електронним навчанням ми розуміємо  використання в режимі онлайн різних електронних освітніх ресурсів: дистанційних, аудіо й відеозаписів, презентацій та ін. Ця форма навчання дає студентам нові можливості вивчення навчальних дисциплін, оскільки дозволяє не лише в будь-який час переглянути потрібний матеріал у режимі онлайн, але й пройти тестування, перевірити свої знання з предмета, ознайомитися з додатковими джерелами інформації з даної теми, поставити запитання викладачу або одногрупникам на форумі й одержати відповіді, не чекаючи очного спілкування на занятті.

Однією з моделей цієї технології є «Перевернутий клас» (англ. Flipped classroom), сутність якої полягає в тому, що основне засвоєння нового матеріалу студентами відбувається вдома, а час аудиторної роботи виділяється на виконання завдань, вправ, проведення лабораторних і практичних досліджень, індивідуальних консультацій викладача. Вперше цей принцип був запропонований учням Вудландськоі школи в штаті Колорадо (США) в 2007 році двома вчителями природничих наук Джонатаном Бергманом і Аароном Самсу.

Позитивно зарекомендувала себе технологія «перевернутого класу» при вивченні точних наук, адже їх можна добре проілюструвати. Це, звичайно, вимагає додаткового часу на підготовку до занять, однак, якщо викладач досить винахідливий і може ефективно здійснювати пошук потрібного відеоматеріалу в мережі Інтернет, може самостійно записати відеоурок, то підготовка належного навчально-інформаційного забезпечення дисципліни не викликає особливих труднощів.

Як показало експериментальне впровадження технології «перевернутого класу» під час вивчення нового матеріалу, мотивація студентів до оволодіння новим матеріалом підвищується, адже засвоєння значної частини навчальної інформації відбувається вдома, а на заняттях в аудиторії при співробітництві із викладачем студенти обмінюються своїми знаннями, створюючи при цьому «дискусійне поле». У такому випадку ефективність навчальних занять підвищується при одночасному зростанні ролі студента як суб’єкта освітнього процесу.

Варто відмітити, що у процесі засвоєння нового матеріалу у студентів можуть виникати труднощі, проте створені усі передумови для самостійного пошуку відповідей на конкретні запитання в підручниках, навчальних посібниках, на відкритих ресурсах (мережі Інтернет), що в свою чергу не лише сприяє реалізації переваг проблемного навчання, але й забезпечує формування здатностей студентів аналізувати навчальну інформацію з її подальшим структуруванням і коректуванням для практичного використання. А рівень активності студентів під час занять в аудиторії дозволяє визначати рівень їхньої підготовки.

Нова роль викладача в процесі використання запропонованої технології полягає в організації процесу колективного вирішення навчальних проблем під час заняття.

Отже, актуальна проблема підвищення ефективності навчально-виховного процесу засобами технології «перевернутого класу» дає підстави рекомендувати її впроваджувати при вивченні нового матеріалу.

Аналіз наукових джерел з даної проблеми дозволяє виділити такі особливості «перевернутого» навчання:

• зміна ролі викладача, який перетворюється в наставника. Роль викладача все-таки залишається провідною, але його діяльність спрямована на координацію навчання студентів, здійснення консультування, надання допомоги й створення навчально-проблемної ситуації для організації пізнавально-дослідницької діяльності;
• використання електронних освітніх ресурсів. Завдяки сучасним технологіям педагогами накопичена велика база різних матеріалів: відео-, аудіо-матеріали, інтерактивні завдання, електронні навчальні матеріали, тестові завдання для самоконтролю і самоконтролю тощо. У сучасному світі книга перестала бути єдиним джерелом інформації, а викладач – єдиним джерелом знань. Кожен, хто має доступ до мережі Інтернет, може одержати якісний електронний освітній контент у зручний для нього час;
• посилення вимог до навчальної діяльності студентів. Теоретична частина навчального матеріалу повинна формувати у студентів базові поняття й підтримувати навчання, а не посідати центральне місце. Зміст навчання вже не є самоціллю, а стає відправною крапкою поглиблення знань. Здійснюється зсув акценту на процес пізнавальної діяльності студентів, у ході якої вони відкривають для себе нові знання;

вирішення різнопланових проблем навчання в обговореннях і дискусіях. Технологія «перевернутого» навчання сприяє реалізації індивідуального підходу в навчанні, оскільки обдаровані студенти отримують більше можливостей для навчання у власному

• темпі, а студенти, які мають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу чи виконанням запропонованих завдань, можуть отримати на занятті консультацію педагога.

Як приклад наводимо реалізацію даної моделі на заняттях математики.

Формулювання домашнього завдання: «Прочитайте теоретичний матеріал із заданої теми на електронному освітньому ресурсі. Підготуйте відповіді на запитання за прочитаним».

Перевірка теоретичного матеріалу здійснюється викладачем на навчальному занятті в такі способи:

• напишіть коротку статтю на задану тему, яка повинна коротко, але всебічно розкривати її зміст, наведіть приклади практичної спрямованості вивчення навчального матеріалу, необхідні формули, способи задавання її основних понять;
• складіть 10 тестових запитань теоретичного спрямування, що включають основні поняття та формули теми, до кожного запитання запропонуйте 4 варіанти відповідей, одна з яких є правильною. Представити відповіді до тесту;
• складіть алгоритм розв’язку завдань, рівнянь, нерівностей певного виду. Наведіть приклади використання алгоритму;
• складіть таблицю з питаннями різного характеру, що охоплюють основні поняття й формули теми, без наведення відповідей на ці запитання.

Закріплення вивченого матеріалу здійснюється з урахуванням психо-індивідуальних особливостей студентів та передбачає виконання завдань практичного спрямування.

Практика доводить, що технологія змішаного навчання дозволяє якісно змінити освітній процес і вивести на перший план спільну навчальну діяльність студента й викладача, персоналізувати освітню діяльність кожного студента з урахуванням його пізнавальних потреб, покласти відповідальність за знання студента на його власні плечі, таким чином надаючи йому стимул для подальшої творчості, направляючи процес навчання в русло практичного застосування отриманих знань.

Література

1. Царевич А. Н. Личностно ориентированное обучение учащихся / Александр Царенко // Научные записки. Сер. Пед. науки: [сб. наук. работ] / Кировоградский гос. пед. ун-т им. В.Винниченко. – Кировоград, 2007. – Вып. 72. – Ч. 1. – С. 235-240.
2. Черноиван И. А. Дидактические возможности технологии «перевернутого класса» / И. О.Черноиван // Современное образование и наука в Украине. Традиции и инновации: материалы ХХ Всеукр. с междунар. уч. наук-практ. конф. (м. Одеса, 25-26 октября 2014) / ОО «Институт образовательной и молодежной политики»: научно-учеб. центр прикладной информатики НАН Украины. – Одесса.
3. Перевернутый класс / [Электронный ресурс]. – 2014. – Режим доступа: http://uk.wikipedia.org/wiki/Перевернутий клас.
4. Фасилитация: материал из Википедии – свободной энциклопедии / [Электронный ресурс]. – 2015. – Режим доступа: http://uk.wikipedia.org/wiki/Фасилітація.

5.International society for technology and education / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: //www.iste/org/welcome.aspx.

УДК 378.14

М.М. Іваненко,

¹ викладач, ² аспірант

¹ Політехнічний технікум КІ СумДУ, м. Конотоп

² ДВНЗ «Університет менеджменту

освіти» НАПН України, м. Київ

МОДИФІКОВАНИЙ SWOT-АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА: СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Вимоги сучасного суспільства продукують переорієнтацію від матеріальних носіїв до інформаційних пріоритетів та домінанти знань у всіх сферах суспільного життя. У зв’язку зі змінами смислових компонентів суспільства відбуваються зміни й у змісті освіти. Так, в умовах реформування вітчизняної системи освіти, освітній процес у закладі вищої освіти (далі − ЗВО) має відображати реальний характер суспільного життя, сприяти реалізації запитів сучасного суспільства в мірі, достатній для самореалізації особистості у глобальному просторі. Одним із шляхів створення умов для розвитку фахівця, здатного до ефективного існування у XXI столітті, є формування інноваційного освітнього середовища в умовах ЗВО, використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, зокрема хмарних технологій. Однак, незважаючи на зростання доступності дедалі більшої кількості освітніх інструментів і ресурсів, ми ризикуємо випустити з уваги інноваційні можливості останніх [4]. Професійна діяльність сучасного педагога ЗВО в умовах Lifelong Learning повинна відображати її прогностичний і випереджувальний характер. Це, у свою чергу, потребує формування готовності педагога до практичного застосування інноваційних освітніх технологій.

На сьогодні в галузі вищої освіти накопичено значні напрацювання, які охоплюють зазначені вище аспекти проблеми: функціонування ЗВО в умовах конкурентного ринкового середовища та формування стратегій їх розвитку (В. Олійник, З. Рябова, А. Сбруєва, О. Козлова та ін.); формування конкурентних стратегій (М. Портер, М. Акулюшина та ін.); розробка та впровадження хмарних технологій в освітній процес (В. Биков, О. Самойленко, В. Кухаренко, М. Кадемія, Т. Архіпова, Т. Литвинова та ін.).

У складних умовах трансформаційних освітніх перетворень однією з головних проблем є визначення можливостей реалізації інноваційних проектів (упровадження хмарних технологій в освітній процес) з урахуванням факторів середовища їх розвитку в ЗВО. Далі окреслимо напрями інноваційної діяльності сучасного педагога на основі застосування модифікованого SWOT-аналізу в рамках передпланового дослідження упровадження хмарних технологій в освітній процес ЗВО (на прикладі Політехнічного технікуму КІСумДУ). SWOT-аналіз позиціонується нами як основний інструмент визначення вектора спрямованого розвитку ЗВО в існуючих умовах [2, 5].

Попереднє опитування 84 викладачів Політехнічного технікуму Конотопського інституту Сумського державного університету (далі – ПТ КІСумДУ) дало змогу виявити, що впровадження хмарних технологій в освітній процес закладу перебуває на етапі формування попиту та акумулювання первинного досвіду їх споживання останніми. Так, лише 18% опитаних викладачів (15 чол.) вважають свою обізнаність про хмарні технології достатньою, 30% (25 чол.) − поверхневою, а 52% (44 чол.) − не знайомі з хмарними сервісами.

Використання методу SWOT-аналізу в ході реалізації передпланової оцінки ефективності впровадження хмарних технологій в освітнє середовище ПТ КІСумДУ відбувалося у три етапи: 1-й − аналіз зовнішнього середовища: погроз та можливостей та визначення їх кількості; 2-й − аналіз внутрішнього середовища: сильних та слабких сторін та визначення їх кількості; 3-й − оцінка впливу зовнішнього середовища на внутрішнього середовища ЗВО, визначення потенційного напряму розвитку інноваційного середовища ПТ КІСумДУ залежно від ступеня їх впливу [1].

Основний перелік факторів зовнішнього середовища (можливостей та погроз) для ПТ КІСумДУ з точки зору реалізації упровадження хмарних технологій та їх оцінка представлена у табл. 1. Оцінка факторів внутрішнього середовища, підсумкові результати представлені у табл. 2.

Таблиця 1 − Фактори SWOT-аналізу зовнішнього середовища ПТ КІСумДУ щодо упровадження хмарних технологій в освітній процес

Таблиця 2 − Фактори SWOT-аналізу внутрішнього середовища ПТ КІСумДУ щодо упровадження хмарних технологій в освітній процес

Продовження таблиці 2

Визначаємо вектор спрямованості розвитку ПТ КІСумДУ щодо запровадження хмарних технологій в освітній процес. Для цього: 1) визначаємо середню оцінку для всіх категорій середовища SWOT та вектор при умові, що вісь Х – це зовнішнє середовище, вісь Y − внутрішнє. Тоді сума середньої оцінки «Можливості» та «Погрози» визначатиме Х-координату вектору розвитку, а сума середніх оцінок «Сильних» та «Слабких» сторін − Y-координату; 2) будуємо графік вектору спрямованості розвитку (рис. 1) та визначаємо до якого квадранту матриці він відноситься [1]. Це дає змогу оцінити перспективність упровадження хмарних технологій в освітній процес ПТ КІСумДУ для стейкхолдерів. Усі розрахунки зведені в табл. 3.

Таблиця 3 − Визначення координат вектору спрямованості стратегії розвитку освітнього середовища ПТ КІСумДУ щодо впровадження хмарних технологій

Рис. 1 − Графічне визначення вектору спрямованості стратегії розвитку освітнього середовища ПТ КІСумДУ щодо впровадження хмарних технологій

Таким чином, як видно з представленого графіку впровадження хмарних технологій в освітній процес відповідно до SWOT-матриці є привабливим для потенційних стейкхолдерів (замовників освітніх послуг, керівників ЗВО) та може пропонуватись для подальшої розробки та просування у ПТ КІСумДУ, але при цьому необхідно врахувати фактори впливу зовнішнього середовища, а також досить малий рівень переваг внутрішнього середовища.

Стратегія SO: 1) розвиток різноманітних форм підвищення кваліфікації (семінар, коуч, індивідуальна консультація і т.д.) дозволить створити вільний доступ до отримання послуг із упровадження хмарних технологій в освітній процес закладу з урахуванням здібностей педагога та його потреб до самовдосконалення; 2) упровадження інноваційної діяльності з використанням хмарних технологій забезпечить підвищення якості надання освітніх послуг; 3) розширення партнерських зв’язків дозволить педагогам безпосередньо обмінюватися досвідом та якісно виконувати запити замовників; 4) створення єдиного інформаційного простору спонукатиме педагогів до роботи над собою, сприятиме підвищенню кваліфікаційного рівня та іміджу професії; 5) використання хмарних технологій створить умови для стимулювання подальшого самовдосконалення педагога та дозволить підтримувати його високий рейтинґ серед стейкхолдерів у вітчизняному освітньому середовищі.

Література

1. Акулюшина М.О. Застосування методики SWOT-аналізу при плануванні інвестиційно-інноваційних процесів на підприємстві. Technology audit and production reserves. 2015. № 1/6(21). С. 8-14.
2. Simister P. SPACE Analysis − Strategic Position and Action Evaluation Matrix. URL: http://www.differentiateyourbusiness.co.uk/ (дата звернення: 20.11.2017).

УДК 371.21

С.П. Касьян,

кандидат педагогічних наук,

завідувач кафедри відкритих освітніх систем

та інформаційно-комунікаційних технологій

ЦІППО ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» м. Київ

СУТНІСТЬ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Актуальність даного дослідження зумовлено глобальними освітніми тенденціями які набувають масового характеру та неперервності і орієнтації на активне використання сучасним педагогом доступних способів пізнавальної діяльності. Адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості, забезпечення максимальних можливостей її саморозкриття ще одна характерна особливість розвитку освіти сьогодення, яка потребує нових підходів в організації освітнього процесу в тому числі із використання нових форм та методів навчання.

Метою даної статті є спроба розкрити вплив розвитку організації освітнього процесу на систему управління освітніми закладами, як спосіб формування умов для здійснення ефективного управління закладом освіти різних рівнів.

Основна частина. Процес управління закладом освіти складається із функцій: планування, організування, мотивації, контролювання та регулювання.

Функція планування передбачає рішення про те, якими мають бути цілі діяльності закладу освіти і що слід зробити, щоб досягти їх. Планування – це один із способів, за допомогою якого керівництво спрямовує зусилля всіх членів колективу на досягнення його загальних цілей. Розглядаючи мету управління, багато науковців відзначають, що процес управління залежить від складності суб’єкта, його взаємодії з об’єктом, цілей його праці, мети і може виступати засобом удосконалення самого суб’єкта, виходячи за його межі.

У сучасних умовах центральне місце освітньої організації має займати той хто навчається, але, водночас ключову позицію буде посідати керівник закладу освіти, від рішення якого будуть залежати умови надання освітніх послуг споживачами.

Саме через реалізацію управлінських функцій здійснюється управління спеціальними функціями закладу освіти, перш за все організацією освітнього процесу.

Проблеми управління освітою та освітнім процесом висвітлювали у своїх працях М. Вачевський, Л. Даниленко, Н. Коломінський, О. Мармаза, С. Ніколаєнко, В. Олійник, О. Пометун, Л. Середяк, І. Сущенко, Г. Тимошко, О. Янушевич та інші. Разом з тим, незважаючи на значні успіхи вчених у цій галузі, управління закладами освіти в умовах динамічних змін в самій системі освіти є актуальною темою і вимагає постійного дослідження.

Використання інформаційно-комунікаційних технології можуть стати тим інструментом, який дасть змогу одночасно і покращити якість освіти, і стати середовищем, і забезпечити середовище, у якому розвиватиметься нова культура навчання. За цифрової доби основою самоорганізації спільнот є інтернет, який створює глобальну платформу, що величезною мірою розширює доступ до усіх ресурсів, зокрема і до традиційних, і нових навчальних матеріалів. Інтернет також сприяє розвиткові нової культури обміну, яка майже без обмежень допускає користування знаннями і участь у їх творенні.[10]

Вільний обмін освітнього контенту, що посилювався спільною участю, учасників освітнього процесу стала як ніколи реальною з розвитком інтернету який зародився в середовищі самих студентів. Такий висновок можна зробити на прикладах ігор з великою кількістю учасників та у навчальних групах, зокрема і тих, що працюють в інтернеті. Однак вільний доступ, обмін і участь обов’язково передбачає певний контент.

Вітчизняні науковці розглядають відкриту освіту з різних точок зору. Так, Б. Шуневич вважає, що термін відкрита освіта є синонімом поняттям «електронне навчання», «он-лайнове навчання», «віртуальне навчання». Б. Шуневич основними ознаками відкритої освіти вбачає в її інтерактивність і доступність освіти для всіх[11]. А. В. Хуторський відкриту освіту, співвідносить з так званою евристичною освітою, яка базується на технологіях мережі та використання тими хто навчається телекомунікаційних технологій для здобування знань та спілкування між учасниками освітнього процесу [12]. О. Орчаков визначає поняття «відкрита освіта» як слабкоформалізовану освітню систему, у якій доступ до освітніх ресурсів забезпечується кожному бажаючому без перевірки вхідних параметрів знань (вступних іспитів), в якій використовуються технології (в тому числі дистанційні), що максимально враховує бажання та можливості того, хто навчається [13].

За Л.Л. Ляхоцькою відкрита освіта це система навчання, яка доступна будь-кому із бажаючих, без аналізу його початкового рівня знань, яка використовує технології і методики дистанційного навчання і забезпечує навчання в ритмі, зручному для тих, хто навчається. Система відкритої освіти покликана стати адекватною інформаційному суспільству[14].

В.В. Олійник стверджує, що відкрита освіта створює пізнавальне середовище, центральною фігурою якого стає людина, здатна до самоорганізації, найповнішого розкриття власного творчого потенціалу й індивідуальних здібностей, що за сучасних умов можуть взагалі не проявитись. Специфікою такої системи освіти є не лише її здатність озброювати людину знаннями, а й, що дуже важливо, формувати у неї нову інформаційну культуру та потребу в неперервному самостійному опануванні знаннями. Система відкритої освіти, створюючи високоефективні й економічні умови щодо організації навчального процесу – зменшення фінансових витрат і часу, перетворює освіту у мобільну, максимально динамічну та керовану.

Стратегічна мета розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачає збільшення відкритості та доступності навчальних послуг і орієнтацію на індивідуальні потреби кожного слухача. Найважливішого значення набувають універсальні

(методологічні) знання, які дають можливість проектувати майбутнє. Змінюються і вимоги до методів і форм організації навчального процесу, а отже, і до рівня підготовки в системі післядипломної педагогічної освіти (далі – ППО).

Одним із прикладів закладу, який створено для реалізації принципів відкритої освіти в системі післядипломної педагогічної освіти України є Український відкритий університет післядипломної освіти (УВУПО).

УВУПО створено з метою забезпечення координації діяльності закладів післядипломної освіти та реалізації законодавства про освіту, приведення змісту післядипломної освіти і освіти дорослих у відповідність до європейських освітніх стандартів, модернізацію освітньої інфраструктури, розроблення навчально-методичного забезпечення діяльності закладів післядипломної освіти, впровадження інноваційних підходів до неперервного розвитку особистості фахівця на засадах взаємодії формальної, неформальної та інформальної освіти.

Враховуючи те, що підвищення кваліфікації є необхідною умовою атестації педагогічного працівника та враховується під час обрання за конкурсом на посаду науково-педагогічного працівника діяльність УВУПО можна спрямувати на підвищення кваліфікації із використанням наукового та освітнього потенціалу закладів освіти, що входять до складу УВУПО за принципами відкритої освіти.

Висновки. Відкрита освіта набула значного розвитку в результаті суттєвих змін у суспільстві, а саме процесів інтеграції, демократизації та інформатизації суспільства. Відкрита освіта, головними характеристиками якої є доступність, гнучкість, паралельність, модульність, економічність, інтернаціональність і координованість надає можливість кожній людини отримувати освіту незалежно від місця проживання, віку, національності, фізичного стану за допомогою застосування новітніх технологій навчання. Використання елементів відкритої освіти забезпечує не тільки доступ до цифрового контенту, а й сприяє вдосконаленню системи управління освітою та контролю її якості. Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що провідними тенденціями розвитку відкритої освіти є поступальне впровадження елементів відкритої освіти в традиційну освітню практику та в процеси підвищення кваліфікації працівників освіти; удосконалення системи управління освітою і контролю її якості; розробка й упровадження в освітній процес методів і засобів відкритого навчання. Перспективами подальших розвідок вважаємо аналіз зарубіжних технологій відкритої освіти, спрямованих на удосконалення системи управління її якістю.

Література

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки / О. Вишневський. – Дрогобич «Коло», 2006. – 608 с.
2. Олійник В. В. Відкрита післядипломна педагогічна освіта і дистанційне навчання в запитах і відповідях / В. В. Олійник. – Київ: Державний вищий навчальний заклад “Університет менеджменту освіти”, 2013. – 312 с.
3. Distance vs Open Learning. UNESCO. – [Електронний ресурс] : Режим доступа 25.03.2012: < http://portal.unesco.org/education/ en/ev.php-URL_ID=18650&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html >. – Загол. з екрану. – Мова англ.
4. Nota open universiteit in Nederland. Netherlands. Ministerie van Onderwijs en Wetenschappen. – Staatsuitgeverij, 1977. – 23 р.
5. 5. Рябова З. В. Характеристика діяльності маркетингових центрів інститутів післядипломної педагогічної освіти / З. В. Рябова. // Педагогічні науки. – 2013. – №110. – С. 138–146.

. Жигірь В.І. Шляхи і напрями підготовки майбутніх менеджерів до педагогічної діяльності / В.І. Жигірь // Молодь і ринок. – №3 (62). – 2010. – С.48-52.

7. Жигірь В.І. Диференціація педагогіки, особливості становлення й розвитку професійної педагогіки // В.І. Жигірь / Молодь і ринок. – №4(63). – 2010. – С.69-73.
8. 8. Менеджемент. Навчальний посібник / М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, О.А. Стороженко. – К.: НАУ, 2006. – 656 с.
9. Ніколаєнко С.М. Управліення якістю вищої освіти: теорія, аналіз і тенденції розвитку: Монографія / С.М. Ніколаєнко. –К.: Нац. торг. екон. ун-т., 2000. – 519 с.
10. Ійосі Т. Відкрита освіта. Колективний розвиток освіти через відкриті технології, відкритий контент і відкрите знання / Т. Ійосі, В. Кумар, Д. Браун. – Київ: Наука, 2009. – 256 с. – (Наука).
11. Шуневич Б. Обґрунтування наукової термінології з дистанційного навчання / Б. Шуневич // Вісник Львівського Національного університету. – 2003. – № 490. – С. 95–104.
12. 12. Хуторской А. В. Концепция дистанционного образования [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/dopol/russia/conzep.html.
13. 13. Орчаков О. О. Открытое образование [Електронний ресурс] / О. О. Орчаков, А. А. Калмиков. – Режим доступу : http://www.dist.mnepu.ru/distkurs/hip_dic/do/sl/s26.htm.
14. Ляхоцька Л.Л. Організаційно-педагогічний аспект відкритої освіти / Л.Л. Ляхоцька // Вища освіта України: ризики, сподівання, успіхи: монограф. / редкол.: Євтух М. Б., Горяна Л. Г., Терентьєва Н. О. – К.: Інтерсервіс, 2015. – 420 с. [С. 200 – 232]

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Л.Г. Кондратова,

кандидат педагогічних наук, доцент 

ДВНЗ «Університет менеджменту

освіти» НАПН України, м.Київ

ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ФІЛЬМУ, РОЛИКУ

На початку нового тисячоліття тенденцією світового розвитку є поширення інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності людини.  Формування єдиного глобального інформаційного суспільства відбувається на базі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. На початку ХХІ століття, в період активного застосування інформаційно-комунікаційних технологій та реформування всіх ланок освіти, актуальні проблеми післядипломної педагогічної освіти вирішуються на основі активного застосування електронного, мобільного, змішаного, мережевого та дистанційного навчання. Актуальними питаннями стають проблеми створення науково-методичного супроводу щодо оволодіння педагогами новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями до яких відносяться

електронні та аудіовізульні засоби навчання. В цьому напряму  післядипломної педагогічної освіти особливої уваги  потребують не тільки теоретичні знання педагогів про значення і можливості використання цих засобів навчання в роботі, а і набуття  педагогами практичного досвіду використання та застосування в своїй педагогічній діяльності електронних та аудіовізульних засобів навчання, що може стати запорукою успішного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та умовою подальшого розвитку професійної інформаційно-комунікаційної компетентності педагогів. Навчальні фільми або відео-ролики активно запроваджуються в навчальну діяльність закладів освіти усіх типів, що створює умови для більш якісного наочного супроводу навчально-виховного процесу. Навчання педагогів в сфері післядипломної педагогічної освіти щодо оволодіння технологіями створення продуктів візуалізації навчання є потребою часу.

Аналіз науково-педагогічних джерел дозволив виявити, що проблемам використання електронних засобів навчання  та застосування технічних засобів навчання присвячені праці С. І. Архангельського, В. П. Беспалька, Л. П. Прессмана, Г. Ф. Суворої, Л. В. Чашко, М.М. Шахмаєва та ін. Питання особливостей аудіовізуальних засобів навчання та  їх використання розкриті в багатьох працях вітчизняних та зарубіжних вчених Е. Дейла, О. В. Кондакової, Л. А. Папазяна, К. Е. Разлогова, П. Сетлера, Ч. Ф. Хобана, Д. В. Шишканова Окремі питання технологій електронного навчання  та візуалізації в сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях порушували Т. Н. Носкова, Н. Ф. Хилько, питання методики впровадження аудіовізуальних засобів навчання в освітньому процесі присвячено праці вітчизняних учених І. В. Кузьо, В. М. Мозгового, В. Г. Сичова, О. Є. Трофимова та інші [  2,37 ]

Поняття аудіовізуальні засоби навчання –  об’єкти, створені людиною для зорового та слухового сприйняття за допомогою спеціальних технічних пристроїв, що використовуються у процесі навчання як носії навчальної інформації [3,23]. Аудіовізуальні засоби навчання – особлива група технічних засобів навчання, які отримали найбільш широке поширення в навчальному процесі, що включає екранні і звукові посібники, призначені для пред’явлення зорової та слухової інформації. Відомі деякі класифікації аудіовізуальних засобів навчання.

       Аудіовізуальні засоби навчання займають особливе місце серед інших засобів навчання і мають найбільш сильний вплив навчальне, оскільки забезпечують образне сприйняття досліджуваного матеріалу і його наочну конкретизацію у формі найбільш доступною для сприйняття і запам’ятовування; є синтезом достовірного наукового викладу фактів, подій, явищ з елементами мистецтва, оскільки відображення життєвих явищ відбувається художніми засобами (кіно – і фотозйомка, художнє читання, живопис, музика та ін).

Аудіовізуальні засоби навчання є ефективним джерелом підвищення якості навчання завдяки яскравості, виразності та інформативною цінності зорово-слухових образів, що відтворюють ситуації спілкування і навколишню дійсність.
Дидактичні особливості аудіовізуальних засобів навчання: висока інформаційна насиченість; раціоналізація підношення навчальної інформації; показ досліджуваних явищ у розвитку, динаміці; реальність відображення дійсності.  Використання аудіовізуальних засобів навчання сприяє реалізації наступних дидактичних принципів: принцип цілеспрямованості; принцип зв’язку з життям; принцип наочності; позитивний емоційний фон педагогічного процесу. [1,2 ]

Програма Фото-шоу PRO (рис.1)

ФотоШОУ – це програма, яка дозволяє легко створювати відео слайд-шоу з застосування оригінальних анімаційних ефектів та переходів. За допомогою даної програми можна створювати музичне слайд-шоу з фотографій, картинок, із

підписами або титрами. Фільм зберігається в HD-якості, у вигляді файлу, що має формат EXE. Можливості  програми  Фото ШОУ:

            Рис.1

• Створення мультимедійних альбомів;
• Складання унікальних музичних відеороликів, мультимедійних листівок, презентацій;
• Перетворення готового слайд-шоу у інші формати, призначені для публікації в Інтернеті, перегляду за допомогою мобільного телефону.
• Самостійний вибір формату збереження створеного файлу (EXE, відео або скрінсейвер);
• Допускається редагування готового слайда;
• Програма містить готові шаблони слайдів, фонових зображень, титрів.

Технологія створення навчального фільму та відео-ролику має декілька етапів. Для того, щоб розпочати з програмою слід встановити програму на комп’ютер та подвійним натисканням ярлика програми на робочому столі запустити програму.

     Перший етап – підготовчий. На цьому етапі автор навчального фільму або відео-ролику повинен зібрати в окрему папку необхідні ілюстрації, фотографії, уривки відео та музичний файл. Якщо майбутній фільм буде мати голосовий супровід слід заздалегідь записати голосовий супровід фільму. На цьому ж етапі розпочинається робота над створенням сценарію фільму, ролику, в якому автор визначає ключові кадри та послідовність встановлення ілюстрацій.

  Другий етап – основний. На цьому етапі розпочинається монтаж майбутнього фільму або ролику. Автору слід завантажити ілюстрації, відео та музичний файл в програму. На робочому полі програми за підготовленим сценарієм по черзі виставляються фото або ілюстрації чи відео фрагменти, під ними завантажується музичний супровід або голосовий супровід. Останнім кроком є додавання назви, титрів та надписів на слайдах майбутнього творчого продукту.(рис.2)

                        Рис.2

Третій етап – фінальний. На цьому етапі автору слід зберегти проект та розпочати конвертацію майбутнього творчого продукту та зберегти готовий фільм.

Отже, в період реформування освіти, появи новітніх засобів навчання саме електронних та аудіо-візуальних засобів навчання допомагають не тільки реалізувати місію наочності навчального процесу, але створюють умови до реалізації компетентнісного та особистісно-орієнтованого підходів у навчанні, умови для здійснення активного практичного застосування інтерактивних, дослідницьких форм навчання, впроваджування новітніх форм змішаного навчання. Саме тому, на післядипломну педагогічну освіту покладено велику місію щодо підготовки педагогічних працівників до здійснення навчання в нових інноваційних умовах , коли кожен викладач не тільки може застосовувати електронні та аудіовізуальні засоби під час лекційних та практичних занять, але і самостійно підготувати власні електронні підручники, навчальні фільми тощо. Подана класифікація новітніх електронних та аудіо-візуальних засобів навчання  у системі відкритої післядипломної педагогічної освіти визначає шляхи самореалізації та саморозвитку педагогічних працівників  усіх ланок вітчизняної освіти у напрямку візуалізації навчання.

Література

1. Аудіо-візуальні засоби навчання, режим доступу: http://ukrefs.com.ua/print:page,1,105568-Audiovizual-nye-sredstva-obucheniya.html
2. Вдовичин Т.Я. Навчання бакалаврів інформатики з використанням мережних технологій відкритих систем у педагогічному університетіISSN: 2076-8184. Інформаційні технології і засоби навчання, 2017, Том 58, №2.с.170
3. Міщенко О. А. Види мультимедійних засобів навчання/ Педагогічні науки / Стратегічні напрями реформи системи освіти. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Україна, http://www.rusnauka.com/25_DN_2008/Pedagogica/28714.doc.htm.

УДК  371.124:78

А.П. Лавринець,

аспірант 

ДВНЗ «Університет менеджменту

освіти» НАПН України, м.Запоріжжя

ВИКОРИСТАННЯ СТАЦІОНАРНИХ ТА ОНЛАЙН АУДІО-РЕДАКТОРІВ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

В часи активного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій електронні освітні ресурси є важливою складовою інформаційного забезпечення навчального процесу. Електронні освітні ресурси дозволяють залучити до навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти викладання навчальних дисциплін, що відповідає вимогам часу. «Новітні комп’ютерні технології навчання дуже швидко з’являються і застарівають. Використання новітніх засобів та освітніх ресурсів, в тому числі і онлайн ресурсів в діяльності вчителя дозволяє органічно поєднувати дидактичні функції комп’ютера та традиційні прийомами й засобами навчання, значно доповнюють навчально-виховний процес новими формами роботи, які в свою чергу сприяють більш ефективному засвоєнню навчального матеріалу.

В останній час поширеним явищем стало використання вчителями музичного мистецтва програмного забезпечення та спеціально розроблених педагогічних програмних засобів, а також редакторів і конвертерів по роботі з уадіо-файлами, звуком та фонограмами.

Питання використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі та єдиного інформаційного простору порушуються в працях В.Биков, В. Лапінського, А. Пилипчука, М. Шишкіної та інших. Проблеми використання інформаційно-комунікаційних технологій ґрунтовно розкриваються в працях Н.Морзе.  Питання системи підготовки вчителя до використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі подані в роботах М.Жалдака. Дослідження С.Зуєва порушують проблеми застосування музичніх комп’ютерних технологій, питання комп’ютерного аранжування як засобу розвитку творчої активності вчителя музичного мистецтва розкриті в роботі В.Луценко. Проблемам організації  роботи зі стаціонарними редакторами звуку присвячені роботи Дж.Фишера, О.Степаненко та ніших.  У дослідженнях  Р.Петелина розглянуті питання аранжування в програмі  Cubase, проблеми запису і редагування музики в музичних редакторах Finale та Sibelius розкриті в роботі А.Бондаренка. Проблеми використання програмного забезпечення в професійній діяльності вчителя музичного мистецтва висвітлені в статті Б.Матвійчука.

В сьогоденні значного розповсюдження набуло використання стаціонарних музичних редакторів по роботі із звуком.

Аудіоредактором  або звуковим редактором назвивають програму, яка містить набір інструментів для редагування звукових файлів. В основі роботи такого програмного забезпечення – принцип графічного відображення звукової інформації у вигляді обвідної, яка відповідає амплітуді аудіосигналу[6,17].

Звукові редактори призначені для запису та монтажу музичних композицій, підготовки фонограм для радіо та телебачення, озвучування фільмів і комп’ютерних ігор, реставрації старих записів.

Звуковий редактор являє собою потужний інструмент, який може використовуватися учителем музичного мистецтва в навчальній та виховній діяльності, у роботі з вокалістами та вокальними ансамблями , а також в процесі підготовки виховних заходів. [6,17].

Використання базових інструментів звукових редакторів дозволяє завдяки музичному редактору виокремлювати фрагменти музичних композицій, поєднувати їх та зберігати в різних форматах, через монтаж та редагування динаміки, зміни висоти тону та темпу музичного твору, видалення з пісні вокальної партії, редагування звукових файлів тощо.

Зразком потужного багатофункціонального аудіоредактору є програма Sony Sound Forge, яка містить широкий спектр можливостей для запису та редагування звуку. Аудіоредактор Sony Sound Forge допомагає редагувати та монтажувати аудіофайли, видаляти шуми, конвертувати файли у різні аудіоформати, відновлювати старі записи з аналогової плівки, вінілової платівки та інших носіїв [9,29].

Прикладом звукового редактора, який призначений для професійної та аматорської обробки звукових файлів є редактор Adobe Audition, що допомагає  записувати, мікшувати, редагувати, монтажувати аудіозаписи. Додавання різноманітніх ефектів як реверберація, хорус, еквалайзер, компресор та створення багатоголосних музичних творів із змішаними звуками та ефектами, відео файлами – це переваги програми  Adobe Audition [7, 21].

На сучасному ринку програмного забезпечення існує велика кількість програм для створення музики. Поширеними є віртуальні студії (секвенсори) для написання музики, запису вокалу та музичних інстру ментів, створення аранжування тощо.

Секвенсори дозволяють музиканту послідовно записувати декілька партій, редагувати їх, змінюючи висоту звучання, гучність, тембр та інші характеристики. Такі програми мають великий вибір процесорів ефектів, цифрових мікшерів, віртуальних синтезаторів та синхронізуються з професійним музичним обладнанням.

До віртуальних студій належать програми, які дозволяють працювати як з цифровим звуком: Steinberg Cubase, Cakewalk Sonar, Steinberg Nuendo, Logic Audio та інші.

Однією з найбільш потужних віртуальних студій професійного рівня є програма Steinberg Cubase як універсальний секвенсор, за допомогою якого на базі стандартного комп’ютера можна створити замкнуту систему цифрового багатоканального запису, обробки та мікшування звуку. Особливостями Steinberg Cubase є унікальний спосіб редагування відтінків і нюансів музичного твору та зручна система управління параметрами [8, 19]. Програма здатна працювати з додатковими модулями віртуальних синтезаторів та аудіоефектів, які перетворюють цей секвенсор на гнучкий та універсальний інструмент для творчості. Автор підручника для користувачів Steinberg Cubase Р. Петелін зазначає, що для ефективного ви- користання програми необхідно володіти знаннями в галузі акустики, математичних методів синтезу та обробки звуку, теорії музики та програмування, а також навичками аранжування, оркестровки, гри на клавішному музичному інструменті [8, 15].

Найбільш розповсюдженими автоаранжуваль- никами є програми Visual Arranger, Jammer Pro, EasyKeys та Band-in-a-Box. У них застовуються елементи штучного інтелекту, що дозволяє зосередити увагу користувача на творчості та позбавляє його від рутинної роботи над музичним твором [5, 34].

Користими для вчителя є професійні нотні редактори (Finale, Sibelius, Encore, Toccata та інші) дозволяють набирати, редагувати й друкувати нотний текст різної складності: від одноголосних мелодій, вправ, фортепіанних п’єс або гітарних табулатур до симфонічних партитур і нотних видань. Зразком потужного нотного редактора є програма MuseScore, яка дозволяє використовувати нотний редактор та створювати музично-дидактичні матеріали, аранжування, перекладення для різноманітного складу хорів й інструментальних ансамблів тощо.

В останні десятиліття популярними редакторами звукових фалів стали онлайн-редактори. Онлайн редактори Аudioeditor, Аudioconverter, онлайн диктофон Voicerecorder, які представлені платформою Onlineaudiotools (https://tools.diktorov.net) дозволяють в режимі онлайн працювати над звуковими фалами. Так онлайн-редактор Аudioeditor дозволяє копіювати фрагменти, вставляти уривки файлу, вирізати фрагменти із звукових фалів. Онлайн-редактор Аudioconverter допомогає швидко змінювати формат фалів, а онлайн диктофон Voicerecorder дозволяє записувати голос та зберегти його в форматі WAV для подальшого використання у презентаціях, відео-фільмах тощо.

Отже, проведений аналіз можливостей сучасних програмних продуктів свідчить, що стаціонарні та онлайн редактори та конвертери звуку можуть значно полегшити діяльність вчителя та спрямовані на підготовки дидактичного матеріалу, а також є зручними для підготовки звукових файлів в різних видах педагогічної мистецької діяльності, що значно більше розкриває творчих потенціал особистості педагога. Використання сучасного музичного програмного забезпечення сприяє ефективній професійній діяльності вчителя музичного мистецтва. Опанування програм для роботи зі звуком дозволяє педагогам обробляти, конвертувати й зберігати музичну інформацію, створювати та аранжувати та власні композиції.

Література

1. Биков, В. Ю. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій єдиного інформаційного простору системи освіти України: монографія / В. В. Лапінський, А. Ю. Пи- липчук, М. П. Шишкіна та ін.; за наук. ред. В. Ю. Бикова. – К. : Педагогічна думка, 2010. – 160 с.
2. Бондаренко, А. І. Нотні редактори Finale та Sibelius. Досвід порівняння : зб. наук. пр. / А. І. Бон- даренко. – Мистецтвознавчі записки. – К.: Мілленіум, 2006.– С. 66–74.
3. М. Жалдак Система підготовки вчителя до використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі / М. І. Жалдак // Інформатика та інформаційні технології в навчальному закладі. – 2011. – № 4-5. – С. 76–82.

Луценко, В. В. Аранжування на комп’ютері – як засіб розвитку творчої активності майбутнього вчителя музики/ В. В. Луценко // Вісник Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. – 2003. – № 13. – С. 76–78.

5. Морзе, Н. В. Основи інформаційно-комунікацій- них технологій / Н. В. Морзе. – К.: Видавнича група BHV, 2006. – 352 с.
6. Б. Матвійчук. Використання музичного програмного забезпечення в професійній діяльності вчителя музичного мистецтва Scientific Journal «ScienceRise» №10/5(15), 2015
7. 7. Степаненко, О. С. Adobe Audition 3.0. Создание фонограмм и обработка звука / О. С. Степаненко. – М. : Диалектика, 2010. – 414 с.
8. Петелин, Р. Ю. Steinberg Cubase. Создание му- зыки на компьютере / Р. Ю. Петелин, Ю. В. Петелин. – СПб. : БХВ-Петербург, 2014. – 768 с.

9.Фишер, Дж. Создание и обработка звука в Sound Forge / Дж. Фишер; пер. с англ. С. В. Корсакова. – М.: Пресс, 2005. – 136 с.

УДК 378.018.43

            А. Л. Лапшин,

 кандидат фіз.-мат. наук, доцент кафедри відкритих освітніх систем та ІКТ Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України м. Київ

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕСТУВАННЯ В ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ

 Сучасний розвиток суспільства в геополітичному аспекті можна охарактеризувати як розбудову інформаційного суспільства. Зростає обсяг інформації, що є необхідною для  успішної життєдіяльності як окремого індивідуума, так і для організацій та установ. Підвищується роль освіти, яка стає необхідною впродовж всього активного життя людини. Широко розповсюджується концепція відкритої освіти, однією з фундаментальних сторін якої є застосування дистанційного навчання (ДН). Шляхи вдосконалення інтерактивної складової ДН, елементом якої є тестування, є актуальними.

Дана робота присвячена проблемі аналізу результатів тестування, обробці їх математичними методами, та проблемам як інтерпретації результатів, так і роботі над підвищенням якості тестування. Якщо загальні проблеми тестування на якісному рівні достатньо широко розглядаються в педагогічній літературі, то кількісні математичні методи оцінювання ефективності тестування застосовуються не так часто.

Змістовним ядром запропонованої роботи є точні оцінки зміщення результатів тестування по відношенню до рівня знань, та рекомендації по підвищенню якості тестування, що базуються на математичному аналізі результатів тестування за допомогою кореляційного аналізу. Саме методика застосування кореляційного аналізу до результатів тестування, та розробка аргументованих висновків щодо структури тесту та побудова відповідних

рекомендацій відносно змісту та форми запитань на основі математичних розрахунків є предметом цієї работи.  

Система дистанційної освіти базується на принципі інтерактивності, тобто відбувається інтерактивна взаємодія особи, що навчається з викладачем або з програмними засобами, в тому числі і шляхом тестування.

Тестування є основним елементом педагогічного контролю в сучасних електронно-освітніх навчальних комплексах. Автоматичне тестування є необхідною складовою в сучасних MOOC (масові відкриті онлайн курси).

Таким чином, проблеми якості тестування, побудова відповідних математичних моделей і оцінок ефективності тестування, як інструменту виявлення якості знань учнів, студентів і слухачів набувають актуальності і тому підлягають дослідженню.

Основними результатами роботи є числові оцінки зміщення результатів тестів по відношення до рівня знань для різних варіантів тестових питань, оцінка розкиду результатів в залежності від обсягу тестів, методика застосування кореляційного аналізу для створення рекомендацій по підвищенню якості тестування.

Література.

1. В.В.Олійник, В.О.Гравіт, Л.Л.Ляхоцька. Теорія і практика контролю успішності підвищення кваліфікації педагогічних працівників. // Післядипломна освіта в Україні. – 2009. – № 2. – С. 18-22. (0,81 др. Арк.)

2.Chadchadaporn Pukkaew  (2013). Assessment of the Effectiveness of Internet-Based Distance Learning through the VClass e-Education Platform.

The International Review of Research in Open and Distance Learning, Vol 14, No 4 (2013).

3. Pongvichai, S. (2011). Data analysis in statistics with computer: Emphasis on research. Bangkok, Thailand: Chulalongkorn University.

УДК 378.37.001.08

Л. Л. Ляхоцька,

кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри відкритих освітніх систем та інформаційно-комунікаційних технологій Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Київ)

МОДЕЛІ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИХ І ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ ОСВІТИ

Розбудова національної системи післядипломної освіти в сучасних умовах Нової української школи з урахуванням кардинальних змін у всіх сферах суспільного життя, історичних викликів XXI століття вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на розв’язанні найбільш гострих проблем, які стримують розвиток, не дають можливості забезпечити нову якість освіти, адекватну новій формації – інформаційному суспільству.

Згідно зі звітом New Media Consortium (міжнародного об’єднання некомерційних організацій, що займаються дослідженням та впровадженням новітніх технологій в освіті) одним із ключових напрямків прискорення використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в вищій освіті взагалі, післядипломної педагогічної зокрема, є більш широке використання змішаного навчання (blended learning)^[1].

Тому виникає проблема теоретико-практичного обґрунтування впровадження змішаного навчання в освітній процес закладу післядипломної педагогічної освіти, зокрема в підвищенні кваліфікації педагогічних працівників та керівників освіти.

Проблеми підготовки педагогічних працівників та керівників освіти з використанням сучасних ІКТ та технологій дистанційного  навчання досліджували Антощук С. В., Биков В. Ю., Воротнікова І. В., Гравіт В. О., Калачова Л. В., Касьян С. П.,Олійник В. В.,Самойленко О. М., Співаковський О. В., Спірін О. М. та ін., але питання використання змішаного навчання залишилося до кінця не розкритим.

Теоретичні та практичні аспекти реалізації змішаного навчання розглядаються в роботах вітчизняних та зарубіжних учених: К. Кеннеді, В. Кухаренка, Е. Пауел, С. Патрік, О. Рафальської, Н. Рашевської, Б. Ребіт, Х. Стейкер, А. Стрюка, М. Хорната ін. Проте низка складових цієї проблеми залишається не розв’язаною. Передусім це стосується з’ясування поняттєвого апарату – науковці по-різному трактують поняття «змішане навчання», що, в свою чергу, впливає на підходи до його реалізації в освітньому процесі.

Зазначимо, що залишається нерозкритою повністю проблема добору моделей організації та впровадження змішаного навчання в освітній процес закладу освіти. В системі підвищення кваліфікації закладів післядипломної педагогічної освіти розроблені та активно впроваджуються в освітній процес моделі очно-дистанційного, дистанційно-очного, дистанційного навчання. Водночас проблему створення структурно-функціональної моделі впровадження технологій змішаного навчання в системі відкритої післядипломної  освіти у дослідженнях науковців висвітлено не повною мірою. У даному дослідженні автор ставить за мету проаналізувати основні моделі змішаного навчання (вітчизняний та закордонний досвід) та описати структурно-функціональну модель впровадження технологій змішаного навчання в освітній процес підвищення кваліфікації ЗППО.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі зустрічаються різні погляди науковців на визначення терміну «змішане навчання».

[1]Теорія та практика змішаного навчання : монографія / В. М. Кухаренко, С. М. Березенська, К. Л. Бугайчук, Н. Ю. Олійник, Т. О. Олійник, О. В. Рибалко, Н. Г. Сиротенко, А. Л. Столяревська; за ред. В. М. Кухаренка – Харків: «Міськдрук», НТУ «ХПІ», 2016. – 284 с.

Наприклад, К. Крістенсен, М. Хорн, Х. Стейкер під ЗН розуміють формальну освітню програму, яка включає:

– навчання в стінах навчального закладу під керівництвом викладача;

– дистанційне електронне навчання з можливістю вибору зручного часу, місця, темпу навчання;

– методи, що поєднують, вище згадані, форми навчання, забезпечуючи інтегрований досвід^[1].

Е. Стейсі, Ф. Гербік визначають дане поняття як конвергенцію традиційного і дистанційного навчання, яка стала можлива в результаті розвитку ІКТ та викликана потребами в створенні більш гнучких навчальних середовищ^[2].

Ю. І. Капустін вважає, що ЗН – це цілеспрямований, організований, інтерактивний процес взаємодії учасників освітнього процесу між собою та з засобами навчання, при чому процес навчання, інваріантний до їх розташування в просторі та часі^[3].

С. Патрік, К. Кеннеді, Е. Пауел розглядають ЗН як методику реалізації фундаментального зсуву моделі освітнього процесу до персоналізованого навчання^[4].

Н. В. Рашевська під ЗН розуміє поєднання традиційних технологій навчання з інноваційними технологіями дистанційного, електронного та мобільного навчання^[5].

З огляду на проведений аналіз існуючих трактувань даного поняття, на нашу думку, змішане навчання (гібрідне) навчання в освітньому процесі підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти – освітній процес із використанням традиційних, інноваційних педагогічних технологій та інформаційно-комунікаційних технологій навчання (зокрема, електронного, дистанційного, мобільного навчання) за принципами взаємного доповнення з метою підвищення якості освіти.

Х. Стейкер і М. Хорн^[6] виділяють чотири моделі змішаного навчання (рис.1): ротаційна (Station Rotation), самостійного змішування (Self-blend model), гнучка (Flex model), віртуально-збагачена (Enriched-virtual model).

[1]Christensen M. Is K-12 Blended Learning Disruptive? An introduction to the theory of hybrids. [Electronic resourse] / C. Christensen, M. Horn, H. Staker – Clayton Christensen Institute. – 2013. – Mode of acces: http://www.christenseninstitute.org/wp-content/uploads/2014/06/Is-K-12-blended-learning-disruptive.pdf

[2]Stacey E. Effective Blended Learning Practices: Evidence-Based Perspectives in ICT-Facilitated Education / E. Stacey, P. Gerbic. – Hershey; New York: Information science reference, 2009. – 382 p.- P.24

[3]Капустин Ю. И. Педагогические и организационные условия эффективного сочетания очного обучения и применения технологий дистанционного обучения : автореф. дис. … д-ра. пед. наук / Ю. И. Капустин. – М., 2007. – 40 с. – Режим доступа : ismo.ioso.ru/dis/avtoref-kapustin.doc. – С. 17

[4]. Patrick S. Mean What You Say: Defining and Integrating Personalized, Blended and Competency Education [Electronic resourse] / S. Patrick, K. Kennedy, A. Powell. – iNACOL. – 2013. Mode of acces: http://www.inacol.org/resource/mean-what-you-say-defining-and-integrating-personalized-blended-and-competency-education/.

[5]Рашевська Н.В. Мобільні інформаційно-комунікаційні технології навчання вищої математики студентів вищих технічних навчальних закладів: дис. … к.пед.н.: 13.00.10 / Рашевська Наталя Василівна. – К., 2011. – 304 с.- С.81

[6]Staker H. Classifying K–12 Blended Learning [Electronic resourse] / H. Staker, M. Horn. – Innosight Institute. – 2012. – Mode of acces: http://www.christenseninstitute.org/wp-content/uploads/2013/04/ Classifying-K-12-blended-learning.pdf

Рис.1. Моделі змішаного навчання.

У моделі з чергуванням лабораторій процес виконання певного завдання, наприклад лабораторної роботи, поділяється на етапи, кожен із яких проходить в іншій навчальній аудиторії.

У моделі «Перевернутий клас» слухачі попередньо самостійно ознайомлюються та вивчають новий матеріал, що постачається в електронному вигляді, а на заняттях під керівництвом викладача відбувається закріплення отриманих знань.

У моделі з індивідуальним чергуванням видів освітньої діяльності кожен слухач самостійно визначає траєкторію та графік навчання. Дана модель передбачає чергування на власний розсуд робочих зон із різними видами освітньої діяльності.

У гнучкій моделі слухачі більшу частину часу навчаються дистанційно по індивідуальному графіку. Викладач здійснює підтримку слухача в процесі навчання, спілкуючись через Інтернет. Однак, дана модель може включати заняття в навчальній аудиторії.

У моделі самостійного змішування слухач, навчаючись у закладі післядипломної освіти за денною формою навчання, вибирає на власний розсуд один або декілька навчальних курсів, які вивчає дистанційно.

У віртуально-збагаченій моделі дистанційне навчання поєднується з очним навчанням. При цьому така форма організації навчання – це не методика вивчення певного навчального модуля, а модель роботи всього закладу освіти.

Моделі гнучка, віртуально-збагачена, ротаційна з індивідуальним чергуванням видів освітньої діяльності та самостійного змішування «руйнують» загальноприйняте розуміння процесу навчання і на даному етапі модернізації вищої освіти України не є оптимальним рішенням. Більш прийнятними для використання є моделі з чергуванням робочих зон, з

чергуванням лабораторій та «перевернутий клас», які є поєднанням технологій традиційного та дистанційного навчання, реалізацією інновацій в навчальній аудиторії.

Модель з чергуванням робочих зон дозволяє інтенсифікувати освітній процес, зробити його більш цікавим для всіх його учасників, що сприятиме підвищенню мотивації до навчання та позитивно вплине на якість освоєння навчального матеріалу.

Модель з чергуванням лабораторій потребує для проведення занять наявності декількох вільних навчальних аудиторій, що не завжди є зручним. Така організація освітнього процесу є сприятливою лише при вивченні окремих модулів, зокрема тих, які передбачають проведення реальних експериментів, в інших випадках не є доцільною.

Останні роки з’явилися дослідження вітчизняних науковців (О. І. Вольневича, Н. О. Зінонос, Н. О. Приходькіної та ін.), в яких аналізуються теоретичні та практичні аспекти впровадження в освітній процес моделі «перевернутий клас». Це пояснюється насамперед тим, що дана модель органічно поєднується з традиційними формами навчання та здатна істотно підвищити ефективність освітнього процесу. Адже, слухачі, вивчаючи теоретичний матеріал самостійно, можуть обирати власну швидкість його засвоєння, за необхідності повторно звертатися до найскладніших фрагментів. При цьому вони самостійно та творче формують конспект, обмірковуючи, наданий викладачем, матеріал та користуючись додатковими джерелами^[1]. При такій організації освітнього процесу робота в аудиторії направлена на закріплення отриманих знань: виконання вправ, завдань, обговорення проблемних питань тощо.

Ураховуючи особливості системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників та керівників освіти, а саме викладання навчальних модулів, авторських та тематичних курсів варто виділити ротаційні моделі з чергуванням робочих зон та «перевернутий клас» як найбільш доцільні моделі організації та впровадження технологій змішаного навчання.

В умовах Нової української школи на новий рівень виходить впровадження дистанційної форми навчання в освітній процес. В освітній діяльності навчальних закладів відбувається активне змішання як форм навчання, так і  інноваційних технологій.

У післядипломній педагогічній освіті все активніше відбувається впровадження в освітній процес підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та керівників освіти змішаних технологій навчання. В.М. Кухаренко виділяє нові підходи до дистанційного курсу^[2] як «запланованої викладачем діяльності для засвоєння структурованої інформації».

Сьогодні визначають три рівні дистанційних курсів:

• Діяльність слухача спрямовано на засвоєння часто повторюваних завдань, відповіді яких зумовлені (комп’ютерне навчання).
• Викладач взаємодіє зі слухачами, вчасно спрямовуючи їх навчання (системи штучного інтелекту).
• Освітній процес супроводжують провідні вчені в конкретних галузях з використанням сучасних засобів комунікації.

[1]Вольневич О. І. Технологія Flipped classroom в дистанційному й очному навчанні [Електронний ресурс] / О.І. Вольневич // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2013. – № 4 (36). – С.121-130. – Режим доступу: http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article /view/866/646

[2]Теорія та практика змішаного навчання : монографія / В. М. Кухаренко, С. М. Березенська, К. Л. Бугайчук, Н. Ю. Олійник, Т. О. Олійник, О. В. Рибалко, Н. Г. Сиротенко, А. Л. Столяревська; за ред. В. М. Кухаренка – Харків: «Міськдрук», НТУ «ХПІ», 2016. – 284 с.

Висновки. Впровадження ЗН є одним з шляхів модернізації вищої освіти, ефективним поєднання інновацій та, вже існуючого, педагогічного досвіду. Результати реалізації ЗН в навчальних закладах США та країн Європи вказують на те, що змішані навчальні курси є більш дієвими, ніж традиційні, сприяють не тільки кращому освоєнню необхідних знань, виробленню вмінь та навичок відповідно до цілей навчання, а й розвивають в учнів та студентів/слухачів творчі здібності, комунікативні навички, самостійність, ініціативність, цілеспрямованість тощо.

Впроваджуючи технологію ЗН в освітній процес, викладач ЗППО має бути готовий до формування нового образу мислення, якого вимагає необхідність індивідуалізації навчання; переосмислення своєї ролі в процесі навчання; вироблення якостей, необхідних для успішного впровадження інновацій в освітній процес; розвитку технічних навичок для результативного використання ІКТ в процесі навчання.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Я.М. Овсієнко,

кандидат педагогічних наук,

директор КЗ «Малобілозерська спеціалізована

естетична школа-інтернат

«Дивосвіт» Запорізької обласної ради

м.Мала Білозерка

САМОРОЗВИТОК ВЧИТЕЛЯ В СИСТЕМІ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ

На сучасному етапі розбудови нової української школи виникла потреба суспільства в працівниках нового типу – освіченої, компетентної, творчої особистості, яка має вміння швидко і оперативно реагувати на зміни в професійному середовищі та самостійно навчатися протягом усього життя.

Сутність підготовки фахівця полягає у формуванні у нього системи знань і якостей особистості, необхідних для виконання різних функцій професійної діяльності. Адже професійний саморозвиток вчителя тісно пов‘язаний з особистісним розвитком. У цьому контексті актуальною є проблема створення умов для професійного саморозвитку вчителів закладів сільського типу.

Навчання і самовдосконалення справжнього професіонала – майстра своєї справи триває протягом усього життя. Воно не обмежується рамками навчального закладу чи займаною посадою. Реалії кожного дня і виклики майбутніх змін ставлять кожного із нас перед необхідністю їх передбачення і відповідної підготовки. Саморозвиток детермінується соціально-економічними чинниками, психофізіологічним потенціалом людини, цілеспрямованістю і, в першу чергу, характером та змістом праці. Зумовлюючими силами саморозвитку, є професійно- трудові, матеріальні, соціально-статусні й духовні потреби.[ 4,37  ]

Зміст саморозвитку є цілісним комплексом процесів і засобів поступу особистості, задоволенням її пізнавальних і духовних потреб, розкриттям і вдосконаленням природних задатків та здібностей.

Аналіз досліджень К.А. Абульханової-Славської, О.О. Бодалєва, О. Єрмолаєвої з цієї проблеми дає підстави для висновку, що суттєвою характеристикою саморозвитку є свідома якісна самозміна самого себе, яка є головним внутрішнім механізмом індивідуально-особистісного розвитку. Якісним показником процесу становлення суб‘єктності людини є її цілеспрямований саморозвиток.

На теоретико-методологічному рівні проблема саморозвитку особистості знайшла своє висвітлення в працях вітчизняних (І. Бех, Б. Вульфов, О. Газман, Г. Звенигородська, В. Зінченко, О. Киричук, Б. Кобзар, Л. Кулікова, А. Меренков, О. Слободян, Т. Тихонова, П. Харченко, М. Ценко) та зарубіжних (Р. Бернс, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс та ін.) дослідників. Психологічні аспекти саморозвитку особистості аналізували Н. Бітянова, С. Максименко, Б. Мастеров, Г. Цукерман. Більшість дослідників вважають, що в процесі навчальної діяльності здійснюється різносторонній розвиток особистості студента ВНЗ, у тому числі, і її мотиваційної сфери (М.І. Алексєєва, Г.О. Балл, В.І. Бондар, О.А. Дубасенюк, О.К. Дусавицький, І.А. Зязюн, С.Д. Максименко, М.В. Матюхіна, Л.С. Славіна та ін) [ 1,38 ].

Аналіз наукових досліджень з проблеми професійного саморозвитку дає  ожливість констатувати, що це педагогічне явище є багатогранним і комплексним, обумовленим дією спектру соціально-економічних, культурних, фахових, особистісно орієнтованих чинників.

Поняття «професійний саморозвиток» є центральним у педагогічній психоло­гії і визначається як складний інволюційно-еволюційний поступ, у ході якого відбуваються прогресивні й регресив­ні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в самій людині. Зокрема за Л.С. Виготським, «розвиток є не­перервним процесом саморуху, що характеризується пе­редусім постійним виникненням утворенням нового, чого не було на попередніх етапах».  Найважливішим елементом мотивації саморозвитку є мотивація учіння, пізнання. Закладка даної мотивації повинна відбуватися ще в школі. Але, як показують багато досліджень, дана мотивація у учнів слабо диференційована або взагалі відсутня; деякі учні (навіть випускники) слабо усвідомлюють зв’язки між навчальними предметами і явищами швидкозмінного навколишнього світу [ 4,38  ].

Відкрита освіта виступає сьогодні змістовною складовою глобальної освіти і пов’язана у першу чергу з побудовою мережевих форм освітнього простору, застосуванням новітніх інформаційно- комунікаційних технологій, дистанційних форм навчання, опануванням відповідних вмінь, навичок та компетентностей. Відкрита освіта – це складна соціальна система, яка характеризується гнучкістю, швидким реагуванням на зміни соціально-економічної ситуації, індивідуальних та групових освітніх потреб та запитів. Метою відкритої освіти є підготовка особи до повноцінної та ефективної участі у суспільному житті та професійній діяльності [ 2,45 ].

В сьогоденні коли існує велика увага розвитку відкритого навчання та розбудови вітчизняної системи відкритої освіти, відкрите суспільство трактується як вища форма організації суспільства демократичного типу, що характеризується плюралізмом в економіці, політиці, культурі, динамічними соціальними структурами, високою мобільністю, здатністю до інновацій, критицизмом, індивідуалізмом і правовою державою.  Принципи відкритої освіти віртуалізація освіти та системне структурування інформації; пріоритет діяльнісних критеріїв оцінки результатів навчання; створення слухачами особистісної освітньої продукції; інтерактивність у спілкуванні з інформацією.

Дистанційна структура навчання значно розширює навчальні можливості, форми, засоби, суб’єкти освіти. Особливо важливою є відкрита освіта як реалізація принципу навчання протягом всього життя. Кожний творчий педагог розуміє, що без постійної праці над собою, прагнення самовдосконалення та саморозвитку неможливо надихати дітей на

навчання, розвивати в них потенціал креативності. Відкритість характеризує освіту як випереджаючий чинник суспільних змін. Застосування новітніх засобів і методів викладання і навчання дає змогу викладачам організувати ефективний навчальний процес у найбільш прийнятних для вчителів формах, у тому числі – забезпечити можливість повноцінного навчання без необхідності вносити значні зміни у поточну діяльність.

Для активного саморозвитку вчителів спеціалізованого закладу освіти сільського типу важливого значення набувають розбудова власних педагогічних програм професійного саморозвитку на основі відкритої освіти та сучасних інформаційних технологій. Педагогічна спільноти спеціалізованих закладів має впроваджувати новітні форми самоосвіти на відкритих освітніх ресурсах, проходження новітніх е-курсів та обмін педагогічним досвідом та участь у Інтернет-заходах, активне педагогічне спілкування на основі участі у вебінарах та експериментальній діяльності тощо.

Отже, сучасна відкрита освіта надає великі можливості для професійного зростання кожного вчителя та умотивовує педагогів до підвищення фахової професійної майстерності та професійного саморозвитку протягом всього життя.

Література

1. Биков В. Ю.Відкрита освіта в Єдиному інформаційному освітньому просторі / В. Ю. Биков // Педагогічний дискурс: зб. наукових праць, ХГПА. – 2010. – Вип. – С. 30-35.
2. Биков В. Ю. Інноваційний розвиток засобів і технологій систем відкритої освіти / В. Ю. Биков // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб.наук. праць: Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін. – Випуск 29. – Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. – С. 32-40.
3. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: монографія / В. Ю. Биков. – К.: Атіка, 2008. – 684 с.
4. Дубасенюк О. А. Методи формування професійної умілості майбутніх вчителів// Шлях освіти. – 1998. – № 3. – С. 37-40.
5. Сігаєва Л. Є. Проблема підготовки й підвищення кваліфікації вчителів у контексті неперервної освіти// Педагогіка і психологія. – 1999. – № 3. – С. 94-100.
6. Михайлова Н. С. Самообразовательная деятельность: сущность понятия, механизмы управления. – 2007, №1, стр. 28-37
7. Бужиков Р. П. Дидактичний потенціал Інтернет-технологій в сучасній системі освіти / Р. П. Бужиков // Проблеми освіти – 2011. – № 66. – С. 40-44.
8. Вдовичин Т.Я. Застосування технологій відкритої освіти для інформатизації навчального процесу / Т.Я. Вдовичин, А.В. Яцишин // Інформаційні технології в освіті: зб. наук. пр. – Вип. 16. – Херсон: ХДУ, 2013. – С. 134-140.
9. Висоцька О. Є. Відкрита освіта як чинник випереджаючого розвитку суспільства [Електронний ресурс] / О. Є. Висоцька // Веб-кафедра менеджменту освіти та психології. – Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.-ua/el_gurnal/pages.pdf. – 28.05.13.
10. Відкрита освіта: колективний розвиток освіти через відкриті технології, відкритий контент і відкрите знання / За ред. Торі Іійосі та М.С. Віджая Кумара; пер. з англ . А. Іщенко, А. Носика. – К.: Наука, 2009. – 256 c.
11. ЛещенкоМ.П. Відкрита освіта у категоріальному полі вітчизняних і зарубіжних учених [Електронний ресурс] / М.П. Лещенко, А.В. Яцишин // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2014. – №1 (39). – С. 1-16. Режимдоступу:http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/985#.VIWxVdKsX4U.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

В.А. Ружицький,

кандидат педагогічних наук,

директор КЗ КОР «Білоцерківський

гуманітарно-педагогічний коледж»

м.Біла Церква

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

Розвиток інформаційних технологій визначив проблеми модернізації сучасної системи освіти. У зв’язку з цим у суспільстві з’явилась ідея дистанційної освіти. Актуальність такої освітньої концепції пов”язана з появою такого глобального явища як Інтернет, що охоплює широкі шари суспільства і стає одним з найпотужніших і важливіших факторів його розвитку. Така модернізація системи освіти набуває особливого значення в Україні. Проблеми та переваги розвитку наукових засад дистанційної освіти активно досліджується вченими світу. Даній проблематиці присвячені роботи провідних вчених сучасності, таких як Л.Кечиев, Г.Путилов, С.Тумковский, В.Олійника, Е.Федорова. Найвагоміший внесок у дослідження інформатизації та дистанційної освіти серед вітчизняних вчених внесли В.Биков, В.Кухаренко, Н.Морзе, С. Кувшінов, О.В. Фінагіна та інші. Дослідження багатьох вчених О. Андрєєва, В. Кухаренко, Є. Полат, А. Хуторський у сфері дистанційного навчання дозволили виявити його основні особливості: орієнтація на самостійну пізнавальну діяльність студентів; суттєві потенційні можливості дистанційного навчання для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів; можливість організації відкритого навчання, розширення аудиторії споживачів освітніх послуг; інтеграція світових освітніх послуг; зниження за певних умов матеріальних витрат на організацію та здійснення процесу навчання.

Дистанційна освіта для педагогічного коледжу є варіантом заочної форми навчання, який передбачає використання освітніх технологій із найсучаснішими методиками навчання, технічними засобами зв’язку та передачі інформації. В системі дистанційної освіти педагогічних коледжів із застосуванням Інтернет-технологій провідну роль відіграє викладач. Не дивлячись на те, що дистанційне навчання зазвичай ототожнюється з самостійною роботою студентів, викладач не тільки не втратив своїх позицій в учбовому процесі, але його педагогічні функції набули якісно нової форми та змісту [ 1,23  ].

Дистанційні курси, на яких побудовано дистанційне навчання мають цілу низку позитивних динамічних характеристик: гнучкість – можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки, здібностей студентів. Це досягається створенням альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань – підказок тощо; актуальність – можливість упровадження новітніх педагогічних, психологічних, методичних розробок; зручність – можливість навчання у зручний час, у певному місці, здобуття освіти без відриву від основної роботи, відсутність обмежень у часі для засвоєння матеріалу; модульність – розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, які вивчаються у міру засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або групи загалом; економічна ефективність – метод навчання дешевший, ніж традиційні, завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню електронних навчальних матеріалів та мульти- доступу до них; раціональність – можливість одночасного використання великого обсягу навчальної інформації будь-якою кількістю студентів; інтерактивність – активне спілкування між студентами групи і

викладачем, що значно посилює мотивацію до навчання, поліпшує засвоєння матеріалу; діагностичність – більші можливості контролю якості навчання, які передбачають проведення дискусій, чатів, використання самоконтролю, відсутність психологічних бар’єрів; географічна необмеженість – відсутність географічних кордонів для здобуття освіти, різні курси можна вивчати в різних навчальних закладах світу [5,141].

Одна з основних ролей в організації навчального дистанційного процесу належить викладачу-тьютору. В. А. Лебсак, характеризуючи досвід підготовки тьюторів у Міжнародному інституті менеджменту, звертає увагу на те, що хороший тьютор повинен бути водночас і менеджером освітнього процесу, і традиційним викладачем, і управлінським консультантом, і досвідченим користувачем комп’ютерних інформаційних технологій. Викладач-тьютор (організатор) дистанційного навчання – це професіонал, який володіє сучасними інформаційними технологіями, загальною культурою, новими технологіями дистанційного навчання; гуманний, толерантний, поважає інших людей та їхню думку. Він повинен вміти розробляти дистанційні курси, надавати індивідуальні та групові консультації в системі дистанційного навчання, працювати з інформацією в мережах, обробляти її та використовувати в навчальному процесі.

Курс дистанційної освіти розробляється на модульній основі: кожний модуль – це стандартний навчальний продукт, що включає чітко позначений обсяг знань і вмінь, призначений для вивчення протягом певного часу, або  залікова одиниця, якість роботи з якої фіксується курсовими або контрольними роботами, заліковими і екзаменаційними засобами. Науково-методичне забезпечення дистанційного навчання включає: методичні (теоретичні та практичні) рекомендації щодо розроблення та використання педагогічно-психологічних та інформаційно-комунікаційних технологій дистанційного навчання; критерії, засоби і системи контролю якості дистанційного навчання; змістовне, дидактичне та методичне наповнення веб-ресурсів (дистанційних курсів) навчального плану/навчальної програми підготовки.

Платформа дистанційного навчання в педагогічному коледжі являє собою програмне забезпечення для підтримки дистанційного навчання, метою якого є створення та управління педагогічним змістом, індивідуалізоване навчання. Воно включає засоби, необхідні для трьох основних користувачів – викладача, студента, адміністратора. Тобто платформа дистанційного навчання – це центральний елемент, навколо якого збираються учасники дистанційної освіти. У цій системі, викладач створює загальний курс навчання, використовуючи мультимедійні педагогічні ресурси, індивідуалізує його до потреб та здібностей кожного студента, та здійснює підтримку діяльності студентів [8,31].

Курс дистанційного навчання є цілісним процесом, що включає пошук необхідної інформації в мережах, обмін листами, як з кураторам курсу, так і з іншими учнями, звернення до баз даних, періодичним інформаційних видань, які розповсюджуються через Інтернет. На початковій стадії тьютор вирішує завдання навчання слухачів роботи на комп’ютері – одну з головних вимог до дистанційних освітніх технологій. Важливо й те, що слухач на цій стадії звикає до програмного середовища і дізнається, як працювати за допомогою електронних засобів зв’язку з центром дистанційного навчання.

Навчальний процес за дистанційною формою навчання здійснюється у таких формах: самостійна робота, навчальні заняття, практична підготовка, -контрольні заходи.  Основною формою організації навчального процесу за дистанційною формою є самостійна робота.  Викладач тьютор повинен забезпечити наступні елементи дистанційного курсу як: створення матеріалів для реалізації різних видів занять (лекції, практичного, лабораторної) та консультації, відповіді на запитання, контроль та оцінювання виконання практичних завдань, вправ, тестів, проведення форумів, тематичних дискусій (семінарів, конференцій), перевірку та оцінювання робіт, проведення заліків тощо.

Лекція, консультація, семінар проводяться зі студентами дистанційно у синхронному або асинхронному режимі відповідно до навчального плану. Отримання навчальних матеріалів, спілкування між суб’єктами дистанційного навчання під час навчальних занять, що проводяться дистанційно, забезпечується передачею відео-, аудіо-, графічної та текстової інформації у синхронному або асинхронному режимі. Варіантами представлення лекцій можуть бути у різних форматах, а саме: у текстовому вигляді з графіками, малюнками та таблицями; у вигляді відеоматеріалів (з відповідною тривалістю); у вигляді презентацій (з аудіо-супроводом чи без нього). Практичні заняття дистанційного курсу для студентів педагогічного коледжу передбачають виконання практичних (контрольних) робіт, відбувається дистанційно в асинхронному режимі. Окремі практичні завдання можуть виконуватись у синхронному режимі, що визначається робочою програмою навчальної дисципліни. Лабораторні заняття проводиться очно у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях або дистанційно з використанням відповідних віртуальних тренажерів і лабораторій.  До інших видів навчальних занять при здійсненні навчального процесу можуть відноситись ділові ігри, виконання проектів у групах тощо. Ці види навчальних занять можуть проводитись очно або дистанційно у синхронному або асинхронному режимі, що визначається робочою програмою навчальної дисципліни.  Ключовим моментом дистанційної форми навчання є електронний підручник. Більшість авторів розглядає електронний підручник як спеціальний програмно-методичний комплекс, що дозволяє самостійно освоїти навчальний курс чи його великий розділ. Електронний підручник часто об’єднує у собі властивості звичайного підручника, довідника, задачника і лабораторного практикуму. Він не є альтернативою, а являється доповненням до традиційних форм навчання, і тому не замінює роботу студента з книгами, конспектами, збірниками задач і інші. Електронний підручник обов’язково повинен включати: опорний конспект; конспект лекцій; деталізований курс і більш детальні окремі розділи курсу [9,18].

Розвиток вітчизняної дистанційної освіти та розбудова віртуального навчального середовища вищого навчального закладу, як платформи для формування навчально-методичного забезпечення та здійснення навчально-пізнавальної комунікативної діяльності, передбачає зростання кількості учасників, зростання активності дій учасників, швидкий темп створення контенту. Таким чином, до найважливіших напрямків переходу до освітньої концепції дистанційної освіти, що стане необхідно для умов XXІ століття, відносимо, зокрема на рівні сучасного педагогічного коледжу на всіх його рівнях є реалізація концепції випереджальної освіти; широке використання методів інноваційної і розвиваючої освіти на основі застосування перспективних інформаційних технологій; підвищення доступності якісної освіти шляхом розвитку системи дистанційного навчання і засобів інформаційної підтримки навчального процесу сучасними інформаційними і телекомунікаційними технологіями.

Література

1.Биков В.Ю., Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Рибалко О.В., Богачков Ю.М. Технологія розробки дистанційного курсу За ред. Бикова В.Ю. та Кухаренка В.М., Київ, Міленіум 2008. 324 с.

2. Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: Монографія. К.: Атака, 2008. – 684 с.
3. Дистанційне навчання – дієвий спосіб отримання знань [Електронний ресурс]// УКРБИЗНЕС – Режим доступу до журн.: http://www.ukrbiznes.com/analitic/electronic/6607.html

4.Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник/ Ілона Миколаївна Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352с.

5.Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс. Навч.посібник / За ред. В.М. Кухаренка, 3-е вид. – Харків: НТУ”ХПІ”, “Торсінг”, 2002.– 320 с.

6.Луговой Н.Н. Модуль интерактивной познавательной деятельности в системе дистанционного обучения / Н.Н. Луговой, В.А. Любчак, Е.В. Собаева // Сборник научных трудов. – Вып. 7. – Х: УАДО, ХНУРЭ, 2003. – 296 с.

7.Технологія розробки дистанційного курсу : навч. посіб. / [ В. М. Кухаренко, Н. Г. Сиротинко, О. В. Рибалко, Ю. М. Богачков ] ; за ред. Бикова В. Ю. – К. : Міленіум, 2008. – 24 с.

8.Методичні рекомендації з питань дистанційної освіти[Електронний ресурс]// Система дистанційного навчанння ТНЕУ- Режим доступу до журн.: http://sdn.tneu.edu.ua/index.php?go=a_met_recom&printing=1

9.Положення про дистанційне навчання у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів [Електронний ресурс]// Центр дистанційного навчання.КОІПОПК- Режим доступу до журн.: http://kristti.com.ua/modules.php?name=Pages&go=page&pid=85

10.Технологія створення дистанційного курсу: навчальний посібник / за ред. В.Ю. Бикова та В.М. Кухарєнка. – К. :Міленіум, 2008. – 324 с.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

В. М. Рубленко,

вчитель історії,

             м. Маріуполь, Донецька обл.

комунальний заклад

«Маріупольська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів Маріупольської міської ради

Донецької області»

ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДМЕТНО-ТЕМАТИЧНИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Актуальність теми інновації. Використання предметно-тематичних освітніх ресурсів є ефективним засобом реалізації індивідуальної траєкторії навчання школяра при формуванні інформаційної компетентності, яка виявляється в умінні технологічно мислити і передбачає наявність аналітичних, проектних, прогностичних умінь в засвоєнні і застосуванні інформації. Інформаційна складова інформаційної компетентності при роботі з інформаційними ресурсами передбачає такі уміння, здібності на навички як:

1) уміння визначати інформаційну потребу та предмет дослідження;

2) уміння користуватися інформаційними ресурсами у навчальній діяльності та повсякденному житті;

3) знання юридичних, правових та економічних норм використання інформаційних ресурсів;

4) уміння знаходити потрібні відомості та використовувати для цього різні інформаційні джерела;

5) вміння проводити критичний аналіз та оцінку повідомлень.

Технологічна складова формування інформаційної компетентності передбачає такі практичні знання та уміння як:

1) знання теоретичних основ функціонування комп’ютерної техніки;

2) знання основ збереження даних та вміння працювати з операційними системами;

3) уміння працювати з офісними програмами;

4) знання основ гіпертекстової технології;

5) уміння працювати в мережі Internet;

6) уміння працювати з електронною поштою;

7) уміння працювати з електронними довідниками і базами даних;

8) уміння працювати зі спеціалізованим програмним забезпеченням.

Метою даної інновації є формування інформаційно-технологічної компетентності шляхом використання електронних предметно-тематичних освітніх ресурсів на уроках історії України.

 Завданнями даної інновації є підготовка навчального матеріалу для засвоєння учнями нового матеріалу в урочний або позаурочний час через реалізацію індивідуальної траєкторії навчання у контексті використання індивідуального та диференційованого підходів.

Засобами даної інновації виступають електронні освітні ресурси.

Формами досягнення мети інновації є індивідуальна.

Методами досягнення мети інновації виступають ілюстративні (наглядні), текстові та практичні.

Отримані результати щодо ефективності пропонованої інновації: розроблено електронний предметно-тематичний освітній ресурс, який направлений на допомогу учневі на підготовку до уроку, олімпіади, інтелектуальних змагань, МАН, ЗНО за курс історії України 7 кл.

У власній педагогічній діяльності технологію дистанційного навчання використовую в урочній та позаурочній діяльності під час роботи з учнями  7-го класу при вивченні курсу «Історія України». Для цього потрібний персональний блог вчителя  історії Рубленка В.М., який має вкладку (сторінку) «Дистанційна освіта». У цій вкладці (сторінці) вчитель вказує посилання на дидактичні матеріали до певної теми навчальної програми. Прикладом цього є Е-Контент з теми «Русь-Україна» (7 кл., історія України), який складається з таких освітніх кейсів як індивідуальна освітня траєкторія (Кейс 1), індивідуальна освітня програма (Кейс 2), індивідуальна освітня дорожня карта (Кейс 3), інформаційні матеріали (Кейс 4), практичні вправи (Кейс 5) та контрольні завдання (Кейс 6). Перший етап роботи передбачає ознайомлення учениці з індивідуальною освітньою траєкторією, індивідуальною освітньою програмою, індивідуальною освітньою дорожньою картою. Другий етап передбачає опрацювання ученицею інформаційних матеріалів. На третьому етапі обдарована дитина має виконати практичні вправи і контрольні завдання у текстовому документі «Microsoft Word» та відправити його на перевірку вчителеві через електронну пошту або соціальні мережі.

КЕЙС 1

ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ТРАЄКТОРІЯ

КЕЙС 2

ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ПРОГРАМА

Після опрацювання змістового модуля ви зможете:

1. Хронологічно співвідносити та встановлювати хронологічну послідовність історичних подій Русі-України за князювання перших Рюриковичів.
2. Використовувати історичну карту як джерело знань про історичні події.
3. Показувати на історичній карті напрямки походів за часів Ігоря та Святослава.
4. Пояснювати причини і визначати наслідки військових походів та дипломатичних місій до Візантії.
5. Характеризувати внутрішню та зовнішню політику Ігоря, Ольги та Святослава.
6. Давати власну оцінку історичним діячам та подіям.

КЕЙС 3

ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ДОРОЖНЯ КАРТА

Шановні учні! Даний урок «Русь-Україна за перших Рюриковичів» є третім уроком за темою 1 «Виникнення та становлення Русі-України», 7 клас.

Методичні рекомендації до вивчення змістового модуля.

Для того, щоб ваші знання, навчальні вміння та навички відповідали державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, вам треба зробити наступне:

1 крок. Ознайомлення з індивідуальною освітньою траєкторією (Кейс 1), індивідуальною освітньою програмою (Кейс 2), індивідуальною освітньої дорожньою картою (Кейс 3), інформаційними матеріалами (Кейс 4), практичними вправами (Кейс 5) і контрольними завданнями (Кейс 6). 

2 крок. Робота з текстовою схемою (Кейс 5).        

3 крок. Робота з історичною картою (Кейс 5)

4 крок. Робота з підручником (Кейс 5).

5 крок. Робота з історичним джерелом (Кейс 5).

6 крок. Робота з текстовою інтелект-картою (Кейс 5).

7 крок. Робота з текстовою схемою і таблицею (Кейс 5).

8 крок. Виконання контрольних завдань (Кейс 6).

КЕЙС 4

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

ДОДАТОК 1 

князь Ігор                      

княгиня Ольга

князь Святослав

ДОДАТОК 3

Атлас з історії України для 7 класу

Режим доступу: https://vk.com/doc-61867510_307065231?hash=f969591f7f2217058f&dl=41959bb25a13cae9e9

ДОДАТОК 4

Власов В. Історія України: підруч. Для 7-го класу / В. Власов. – К.: Генеза, 2015. – 192 с.

Режим доступу: http://4book.org/uchebniki-ukraina/7-klass/1899-istoriya-ukrajini-7-klas-vlasov-2015-ukr/ss-5-kiyivska-rus-za-pershih-ryurikovichiv-ss-6/page-31

ДОДАТОК 5

Текст писемного історичного джерела «Про помсту Ольги деревлянам».

Оповідь про помсту княгині Ольги деревлянам Ольга ж була в Києві з сином своїм, дитям Святославом, а воєводою був Свенельд. Сказали ж древляни: «Ось убили ми князя руського. Візьмемо жінку його Ольгу й віддамо за князя нашого Мала. І Святослава візьмемо і зробимо йому, що хочемо». І послали древляни кращих мужів своїх, числом двадцять, у човнах до Ольги, і пристали вони до берега під Боричевим узвозом, бо тоді вода текла біля Київської гори, і люди сиділи не в пониззі, а на горі, над горою ж стояв кам’яний терем. А княжий двір стояв там, де зараз двір Воротислава і Чудина, а перевісище — сітки для птахів — були аж за містом. І повідомили Ольгу, що прийшли древляни, і покликала їх Ольга до себе і сказала їм: «Добрі гості прийшли». І відповіли древляни: «Прийшли, княгине». І спитала їх Ольга: «Кажіть, чого прийшли сюди?» Відповіли ж древляни: «Послала нас древлянська земля з такими словами: «Мужа твого ми убили, бо був твій муж, як вовк, розкрадав і грабував, а наші князі добрі, бо вони лад навели на древлянській землі, — вийди заміж за нашого князя Мала». Було ж бо ім’я йому, древлянському князю, Мал, себто Малий. Сказала їм Ольга: «Люба мені річ ваша. Уже не воскресити мені мужа свого, і хочу пошанувати вас завтра перед людьми своїми. А нині йдіть до свого човна і лягайте в нього з гордим духом. А вранці я пошлю по вас, а ви кажіть: «Не поїдемо на конях і пішки не підемо, а тільки несіть нас у човні». І вознесуть вас у човні на гору. Сказала так Ольга і відпустила древлян. Сама ж звеліла викопати велику й глибоку яму на теремному дворі. На ранок, сидячи в теремі, послала Ольга по гостей. І прийшли кияни до них, і сказали: «Кличе вас Ольга для шани великої». Вони ж відповіли: «Не поїдемо ні на конях, ні на возах і пішки не підемо, а тільки понесіть нас у човні». Сказали кияни: «Ми приневолені, князь наш убитий, а княгиня наша хоче за вашого князя». І понесли їх у човні. Вони ж сиділи, пишаючись, узявшись руками в боки, і з великими бляхами на грудях. Принесли їх у двір до Ольги, і, як несли, так і кинули їх в

яму разом із човном. І, схилившись над ямою, спитала їх Ольга: «Чи добра вам честь?» Вони ж відповіли: «Гірше Ігоревої смерті». І звеліла Ольга засипати їх живими. І засипали їх. І послала Ольга до древлян, і сказала їм: «Якщо справді мене просите, то пришліть кращих мужів, щоб з великою честю піти за вашого князя, бо інакше не пустять мене київські люди». Почувши про це, древляни вибрали кращих мужів, які правили на древлянській землі. І прислали до неї. Коли ж древляни прийшли, Ольга звеліла приготувати їм омовіння, кажучи так: «Помившись, прийдіть до мене». І розтопили піч, і влізли древляни, і почали митися. Тоді зачинили за ними піч. Ольга звеліла зачинити мивницю від дверей. І в тому вогні згоріли всі. І послала Ольга до древлян із словами: «Ось іду вже до вас. То наготуйте меду багато біля того місця, де вбили мужа. Хай поплачу на могилі його і влаштую поминки — тризну мужу своєму». Вони ж, почувши те, навезли медів багато і заварили їх. Ольга ж, узявши з собою малу дружину, пішла на могилу і плакала там за мужем своїм. Потім звеліла своїм людям насипати високу могилу, а коли насипали, сотворити поминки, і от сіли древляни пити і наказала Ольга своїм отрокам прислужувати їм. І спитали древляни Ольгу: «А де наша дружина, яку ми послали до тебе?» Ольга ж відповіла: «Іде вона за мною з дружиною мужа мого». І коли упилися древляни, звеліла отрокам своїм пити за них, а сама відійшла вбік і звеліла дружині сікти древлян. І посікли їх п’ять тисяч. А Ольга повернулась у Київ і зібрала військо. В літо 946. Ольга із сином своїм Святославом зібрала багато хоробрих воїнів і пішла на деревлянську землю. І вийшли древляни супроти неї. І коли зійшлись обидва війська, кинув списа Святослав на древлян. Спис пролетів між вухами коня і впав коневі у ноги, бо Святослав був ще дитиною. І сказав Свенельд, воєвода батька його: «Князь уже почав. Ударимо ж, дружино, за князем!» І перемогли древлян. Древляни ж побігли і зачинилися у своїх містах. Ольга ж ринулася із сином до міста Іскоростеня, бо жителі його убили її мужа, і стала із сином своїм коло міста, а древляни замкнулися в стінах і хоробро билися із міста, бо вони знали, що самі убили князя і на що себе прирекли. І стояла Ольга все літо і не могла взяти місто. І замислили так: послала у місто із словами: «До чого хочете досидітися? Всі міста ваші здалися мені і присяглися платити данину. І вже засівають свої ниви і землі. А ви хочете вмерти з голоду, відмовляючись платити данину?» Древляни ж відповіли: «Ми б раді платити данину, але ж ти хочеш мстити за мужа свого». Сказала їм Ольга: «Я мстила вже за образу мужа свого, коли ви приходили до Києва, вперше і вдруге, а в третій раз, коли справляла поминки. Більше не хочу мстити. Хочу тільки взяти з вас невелику данину і, помирившись з вами, піти геть». Древляни ж спитали: «Що ти хочеш від нас? Ми б раді тобі дати меду і дорогих шкур». Вона ж промовила: «Нема тепер у вас ні меду, ні шкур дорогих, а тому прошу у вас небагато: дайте мені від двору по три голуби і по три горобці. Ви ж бо стомилися в облозі, і я не хочу накладати на вас тяжкі данини, як мій чоловік, а тому-то й прошу у вас мало». Древляни, зрадівши, зібрали з кожного двору по три голуби і по три горобці і послали до Ольги з поклоном. Ольга ж сказала їм: «От ви вже й покорилися мені і моєму дитяті. Ідіть у місто, а я завтра відступлю від нього і піду собі геть». Древляни з радістю вступили і своє місто і звістили всім людям, і дуже зраділи люди у місті. Ольга ж роздала воїнам — кому голуба, кому горобців — і звеліла до кожного голуба і горобця прив’язати сухий трут, і загорнути його в маленькі хусточки, і ниткою приторочити до кожної птиці. І, коли стало смеркатися, наказала Ольга своїм воїнам випустити голубів і горобців. Голуби ж і горобці полетіли у свої гнізда: голуби у голуб’ятники, а горобці — під стріхи. І тоді спалахнуло все — де були голуб’ятники, де кліті, де вежі, і не було двору, де б не горіло, і не можна було гасити, бо все одразу зайнялося вогнем. І побігли люди з міста, і звеліла Ольга своїм воїнам хапати їх. Так вона взяла місто і спалила його, а старійшин іскоростенських забрала в полон, а інших людей убила, а третіх віддала в рабство, а решту залишила, щоб платили данину. І наклала на них данину тяжку: платити для Києва і для Вишгорода, бо Вишгород був Ольжине місто.

ПРАКТИЧНІ ВПРАВИ

1. Опрацюйте текстову схему «Внутрішня та зовнішня політика князя Ігоря» (Кейс 4, Додаток 2).

Завдання – Складіть п’ять запитань з даного питання на основі матеріалу текстової схеми?

2. Опрацюйте матеріал історичного атласу на С. 9 (Кейс 4, Додаток 3).

Завдання – Охарактеризуйте зовнішню політику князя Ігоря?

3. Опрацюйте текст підручника на С. 33 (Кейс 4, Додаток 4).

Завдання – Поясніть зміст поданих нижче слів:

А) Мал – це …

Б) Уроки – це … 

В) Погости – це …

4. Опрацюйте текст підручника на С. 34 (Кейс 4, Додаток 4).

Завдання – Назвіть причини поїздки княгині Ольги до Візантії?

5. Опрацюйте текст історичного писемного джерела (Кейс 4, Додаток 5).

Завдання –  Запишіть у вигляді тез факти, які Вас вразили?

6. Опрацюйте текстову схему (Кейс 4, Додаток 6).

Завдання – Назвіть риси внутрішньої та зовнішньої політики княгині Ольги були і залишаються важливими як для Х ст., так і для ХХІ ст.     

7. Опрацюйте текстову схему і заповніть текстову таблицю (Кейс 4, Додаток 7).

 Завдання – Заповніть текстову таблицю «Позитивні та негативні сторони внутрішньої та зовнішньої політики князя Святослава»:

КЕЙС 6

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання репродуктивного рівня:

1. Виконайте тестові завдання з теми «Русь-Україна за перших Рюриковичів» на платформі. – Режим доступу: http://master-test.net/ru

Завдання конструктивного рівня:

2. Складіть порівняльну таблицю «Спільні та відмінні риси внутрішньої та зовнішньої політики перших князів Русі-України»:

3. За допомогою кроссенсу, спробуйте розшифрувати історичні події з теми «Русь-Україна за перших Рюриковичів»:

– Режим доступу: https://drive.google.com/drive/folders/0B_fRmzbVwB_jS0lmTkswTlNLd00

Завдання творчого рівня:

4. Складіть складний план з теми «Русь-Україна за перших Рюриковичів».

5. Використовуючи матеріали інфографіки, складіть репортаж про «Русь-Україну часів перших Рюриковичів».

– Режим доступу: https://drive.google.com/drive/folders/0B_fRmzbVwB_jS0lmTkswTlNLd00

Література:

1. Боремчук Л. І. Дистанційне навчання як педагогічна технологія / Л. І. Боремчук − [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: http://intkonf.org/boremchuk-li-distantsiyne-navchannya-yak-pedagoginatehnologi ya/.
2. Кухаренко В. М. Дистанційне навчання. Дистанційний курс. Навчальний посібник / В. М. Кухаренко − Харків: ХГПУ. – 1999. – 182 с.
3. Рибалко О. В., Молодих Г. С. Щодо питання про педагогічні принципи дистанційного навчання. Ком’ютерно-орієнтовані системи навчання: 3б. наук. праць / Редкол. – К: НПУ ім. М. П. Драгоманова. – Випуск 4. – 2001. – С. 45-48

УДК 378.046-021.68:37.014.6

О.В. Сахно,

кандидат сільськогосподарських наук, доцент

доцент кафедри ТНОП та Д,

 Білоцерківський інститут неперервної професійної освіти

М. Біла Церква

ДО ПИТАНЬ ВОЛОДІННЯ КОМП’ЮТЕРНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ.

Без використання ІКТ неможливо забезпечити рівний доступ до якісної освіти для всіх учнів та слухачів, а кожен педагог повинен уміти орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і потреб навчально-виховного процесу, використовувати комп’ютерну техніку. персоналу використовувати ІКТ у власній педагогічній діяльності.

Професійно-технічна освіта потребує науково обґрунтованого електронного навчально-методичного забезпечення; розроблення методики формування та системного використання комп’ютерно орієнтованого навчального середовища.

Тому особливої актуальності набуває проблема організації, проведення моніторингу ІКТ-компетентності педагогічних працівників та розробки ефективної та гнучкої системи підвищення кваліфікації педагогів в галузі ІКТ та формування ІКТ-компетентності. Адже викладачі повинні вміти кваліфіковано вибирати та застосовувати саме ті технології, які повною мірою відповідають змісту й цілям вивчення конкретної дисципліни, оскільки раціональне та грамотне впровадження педагогами комп’ютерних технологій забезпечить індивідуалізацію процесу навчання, а, отже, дозволить покращити результативність використання ІКТ у навчально-виховному процесі.

Здійснення моніторингу ІКТ компетентності педагогів, як суб’єктів інформаційного освітнього простору навчального закладу, дозволить ефективніше впливати на зміст, форми, методи та засоби методичної підготовки різних категорій педагогічних працівників, що в свою чергу оптимізує використання ресурсів навчального середовища для підвищення якості освіти та самореалізації вчителів і учнів.

Кафедра «Технологій навчання, охорони праці та дизайну» проводила моніторингові дослідження стану володіння комп’ютерними технологіями педагогічними працівниками у навчальних закладах профтехосвіти.

Опитування охопило 248 викладачів професійно-теоретичної підготовки із 10 навчальних закладів, розташованих у сільській місцевості та у місті. Попередні опрацьовані результати моніторингу подаємо нижче.

У цьому напрямі впровадження ІКТ у професійну підготовку особливу роль відіграє програмне забезпечення навчального призначення. Під час занять із будь-якого предмета викладач може знайти і вивести на екран необхідну інформацію і за допомогою мультимедійного проектора наочно продемонструвати необхідне явище, зокрема виробничу ситуацію, причому в динаміці, а також показати фотознімки, слайди, діаграми тощо. Широкі мультимедійні можливості дозволяють використовувати ІКТ для унаочнення та моделювання фізичних явищ, процесів під час фронтального та демонстраційного експерименту, під час проведення лабораторних робіт як супровід лекційного матеріалу, як засіб моделювання, під час розв’язку задач, комп’ютеризованих практикумів тощо.

Моніторинг дає можливість оцінити можливість і доступність використання обладнання та програмного забезпечення підчас освітнього процесу. Так, рівень забезпечення комп’ютерною технікою доволі низький. Найбільш поширеним є наявність у навчальній аудиторії комп’ютера (35%), мережа Інтерне доступна лише для 22% респондентів. Принтер, сканер, проектор можуть використовувати менше 20% викладачів. Одночасно, 7% навчальних кабінетів не мають обладнання взагалі. Серед основних причин що заважають використовувати ІКТ: відсутність доступу до комп’ютерного класу на своїх уроках (14 %); наявність лише одного комп’ютера у класі, а цього недостатньо (18%); недостатньо електронного контенту, ЕЗНП та ресурсів (6 %); 5, % не мають достатніх навичок; залюбки використовують засоби ІКТ 55 % респондентів.

Важливим є питання рівня кваліфікації викладачів щодо володіння сучасними засобами ІКТ. Третя частина педагогічного персоналу підвищували професійний рівень на курсах підвищення кваліфікації по ІКТ- 30 %, 20 % – на курсах комп’ютерної грамотності, значна частина – 38 % – шляхом самонавчання, доволі велика частка – 12 % – не проходили взагалі.

Серед опитаних лише 4 % мають міжнародний сертифікат з ІКТ, 27 % вітчизняний і 69 відсотків не мають сертифіката.

Переважна більшість педагогічного персоналу (30 %), які брали участь у моніторингу, мають вік 50-59 років. В межах 79 % педагогів вважають, що мають потребу в підвищенні рівня своєї кваліфікації щодо використання ІКТ. При цьому, готові використовувати ІКТ у професійній діяльності систематично 34 % і удосконалюють форми та методи роботи 23 %. Володіють елементарними навиками і використовують епізодично 31 % викладачів. Одночасно 41 % педпрацівників, оцінюючи свої потенційні можливості роботи за комп’ютером, визнали, що в своїх можливостях упевнені й відчувають певні почуття задоволення під час досягнення успіхів у засвоєнні та використанні ІКТ, 44 % – відчувають певні труднощі, але переконані, що зможуть підвищити свій рівень, якщо докладуть зусилля і старанність. Володіють на високому рівні та навчають інших 8% із опитаних. Лише 0,8 % респондентів відчувають страх перед комп’ютерною технікою та не впевнені, що зможуть засвоїти технології.

Із опитаних 96 % викладачів використовують засоби інформаційно-комунікаційних технологій у педагогічній діяльності. З них майже 59 відсотків використовують ІКТ більше 5 років, 37% від 1 до 3 років, взагалі не використовують – %.

Моніторинг дозволив проаналізувати відповіді викладачів щодо оцінки ними свого рівня володіння комп’ютерними технологіями, адже володіння такими технологіями є необхідною умовою ефективного використання засобів ІКТ під час навчально-виховного процесу (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Як видно з таблиці, педагоги оцінюють свій рівень володіння технологіями в дуже широкому діапазоні. Роботу із файловою системою, в текстовому редакторі, з електронною поштою та в інтернеті майже половина респондентів оцінили на відмінно. Інша чистина опитаних більш рівномірно оцінили свої можливості від 1 до 5 балів, виняток – створення Web-сайту та ведення блогу – негативна оцінка (1-2 бала) від 59% до 63%. Серед педагогів

дуже мало таких, хто не вміє працювати з файловою системою, у текстовому редакторові та створювати презентації.

На питання «Чи використовують викладачі електронні засоби навчального призначення (ЕЗНП)» 52%, опитаних використовують епізодично, за потребою, 20 % відповідей були негативні через різні причини, і лише 27 % відзначили системність використання ЕЗНП та роботу над їх удосконаленням.

Застосування комп’ютерних технологій відбувається також не систематично, в основному під час викладення нового матеріалу (34% відповідей). Під час самостійного опрацювання, перевірки знань та закріплення матеріалу комп’ютерні засоби задіяно лише у межах від 11% до 15 % випадків. Одночасно з цим у 58 % випадків основними труднощами на думку респондентів є незначна кількість ЕЗНП у навчальному закладі.

Респонденти висловили свою думку щодо того, чи відповідає зміст ЕЗНП навчальній програмі: 61,6 % викладачів вважають, що зміст відповідає частково, 33 % – відповідає повністю. Основним недоліком ЕЗНП, на думку викладачів, є перенасиченість непотрібними даними (21 % респондентів), від 6 до 16 відсотків вважають їх неякісно оформленими, занадто складними у використанні, такими, що мають складний інтерфейс. Третина респондентів (34 %) не мають труднощів при використанні ЕЗНП.

Педпрацівники відповіли на запитання щодо забезпеченості навчального закладу ЕЗНП:

• 58 % підкреслили, що у закладі є незначна кількість ЕЗНП, які використовуються під час навчально-виховного процесу;
• майже 14 % – що у їхніх закладах є педпрацівники, які систематично отримують (обмінюють, копіюють) ЕЗНП;
• 15 % відзначили, що у навчальному закладі діє система централізованого поповнення через бібліотеку та матеріали потрапляють до навчального закладу через централізовані закупки;
• 11 % – у профтехзакладі практично відсутні ЕЗНП, навчальний процес успішно здійснюється без цих матеріалів.

Аналіз відповідей респондентів дозволив зробити наступні висновки:

• використання ІКТ в навчальному процесі позитивно впливає на результати учнів, сприяє всебічному розвитку навчальних навичок і особистісних якостей учнів, підвищує ефективність уроку;
• викладачі і майстри відчувають потребу у підвищенні рівня кваліфікації щодо використання ІКТ, вдосконалення навичок володіння комп’ютерною технікою;
• кабінети недостатньо оснащені технікою, необхідною для використання ІКТ, не забезпечені підключенням до мережі Інтернет;
• навчальні заклади потребують кваліфікованих спеціалістів з обслуговування засобів ІКТ;
• використання засобів ІКТ в навчальному процесі має бути більш різноманітним та ширше використовуватися;
• забезпечення ПНЗ електронними засобами навчального призначення є недостатнім.

УДК 378.37.001.08

В.В. Сидоренко,

доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри філософії і освіти дорослих Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Київ)

РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ ЗА ДВОХЕТАПНОЮ ДИСТАНЦІЙНО-ОЧНОЮ ФОРМОЮ НАВЧАННЯ

Серед ключових компетентностей[1] педагога Нової української школи виокремлено інформаційно-цифрову компетентність, що також обґрунтована в «Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європи»  (від 18 грудня 2016 р.) «Про освітні компетенції для навчання протягом життя». Європейські еталонні рамки визначають основну компетенцію вміння роботи із цифровими носіями як впевнене та критичне використання технологій інформаційного суспільства  (ТІС) для  роботи,  відпочинку  і  спілкування, що включає: здатність до пошуку, збирання та обробки інформації, критичного та систематичного її використання, оцінки  значимості  та  здатність  розрізняти  реальність  від віртуальної реальності;  уміти  користуватись  інструментами для переробки,  презентації та розуміння комплексної інформації та бути здатними отримати доступ для  допомоги в критичному мисленні, творчості та інноваціях;
знаходити  та  користуватися  послугами  Інтернет-служб тощо.

Відкрита післядипломна педагогічна освіта передбачає професійний розвиток фахівців через відкриті технології освіти дорослих, відкритий контент і відкриті знання, прозорість системи, взаємоузгоджуваність усіх її компонентів, а також спільне створення, експериментування, роздуми, обмін та застосування накопичених ідей і знань, досвіду всіх суб’єктів, наявність умов для їхнього вільного входження  в освітній простір та отримання якісної освіти без обмеження гендерних, вікових, національних, територіальних відмінностей. У сучасній системі післядипломної педагогічної освіти надається перевага технологіям дистанційного навчання як однієї з форм системи неперервної освіти, що забезпечує широкий доступ особистості до кращих світових освітніх ресурсів, самонавчання найбільш доступним способом, отримання професійно-орієнтованої та особистісно-значущої інформації впродовж усього життя. Отже, дистанційна освіта – це засіб практичної реалізації принципів відкритої післядипломної освіти. За даними Академії Ай Ті, дистанційна форма навчання займає третину від загального обсягу професійного навчання сучасних фахівців.

Формальна система післядипломної педагогічної освіти фахівців, яка має професійний кадровий потенціал, інноваційне науково-методичне, навчальне та інформаційне забезпечення, здатна створити всі умови для якісного та систематичного навчання педагога Нової української школи впродовж усього життя, розвитку його інформаційно-цифрової компетентності як ключової в суспільстві, яке навчається.

Використання ідей відкритої освіти та дистанційного навчання для підготовки фахівця нової формації, який самостійно моделює й зреалізовує індивідуальну освітню траєкторію шляхом формальної та неформальної освіти, визначає параметри процесу навчання (зміст, тривалість, форми, методи, програми навчання, засоби та ін.), здійснює цілепокладання й конструктивну корекцію в принципово нових умовах, варіативно прогнозує результати професійно-педагогічної діяльності розглянемо на прикладі курсів підвищення кваліфікації

[1] Компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність [Нова українська школа: Порадник для вчителя. Розділ 1: Огляд концепції Нової української школи. – К., 2017. С. 6-7]. Ключові компетентності пов’язують воєдино особистісне і соціальне в освіті, відображають комплексне оволодіння сукупністю способів діяльностей, що створює передумови для розроблення індикаторів їх вимірювання; вони виявляються не взагалі, а в конкретній справі чи ситуації; набуваються молодою людиною не лише під час вивчен- ня предметів, але й засобами неформальної освіти, впливу середовища. До ознак ключових компетентностей належать такі: поліфункціональність; надпредметність; міждисциплінарність; багатокомпонентність; спрямування на формування критичного мислення, рефлексії, визначення власної позиції.

керівних та педагогічних кадрів закладів ППО за двохетапною дистанційною-очною формою навчання.

Актуальність підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів закладів ППО за двохетапною дистанційною-очною формою навчання полягає в необхідності розробки та реалізації індивідуальної освітньої траєкторії фахівців з метою реалізації освітньої політики держави шляхом запровадження інноваційних форм, методів та технологій навчання  на засадах андрагогіки, з урахуванням освітніх потреб і запитів слухачів, держави та глобалізованого світу.

Мета навчання за освітньо-професійною програмою підвищення кваліфікації полягає в удосконаленні управлінської, науково-методичної та професійно-фахової компетентності керівних та педагогічних кадрів закладів ППО, сприянні їхньому професійному та особистісному розвитку в умовах Нової української школи шляхом реалізації наступних завдань:

• удосконалення та оновлення знань і вмінь із теоретико-методологічних, правових, управлінських, філософських та інших питань забезпечення ефективної професійної діяльності слухачів;
• отримання додаткових та вдосконалення наявних знань і вмінь з основних напрямів професійно-педагогічної, зокрема управлінської діяльності;
• активізація самостійної діяльності, розвиток мотивації професійного вдосконалення та особистісного розвитку слухачів в умовах дистанційно-очного навчання.

Формування змісту підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів закладів ППО здійснюється з урахуванням галузевої специфіки та професійного спрямування, що визначається:

• викликами відкритого суспільства щодо забезпечення навчальних закладів висококваліфікованими та конкурентоспроможними на ринку освітніх послуг фахівцями;
• сучасними вимогами щодо форм, методів і засобів професійно-педагогічної діяльності працівників;
• досягненнями в напрямах соціальної, педагогічної, психологічної, управлінської, економічної, правової, технологічної та ін. підготовки.

Підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів закладів ППО за двохетапною дистанційно-очною формою навчання забезпечує насамперед:

• створення мережевого освітнього простору для продуктивного професійного полілогу, орієнтоване на виробництво професійно значущої інформації та обробку ІКТ-потоків;
• надання випереджувальних і диференційованих сервісних освітніх послуг;
• управління освітнім процесом та адміністрування, адже куратор-тьютор виконує функцію диригента, модератора освітнього процесу;
• функціональність, гнучкість;
• модульність, наявність вбудованих засобів розробки та редагування навчального контенту;
• повноцінну й комфортна взаємодію всіх учасників навчального контенту;
• синхронне /асинхронне спілкування;
• розвиток ІКТ-компетентності, медіа-культури фахівців Нової української школи, що включає вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, нарощувати обсяги інформації, створювати власні електронні продукти, вибудовувати власний стиль комунікації в суспільстві, яке навчається тощо;

широкий доступ особистості до кращих вітчизняних світових освітніх ресурсів

• отримання освітньої, професійно орієнтованої та особистісно-значущої інформації впродовж усього андрагогічного циклу.

Підвищення кваліфікації за двохетапною очно-дистанційною формою навчання (21 тиждень) на основі інформаційно-комунікаційних (зокрема хмарних) технологій відповідно до суб’єктного досвіду, професійних запитів і потреб слухачів передбачає два етапи (див. Табл. 1):

• І етап – дистанційний, триває 20 тижнів (165 год., 5,5 EКTS-кредитів). Основні завдання етапу: ознайомлення слухачів з організацією та порядком підвищення кваліфікації, керована самостійна робота за індивідуальною освітньою траєкторією, використання Інтернету з навчальною метою (пошук і аналіз інформації, робота з блогом тьютора тощо); участь в дистанційних лекціях у синхронному (on-line) та асинхронному (off-line) режимі, вебінарах, чатах, форумах, дистанційному консультуванні тощо, написання випускної творчої роботи тощо;
• ІІ етап (очний) – підсумково-звітовий, триває 5 днів (45 год. – 30 год. аудиторної роботи, 15 год. – самостійної роботи; 1,5 EКTS-кредити). Основні завдання етапу: систематизація знань, умінь, навичок слухачів, оцінювання індивідуальної успішності навчання через захист творчих випускних робіт (проектів); з’ясування якості зростання професійних потреб, запитів, рівня розвитку професійної компетентності тощо.

Таблиця 1

Підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів закладів ППО за очно-дистанційною (двохетапною) формою навчання

В організації освітньої діяльності за дистанційно-очною формою навчання реалізуються такі принципи: диференціація та поглиблення змісту професійно важливої інформації; варіативність, адаптивність, гнучкість навчання; максимальна інтеграція змісту навчання та професійної діяльності слухачів; демократизація управління навчанням; реалізація фасилітативного стилю (спільне розв’язання професійних проблем, активна участь слухачів в організації освітнього процесу та самооцінюванні навчально-виробничих досягнень та ін.); рефлексивна креативність навчання (самонавчання, індивідуально-творчий підхід до засвоєння знань і використання нових освітніх технологій); неперервність навчання, подовження в часі, термінах, що супроводжується систематичною фасилітативною допомогою та підтримкою; прогностична спрямованість, науковість, цілісність та доступність, раціональність, інтегративний характер інформації; педагогічний моніторинг, діагностика та рефлексія; навчання на варіативній основі з елементами модульного навчання, урахування фактичних знань і вмінь, потреб і запитів замовників освітніх послуг тощо.

Серед визначених в освітньо-професійній програмі профілів базових компетентностей керівних та педагогічних кадрів закладів ППО, які розвиваються в системі підвищення кваліфікації, виокремлюємо такі: інтегральна компетентність, загальні компетентності (освітологічна, нормативно-правова), спеціальні компетентності (управлінська, науково-методична, соціально-психологічна, інноваційно-дослідницька, інформаційно-цифрова). Інформаційно-цифрова компетентність включає здатність педагога використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології, комп’ютерну техніку, що дозволяють досягати цілей професійної діяльності та професійно-особистісного розвитку, у тому числі: мережеві системи пошуку та обробки інформації; електронні бібліотечні ресурси та технології, мультимедійне обладнання; комп’ютерні програми статистичної обробки та візуалізації даних діагностики та результатів експериментального дослідження тощо.

Підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів закладів ППО на дистанційному етапі навчання відбувається на основі системи управління електронним навчанням (LMS) Moodle із використанням хмарних технологій (Google Apps For Education, Microsoft Office 365). Для зазначеної категорії слухачів розроблено дистанційний курс – інтерактивний комплекс науково-методичних і навчально-методичних матеріалів та освітніх послуг, створених у віртуальному навчальному середовищі для організації дистанційного навчання на основі ІКТ-технологій. Дистанційний курс включає: структуровані електронні інтерактивні навчальні матеріали за модулями освітньо-професійної програми, зокрема теоретичний складник змістових модулів (дистанційні лекції в синхронному (on-line) та асинхронному (off-line) режимі, вебінари, дистанційне консультування, матеріали для самостійної роботи та ін.), методичні рекомендації для слухачів/викладачів, систему діагностики розвинутих під час навчання компетентностей (рефлексійні анкети, тести, бліц-опитування та ін.); додаткові навчальні засоби (відеоматеріали, зокрема відеолекції, мультимедіалекції тощо  до тем, спецкурсів, презентаційні матеріали до змістових модулів та ін.); інформаційну сторінку курсу (презентація курсу, веб-сторінка тьютора, новини курсу, програма курсу та ін.)

Для слухачів дистанційно-очних курсів підвищення кваліфікації розроблено інструктивно-методичне заняття «Організація самостійної роботи керівних кадрів закладів ППО в середовищі дистанційного навчання». На дистанційному етапі підвищення кваліфікації основними видами навчальних занять є: дистанційна лекція в синхронному (on-line) та асинхронному (off-line) режимі, відеолекція, мультимедіалекція, вебінар, дистанційне консультування, відеоконференція, форум тощо. Відеоконференція «Професійний розвиток фахівців у системі освіти дорослих: теорія, історія, технології» проводиться в режимі on-line за допомогою сучасних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій (зокрема, електронної пошти, обміну файлами). Відеоконференція використовується для відкритого обговорення поставлених навчальних проблем за попередньо розробленою структурою і регламентом обговорення заданої тематики в межах дистанційного листування. Для організації самостійної роботи слухачів курсів передбачено постійно діючий Консультаційний пункт.

Підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів закладів ППО за дистанційно-очною формою навчання передбачає активізацію процесу самостійного й цілеспрямованого здобуття слухачами необхідної інформації, постійне самовдосконалення шляхом самоосвітньої діяльності, оскільки традиційне репродуктивне засвоєння знань уже не забезпечує освітніх потреб як педагога Нової української школи, так і викликів до системи освіти зокрема.

Дистанційний етап передбачає виконання завдань дистанційного курсу, що зреалізовуються шляхом:

• проведення поточного самодіагностування для виявлення індивідуально-особистісних і професійних настанов, рівня професійної компетентності, сформованих компетенцій;

• розгляду навчального матеріалу змістових модулів на дистанційних лекціях у синхронному (on-line) та асинхронному (off-line) режимі, відеолекціях, мультимедіалекціях, вебінарах тощо;
• самостійного вивчення слухачами навчального матеріалу на основі розробленого для кожного змістового модуля комплексу навчально-методичних матеріалів, додаткової електронної бібліотеки, завдань для самостійної та індивідуальної роботи, завдань для допитливих тощо;
• активної участі слухача в інформаційно-мотиваційному (інтерактивних, актуалізованих лекціях, лекціях-презентаціях і под.) і практико-діяльнісному блоках освітньо-професійної програми, зокрема практичних, семінарських, тренінґових заняттях;

• вибору слухачем теми випускної роботи, творчого проекту, вироблення стратегії роботи, визначення мети і завдань, узгодження плану, розроблення інформаційно-комунікаційного забезпечення;
• використання Інтернету з навчальною метою (пошук і аналіз інформації, робота в чаті, форумі, робота з електронною поштою через веб-інтерфейс, отримання пошти, створення і відправка листів, робота з блогами тьютора тощо);
• підведення підсумків щодо виконання завдань дистанційного етапу;
• самоаналіз педагогом власної діяльності, моніторинг професійно-особистісного розвитку, розвитку компетентностей тощо.

Основним засобом опанування і поглибленого вивчення слухачем курсів ПК навчального матеріалу є самостійна робота, що організовується у вільний від обов’язкових навчальних занять час без безпосередньої участі тьютора чи викладача. На дистанційному етапі ПК самостійна робота слухачів (СРС) – частина освітнього процесу системи підвищення кваліфікації і перепідготовки тих, хто вчиться, спрямована на виконання поставленої дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування і розвиток вмінь і навичок, систематизація й узагальнення знань. Самостійна робота виконує важливі функції: сприяє засвоєнню знань, формуванню відповідних умінь і навичок, забезпечує неперервний професійний розвиток педагогічних працівників; стимулює потребу в самоосвіті; розвиває індивідуальні пізнавальні та творчі здібності особистості; спонукає до науково-дослідної роботи та ін.

У напрямку ефективної організації самостійної роботи слухачам рекомендуються виконання таких форм: ознайомлення з нормативно-методичними матеріалами, що регламентують організацію освітнього процесу, з електронною бібліотекою, опрацювання нормативно-правової бази, наукової літератури до того чи іншого змістового модуля освітньо-професійної програми тощо; планування освітнього маршруту для самостійної та індивідуальної роботи; робота в інформаційних мережах, із блогом тьютора; опрацювання запитань для самоконтролю та самоперевірки; аналіз власної педагогічної діяльності; складання індивідуального плану самоосвіти в найближчій і подальшій перспективах тощо.

Результатом підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів закладів ППО за дистанційно-очною формою навчання є підготовка конкурентоспроможних на ринку освітніх послуг фахівців, які здатні організовувати професійну/управлінську діяльність в системі післядипломної освіти на засадах еколюдиноцентризму, керуючись нормативно-правовими документами, вимогами безпеки життєдіяльності, фінансової автономії, вимогами інтеграції в європейський освітній простір; забезпечувати випереджувальність розвитку країни, готові виконувати роль консолідаторів нації, активно зреалізовувати освітні проекти національного масштабу; витримувати конкуренцію на європейському і світовому ринку освітніх послуг; здійснювати неперервний науково-методичний супровід професійного розвитку педагогічних працівників шляхом формальної, неформальної, інформальної освіти впродовж усього міжкурсового періоду; здійснювати пошук, опрацювання, аналіз та презентацію професійно важливих знань із різних джерел та даних експериментальних досліджень із використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій тощо.

Література

1. Сидоренко В.В. Акмеологічні технології в освіті дорослих / В.В. Сидоренко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. – Вип. 26 (36). – Сер. 16 «Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики»: зб. наук. пр. / ред. кол.: Н.В.Гузій (відп. ред.). – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2016. – С. 38-42.

Сидоренко В.В. Концепція маркетингу освітніх послуг для професійного розвитку фахівців нової української школи / матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Неперервна освіта нового сторіччя: досягнення та перспективи» (15-22 травня

1. 2017 року) КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» / електронний збірник наукових праць Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. – №5(27). – Режим доступу: http://www.zoippo.zp.ua/pages/el_gurnal/el_gurnal.html.
2. Сидоренко В.В. Реформування системи підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів в умовах реалізації концепції «Нова українська школа» / Керівник нової української школи : світоглядно-професійні орієнтири : зб. наук. пр. / В.П. Андрущенко (голова), В.П. Бех (заст. голови), О.В. Алейнікова та ін. К. НПУ імені М.П. Драгоманова, 2017. – С. 148-153.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

М.О. Сова,

доктор педагогічних наук, професор

КВНЗ КОР «Білоцерківський

гуманітарно-педагогічний коледж»

м. Біла Церква

ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ

ЯК ЗАСІБ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

В умовах інформаційного суспільства виявляється тенденція віртуалізації освіти. Серед її пріоритетних напрямів вирізняють дистанційне навчання, діяльність міжнародних освітніх центрів, комп’ютеризація навчання і створення комп’ютерних проектів, програм і електронних посібників, використання інформаційно-комунікаційних, і зокрема, хмарних технологій. Завдяки хмарним технологіям пізнавальні та комунікативні процеси взаємодіють з віртуальною реальністю, створюючи, тим самим, «мозаїчну» картину віртуального світу.

Розвиток хмарних технологій як засобу віртуалізації освіти здійснюється з урахуванням того, що можливість існування віртуальної реальності вкорінюється в свідомості учнів, а саме в  її здатності створювати образи віртуального світу. З одного боку, віртуальна реальність  є новим способом пізнання об’єктивної реальності; з іншого, – віртуальна реальність здійснює активний емоційно-чуттєвий вплив на психологічний і культурний світ молодших школярів.

Проте розкриття інтерактивних  аспектів створення віртуального світу засобами хмарних технологій  в початковій школі недостатньо висвітлені в науково-педагогічній літературі, що зумовлює актуальність дослідження поставленої проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що в епоху цифрової революції підвищується інтерес зарубіжних ті вітчизняних дослідників до цифрових комунікаційних технологій. Все більшої інтенсивності набувають дослідження прикладних і технічних аспектів створення образів  віртуальної реальності, які пов’язані з її інтерактивними властивостями.

Епістемологічні проблеми віртуалізації освіти знаходять своє вирішення у працях І. Г. Корсунцева, Н. Т. Тверезовської. Використання хмарних технологій у процесі моделювання  віртуального світу розвивається в дослідженнях В. С. Бабенко, О. В. Ковалевської, Д. І. Шапіро. Вивченню проблем віртуалізації освітнього процесу засобами хмарних технологій присвячені роботи Д. В. Іванова, Д. Ю. Касаткіна, С. О. Кубіцького.

Психологічний аспект створення образів віртуального світу передбачає вивчення широкого діапазону питань, а саме: формування критичного ставлення та оцінки можливостей віртуальної психології та віртуальної людини (М. А. Носов, Ю. Т. Яценко); з’ясування можливостей віртуальної реальності як форми світосприйняття (М. Д.Щелкунов); встановлення зв’язку між віртуальністю й творчістю (Р. А. Браже); розробка віртуальних психотехнологій (С. Л. Сурменко); оцінювання негативних наслідків феномена віртуальності, зокрема інтернетоманія та віртуальна наркоманія (В. Л. Сліпчук).

Увагу психологів привертають соціально-особистісні аспекти віртуальної реальності, такі як відчуження від реальності, критичне ставлення до традицій життя суспільства, отримання задоволень, її зв’язок зі сьогоденням, минулим і майбутнім [1]. Дослідниками аналізується прагнення людини увійти у віртуальну реальність, створюючи новий штучний спосіб життя, що не схожий з природними умовами буття, обговорюється виникнення Homo Virtualis – людини, яка зорієнтована на віртуальність.

При всьому різноманітті  наукових поглядів на значення віртуалізації освіти та використання хмарних технологій в освітньому процесі, слід зазначити, що в дослідниками не приділяється достатньої уваги вивченню інтерактивних аспектів хмарних технологій при моделюванні  віртуального світу молодшими школярами. Тому поставлена проблема потребує теоретичного і практичного вирішення, що зумовлює актуальність теми наукового пошуку.

Мета роботи – розкриття інтерактивних аспектів хмарних технологій та їх ролі в віртуалізації освітнього процесу в початковій школі.

Реалізація потенціалу новітніх медіатехнологій сприяє предметному й змістовому збагаченню інформаційних потоків, їх наближенню до глибинних інтересів освітян і громадськості, залученню аудиторії до діалогу при вирішенні актуальних проблем і прийнятті конструктивного рішення. Відтак з’являється можливість не лише створити ефект співучасті, а й залучити комунікантів до активної взаємодії як під час міжособистісної й групової комунікаціїї, так і в процесі онлайн і офлайн-комунікації.

Розвиток інтерактивного аспекту використання  хмарних технологій у початковій школі має на меті підтримку системи аудіовізуальних  взаємодій учасників освітнього процесу. Організація комунікативної діяльності. відбувається на основі певної програми дій, наприклад, пропедевтика інноваційної діяльності учнів початкової школи, створення ресурсних центів і творчих лабораторій, презентація відеоматеріалів, взаємодія з громадськими і благодійними організаціями.

У цьому аспекті перспективним є дослідження унікальних можливостей такого виду хмарних технологій, як Phygital-технології, в яких інтегрується цифровий і фізичний простір. Сутність поняття phygital розкривається формулою Physics + Digital = Phygital, в якій виражається злиття двох реальностей: фізичної (physics – фізичний) та віртуальної (digital – цифровий).

Phygital-технології досліджуються через вивчення конкретних кейсів – по одному прикладу на кожну з виявлених напрямків phygital. Завдяки використанню phygital-технологій змінюється традиційна структура комунікативного процесу, яку можна подати такою схемою: «комунікатор / реципієнт – гаджет – цифрова пошукова система – продукт комунікації». Застосування цієї схеми при встановленні інтерактивної взаємодії сприяє посиленню соціально-психологічного впливу на аудиторію, успішному управлінню значним обсягом інформації, наданні можливості кожному учню зайняти центральне місце в інноваційному просторі освіти.

Разом з тим, одночасна присутність учнів як у реальному, так і віртуальному просторі, їх інтегрування у внутрішньому світі реципієнта впливає на активізацію психічних процесів – (асоціацій та креативного мислення, уяви та фантазії, емоцій та почуттів), що сприяє розширенню, поглибленню індивідуального простору молодших школярів.

Отже, у контексті кейсів phygital-технології посилиться їх інформаційна складова, збагачена технічним інструментарієм – графічними зображеннями, схемами, фотографіями, картами, відеозаписами, відеоіграми та візуальними ефектами.

Застосування phygital-технологій в освітньому процесі початкової школи надає можливість створити віртуальну реальність, яка сама по собі досить реальна. У цьому випадку можна говорити про створення нової віртуальної реальності, що ґрунтується на цифровій техніці. Особистість учня, перебуваючи у двох просторах водночас, здатна створювати ілюзію цілеспрямованої діяльності в просторі віртуальної реальності. Адже кожен учень, поринаючи у віртуальну реальність, конструює в ній власний образ. У такий спосіб згортається обсяг актуалізованої інформації, підвищується швидкість її відтворення, зменшується інтелектуальне навантаження, формується почуття емоційного комфорту.

Використання технічного потенціалу хмарних технологій ґрунтується на їх синкретичній природі і, зокрема, єдності вербальних, візуальних і аудіальних компонентів крос-платформного середовища. Звідси їх практичне значення полягає у: можливості управляти значним обсягом інформації, її предметному та змістовому збагаченні;  пізнавальній активності учнівської аудиторії; створенні ефекту співучасті,  встановленні взаємодії  як під час комунікативної взаємодії, так і в процесі он-лайн і оф-лайн-комунікації; прийнятті конструктивних  рішень як результату аудіовізуального діалогу.

Так, на синкретизмі відтворення дійсності побудована технологія «трансмедійний сторітеллінг» (transmedia storytelling), що поєднує вербальні, візуальні та аудіальні компоненти медійного середовища в єдину «трансмедійну історію», створену на декількох платформах і в різних форматах. До переваг даної технології слід віднести можливість створення інтерактивного виміру медійного простору освіти, який складається з різноформатних елементів крос-платформного середовища (фільм, книга, документалістика, відеогра, блог, форум, шоу, медіафестиваль). Дана технологія дозволяє емоційно «пережити» досвід, який неможливо засвоїти в реальному світі. Для прикладу: фільм «Чорнобиль. Зона відчуження». Залучення онлайн-аудиторії проходить за допомогою квесту, який поєднує віртуальні ігри, обговорення в соціальних мережах і на форумах з діями, які учасники мають здійснити на вулицях міст і навіть відправитись у Прип’ять. Слоган серіалу: «Ніхто не повернеться таким, яким був!». Візуальними символами є перевернута машина «Волга», чорно-жовта стрічка і люди в жовтих костюмах хімзахисту, які знаходились як у віртуальному просторі, так і в реальних місцях проведення квесту.

Синкретичність різноформатних компонентів та ізоморфізм між частиною і цілим у трансмедійній історії дозволяють вирішити комплекс завдань пізнавального процесу: а) удосконалити структуру інформаційного матеріалу; б) наблизити предметний зміст інформації до інтересів аудиторії; в) перевести інтерактивність і персоніфікативність  пізнання на новий якісний рівень; г) підвищити ефективність отримання інформації учнівською аудиторією через різні канали медіакомунікацій; д) створити повну картину віртуального світу. Для вирішення цих завдань використовуються методи міждисциплінарного аналізу і синтезу окремих періодів і компонентів історії, які розташовані на різних платформах. Кожен медійний канал виступає сегментом розвитку трансмедійной історії, що сприяє створенню комплексного програмованого переживання історії. Такий метод інтегрування змісту дозволяє зацікавити аудиторію поставленою проблемою і утримати її увагу в контент-потоці.

Слід звернути увагу на те, що інструментарій хмарних технологій може бути інтегрованим у традиційні технології, що спричинить появу інновацій у сучасному просторі початкової освіти.

Таким чином, використання хмарних технологій як засобу віртуалізації освіти сприяє створенню «поліфонічного» інноваційного середовища, предметному й змістовому збагаченню інформаційних потоків, залученню учнівської аудиторії до діалогу при вирішенні актуальних проблем і прийнятті конструктивного рішення. Відтак з’являється

можливість не лише створити ефект співучасті, а й залучити суб’єктів освітнього процесу до активної комунікативної взаємодії.

Перспективи подальших досліджень в окресленому напрямі передбачають комплексний міждисциплінарний аналіз хмарних технологій і підготовку науково-педагогічних кадрів до їх розробки і використання в інноваційному просторі освіти, до здійснення якісних перетворень в духовному та соціальному житті інформаційного суспільства.

Література

1. Вакалюк Т. А. Хмарні технології в освіті / Навчально-методичний посібник. – Житомир: вид-во ЖДУ, 2016. – 72 с.
2. Сабліна М. А. Можливості використання хмарних технологій в освітній та соціальній сферах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elibrary.kubg.edu.ua/4116/1/M_Sablina_OD_7_IS.pd
3. Самойлова І. А. Хмарні технології в освіті. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://docs.google.com/presentation/d/1t1YfIIb1vH5Rsg38JZCyUJ6BoWxwps85wDja1yrNROQ/edit#slide=id.p13
4. Шиненко М. А., Сороко Н. В. Використання хмарних технологій для професійного розвитку вчителів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ite.kspu.edu/webfm_send/308

УДК 378.046.4

М.І. Скрипник,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри філософії і освіти дорослих

ЦІППО УМО НАПН України, м. Київ

ЗМІСТ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТОЗДАТНОГО НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Актуальність проблеми дослідження. У психолого-педагогічній підготовці конкурентоздатного науково-педагогічного працівника в Україні дотепер залишаються помітними виклики, пов’язані, з необхідністю віднайти себе у європейському контексті зламу ХХ – ХХІ ст., з урахуванням існування у ньому як мінімум двох різноспрямованих векторів концептуальної динаміки пожиттєвої освіти: європейської та пострадянської. Виникає необхідність знайти собі місце не тільки у глобальній системі пожиттєвої освіти, але й у системі національної культури та післядипломній освіти. Пострадянська система психолого-педагогічної підготовки конкурентоздатного науково-педагогічного працівника знаходить себе на стику суперечностей традиціоналістських та модернізаційних інтенцій у

культурі та післядипломній освіті. До психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних працівників виявляється звернутим особливий соціальний інтерес, соціальне замовлення – набагато ширше та невпорядкованіше, ніж було за радянської доби, і система підготовки далеко не завжди демонструє здатність виконувати його. Особливим викликом для психолого-педагогічної підготовки конкурентоздатного науково-педагогічного працівника стають зміни у методології дослідно-експериментальної роботи в умовах постнеокласичного розвитку: синтезу гуманітарних та науково-раціональних стратегій.

  Стан розроблення проблеми в науці і практиці. У змісті психолого-педагогічної підготовки конкурентоздатного науково-педагогічного працівника тривалий час домінують переважно емпіричні підходи. Це призводило до: нехтування науковими дослідженнями; відсутності збалансованості у структурі змісту та його ієрархічних складових; маніпулювання суб’єктивними міркуваннями щодо пріоритетності тих чи інших знань. Змінювальний у часі образ і статус психолого-педагогічної підготовки конкурентоздатного науково-педагогічного працівника вимагають адекватних засобів теоретичного осмислення. При цьому усвідомлюється необхідність не лише досліджувати окремі аспекти психолого-педагогічної підготовки, а й бачити таку підготовку як цілісний соціальний процес, що має власну внутрішню детермінацію і водночас визначається соціокультурними умовами і потребами. Існують дві тенденції у відборі та структуруванні змісту підготовки загалом і психолого-педагогічної зокрема: перша – невіддільна від тривалого процесу добору і структурування змісту освіти в культурно-історичному розвитку (від «загальної герменевтики тексту» – у середньовічному суспільстві, «передавання способу життя» – у час, що передує добі Просвітництва до «культу розуму і наук» – у добу Просвітництва); друга тенденція пов’язана з новітніми вимогами до змісту підготовки як емпіричного та теоретичного узагальнення вимог до «соціального замовлення», нових технологій підготовки.

Основна ідея, положення, висновки дослідження. Аналіз історико-педагогічного досвіду проектування змісту психолого-педагогічної підготовки доводить, що найяскравішою спробою системного опису для позначення існуючого договору між суспільством, державою і сферою освіти є теорії курикулуму (curriculum) Теорія курикулуму доводить, що джерелом формування змісту психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних працівників, окрім соціуму, є культура. Культура стає глобальною реальністю, де розгортається цілий спектр окремих реалій людського існування. Основними положеннями культурологічного підходу, що стали основою формування змісту психолого-педагогічної підготовки конкурентоздатного науково-педагогічного працівника в умовах післядипломної педагогічної освіти, є: культура є ціннісною і змістовою основою процесу підготовки науково-педагогічних працівників; концептуально визначаємо, що зміст психолого-педагогічної підготовки кадрів вищої кваліфікації базується на освоєнні педагогічно адаптованого соціокультурного досвіду, досвіду організації науково-експериментальної роботи та освітньої діяльності у ВНЗ; визначено такі його основні різновиди досвіду, що відображаються у змісті психолого-педагогічної підготовки: методологічні знання про суспільство, природу наукового пізнання, способи науково-педагогічної діяльності; досвід здійснення відомих загальнолюдських способів діяльності та способів організації науково-педагогічної діяльності, що втілюються зі знаннями, уміннями та навичками особистості науково-педагогічного працівника; досвід творчої науково-педагогічної діяльності з розв’язання інноваційних проблем, що виникають перед суспільством та його освітньою інституцією; досвід ціннісного ставлення до культури, світу, особистості, людства, що зумовлює формування науково-педагогічної свідомості.

Психолого-педагогічна підготовка конкурентоздатного науково-педагогічного працівника є органічною єдністю загального, особливого й одиничного. Як загальне вона відображає закономірності неперервної освіти і є складовою післядипломної педагогічної освіти; як особливе – має свою специфіку, зумовлену психолого-педагогічними аспектами діяльності науково-педагогічного працівника за різними науковими галузями, необхідністю

здійснювати науково-освітній вплив у професійній діяльності; як одиничне – відображає залежність психолого-педагогічної підготовки від індивідуальних особливостей викладача. Основна ідея дослідження полягає у наданні психолого-педагогічній підготовці науково-педагогічних працівників культурологічного характеру та ознак системності, що передбачає розробку інтегрально-праксеологічного підходу. Концепція ґрунтується на системному підході до визначення структури психолого-педагогічної підготовки, кожна складова якої є об’єктом дослідження. Детермінантами структури змісту психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних працівників виступають: неперервний характер підготовки психолого-педагогічної науково-педагогічних працівників; науковий та практичний характер психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; міра вияву психолого-педагогічної творчості науково-педагогічних працівників; специфіка індивідуального розвитку особистості науково-педагогічного працівника й пов’язана зі створенням власної траєкторії психолого-педагогічного саморозвитку та самореалізації.

У змісті психолого-педагогічної підготовки синтезуються інваріантні та варіативні елективні програми, у змісті яких навчальні елементи побудовані на фундаментальних та прикладних знаннях, що розкривають структуру психолого-педагогічної науки та педагогічної діяльності. Інваріантна частина (ядро) психолого-педагогічної підготовки забезпечує можливість науково-педагогічному працівникові привласнювати загальнокультурні та національні цінності, формувати професійно значущі якості відповідно до сучасних вимог розвитку психолого-педагогічної науки та практики. Варіативна частина забезпечує індивідуальний розвиток науково-педагогічних працівників, ураховує особистісні та професійні інтереси. Інваріантна та варіативна частини у структурі змісту психолого-педагогічної підготовки взаємодіють у фундаментальних і прикладних напрямах через освоєння науково-педагогічними працівниками таких аспектів: теоретико-методологічного (наукове прогнозування; розвиток системи вищої освіти в історичному, прогностичному і порівняльному аспектах; поява нових концепцій і теорій, що інтегрують у собі розкриття сутності досліджуваного об’єкта); соціально-психологічного та культурологічного (динаміка розвитку соціальних, особистісних, культурологічних якостей сучасного педагогічного працівника, ціннісно-смисловий зміст діяльності та розвиток його творчого потенціалу); дидактико-методичного (андрагогічні засади професійної діяльності; проблеми проектування змісту вищої освіти; інноваційні шляхи підвищення ефективності, моніторингу і оцінки якості вищої освіти; впровадження нових технологій навчання).

Концептуалізувати науково-професійну картину світу, систематизувати та дослідити її категорії допомагають варіативні елективні курси, основне завдання яких у процесі психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних працівників – забезпечити реалізацію положень діалектики взаємодії фундаментальних та прикладних знань з метою підвищення ефективності підготовки через системно-інтегроване представлення основних характеристик пізнавальних науково-педагогічних процесів та явищ, розкриття найістотніших ознак професійної діяльності з урахуванням особистісних наукових інтересів та професійних запитів. В умовах дистанційної післядипломної педагогічної освіти необхідно розробити елективні варіативні програми психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних працівників.

Основні результати та їх практичне значення для дистанційної післядиплонмої освіти узагальнено і представлено в Курикулумі підвищення кваліфікації (КПК) педагогічних, науково-педагогічних працівників та керівників закладів освіти галузі знань 01 Педагогічна освіта [1]. Курикулум структуровано так: передмова, де закцентовано увагу на підготовці вчителя нової української школи до опанування філософії національного курикулуму; у першому розділі – «Методологія і методика проектування курикулуму підвищення кваліфікації» – обґрунтовано закономірності та принципи формування змісту підвищення кваліфікації у проектованому курикулумі; вміщено пояснювальну записку

здійснено порівняння особливостей освітньо-професійних програм підвищення кваліфікації та курикулуму підвищення кваліфікації; у другому розділі подано робочі навчальні програми тем;  у третьому розділі – робочі навчальні програми спецкурсів до модулів освітньо-професійних програм ПК педагогічних, науково-педагогічних працівників та керівників закладів освіти («Освітологічний і нормативно-правовий», «Посадово-функціональний», «Інноваційно-дослідницький», «Професійно-особистісний розвиток»); у четвертому розділі – теми, спецкурси міждисциплінарного характеру, розроблені співробітниками кафедри філософії і освіти дорослих у межах модулів «Менеджмент і лідерство», «Соціально-психологічний».  у п’ятому розділі запропоновано публікації викладачів кафедри філософії і освіти дорослих у відкритому інформаційному просторі; розділ шостий уміщує список публікацій співробітників кафедри, які внесено до бази ЄДЕБО. Виявлено особливості освітньо-професійних програм підвищення кваліфікації та курикулуму підвищення кваліфікації. Основна ідея курикулума полягає у наданні всім учасникам підвищення кваліфікації орієнтирів для організації і здійснення професійного розвитку. Здійснено порівняння особливостей ОПП підвищення кваліфікації та КПК.

Література

1.Курикулум підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних працівників та керівників закладів освіти галузі знань 01 педагогічна освіта: зб. робочих навчальних програм: авторський колектив / загальна ред. Т.М. Сорочан; наукова ред., упорядкування В.В. Сидоренко, М.І. Скрипник. – К.: ЦІППО, 2017. – 447 с.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Н.О. Слуцька,

викладач Комунального вищого навчального закладу

 Київської обласної ради

“Білоцерківського гуманітарно-педагогічного коледжу”

САМОСТІЙНА ПІЗНАВАЛЬНА  ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

У зв’язку із входженням України до Європейського освітнього простору пріоритетними для освіти стали інтереси особистості, адекватні сучасним тенденціям розвитку суспільства. Якщо попередні концепції вітчизняної освіти орієнтувалися на знання, уміння, навички, суспільне виховання тих, кого навчають, то нині орієнтирами освіти стали компетентність, ерудиція, індивідуальна творчість, самостійний пошук знань і потреба в їх удосконаленні впродовж життя, висока культура особистості.

Формування внутрішньої потреби до самонавчання є вимогою часу й умо­вою реалізації особистісного потенціалу. Здатність людини самоствердитися на професійному рівні цілком залежить від її індивідуального залучення до самостійного процесу одержання нових знань. Розв’язання цього завдання здійснюється через пошук змісту, форм, методів і засобів навчання, що забезпечують розширення можливостей розвитку, саморозвитку й самореалізації особистості. Одним із основних видів навчальної діяльності, за допомогою якого можна поліпшити якість підготовки фахівців, є самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів. Зростання соціального значення неперервної освіти висококваліфікованих спеціалістів зумовлює необхідність переорієнтації освітнього процесу вищого навчального закладу на цілеспрямовану підготовку майбутніх спеціалістів. Правильно організована самостійна робота є необхідною умовою успішного навчання.

Питанню організації самостійної роботи студентів приділяли значну увагу багато  вітчизняних і зарубіжних дослідників. Самостійна робота визначається як один із ефективних методів пізнавальної діяльності в роботах А. Алексюка, Б. Єсипова, П. Підкасистого та ін.; як форма організації навчання досліджується Ю. Бабанським, М. Дяченком, Л. Кандибович, І. Лернером, В. Сиротюком та ін.. Проблема  управління самостійною пізнавальною діяльністю студентів вивчали В. Бондар, Т. Габай, Є. Машбиць, В. Паламарчук, М. Солдатенко, Н. Протасова та ін.; її впливу на розвиток особистості досліджували В. Буряк, Н. Гелашвілі, Б. Єсипов, Ю. Калугін, В. Козаков, Є. Марусова, М. Моро, В. Мороз, І. Наумченко, П. Підкасистий, Л. Хаславська та ін.); розвитку самостійності під час позааудиторної діяльності – О. Дубасенюка, Л. Клименко, В. Лозової, М. Лубенця [6, 30].

Професійний розвиток майбутніх фахівців різних галузей є невід’ємною частиною особистісного розвитку, основу якого становить принцип саморозвитку, творчої самореалізації. З огляду на це, державне і суспільне замовлення вищій школі на підготовку високоосвіченої інтелектуальної еліти поєднується із завданням соціокультурної модернізації українського суспільства, а це ставить освіту в центр осмислення реалій і перспектив розвитку потенціалу нашого народу. Тому серйозного наукового аналізу потребує концептуальна сутність моделі спеціаліста. Дана категорія є визначальною, оскільки започатковує ціль, досягнення якої прагне в процесі своєї практичної діяльності вища школа [8, 108].

У цілісній системі особистісно зорієнтованої професійної підготовки майбутнього спеціаліста є самостійна робота, що покликана формувати професійно значущі та особистісні якості, які обумовлені індивідуально-психологічними особливостями. До таких психологічних детермінант насамперед відносять саморегуляцію. O. Конопкін та А. Осницький виокремили із загального контексту моменти предметної саморегуляції й співвіднесли їх з організацією самостійної роботи.

Предметна саморегуляція передбачає високий рівень самосвідомості, адекватну самооцінку, рефлективність мислення, самостійність, організованість, цілеспрямованість, сформованій вольових якостей. Як підкреслює А. Осницький, при цілеспрямованих діях уміння із саморегуляції можуть бути успішно сформовані за відносно короткий термін. Великий інтерес при цьому становлять рекомендації А. Маркової, що орієнтують студентів на оволодіння прийомами смислового опрацювання тексту, культури читання, загальними прийомами запам’ятовування, концентрації уваги, пошук додаткової інформації, прийомами раціональної організації часу, вмілого поєднання праці й відпочинку з посиланням на правила гігієни розумової праці.

Необхідною умовою впровадження самостійної роботи студентів є відповідне наукове і методичне забезпечення. Проте поєднання технології навчання в малих групах, проблемного навчання, кейс-методики та новітніх інформаційних педагогічних технологій з інтеграцією знань як дидактичних умов організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності майбутніх  спеціалістів.

«Самостійність» формується в процесі соціальної взаємодії в різних аспектах, зокрема в пізнавальному. Пізнавальна самостійність і самостійність знаходяться у відношенні частини та цілого. Самостійність характеризується мотиваційними і процесуальними аспектами, тобто всім тим, що забезпечує залучення активної діяльності, з одного боку, і здатністю приймати рішення, знаходити шляхи їх реалізації і здійснення — з іншого. Пізнавальна самостійність як одна із сфер функціонування самостійності також містить мотиваційний і процесуальний компоненти. В останньому розрізняють два аспекти: змістовий і операційний. Змістовий забезпечує формування у людини наукових понять, способів і методів пізнання нового. Операційний містить інструменти пізнання — інтелектуальні вміння. Поєднання цих аспектів є процесом самостійної пізнавальної діяльності. Самостійна робота може виникнути в результаті внутрішнього спонукання, мотивації студентів чи стимулюватися зовнішніми вимогами, умовами, які можуть викликати позитивний або негативний ефект. Трактування «самостійності» привело дослідників до спроби відобразити в понятті «самостійна діяльність» не лише зовнішні, але й внутрішні ознаки: не просте засвоєння знань, а обов’язкове їх творче перетворення. Існує два види навчальної діяльності: перший — розрахований на діяльність пам’яті (використання матеріалу, викладеного в підручниках та інших джерелах); другий — розрахований на діяльність мислення і творчої уяви (творче перетворення засвоєних знань та набуття вмінь і навичок самостійно набувати знання).

Таким чином, аналіз літератури показав, що самостійною роботою є: складання планів, конспектування, рецензування, користування словниками, робота з дидактичним матеріалом; спостереження, моделювання, образотворче мистецтво. Відповідно, самостійна робота містить усі види навчальної діяльності, яка виконується без безпосереднього контролю з боку викладача.

Отже, розуміння слова «робота» не як результату якоїсь діяльності, а як процесу отримання якогось результату, характеризує самостійну роботу в загальноприйнятому розумінні як самостійну навчальну діяльність                        [1, 18].

Об’єктом цієї діяльності є навчальне завдання. Однак це не означає, що «діяльність» і «робота» взаємозамінні. Поняття «діяльність» ширше і містить у собі поняття «робота» як частину цілого, якконкретний вид діяльності.

Ядром самостійної навчальної діяльності називають пізнавальне завдання, яке, відображаючи її цілі, водночас є і засобом конструювання змісту освіти в формі завдань, і засобом формування суспільно значущої діяльності, і засобом управління процесом її формування [3, 37].

Обов’язковим елементом пізнавального завдання є проблема, яка стимулює самостійний пошук її вирішення. Участь у проблемно-пошуковій діяльності — необхідна умова формування самостійності студентів. Проблемно-пошуковим, на думку дослідників, повинне бути вирішення пізнавальних завдань різного типу: як застосування раніше засвоєних знань, так і визначення нових шляхів для поповнення знань.

Фактично організовуючим початком самостійного пізнання як процесу навчання є сама пізнавальна діяльність, а у визначенні самостійної навчальної діяльності вона називається «засобом навчання», тим, за допомогою чого навчають, а також«формою навчально-наукового пізнання».

Отже, на сучасному етапі, враховуючи недосконалість методів і засобів організації й управління самостійної роботи в педагогіці, необхідно розробляти нові ефективні системи навчання. Організація самостійної роботи при вивчені фахових дисциплін є доречною в зв’язку з перебудовою цілей і завдань навчання і оптимізації процесу навчання, який формує активну творчу особистість, котра вміє самостійно набувати знання та удосконалювати сформовані раніше вміння, самостійно моделювати різноманітні професійні ситуації.

Література

1. Буряк В.К. Умови та засоби самоосвіти студентів /В.К.Буряк// Вища школа. − 2002. − №6. − С. 18-19.

2.Годник С. М., Въюнова Н. И., Якушева Г. И., Гайдар K. M. Самостоятельная деятельность студентов: некоторые основы самоорганизации. / С. М. Годник, Н. И. Въюнова, Г. И. Якушева K. M. Гайдар. − Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1994. − 20 с.

3.Малькова З.А. Качество образования в школе / З . А. Малькова                          // Перспективы: вопросы образования. − 1990. − №1. − С. 27-37.

4.Петрова А. В. Дидактичні умови організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів / А. В. Петрова // Рідна школа. – 2006. − №7. – С. 16-19.

5.Пидкасистый П. И. Сущностная характеристика познавательной деятельности / П. И. Пидкасистый // Вестник высшей школы. − 1985. − №9. − С. 35-39.

6.Подмазин С. И. Личностно-ориентированное образование: социально-философское исследование. / С. И. Подмазин. − Запорожье : Просвіта, 2000. – 250 с.

7.Рогова О. В. Формування пізнавальної активності студентів у процесі самостійної роботи / О. В. Рогова // Напрямки наукових досліджень кафедри педагогіки. Педагогіка та психологія: Збірн. наук. праць. За ред. В. І. Лозової. − Харків, 1997. − С. 39-41.

8.Ткаченко М. В. Самостійна робота студентів як чинник професійного становлення майбутнього фахівця / М. В. Ткаченко // Наука і освіта. – 2008. − №1-2. – С.107-110.

УДК 378.147: 004.9                                                                          

 О. В. Тимченко,

викладач природничих дисциплін

КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

м. Біла Церква

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ «ВЕБ-КВЕСТ»

ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Актуальність теми дослідження. Освіта – основа інтелектуального, духовного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорука розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої суспільної цінності, розвиток її розумових і творчих здібностей, професійних знань і компетентностей [4].

Характерною особливістю сучасних освітніх тенденцій є спрямованість на розвиток творчої ініціативи, самостійності, конкурентоспроможності, мобільності майбутніх фахівців. здатності до самостійної розумової праці, самовизначення та самоосвіти. Переорієнтацію традиційних когнітивних тенденцій вищої освіти, її методів і технологій забезпечує компетентністний підхід, який у сучасних умовах сприяє успішному виконанню професійних обов’язків, без яких теоретична поінформованість втрачає свою цінність [1].

Компетентнісний підхід до організації самостійної роботи студентів означає не лише засвоєння орієнтованого компонента, а й підготовку випускників вищого навчального закладу до успішної професійної діяльності в різних ситуаціях, формування поведінкової моделі особистості та умінь вирішувати життєві проблеми.

Правильна організація самостійної роботи студентів є важливим підґрунтям формування і розвитку здатності до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації освітнього процесу, зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою освітню траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися упродовж життя.

Однією із інноваційних форм організації самостійної навчальної діяльності студентів, яка навчає знаходити, опрацьовувати, аналізувати і систематизувати необхідну інформацію, розв’язувати поставлені задачі, є технологія «веб-квест» (web-quest) [5].

Стан розроблення проблеми в науці і практиці. На думку науковців О. Багузіної, Д. Грабчака, С. Напалкова, М. Зайкіна, С. Лутковської, Т. Путій, Н. Цодіковатої та інших, упровадження квест-технології в освітній процес відповідає концепції нової парадигми організації освітнього середовища. Адже сьогодні в процесі навчання активно використовуються інформаційні технології, що забезпечує перехід від пасивного отримання знань до діяльнісного, сприяє самостійному пошуку, збору, аналізу і представленню інформації, розвитку мислення, професійних умінь учасників освітнього процесу, а функції педагога трансформуються у функції тьютора, фасилітатора. Саме тому технологія «веб-квест» є актуальним об’єктом сучасного педагогічного дослідження.

На сьогодні багато науковців та педагогів досліджують особливості впровадження квест-технології в освітній процес в різних напрямах: для навчання суб’єктів освітнього процесу; як дидактичний засіб; як інтерактивна методика; у контексті ресурсно-орієнтованого навчання; як засіб реалізації методу проектів; як засіб формування корпоративної культури і партнерських стосунків; як засіб підготовки до міжкультурної комунікації; як засіб розвитку компетентностей та компетенцій; для вивчення навчальних предметів; використання квестів у позаурочній діяльності; один із способів побудови сюжетів в літературному творі [9, с. 14].

Проте проблема розробки та упровадження даної технології з метою організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення природничих дисциплін є недостатньо дослідженою і потребує подальшого вивчення.

Виклад основного матеріалу. Варто відзначити, що «квест» у перекладі з англійської мови означає «пошук». Аналіз літературних джерел свідчить, що існує багато визначень поняття «квест». Наприклад, за своєю сутністю сюжети фольклорних, фантастичних літературних творів є квестами, основою яких є пошук, а головний герой повинен подолати багато перешкод аж доки не досягне мети. В той же час, квест або пригодницька відеогра (adventure game) – жанр відеоігор, основу якого складає вирішення поставлених завдань шляхом їх обдумування, уважного пошуку підказок і схованих деталей

Ідея розробки веб-квесту як навчального завдання належить Берні Доджу та Тому Марчу. Згідно з визначенням Берні Доджа веб-квест – це «орієнтовна діяльність, де практично вся інформація береться з мережі Інтернет». Модель, запропонована Б. Доджем та Т. Марчем, передбачає, що веб-квести призначені для розвитку в учнів та вчителів вміння аналізувати, синтезувати та оцінювати інформацію [12].

На думку Я. С. Биховського, освітній веб-квест – це сайт в Інтернеті, з яким працюють студенти, виконуючи ту чи іншу навчальну задачу [2]. Проте таке трактування квесту ототожнює його лише із сайтом і є спрощеним. Відповідно до тлумачення вільної енциклопедії «Вікіпедія», сайт або веб-сайт (від англ. website, місце, майданчик в інтернеті) – сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об’єднані як за змістом, так і за навігацією під єдиним доменним ім’ям [8]. Тому сайт – це лише платформа для реалізації завдань веб-квесту.

Г. Л. Шаматонова наголошує на тому, що веб-квест – це захоплююча подорож мережею Інтернет, яка передбачає запити в різних пошукових системах, одержання і обробку досить значного об’єму інформації [11]. Інші науковці (І. Ф. Албегова, М. В. Андрєєва, М. С. Гриневич, В. В. Шмідт) розглядають веб-квест як інноваційну технологію навчання, основною метою якої є самостійний пошук необхідної для навчання інформації [6].

Ми погоджуємося з думкою І. М. Сокол, що веб-квест – це інноваційна технологія, що передбачає виконання учасниками навчальних, пошуково-пізнавальних проблемних завдань відповідно до ігрового задуму / сюжету, під час якого вони добирають та упорядковують інформацію, виконують самостійну, дослідницьку роботу, що сприяє систематизації та узагальненню вивченого матеріалу, його збагаченню та поданню у вигляді цілісної системи.

На сучасному етапі квест-технологія активно використовується в освітньому процесі. Сутність квесту полягає у вирішенні його учасниками певної проблеми, яка не має однозначного рішення, а інформаційні джерела підбираються таким чином, щоб забезпечити всебічне вивчення поставленого питання.

У ході аналізу науково-педагогічної літератури з проблеми встановлено, що існують різні класифікації квестів. В широкому спектрі квестів особливу увагу звертаємо на веб-квести, впровадження яких у процес навчання відповідає сучасним вимогам до організації освітнього середовища, оскільки: спрямованість освіти трансформується від «знаннєвої» до результативно-цільової; навчання орієнтовано на самостійність учасника освітнього процесу; відбувається формування і розвиток їх здатностей до самостійного аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення широкого кола фактів або явищ; здійснюється розвиток мислення студентів.

Використання веб-квестів з метою організації самостійної роботи студентів з природничих дисциплін ґрунтується на переконанні, що  інтеграція інтернет і цифрових технологій в освітній процес сприяє посиленню їх мотивації до навчання, створенню умов самореалізації та самоствердження в близькому для них середовищі, оскільки студент XXI століття є представником цифрового покоління. В той же час використання веб-квестів засновано на ідеї навчання через відкриття, в ході якого студенти глибше запам’ятовують навчальний матеріал у процесі виконання завдань завдяки переходу від пасивного отримання знань до діяльнісного. Це дозволяє викладачу розвинути у студентів необхідні навички самостійного мислення, починаючи з розвитку розумових навичок нижчого порядку (пам’ять, розуміння, використання) поступово переходячи до розвитку розумових навичок вищого порядку (аналіз, синтез, оцінювання).

Технологія веб-квест у практиці організації самостійної роботи студентів коледжу в процесі вивчення природничих дисциплін була реалізована у такі етапи:

1. Організаційний етап
2. Визначення теми, мети, типу квеста, його сюжету та терміну реалізації.
3. Підбір інтернет-ресурсів. Заздалегідь здійснено огляд і моніторинг інтернет-ресурсів, визначено доцільність їх використання для реалізації завдань веб-квесту.
4. Вибір платформи для створення веб-сайту, наповнення його інформацією за визначеними локаціями, створення гіперпосилань.
5. Основний етап
6. Вербалізація завдань. Тема самостійної роботи конкретизується у локаціях-завданнях, які є зрозумілими, цікавими і доступними для студентів. На кожній локації чітко визначено запитання, на які потрібно знайти відповідь, терміни виконання роботи, критерії оцінювання і забезпечено надсилання відповідей через Google Forms або системи електронної пошти.
7. Виконання завдань. Студенти розпочинають процес пошуку необхідної інформації, користуючись гіперпосиланнями у кожній локації, формулюють відповіді та надсилають їх викладачу.

• Заключний етап
• Презентація результатів. Інформація, отримана у ході виконання завдань веб-квесту, узагальнюється студентами у формі буклету за допомогою програмного додатка MS Publisher.
• Оцінювання. Оцінка включає результати виконання завдань кожної локації і презентацію кінцевого продукту. В оцінці підсумовується досвід, отриманий студентами у ході виконання самостійної роботи.
• Нагородження (оцінка, диплом, висвітлення результатів на сайті коледжу).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Технологія веб-квестів відкриває величезні можливості для педагога вищого навчального закладу, оскільки дозволяє йому вибудовувати власну стратегію в рамках безпосередніх завдань поточного курсу природничої підготовки.

Розробивши веб-квест, педагог пропонує студентам виконати його завдання, надаючи певний план реалізації, посилання на потрібні інтернет-ресурси, тим самим не даючи їм «потонути» в інформаційному морі з одного боку, одночасно створюючи цілісну картину бачення проблеми. У процесі виконання завдань веб-квесту забезпечується: заміна традиційних методів навчання перспективнішими; аналіз, систематизація необхідної інформації; розвиток творчого мислення; самостійне вирішення поставлених завдань.

Це суттєво збільшує роль самостійної роботи студентів для успішного засвоєння навчального матеріалу. Практика переконує, що тільки ті знання і уміння, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці і дії, будуть насправді міцними. В свою чергу це створює передумови до забезпечення компетентнісного підходу в навчанні та успішного виконання професійних обов’язків майбутніми фахівцями освіти.

Проте варто зазначити, що така форма організації самостійної роботи в освітньому процесі вищих навчальних закладів використовується дуже мало. Тому проблема упровадження технології «веб-квест» з метою організації самостійної роботи студентів потребує подальшого дослідження.

Література

1. Бойчук Ю. Д. Компетентнісний підхід / Бойчук Ю.Д. // Наукові підходи до педагогічних досліджень : колективна монографія / за заг. ред. д. пед. наук, проф., чл.-кор. НАПН України В. І. Лозової. – X. : В-во Віровець А. П. «Апостроф», 2012. – С. 188-216.

1. Быховский Я. С. Образовательные Веб-квесты [Електронний ресурс] / Быховский Я. С. // Материалы международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТО-99). – Режим доступа: http://ito.bitpro.ru/1999/
2. Журавська Л. М. Концептуальні умови управління самостійною роботою студентів у ВНЗ / Журавська Л. М. // Освіта та управління. – Т. 3. – 1999. – №2. – С. 105-115.
3. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс] Верховна рада України : [офіційний веб-портал]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19, вільний. Назва з екрану.
4. Ільченко О. В. Використання web-квестів у навчально-виховному процесі. [Електронний ресурс] / Ільченко О. В. // Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/30113/
5. Кононец Н. В. Педагогічні інновації вищої школи: ресурсно-орієнтоване навчання / Кононец Н. В. // Педагогічні науки : зб. наук. праць. – Полтава, 2012. – Вип. 54. – С. 76-80.
6. Національна доктрина розвитку освіти [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [офіційний веб портал]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/347/2002, вільний. – Назва з екрану.
7. Сайт [Електронний ресурс] : Вікіпедія [вільна енциклопедія]. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%B1-%D1%81%D0%B0%D0%B9%D1%82, вільний. Назва з екрану.
8. Сокол І. М. Підготовка вчителів до використання квест-технології в системі післядипломної освіти : дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук:  спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / І. М. Сокол; [Класичний приватний університет]. – Запоріжжя, 2016. – 284 с.
9. Шаматонова Г. Л. Веб-квест как интерактивная методика обучения будущих специалистов по социальной работе / Шаматонова Г. Л. // «SOCIOпростір: Междисциплинарный сборник научных работ по социологии и социальной работе». – 2010. – №1. – C. 234-236.
10. Фіцула М. М. Вступ до педагогічної професії: Навч. посіб. для студентів вищих педагогічних закладів освіти./ М. М. Фіцула. – Т. : Навчальна книга «Богдан», 2003. – С.76-78.
11. Dodge B. Some Thoughts About WebQuests [Електронний ресурс] / Dodge B. // WebQuest.org : [site]. – Режим доступу: http://webquest.sdsu.edu/about_webquests.html, free.

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Т.О. Хоренко,

заступник директора

КЗ КОР «Білоцерківський

гуманітарно-педагогічний коледж»

м.Біла Церква

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

В період розбудови Нової української школи, значна увага приділяється наскрізному застосуванню інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі на усіх її ланках, що має стати одним із інструментів забезпечення успіху Нової школи. В сфері освітніх інновацій, які упроваджуються в навчально-виховному процесі педагогічних коледжів є дистанційне навчання, що в сьогоденні входить до переліку технологій змішаного

навчання у вищій навчальних закладах. Використання новітніх інформаційних технологій та дистанційного навчання, в умовах розбудови нової української школи, суттєво розширять можливості викладачів педагогічних коледжів та дозволяють оптимізувати навчальну діяльність та управлінські процеси. Впровадження дистанційного навчання дозволяє поступово формувати в майбутніх вчителів важливі для нашого сторіччя технологічні та ключові предметні компетентності.

Проблема впровадження дистанційної освіти в навчально-виховну діяльність висвітлені в працях В.Бикова, В.Кухаренко, Н.Морзе, Є. Полата, А. Хуторського та інших. Аналіз літератури показав, що багато вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких М. Карпенко, Г. Козлакова, В. Колмогоров, К. Корсак, Е. Малитиков, В. Олійник,  Дж. Андерсен, Ст. Віллер, Т. Едвард, В. Рибалка, Р. Шаран, Б. Шуневич, М. Бутирінова, О. Бондаренко, М. Погорєлов, А. Триндаде значну увагу приділяють розгляду особливостям організації дистанційного навчання.

В цілому, дистанційну форму навчання визначають як комплекс освітніх послуг, що надаються населенню за допомогою спеціального освітнього середовища, характерним для якого є обмін інформацією на відста- ні за допомогою телебачення, радіо, комп’ютерного зв’язку тощо [4, с.154].

Впровадження дистанційного навчання, яке можна віднести до технологій змішаного навчання висвітлює найголовніші переваги навчання студентів, що дозволяють не  прив’язуватися до певної аудиторії, не обмежено за часом і темпом засвоєння матеріалу.  Серед ознак дистанційного навчання можна назвати його гнучкість, що викликано індивідуальною побудовою графіку навчання, паралельність, бо навчання проходить може проходити паралельно з основною діяльністю студентів, модульність, що побудовано на модульному принципі реалізації навчальної програми, віддаленість, яке робить зручним для організації навчання на відстані від навчального закладу, масштабність , що виявляється у необмеженій кількості студентів, рентабельність, що проявляється  у невеликих економічних витратах на організацію навчання, об’ємність наочності, що дозволяє впроваджувати використання 3D- графіки, анімації, відео, дидактична оперативність, яка пояснюється оперативною взаємодією студентів і викладача. [3,с.27].

В межах розбудови Нової української школи, яка вимагає сьогодні істотних змін у організації навчання майбутніх вчителів початкової школи, корисним стає досвід педагогічних коледжів щодо створення оновленого науково-методичного супроводу навчання, особливо спеціальних, суто педагогічних дисциплін як: педагогіка, методика викладання окремих предметів тощо. Саме освітні інновації та новітні технології та методики навчання Нової української школи можуть бути розташованими для самостійного доопрацювання на дистанційній платформі. Практика доводить, що найбільш поширеною навчальною платформою є MOODLE, яка досить  розповсюджена для організації дистанційного навчання педагогічних коледжів в Україні.  Система MOODLE є однією з найбільш розвинених для організації навчальної діяльності як в умовах дистанційного, так і аудиторного навчання. Платформа дистанційного навчання MOODLE як модульне об’єктно орієнтоване динамічне середовище для навчання являє собою  програмний комплекс для організації дистанційного навчання, яке організовано в Інтернет-мережі. На сьогоднішній день система MOODLE активно впроваджується серед педагогічних коледжів як за кордоном та в Україні. За допомогою цієї системи створено понад 46 тисяч освітніх порталів

Досить важливим компонентом організації дистанційного навчання в період розбудови Нової української школи є урахування особистісних професійних інтересів майбутніх вчителів, організація посиленої мотивації щодо проходження будь-якого дистанційного курсу за індивідуальним графіком та у визначений самим студентом час.  Одна з основних ролей в організації навчального дистанційного процесу належить викладачу-тьютору, якого

можна вважати професіоналом, що володіє сучасними інформаційними технологіями, знає і впроваджує нові технології змішаного та дистанційного навчання та на професійному рівні розробляє доцільні дистанційні курси для майбутніх вчителів, ефективно організовує як індивідуальні, так і групові консультації в системі дистанційного навчання, який навчає студентів працювати з інформацією в мережах, обробляти її та використовувати в навчальному процесі тощо.у 200 країнах світу [1, 36].

Отже, дистанційна освіта – це практика, яка зв’язує викладача, студента, а також джерела, розміщені в різноманітних географічних регіонах, за допомогою спеціальної технології, що дозволяє здійснювати взаємодію. Створені викладачами педагогічних коледжів дистанційні курси допомагають значно оновлювати процес навчання та дозволяють виокремити в індивідуальний курс як додаткові навчальні дисципліни, так і окремі розділі або теми основних навчальних дисциплін, в змісті яких дуже зацікавлені студенти.

Література

1.Анисимов А. М. Работа в системе дистанцион- ного обучения MOODLE [Текст]: учеб. пособ. – 2-е изд. испр. и доп. – Харьков: ХНАГХ, 2009. – 292 с.

2.Биков В. Ю., Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Рибалко О.В., Богачков Ю.М. Технологія розробки дистанційного курсу За ред. Бикова В.Ю. та Кухаренка В.М., Київ, Міленіум 2008. 324 с.

2. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: Монографія. К.: Атака, 2008. – 684 с.

3.Васильченко Л. В., Шевченко В. Л. Дистанцій- не навчання: науково-методичне забезпечення; ін- формаційний простір навчального закладу [Текст] / Л. В. Васильченко, В. Л. Шевченко. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 208 с

4.Жулкевська В. О. Організаційно-педагогіч- ні засади дистанційного навчання банківських пра- цівників: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 [Текст] / В. О. Жулкевська, Львівський національний універси- тет ім. І. Франка. – Львів, 2005. – 272 с

УДК 378.046-021.68:37.014.6

Я. Л. Швень,

кандидат психологічних наук, доцент

кафедри філософії і освіти дорослих

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

КОГНІТИВНИЙ СТИЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА: АКТУАЛЬНІСТЬ І МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ

Інтеграція України в європейський і світовий освітній простір зумовлює проведення модернізації змісту освіти в контексті її відповідності сучасним вимогам.  Ідеологією таких реформи є концепція «Нової української школи». Відповідно до презентованої концепції її формулу складатимуть вісім базових компонентів. Однією з ключових компетенностей є умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно. Так,

актуальним стає стиль професійної діяльності педагога як активного суб’єкта в освітньому просторі у призмі функціонування детермінант його розвитку, поведінки і професійної діяльності.

Когнітивний стиль професійної діяльності педагога – це організація психічної діяльності педагога у певній сфері її прояву (когнітивної, емоційної, операційної). Такий стиль відображає особливості адаптації педагога до умов нового освітнього середовища, прояви його індивідуальності через організацію його когнітивної, емоційної та операційної сфер.

Передумовами вивчення стильових феноменів стали праці А.Адлера, засновника індивідуальної психології. Саме його вважають засновником одного із напрямків вивчення когнітивних стилів.

Когнітивний стиль – це сукупність шляхів роботи з інформацією, шляхи організації роботи з інформацією, яким суб’єкт надає перевагу (це дозволяє констатувати ефективне або неефективне рішення пізнавальних задач з точки зору кінцевого результату).

Розглядаючи питання про вимоги до професійно необхідниз якостей сучасного педагога Нової української школи у відповідності до сучасних вимог модернізації змісту освіти та у зв’язку із імплементацією концепції «Нова українська школа», важливо передусім розглянути успішність його професійної діяльності. Слід також узяти до уваги, що сучасний педагог повинен мати такі особистісні якості, які впливатимуть на ефективність виконання професійно-педагогічних завдань.

На підставі опрацювання психолого-педагогічної літератури ми виділяємо декілька блоків професійних когнітивних якостей сучасних педагогів Нової української школи:

1) якості особистості педагога, пов’язані із процесами обробки інформації (соціальне мислення: розуміння людей загалом, їх дій та прагнень, уміння розкрити характер міжособистісних стосунків в освітянському колективі, розрізняти основні та другорядні риси в структурі особистості, критичність мислення, професійна рефлексія, уміння обійти конфліктні ситуації, здатність швидко і точно використовувати свої професійні знання в освітньому процесі);

2) якості особистості педагога, що пов’язані із передачею інформації, впливом на інших людей, спілкування з ними (інтелектуальний розвиток; вербальний інтелект; соціальний інтелект; когнітивний стиль як здатність оперування інформацією, способи та прийоми роботи з нею (Г. Олпорт).

Таким чином, припускаємо, що розвинений інтелект педагога і когнітивний стиль визначають успішність професійної діяльності сучасних педагогів Нової української школи. Ці психологічні феномени будуть визначати інтелектуальний потенціал фахівця.

Отже, наразі актуальним є аналіз когнітивний стилів у психолого-педагогічній літературі і виокремити серед них такі, що складатимуть основу для діяльності педагогів Нової української школи. Важливим кроком є розробка відповідного спецкурсу для педагогічних працівників із розвитку когнітивних стилів у процесі післядипломної педагогічної освіти.

Література

1. Деркач А. А. (ред.) Акмеология. Учебник / А. А. Деркач. – М.: РАГС, 2002. – 650 с.
2. Егорова М. С. Природа межиндивидуальной вариативности показателей когнитивного стиля / М. С. Егорова. – Автореф. канд. дис. – М., 1983.
3. Концепція Нової української школи. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%202016/12/05/konczepcziya.pdf
4. Корнилова Т. В., Парамей Т. В. Подходы к изучению когнитивных стилей: двадцать лет спустя / Т. В. Корнилова, Т. В. Парамей. – Режим доступа: http://www.voppsy.ru/issues/1989/896/896140.htm
5. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – 3 изд. – СПб.: Питер, 2006. – С. 167-182.

3. РЕЗОЛЮЦІЯ

ІІ Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики»

Перехід до відкритих систем освіти у світовій практиці неперервної освіти характеризується істотними та глибокими змінами і, насамперед, із таких питань освітньої діяльності таких, як: наближення змісту освіти до потреб, що формуються на ринку праці та відбивають об’єктивні тенденції розвитку економіки, науки, соціальних та гуманітарних відносин; формування та актуалізація нових педагогічних технологій, які базуються на якісних можливостях сучасних телекомунікацій та інформаційних систем;  обґрунтування та практичне застосування принципово нових підходів до поєднання навчально-методичної та навчально-організаційної діяльності у процесі надання освітніх послуг; формування нових підходів до організації навчально-методичної освітньої діяльності, а саме: створення навчально-методичних комплексів з використанням різних носіїв інформації, у т. ч. мережевих та мультимедійних підручників, систем електронного тестування, використання відеоконференцій та навчання через супутникові телекомунікації, навчання з використанням класів віддаленого доступу та «кілець» навчальних фірм; відпрацювання нових організаційних механізмів регіонально розподільчих науково-педагогічних шкіл та розподіл кафедр; формування освітніх порталів та освітніх консорціумів.

Відкрита освіта разом із дистанційним навчанням забезпечують значне розширення доступу і використання педагогами і студентами (слухачами) гнучких освітніх схем в якості комбінованих методів викладання та освоєння навчальних дисциплін. Окрім того, цей вид навчання містить у собі новий підхід до особистісно-орієнтованого освіти, збагачує технологію індивідуального навчання, покращує його якість і створює додаткові умови його інтерактивності.

Значні зміни, що відбулися за останній час у світовій економіці головним чином у зв’язку з виникненням і широким поширенням інформаційних технологій, стають причиною підвищеної уваги для урядів майже всіх держав щодо питань вдосконалення освіти та розвитку людських ресурсів. Для останніх двох десятиліть характерний істотне зростання загального рівня освіти та професійної підготовки, але залишається проблемою суттєва різниця цього рівня. Для  України залишається проблема недостатнього правового розвитку освіти взагалі, дистанційної освіти зокрема і невідповідність чинного законодавства вимогам сучасності. А в основі освітянських проблем найчастіше лежить обмежене фінансування галузевих структур і неефективність застарілих принципів їх організації.

Швидкий розвиток ІКТ і неухильний рух людства до формування «суспільства глобальної компетентності» призводить до того, що, з одного боку, світовий освітній системі надаються абсолютно нові можливості, а з іншого – безперервно підвищуються організаційно-технічні вимоги до неї. Інформаційні та комунікаційні технології відкривають перед суспільством найширші перспективи технічного прогресу, творчого обміну і міжкультурного діалогу.

Виходячи з обговорення основних пріоритетних напрямків модернізації сучасної системи освіти на засадах нової парадигми відкритої освіти, спираючись на практичний досвід  закладів освіти України та з метою забезпечення широкої підтримки освітніх реформ, учасники ІІ Всеукраїнської науково-практичної електронної конференції «Відкрита та дистанційна освіта: від теорії до практики»

 РЕКОМЕНДУЮТЬ:

І. Кабінету Міністрів України:

Відновити фінансування на державні цільові програми, які включають фундаментальні та прикладні наукові дослідження науковців України на громадських засадах у сфері післядипломної освіти і освіти дорослих.

ІІ. Міністерству освіти і науки України:

Ухвалити проект Норм часу для планування й обліку навчальної роботи науково-педагогічних (педагогічних) працівників вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, що здійснюється за дистанційною формою навчання.

ІІІ. Закладам післядипломної освіти:

1 Активно включитись у розбудову Українського відкритого університету післядипломної освіти – першого в Україні самоврядного закладу типу розподіленого університету, який забезпечує координацію діяльності закладів післядипломної освіти і спрямовує її на реалізацію законодавства про освіту.

2. Взяти участь у популяризації ідей та наукового осмислення досвіду організації відкритої післядипломної педагогічної освіти в Україні через видання наукових статей в науковометричному журналі «ScienceRise».

ІІ. Керівникам, науково-педагогічним та педагогічним працівникам навчальних закладів, методичним службам, учням, студентам, слухачам:

1. Сприяти вдосконаленню управлінських механізмів переходу на нові моделі стратегічного управління, формування нового управлінського мислення.
2. Стимулювати розвиток системи інноваційної освітньої діяльності навчальних закладів із застосуванням ідей відкритої освіти та дистанційного навчання для їхнього сталого розвитку.
3. Широко застосовувати технології дистанційного навчання.
4. Активно запроваджувати в освітній процес сучасні системи управління електронними навчальними ресурсами.
5. Формувати у всіх, хто навчається, навички ІКТ-компетентності. Розвивати медіакультуру для забезпечення власної підготовки до ефективної взаємодії з сучасним відкритим інформаційним освітнім середовищем.
6. Забезпечувати упровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес навчальних закладів усіх рівнів.
7. Включатись у глобальне збагачення відкритих освітніх ресурсів та сприяти зростання їхнього впливу в освіту.

4. ВІДЕО-ВИСТУПИ І ПРЕЗЕНТАЦІЇ

З відео-виступами та презентаціями доповідачів та учасників ІІ Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції «ВІДКРИТА ОСВІТА ТА ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ» можна ознайомитись на сайті кафедри ВОСІКТ в розділі «Наукова діяльність», матеріали конференції https://umo-public.sharepoint.com/напрямки

Наукове видання

ВІДКРИТА ТА ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Збірник матеріалів

ІІ Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції

28-30 листопада 2017 р.

Відповідальний секретар – В.В. Дивак

4053. м. Київ, вул. Січових стрільців (Артема), 52-А

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»